Document No. 95265841

Справа № 369/3820/17

Провадження 1-кп/910/52/19

У Х В А Л А

Іменем України

17 лютого 2021 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Мойсака С.М.,

суддів Крикливого В.В., Хамзіна Т.Р.,

за участю секретаря судового засідання Заплатинської К.В.,

прокурора Касьяна А.О.,

захисників Гайдай О.В., Мацули М.Б.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

під час судового засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 червня 2014 року за № 12014100000000845,

щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

розглянувши клопотання про продовження строку запобіжного заходу домашнього арешту в певний період доби та покладених обов`язків,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 червня 2014 року за № 12014100000000845, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

24 червня 2020 року Ухвалою Вищого Антикорупційного суду обвинуваченому ОСОБА_1 було змінено запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у певний час доби на два місяця до 23 серпня 2020 року із покладенням низки процесуальних обов`язків. Згодом запобіжний захід та покладені обов`язки продовжувалися Вищим антикорупційним судом.

23 грудня 2020 року Ухвалою Вищого Антикорупційного суду обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у відповідний час доби на два місяці до 23 лютого 2021 року із покладанням обов`язків: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із квартири за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу прокурора з 22 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин; не залишати м. Київ та Київську область без дозволу прокурора у даному кримінальному провадженні або суду; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_2 ; здати на зберігання до відповідного територіального органу/територіального підрозділу Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Враховуючи те, що строк запобіжного заходу та покладених процесуальних обов`язків закінчується 23 лютого 2021 року, з метою належної процесуальної поведінки ОСОБА_1 , запобіганню продовження злочинної діяльності та можливого ухилення від суду, прокурор подав клопотання від 04 лютого 2021 року про продовження строку дії запобіжного заходу.

У клопотанні прокурор звернув увагу, що ризики, визначені в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 23 грудня 2020 року з часу винесення ухвали не змінилися. В обґрунтування клопотання, прокурор зазначив, що продовжує існувати ризик переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, знищення, сховання, спотворення речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконний вплив на свідків та потерпілих, вчинення іншого кримінального правопорушення та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, що у сукупності з іншими ознаками впливатиме на продовження обраного запобіжного заходу, який буде достатнім для забезпечення дотримання покладених обов?язків на обвинуваченого. Враховуючи наведе, просив продовжити домашній арешт, який належним чином забезпечує покладені на обвинуваченого процесуальні обов`язки, які також необхідно продовжити. Вважає, що з огляду на існуючі ризики переховування від суду, можливого впливу на свідків та знищення доказів, обов`язки прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із квартири за адресою проживання без дозволу прокурора з 22 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин; не залишати м. Київ та Київську область без дозволу прокурора у даному кримінальному провадженні або суду; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_2 ; здати на зберігання до відповідного територіального органу/територіального підрозділу Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну відповідають меті за ради якої їх необхідно продовжити одночасно із запобіжним заходом.

На обґрунтування існуючих ризиків та необхідності продовження запобіжного заходу із покладеними обов`язками послався на те, що до суду надано докази обґрунтованості підозри, які досліджувалися у судовому засіданні. На підтвердження своїх доводів прокурор послався на те, що обвинувачений усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого злочину може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності. Прокурор також зазначив, що місце знаходження ОСОБА_1 було встановлено лише з використанням негласних слідчих розшукових дій, оскільки останній застосовував заходи конспірації, правоохоронним органам повідомляв різні адреси свого проживання, злочин вчинено за попередньою змовою групою осіб, при цьому співучасник переховується за кордоном і може допомогти обвинуваченому покинути територію України. У власності має земельні ділянки та значні грошові кошти, які зняв з банківських установ перед затриманням. Під час досудового розслідування ОСОБА_1 вживав заходи до приховування документів. Також прокурор послався на те, що відносно ОСОБА_1 висунуто обвинувачення в рамках інших кримінальних проваджень, що може вказувати на його схильність до подібних дій; не зважаючи на ухвалу суду про арешт транспортного засобу, спромігся здійснити його відчуження на користь третьої особи; вже під час судового розгляду імітував душевне захворювання, щоб бути звільненим від кримінальної відповідальності, чим майже на рік призупинив розгляд справи по суті; особисто зняв з банківських рахунків значні грошові суми, що дозволить обвинуваченому існувати в умовах переховування. Також звернув увагу на зв`язки обвинуваченого із керівниками підприємств, яким були перераховані кошти, що перебувають на теперішній час на непідконтрольній Україні території.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання. Надав пояснення аналогічні тим, які зазначені у клопотанні. Просив суд задовольнити клопотання у повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_1 в цілому не заперечував проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу і покладених процесуальних обов`язків, проте зазначив, що не погоджується із мотивами зазначеними у клопотанні. Вважає, що відсутній склад злочину та ризики.

