- Presiding judge (HACC) : Sikora K.O.
- Judge (HACC) : Kryklyva T.H., Tanasevych O.V.
- Secretary : Chebotarenka A.P.
- Prosecutor : Drobotova Ye.V.
Справа № 760/11359/16-к
Номер провадження 1-кп/991/117/19
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2021 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сікори К.О.,
суддів Гавриленко Т.Г.,
Танасевич О.В.,
за участі:
секретаря судового засідання Чеботаренка А.П.,
прокурора Дроботової Є.В.,
захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Бєжанової А.В.,
представника третьої особи, щодо майна якої
вирішується питання про арешт, адвоката Костроби Т.А.,
розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_2 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015051110000062 від 05 листопада 2015 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 368, частиною другою статті 375, частиною третьою статті 358, частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України,
В С Т А Н О В И В :
І. Історія провадження
1. У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває зазначене кримінальне провадження.
2. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_2 в межах зазначеного кримінального провадження звернулась до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про скасування арешту майна, яке надійшло до канцелярії суду 02 грудня 2019 року.
У своєму клопотанні ОСОБА_2 просила скасувати арешт, накладений в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015051110000062 від 05 листопада 2015 року, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11 лютого 2016 року, на автомобіль BMW X3, д/з НОМЕР_1 , 2003 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 .
Також вона просила зобов`язати Управління Служби безпеки України у Луганській області, Національне антикорупційне бюро України негайно повернути їй вказаний автомобіль, техпаспорт та ключі до вказаного автомобіля.
В обґрунтування свого клопотання Рябініна Н.Д. зазначила, що вказаний автомобіль було придбано нею особисто за власні кошти 24 травня 2013 року. Вона надавала автомобіль у користування ОСОБА_1 та його знайомому на ім`я ОСОБА_4 , однак сама не причетна до кримінальної справи, тому накладення арешту на належне їй майно вважає необґрунтованим. Вказаний автомобіль не відповідає критеріям, визначеним у статті 98 Кримінального процесуального кодексу України, також відсутні підстави вважати його знаряддям вчинення злочину. На думку ОСОБА_2 , оскільки автомобіль належить їй на праві приватної власності, відсутні підстави для його арешту в якості забезпечення можливої майбутньої конфіскації майна. Крім того, зазначила, що арешт на автомобіль було накладено із порушенням строків, встановлених частиною 5 статті 171 Кримінального процесуального кодексу України.
3. Прокурор Козачина С.С. направив до Вищого антикорупційного суду заперечення, в яких зазначив, що ОСОБА_2 не довела відсутність підстав подальшого застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна. Твердження ОСОБА_2 про те, що автомобіль не є знаряддям вчинення злочину, вважає безпідставними. Крім того, доводи ОСОБА_2 вже були предметом судового контролю, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 серпня 2016 року ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11 лютого 2016 року залишено без змін, а ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 серпня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_5 про скасування арешту майна. З огляду на це прокурор вважав це клопотання таким, що не підлягає задоволенню.
ІІ. Позиції учасників судового засідання
4. У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Костроба Т.А. підтримала подане клопотання та зазначила, що вказаний автомобіль ОСОБА_2 придбала у 2013 році за кошти, отримані від поділу спільного майна подружжя у зв`язку з розірванням шлюбу. Транспортний засіб надавався ОСОБА_2 у користування ОСОБА_6 та її чоловікові ОСОБА_1 . Вважає, що арешт на автомобіль було накладено безпідставно, оскільки він не відповідає критеріям, визначеним у статті 98 Кримінального процесуального кодексу України, також відсутні підстави вважати його знаряддям вчинення злочину. Крім того, вважає, що станом на теперішній час відпала потреба у застосуванні цього заходу, оскільки ОСОБА_1 перебуває у розшуку і не має можливості скористатися автомобілем.
