Document No. 95213504

Постанова

іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 757/7528/14-к

провадження № 51-6173км20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого Анісімова Г.М.,

суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Рудюк В.Л.,

прокурора Андрусишин С.Я.,

захисника Воротинцева Є.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Воротинцева Єгора Васильовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року про повернення апеляційної скарги.

Зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

За ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 квітня 2014 року

було задоволено клопотання слідчого в рамках проведення досудового розслідування

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань

(далі - ЄРДР) за № 42014000000000069 від 06 березня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України

(далі - КК), та накладено арешт на грошові кошти та цінні папери, наявні на банківських рахунках, відкритих у ПАТ «Український бізнес банк» (МФО 334969), що розташоване

за адресою: вул. Артема, 125, м. Донецьк, які належать ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, захисник Воротинцев Є.В. подав апеляційну скаргу.

Київський апеляційний суд ухвалою від 22 жовтня 2020 року повернув апеляційну скаргу захиснику Воротинцеву Є.В. як таку, що не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Воротинцев Є.В.просить скасувати ухвалу апеляційного суду

у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону

та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На думку захисника, висновок апеляційного суду про підсудність скарги Вищому антикорупційному суду є неправильним. Свої доводи захисник обґрунтовує тим,

що 08 травня 2014 року згідно з постановою прокурора із кримінального провадження

№ 42014000000000069 в окреме провадження виділено матеріали досудового розслідування стосовно ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 366 КК,

та зареєстровано їх у ЄРДР за № 42014000000000369. В цьому кримінальному провадженні досудове розслідування не здійснюють детективи Національного антикорупційного бюро України. Рішення про його закінчення, в тому числі прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, не приймалося. 18 листопада 2019 року здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000069 за постановою Генерального прокурора було доручено Національному антикорупційному бюро України, а здійснення розслідування у провадженні № 42014000000000369 постановою заступника Генерального прокурора було доручено Головному слідчому управлінню Національної поліції України в провадженні якого воно і перебуває. Однак апеляційний суд проігнорував ці обставини, про що було зазначено в апеляційній скарзі.

У касаційній скарзі захисник посилається на практику Верховного Суду, а саме ухвалу

від 25 серпня 2020 року у справі № 757/32221/20-к, згідно з якою у випадку, коли ухвала постановлена слідчим суддею місцевого суду загальної юрисдикції, переглядати

її в апеляційному порядку має відповідний апеляційний суд загальної юрисдикції, в межах територіальної юрисдикції якого перебуває суд першої інстанції.

Крім того, захисник зазначає, що Київський апеляційний суд не повідомив належним чином скаржника про дату і час судового засідання, що позбавило сторону захисту можливості надати суду пояснення. Також, на думку захисника, суд апеляційної інстанції не прийняв рішення про залишення апеляційної скарги без руху, що згідно з постановою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі № 686/24639/17 обов`язково має передувати рішенню про повернення апеляційної скарги, якщо особа не усунула недоліків. До того ж, апеляційний суд не застосовував положень ст. 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) щодо вирішення питання про направлення кримінального провадження за апеляційною скаргою з одного суду апеляційної інстанції до іншого шляхом постановлення ухвали про направлення до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду відповідного подання.

Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, захисник зазначає про те,

що апеляційний суд позбавив сторону захисту доступу до правосуддя, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник Воротинцев Є.В. підтримав подану касаційну скаргу

та просив задовольнити її.

Прокурор не заперечувала проти задоволення касаційної скарги, вважала її вимоги обґрунтованими, на підставі чого просила скасувати оскаржене судове рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції загальної юрисдикції.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Порушення вимог КПК, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, за ст. 412 КПК є істотними і тягнуть за собою скасування судового рішення.

За змістом ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим

і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Оскаржене рішення Київського апеляційного суду про повернення апеляційної скарги обґрунтоване тим, що відповідно до постанови Генерального прокурора від 18 листопада 2019 року Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42014000000000069 від 06 березня 2014 року, а тому відповідно до положень п. 20-2 розділу XІ «Перехідні положення» КПК у редакції Закону України від 18 вересня 2019 року № 100-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду», який набрав чинності 22 вересня 2019 року (далі - Закон № 100-IX), скарга підсудна Вищому антикорупційному суду.

Викладені у касаційній скарзі доводи про незаконність такого рішення апеляційного суду колегія суддів уважає безпідставними з огляду на таке.

07 червня 2018 року було прийнято Закон України «Про Вищий антикорупційний суд»

№ 2447-VIII. Цей суд розпочав свою роботу 05 вересня 2019 року.

Відповідно до п. 20-2 розділу XІ «Перехідні положення» КПК у редакції Закону № 100-IX підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом як суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції та слідчих суддів, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань:

1) з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду»;

2) до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду», якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

З дня набрання чинності Законом № 100-IX у кримінальних провадженнях, досудове розслідування яких здійснюється Національним антикорупційним бюро України або досудове розслідування яких здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, у тому числі, оскарження судових рішень, ухвалених до дня набрання чинності Законом № 100-IX, здійснюється за правилами підсудності, передбаченими цим Кодексом (п. 5).

Вищому антикорупційному суду відповідно до ст. 33-1 КПК підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених у примітці ст. 45 Кримінального кодексу України (далі - КК), статтях 206-2, 209, 211, 366-1 цього Кодексу, якщо наявна хоча б одна з умов, визначених пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК.