Адвокат Гайдай О.В. заперечувала проти задоволення клопотання, вважає, що прокурором не доведено ризики. Звернула увагу, що підзахисному необхідно вести активний спосіб життя, а застосований запобіжний захід та покладені обов`язки обмежують його.

Адвокат Мацула М.Б. підтримав позицію підозрюваного ОСОБА_1 .

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, колегія суддів керується наступним.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він протягом грудня 2014 - січня 2015 року за попередньою змовою з виконувачем обов`язки директора державного підприємства «Нацпроект «Повітряний експрес» ОСОБА_2 та іншими невстановленими особами, використовуючи своє службове становище директора ряду товариств з обмеженою відповідальністю під виглядом укладання та виконання договору про залучення коштів на умовах вкладу між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сапфір Фінанс» та державним підприємством «Нацпроект «Повітряний експрес» заволоділи державними коштами на загальну суму 81 950 000 гривень.

Діянням ОСОБА_1 надана правова кваліфікація за частиною 5 статті 191 КК України, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, вчинене в особливо великих розмірах.

Таким чином, кримінальне правопорушення у якому звинувачується ОСОБА_1 , відноситься за ч. 4 ст. 12 КК України до особливо тяжкого корупційного злочину із правовою кваліфікацією за ч. 5 ст. 191 КК України.

Необхідно звернути увагу, що на час розгляду клопотання, розпочато дослідження письмових доказів, обвинувачений пояснення не надав, свідки не допитані.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Враховуючи стадію судового розгляду у якому розпочато дослідження матеріалів кримінального провадження, колегія суддів не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання, вважає, що підозра є обґрунтованою у розумінні ч. 1 ст. 194 КПК України.

Розглядаючи питання наявності ризиків на які посилався прокурор у клопотанні про продовження строку запобіжного заходу та позицію захисту, суд приходить до наступного:

Прокурор зазначає, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливатиме на свідків чи потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, а також перешкоджатиме кримінальному провадженню будь-яким іншим чином.

Прокурор, розкриваючи ризик переховування, посилається, як на тяжкість можливого покарання, що передбачає позбавлення волі від 7 до 12 років, з конфіскацією майна, так і на докази, які були раніше долучені до кримінального провадження і були предметом дослідження під час судових засідань (приховування свого місця проживання, що встановлювалося засобами НСРД; ймовірність ділових та соціальних стосунків з ОСОБА_2 , що оголошений у міжнародний розшук, іншими особами, які можуть так чи інакше впливати на судовий розгляд.

Існування цього ризику, на переконання суду, пов`язане, у першу чергу, із тяжкістю кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 .

За таких обставин, у разі визнання ОСОБА_1 виним в інкримінованих йому злочинах, останній повинен буде понести виключно реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Ризик переховування від правосуддя, колегія суддів також оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 , (сімейного стану, роботи, місця проживання, засобів до існування) і приходить до висновку, що ризик переховуватися залишається досить актуальним, вважаючи на особистість обвинуваченого та тяжкість ймовірного покарання за ч. 5 ст. 191 КК України, санкція статті якої передбачає покарання від 7 до 12 років позбавлення волі.

В інших кримінальних провадженнях обвинувачений ОСОБА_1 притягується до кримінальної відповідальності за підроблення офіційних документів та їх використання, підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичних осіб, протидію законній господарській діяльності, легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (кримінальне провадження № 22017000000000056 від 27.03.2015 за частиною 3 статті 358 КК, частиною 2 статті 205-1, частиною 3 статті 206, частиною 3 статті 209 КК), що не зважаючи на принцип презумпції невинуватості, може свідчити про випадки ймовірної протиправної поведінки, оскільки обвинувальний акт розглядається в суді. Зазначене може характеризувати особу, як таку, відносно якої є й інші обґрунтовані підозри у скоєнні інших кримінальних правопорушень.

