Document No. 95183226

Справа № 991/1034/21

Провадження1-кс/991/1060/21

У Х В А Л А

іменем України

25 лютого 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В. за участю

секретаря судового засідання Слакви О.О.,

скаржника ОСОБА_1 ,

захисника Харченка І.Є.,

прокурора Мусіяки В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про відвід прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Мусіяки В.В. від розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення прокурора про відмову у задоволенні скарги на недотримання розумних строків,

ВСТАНОВИЛА:

До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову виконуючого обов`язки керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Грищука М.О. від 25.01.2021 про відмову у задоволенні його скарги від 19.01.2021 на недотримання прокурорами САП розумних строків щодо прийняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження № 42016161010000308 від 03.10.2016.

До початку розгляду скарги по суті захисник заявив відвід прокурору. Підставою відводу зазначає положення п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України, а саме наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. В підтвердження таких обставин зазначає про те, що прокурор Мусіяка В.В. входить в групу прокурорів, на недотримання якими розумних строків ОСОБА_1 звернувся до вищестоящого прокурора.

Підозрюваний підтримав заявлений відвід. Прокурор просив відмовити у задоволенні заяви про відвід, вважаючи її необґрунтованою.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 81 КПК України відвід прокурору розглядає слідчий суддя, який здійснює провадження.

Заслухавши учасників, слідчий суддя дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Прокурор у кримінальному провадженні історично і нормативно відноситься до сторони обвинувачення і має ряд повноважень, за допомогою яких реалізується обвинувальна функція прокурора у змагальному кримінальному процесі. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України він зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Об`єктивність і неупередженість прокурора є не менш важливими для досягнення завдань кримінального провадження, аніж судді, оскільки він згідно зі ст. 36 КПК України наділений значним обсягом повноважень, що можуть суттєво обмежувати чи звужувати права і свободи особи. Вимога неупередженого досудового розслідування означає, що органи досудового розслідування під процесуальним керівництвом прокурора зобов`язані об`єктивно, неупереджено, без необґрунтованої підозри та обвинувального ухилу встановити за допомогою доказів, зібраних у встановленій процесуальній формі, всі обставини кримінального правопорушення та осіб, які його вчинили.

Неупередженість (об`єктивність) дослідження обставин провадження прокурором передбачає вчинення ним процесуальних дій, ухвалення процесуальних рішень лише з підстав, встановлених КПК, та на основі зібраних фактичних даних, без обвинувального ухилу та особистої зацікавленості у вирішенні справи. Значення об`єктивності чи неупередженості прокурора щодо дослідження всіх обставин провадження варто оцінювати крізь призму гарантування реалізації завдань кримінального провадження, зокрема, щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності відповідно до своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК). Розв`язання цього завдання сприяє, з одного боку, реалізації принципу невідворотності відповідальності за правопорушення, а з іншого, - недопущенню обвинувачення або засудження жодного невинуватого.

Отже, неупередженість прокурора є необхідною умовою успішного виконання своїх конституційних функцій (ст. 121 Конституції України) та виконання своїх повноважень на досудовому розслідуванні й в судовому провадженні (ст. 36 КПК України) для здійснення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК України) та забезпечення законності (ст. 9 КПК України України).

Необ`єктивність або упереджене ставлення прокурора до учасників кримінального провадження є підставою для відводу (самовідводу) прокурора. Закріплення в національному законі загального переліку підстав для відводу прокурора від участі у кримінальному провадженні нарівні з нормами, які регулюють порядок призначення та заміни прокурора, забезпечує об`єктивність і неупередженість прокурора в кожному кримінальному провадженні.

Перелік підстав, за наявності яких прокурор підлягає відводу, визначений ст. 77 КПК України. Так, відповідно до цієї норми прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім`ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

При чому цей перелік не є вичерпним, так як підстава, передбачена пунктом 3 ч. 1 ст. 77 КПК України передбачає існування обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості; і такі випадки неможливо передбачити і унормувати. Норми КПК України не містять ознак або властивостей, які б розкривали сутність упередженості, що вказує на оціночність цієї обставини у кожному конкретному випадку.

