Document No. 95177426

Ухвала

Іменем України

26 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 991/191/20

провадження № 51-929 ск 21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Луганського Ю. М.,

суддів: Анісімова Г. М., Ковтуновича М. І.,

розглянувши касаційну скаргу захисника Постернака О. Г. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 лютого 2021 року про відмову у відкритті провадження,

встановив:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 січня 2020 року задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про призначення експертизи, призначено у кримінальному провадженні

№ 12018130530000692 від 24 серпня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, судову криміналістичну експертизу звукозапису.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 лютого 2021 року на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Постернака О. Г. на вказану ухвалу слідчого судді.

Не погодившись із зазначеним рішенням захисник Постернак О. Г. звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, оскільки вважає її незаконною та необґрунтованою.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, долучену до неї копію ухвали апеляційного суду, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє судові рішення в межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18). У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано параграфом 2 глави 26 КПК України.

Перелік ухвал слідчих суддів, які під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, передбачений ч. 3 ст. 307, ч. 1, 2 ст. 309 КПК України.

Скарги на інші ухвали слідчого судді, відповідно до положень ч. 3 ст. 309 КПК України, оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

З наявних у касаційному суді матеріалів вбачається, що ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 січня 2020 року постановлена в порядку статей 242-244 КПК України.

Відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою Постернака О. Г. , суддя апеляційного суду обґрунтовано дійшов висновку, що ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 січня 2020 року є рішенням, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, а тому діяв відповідно до положень ч. 4 ст. 399 КПК України і прийняв законне, обґрунтоване, належно вмотивоване судове рішення, з яким погоджується і колегія суддів касаційної інстанції. Підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Що стосується посилань захисника на правові висновки, наведені в постановах Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року по справі № 757/49263/15-к та Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 243/6647/17-к (провадження №13-16cво18), то колегія суддіввважає їх необґрунтованими, оскільки у цих висновках йдеться про постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, тоді як норми кримінального процесуального закону передбачають можливість вирішення слідчим суддею питання про призначення експертизи.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України в разі, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, то суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Постернака О. Г. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 лютого 2021 року про відмову у відкритті провадження.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Ю. М. Луганський Г. М. Анісімов М. І. Ковтунович