Document No. 95601523

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 758/1780/17

Провадження № 1-кп/991/13/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року місто Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів: головуючого ОСОБА_1, суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4, прокурора ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6, обвинуваченого ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №52016000000000233 за обвинуваченням

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Дніпропетровська, громадянина України, із вищою освітою, неодруженого, який має двох неповнолітніх дітей, працюючого суддею Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська (Дніпро), раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 3692 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_7, будучи суддею Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська (Дніпра), одержав неправомірну вигоду в розмірі 10000 доларів США для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за таких обставин.

Так, у лютому 2016 року ОСОБА_9 дізнався про наявність кримінальних проваджень за фактами кримінальних правопорушень, до яких нібито він причетний, та які розслідувались територіальними підрозділами Національної поліції у місті Дніпро та Дніпропетровській області.

Після неодноразових дзвінків від працівників поліції щодо його виклику на допит, у середині квітня2016 року ОСОБА_9 звернувся до знайомого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська (м.Дніпро) ОСОБА_7 з приводу надання правової консультації та поради щодо можливого його притягнення до кримінальної відповідальності.

Після цього у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на одержання від ОСОБА_9 неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на службових осіб територіальних підрозділів Національної поліції в м.Дніпрі та Дніпропетровській області.

29.04.2016 у м.Дніпрі, під час зустрічі, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_9, що стосовно нього зареєстровано кримінальне провадження. При цьому, ОСОБА_7 зазначив, що для закриття цього провадження службовим особам територіального підрозділу Національної поліціїу Дніпропетровськійобласті (даліполіція) необхідно надати неправомірну вигоду.

У подальшому, під час особистих зустрічей між ОСОБА_9 та ОСОБА_7, які відбулись 27.07.2016 та 25.08.2016 у м.Дніпрі, останній підтвердив свій намір здійснити вплив на відповідних співробітників поліції з метою припинення кримінального переслідування щодо ОСОБА_9 та запевнив про наявність у нього реальної можливості здійснити такий вплив.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди, 06.09.2016 ОСОБА_7 приїхав до міста Києва та вчергове зустрівся із ОСОБА_9 . Під час зустрічі ОСОБА_7 повідомив, що за заявами колишньої дружини ОСОБА_9 ОСОБА_10 щодо нього в територіальних підрозділах Національної поліції міста Дніпра розпочато низку кримінальних проваджень. При цьому, ОСОБА_7 зазначив, що у вказаних кримінальних провадженнях, начебто наявні підстави для притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності, у тому числі у кримінальному провадженні за №12016040640003238 від 03.08.2016 за ч.3ст.185КК України. На підтвердження своїх слів ОСОБА_7 продемонстрував ОСОБА_9 окремі процесуальні документи, що стосувались цих кримінальних проваджень.

Разом із тим, з метою отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_7 також повідомив, що має реальний вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, а саме службових осіб Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, які наділені повноваженнями щодо закриття кримінальних проваджень та припинення кримінального переслідування стосовно ОСОБА_9 . При цьому, ОСОБА_7, переконуючи ОСОБА_9 у реальності загрози його притягнення до кримінальної відповідальності, зазначив, що за закриття кримінальних проваджень ОСОБА_9 необхідно надати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у розмірі 10000доларів США, на що останній змушений був погодитись, оскільки усвідомлював реальність настання для себе вказаних негативних наслідків.

У подальшому, 14.09.2016 у м.Дніпрі, під час особистої зустрічі, ОСОБА_7 запевнив, що усі питання із правоохоронними органами він вирішив, пояснивши, що у випадку виклику ОСОБА_9 до органів Національної поліції, необхідно негайно телефонувати саме йому. Після чого ОСОБА_7, використовуючи особисті зв`язки із службовими особами територіальних підрозділів поліції, уповноважених на виконання функцій держави, зловживаючи впливом на них, убезпечить ОСОБА_9 від проблем із правоохоронними органами.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди, 28.09.2016 ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_9 та повідомив про необхідність прискорити надання йому обумовленої неправомірної вигоди. Дізнавшись про відсутність у останнього достатньої суми, ОСОБА_7 запропонував надати уповноваженим на виконання функцій держави службовим особам Національної поліції в якості неправомірної вигоди свої 10000 доларів США з подальшим їх відшкодуванням ОСОБА_9 .

Цього ж дня, під час повторної телефонної розмови він повідомив ОСОБА_9, що питання щодо прийняттярішення прозакриття кримінальногопровадження таприпинення кримінальногопереслідування завсіма кримінальнимипровадженнями,в томучислі якіу подальшомуможуть бутизареєстровані стосовно ОСОБА_9, вже вирішено та у майбутньому з цим не буде проблем.

07.10.2016 близько 16 год 00 хв, перебуваючи у приміщенні кафе «Гражда» за адресою: м.Дніпро, проспект Слобожанський,118, ОСОБА_9, на виконання попередніх домовленостей та на вимогу ОСОБА_7, передав йому неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 10000 доларів США за вчинення впливу на службових осіб Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, тобто на осіб, які уповноважені на виконання функцій держави, для прийняття рішення про закриття кримінальних проваджень стосовно ОСОБА_9 .

Цього ж дня, близько 17 год 15 хв в районі кафе «Гражда» ОСОБА_7 було затримано у порядку ст.208Кримінального процесуального кодексу України (далі?КПК України) та під час його особистого обшуку виявлено та вилучено попередньо ідентифіковані грошові кошти в сумі 10000 доларів США, які були йому передані ОСОБА_9 як предметнеправомірної вигоди, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 07.10.2016 становить 258889,29грн.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2ст.3692Кримінального кодексу України (даліКК України).

Під час судового розгляду ОСОБА_7 винним себе не визнав та не заперечуючи факту отримання від ОСОБА_9 десяти тисяч доларів США показав, що до зазначених вище подій мав із ОСОБА_9 давні дружні відносини. Після того, як ОСОБА_9 залишив сім`ю, між ним та його матір`ю й колишньою дружиною стали виникати конфліктні ситуації, на адресу ОСОБА_9 почали надходити різні погрози.

Приблизно у січні-лютому 2016 року ОСОБА_9 повідомив, що в районі міста Кривий Ріг на нього було здійснено озброєний напад невідомими особами. Тоді ОСОБА_7 роз`яснив йому про необхідність звернення до правоохоронних органів, для чого порадив скористатися послугами адвоката ОСОБА_11 . Однак, ОСОБА_9, посилаючись на свою наляканість, наполіг на тому, щоб обвинувачений сам зателефонував адвокату та розповів обставини нападу. Після цього адвокат склав від імені ОСОБА_9 заяву про вчинення злочину, яку було скеровано до поліції.

ОСОБА_7 було відомо, що мати ОСОБА_9 засуджувала сина за те, що він залишив сім`ю та погрожувала йому кримінальним переслідуванням. Тому ОСОБА_9 разом із співмешканкою ОСОБА_12 боявся проживати у місті Дніпрі та продовжував спілкуватися із адвокатом лише через нього. Він наполягав на тому, щоб вони зустрічалися таємно, для спілкування використовували месенджери. Казав, що за ним стежать.

В подальшому ОСОБА_9 повідомляв обвинуваченому про те, що за заявою його колишньої дружини стосовно нього ( ОСОБА_9 ) розпочаті кримінальні провадження за фіктивне підприємництво, за фактом крадіжки з її будинку, викрадення її автомобіля й прохав у ОСОБА_7 про допомогу.

На прохання ОСОБА_9 обвинувачений домовився із адвокатом ОСОБА_11 про укладення з ним договору про надання правової допомоги. Заявлений адвокатом гонорар становив 10000 доларів США, на що ОСОБА_9 відразу погодився.

Обвинувачений підтвердив, що напочатку вересня 2016 року зустрічався із ОСОБА_9 у місті Києві. При цьому ОСОБА_7 пояснив, що показував ОСОБА_9 не матеріали кримінального провадження, а власні записи щодо кримінального законодавства та можливого покарання за діяння, про вчинення яких йому повідомляв ОСОБА_9 .

В день його затримання ОСОБА_7 зустрівся із ОСОБА_9 в ресторані «Гражда», де останній передав йому обумовлені 10000 доларів США в якості гонорару адвокату ОСОБА_11 . При цьому обвинуваченому не відомо, чому останній відмовився підтвердити в суді зазначену вище домовленість з приводу цих коштів.

На переконання ОСОБА_7, прохаючи про допомогу, ОСОБА_9 у такий спосіб змоделював згадану ситуацію для того, щоб співробітники Національного антикорупційного бюро України (даліНАБУ) могли його затримати. Разом із цим, обвинуваченому незрозумілі мотиви такої поведінки заявника.

ОСОБА_7 стверджував у суді, що не мав фактичної можливості здійснювати будь-який вплив на співробітників правоохоронних органів в інтересах ОСОБА_9 та не бажав цього робити. Зафіксовані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій (даліНСРД) його розмови із заявником та помічником судді ОСОБА_13 жодним чином не стосувалися надання неправомірної вигоди.

Незважаючи на те, що обвинувачений свою вину не визнав, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину за фактичних обставин, викладених у вироку, повністю підтверджується дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами.

Так, відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 07.10.2016, з урахуванням постанови про уточнення даних від 08.12.2016, детективами НАБУ 07.10.2016 о 17год15хв в районі будинку АДРЕСА_2, поруч із кафе «Гражда», на підставі п.1 та п.3ч.1ст.208КПК України, затримано суддю Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_7 за підозрою у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.3ст.3692КК України (т.2а.с.197,т.4а.с.108).

Під час затримання в особистій сумці ОСОБА_7 було виявлено та вилучено 10000 доларів США купюрами номіналом по сто доларів, серії та номери яких повністю співпадають із серіями та номерами купюр, вручених 03.10.2016 заявнику ОСОБА_9 співробітниками НАБУ з метою документування протиправної діяльності ОСОБА_7 . Факт співпадіння зазначених купюр, окрім протоколу затримання ОСОБА_7, підтверджується протоколом огляду та вручення грошових коштів від 03.10.2016 (т.2а.с.73), а також перевірено судом під час дослідження речових доказів.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 підтвердив, що тривалий час товаришував із обвинуваченим, знав його як суддю місцевого суду, неодноразово консультувався з ним з правових питань, користувався його порадами при виборі адвокатів. Окрім того, ще у 2013 році ОСОБА_7 познайомив ОСОБА_9 із своїм помічником ОСОБА_13 та порадив з усіх питань щодо відносин із правоохоронними органами телефонувати саме йому.

25 грудня 2015 року в місті Кривий Ріг на ОСОБА_9 було вчинено озброєний напад. З метою консультації ОСОБА_9 зателефонував до ОСОБА_7, який повідомив, що з цього приводу потрібно спілкуватися із ОСОБА_13 . Останній привіз ОСОБА_9 до Управління національної поліції Дніпропетровської області та познайомив із оперуповноваженим на ім`я ОСОБА_14, який відібрав від ОСОБА_9 показання.

У лютому 2016 року ОСОБА_9 зателефонував директор його підприємства ТОВ«ОйлПетроліум» ОСОБА_15 та повідомив, що його викликали до Кіровського районного відділення поліції міста Дніпропетровська (м.Дніпро) та звинуватили у тому, що два підприємства, які оформлені на ОСОБА_9, здійснюють фіктивне підприємництво та займаються протиправним переведенням в готівку грошових коштів. Така інформація здивувала ОСОБА_9, оскільки згадані підприємства ніякої діяльності не здійснювали.

Коли ОСОБА_9 повернувся до Дніпропетровська (м.Дніпро), він зателефонував ОСОБА_7 та запитав про криворізьку справу, останній повідомив, що відносно ОСОБА_9 відкрито кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва. Сказав, щоб телефонував до ОСОБА_13 та вирішував цю проблему.

Коли ОСОБА_9 по телефону поцікавився у оперуповноваженого про хід розслідування справи про збройний напад, в якій він є потерпілим, ОСОБА_14 повідомив, що поки питання по ТОВ«Ойл Петроліум» не закриється, справа по Кривому Рогу з місця не зрушиться. Окрім того, ОСОБА_14 порадив зателефонувати ОСОБА_13, який має йому все розказати. Згодом ОСОБА_9 зустрівся із ОСОБА_13, який повідомив, що в поліції є достатньо доказів, щоб «посадити» його на 10 років. При цьому він натякнув, що у ОСОБА_7 є знайомі в Кіровському відділі поліції, які можуть вирішити ці питання. ОСОБА_9 сказав, що він подумає. Після цієї розмови ОСОБА_16 поїхав з міста Дніпропетровськ і на пропозицію ОСОБА_13 ніяк не відреагував.

У березні 2016 року йому зателефонувала особа, яка представилася слідчим Кіровського районного відділу поліції ОСОБА_17, та повідомив, що має запитання по його підприємствам. ОСОБА_18 повідомив, що в місті Дніпропетровську не проживає, пообіцяв зателефонувати слідчому, коли відвідає місто.

Приблизно через місяць ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_17 та дізнався, що згадану кримінальну справу передано слідчому ОСОБА_19 . В подальшому останній по телефону підтвердив, що йому передано відповідну кримінальну справу, але він ще із нею не ознайомився. Протягом наступних двох днів ОСОБА_9 надійшло смс-повідомлення із фотографією, на якій було зазначено номер кримінального провадження та написано, що воно було закрите. Після цього ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_7 та повідомив, що справу закрили.

Приблизно 21.04.2016 до ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_7 та повідомив, що ситуація змінилася, тому потрібно зустрітися. ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_9 помер батько, тому вони зустрілися лише 29.04.2016 у місті Дніпрі.

На той момент у ОСОБА_9 були складні відносини із його матір`ю ОСОБА_20, яка засуджувала його за те, що він залишив свою дружину ( ОСОБА_21 ) із двома дітьми заради іншої жінки. Бажаючи якось вплинути на сина, ОСОБА_20 звернулася до поліції із заявою про притягнення його до кримінальної відповідальності.

Батько ОСОБА_9 був дуже заможною людиною і відразу після його смерті почалися чвари з приводу спадщини, тому ОСОБА_9 з власної ініціативи став записувати всі телефонні розмови на телефон та диктофон.

Під час зустрічі 29.04.2016 ОСОБА_7 повідомив, що закрите кримінальне провадження знову відновили. Також він повідомив, що мати ОСОБА_9 бажає контролювати поділ спадкового майна, тому «фінансує» продовження його кримінального переслідування. ОСОБА_7 запропонував два варіанти поведінки: або нічого не робити, або заплатити поліції більше, ніж його мати. Після цього ОСОБА_9 поїхав з міста. Протягом незначного періоду часу про вказану ситуацію він декілька разів розмовляв із ОСОБА_7 телефоном, проте платити правоохоронцям гроші ОСОБА_9 не хотів. Поліція його не турбувала і він не хотів своїми діями спровокувати активність з боку правоохоронців.

Далі ОСОБА_9 стали телефонувати його родичі, погрожувати, що будуть вживати заходів для скасування актового запису про шлюб, рішення про розірвання шлюбу із ОСОБА_21 .

В проміжку часу з квітня по липень 2016 року ОСОБА_9 та ОСОБА_7 мали до десяти телефонних розмов, під час яких останній повідомляв, що керівництву районного чи обласного управління поліції необхідно дати гроші для закриття стосовно нього кримінальних проваджень.

Розуміючи, що через ОСОБА_7 правоохоронці вимагають у нього гроші та поки він не заплатить, його проблеми не закінчяться, 08.07.2016 ОСОБА_9 звернувся із відповідною заявою до новоствореного органу протидії корупціїНаціонального антикорупційного бюро України. З цього часу він став співпрацювати із детективами.

Після 08.07.2016 спілкування з приводу проблем із правоохоронними органами між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 продовжилося. Останній неодноразово припускав, що родичі ОСОБА_9, зокрема його мати, самі не зупиняться та будуть продовжувати намагатися притягнути його до кримінально відповідальності. Тому потрібно заплатити правоохоронцям, тоді вони не будуть давати цим заявам ходу.

У серпні 2016 року ОСОБА_9 прийшов із своїми ключами до будинку колишньої дружини ( ОСОБА_21 ), відключив сигналізацію, виламав сейф та забрав належні йому документи і дві тисячі доларів США. Після цього ОСОБА_20 прислала ОСОБА_9 повідомлення із фотографією документа про те, що за фактом проникнення до будинку відкрито кримінальне провадження. ОСОБА_20 зателефонувала йому та повідомила, що його оголосили у розшук, обов`язково затримують та «посадять».

Через деякий час до ОСОБА_9 зателефонував невідомий та представився співробітником Шевченківського (Бабушкінського) районного відділу поліції міста Дніпро та запросив у відділок для надання пояснень за фактом проникнення до будинку ОСОБА_21 . Але ОСОБА_9 їхати до поліції не бажав.

Після цього ОСОБА_9 зателефонував до ОСОБА_7 та проконсультувався з приводу того, чи можуть його затримати при перетині державного кордону, так як у своїх справах мав намір поїхати до Москви. Останній запевнив його не хвилюватися з цього приводу.

Напочатку вересня 2016 року ОСОБА_7 особисто приїхав до міста Києва щоб зустрітися із ОСОБА_9 . Під час зустрічі ОСОБА_7 показав ОСОБА_9 декілька документів, на яких були зображені його фотографія, а також відомості та номери кримінальних проваджень за фактами проникнення до будинку, щодо фіктивного підприємництва та замаху на викрадення автомобіля колишньої дружини. ОСОБА_7 сказав, що має вплив на правоохоронців, тому потрібно заплатити 10000 доларів США співробітникам чи міського, чи обласного управління поліції, щоб вони закрили ці кримінальні провадження. ОСОБА_9 відповів, що зараз таких грошей не має, що він подумає та буде збирати гроші.

Під час наступного спілкування з ОСОБА_9, ОСОБА_7 припускав, що родичі першого у своїх спробах притягнути його до кримінальної відповідальності не зупиняться, але ОСОБА_7 може вплинути на правоохоронців, аби ті закрили наявні стосовно ОСОБА_9 кримінальні провадження. Для цього потрібно передати їм 10000 доларів США. За ці ж гроші правоохоронці не допустять нових кримінальних проваджень, щодо тих заяв, які можуть надійти у майбутньому. При цьому ОСОБА_7 не конкретизував, якому працівнику поліції якого рівня будуть передаватися гроші, лише казав, що гарантує результат.

