Document No. 95348774

Справа № 626/1948/17

Провадження 1-кп/910/56/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

05 березня 2021 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Кравчука О.О.,

суддів: Крука Є.В., Білоус І.О.

секретар судового засідання Мітніцька О.В.

за участі

прокурора Василенкова Б.М.

обвинуваченого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м. Києві клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про скасування арешту на земельну ділянку у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 травня 2017 року за № 42016000000001569, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Новоукраїнка, Звенигородського району Черкаської області, який зареєстрований і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

19.02.2021 р. обвинувачений ОСОБА_1 подав до суду клопотання про скасування арешту на земельну ділянку.

Своє клопотання обвинувачений мотивує тим, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 05.10.2017 р. було накладено арешт на 1/2 частки земельної ділянки розміром 1,985 га, кадастровий номер: 7122855100:03:001:0799, яка знаходиться за адресою: Черкаська область, Лисянський район, смт. Лисянка.

На думку обвинуваченого, при винесенні цієї ухвали, слідчим суддею не було враховано той факт, що вказана земельна ділянка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер: 825 від 20.06.2015 р., спадкова справа № 106/2015, на праві спільної сумісної власності належить йому та його сестрі ОСОБА_2 , тобто, була ними набута законним шляхом, та частки їх не виділені в натурі, ні будь-яким іншим способом, а тому накладений арешт позбавляє ОСОБА_2 права розпоряджатися своїм майном, яке було набуте нею законним шляхом та таке її право не впливає на розгляд указаного кримінального провадження. У зв`язку з цим обвинувачений просить скасувати ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 05.10.2017 у повному обсязі.

Крім того, обґрунтовуючи своє клопотання обвинувачений надав копію свідоцтва про право на спадщину за законом № 825 від 20.06.2015 р. (т. 9, а.с. 187) та копію витягу зі спадкового реєстру (т. 9, а.с. 188-189), які підтверджують його право власності на згадану земельну ділянку.

В судовому засіданні ОСОБА_1 своє клопотання підтримав, із мотивів, викладених у ньому. Зазначив також, що земельна ділянка не виділена в натурі, перебуває в спільній власності, а отже немає предмету, на який накладено арешт. Тому вважав, що скасування арешту спростить виконання вироку суду. Зауважував, що арешт на його автомобіль був скасований з тих же мотивів.

Детектив Денесюк А.В. будучи належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, до суду не з`явився, електронною поштою подав до канцелярії суду заперечення щодо скасування арешту належної ОСОБА_1 земельної ділянки та просив проводити розгляд клопотання без його участі. У своїх запереченнях детектив посилався на те, що слідчим суддею під час досудового розслідування було прийняте обґрунтоване рішення щодо арешту належної ОСОБА_1 Ѕ частки земельної ділянки розміром 1,985 га, кадастровий номер: 7122855100:03:001:0799, яка знаходиться за адресою: Черкаська область, Лисянський район, смт. Лисянка, оскільки санкція статті, яка інкримінується останньому (ч. 3 ст. 368 КК України) передбачає можливість конфіскації майна. Натомість, на думку детектива, обвинувачений у своєму клопотанні не обґрунтував, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт було накладено необґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. До заперечення надав Інформацію (інформаційну довідку) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - зазначеної вище земельної ділянки. У вказаній довідці наведено два власника зазначеної вище земельної ділянки - ОСОБА_1 (частка 1/2) та ОСОБА_2 (частка 1/2). Крім того в довідці наведена актуальна інформація з державного реєстру про державну реєстрацію іншого речового права - договору оренди зазначеної земельної ділянки від 22.06.2015, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Поділ» строком дії до 31.12.2022.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечував, уважав його необґрунтованим. На думку прокурора, мета накладення арешту не втратила актуальності, оскільки справа перебуває на стадії судового розгляду. Вважав, що в разі коли накладення арешту порушує право ОСОБА_2 , така особа повинна самостійно звертатись до суду щодо скасування арешту. Вказував, що питання частковості власності не належить до компетенції суду в кримінальному провадженні, а невиділення майна в натурі не є підставою для скасування арешту. Вважав, що обвинувачений ОСОБА_1 та співвласник ОСОБА_2 розпорядилися своєю власністю, уклавши названий вище договір оренди земельної ділянки, що є чинним. Щодо скасування арешту автомобіля, вважав, що його було скасовано з інших підстав.

