Document No. 95333440

справа № 991/448/21

провадження №11-сс/991/166/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

Іменем України

04 березня 2021 року місто Київ

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Чорна В.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги адвоката Позняка Олександра Миколайовича - захисника підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.02.2021 р. про відмову у задоволенні скарги на постанову про зупинення досудового розслідування від 06.01.2021 р. у кримінальному провадженні №52017000000000361 від 01.06.2017 р., -

ВСТАНОВИЛА:

22 лютого 2021 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку 01 березня 2021 року передано судді - доповідачу.

З апеляційної скарги встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.02.2021 р. відмовлено у задоволенні скарги адвоката Позняка О.М., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , на постанову старшого детектива - заступника керівника Першого відділу детективів Національного антикорупційного бюро України Рокуня С. В. про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361, відомості про яке внесені до ЄРДР 01.06.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 357 КК України.

На вищезазначену ухвалу захисником подано апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про її скасування через допущені слідчим суддею істотні порушення вимог КПК України, а також про скасування постанови детектива НАБУ про зупинення досудового розслідування від 06.01.2021 р.

Обґрунтовуючи наявність підстав для апеляційного перегляду ухвали слідчого судді, яка не підлягає апеляційному оскарженню згідно чинного кримінального процесуального законодавства України, апелянт посилається на те, що досудове розслідування у цьому провадженні здійснюється поза межами розумного строку, а його подальше перебування у стані зупинення залишає ОСОБА_1 перебувати у статусі підозрюваного на невизначений термін, що є порушенням права на справедливий суд. Зазначає, що подання заперечень на оскаржувану ухвалу слідчого судді під час підготовчого провадження, як це передбачено ч. 3 ст. 309 КПК України, не відновить порушених прав підозрюваного, у зв`язку з чим, таке відновлення на національному рівні можливо лише шляхом скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді судом апеляційної інстанції. Вважає, що у даному випадку мають бути застосовані положення ст. 6 Конвенції як джерела права, а також ст. 8 Конституції України, яка гарантує забезпечення принципу верховенства права. З цих підстав, вважає, що оскаржувана ухвала підлягає апеляційному перегляду саме на стадії досудового розслідування.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали, надані на її обґрунтування, суддею-доповідачем встановлено підстави для відмови у відкритті провадження за даною апеляційною скаргою, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано Главою 26 КПК. Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, наведено в ч.ч. 1, 2 ст. 309 КПК.

Це ухвали, які стосуються обмеження свободи та особистої недоторканності, арешту майна, тимчасового доступу до певних речей і документів, відсторонення від посади, а також ухвали про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування, про закриття кримінального провадження на підставі ч. 9 ст. 284 цього Кодексу, про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.

Наведений перелік свідчить, що законодавцем забезпечено можливість апеляційного оскарження під час досудового розслідування тих рішень слідчих суддів, які стосуються застосування заходів забезпечення кримінального провадження або найбільше зачіпають права та свободи особи. Такий підхід відповідає за своїм змістом правовій природі судового контролю під час досудового розслідування, який обумовлюється потребою учасників кримінального провадження в отриманні невідкладного судового захисту їх прав, свобод та інтересів.

Встановлення законодавцем обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення розумного балансу між ефективністю досудового розслідування і здійсненням дієвого судового контролю у разі обмеження чи порушення прав і законних інтересів осіб.

Ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні скарги про скасування постанови про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні відсутня у переліку, наведеному у ч.ч. 1, 2 ст. 309 КПК України, а отже не підлягає апеляційному оскарженню на досудовому розслідуванні.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника Позняк О.М.

Надаючи оцінку наведеному захисником в апеляційній скарзі обґрунтуванню щодо наявності правових підстав для апеляційного оскарження вищезазначеної ухвали, суд зазначає також наступне.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Проте, «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, накладення яких дозволено за змістом, особливо щодо умов прийнятності скарги. При цьому, обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю мети, яку прагнуть досягти (рішення ЄСПЛ «Воловік проти України», «Креуз проти Польщі», «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі»).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі "Кромбах проти Франції" від 13 лютого 2001 року).

У Рішенні Конституційного Суду України від 12.06.2012 №13-рп/2012 зазначено, що встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України, обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.

Отже, Конституцією України допускається можливість обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, однак воно не може бути свавільним та несправедливим. Таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України; переслідувати легітимну мету; бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим.

Законом, який конкретизує положення Конституції України щодо обмеження можливості оскарження рішень суду, виступає зокрема КПК України.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, відповідно до чого КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18).

Також, у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що "норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження)".

Отже, норми національного законодавства України беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи. Натомість, ухвали слідчих суддів оскаржуються в апеляційному порядку лише у разі, якщо це прямо перебачено КПК України.

За наведених вище обставин, посилання апелянта на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та норми Конституції України, як на підставу для апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали слідчого судді всупереч передбаченим кримінальним процесуальним законом обмеженням, є необґрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 309, 369-372, 399, 418, 532 КПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката Позняка Олександра Миколайовича - захисника підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.02.2021 р., про відмову в задоволенні скарги на постанову про зупинення досудового розслідування від 06.01.2021 р. - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя В.В. Чорна