При цьому у ОСОБА_9 не було підстав не вірити ОСОБА_7 у тому, що він спілкується із відповідними правоохоронцями, тому ОСОБА_9 навіть не допускав такої можливості, що про допомогу із правоохоронними органами ОСОБА_7 міг вводити його в оману.

ОСОБА_9 був переконаний, що ОСОБА_7 має реальний вплив на правоохоронців, тому що він був суддею, також у минулому знайомив ОСОБА_9 із начальником Жовтневого районного відділу внутрішніх справ міста Дніпро. Окрім того, ОСОБА_7 демонстрував ОСОБА_9 документи, в яких були відображені достовірні відомості про кримінальні провадження стосовно нього. Фотокартка на цих документах відповідала фотокартці, яка раніше надавалася до поліції для оформлення дозволу на зброю. ОСОБА_2 добре орієнтувався у подробицях кримінальних справ стосовно нього.

У вересні 2016 року ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_7 і запитав, коли будуть гроші, сказав, що йому потрібно щось казати в поліції. ОСОБА_9 повідомив, що він знаходиться в Москві, вирішить питання із грошима найближчим часом.

Через деякий час, з ініціативи ОСОБА_7, вони знову зустрілися в кафе на бориспільській трасі, де він повідомив, що вже віддав правоохоронцям свої 10000 доларів США і тепер ОСОБА_9 потрібно з ним розрахуватися.

07.10.2016 на виконання попередньої домовленості із ОСОБА_7, ОСОБА_9 приїхав до міста Дніпро. У цей день працівники НАБУ вручили йому 10000 доларів США, які він згодом передав ОСОБА_7 в кафе «Гражда» для того, щоб його проблеми із правоохоронними органами вирішилися позитивно.

Показання свідка ОСОБА_9 в тій частині, що у 2016 році він, його дружина- ОСОБА_10 та її мати- ОСОБА_22 неодноразово зверталися до правоохоронних органів із заявами про вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі щодо заявника, підтверджуються наведеними нижче доказами. Зазначені кримінальні правопорушення неодноразово згадувалися в ході спілкування між ОСОБА_9 та ОСОБА_7, зафіксованих в ході негласних слідчих (розшукових) дій.

Так, до матеріалів справи приєднано протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 19.02.2016, відповідно до якого ОСОБА_23, діючи в інтересах ОСОБА_21, звернулася до Кіровського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі-Кіровський ГУ НП) із заявою про те, що 18.02.2016 невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа майном ОСОБА_21 (т.2а.с.108).

Згадані відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (даліЄРДР) з правовою кваліфікацією за ч.1ст.190КК України «Шахрайство», що підтверджується копією витягу з кримінального провадження №120160467000544 (т.2а.с.107). Це провадження згадувалося під час спілкування між ОСОБА_7 та ОСОБА_9, а також між ОСОБА_7 та ОСОБА_13 з приводу кримінального провадження, в якому фігурував директор ТОВ«ОйлПетроліум» ОСОБА_15 .

Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 03.08.2016 ОСОБА_22 звернулася до Бабушкінського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі?БабушкінськийГУНП) із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якій прохала притягнути до відповідальності невідомих осіб, які проникли у домоволодіння АДРЕСА_3 та викрали майно її доньки ОСОБА_21 (т.2а.с.121). З письмових пояснень ОСОБА_22 вбачається, що у вчиненні згаданого злочину вона підозрює колишнього чоловіка її доньки ОСОБА_9 (т.2а.с.124).

Зазначені відомості 04.08.2016 внесені до ЄРДР з правовою кваліфікацією за ч.3ст.185КК України «Крадіжка», що підтверджується копією витягу з кримінального провадження №12016040640003238 (т.2а.с.120).

Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 03.08.2016 ОСОБА_9 звернувся до БабушкінськогоГУНП із заявою про те, що його дружина ОСОБА_21, без його дозволу, розпорядилася їх спільною сумісною власністю, а саме автомобілем «Порше Кайєн» (т.2а.с.110).

Згадані відомості 04.08.2016 внесені до ЄРДР з правовою кваліфікацією за ст.356КК України «Самоправство», що підтверджується копією витягу з кримінального провадження №12016040640003231 (т.2а.с.109). Це провадження теж згадувалося під час спілкування ОСОБА_7 та ОСОБА_9 .

Відповідно до ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 09.08.2016 відповідальну особу Індустріального відділення поліції Дніпропетровського відділу Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області (даліІндустріальнийГУНП) зобов`язано внести до ЄРДР відомості, викладені в заяві адвоката ОСОБА_24, діючого в інтересах ОСОБА_21, від 10.06.2016 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 та ч.4ст.358КК України, а саме підроблення заяви про перегляд заочного рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська у справі за позовом ОСОБА_9 про розірвання шлюбу (т.2а.с.112,116).

Зазначені вище відомості внесені до ЄРДР 17.08.2016 ІндустріальнимГУНП з правовою кваліфікацією за ч.1ст.358КК України «Підроблення документів», що підтверджується копією витягу з кримінального провадження №12016040660001876 (т.2а.с.115, т.6а.с.204).

Разом із цим, до матеріалів зазначеного кримінального провадження приєднано заяву адвоката ОСОБА_24, який діяв в інтересах ОСОБА_21, про вчинення кримінального правопорушення від 06.06.2016 направлену до Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, відповідно до якої ОСОБА_24 прохає притягнути до кримінальної відповідальності за службове недбальство (ст.367КК) відповідального працівника суду, який реєстрував заяву про перегляд згаданого вище заочного рішення (т.2а.с.113,118, т.6а.с.205).

Постановою слідчого ІндустріальногоГУНП від 23.08.2016 згадане кримінальне провадження №12016040660001876 закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення (т.6а.с.212). Проте постановою керівника Дніпровської місцевої прокуратури від 10.10.2016 постанову слідчого від 23.08.2016 скасовано, відповідне досудове розслідування відновлено (т.6а.с.213).

Доводи сторони захисту про недопустимість зазначених доказів лише з тієї підстави, що вони є копіями, не заслуговують на увагу, так як зазначені копії завірено належним чином та отримані у спосіб, передбачений ч.2ст.93КПК України. Оригінали відповідних ухвал слідчих суддів та матеріалів кримінальних проваджень зберігаються у відповідних справах.

Свідок ОСОБА_17 показав у судовому засіданні, що до 28.03.2016 працював слідчим КіровськогоГУНП. У 2016 році від слідчого ОСОБА_25 йому було передано для здійснення досудового розслідування кримінальне провадження за заявою ОСОБА_21, яка прохала притягнути до відповідальності її чоловіка ОСОБА_9 за вчинення шахрайських дій за ст.190КК України. Точної фабули злочину він не пам`ятає. Які ним здійснювалися слідчі дії не пригадує.

Після його звільнення згадане кримінальне провадження було передано іншому слідчому ОСОБА_19, тому доля цього провадження йому невідома.

Свідок ОСОБА_17 стверджував, що із ОСОБА_7 та ОСОБА_13 не знайомий, з приводу закриття згаданого кримінального провадження або прийняття іншого процесуального рішення до нього ніхто не звертався.

Свідок ОСОБА_19 показав,що докінця 2017року працювавслідчим слідчого відділу Кіровського ГУ НП. У 2016 році від слідчого ОСОБА_17 йому було передано кримінальне провадження за заявою ОСОБА_21 за фактом шахрайства. З показань заявниці вбачалося, що її колишній чоловік ОСОБА_9 шляхом обману заволодів печаткою, штампами та документами належного їй підприємства. Згодом заявниця надала показання, що ОСОБА_9 все їй повернув, тому претензій до нього не має. Після цього ОСОБА_19 було винесено постанову про закриття кримінального провадження. Згадане процесуальне рішення прийнято ним самостійно. Із суддею ОСОБА_7 та його помічником ОСОБА_13 знайомим не був. Про факти впливу на слідчих у цьому кримінальному провадженні з метою прийняття ними процесуальних рішень ОСОБА_19 нічого невідомо.

Про закриття кримінального провадження ОСОБА_9 не повідомляв, так як останній не мав процесуального статусу підозрюваного.

Свідок ОСОБА_26 показала, що по березень 2018 року працювала на посаді заступника начальника Шевченківського відділу поліції (колишнє БабушкінськеГУНП).

03.08.2016 до відділу поліції надійшла заява від ОСОБА_22 про вчинення її зятем- ОСОБА_9 крадіжки з домоволодіння. ОСОБА_22 підозрювала його у тому, що він вчинив злочин, передбачений ч.3ст.185КК України, зокрема проник до будинку, зламав сейф та викрав грошові кошти.

До моменту її звільнення ОСОБА_9 про підозру не повідомлялося, у розшук його не оголошували. Крім неї, доступ до згаданого кримінального провадження мав слідчий та процесуальний керівник. Із суддею ОСОБА_7 та його помічником ОСОБА_13 вона не знайома. Про факти впливу на слідчого з метою прийняття ним процесуального рішення їй нічого невідомо.

Зазначені вище письмовими доказами та показання свідків підтверджують те, що починаючи з лютого по жовтень 2016 року мали місце факти розслідування кримінальних правопорушень як щодо ОСОБА_9, так і за його заявою стосовно колишньої дружини. Зокрема, відносно ОСОБА_9 здійснювалося досудове слідство за фактами ймовірного вчинення крадіжки майна з будинку ОСОБА_21 (ч.3ст.185КК), шахрайського заволодіння майном ОСОБА_21 (ч.1ст.190КК), підроблення підпису в заяві ОСОБА_21 про перегляд заочного рішення (ч.1ст.358КК).

Тобто дійсно мали місце факти розслідування кримінальних правопорушень, про які зазначає заявник ОСОБА_9 як такі, з метою закриття яких обвинувачений ОСОБА_7 обіцяв вплинути на уповноважених співробітників правоохоронних органів.

Свідок ОСОБА_13 показав, що у 2016 році перебував на посаді помічника судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_7 . Про обставини вчинення злочину, інкримінованого ОСОБА_7, йому відомо лише зі змісту ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку його автомобіля. Із заявником ОСОБА_9 свідок був знайомий, так як інколи надавав йому юридичні консультації. В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 заперечував ту обставину, що ОСОБА_7 доручав йому отримання від співробітників правоохоронних органів інформації про кримінальні провадження стосовно ОСОБА_9 . Також заперечував, що обговорював із ОСОБА_7 ці кримінальні провадження.

Окрім наведених вище доказів, вина ОСОБА_7 підтверджується результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (даліНСРД), які знайшли своє відображення в наступних протоколах та на носіях інформації:

-протокол про проведення НСРД контроль за вчиненням злочину від 29.11.2016 (т.5а.с.61).

-протокол про результати проведення НСРД №42/1350т від 09.09.2016, а саме аудіоконтроль особи стосовно ОСОБА_7, картка пам`яті інвентарний номер 194т (т.5а.с.59, 85).

-протоколи про результати проведення НСРД №42/1352т від 09.09.2016 та №42/3181т від 17.11.2016, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру НОМЕР_1, яким користувався ОСОБА_7, диск DVD-R інвентарний номер 183т (т.5а.с.99,101,104).

-протокол про результати проведення НСРД №42/3177т від 17.11.2016, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру НОМЕР_2, яким користувався ОСОБА_7, та диск DVD-R інвентарний номер 182т (т.5а.с.105, 111).

-протокол про результати проведення НСРД №42/2657т від 01.11.2016, а саме аудіо, відеоконтроль особи стосовно ОСОБА_7 та картка пам`яті інвентарний номер 684т (т.5а.с.124, 126).

-протокол про результати проведення НСРД №42/2658т від 02.11.2016, а саме візуального спостереження за ОСОБА_7 (т.5а.с.127).

-протокол про результати проведення НСРД №42/3180т від 17.11.2016, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру НОМЕР_3, яким користувався ОСОБА_9, та диск DVD-R інвентарний номер 177т (т.5а.с.140, 147).

-протокол дослідження інформації, знятої з транспортних телекомунікаційних мереж від 21.11.2016, а саме абонентського номеру НОМЕР_4, яким користувався ОСОБА_13, та диск DVD-R інвентарний номер 04/1288т (т.5а.с.157, 167).

-протокол про результати проведення НСРД №42/1351т від 09.09.2016, а саме аудіоконтроль особо стосовно ОСОБА_7, та картка пам`яті інвентарний номер 556т (т.5а.с.178, 183).

-протокол про результати проведення НСРД №42/1859т від 27.09.2016, а саме аудіоконтроль особи стосовно ОСОБА_7, та картка пам`яті інвентарний номер 557т (т.5а.с.184, 186).

-протокол про результати проведення НСРД №42/2592т від 25.10.2016, а саме аудіо, відеоконтроль особи стосовно ОСОБА_7, картка пам`яті інвентарний номер 833т (т.5а.с.187, 191).

-протокол про результати проведення НСРД №42/2593т від 25.10.2016, а саме аудіо, відеоконтроль особи стосовно ОСОБА_7, картка пам`яті інвентарний номер 834т (т.5а.с.192, 198).

Відображенні в зазначених вище протоколах НСРД проведенні на підставі наступних процесуальних документів:

-постанов заступника Генерального прокурора Україникерівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_27 (далізаступник Генерального прокурора України ОСОБА_27 ) від 26.07.2016 та від 23.09.2016 про проведення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину (т.2а.с.65,69),

-ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 15.07.2016 №01?11084т/НСД та №01?11103т/НСД (т.5а.с.54,137),

-ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 27.09.2016 №01?15661т/НСД та №01?15693т/НСД (т.5а.с.119,154).

Зазначеними ухвалами слідчого судді надавався дозвіл на проведення НСРД, а саме:

-зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по абонентським номерам мобільних телефонів, зокрема: НОМЕР_1, НОМЕР_2, якими користувався ОСОБА_7, абонентському номеру НОМЕР_4, яким користувався ОСОБА_13, та установлення місцезнаходження відповідних радіоелектронних засобів;

-зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по абонентським номерам мобільних телефонів: НОМЕР_3, НОМЕР_5, якими користувався ОСОБА_9 та зняття інформації з каналів зв`язку, що полягає в негласному одержанні, перетворенні і фіксації із застосуванням технічних засобів, у тому числі встановленні на транспортних телекомунікаційних мережах, у відповідній формі різних видів сигналів, які передаються каналами зв`язку мережі Інтернет, інших мереж передачі даних, що контролюються («Viber», «WhatsApp», «Line», «Telegram», «CoverMe»).

-візуальне спостереження за особою у публічних місцях стосовно ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_13

-аудіо-, відеоконтроль особи в місцях її перебування стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_9

-обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння, службових кабінетів, транспортних засобів, належних ОСОБА_7, у тому числі з метою встановлення технічних засобів аудіо, відеоконтролю.

Під час розмов, зафіксованих в ході проведення НСРД обвинувачений ОСОБА_7, заявник ОСОБА_18 та помічник судді ОСОБА_13 використовували ненормативну лексику, тому при викладені змісту цих розмов ненормативні слова замінені на літературні синоніми, які позначенні зірочкою «*». Брутальна або беззмістовна лайка, в тексті вироку не наводиться та заміняються на три крапки із зірочкою «…*». Окрім того, ОСОБА_7 та ОСОБА_18 використовується жаргонна лексика, зміст якої тлумачиться судом праворуч від цього слова у дужках із зірочкою()*.

Також, суд звертає увагу на те, що співрозмовники використовували російську мову. Враховуючи, що ця мова є зрозумілою для учасників судового розгляду, у вироку відповідні діалоги наводяться мовою оригіналу для передачі точного їх змісту.

З досліджених в судовому засіданні відомостей, отриманих в результаті проведення НСРД, судом встановлено наступну хронологію спілкування заявника ОСОБА_9, обвинуваченого судді ОСОБА_7 та помічника судді ОСОБА_7 ОСОБА_13 .

1.У вівторок, 26.07.2016 о 20год 24хв та20год 45хв ОСОБА_7 двічі зателефонував ОСОБА_9 та домовлявся про час та місце зустрічі у місті Дніпро (т.5а.с.105,140).

2.26.07.2016 о 20 год 46 хв у місті Дніпро, під час здійснення аудіоконтролю особи, зафіксовано розмову між ОСОБА_18 та ОСОБА_7, в ході якої останній повідомляє ОСОБА_9, що кримінальні провадження стосовно нього то відкривають, то закривають. Але ОСОБА_7 запевнив, що ОСОБА_9 ніхто не чіпатиме. Окрім того, зазначив, що до понеділка (першого серпня) буде у відпустці, після чого йому потрібен тиждень, щоб з цими «ментами» розібратися. Під час зазначеної розмови ОСОБА_9 поцікавився про розслідування за фактом нападу на нього у місті Кривий Ріг, на що ОСОБА_7 пообіцяв з`ясувати та зателефонувати йому у понеділок (т.5а.с.59, 63):

3.27.07.2016 о 11год 51хв між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 відбулася телефонна розмова, під час якої вони домовилися про майбутню зустріч (т.5а.с.106,141).

4.27.07.2016 о 12 год 03 хв між ОСОБА_7 та ОСОБА_18 відбулася телефонна розмова, наступного змісту (т.5а.с.63, 106,141):

ОСОБА_7 да.

ОСОБА_18 я уже тебе, наверное надоел?! Та нет. Тут просто надо с ним встретиться, алле.

ОСОБА_7 та я ж не против. Нужно понимать куда двигаться. Я зашел на две минуты кофе попить, а ты мне тут начинаешь мозги колопотать всяческой ерундой*, понимаешь.

ОСОБА_18 ну если я не могу тоже понять. Я положил деньги, и я тебе мозги колопочу (полощу)*.

ОСОБА_7 ну именно сейчас, я имею виду. Причем здесь это вообще? Я же тебе вчера говорил, давай решим, что-нибудь.

ОСОБА_18 хорошо я понял, ладно.

5.27.07.2016 о 15 год 58 хв між ОСОБА_7 та ОСОБА_18 відбулася телефонна розмова наступного змісту (т.5а.с.64,107,141):

ОСОБА_18 я только освободился. Я поехал, уже опаздываю. Алло.

ОСОБА_7 да, алло.

ОСОБА_18 я уже уезжаю потому, что опаздываю.