Також адвокат Костроба Т.А. зазначила, що під час обшуку було вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від автомобілю, які, на її думку, також підлягають поверненню.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат Бєжанова А.В. підтримала клопотання та зазначила, що арешт на майно був накладений безпідставно, оскільки воно належить ОСОБА_2 . Також, на її думку, станом на теперішній час відпала потреба у застосуванні цього заходу, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 перебуває у розшуку.
Прокурор Дроботова Є.В. підтримала доводи поданого заперечення та просила відмовити у задоволенні клопотання. Зазначила, що арешт на вказаний автомобіль було накладено з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки він використовувався для обговорення питань передачі та отримання неправомірної вигоди, тобто є, на її думку, знаряддям вчинення кримінального правопорушення. Також вказала, що Апеляційним судом м. Києва та Артемівським міськрайонним судом Донецької області вже розглядалося питання законності арешту вказаного у клопотанні майна, і підстав для його скасування встановлено не було.
Крім того, прокурор зазначила, що фактично вказаний транспортний засіб належить ОСОБА_1 , і цю обставину сторона обвинувачення планує довести під час судового розгляду кримінального провадження.
ІІІ. Мотиви Суду
5. Дослідивши клопотання з додатками, заперечення прокурора, а також надані у судовому засіданні матеріали, заслухавши думку учасників судового провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
6. 15 грудня 2015 року заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор Матіос А.В. звернувся до Краматорського міського суду Донецької області із клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку у автомобілі BMW X3, номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_2 (том № 7 а.с. 61-63).
Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 15 грудня 2015 року клопотання було задоволено та надано дозвіл на проведення обшуку у вказаному автомобілі з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення (том № 7 а.с. 64-66).
16 грудня 2015 року детективом Першого відділу підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Скубаком Е.О. був проведений обшук, в ході якого було вилучено, зокрема, вказаний транспортний засіб (том № 7 а.с. 67-72).
Відповідно до розписки начальника другого відділу ГВ «К» УСБУ в Луганській області від 16 грудня 2016 року зазначений автомобіль знаходиться на території Управління Служби безпеки України в Луганській області за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Космонавтів, буд. 18 (том № 7 а.с. 73).
Постановою детектива Національного антикорупційного бюро України Плюшкіна А.Ю. від 17 грудня 2015 року автомобіль BMW X3 був визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні. Відповідно до змісту постанови вказаний транспортний засіб, на думку детектива, підпадає під ознаки знаряддя вчинення кримінального правопорушення (том № 7 а.с. 74).
Детектив Національного антикорупційного бюро України Плюшкін А.Ю. за погодженням з прокурором звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з клопотанням від 10 лютого 2016 року про накладення арешту на зазначений транспортний засіб. В обґрунтування свого клопотання детектив вказав, що існує ризик перетинання ОСОБА_1 на вказаному автомобілі лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями чи державного кордону України в напрямку Російської Федерації. Також у постанові детектив зазначив, що накладення арешту необхідно для можливої майбутньої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна за вироком суду (том № 7 а.с. 76-78).
Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11 лютого 2016 року клопотання детектива було задоволено та накладено арешт на автомобіль BMW X3 із забороною користуватися та розпоряджатися з метою виконання завдань кримінального провадження та забезпечення майбутньої конфіскації майна за вироком суду (том № 7 а.с. 79-80).
Відповідно до повідомлення Регіонального сервісного центру МВС у м. Києві № 3352 від 03 березня 2016 року НАІС ДДАІ накладено обмеження у вигляді арешту із забороною відчуження на автомобіль BMW X3, д/з НОМЕР_1 , 2003 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 (том № 7 а.с. 83-84).
7. Оцінюючи доводи клопотання ОСОБА_2 , суд керується положеннями частини першої статті 131 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до якої заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
До того ж, як зазначено у частині третій статті 132 Кримінального процесуального кодексу України, потреби кримінального провадження повинні виправдовувати такий ступінь втручання у права і свободи особи та при цьому може бути виконане завдання, для виконання якого застосовується захід забезпечення.