З урахуванням позиції сторони захисту, в даному випадку слідчий суддя має встановити, чи є участь прокурора Мусяки В.В. в судовому засіданні з розгляду скарги на постанову прокурора на недотримання прокурорами САП розумних строків обставиною, що викликає обґрунтовані сумніви в необ`єктивності і упередженості прокурора.

Ключовим моментом відводу як цілісного інституту кримінального провадження є упередженість прокурора при прийнятті ним процесуальних рішень. Така упередженість, як вбачається із формулювань ст. 77 КПК України, може виникнути у зв`язку з наявністю у нього родинних, професійних зв`язків, іншого процесуального статусу, попередньою участю у цьому провадженні тощо. Обставини, які викликають сумнів в неупередженості прокурора, мають бути обумовлені фактами відповідного питання, що розглядається, або бути пов`язаними з ними. Із змісту висловленої під час судового засідання позиції вбачається, що захисник просить відвести прокурора від розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову виконуючого обов`язки керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Грищука М.О. від 25.01.2021 про відмову у задоволенні його скарги від 19.01.2021 на недотримання прокурорами САП розумних строків щодо прийняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження № 42016161010000308 від 03.10.2016. Отже, сумніви у неупередженості повинні виникати із тих фактів, що мають бути досліджені при вирішенні саме цього питання.

Захисник пов`язує упередженість прокурора з віднесенням його до переліку прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадженні та недотримання якими процесуальних строків оскаржувалося ОСОБА_1 до в.о. керівника САП Грищука М.О. Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що предметом розгляду слідчим суддею у справі № 991/1034/21 є скарга на рішення (постанову) виконуючого обов`язки керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Грищука М.О. від 25.01.2021, подана в порядку ст. 303 КПК України, а не бездіяльність прокурорів - процесуальних керівників. Тому в межах цієї справи має встановлюватися законність та обґрунтованість винесення Грищуком М.О. зазначеного рішення, а не дії відповідних прокурорів. Захисник не навів слідчому судді конкретних фактів, які б підтверджували прямий і логічний зв`язок між винесенням оскаржуваного рішення і діями прокурора Мусіяки В.В., які б породжували будь-який сумнів у його неупередженості під час розгляду заявленої скарги.

Враховуючи те, що упередженість пов`язана із наперед визначеним ставленням до чого-небудь, у даному випадку - до результатів розгляду в.о. керівника САП Грищуком М.О. скарги ОСОБА_1 на дотримання прокурорами розумних строків, слідчому судді не надано дійсних фактів, які б свідчили, що прокурор висловлював або очевидно демонстрував своєю поведінкою намір перешкодити захиснику або ОСОБА_1 в реалізації ним засобів захисту, передбачених КПК України, з метою забезпечення прав, свобод і законних інтересів підозрюваного ОСОБА_1 , зокрема, впливав на винесення Грищуком М.О. оскаржуваного рішення.

Разом з тим, участь прокурора в розгляді скарги підозрюваного, поданої в порядку 303 КПК України - це право прокурора, як процесуального керівника досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, в межах якого подана така скарга. Така його участь у розгляді скарги є реалізацією принципу рівності і змагальності учасників кримінального провадження. Навіть в разі оскарження дій чи бездіяльності прокурора під час кримінального провадження його участь в розгляді відповідної скарги не свідчить автоматично про його упередженість під час розгляду такої скарги, а є забезпеченням свободи подання ним суду доказів в підтвердження правомірності таких дій, рішень чи відсутності бездіяльності та доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин сумніви сторони захисту стосовно необ`єктивності прокурора не визнаються обґрунтованими. Сторона захисту не надала достатньої інформації щодо можливих видимих ознак неупередженості, як і доказів на підтвердження будь-яких обставин, зазначених у статті 77 КПК України, тому слідчий суддя не може вважати такі сумніви об`єктивно виправданими. Отже заява про відвід прокурора не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 77- 81, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви адвоката Харченка І.Є. про відвід прокурора Мусіяки В.В. від розгляду скарги на рішення прокурора про відмову у задоволенні скарги на недотримання розумних строків у кримінальному провадженні № 42016161010000308 від 03.10.2016, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошений 25.02.2021.

Слідчий суддя В.В. Михайленко