ОСОБА_7 та блин! Лех! Я же ждал чтобы с тобой встретиться, чтобы с этими как-то определиться.

ОСОБА_18 а ты где находишься? …

6.27.07.2016 о 16 год 47 хв між ОСОБА_7 та ОСОБА_18 відбулася телефонна розмова наступного змісту (т.5а.с.65, 107,141):

ОСОБА_18 ОСОБА_28, я лечу, короче, в Киев. Там родственники по вопросу здоровья, плюс я опоздал на стрелу свою. Я на следующей неделе буду.

ОСОБА_7 давай все обсудим, давай это самое, Лех.

ОСОБА_18 я просто чтобы по правильному сделать.

ОСОБА_7 та я ж заехал на две минуты, думаю хоть расслаблюсь,

ОСОБА_18 я не из-за того тебя набирал. Я просто хотел спросить, как там вообще обстановка?

7.24.08.2016 о 18год 08хв між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 відбулася телефонна розмова, під час якої вони домовляються про зустріч (т.5а.с.108,142).

8.25.08.2016 о 19 год 31 хв, о22 год 32 хв, о 22 год 52 хв та о 23 год 12 хв ОСОБА_7 та ОСОБА_9 телефонували один одному та домовлявся про місце зустрічі у місті Дніпро (т.5а.с.102,108,143,144).

9.25.08.2016 у місті Дніпро відбулась зустріч ОСОБА_9 та ОСОБА_7, під час якої останній пообіцяв та запевняв співрозмовника про те, що може здійснити вплив на співробітників правоохоронних органів з метою непритягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності (т.5а.с.65), а саме:

…

ОСОБА_18 та мы завтра уедим.

ОСОБА_7 я думаю чего так быстро?

ОСОБА_18 та кошмарят все непопадя.

ОСОБА_7 все кто кошмарят, можем убрать.

…

ОСОБА_7 они просто не остановятся, сам понимаешь.

ОСОБА_18 я просто не знаю, что с ними поделать?

ОСОБА_7 надо чтобы они что-то предъявили.

ОСОБА_18 так, а как? У меня везде есть какая-то проблема*. Вот-вот, тут, в Кировском, есть какая-то лажа.

ОСОБА_7 так, а что там?

ОСОБА_18 я третього поехал вещи забрал.

ОСОБА_7 августа?

ОСОБА_18 да. Вызвали опергруппу, сняли отпечатки пальцев с чего можно и нельзя. Я объяснил полиции, что пришел к себе домой.

ОСОБА_7 правильно.

ОСОБА_18 они сразу включили эту историю с этими фирмами проклятыми*, что якобы обналом занимался. Как это всё забыть?

ОСОБА_7 там, этот всё качает.

ОСОБА_18 Тертышный, что ли?

ОСОБА_7 ну да. Не ну, разберемся.

ОСОБА_18 как их вообще подогреть?

ОСОБА_7 наберёшь меня в понедельник, разберемся…

10.26.08.2016 о 13год 16хв,о 13год 45хв,о 14год 11хв ОСОБА_7 та ОСОБА_9 телефонували одинодному тадомовлялися прозустріч (т.5а.с.109,110,145).

11.29.08.2016 о 16 год 07 хв між ОСОБА_7 та ОСОБА_13 відбулася телефонна розмова наступного змісту (т.5а.с.66, 99, 102):

ОСОБА_7 алло, Дима. Так может там «ничего» нет, а? Может и нечего беспокоиться?

ОСОБА_13 дело в том, что у человека, которого оно было, он точно на Киев уезжал. Этот руководитель, с которым он общался, он говорит, что не помнит, что оно было. Оно может и есть, просто… ну…

ОСОБА_7 Так может его реально забыли, может. Если бы оно на слуху было, оно было бы, а может так?

ОСОБА_13 А чего решили, что оно есть?

ОСОБА_7 А кто* его знает, потому что, наверное, его мама пугает?!

…

ОСОБА_13 Честно говоря, плюс/минус, дело в том, что там миллион этих моментов. Вспомнил бы какие там были данные.

…

ОСОБА_7 Хорошо. А как можно найти? Я не могу понять.

ОСОБА_13 Ну там был какой-то товарищ, который написал, это, от себя заявление, ну который сдал там всех.

ОСОБА_7 что это такое вообще?

ОСОБА_13 Ну какой-то директор.

ОСОБА_7 Блин, а он сдал?

ОСОБА_13 Там директор же расклады дал, типа на всех тогда.

ОСОБА_7 Когда его вызывали тогда?

ОСОБА_13 Да, да, да. Так вот это с директора этого и началось.

ОСОБА_7 Ану подожди. ОСОБА_29 . Пусть по нему посмотрят и тогда посоветуемся с тобой!!!

ОСОБА_13 Ага, хорошо.

12.06.09.2016 о 15 год 45 хв у місті Києві відбулася зустріч ОСОБА_7 та ОСОБА_18 (т.5а.с.67,178), під час якої ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_9 про те, що відносно нього в Шевченківському, Кіровському, Бабушкінському районних відділах поліції зареєстровано ряд кримінальних проваджень за заявами ОСОБА_10, а також повідомив, що його ( ОСОБА_9 ) оголошено у розшук. Крім того, ОСОБА_7 надав ОСОБА_9 можливість ознайомитися із процесуальними документами, що підтверджують його слова.

Разом із цим, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_9, що має можливість вплинути на службових осіб Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з метою прийняття рішення про припинення кримінального переслідування по всіх кримінальних провадженнях, а також тих кримінальних провадженнях, які будуть зареєстровані у майбутньому. При цьому, ОСОБА_7 зазначив, що для здійснення такого впливу ОСОБА_9 необхідно надати неправомірну вигоду. Розмір цієї неправомірної вигоди має бути більшим ніж той, який пропонують опоненти ОСОБА_9, тобто 10000 доларів США.

Зазначене слідує, зокрема з таких висловів ОСОБА_7 в контексті розмови із ОСОБА_9 :

«… там на тебя уже два тома дела. Я опешил*!. У меня они лежат с фотографиями. Со всем вместе они могут арестовать* тебя. Единственное, Лех, не могу дать, поскольку там есть секретная информация»;

«…пишут заявы, в розыск тебя уже объявили»…«…я клянусь! Я опешил* сам.Я тебе говорю»;

«…Прикинь пока нашли эту всю информацию*. Она, говорю, еще одно заявление написала»;

На запитання ОСОБА_9 чи дійсно його оголосили у розшук ОСОБА_30 відповів:

«да, единственная есть проблема, если ОСОБА_31 их переплюнуть. Ты понял? Мы эти все моменты можем закрыть. Если, ну ты понял. Даже если будут новые заявления, они их будут просто складировать в пачку и все. И тебя искать никто не будет, ничего не делать, и отписываться будут, что нет никаких оснований. Понял?

…ну это если мы им даем десятку, ну это в долларах, то все, то все вопросы снимут. Даже если заявление будут приходить, они их будут просто в кучу складывать и на этом все закончиться.

…мы их можем набирать в любой момент, ты сам знаешь, вдруг кто-то мульканет (подаст заявление о преступлении)*»;

«…этим занимается уголовка. Уголовка на контроле и область тоже. Лех, а ты пойми, как я по-другому начальнику могу доложить, нужно чтобы все были в курсе, чтобы те не могли никуда пойти. Так, а как я начальству объясню, если за это деньги надо дать. Ты понял?

… Просто будет наверняка, если и область, и всем все раздастся. Ты понял, да?

… просто ты понял смысл? Если что-то, кому-то сейчас отдать, то другие будут наседать*.

… единственное, что ты тоже никуда и ничего без нас не делай. Ну хотя бы пока.»

«…Ну вот, это то, что официально зарегистрировано. Ну она везде фигурирует как заявнык. Мы не поймем, оно там все зашифровано.»

Після того як ОСОБА_9 ознайомився із копіями матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 повідомив таке:

«ну вот. В третьем завела уголовное ЕРДР. Идиоты! ...*.

«Они когда начали, я им: «вы что сошли с ума* вообще». Ну ты знаешь …*, тут чем больше грязи облить».

«короче проникновение со взломом в свой же дом.Вот так да, ОСОБА_32, вот, вот. Так вырастишь и потом …* горе на всю жизнь.»

«Лех, мне надо сказать, мы с ними или же мы с тобой. Потому что они уже звонили тогда, но я не знал, когда ты приедешь. Можно по чуть-чуть для нас, они точно подождут. Это 100 процентов.

… Я им говорю, чтобы они до 15-го, 16-го числа подождали.

… Да это через область. Это во все районы. Они просто принимать будут они ж не могут все отказывать, это будет подозрительно и все.

… да, и угон машины там есть. Главное что-бы они ничего нового не придумали.»

«Ну, с сегодняшнего дня ты можешь уже свободно приезжать. Я сейчас позвоню чтобы они тебя уже везде сняли. Там просто почему так плохо, почему так всем.Потому, что там больше никто не имел больше влияния, сам понимаешь, я сам удивился*.

Демонструючи перед ОСОБА_9 можливість здійснення впливу на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, під час зазначеної розмови ОСОБА_7 зателефонував невстановленій особі та домовився про дату надання неправомірної вигоди на 15.09.2016:

« ОСОБА_33 . Добрый день. Да. Вам удобно говорить?

А помните там парня нашего, у которого супруга бегает везде? Да, да, да. Помню, ну, то, которая в прошлый раз. А если там до 15-го числа под мою ответственность. Спокойненько чтобы под мою ответственность. Все спасибо, я тогда завтра буду.

Після зазначеної телефонної розмови ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_9 :

«Все, Леш, они меня наберут, если что».

13.06.09.2016 о 16 год 28 хв після закінчення зустрічі із ОСОБА_9 обвинувачений ОСОБА_7 зателефонував до помічника судді ОСОБА_13 та у них відбулася розмова наступного змісту (т.5а.с.66, 100, 103):

ОСОБА_7

ОСОБА_34 - Да, та я уже понял, я понял! (смех).

ОСОБА_7 Молодец, молодец, что понял (смех). То я так, чтобы не было в другое место побежать (смех).

ОСОБА_13 (Смеется).

ОСОБА_7 Так, блин. Так, вроде пока все.

ОСОБА_13 - Да, та я думаю, что не проблема, я сейчас наберу, переговорю тогда с ним, и в общем.

ОСОБА_7 Хорошо.

ОСОБА_13 - Люди в принципе ответственные, можно было бы и так напрячь…

ОСОБА_7 Единственное мы с тобой по четверке не подумали, там должно быть все в порядке.

ОСОБА_13 - Там ждут, как скажете, так и будет.

ОСОБА_7 Может завтра тогда увидимся, обсудим?

14.14.09.2016 о 16 год 37 хв у м.Дніпро відбулася зустріч, в ході якої ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_7, що в особистих справах має виїхати до Москви та поцікавився чи зможе він безперешкодно перетнути кордон України. На що ОСОБА_7 запевнив про відсутність перешкод з боку правоохоронних органів, що він особисто контролює ситуацію з поліцією і ніяких несподіванок не буде. Окрім того, ОСОБА_7 повідомив, що від правоохоронців надійшла пропозиція розпочати кримінальне провадження стосовно осіб, які намагаються притягнути ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності. Також ОСОБА_9 повідомив про затримку із наданням неправомірної вигоди.

Зазначене слідує, зокрема з таких висловів ОСОБА_7 в контексті розмови із ОСОБА_9 :

ОСОБА_18 ты скажи, меня выпустят?

ОСОБА_7 конечно выпустят, 100%! Там же мы вопрос закрыли! Со следователем этим разберутся. Ничего страшного, я же тебе сказал. Сразу скидывай мне номер, номер этого, заявы.

ОСОБА_7 Смотри, еще предложение от них поступило, есть возможность возбудить в отношении ее уголовное дело по краже машины.

ОСОБА_18 давай мне мои вопросы закроем.

ОСОБА_7 все, все. Я тоже думал, честно говоря, тебе так и сказать! Зачем* это надо.

ОСОБА_18 я же не этот. Ты мне скажи, не будет неожиданостей*?

ОСОБА_7 Нет, Леша, это моя! Тут контроль от первого лица, это 100%! Это я отвечаю! Я отвечаю когда деньги брал. Это этот нехороший человек* разводит (обманывает)* дальше.

ОСОБА_18 Ну давай, я уже в четверг приеду, я тебе наберу при выезде.

ОСОБА_7 Я тогда завтра к ним поеду.

ОСОБА_18 Ну поедь, скажи, что такая ситуация. Хочешь, я с тобой поеду?

ОСОБА_7 не, не. Это мое, все нормально.

…

ОСОБА_18 слышишь, а кто это мне звонил?

ОСОБА_7 та, не обращай внимания! Это шавка (ничтожный человек)* тебе звонила, дознаватель.

ОСОБА_18 я понял.

ОСОБА_7 если что, сразу смс-ку сбрось.

15.28.09.2016 між ОСОБА_7 та ОСОБА_35 відбулося дві телефонні розмови:

-о 14 год 38 хв зателефонував ОСОБА_7 (т.5а.с.124). Під час розмови обвинувачений поцікавився чи зможе заявник у найкоротший час передати неправомірну вигоду. А коли дізнався про фінансові складнощі останнього, засмутився. ОСОБА_7 зазначив, що поручився за ОСОБА_9 і тому з причин неодноразових затримок в передачі неправомірної вигоди, він особисто знаходиться у незручному становищі. Тому ОСОБА_7 запропонував віддати правоохоронцям свої кошти з тим, щоб у подальшому ОСОБА_9 йому їх повернув.

Зазначене слідує, зокрема з таких висловів ОСОБА_7 :

«Не, я тогда понял, я тогда свои… Леха, я сегодня не могу. Я тогда свои отвезу, хорошо?».

«Потому, что я уже поручился и уже несколько раз откладывал мне не красиво будет так. Я тебе говорю».

-о 16 год 24 хв зателефонував ОСОБА_9 . Під час розмови ОСОБА_7 переконував ОСОБА_9 у тому, що особисто домовився про вирішення питань про закриття кримінальних проваджень стосовно нього та щоб нові провадження не реєструвалися. Запевняв, що ці питання вирішено на рівні головного управління поліції та прокуратури Дніпропетровської області і ніяких несподіванок бути не може. ОСОБА_9 пообіцяв ОСОБА_7 протягом тижня розрахуватися з ним (віддати 10000 доларів США):

ОСОБА_18 Я просто чего тебе говорю, мне со дня на день должны рассчитаться мои компаньоны. Я тебе эту десятку привезу без вопросов, просто, что если мы сейчас отдадим эти деньги, чтобы не было, потом понял, прокуратура даст указание меня прикрыть.

ОСОБА_7 нет, они будут отвечать за это полностью.

ОСОБА_18 Ну чтобы не было, понял, что сейчас десять тысяч занесем, скажут давайте еще, потому, что вопрос…

ОСОБА_7 Они будут отвечать, за это. Леха, это же не этот чурка, понимаешь? Тут все четко, это 100% говорю. Понял да? Не, не. Тут наоборот, тут все хорошо будет. Они даже опять там обратились с одной фигней на тебя, я расскажу потом.

ОСОБА_18 Ну так вот, мне сказали, что облпрокуратура будет все спихивать на облуправление.

ОСОБА_7 Все, все закрыли там. Ты понял? К тебе вообще вопросов сейчас не будет.

ОСОБА_18 А потом, если начнут всплывать? Не будут они всплывать? Или они будут морозить меня?

ОСОБА_7 Нет! Мы же оговаривали, что они могут быть, чтобы это все было в комплексе.

ОСОБА_18 Понял. Смотри, мне сейчас должны до конца недели, уже деньги зашли, рассчитаться со мной. Я тогда сразу привезу тебе и отдам.Потому, что я уже, ну… мне уже самому…

ОСОБА_7 Хорошо. И поговорим потом, Леха.

ОСОБА_18 Обязательно все я привезу и поговорим.Все решим с тобой, все вопросы.

ОСОБА_7 Есть, есть.

16.04.10.2016 о 16 год 52 хв у м.Києві, за попередньою домовленістю між собою, зустрілися ОСОБА_9 та ОСОБА_7 під час розмови останній повідомив ОСОБА_9, що відносно нього намагаються розпочати кримінальне провадження за ч.3ст.185КК України (таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб з проникненням у житло). Проте ОСОБА_7 пообіцяв ОСОБА_9, що у нього не буде ніяких проблем із правоохоронними органами. При цьому, ОСОБА_7 запевнив, що не бажаючи порушувати домовленості із правоохоронцями, передав їм обумовленому із ОСОБА_9 неправомірну вигоду власними коштами. Останній пообіцяв повернути йому ці кошти найближчим часом.

Також під час розмови ОСОБА_7 інструктував ОСОБА_9 про те, як йому діяти у випадку, якщо ним поцікавляться правоохоронці. Переконував ОСОБА_9, що всі кримінальні провадження відносно нього «ми закрили» навіть без його участі, що небезпека взяття ОСОБА_9 під варту повністю відсутня.

Окрім того, ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_9 свої послуги домовитися із матір`ю останнього, щоб вона більше не ініціювала стосовно ОСОБА_9 кримінальні провадження (т.5а.с.75,187):

Зміст розмови наводиться нижче:

ОСОБА_18 Что слышно?

ОСОБА_7 Ничего, Леша, они же …* 185 часть 3 пытаются возбудить.

ОСОБА_18 По поводу?

ОСОБА_7 Это то, что группой лиц проникновение в свой личный дом у тебя …*

ОСОБА_18 Ты мне скажи, если там начнут качать качели, не будет такого что там придут, перекупят?

ОСОБА_7 Нет, уже нет. Я взял четкое да, потому, что я свои деньги отдал. Ну я, Леха, не мог, честно тебе скажу, мы четыре раза уже откладывали.

ОСОБА_18 та я сейчас поеду, заберу …* и привезу тебе в четверг.

ОСОБА_7 И малейший какой-то звонок в твою сторону со стороны правоохранительных органов, потихонечку, просто записываешь номер и мне даешь. Тебе даже, то что отдали материал участковому, ты должен был прийти и написать кое-что, ну и тебе бы продиктовали что, и закрыли. Ну, а мы уже закрыли все. Уже все, уже даже ты не нужен…

ОСОБА_18 Ты мне можешь список как-то достать, что украли* с хаты? Мне просто интересно, что они там написали.