Заслухавши думку сторін, дослідивши клопотання та надані обвинуваченим документи, суд приходить до висновку про те, що клопотання задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК, арешт майна віднесено до заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: (1) збереження речових доказів; (2) спеціальної конфіскації; (3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; (4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження, зокрема, за клопотанням обвинуваченого, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Тому обвинувачений є належним суб`єктом звернення з клопотанням про скасування арешту, а тому таке клопотання підлягає розгляду.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), зокрема, у п. 195 рішення у справі «Узан та інші проти Туреччини» ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, зробив висновок, що, для того, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна; (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства; (3) має забезпечувати справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами. Крім того, в п. 203 цього рішення, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, ЄСПЛ дійшов висновку, що ст. 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю, заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, 05.10.2017 р. ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду Бобровник О.В. було постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання детектива НАБУ Денисюка А.В. та накладено арешт на 1/2 частки земельної ділянки розміром 1,985 га, кадастровий номер: 7122855100:03:001:0799, яка знаходиться за адресою: Черкаська область, Лисянський район, смт. Лисянка, та яка перебуває у власності ОСОБА_1 (т. 4, а.с. 47).

Як випливає зі змісту ухвали, арешт слідчим суддею було накладено з метою можливого постановлення за результатами судового розгляду цієї справи судового рішення в частині конфіскації належного ОСОБА_1 майна.

Із доданих обвинуваченим до клопотання копій убачається, що право власності обвинуваченого ОСОБА_1 на 1/2 частки земельної ділянки розміром 1,985 га, кадастровий номер: 7122855100:03:001:0799, яка знаходиться за адресою: Черкаська область, Лисянський район, смт. Лисянка, підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом № 825 від 20.06.2015 р. (т. 9, а.с. 187).

Як установлено судом, слідчим суддею арешт було накладено не на всю земельну ділянку, а саме на 1/2 її частину, що у своїх доводах підтверджує й сам обвинувачений. Доказів того, що арешт накладено на іншу частину цієї земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 , суду надано не було.

Оскільки на сьогодні справа перебуває на стадії судового розгляду, а ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, санкція за який, у разі визнання його винним у цьому кримінальному провадженні, передбачає конфіскацію майна, збереження арешту частки земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , на думку суду, є пропорційним втручанням у його майнові права. Крім того суд ураховує, що зазначена земельна ділянка обома співвласниками передана в оренду за договором зі строком дії до 31.12.2022, а отже наявність арешту не перешкоджає їм в одержанні доходів від цієї земельної ділянки.

Доводи щодо мотивів і підстав скасування арешту автомобіля не впливають на вирішення клопотання.

Таким чином, указане свідчить про те, що потреби кримінального провадження виправдовують такий ступінь втручання у права володіння майном як арешт. За вказаних обставин, таке тимчасове втручання в реалізацію права власності ОСОБА_1 є прямо передбаченим законом та не суперечить змісту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки переслідує легітимну мету щодо розгляду кримінального провадження, з дотриманням справедливого балансу інтересів. А тому суд уважає, що обвинуваченим не доведено, що відпала потреба у застосуванні арешту щодо належної йому земельної ділянки, або сам арешт було накладено необґрунтовано.

Керуючись статтями 22, 42, 110, 131, 170, 174, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про скасування арешту на земельну ділянку у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 травня 2017 року за № 42016000000001569 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя Кравчук О.О.

Судді Білоус І.О.

Крук Є.В.