За період з 03.03.2014 по 12.03.2015 обвинуваченим ОСОБА_1 безпосередньо знято готівку на суму 24,18 млн. гривень.

Крім цього, Суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що у співучасті з іншими особами заволодів державними коштами на суму 81 950 000 грн. На час розгляду судом клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт та про продовження строку дії запобіжного заходу, суд не володіє інформацією, про відшкодування збитків ОСОБА_1 та виявлення цих коштів правоохоронними органами.

На переконання колегії суддів зазначені вище отримані ОСОБА_1 готівкові грошові суми є достатніми ресурсами для існування в умовах ймовірного переховування від суду, що посилює ймовірність цього ризику.

Колегія суддів бере до уваги й інформацію, яку наводить сторона захисту, що у ОСОБА_1 є дружина, неповнолітня дитина. Проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, родина та житло не можуть бути вирішальними, що могли б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення.

Колегія суддів повинна врахувати наведену поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 у сукупності з іншими обставинами, при вирішенні питання про існування ризику переховування від суду і вважає, що цей ризик продовжує залишатися актуальним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду, який з часом зменшився, але продовжує існувати.

Щодо доводів сторони обвинувачення про існуючий ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів з метою уникнення кримінальної відповідальності, то з цього приводу суд звертає увагу на стадію кримінального провадження, що справа розглядається по суті, відбувається дослідження письмових доказів, допитуються свідки. Цьому ризику вже було надано неодноразову оцінку у попередніх ухвалах при зміні запобіжного заходу на більш м`який, коли суд прийшов до висновку, що цей ризик вже втратив свою актуальність. Прокурор у судовому засіданні не зміг надати підтверджуючих даних, що з моменту постановлення останньої ухвали 23 грудня 2020 року, у сторони обвинувачення з`явилися нові факти, які б свідчили, що з`явився ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів. Проте суд зазначає, що відсутність цього ризику, не впливає на пом`якшення вже обраного запобіжного заходу.

Крім цього, прокурор у клопотанні посилається на те, що ОСОБА_1 притягується до кримінальної відповідальності в іншому провадженні за вчинення злочину, передбаченого ст. 358 КК України, що з урахуванням вищевикладеного не виключає можливість вчинення підробок документів.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на презумпцію невинуватості, а саме, що за вище вказаними провадженнями відсутній вирок суду і провина ОСОБА_1 не доведена. Обставини на які посилається прокурор стосуються подій 2014 року.

З огляду на зазначене, колегія суду дійшла висновку, що ризик приховування та знищення доказів не достатньо обґрунтований прокурором, проте в цілому може свідчити про негативну поведінку обвинуваченого і лише у сукупності з іншими ознаками впливатиме на продовження обраного запобіжного заходу, який буде достатнім для забезпечення дотримання покладених обов?язків на обвинуваченого.

Щодо доводів сторони обвинувачення про можливе перешкоджання кримінальному провадженню та впливу на свідків чи потерпілих.

Прокурор зазначає, що встановлені у кримінальному провадженні свідки не допитані судом та ОСОБА_1 , у випадку не продовження запобіжного заходу та покладених процесуальних обов`язків, матиме можливість контактувати з невстановленими досудовим розслідуванням особами і здійснювати тиск вже на встановлених свідків з метою зміни ними своїх показань або відмови від наданих показань, а також свідків, які не встановлені на даний час.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань, що після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - свідок допитується безпосередньо в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що прокурором доведено, що ризик впливу на свідків не можна повністю виключити й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Не зважаючи на те, що частина свідків вже допитана, при продовженні запобіжного заходу та покладених ухвалою суду обов`язків, колегія суддів повинна врахувати цей ризик та вжити відповідні заходи забезпечення, щоб запобігти цьому ризику.