ОСОБА_7 Конечно.

…

ОСОБА_18 Ну, давай я подумаю, я в четверг приеду.

ОСОБА_7 Да, Лешенька, пожалуйста.

ОСОБА_18 Я …* не знаю в город …* приезжать, не приезжать? Кто* его знает, что они там накрутили? И выезд чтобы не закрыли из страны, там …*

ОСОБА_7 Уже не закроют.

ОСОБА_18 Не закроют?

ОСОБА_7 Не, не. Уже не закроют, это 100%...

07.10.2016 зарезультатами візуальногоспостереження за ОСОБА_7 у містіДніпро булонаступне (т.5а.с.78,130):

14 год 25 хв - ОСОБА_7 та ОСОБА_13 вийшли з будинку, сіли в автомобіль «Мітсубісі», номерний знак НОМЕР_6, та приїхали на проспект Гагаріна,97. За кермом знаходився ОСОБА_13 . Там ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_36

14 год 31 хв - Після зустрічі ОСОБА_7 разом із ОСОБА_13, застосовуючи заходи самоперевірки, приїхали до кафе «Карпати», розташованого на просп. Слобожанський,118.

15 год 00 хв - ОСОБА_7 вийшов з автомобіля та зайшов до ресторану «Гражда», а ОСОБА_13 поїхав.

17 год 17 хв - ОСОБА_7 вийшов з ресторану та був затриманий ініціатором спостереження.

07.10.2016 о 15 год 07 хв, відповідно до матеріалів аудіо, відеоконтролю особи, ОСОБА_7 прийшов на зустріч із ОСОБА_9 до заздалегідь обумовленого місця - ресторану «Гражда», де вони сіли за окремий стіл. Разом із ОСОБА_9 була його дружина ОСОБА_37 .

Коли ОСОБА_38 відійшла у сторону, між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 відбулася розмова, в ході якої ОСОБА_7 вкотре запевнив ОСОБА_9 у вирішенні його проблем з правоохоронними органами та отримав від нього грошові кошти (предмет неправомірної вигоди), а саме ідентифіковані купюри в сумі 10000 доларів США, після чого поклав їх до своєї сумки.

Одночасно із цим, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_9, що за вчинення злочину, передбаченого ч.3ст.185КК України, йому загрожує від 3 до 7 років позбавлення волі. Але прохає його не хвилюватися, так як всі проблеми ОСОБА_9 із правоохоронцями повністю вирішено і ОСОБА_7 дає стовідсоткову, «залізобетонну» гарантію того, що ОСОБА_9 не буде затримано.

Окрім того, ОСОБА_7 проконсультував ОСОБА_9 щоб він нікого, крім нього, не слухав. А якщо до нього будуть звертатися будь-які правоохоронці, він має невідкладно повідомляти про це саме ОСОБА_7, який за допомогою знайомих правоохоронців буде з`ясовувати, хто саме його турбує та усувати небезпеку відкриття нових кримінальних проваджень стосовно ОСОБА_9 .

В подальшому ОСОБА_7 вийшов з ресторану та був затриманий працівниками Національного антикорупційного бюро України.

Зміст розмови від 07.10.2016 між ОСОБА_7 із ОСОБА_9 наведено нижче (т.5а.с.79,192):

ОСОБА_18 короче у меня разрешитель в Бабушкинском райотделе. Короче он мне звонит, говорит я в Киеве. Надо встретиться. Встречаюсь. Он мне начинает рассказывать, что там за тебя цифру занесли, в прокуратуру. Короче у тебя сразу с 15-го числа любая фигня. То есть ты украл* киндер в АТБ, тебе подписывают арест. Они выезжают …*. Ну ты понял, проплачено лаве (деньги)* в Киев. Тебя крутят и везут в Киев, а не в Днепр, арестовывают …*

ОСОБА_7 ты можешь его не слушать? Пошли его подальше*. Я серьезно говорю. Я даже знаю, кто это, я знаю, где он бегает, куда он приходил. Слушай его, но ничего не делай. Понял? А мы все проверим. Я знаю кто это, я знаю зачем это.

ОСОБА_18 он, это самое, давай закроем вопрос, там тебя заказали.

ОСОБА_7 ОСОБА_31, пошли его подальше*. Я знаю, что он бегает здесь. Он просто выведывает информацию. То, что тебя заказали, это я тебе откровенно говорю, ну это 100%. Ну это уже все, уже это ничего.

ОСОБА_18 и шо робить?

ОСОБА_7 ты будь спокоен, ничего тебе не будет вообще. Любой звонок с правоохранительных органов, ты мне сразу звонишь или сбрасываешь его сразу и все.

ОСОБА_18 не ну просто чтобы понимать этот болван* в натуре цифру занес.

ОСОБА_7 Леш, ты слышал, что я сказал? Поехали хоть сейчас под МВД, под прокуратуру области. Куда хочешь? Там правоохранители просят, я тебе не хочу много говорить.

ОСОБА_7 Я имею ввиду определиться с тем с кем ты можешь советоваться.

ОСОБА_18 здесь, кроме как с тобой, больше советоваться не с кем.Не, ну, …* у них цифра в голове. Мне этот, просто, разрешитель говорит, что 13-го числа к тебе приставят и будут пасти. И 15-го тебя типа возьмут* по 185, что на Батарейной сломал сейф. Что это вообще без вопросов, потому что это в облпрокуратуре. Ну просто, что бы меня ни прокуратура, ни полиция не трогали*. Чтобы не было такой ситуации, что мы сейчас тут зарядили все и там скажут извините* пацаны, там вскрылись новые обстоятельства. Нужно заплатить, а не заплатите, он уедет. Не будет такого?

ОСОБА_7 нет! Только тебе в любом случае не нужно ничего исполнять. Понял? Там в дом зайти или что-то другое.

ОСОБА_18 та, я никуда не хочу.

ОСОБА_7 15-го числа приставят. Та ничего не приставят. Мы твои документы уже отдали вниз.

ОСОБА_18 просто чтобыне было,что сейчасв натуре15-го арестуют* где-то?

ОСОБА_7 не будет такого.

ОСОБА_18 просто этот разрешитель… Цифру занесли в прокуратуру, создали следственно-оперативную группу, у него там человек есть, с которым он учился, надо теперь лаве (деньги)* занести, чтобы он сливал (предоставлял)* информацию, как только по тебе начнется движ (активизация расследования)*.

ОСОБА_7 ты можешь его подальше* послать. Это все не так. Ты мне перенаправь его сообщения и все. Это просто новые постановы разводов (обмана)*.

ОСОБА_18 хорошо.

ОСОБА_7 не переживай. Если тебя вызвали, просто мне информацию перешли и все.

ОСОБА_18 хорошо. Хорошо, а какие будут гарантии тут по Украине, чтобы меня не арестовали*?

ОСОБА_7 так, какие гарантии. Я тебе даю 100%, что тебя тут никто, никак не тронет!

ОСОБА_18 вот еще ситуация*. Тот разрешитель сказал, что в Индустриальный суд занесли лаве (деньги)*. То есть сейчас идет щелчок, я ж говорю, Индустриальный суд выиграл …* заседание. То есть, все уже железобетонно я разведен. Я еще подал на развод в Бабушкинский, ну короче.

ОСОБА_7 ну, Лех, ты ж знаешь. Это все ерунда*. Я сейчас это все за две секунды, это все узнаю.

ОСОБА_18 не, ну, просто смотри.

ОСОБА_7 ну хорошо и что надо? Леш, пожалуйста, это все чушь собачья, на которую ты даже не должен. Это два миллиона процентов.

ОСОБА_18 ты мне скажи, что мне делать, что мне делать, если мне звонят и говорят, что я сломал сейф и так дальше?

ОСОБА_7 ты говоришь, я вас слушаю, вы говорите, что вы хотите от меня услышать, как ваша фамилия, имя, отчество, пожалуйста. Номер у тебя будет и больше ничего не надо.

ОСОБА_18 то есть сбрасываю номер и кто звонил? И вопрос закрывается?

ОСОБА_7 конечно. Мало того, проверят кто именно звонил. Может такого вообще не существует в правоохранительных органах.

ОСОБА_18 не так, а как я проверю? Ты мне скажи по Батарейной, по этому сейфу проклятому* меня уже не будут трогать*?

ОСОБА_7 нет там 185 ч. 3.

ОСОБА_18 а чем это чревато?

ОСОБА_7 это от 5 до 7 лет лишения свободы.

ОСОБА_18 и тем, кто со мной был тоже?

ОСОБА_7 да. В любом случае я так, на всякий случай просто, что будут тебе говорить, давай будем проверять тоже…

07.10.2016 о 17 год 15 хв контроль за вчиненням злочину припинено та прийнято рішення про затримання судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровськ ОСОБА_7 (т.5а.с.84, т.2а.с.197).

13.10.2016 та 21.10.2016 детективом НАБУ проведено огляди речей і документів, вилучених у ОСОБА_7 при затриманні (т.4а.с.26, 35) та в ході обшуку за місцем його проживання, проведеного 07.10.2016 на підставі ухвали слідчого судді від 06.10.2016 (т.4а.с.32, т.2а.с.161, 163). За результатами зазначених слідчих дій підтверджено, що у ОСОБА_7 в користуванні знаходилися мобільні телефони з абонентськими номерами, зазначеними в ухвалах слідчого судді про надання дозволу на НСРД (т.4а.с.26,35,74).

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 16.11.2016, здійсненого на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 25.10.2016, в ПрАТ «Київстар» отримано копію заяви №1 до угоди№3268917 від 14.04.2009 про надання послуг стільникового мобільного зв`язку, відповідно до якої абонентським номером НОМЕР_7 користувався ОСОБА_13 (т.4а.с.7-14). Сім-карту із зазначеним номером було виявлено та вилучено 07.10.2016 у ОСОБА_13 під час обшуку його автомобіля Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_6, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 06.10.2016 (т.2а.с.150,153,т.4.с.29).

Окрім того, відповідно до згаданого протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 16.11.2016 (т.4а.с.8) в ПрАТ«Київстар» отримано диск DVD-R вх.№26231 вих.№17840/3кт з інформацією про вхідні та вихідні з`єднання по абонентським номерам мобільних телефонів, зокрема: НОМЕР_1, НОМЕР_2, якими користувався ОСОБА_7, зокрема з номерами абонентів, яким користувалися ОСОБА_9 та ОСОБА_13 .

Інформацією, яка міститься на зазначеному диску, підтверджуються факти неодноразових вхідних та вихідних з`єднань між абонентськими номерами мобільних телефонів, якими користувалися ОСОБА_7, ОСОБА_13 та ОСОБА_9, зокрема у дати, які знайшли своє відображення в згаданих вище матеріалах НСРД (т.4а.с.15,74).

В ході огляду від 31.10.2016 на належному ОСОБА_9 мобільному телефоні Apple iPhone A1586, IMEI: НОМЕР_8, проведеного за його письмовою згодою (т.6а.с.247), зафіксовано випадки обміну інформацією із контактом під назвою «Вадим Галичий» у програмах «Line», «WhatsApp», «Telegram» (т.4а.с.42), а саме здійснення викликів та обміну текстовими повідомленнями 05.09.2016, 22.09.2016, 28.09.2016, 03.10.2016, а також:

- 06.09.2016 напередодні зустрічі ОСОБА_7 та ОСОБА_9, яка відбулася у м.Києві під контролем правоохоронних органів. Із змісту цих повідомлень вбачається, що ініціатором зустрічі був ОСОБА_7 ;

- 14.09.2016 напередодні зустрічі ОСОБА_7 та ОСОБА_9, яка відбулася у м.Дніпро під контролем правоохоронних органів;

- 04.10.2016 напередодні зустрічі ОСОБА_7 та ОСОБА_9, яка відбулася у м.Києві під контролем правоохоронних органів.

Допитаний заклопотанням сторонизахисту вякості свідкасуддя Жовтневого районногосуду містаДніпропетровська ОСОБА_11 показав, що з обвинуваченим ОСОБА_7 має давні дружні відносини. Починаючи з 2006 року і до призначення його на посаду судді (2020рік) ОСОБА_11 працював адвокатом. Протягом зазначеного часу суддя ОСОБА_7 неодноразово направляв до нього різних клієнтів.

Приблизно у 2009 році ОСОБА_7 познайомив ОСОБА_11 із ОСОБА_9, як з особою, якій час від часу потрібно буде надавати правову допомогу. З того часу ОСОБА_11 став з ним товаришувати.

На той час ОСОБА_9 мав власне підприємство, яке здійснювало господарську діяльність у сфері купівлі-продажу нафтопродуктів. Через деякий час після знайомства, ОСОБА_11 став орендувати на згаданому підприємстві приміщення для розміщення власного адвокатського офісу.

В березні 2016 року ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_11 та попрохав прийняти ОСОБА_9 .

Через деякий час ОСОБА_11 поцікавився у ОСОБА_7 щодо місця знаходження ОСОБА_9 та отримав відповідь, що стосовно останнього відкриті кримінальні провадження, питання по ним ще не вирішено, тому ОСОБА_9 перебуває у місті Києві.

Інші показання, які стосуються фактів звернення ОСОБА_9 до адвоката ОСОБА_11 за правовою допомогою, суті питань, з якими останній звертався до адвоката, змісту порад, консультацій, роз`яснень адвоката,відомостей,одержаних адвокатомпід часздійснення адвокатськоїдіяльності, надані в суді свідком ОСОБА_11 без письмової заяви (дозволу) ОСОБА_9 . Тому, в силу ст.22Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI та п.1ч.2ст.65КПК України, зазначені показання колишнього адвоката ОСОБА_11 не можуть бути використані сторонами кримінального провадження на обґрунтування своїх позицій, так як вони становлять захищену законом адвокатську таємницю.

Свідок ОСОБА_39 показав у судовому засіданні, що у жовтні 2016 року він разом із іншим понятим був присутнім під час затримання працівниками правоохоронного органу особи, після вчинення нею злочину. Після затримання особі було роз`яснено її права та надано можливість зв`язатися із адвокатами. Через деякий час затриманий поскаржився на стан здоров`я, тому йому було запропоновано присісти на стілець та викликано карету швидкої медичної допомоги. По приїзду лікарі констатували відмінний стан здоров`я затриманого.

Огляд сумки затриманого розпочався після того, як на місце події прибули два адвоката. У затриманого були вилучені грошові кошти в доларах США, мобільні телефони, ключі тощо.

Зазначені вище події фіксувалися правоохоронцями за допомогою відеокамери.

Аналогічні показання надав в судовому засіданні свідок ОСОБА_40, який в якості понятого теж залучався співробітниками НАБУ під час затримання ОСОБА_7 .

Оцінки та мотиви суду

Мотиви суду щодо оцінки показань обвинуваченого ОСОБА_7, свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_9 .

Надані в судовому засіданні показання свідка ОСОБА_9 є докладними, послідовними та повністю узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні доказами. Колегія суддів не має сумнівів у їх достовірності та допустимості. Твердження захисту про протилежне під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 підтвердив, що 07.10.2016 в приміщенні ресторану «Гражда» отримав від ОСОБА_9 10000 доларів США. З його показань вбачається, що зазначені грошові кошти призначалися для передачі адвокату ОСОБА_11 в якості гонорару за угодою про надання правової допомоги ОСОБА_9 .

Проте, допитаний в судовому засіданні колишній адвокат ОСОБА_11 заперечував ту обставину, що отримані ОСОБА_7 кошти призначалися саме йому. Показав, що не мав наміру укладати із ОСОБА_9 угоду про надання правової допомоги та гонорару від нього не очікував.

З досліджених судом матеріалів НСРД однозначно вбачається, що під час спілкування ОСОБА_9 та ОСОБА_7 предметом обговорення було саме надання неправомірної вигоди з метою здійснення впливу на правоохоронців для закриття кримінальних проваджень стосовно заявника. При цьому питання надання правової допомоги ОСОБА_11 або іншим адвокатом вони навіть не торкалися.

Як вбачається з показань ОСОБА_11, останній мав дружні стосунки із ОСОБА_9 та безкоштовно орендував на його підприємстві приміщення для своєї адвокатської контори, тому є нелогічними показання ОСОБА_7 з приводу того, що він був посередником між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 під час укладення угоди про надання правової допомоги та щодо отримання останнім гонорару. Адже відносини між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 могли бути врегульовані безпосередньо без посередників.

Заявник ОСОБА_9 теж заперечував в суді, що за наведених вище обставин звертався до ОСОБА_11 за правовою допомогою.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка помічник судді ОСОБА_13 стверджував, що суддя ОСОБА_7 не надавав йому ніяких доручень, які б стосувались отримання інформації щодо притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності та здійснення впливу на працівників правоохоронних органів з метою закриття відповідних кримінальних проваджень. Аналогічні показання надавав в суді й обвинувачений.

Проте, зазначені показання ОСОБА_13 та ОСОБА_7 повністю спростовуються дослідженими в суді результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а саме стосовно абонентського номеру НОМЕР_1, яким користувався ОСОБА_7 . Зокрема, зі змісту розмови, яка мала місце 29.08.2016, вбачається, що ОСОБА_7 просить ОСОБА_13 знайти відомості про кримінальне провадження, посилаючись на анкетні дані можливого фігуранта ( ОСОБА_41 ), які збігаються з даними колишнього директора належного ОСОБА_9 підприємства ТОВ«ОйлПетроліум». Твердження ОСОБА_13 та ОСОБА_7 з приводу того, що зазначений збіг є випадковим, що вони розмовляли на побутові теми, а саме стосовно спеціаліста по встановленню газових котлів, колегія суддів вважає неспроможними, так як в контексті зазначеної розмови ОСОБА_7 посилався на таке: «потому что наверное его мама пугает». Вказана фраза беззаперечно свідчить про те, що розмова із ОСОБА_13 стосувалася саме ОСОБА_9, так як під час спілкування між заявником та обвинуваченим вони неодноразово згадували ту обставину, що мати ОСОБА_9 ініціює кримінальні провадження проти свого сина, а ОСОБА_7 пропонував свої послуги, щоб врегулювати конфлікт між ними, який виник на ґрунті отримання спадщини.