Стаття 170 Кримінального процесуального кодексу України визначає, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном для досягнення цілей кримінального провадження.
Накладення арешту на майно становить втручання у право особи мирно володіти своїм майном, передбачене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому при його застосуванні суд повинен оцінювати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. При цьому втручання у права та свободи осіб завжди повинне бути мінімально необхідним для досягнення мети цього втручання.
Статтею 174 Кримінального процесуального кодексу України передбачено право власника або володільця майна на подання клопотання про скасування арешту майна. Вказана норма передбачає дві альтернативні підстави для скасування арешту майна: в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
При цьому обов`язок доведення факту існування цих підстав покладено на особу, яка подає клопотання про скасування арешту майна. Однак це не звільняє сторону обвинувачення від необхідності доведення своїх доводів, якими вона аргументує позицію щодо клопотання.
8. Суд встановив, що однією з підстав накладення арешту на автомобіль ОСОБА_2 було визнання його речовим доказом. При цьому у постанові про визнання вказаного транспортного засобу речовим доказом зазначено, що ОСОБА_1 використовував його для зустрічей зі своїм спільником ОСОБА_8 та надавав у користування для безпосередніх зустрічей ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Вказані обставини, на думку детектива, свідчать про те, що автомобіль підпадає під ознаки знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
Чинне кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство не містить визначення поняття «знаряддя вчинення кримінального правопорушення». Однак критерії цього поняття були сформульовані Пленумом Верховного Суду України у постановах від 6 листопада 2009 року № 6 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» та від 10 грудня 2004 року №17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля». Зокрема, такими критеріями є:
-використання предметів чи технічних засобів для безпосереднього вчинення кримінального правопорушення;
-без їх використання вчинення кримінального правопорушення було б неможливим чи надто складним.
На думку колегії суддів, автомобіль ОСОБА_2 не відповідає жодному з цих критеріїв, оскільки, по-перше, не був безпосереднім засобом, за допомогою якого могло бути вчинене інкриміноване ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, по-друге, відсутні підстави розглядати вказаний транспортний засіб як безумовно необхідний для безпосередніх зустрічей ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Відсутні підстави вважати, що без вказаного автомобілю організація та проведення цих зустрічей була б неможливою чи надто складною.
З огляду на це колегія суддів розцінює факт визнання вказаного автомобілю знаряддям вчинення кримінального правопорушення таким, що суперечить змісту поняття «знаряддя вчинення кримінального правопорушення», а тому визнання вказаного автомобілю речовим доказом за цією ознакою не відповідає вимогам статті 98 Кримінального процесуального кодексу України та виключає можливість його спеціальної конфіскації у відповідності до частини 1 статті 96-2 Кримінального кодексу України.
При цьому колегія суддів зазначає, що предметом розгляду є саме законність накладеного арешту, а не законність постанови про визнання речовим доказом. Тому суд оцінює вказану постанову лише в тій частині, в якій вона стала підставою для накладення арешту.
9. Іншою підставою накладення арешту на автомобіль ОСОБА_2 , як зазначено в ухвалі слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11 лютого 2016 року, була необхідність забезпечення можливої конфіскації майна обвинуваченого за вироком суду.
Вказаний автомобіль, за твердженням ОСОБА_2 , було придбано нею 24 травня 2013 року за кошти, отримані від поділу спільного майна подружжя у зв`язку з розірванням шлюбу 04 травня 2013 року. Це підтверджується долученою до клопотання довідкою Регіонального сервісного центру МВС України в Луганській області № 31.12/4442-770 від 28 липня 2016 року та свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим 04 травня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної Кремінського районного управління юстиції у Луганській області (том № 7 а.с. 66, 67).
Прокурор зазначив, що фактичним власником вказаного автомобілю є ОСОБА_1 , однак жодних доказів на підтвердження вказаної обставини станом на момент розгляду клопотання не надав.