При оцінці доводів прокурора про існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень чи продовження кримінального правопорушення, необхідно відзначити, що колегії суду не було з цього приводу надано належних обґрунтованих доказів, тому суд відкидає цей ризик, як недоведений. Сама по собі наявність цього та інших кримінальних проваджень відносно ОСОБА_1 , не може свідчити про ймовірність вчинити інше кримінальне правопорушення, так як це стосується минулих подій, до часу обрання запобіжного заходу. Проте, можуть у цілому характеризувати особу та її здатність дотримуватись правових приписів.

З приводу ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, то прокурор наголошував на тому, що спроби негативної поведінки ОСОБА_1 були, як на стадії досудового розслідування, так і в суді. Так, прокурор зазначає, що з 07 листопада 2017 року ОСОБА_1 поводив себе неадекватно, що перешкоджало здійсненню подальшого провадження. Відповідно до висновку амбулаторної судової психіатричної експертизи ОСОБА_1 демонстрував ознаки психічного розладу, які не є типовими та цільними, що спонукає підозрювати симуляцію психічного розладу.

Колегія суддів приймає до уваги, що імітація захворювання та проведення відповідних експертиз вплинуло на тривалість судового розгляду. Вказане свідчило про ймовірність спроби ухилитись від відправлення належного правосуддя та можливого покарання. Проте з моменту проведення експертизи по час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу минуло більше одного року і у діях обвинуваченого не виявлено поведінки щоб свідчила про перешкоджання або ухилення від судових засідань у вказаний спосіб, що у певній мірі вказує на зменшення цього ризику із часом. Крім того, після зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, з боку обвинуваченого не було дій спрямованих на те, щоб судові засідання не відбулися, через будь-який вчинок. Проте виключити повністю цей ризик суд не може, з урахуванням минулої поведінки ОСОБА_1 , стадії судового розгляду та тяжкості ймовірного покарання у випадку доведення його вини.

При вирішенні питання про можливе продовження домашнього арешту у певний період доби, прокурор посилається на те, що жодний інший запобіжний захід не зможе запобігти наведеним ризикам.

Колегія суддів уважно ставиться до того, що зі сплином часу продовження запобіжного заходу потребує більшого обґрунтування тих ризиків на які посилається сторона обвинувачення і що прокурор повинен надавати додаткові підстави щодо цього питання, проте вже надані прокурором доводи існуючих ризиків були враховані судом при зміні запобіжного заходу на більш м`який з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, а згодом на домашній арешт у певний час доби. З моменту зміни запобіжного заходу минув значний час, проте доведені ризики і та обставина, що вже було змінено запобіжний захід на більш м`який, дозволяє суду прийти до висновку, що існуючий запобіжний захід цілком відповідає обґрунтованості підозри, встановленим ризикам та особі обвинуваченого.

Отже продовжуючи для обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, колегія суддів враховує, що існуючі ризики залишаються актуальними, тому при продовженні запобіжного заходу, суд погоджується із доводами прокурора про необхідність також продовжити відповідні обов`язки визначені у ч. 5 ст. 194 КПК України та встановлені в ухвалі від 23 грудня 2020 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з прокурором, щодо необхідності продовження домашнього арешту у певний період доби строком на два місяці, з урахуванням того, що продовжується дослідження письмових доказів в суді. Вважає необхідним задовольнити клопотання про продовження покладених ухвалою Вищого антикорупційного суду від 23 грудня 2020 року обов`язків, закріплених у п. 2, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, з урахуванням процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 , тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризуючих даних про особу.

Керуючись ст.ст. 181, 194, 199, 331 ч.2 ст. 376 КПК України, колегія суду

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідний час доби з 22 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин, строком на два місяці до 17 квітня 2021 року включно.

Продовжити покладені на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

-прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із квартири за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу прокурора з 22 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин;

- не залишати м. Київ та Київську область без дозволу прокурора у даному кримінальному провадженні або суду;

-утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_2 ;

-здати на зберігання до відповідного територіального органу/територіального підрозділу Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити до 17 квітня 2021 року включно.

Копію ухвали направити відповідному органу Національної поліції.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12014100000000845.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.М. Мойсак

Судді В.В. Крикливий

Т.Р. Хамзін