Аналізуючи зазначені показання обвинуваченого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_13 в сукупності з іншими доказами, колегія суддів надає їм критичну оцінку, оскільки вони повністю спростовуються наведеними вище доказами, які узгоджуються між собою і викривають обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Мотиви суду щодо формулювання обвинувачення

Під час судового розгляду сторона захисту наполягала на виправданні ОСОБА_7 з тих підстав, що зазначене в обвинувальному акті обвинувачення сформульовано не достатньо чітко, а саме не зазначено конкретних осіб, на яких обвинувачений ОСОБА_7 мав умисел вплинути для прийняття ними рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що чітке формулювання обвинувачення є одним із елементів, що забезпечує обвинуваченій особі право на ефективний захист. Обвинувачений має бути проінформований про факти, на яких ґрунтується обвинувачення, і про юридичну кваліфікацію цих фактів.

Колегія суддів не погоджується з твердженням сторони захисту про те, що обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, не відповідає цим вимогам. Факти та їх правова кваліфікація викладені в обсязі, достатньому для того, щоб сторона захисту розуміла, від якого обвинувачення вона захищається і що є предметом розгляду в суді.

Щодо доводів сторони захисту про невстановленння та незазначення конкретних осіб, на яких обвинувачений мав умисел вплинути, колегія суддів звертає увагу на те, що диспозиція ч.2ст.3692КК України передбачає, що відповідна поведінка обвинуваченого спрямована щодо третьої особи особи, уповноваженої на виконання функцій держави. При цьому, власні дії цієї особи не охоплюються ч.2ст.3692КК України, і цілком можливо, що вона навіть може не здогадуватися про те, що інші особи розраховують на її сприяння чи обіцяють його. Тобто здійснення впливу на таку особу перебуває поза межами складу зазначеного злочину.

Особа, яка зловживає впливом, перебуває в становищі стороннього, вона не може приймати рішення самостійно, однак неналежним чином використовує свій реальний або стверджувальний вплив на інших осіб.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2ст.3692КК України, є злочином з формальним складом, який визнається закінченим з моменту фактичного одержання хоча б частини обумовленої неправомірної вигоди, бо сам факт її отримання свідчить про досягнення згоди щодо здійснення впливу на уповноважену особу між посередником і особою, яка надала таку вигоду, і не залежить від того, чи такий вплив дійсно здійснюється, чи призводить до бажаного результату.

При цьому на кваліфікацію за ст.3692КК України не впливає коли було здійснено вплив (до чи після одержання неправомірної вигоди), чи на момент викриття протиправної поведінки мав місце такий вплив, чи мала особа посередник реальну можливість здійснювати відповідний вплив.

Також для кваліфікації за ст.3692КК України не є необхідним встановлення персональних даних уповноваженої особи, на яку має бути здійснено вплив, оскільки такі відомості не становлять обов`язкової ознаки об`єктивної сторони складу цього злочину.

З огляду на викладене, кримінальна відповідальність за злочин, передбачений ст.3692КК України, настає незалежно від того чи була реальною або удаваною можливість відповідного впливу, достатньо, щоб винний усвідомлював за що саме він одержує неправомірну вигоду.

Із зазначених вище доказів судом встановлено, що як обвинувачений, так і ОСОБА_9 чітко усвідомлювали, що кошти передавались ОСОБА_7 за те, щоб останній вплинув на слідчих, в провадженні яких перебували відповідні кримінальні провадження, їх безпосереднє керівництво та співробітників обласної прокуратури з метою припинення кримінального переслідування ОСОБА_9, а саме закриття кримінальних проваджень, за якими останній міг бути притягнутий до відповідальності. Зазначене в сукупності із іншими вищенаведеними доказами чітко обумовлювалось між ними під час зустрічей та телефонних розмов. Обґрунтованих підстав трактувати такі розмови іншим чином у суду немає. І хоч обвинувачений, ОСОБА_13 та ОСОБА_9 спілкувались незавершеними фразами, завуальовано, однак із змісту розмов встановлено, що при цьому співрозмовники без уточнюючих запитань розуміли про що йде мова. Вказане свідчить про однозначне трактування таких розмов та усвідомленість їх змісту учасниками.

Є очевидним та доведеним, що в обвинуваченого не було законних підстав на отримання від ОСОБА_9 зазначених коштів.

Разом із тим, колегія суддів вважає слушними доводи сторони захисту з приводу того, що на час вчинення інкримінованих ОСОБА_7 діянь, у останнього закінчилися повноваження судді та те, що він не міг використовувати владні повноваження, притаманні своїй посаді, для впливу на відповідних службових осіб.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 призначено на посаду судді строком на п`ять років Указом Президента України №465/2009 від 22.06.2009 (т.4а.с.199).

28.09.2009 ОСОБА_7 склав присягу судді, а саме урочисто присягнув чесно і сумлінно виконувати обов`язки судді, здійснювати правосуддя, підкорятися тільки закону, бути об`єктивним і справедливим (т.4а.с.202).

Указом Президента України №754/2011 від 17.07.2011 ОСОБА_7 переведено на посаду судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська (т.4а.с.203).

Починаючи з 03.09.2013 по 28.03.2015 ОСОБА_7 обіймав адміністративну посаду заступника голови Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська (т.4а.с.208,233, т.5а.с.13).

22.06.2014 у ОСОБА_7 закінчилися повноваження судді та заступника голови суду.

Окрім того, з вересня 2002 року і до призначення на посаду судді ОСОБА_7 працював консультантом та помічником судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська (т.4а.с.136).

Між тим, суб`єктом злочину, передбаченого ч.2 ст.3692КК України, може бути приватна особа або службова особа за умови, що обіцяний, запропонований, здійснений нею вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави, зумовлений не наданою їй по службі владою чи службовим становищем, а близькими, дружніми чи будь-якими іншими відносинами з такою особою.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що протягом майже 14 років обвинувачений ОСОБА_7 працював на різних посадах в судах міста Дніпропетровська (Дніпро), у тому числі заступником голови суду, тому очевидно мав широкі зв`язки серед правоохоронців міста. Для здійснення впливу на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, а саме на співробітників правоохоронних органів, ОСОБА_7 не міг використовувати притаманне посаді судді коло повноважень, функцій представника влади. Натомість, він використовував свої знайомства для отримання інформації про хід відповідних кримінальних проваджень, копій матеріалів кримінальних справ, а також обіцяв ОСОБА_9 використати ці зв`язки для здійснення впливу на правоохоронців для закриття кримінальних проваджень стосовно нього.

З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_7 є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.3692КК України, а твердження захисту про протилежне ґрунтуються виключно на помилковому тлумачені відповідної правової норми.

Окрім того, під час судового розгляду захисник ОСОБА_6 наполягав на тому, що органами досудового розслідування не здобуто доказів на підтвердження того, що ОСОБА_7 мав умисел здійснювати вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а тому його дії мали б кваліфікуватися за відповідною частиною статті 190КК України «Шахрайство».

Втім, колегія суддів зазначає, що згадані доводи захисту є необґрунтованими з огляду на таке.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні доказів, своїми діями обвинувачений ОСОБА_7 сформував у заявника ОСОБА_9 суб`єктивне сприйняття дій останнього як надання неправомірної вигоди, тобто дій, завдяки яким можна закрити кримінальні провадження. Разом із цим, саме діяння, за вчинення якого ОСОБА_7 одержав неправомірну вигоду, перебуває поза межами складу злочину, передбаченого ст.3692КК України його фактичне невчинення не впливає на відповідальність за цією статтею КК України. Тому відсутні підстави для кваліфікації дій обвинуваченого за ст.190КК України.

Мотиви суду щодо тверджень захисту про порушення вимог процесуального закону під час затримання ОСОБА_7 .

Сторона захисту вважає, що 07.10.2016 детективами НАБУ ОСОБА_7 було затримано незаконного - без дозволу Вищої ради правосуддя, а після з`ясування його особи та статусу судді протиправно не було звільнено. Тому отримані під час затримання докази, захист прохає визнати недопустимими.

Однак, суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст.49Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції, чинній на момент затримання, суддю дійсно не могло бути затримано без дозволу Вищої ради правосуддя, а затриманий суддя повинен бути негайно звільнений після з`ясування його особи, але за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, якщо таке затримання є необхідним для попередження вчинення злочину, відвернення чи попередження наслідків злочину або забезпечення збереження доказів цього злочину. Зазначені положення повністю корелюються зі змістом ст.126Конституції України в редакції, яка набула чинності 30.09.2016 відповідно до Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від02.06.2016№1401-VIII.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема протоколу затримання (т.2а.с.197), витягів з кримінального провадження (т.2а.с.13?15), на час затримання досудове розслідування здійснювалося стосовно злочинів, передбачених ч.3ст.3692 тач.3ст.368ККУкраїни,які відповіднодо ст.12ККУкраїни вредакції,яка діяластаном на07.10.2016, єтяжкими. ОСОБА_7 було затримано відразу ж після вчинення злочину, передбаченого ст.3692КК України, в тому числі з метою забезпечення збереження доказів цього злочину.

Разом із цим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч.1ст.482КПК України, в редакції, яка діяла станом на 07.10.2016, затримання судді не могло бути здійснено без згоди Верховної Ради України. Згадану статтю було приведено у відповідність до Конституції України та Закону №1402?VIII лише з прийняттям Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 №1798?VIII, який набрав чинності 05.01.2017.

Не приведення ст.482КПК України у відповідність до Конституції України та Закону№1402?VIII в частині особливостей порядку затримання судді на момент вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення не може слугувати підтвердженням протиправності його затримання, так як до складу кримінального процесуального законодавства входить не тількиКПК, а й Конституція України та Закон№1402?VIII (ст.1КПК України). При цьому стаття 482КПК України є похідною від зазначених нормативних актів.

У відповідності до положень, закріплених в статті 9 згаданого Кодексу, органи досудового розслідування зобов`язані неухильно додержуватися в першу чергу вимог Конституції України.

Відповідно доп.2Постанови ПленумуВСУ №9від 01.11.1996суд безпосередньозастосовує КонституціюУкраїни уразі,коли законсуперечить їй.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність затримання ОСОБА_7 та безпідставність тверджень захисту про зворотне.

Також, не заслуговують на увагу доводи присутніх в ході затримання захисників ОСОБА_42 та ОСОБА_43, які наполягали на тому, що під час затримання ОСОБА_7 стало зле, тому за станом здоров`я він не міг приймати участь у його ж затриманні та вилученні предмета неправомірної вигоди (т.2а.с.204).

Як вбачається з відеозапису зазначеної слідчої дії, на місці затримання детективами НАБУ було забезпечено постійну присутність бригади швидкої медичної допомоги, яка контролювала стан здоров`я ОСОБА_7 та констатувала, що життєві показники останнього перебували в межах норми. Медичні застереження або підстави для госпіталізації обвинуваченого були відсутні. Згадана обставина також підтверджується показаннями свідків ОСОБА_39 та ОСОБА_44, які були присутні при затриманні в якості понятих.

Твердження захисника ОСОБА_42 про незазначення в протоколі затримання всіх осіб, які приймали участь в слідчій дії, були перевірені в судовому засіданні шляхом відтворення відповідного відеозапису. Встановлено, що у відповідному протоколі знайшли своє відображення відомості про усіх осіб, які приймали безпосередню участь у затриманні обвинуваченого та вилученні у нього речових доказів. Будь-яких невідповідностей з протоколом судом не встановлено.

Під час судового розгляду захисник ОСОБА_6, наполягаючи на недопустимості протоколу затримання та відеозапису зазначеної слідчої дії, посилався на те, що відеозапис неодноразово переривався. Окрім того, захисник звернув увагу на те, що конверт, в якому було опечатано носій інформації з відповідними відеофайлами, скріплений лише підписом детектива. Тому у захисника з`явилося припущення, що відеозапис затримання обвинуваченого міг монтуватися.

Проте, колегія суддів констатує, що твердження захисника про переривання відеозапису не відповідає дійсності.

Так, з протоколу затримання вбачається, і це підтверджується відтвореним в судовому засіданні відеозаписом, відеофіксація слідчої дії протягом усього часу її проведення (з17:15по22:04) здійснювалася безперервно, шляхом послідовного вмикання двох відеокамер з урахуванням їх технічних можливостей та ємності блоків живлення.

Разом із цим, колегія суддів відзначає, що паперовий конверт із флешносієм, який додано до протоколу затримання, дійсно скріплено лише підписом детектива ОСОБА_45 та печаткою НАБУ (т.3а.с.204). Проте, такий спосіб опечатування не суперечить приписам ст.ст.105,107КПК України. Будь-яких обставини, які б свідчили про можливість спотворення згаданого відеозапису судом не встановлені.

З огляду на викладене, відсутні підстави для визнання недопустимими доказів, отриманих в результаті затримання обвинуваченого.

Окрім того, захисник ОСОБА_6 прохав визнати недопустимим доказом додаток до протоколу обшуку від 07.10.2016, проведеного за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7, а саме флешносія з відеозаписом цієї слідчої дії (т.2а.с.163, т.3а.с.203). Свої вимоги мотивував тим, що конверт, в якому опечатано відповідний носій, скріплений лише підписом детектива.

Проте, суд вважає згадані вимоги необґрунтованими та не приймає їх до уваги з наведених вище підстав.

Ще однією підставою для визнання недопустимими доказів, отриманих під час затримання ОСОБА_7, сторона захисту зазначила те, що після затримання до підозрюваного були протиправно застосовані кайданки.

Проте, суд звертає увагу на положення ст.45 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015, зокрема частину третю згаданої статті, якою передбачено, що кайданки застосовуються під час затримання особи.

Враховуючи, що ОСОБА_7 було затримано за підозрою у вчиненні тяжкого злочину, суд вважає, що дії співробітників НАБУ щодо застосування зазначених засобів обмеження рухомості є законними, а твердження сторони захисту про протилежне необґрунтованими.

Під час судового розгляду захист, наполягав на недопустимості доказів, наданих стороною обвинувачення, посилаючись на порушення процесуальних норм, допущені органом досудового розслідування. Проте, суд вважає згадані твердження необґрунтованими, виходячи з наступного.

Мотиви суду щодо тверджень захисту про порушення вимог процесуального закону під час проведення НСРД

Під час судового розгляду сторона захисту акцентувала увагу на тому, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, що не давало законних та обґрунтованих підстав прокурору звертатися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на проведення такого виду негласних слідчих (розшукових) дій, як аудіо-, відеоконтроль особи тощо. Тому докази у кримінальному провадженні, отримані в результаті проведення НСРД, є недопустимими.

Втім, колегія суддів зазначає, що такі доводи захисту є необґрунтованими з огляду на таке.

Чинним законодавством встановлені певні запобіжники від безконтрольного застосування НСРД, як на рівні суб`єктів, що видають дозвіл на їх проведення, так і з огляду на тяжкість злочину, для розслідування якого, на думку слідчого, прокурора, їх проведення є необхідним.

Згідно п.4 та5ч.5ст.214КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що 08.07.2016 до Національного антикорупційного бюро України звернувся ОСОБА_9 із письмовою заявою про вчинення кримінального правопорушення. В заяві ОСОБА_9 повідомив про вимагання неправомірної вигоди суддею ОСОБА_7 за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, та про вимагання через ОСОБА_7 неправомірної вигоди службовими особами органів державної влади, які займають відповідальне становище. Відомості викладені в заяві підтверджувалися аудіозаписами телефонних розмов та зустрічей, а також скріншотами письмових повідомлень, здійснених за допомогою мобільних телефонів викривача ОСОБА_9, які додано до його заяви на диску DVD-R (т.2а.с.22-28). Згаданий диск було оглянуто 10.07.2016, що підтверджується відповідним протоколом (т2а.с.29).

На диску містяться файли, створені у період з 14.04.2016 по 29.04.2016, які містять аудіозаписи телефонних та очних розмов між ОСОБА_9 та іншими трьома особами. Як ОСОБА_9 зазначив у своїй заяві та підтвердив у судовому засіданні його співрозмовниками були суддя ОСОБА_7, його помічник ОСОБА_13 та слідчий на ім`я ОСОБА_46 .

Із змісту розмов з першими двома співрозмовниками вбачається, що між ними обговорюються питання щодо притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності. Один з співрозмовників наполягав на отриманні ним неправомірної вигоди за вплив на працівників поліції з метою закриття відповідних кримінальних проваджень, а також повідомляє, що для остаточного вирішення цього питання правоохоронці вимагають неправомірну вигоду. Третій співрозмовник 14.04.2016 підтвердив, що його ім`я ОСОБА_46 та повідомив, що в Кіровському райвідділі вже не працює, а справу ОСОБА_9 передано іншому слідчому.

В ході огляду від 24.10.2016, проведеного за письмовою згодою ОСОБА_9 (т.6а.с.247), на належному йому мобільному телефоні Apple iPhone A1586, IMEI: НОМЕР_9, виявлені аудіо файли, тотожні оглянутим 10.07.2016 (т.4а.с.57-67).

Не посилаючись на зазначені додатки до заяви про вчинення злочину, результати їх огляду та огляду мобільного телефону від 10.07.2016 та 24.10.2016 відповідно як на докази винуватості особи, суд констатує, що станом на 08.07.2016 у співробітників НАБУ були всі підстави для внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінальних правопорушень та для початку досудового розслідування за фактом вчинення злочинів, передбачених ч.3ст.368 та ч.3ст.3692КК України.

Відповідно до ч.4ст.12КК України в редакції станом на 09.07.2016 зазначені вище кримінальні правопорушення були тяжкими злочинами.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на підставі заяви ОСОБА_9, 09.07.2016 року в ЄРДР були внесені відомості про вимагання неправомірної вигоди службовими особами органів державної влади, які займають відповідальне становище, та про вимагання суддею ОСОБА_7 неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, з правовою кваліфікацією за ч.3ст.368та ч.3ст.3692КК України (т.2а.с.13-15).

В межах згаданого кримінального провадження слідчим суддею Апеляційного суду міста Києва, на підставі клопотання прокурора, 15.07.2016 та 27.09.2016 постановлено ухвали, якими надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: аудіо-, відеоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, візуальне спостереження за особою у публічних місцях, обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння відносно ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_13 (т.5а.с.54,137,119,154).

Крім цього, 26.07.2016 та 23.09.2016 прокурором у кримінальному провадженні винесено постанови про проведення контролю за вчиненням злочину в порядку ст.271КПК України у формі спеціального слідчого експерименту (т.2а.с.65,69). Виконання зазначених постанов доручено співробітникам НАБУ (т.6а.с.226).