За змістом вимог, викладених в частинах 2, 3 ст. 33-1 КПК, слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до ч. 1 цієї статті.

Інші суди, визначені цим Кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо злочинів, які віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду (крім випадку, передбаченого абз. 7 ч. 1 ст. 34 цього Кодексу).

Арешт на грошові кошти та цінні папери накладено за ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 квітня 2014 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42014000000000069 від 06 березня 2014 року.

Зважаючи на те, що постановою Генерального прокурора України від 18 листопада

2019 року здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42014000000000069 від 06 березня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 358,

ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 205 КК, доручено детективам Національного антикорупційного бюро України, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що це кримінальне провадження віднесено до підсудності Вищого антикорупційного суду.

Те, що виділене кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42014000000000369

від 08 травня 2014 року, перебуває у провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України не спростовує правильності висновків апеляційного суду

в оскарженій ухвалі.

Безпідставним є посилання захисника на правову позицію, викладену в ухвалі Верховного Суду від 25 серпня 2020 року (справа № 757/32221/20-к, провадження № 51-3910впс20),

де обґрунтовуються положення про те, що розмежування юрисдикції між Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду та апеляційними судами загальної юрисдикції здійснюється з урахуванням положень п. 20-2 розділу XI «Перехідні положення» КПК, з огляду на що Суд дійшов висновку, що оскільки скарга вирішувалась слідчим суддею місцевого суду загальної юрисдикції, то переглядати оскаржену ухвалу слідчого судді, постановлену 04 серпня 2020 року, має відповідний суд загальної юрисдикції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться суд першої інстанції.

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду є судом апеляційної інстанції стосовно судових рішень Вищого антикорупційного суду, ухвалених як судом першої інстанції, а також судових рішень інших судів першої інстанції, ухвалених до початку роботи Вищого антикорупційного суду в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених цим Кодексом до підсудності Вищого антикорупційного суду.

Перегляд в апеляційному порядку Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду судових рішень інших судів першої інстанції здійснюється відносно судових рішень, які були ухвалені саме до початку роботи Вищого антикорупційного суду в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених КПК до підсудності Вищого антикорупційного суду.

За встановлених судом обставин цього провадження, де оскаржене рішення слідчого судді суду загальної юрисдикції про накладення арешту на майно було постановлено 01 квітня 2014 року, тобто до внесення змін у розділ XI «Перехідні положення» КПК та доповнення його п. 20-2 (що набрали чинності 22 вересня 2019 року), правова позиція, на яку посилається захисник, спростовує доводи касаційної скарги.

Як убачається з матеріалів провадження, після отримання апеляційної скарги захисника Воротинцева Є.В. суд призначив апеляційний розгляд на 22 вересня 2020 року. Цього дня провадження було знято з розгляду у зв`язку з ненадходженням матеріалів судового провадження (т. 1, а. п. 13) та повідомлено захисника про перенесення апеляційного розгляду на 22 жовтня 2020 року, що підтверджується відповідною розпискою (т. 1, а. п. 14). 22 жовтня 2020 року апеляційним судом було постановлено оскаржувану ухвалу

про повернення апеляційної скарги відповідно до положень ст. 399 КПК.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Об`єднана палата Суду) від 19 лютого 2019 року (справа № 569/17036/118, провадження № 51-598кмо19), якщо після призначення судового засідання у випадку оскарження ухвали слідчого судді, у разі коли суд правильно встановив, що апеляційна скарга подана на рішення, яке не підлягає оскарженню, однак постановив ухвалу не про закриття апеляційного провадження, а про повернення апеляційної скарги, таке порушення не є істотним, оскільки суд апеляційної суд зробив правильний висновок про неможливість продовження апеляційного розгляду скарги, і постановив рішення, яким, по суті, завершив апеляційне провадження.

Таким чином, апеляційний суд, повернувши апеляційну скаргу захисника Воротинцева Є.В., фактично закрив необґрунтовано відкрите провадження, за апеляційною скаргою, яка не підлягає розгляду у цьому суді апеляційної інстанції. Скасування такої ухвали в будь-якому разі не призведе до перегляду оскарженого рішення, оскільки під час нового розгляду апеляційний суд все одно повинен буде або закрити апеляційне провадження, або повернути апеляційну скаргу. Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про повернення апеляційної скарги захиснику Воротинцеву Є.В. як такої, що не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції.

З огляду на зміст ч. 3 ст. 399 КПК, безпідставними є доводи захисника про недотримання судом вимог закону щодо повідомлення осіб про призначення апеляційного розгляду

та залишення апеляційної скарги без руху. З цих же підстав необґрунтованими є доводи захисника про те, що апеляційний суд не повідомив його належним чином про дату і час судового засідання, що позбавило сторону захисту можливості надати суду пояснення.

На підставі викладеного непереконливими також є доводи захисника про те, що апеляційний суд мав керуватися положеннями ст. 34 КПК.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 418, 419 КПК. Істотних порушень норм кримінального процесуального закону та інших, визначених ст. 438 КПК підстав для скасування або зміни судового рішення, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин, підстав для задоволення касаційної скарги захисника Воротинцева Є.В. колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року про повернення апеляційної скарги залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Воротинцева Єгора Васильовича

в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною

та оскарженню не підлягає.

Судді

Г.М. Анісімов М.І. Ковтунович Ю.М. Луганський