Стаття 59 Кримінального кодексу України визначає, що покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
З наданих суду документів та пояснень учасників судового засідання вбачається, що вказаний автомобіль не є власністю обвинуваченого ОСОБА_1 , у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що він може підлягати можливій майбутній конфіскації за вироком суду.
10. За таких обставин вилучення та накладення арешту на належний ОСОБА_2 автомобіль становить втручання у її право мирно володіти своїм майно, передбачене статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не відповідає меті застосування цього запобіжного заходу.
З огляду на це колегія суддів вважає, що накладений на вказаний транспортний засіб арешт є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Суд відхиляє доводи прокурора про те, що законність вказаного арешту майна була перевірена Апеляційним судом м. Києва та Артемівським міськрайонним судом Донецької області, оскільки ним судових рішень на підтвердження цих доводів не надано.
11. Щодо вказаної у клопотанні ОСОБА_2 вимоги про повернення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорту) колегія суддів зазначає, що суду не надано жодних відомостей про факт вилучення вказаного свідоцтва під час обшуку. Це свідоцтво не зазначено у протоколі обшуку в якості вилученого під час обшуку майна, на нього згідно з ухвалою слідчого судді не накладався арешт, тому, на думку колегії суддів, відсутні правові підстави для вирішення питання щодо повернення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_2 .
Крім того, клопотання ОСОБА_2 містить вимогу про повернення їй ключів від арештованого транспортного засобу. Колегія суддів зазначає, що ключі від автомобілю є невід`ємною частиною самого автомобілю як об`єкта права власності, оскільки використання транспортного засобу за призначенням без ключів не можливе. З огляду на це вимога про повернення ключів від автомобілю є складовою частиною вимоги про скасування арешту на автомобіль та його повернення, тому, на думку колегії суддів, також відсутні правові підстави розглядати та вирішувати це питання окремо.
12. Оцінюючи доводи прокурора про те, що вказаний автомобіль є речовим доказом у справі і сторона обвинувачення у подальшому має намір використовувати його як доказ у кримінальному провадженні, колегія суддів виходить з того, що, відповідно до принципів диспозитивності та змагальності, прокурор є вільним у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, та самостійним у обстоюванні своїх правових позицій.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці зазначав, що утримання владою речових доказів може бути необхідним в інтересах належного відправлення правосуддя. Однак повинно існувати розумне співвідношення пропорційності між застосованими заходами та метою, яку переслідує держава при їх застосуванні, у тому числі заходами, призначеними для контролю за використанням громадянином своєї власності. Ця вимога виражається у понятті «справедливий баланс», який повинен існувати між вимогами дотримуватися загальних інтересів населення та вимогами охорони фундаментальних прав особи (справа «Смирнов проти Росії», пункт 57).
Пунктом 1 частини 6 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України передбачена можливість повернення або передання власнику на відповідальне зберігання речових доказів, що не містять слідів кримінального правопорушення. Прокурор не навів доводів, що вказаний автомобіль містить сліди кримінального правопорушення, тому у колегії суддів наявні підстави вважати, що передача вказаного транспортного засобу на відповідальне зберігання ОСОБА_2 становитиме мінімальне втручання у її право власності та забезпечить можливість його використання стороною обвинувачення в якості речового доказу, що за цих обставин становитиме «справедливий баланс» між інтересами держави та фундаментальними правами людини.
Керуючись пунктом 1 частини 6 статті 100, статтями 170, 174, 369, 372 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Клопотання третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_2 - задовольнити.
2. Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11 лютого 2016 року у справі № 760/2623/16-к на автомобіль BMW X3, д/з НОМЕР_1 , 2003 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 .
3. Зобов`язати Управління Служби безпеки України в Луганській області, Національне антикорупційне бюро України повернути ОСОБА_2 автомобіль BMW X3, д/з НОМЕР_1 , 2003 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 .
4. Передати ОСОБА_2 на відповідальне зберігання автомобіль BMW X3, д/з НОМЕР_1 , 2003 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 .
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий суддя К.О. Сікора
Судді Т.Г. Гавриленко
О.В. Танасевич