Отже, на момент прийняття вказаних процесуальних рішень у органу досудового розслідування та у слідчого судді Апеляційного суду міста Києва були відомості, які давали можливість стверджувати, що ОСОБА_7 та невстановлені особи, уповноважені на виконання функцій держави, вчиняють тяжкі злочини. А тому, колегія суддів, констатує відсутність порушення вимог ч.2ст.246КПК України, незважаючи на те, що в процесі проведення досудового розслідування кваліфікацію дій ОСОБА_7 було змінено на злочин середньої тяжкості (Постанова ВС від 01.04.2020 у справі № 607/15414/17).

Разом із цим, суд вважає необґрунтованими твердження захисту з приводу того, що огляд належного ОСОБА_9 мобільного телефона Apple iPhone A1586 проведено 24.10.2016 без дозволу його власника, так як вони спростовуються приєднаними до справи заявами ОСОБА_9, якими він добровільно надає для огляду двох телефонів, а після огляду отримує їх на зберігання (т.4а.с.41,42,57, т.6а.с.247).

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що інформація, наявна в мобільних телефонах ОСОБА_9, була досліджена детективом шляхом включення телефонів та огляду чатів відповідних месенджерів та файлів, які в них знаходилися. Доступ до цієї інформації власником телефонів не обмежувався та не був пов`язаний із подоланням системи логічного захисту, також не був пов`язаний цей доступ із наданням володільцем відповідного серверу (оператором мобільного зв`язку) доступу до електронних інформаційних систем.

В даному випадку орган досудового розслідування провів огляд предмета - телефона та оформив його відповідним протоколом, який складений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Такий огляд є можливим без дозволу слідчого судді. Тому твердження захисту про протилежне не ґрунтуються на положеннях процесуального закону і не заслуговують на увагу.

Мотиви суду щодо тверджень захисту про порушення порядку залучення ОСОБА_9 до конфіденційного співробітництва

Сторона захисту вважає, що докази, отримані органом досудового розслідування внаслідок конфіденційного співробітництва із заявником ОСОБА_9, є недопустимими.

Захист обґрунтовує це тим, що в порушення ч.2ст.272КПК України постанову детектива НАБУ про залучення особи до проведення слідчих дій у кримінальному провадженні від 11.07.2016 не було погоджено з керівником органу досудового розслідування.

В матеріалах справи дійсно міститься постанова детектива НАБУ про залучення особи до проведення слідчих дій у кримінальному провадженні від 11.07.2016, в якій, поряд із ст.275КПК України, є посилання на ст.43КК та ст.272КПК України, що регламентують правові підстави виконання особою спеціального завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації (т.2а.с.39). Проте, зі змісту цієї постанови та досліджених в судовому засіданні результатів НСРД вбачається, що ОСОБА_9 фактично залучено до проведення негласних слідчих (розшукових) дій в межах конфіденційного співробітництва та в порядку, визначеному ст.275КПК України. Таке процесуальне рішення, як залучення до конфіденційного співробітництва, є дискрецією детектива і погодження з керівником органу досудового розслідування не потребує (ч.1ст.275КПК).

Окрім того, захисник ОСОБА_6, наполягаючи на недопустимості доказів, отриманих внаслідок конфіденційного співробітництва, посилався на те, що посадовими особами Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі?ДВБНП України)та НАБУ для здійснення аудіо, відеоконтролю обвинуваченого забезпечували заявника ОСОБА_9 спеціальними технічним засобами без надання останньому відповідного допуску до державної таємниці.

Згадані твердження колегія суддів вважає неспроможними, так як процесуальне законодавство, зокрема ст.275КПК України, не передбачає необхідності оформлення такого допуску особам, залученим до конфіденційного співробітництва.

З огляду на викладене, колегія суддів не може погодитись із тим, що ОСОБА_9 було залучено до конфіденційного співробітництва незаконно, а докази, отримані в результаті такого співробітництва, є недопустимими.

Суд наголошує, що негласну слідчу (розшукову) дію у формі спеціального слідчого експерименту проведено з дотриманням вимог статті271КПК та Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16.11.2012 №114/1042/516/1199/936/1687/5 (даліІнструкція про організацію НСРД), якою визначено загальні засади організації проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчими органів досудового розслідування, а також використання їх результатів у кримінальному провадженні.

На виконання приписів ст.253КПК України до 13.01.2017, тобто моменту закінчення досудового розслідування, обвинуваченому ОСОБА_7 письмово повідомлено про обмеження конституційних прав, які були пов`язані з проведенням щодо нього НСРД (т.7а.с.150).

Разом із цим, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначення у другому абзаці мотивувальної частини постанов про проведення НСДР контроль за вчиненням злочину від 26.07.2016 та 23.09.2016, що відомості про кримінальне провадження №52016000000000233 внесені до ЄРДР 11.01.2016 (т.2а.с.65,69), а не 09.07.2016, є явною опискою та, враховуючи весь зміст зазначених процесуальних документів в цілому, жодним чином не впливає на законність проведення відповідних НСРД, як на цьому наполягала сторона захисту.

Як вбачається із змісту протоколів НСРД №42/1349т, №42/1350т, №42/1351т, №42/1352т та №42/1859т оперуповноваженим ДВБ НП України помилково зазначено, що відповідні оперативно-технічні заходи проводилися на виконання доручення прокурора САП під номером 19/4752т, замість номера 20/3?926т (т.5а.с.57,т.6а.с.222).

Зазначена невідповідність є явною опискою, тому на переконання колегії суддів невірне зазначення номеру доручення не впливає на законність проведення відповідних НСРД, як на цьому вкотре наполягала сторона захисту.

Мотиви суду щодо тверджень захисту про проведення досудового розслідування неуповноваженими особами

Сторона захисту вважає, що до 08.11.2016 досудове розслідування здійснювалося неуповноваженими особами, тому докази, отримані під час досудового розслідування, є недопустимими, а засуджений не набув статусу підозрюваного та обвинуваченого.

Захист обґрунтовує це тим, що в справі відсутні постанови про створення (зміну) групи прокурорів (які мали здійснювати процесуальне керівництво у цьому провадженні) від початку досудового розслідування (09.07.2016) до 07.10.2016. При цьому, заступника Генерального прокурора України ОСОБА_27 включено до групи прокурорів лише 08.11.2016.

На підтвердження своїх доводів про те, що групу прокурорів було вперше створено лише 07.10.2017 захисником надано копію повідомлення про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні та постанову про створення такої групи від 07.10.2016 (т.7а.с.5). Разом із цим, захисник ОСОБА_6 робить припущення про фальсифікацію наявних у справі постанов про створення (зміну) групи прокурорів лише виходячи з того, що в постанові від 07.10.2016 зазначено саме про створення групи прокурорів, а не зміну раніше створеної групи (т.7а.с.6).

Прокурор ОСОБА_5 зазначив в суді, що відомості про групу прокурорів було вчасно внесені до ЄРДР, при цьому чинне законодавство не передбачає обов`язку складати письмову постанову про створення (зміну) такої групи.

Колегія суддів відзначає, що в матеріалах справи містяться постанови за підписом ОСОБА_27 про визначення групи прокурорів від 11.07.2016 та про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні від 08.11.2016 (т.2а.с.16,18).

У витязі з кримінального провадження від 09.07.2016 відомості про прокурорів не зазначені (т.2а.с.13). А у витязі від 21.07.2016 зазначено групу прокурорів, у тому числі ОСОБА_27 (т.2а.с.14). Постанова від 09.07.2016 в матеріалах справи дійсно відсутня. Проте з моменту внесення до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення і до винесення постанови про створення групи прокурорів від 11.07.2016 будь-які слідчі (розшукові) дії, які потребують узгодження з процесуальним керівником, не проводилися, тому твердження захисту про недопустимість доказів, отриманих стороною обвинувачення до 07.10.2016 та посилання у цьому контексті захисника ОСОБА_6 на доктрину «плодів отруйного дерева», колегія суддів вважає неспроможними та не приймає їх до уваги.

Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що відомості про те, які прокурори здійснюють процесуальне керівництво, були внесені в ЄРДР, що підтверджується витягами з кримінального провадження від 21.07.2016 та від 20.10.2016 (т.2а.с.14,15). Тривале проведення досудового розслідування, використання прокурорами ресурсів свого органу та інші фактори провадження свідчать про те, що процесуальне керівництво цими особами проводилося за відповідними рішеннями керівника.

Сторона захисту не наводить будь-яких інших підстав неповноважності прокурорів, крім відсутності постанов про їх визначення для цього кримінального провадження. Тому колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про те, що процесуальне керівництво у справі здійснювалося неуповноваженими прокурорами, а, відповідно, й щодо недопустимості доказів, отриманих під час досудового розслідування.

Разом з наведеним, колегія суддів вважає хибним та не приймає до уваги зазначені вище припущення захисту про фальсифікацію постанов про створення (зміну) групи прокурорів, так як використання в процесуальних документах подібних за змістом дієслів: «визначити», «створити» або «змінити» не дає підстав дійти висновку про можливе внесення недостовірних відомостей у зазначені офіційні документи.

З наведених вище підстав, колегія суддів не вважає слушними доводи сторони захисту про те, що заступник Генерального прокурора України ОСОБА_27 не входив до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні й тому не був уповноважений виносити постанови про проведення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину від 26.07.2016 та від 23.09.2016 (т.2а.с.65,69) та звертатися 03.10.2016 до слідчого судді з клопотаннями про проведення обшуків в службовому кабінеті та за місцем проживання судді ОСОБА_7 (т.2а.с.131,158). Тим більш, що відповідно до інформації, отриманої з ЄРДР за клопотанням захисту та згідно витягу з кримінального провадження від 21.07.2016 ОСОБА_27 був у складі групи прокурорів з початку досудового розслідування (т.2а.с.14).

Також варто зазначити, що відповідно до ч.9ст.49 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402?VIII проведення стосовно судді оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися лише з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора або його заступника, керівника регіональної прокуратури або його заступника.

Тому обов`язкового включення заступника генерального прокурора ОСОБА_27 до складу групи прокурорів у певному кримінальному провадженні законом не вимагається.

Мотиви суду щодо тверджень захисту про недотримання процедури повідомлення про підозру

Під час судового розгляду справи сторона захисту наполягала на виправданні обвинуваченого з тих підстав, що заступник Генерального прокурора особисто, з рук в руки, не вручив судді ОСОБА_7 повідомлення про підозру від 08.10.2016, 06.12.2016 та 13.01.2017, що, на думку сторони захисту, є істотним порушенням прав і свобод обвинуваченого. Окрім того, відомості про повідомлення про підозру від 13.01.2017 не знайшли своє відображення в ЄРДР, що свідчить, на переконання захисників, про незаконність цієї процесуальної дії.

З матеріалів справи вбачається, що вперше повідомлення про підозру ОСОБА_7 було складено 08.10.2016 за ч.3ст.3692КК України (т.2а.с.235). Згодом, 06.12.2017, ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а саме змінено кваліфікацію його дій на ч.2ст.3692КК України (т.4а.с.98).

13.01.2017 ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а саме повідомлено про підозру за ч.2ст.3692КК України в остаточній редакції (т.4а.с.109).

Зі змісту повідомлення про підозру від 08.10.2016 вбачається, що здійснення його вручення було доручено детективу НАБУ ОСОБА_47, наступні прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі САП) ОСОБА_1 .

Колегія суддів звертає увагу на те, що суддя належить до категорії тих осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження згідно зі статтею480КПК України. Однією зі складових особливого порядку кримінального провадження щодо судді є процедура здійснення повідомлення про підозру судді.

Відповідно до п.3ч.1ст.481КПК України (в редакції станом на час здійснення відповідної процесуальної дії), повідомлення про підозру судді здійснюється Генеральним прокурором України або його заступником.

На момент судового розгляду цієї справи законодавець доповнив частиною другою статтю481КПКУкраїни (Закон України від 04.10.2019 №187?IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства», далі Закон№187?IX), відповідно до якої Генеральний прокурор, його заступник, може доручити іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру судді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою статті 278 цього Кодексу.

Водночас відповідно до статті5КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості тверджень сторони захисту про порушення порядку повідомлення судді про підозру, колегія суддів звертає увагу на те, що за загальним правилом, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором (частина перша статті277КПК України). Однак, в статті276цього Кодексу зазначено, що особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою37цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті481КПК України письмове повідомлення про підозру судді здійснюється Генеральним прокурором або його заступником.

Особливий порядок здійснення повідомлення про підозру суддям саме Генеральним прокурором або його заступником, які обіймають керівні адміністративні посади в органі прокуратури найвищого рівня, є однією з гарантій захисту суддів від протиправного впливу та втручання будь-яких суб`єктів у їхню професійну діяльність зі здійснення правосуддя в державі. Ця гарантія покликана також захищати суддів від дій, спрямованих на безпідставну дискредитацію та підрив авторитету судової влади в суспільстві загалом.

Правова природа таких гарантій полягає в тому, що вони не можуть розглядатися як особисті привілеї судді, а навпаки, мають публічно-правове призначення та служать засобом захисту від необґрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності, політичної репресії, примусового усунення від виконання своїх посадових та професійних обов`язків.

Таким чином, колегія суддів вважає, що однією зі складових правового статусу судді є його незалежність та недоторканність, і це зумовлює віднесення судді до окремої категорії осіб, кримінальне провадження щодо яких здійснюється в особливому порядку.

Повідомлення про підозру є системою процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами та способами. Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Системний аналіз норм глав22 та37КПК України дає підстави зробити висновок, що лише Генеральний прокурор або його заступник наділені повноваженнями щодо погодження і наступного підписання письмового повідомлення про підозру судді, оскільки саме перевіркою наявності підстав для вчинення такої процесуальної дії виключно цими суб`єктами забезпечуються гарантії незалежності судді. Адже, за таких умов контроль за дотриманням законності повідомлення про підозру здійснюють представники прокуратури найвищого рівня.

Щодо питання про те, чи Генеральний прокурор або його заступник повинні входити до складу групи прокурорів, чи вони є окремими процесуальними керівниками, колегія суддів зауважує таке.

Це повноваження Генерального прокурора або його заступника є винятковим і не може бути передоручене іншим прокурорам чи слідчим. Для реалізації цього повноваження ані Генеральний прокурор, ані його заступник не повинні обов`язково здійснювати процесуальне керівництво у відповідному кримінальному провадженні щодо судді, оскільки чинне кримінальне процесуальне законодавство такої вимоги не встановлює.

Відповідаючи на питання про те, чи можливе надання Генеральним прокурором або його заступником доручення слідчому або іншому прокурору на вручення судді повідомлення про підозру (в редакції статті481КПК України до прийняття Закону№187?IX від 04.10.2019), яка діяла на момент вручення підозри судді у цій справі), колегія суддів звертає увагу на те, що законодавець наділяє правом на здійснення письмового повідомлення про підозру судді лише Генерального прокурора або його заступника як прокурорів найвищого рівня для посилення захисту професійної незалежності судді від здійснення такого повідомлення прокурором або слідчим будь-якого рівня.

Дотримання такої підвищеної гарантії незалежності судді досягається саме на етапі формування та об`єктивації волевиявлення щодо повідомлення про підозру судді уповноваженим на це суб`єктом, яким прийнято, перевірено, складено та підписано відповідне повідомлення про підозру.

Що стосується вручення повідомлення про підозру судді, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Норма статті 276КПК України відсилає до глави 37 цього Кодексу і вказує на те, що особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються у ній. Однак, глава37КПК України, яка є спеціальною щодо глави22цього Кодексу, не дає чіткого розуміння того, чи поширюється на Генерального прокурора або його заступника норма про особисте вручення ними такого письмового повідомлення особі, так само як і не передбачає імперативної вимоги про це.

Колегія суддів вважає, що вручення процесуального документа (повідомлення про підозру), а також повідомлення і роз`яснення (за необхідності) прав підозрюваному є кінцевим етапом, яким завершується процедура здійснення повідомлення про підозру судді. Однак саме по собі вручення тексту повідомлення про підозру судді іншим суб`єктом за умови, що його було прийнято, перевірено, складено та підписано уповноваженим на це статтею 481КПК України суб`єктом, не порушує гарантії суддівської незалежності. Подальше вручення такого документа не дає підстав вважати, що суб`єкт його вручення якимось чином впливає на реалізацію цієї гарантії.

Якщо в конкретному випадку існують підстави для зміни підозри або для висловлення нової, то ця процедура починатиметься заново шляхом підготовки відповідного письмового документа, який знову ж таки повинен бути складеним та підписаним Генеральним прокурором або його заступником. Особа, яка вручає текст повідомлення, на реалізацію повноважень Генерального прокурора або його заступника зі зміни підозри вплинути не може. Ця теза також підтверджує висновок про те, що саме на початковому етапі об`єктивації волевиявлення щодо повідомлення про підозру судді забезпечується гарантія суддівської незалежності. Сам по собі факт особистої передачі повідомлення про підозру не забезпечує додаткового захисту ані судді, ані інших осіб, щодо яких визначено спеціальний порядок здійснення повідомлення про підозру.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вручення повідомлення про підозру судді іншою уповноваженою особою за умови, що рішення було прийняте та підписане визначеним на це статтею481КПК України суб`єктом, не порушує гарантії суддівської незалежності. Тому Генеральний прокурор або його заступник були вправі доручити слідчому або іншому прокурору вручити судді повідомлення про підозру (в редакції статті 481КПК України до прийняття Закону№187?IX від 04.10.2019).

Уповноваження іншої особи на вручення повідомлення про підозру судді, рішення про здійснення якого прийнято належним суб`єктом, на завершальному етапі здійснення такого повідомлення, не призводить до порушення цієї гарантії, передбаченої статтею481КПК України та статті 49 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»№1402?VIII.

Водночас, колегія суддів, з урахуванням статті481КПК України (в редакції до прийняття Закону№187?IX від 04.10.2019), звертає увагу на те, що відповідне доручення Генеральний прокурор або його заступник могли надати лише тій уповноваженій особі, яка здійснювала досудове розслідування або входила до групи, яка призначена для здійснення цього кримінального провадження відповідно достатті 37КПК України.

Враховуючи, що детектив ОСОБА_48 входив до групи детективів, а прокурор ОСОБА_1 - до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні, вони були вправі здійснити вручення ОСОБА_7 відповідного повідомлення про підозру (т.2а.с.235, т.4а.с.98,109).

З огляду на викладене, суд не має підстав для визнання повідомлення ОСОБА_7 про підозру незаконним.

Разом із цим, суд погоджується із стороною захисту у тому, що відомості ЄРДР у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 (т.2а.с.2) не містять інформації про здійснення повідомлення про підозру від 13.01.2017 (т.4а.с.109). Проте, враховуючи, що реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру, невідображення в реєстрі факту повідомлення про підозру від 13.01.2017 не свідчить про незаконність згаданої процесуальної дії та не ставить під сумнів допустимість доказів у кримінальному провадженні.

Доводи, захисника, щодо недопустимості окремих доказів у зв`язку з невідкриттям їх стороні захисту в порядку ст.290КПК, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Згідно з вимогами ч. 2ст. 290КПКпрокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості чи меншого ступеня винуватості обвинуваченого або сприяти пом`якшенню покарання.

Як убачається з матеріалів провадження, 13.01.2017 року було завершено досудове розслідування (т.7а.с.135), відкрито його матеріали ОСОБА_7 та захисникам, складено протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування. 26.01.2017 вказані учасники провадження завершили знайомитися з матеріалами (т.7а.с.137).

У наданих для ознайомлення стороні захисту матеріалах провадження міститься протокол огляду та вручення грошових коштів від 03.10.2016, із змісту якого вбачається, що ОСОБА_9 отримав від детектива 10000 доларів США, наданих НАБУ для подальшої передачі судді ОСОБА_7 у вигляді неправомірної вигоди (т.2а.с.219).

В судовому засіданні 22.12.2020 захисник ОСОБА_6 прохав визнати згаданий протокол недопустимим доказом з тих підстав, що стороні захисту не була відкрита квитанція про отримання зазначених в протоколі грошових коштів (т.7а.с. 9). В подальшому, з урахуванням вказаної правової позиції, стороною обвинувачення, в порядку ч.11 ст.290КПК України, захисту були відкриті додаткові матеріали, а саме копія видаткового касового ордера №68 від 03.10.2016, відповідно до якого детектив ОСОБА_48 отримав в Управлінні бухгалтерського обліку та звітності НАБУ 10000 доларів США (т.7а.с.182).

Враховуючи, що сторона обвинувачення не приховувала джерела походження коштів, а сторона захисту на стадії ознайомлення з матеріалами справи не заявляла клопотань з приводу необхідності підтвердження цього джерела, зазначене не є істотним порушенням прав і свобод людини, в тому числі права на захист, тому колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнання недопустимими доказами відомостей, які зафіксовані у відповідному протоколі.

З аналогічних міркувань колегія суддів вважає необґрунтованим клопотання захисту про визнання недопустимими доказами відомостей, отриманих в результаті проведення НСРД, з тих підстав, що стороною обвинувачення лише на стадії судового розгляду, в порядку ч.11ст.290КПК України, відкрито захисту доручення, якими проведення НСРД доручалося Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (т.6а.с.222) та підрозділу детективів НАБУ (т.6а.с.226).

Окрім того, у наданих для ознайомлення стороні захисту матеріалах провадження містяться розсекречені клопотання про надання дозволу на проведення НСРД (т.5а.с.47), постанова прокурора про розсекречення ухвал про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій та відповідне клопотання від 23.12.2016 (т.6а.с.224,248), тобто документи, які є процесуальними підставами проведених НСРД.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 складено 26.01.2017, після чого 06.02.2017 він надійшов до Подільського районного суду міста Києва (т.1а.с.1,31).

На виконання ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2017 про визначення підсудності, згадане кримінальне провадження 27.02.2017 надійшло для розгляду до Вільнянського районного суду Запорізької області (т.1а.с.94,100).

Відповідно до змісту листів Апеляційного суду міста Києва від 15.02.2017 №01?1/104н/т, №01?1/106н/т та №01?1/106н/т на адресу прокурора направлені ухвали слідчого судді, що були процесуальними підставами для проведення НСРД в кримінальному провадженні №52016000000000233, стосовно яких експертною комісією суду з питань таємниць лише 15.02.2017 скасовано гриф секретності (т.6а.с.216?220).

У Вільнянському районному суді Запорізької області судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 фактично розпочався лише 11.12.2018, що підтверджується журналом судового засідання (т.1а.с.244). Відповідно до письмової заяви захисника ОСОБА_6 від 11.12.2018 до початку згаданого судового засідання прокурором здійснено спробу відкрити стороні захисту процесуальні документи, що стали підставою для проведення НСРД, а саме ухвал слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 15.07.2016 та 27.09.2016 (т.1а.с.235). Проте, захист відмовився ознайомлюватися із зазначеними матеріалами. Ще раніше, захисник ОСОБА_6 також відмовлявся від ознайомлення із вказаними ухвалами, що підтверджується протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 08.09.2018 (т.7а.с.148).

Відповідно до журналу судового засідання від 11.12.2018 прокурору відмовлено у задоволенні його клопотання про надання можливості відкрити стороні захисту додаткові матеріали, про що судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати (т.1а.с.245).

10.06.2019, до початку дослідження в судовому засіданні доказів,отриманих урезультаті НСРД, прокурор повторно звернувся до Вільнянського районного суду Запорізької області з клопотанням про відкриття стороні захисту процесуальних документів, що стали підставою для проведення НСРД (т.3а.с.57). Проте, ухвалою суду від 10.06.2019 у задоволенні зазначеного клопотання повторно було відмовлено (т.3а.с.63).

Не проводячи ревізію ухвал Вільнянського районного суду від 11.12.2018 та 10.06.2019, колегія суддів звертає увагу на те, що здійснення відкриття додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, або надання дозволу на таке відкриття не входить до дискреції суду, а його рішення про відмову у відкритті стороні кримінального провадженні таких матеріалів, тобто фактично про заборону у їх відкритті, суперечить положенням ч.11ст.290КПК України. Тому, ухвали від 11.12.2018 та 10.06.2019 не приймаються колегією суддів до уваги.

З огляду на викладене, враховуючи, що до початку дослідження доказів обвинувачений та його захисник, керуючись принципом диспозитивності, відмовилися від ознайомлення із відповідними матеріалами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення належно виконано обов`язок відкриття стороні захисту доказів на підтвердження процесуальних підстав проведення НСРД.

Між тим, варто зазначити, що згадані ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва були додатково відкриті прокурором стороні захисту 20.07.2020 вже під час судового розгляду у Вищому антикорупційному суді (т.5а.с.46, т.7а.с.147).

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що в судовому засіданні до початку дослідження відповідних доказів прокурор у повному обсязі відкрив обвинуваченому та його захиснику розсекречені матеріали, що були процесуальними підставами проведених НСРД. Тому права обвинуваченого на захист та інтереси сторін у кримінальному процесі порушено не було, сторона захисту була обізнана про наявність вказаних доказів та могла реалізувати своє право на розгляд справи у судовому засіданні з дотриманням принципу змагальності.

В ході судових дебатів захисник зазначив, що аудіо- та відеозаписи додані до протоколів проведення НСРД викликають сумніви в їх автентичності тому, що їх частина міститься на картках пам`яті MSD, а інша частина на DVD-R дисках. Згадана обставина, на думку захисника, вказує на те, що в порушення приписів ст.107КПК України, стороною обвинувачення не надано суду оригінальних примірників технічних носіїв інформації. Окрім того, зазначені носії інформації не були належно упаковані, що не забезпечувало їх надійного збереження та унеможливлення редагування.

Додатково захисник зазначив, що під час долучення до матеріалів судової справи протоколу про результати проведення НСРД №42/1352т від 09.09.2016 (т.5а.с.99) до нього не було додано носія інформації, що, на думку ОСОБА_6, автоматично робить цей протокол недопустимим доказом.

Разом із цим, захисник звернув увагу на те, що зі слів заявника ОСОБА_9, останній спілкувався із ОСОБА_7 за допомогою месенджерів «WhatsApp» та «Line», які забезпечують автоматичне шифрування текстових повідомлень та голосових викликів, тому, на переконання ОСОБА_6, здійснити їх запис (зняття інформації з мережі) технічно не можливо.

З наведеного захисник дійшов висновку, що зазначені аудіозаписи були здійснені не правоохоронними органами в результаті зняття інформації з мережі, а самим заявником на диктофон або за допомогою мобільного телефону, після чого передані співробітникам НАБУ. Ще однією підставою для визнання зазначених доказів недопустимими захист зазначив те, що, на переконання обвинуваченого ОСОБА_7, згадані аудіозаписи є змонтованими та містять імітацію його голосу.

Аналогічного змісту доводи захисником було зазначено в заявленому в судовому засіданні 27.01.2021 клопотанні про призначення судово-технічної експертизи аудіозаписів розмов, зафіксованих під час НСРД (т.7а.с.46), в задоволенні якого судом відмовлено з мотивів недостатньої обґрунтованості та безпідставності цього клопотання, оскільки аудіозаписи НСРД не викликають сумнівів у їх достовірності (т.7а.с.160).

Проте,твердження сторонизахисту щодоможливого здійсненнятехнічного втручанняі редагуванняаудіозапису,мають спиратисяна об`єктивнідані безсумнівногосприйняття такихфактів органамислуху,або переконливопідтверджуватися іншимидоказами усправі,або обґрунтовуватися відповідними технічними висновками спеціалістів на засадах змагальності в кримінальному процесі. Об`єктивних даних про такі факти суду стороною захисту не надано, тому колегія суддів дійшла висновку про безпідставність і невмотивованість клопотання про призначення судово-технічної експертизи звукозаписів з наведених у ньому мотивів.

Згідно з ч.1ст.256КПК протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) у цій справі відбулося без порушення гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінальним процесуальним законодавством порядку, належним суб`єктом, а саме співробітниками Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на підставі доручень прокурора та детектива НАБУ (т.5а.с.57,123, т.6а.с.222,226). Тому припущення захисника про те, що відображені в протоколах проведення НСРД аудіозаписи телефонних розмов здійснені заявником ОСОБА_9 є неспроможними.

Відомості про спеціальні технічні засоби, призначені для негласного отримання інформації, та методи проведення НСРД, є державною таємницею та не підлягають розголошенню (ч.1ст.246КПК України, пункти 4.5.1, 4.5.6 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом голови Служби безпеки України від 12 серпня 2005 року №440). Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 травня 2020року у справі №585/1899/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89395920).

Тому незазначення в протоколах про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) методів проведення НСРД та фіксації змісту розмов проведених за допомогою месенджерів «WhatsApp», «Line» тощо не суперечить положенням статей104,105,252КПК України, а твердження захисника про технічну неможливість здійснення запису та розшифрування цих розмов не відповідають фактичним обставинам.

З огляду на викладене, твердження захисту про незаконність застосування відповідних методів розслідування злочинів є безпідставними.

Стосовно наведених вище тверджень захисника про недопустимість доказів, зазначених в протоколі про результати проведення НСРД №42/1352т від 09.09.2016 (т.5а.с.99), колегія суддів звертає увагу на те, що протокол прорезультати зняттяінформації зтранспортних телекомунікаційнихмереж (електроннихінформаційних систем)є самостійнимджерелом доказу,проте похіднимвід інформаціїз електроннихдокументів закріпленоїв комп`ютернихфайлах.Відповідний носійінформації іззаписом телефонноїрозмови між ОСОБА_7 та помічникомсудді ОСОБА_13 (т.5а.с.104) є додатком до наступного протоколу про результати НСРД №42/3181т від 17.11.2016 (т.5а.с.101). Цей носій було досліджено в судовому засіданні 31.07.2020 (т.5а.с.169). Тому доводи захисту про ненадання прокурором відповідного носія інформації не відповідають матеріалам справи та не приймаються судом до уваги.

Щодо тверджень захисту про не відображення у протоколах про результати НСРД всього ходу відповідних слідчих дій, зокрема щодо пакування носіїв інформації, недотримання вимог ст.106КПК України щодо необхідності складання протоколу безпосередньо після закінчення проведення слідчої дії та 24-годинного строку направлення протоколу прокурору відповідно до ст. 252КПК України, колегія суду зазначає, що вказане не є істотним порушенням прав та свобод людини, в тому числі, права на захист відповідно до статей 20, 42КПК України.

Недотримання строків складення протоколів після проведення НСРД не впливають на їх зміст, а отже не може бути визнані істотними порушеннями, які тягнуть за собою визнання недопустимими доказів, отриманих в результаті проведення НСРД. Більше того, відповідно до п.4.2Інструкції про організацію НСРД періодичність складання протоколів залежить від виду негласної слідчої (розшукової) дії, терміну її проведення (одномоментно чи упродовж часу), від доручення слідчого, прокурора, але в будь-якому випадку безпосередньо після отримання фактичних даних, які можуть використовуватись як докази для встановлення місця перебування особи, що розшукується, про кожний випадок огляду, виїмки, дослідження матеріалів про результати негласної слідчої дії тощо.

При цьому, суд бере до уваги, що у зазначених протоколах міститься інформація про додатки з ідентифікаційними ознаками, які також зазначені на відповідних носіях інформації, що дає можливість ідентифікувати їх. А тому у суду не виникає обґрунтованих сумнівів щодо достовірності даних, зафіксованих на таких носіях, а у протоколах відображено хід відповідних процесуальних дій у достатньому обсязі з огляду на характер таких дій та необхідність встановлення за їх допомогою обставин, що мають значення для даного провадження.

Щодо посилань захисту на те, що на відповідних додатках містяться копії електронних документів, а не оригінали, колегія суддів звертає увагу на те, що всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.

Так, відповідно до положень Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року №851?IV (далі Закон №851?IV) та ч.3 ст.99КПК України оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Матеріальний носій є лише способом збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях.

З огляду на зазначене, файли, записані на картках пам`яті MSD (т.5а.с.85,183,186, т.5а.с.191,198,126) та дисках DVD-R (т.5а.с.104,111,147,167), що долучені як додатки до протоколів про результати проведення НСРД є оригіналами електронних документів, отриманих під час згаданих дій та надані суду відповідно до ч.3ст.99КПК України, а тому є допустимими доказами у даному кримінальному провадженні.

З наведених вище підстав, аудіофайли, виявлені на мобільному телефоні заявника ОСОБА_9 та експортовані на DVD-R диск під час огляду від 24.10.2016 (т.4а.с.57) теж є оригіналами електронних документів, тому твердження захисту про протилежне є неспроможними, а недослідження в судовому засіданні відповідного телефону (з причин його втрати заявником) не впливає на допустимість цих електронних документів.

У свою чергу, доводи захисту про недотримання вимог ст. 105КПК України при пакуванні додатків до протоколів НСРД у виді оптичних дисків та карток пам`яті, суд вважає безпідставними.

Так, з матеріалів справи вбачається, що зазначені додатки упаковані в паперові конверти, скріплені підписом детектива ОСОБА_45 та відбитком печатки НАБУ.

Відповідно до ч.3ст.105КПК України додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Є очевидним, що обраний спосіб упаковки повинен унеможливлювати знищення, пошкодження, змінення або підробку такого додатку та у кожному конкретному випадку суд має перевірити чи забезпечує використаний спосіб упакування надійне його збереження.

На переконання колегії суддів, обраний детективом спосіб упакування додатків до протоколів відповідає вимогам закону та у повному обсязі забезпечує їхнє надійне збереження.

Окрім того, суд вважає хибними твердження захисту про те, що протоколи про результати проведення НСРД не містять дати їх складення, так як вони повністю спростовуються змістом цих протоколів. Кожен протокол містить відбиток штампу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України із датою його складення та реєстраційним номером або аналогічний штамп НАБУ (т.5а.с.59,99,101,105,124,127, т.5а.с.140,157,178,184,187,192,).

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні доказів, контроль за вчиненням злочину закінчився затриманням підозрюваного, тобто відкритим фіксуванням, проте відповідний протокол було складено у його відсутність. Наведене хоч і є порушенням вимог ч.4ст.271КПК України, однак воно істотно не порушує прав і свобод людини, в тому числі, права на захист відповідно до статей20,42КПК України, а саме, права подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу. Адже за своїм змістом відповідне положення ч.4ст.271КПК України направлено саме на забезпечення такого права. Оскільки інші права, визначені статтями20,42КПК України, на стадії виключно складанням протоколу не можуть бути реалізовані. До того ж, відповідна слідча дія продовжилась процесуальною затриманням особи, під час якого було у повній мірі забезпечено право на захист, у тому числі право подавати зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій.

Під час судового розгляду захисник наполягав на незаконності ухвал слідчого судді про надання дозволу на проведення НСРД та на недопустимості відповідних доказів, посилаючись на те, що кожною із зазначених ухвал надано дозвіл на проведення декількох видів НСРД, хоча, на його переконання, закон вимагає постановлення окремої ухвали по кожному виду НСРД.

Згадані твердження захисника ґрунтуються виключно на хибному тлумаченні процесуального закону, тому не приймаються судом до уваги.

Таким чином, докази, отримані під час проведення НСРД є допустимими та достовірними. А всі інші заперечення сторони захисту з приводу допустимості таких протоколів та додатків ґрунтуються виключно на власному трактуванні відповідних положень КПК України і не викликають обґрунтованих сумнівів у суду щодо допустимості і достовірності таких доказів, а тому з огляду на позицію ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, 18 липня 2006року, суд не вважає за необхідне давати детальну відповідь на решту таких аргументів.

Мотиви суду щодо відсутності провокації вчинення злочину

Доводи сторони захисту стосовно того, що докази у кримінальному провадженні отримані внаслідок провокації з боку правоохоронних органів, були предметом перевірки під час судового розгляду та визнаються судом неспроможними, так як вони повністю спростовуються дослідженими доказами.

Провокація неправомірної вигоди обумовлює свідоме створення посадовою особою обстановки і умов, що зумовлюють пропонування або одержання неправомірної вигоди, щоб потім викрити того, хто дав або взяв її.

Підбурювання збоку поліціїмає місцетоді,коли відповідніпрацівники правоохороннихорганів абоособи,які діютьза їхнімивказівками,не обмежуютьсяпасивним розслідуванням,а зметою встановленнязлочину,тобто отриманнядоказів іпорушення кримінальноїсправи,впливають насуб`єкта,схиляючи йогодо вчиненнязлочину,який віншому випадкуне бувби вчинений, задля того, щоб зробити можливим виявлення злочину.

Дії агенту не є провокацією, тільки коли ініціатива злочину йде від потенційного підозрюваного, а правоохоронець лише проводить «пасивне розслідування». Але до початку операції мають існувати достатні підстави вважати, що може бути вчинений злочин.

Проаналізувавши досліджені під час судового розгляду докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що в даному випадку відсутня провокація як з боку працівників правоохоронних органів, так і з боку заявника.

Так, 08.07.2016 до Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ) звернувся ОСОБА_9 із письмовою заявою про вчинення кримінального правопорушення. В заяві ОСОБА_9 повідомив, що наприкінці червня 2016 року від свого давнього знайомого ОСОБА_7, який перебуває на посаді судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська, йому стало відомо, що керівник слідчого відділу Кіровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області вимагає неправомірну вигоду за закриття кримінальних проваджень стосовно ОСОБА_9 (т.2а.с.22).

На підставі згаданої заяви 09.07.2016 до ЄРДР внесені відомості про вчинення службовими особами органів державної влади кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.368КК України, та про вчинення суддею Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_7, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.3692КК України (т.2а.с.14,15).

Постановою детектива НАБУ від 11.07.2016 заявника ОСОБА_9, за його письмовою згодою, залучено до конфіденційного співробітництва (т.2 а.с.36,39).

Постановами керівника САП від 26.07.2016 заявника ОСОБА_9, за його письмовою згодою, було залучено до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчий (розшукових) дій (т.2 а.с.65,69).

Так, з показань ОСОБА_9, які підтверджуються матеріалами кримінального провадження, вбачається, що суддя ОСОБА_7 є його давнім знайомим. ОСОБА_9 неодноразово звертався до нього з метою отримання консультацій з правових питань. Зокрема, ОСОБА_2 сприяв ОСОБА_9 у зустрічах із представниками правоохоронних органів з приводу проведення розслідування за заявою про замах на його викрадення, який мав місце у місті Кривий Ріг.

Коли через деякий час ОСОБА_9 по телефону поцікавився у ОСОБА_2, чи відомо йому щось про хід розслідування, останній повідомив заявнику, що стосовно нього наявне кримінальне провадження, яке здійснюється за фактом фіктивного підприємництва. Сказав, щоб ОСОБА_9 телефонував до ОСОБА_13 та вирішував цю проблему. Згодом ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_9, що для закриття згаданого провадження необхідно надати співробітникам поліції неправомірну вигоду. Після того, як від ОСОБА_7 надійшла пропозиція передати через нього працівникам правоохоронних органів неправомірну вигоду, він звернувся до НАБУ із відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, ініціатива щодо надання неправомірної вигоди надійшла саме від ОСОБА_7 .

Після того, як ОСОБА_9 звернувся до НАБУ із згаданою вище заявою про вчинення кримінального правопорушення, тобто до початку кримінального провадження та початку проведення негласних слідчих (розшукових) дії, у правоохоронних органів були достатні підстави вважати, що може бути вчинений злочин.

Далі, після внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення негласні слідчі (розшукові) дії стосовно ОСОБА_7 проводилися пасивним шляхом, за відсутності тиску на обвинуваченого для вчинення ним злочину за рахунок таких засобів, як прийняття на себе ініціативи в контактах із обвинуваченим, наполегливе спонукання, обіцянку фінансової вигоди або звернення до почуття жалю обвинуваченого тощо.

Як засвідчують записи телефонних розмов, дані, відображені на цифрових носіях інформації, на яких за допомогою технічного засобу зафіксовано перебіг проведення аудіо, відеоконтролю особи, які були досліджені судом, вбачається, що ініціатива у злочині йде саме від ОСОБА_7 . ОСОБА_9 неодноразово зустрічався із обвинуваченим з ініціативи останнього. В ході їх спілкування обвинувачений проявляв ініціативність у питанні надання неправомірної вигоди працівникам правоохоронних органів, переконував, що особисто контактує з керівництвом цих органів, контролює питання про закриття кримінальних проваджень стосовно ОСОБА_9, неодноразово пропонував ОСОБА_9 всіляку допомогу у вирішенні проблем із правоохоронцями.

Разом із цим, на підтвердження своїх можливостей здійснювати вплив на співробітників правоохоронних органів, ОСОБА_7 хизувався перед ОСОБА_9 своїми зв`язками з керівництвом територіальних підрозділів Національної поліції, обласної прокуратури, демонстрував високий рівень обізнаності щодо обставин розслідування кримінальних проваджень, за якими заявник міг би бути притягнутим до відповідальності. У присутності ОСОБА_9 телефонував особі, яка, зі слів ОСОБА_7, є керівником правоохоронного органу, та під власну відповідальність гарантував цій особі у визначені терміни надання неправомірної вигоди за закриття кримінальних проваджень. Також демонстрував ОСОБА_9 документи, які містили відомості про кримінальні провадження, розпочаті стосовно нього за заявами його колишньої дружини. Зазначені відомості, у тому числі номери відповідних кримінальних проваджень, ОСОБА_7, не міг отримати з відкритих джерел або використовуючи повноваження судді, що теж є підтвердженням наявного спілкування ОСОБА_7 із представниками правоохоронних органів та його можливості здійснювати на них вплив.

Коли у зазначені ОСОБА_7 строки ОСОБА_9 не передав йому обумовлені 10000 доларівСША, ОСОБА_7 переконував останнього, що порушення цих строків ставить його у незручне становище перед правоохоронцями, яким він гарантував передання неправомірної вигоди. Згодом ОСОБА_7 повідомив заявнику, що передав цим правоохоронцям 10000доларів СШАнеправомірної вигоди з власних коштів, тому прохав ОСОБА_9 відшкодувати йому зазначені витрати.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що дії співробітників НАБУ та ОСОБА_9 не виходили за межі пасивного розслідування наявного протиправного діяння. Злочин був би вчинений ОСОБА_7 і без втручання органу досудового розслідування, який не справляв на обвинуваченого такого впливу, який би спонукав його до вчинення злочину. Тому припущення сторони захисту про провокацію вчинення злочину є неспроможними і не приймаються судом до уваги.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_7 про отримання від ОСОБА_9 гонорару для адвоката ОСОБА_11 та про провокацію злочину та розцінює такі показання в якості обраного обвинуваченим способу захисту та уникнення справедливого покарання за вчинення корупційного злочину.

Мотиви суду щодо доведеності вини обвинуваченого та кваліфікації його дій

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що всі докази є належними, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимими, оскільки отримані в порядку встановленомуКПК України, достовірними, оскільки фактичні дані, отримані з цих доказів не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Всі зазначені докази у своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду дійти однозначного висновку про те, що вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину знайшла своє підтвердження.

Усупереч посиланням захисту фактичні дані, на яких ґрунтується вирок, отримано в порядку, визначеномуКПК України, вони узгоджуються між собою, були предметом дослідження під час судового розгляду і згідно зі ст.84КПК України є доказами у кримінальному провадженні. Переконливих аргументів, які б свідчили про протилежне, ставили під сумнів законність збирання (формування), процесуального закріплення доказів, об`єктивність їх оцінки судом в аспекті ст.94 вказаного Кодексу, не наведено.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що його на вчинення злочину спровокував ОСОБА_9, який прохав допомогти у вирішенні проблем із правоохоронними органами, суд оцінює критично, оскільки зазначені доводи не знайшли свого підтвердження, та повністю спростовані дослідженими судом доказами, зокрема показаннями свідків та матеріалами кримінального провадження.

Така позиція ОСОБА_7, як вважає суд, свідчить про відсутність у обвинуваченого каяття у вчиненні ним умисного корисливого кримінального правопорушення, а таку поведінку обвинуваченого суд розцінює, як спробу уникнути відповідальності за скоєний ним корупційний злочин.

Диспозиція ч.2ст.3692КК Українипередбачає кримінальну відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди.

Суб`єктом зловживання впливом у зазначеному складі злочину є особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

При цьому примітка дост.3692 КК Українивказує, що особами, уповноваженими на виконання функцій держави, є особи, визначені в пунктах 1-3 частини першоїстатті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Таким чином, примітка до ст.3692 КК Українина час вчинення ОСОБА_7 відповідних дій при визначенні переліку осіб, уповноважених на виконання функцій держави, відсилає до положень Закону, які на той час втратили чинність.

Вирішуючи, у контексті обставин цього кримінального провадження, питання вчинення ОСОБА_7 об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч.2ст.3692КК України, суд виходить із того, що обов`язкові ознаки складу злочину визначаються не в примітці до статті КК України, а в її диспозиції, тоді як примітка має підпорядковану (допоміжну) роль при з`ясуванні змісту окремих понять, які вживаються в диспозиції. І хоча в багатьох випадках зміст примітки до ст.3692 КК України має вирішальне значення для встановлення ознак складу того чи іншого злочину, у цьому конкретному випадку примітка конкретизує, кого слід розуміти під зазначеними у диспозиції цієї статті «особами, уповноваженими на виконання функцій держави», за вплив на прийняття рішення якими особа приймає пропозицію, обіцянку або одержує неправомірну вигоду (ч. 2).

Наявність у примітці до ст.3692КК України посилання на Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції», який на час вчинення злочину уже не був чинним, не означає нечинності ст.3692 КК України в цілому, а вимагає лише застосування вузького підходу до тлумачення поняття «особи, уповноважені на виконання функцій держави».

При цьому належність слідчих та керівництва відповідного Головного управління Національної поліції, співробітників обласної прокуратури (про вплив на яких неодноразово згадував ОСОБА_7 ) до осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з огляду на їх конституційний і законодавчий статус і повноваження є безсумнівною.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів робить висновок, що з урахуванням обставин цього кримінального провадження застосування ч.2ст.3692 КК України у даному випадку не вийшло за межі вузького тлумачення поняття «особи, уповноважені на виконання функцій держави», що міститься в диспозиції цієї статті. Водночас, зміст диспозиції ч.2ст.3692 КК України був достатньо ясним і передбачуваним для ОСОБА_7, який не міг не розуміти, що одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення слідчим та керівництвом правоохоронних органів є кримінально-караним діянням.

Окремо слід відзначити, що особи рядового і начальницького складу національної поліції, посадові та службові особи органів внутрішніх справ та професійні судді відносяться до осіб, уповноважених на виконання функцій держави, як відповідно доЗакону України «Про засади запобігання і протидії корупції», так і доЗакону України «Про запобігання корупції».

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що співробітники територіальних підрозділів Національної поліції міста Дніпра та обласної прокуратури, за вплив на рішення яких ОСОБА_7 отримав неправомірну вигоду, відносяться до осіб, уповноважених на виконання функцій держави.

Тому, на підставі встановлених судом фактичних обставин вчинення злочину, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2ст. 3692 КК України, які виразились в умисному одержанні неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Згаданий злочин вчинено з прямим умислом та корисливим мотивом - отримання неправомірної вигоди для себе та інших осіб.

Мотиви суду щодо призначення покарання

Станом на час вчинення злочину санкція ч.2ст.3692КК України передбачала покарання у виді штрафу від семисот п`ятдесяти до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п`яти років.

Законом України №2617?VIII від 22.11.2018 посилено відповідальність за вчинення згаданого злочину, а саме передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п`яти років. Цим же Законом правопорушення, передбачене ч.2ст.3692КК України, віднесено до категорії нетяжких злочинів.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги ст.ст.4,5ККУкраїни щодочинності законупро кримінальнувідповідальність вчасі тащодо йогоретроспективної дії,у даній справі підлягає застосуванню закон про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення кримінального правопорушення.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд, відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, всі обставини справі в їх сукупності, а також дані про особу обвинуваченого, його вік і стан здоров`я, обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання.

Разом із цим, суд зазначає, що згідно з ч.2ст.50КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

ОСОБА_7 має повну вищу юридичну освіту (т.4а.с.143,148), неодружений, має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_49, 17.02.2005, та ОСОБА_50, ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.4а.с.153,154). Обвинувачений на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, (т.5а.с.30,32) раніше до кримінальної відповідальності не притягувався (т.5а.с.26). На момент постановлення вироку вік ОСОБА_7 становить 43 роки, відомостей про стан його здоров`я суду не надано.

Починаючи з вересня 2002 року ОСОБА_7 працював консультантом та помічником судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська (т.4а.с.136).

Указом Президента України №465/2009 від 22.06.2009 ОСОБА_7 призначено строком на п`ять років на посаду судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська (т.4а.с.199).

28.09.2009 ОСОБА_7 склав присягу судді, а саме урочисто присягнув чесно і сумлінно виконувати обов`язки судді, здійснювати правосуддя, підкорятися тільки закону, бути об`єктивним і справедливим (т.4а.с.202).

Указом Президента України №754/2011 від 17.07.2011 ОСОБА_7 переведено на посаду судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська (т.4а.с.203).

Починаючи з 03.09.2013 по 28.03.2015 ОСОБА_7 обіймав адміністративну посаду заступника голови Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська (т.4а.с.208,233, т.5а.с.13).

22.06.2014 у ОСОБА_7 закінчилися повноваження судді. Згідно приєднаної до справи характеристики за час роботи на посаду судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_7 характеризується позитивно (т.5а.с.44). Натомість, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №1875/0/15-20 від 18.06.2020 ОСОБА_7 звільнено з посади судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська на підставі п.3ч.6ст.126 Конституції України (вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді). Факт звільнення ОСОБА_7 з посади судді з негативних підстав, враховується судом в якості обставини, яка характеризує обвинуваченого за місцем роботи з негативної сторони (т.6а.с.79).

Під час судових дебатів ОСОБА_7 повідомив, що у 2020 році його звільнено з посади судді.

Обставин, які б пом`якшували або обтяжували покарання, у відповідності до ст.66 та ст.67 КК України, судом не встановлено.

Визначаючи обвинуваченому вид та міру покарання, крім даних про його особу, суд приймає до уваги, що ОСОБА_7 вчинений закінчений умисний корупційний злочин, суспільна небезпечність якого полягає в посяганні на суспільні відносини, що забезпечують правильну (належну) діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних чи комунальних підприємств, установ чи організацій, а також їх службових осіб, у частині їх непідкупності та фінансування виключно у порядку, встановленому законодавством.

Визначаючи суспільну небезпечність вчиненого злочину, суд також враховує, що корупція становить загрозу не лише розвитку держави та стабільності й безпеці суспільства, а й сприяє підриву її демократичних інститутів та цінностей. Поширення корупції має вкрай негативний вплив на формування і діяльність органів держаної влади, підриває довіру громадян до них, зводить нанівець принцип верховенства права та руйнує засади моралі та почуття справедливості в суспільстві. Поширення корупції в Україні, крім того, становить загрозу її демократичному розвитку, конституційному ладу, підриває авторитет України на міжнародній арені, створюючи тим самим безпосередню загрозу національній безпеці.

Суспільна небезпечність вчиненого злочину також полягає в тому, що він вчинений особою, яка має статус судді та, в силу законодавства України, навпаки, повинна була запобігати вчиненню корупційних правопорушень.

Суд приймає до уваги, що такий злочин як «Зловживання впливом», враховуючи мету з виявлення прихованої корупції, має найбільш корозійний вплив у суспільстві, оскільки створює уявлення у пересічного громадянина наскрізної корумпованості всіх державних органів.

Діями ОСОБА_7 завдано непоправну шкоду авторитету державної влади, зокрема її судовій гілці.

Через дії обвинуваченого та інші схожі випадки суспільство сприймає органи державної влади, як корумповані та упереджені. Корумпованість окремих суддів, яка широко висвітлюється у засобах масової інформації, поглиблює недовіру суспільства до державних інституцій, зокрема судових органів в цілому.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає хибними та не приймає до уваги твердження захисника ОСОБА_6 з приводу того, що на час постановлення вироку ОСОБА_7 перестав бути суспільно небезпечним у зв`язку із його звільненням з посади судді.

Разом із викладеним, при призначені покарання, суд враховує поведінку обвинуваченого під час судового розгляду, який неодноразово не прибував до суду без поважних причин.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого, його молодий вік і задовільний стан здоров`я, а також спосіб вчинення злочину, розмір отриманої неправомірної вигоди, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення ОСОБА_7 можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства з реальним відбуттям покарання.

Визначаючи міру покарання, суд також враховує відсутність у обвинуваченого каяття у вчиненому злочині, тому вважає, що досягнення мети виправлення ОСОБА_7 можливе лише за умов тривалого відбування ізоляції від суспільства, тому призначає йому покарання строком більш наближеним до максимального, передбаченого санкцією ч.2ст.3692КК України.

Відповідно до ч.1ст.55КК України, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п`яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.

Частиною другою згаданої статті передбачено, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частиницього Кодексу.

Не дивлячись на те, що санкцією ч.2ст.3692КК України не передбачено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, враховуючи, що встановлений судом злочин обвинувачений вчинив, перебуваючи на посаді судді, з урахуванням характеру кримінальногоправопорушення, особи обвинуваченого та всіх обставин справи, вважає за неможливе збереження за ОСОБА_7 права обіймати посади у судах, правоохоронних органах, адвокатурі строком на три роки.

Тільки покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади у судах, правоохоронних органах, адвокатурі строком на 3 роки є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження нових злочинів.

Вирішення долі речових доказів та арештованого майна

У відповідності до санкції ч.2ст.3692КК України та положень ст.962КК України у цьому кримінальному провадженні конфіскація та спеціальна конфіскація не застосовуються, тому питання про долю речових доказів і документів, які вилучалися по справі, вирішується судом у відповідності до вимог ст.100КПК України.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 07.10.2016 у ОСОБА_7 було вилучено: 10000 доларів США (предмет неправомірної вигоди). Окрім того, 15 євро та 587 доларів США, а також мобільні телефони (т.2а.с.197).

В ході судових дебатів захисник ОСОБА_6, наполягаючи на виправданні підзахисного, прохав повернути обвинуваченому ОСОБА_7 вилучене під час його затримання майно, у тому числі й 10000 доларів США, які є предметом неправомірної вигоди.

Проте, у відповідності до зазначеної вище процесуальної норми предмет неправомірної вигоди, який зберігається в індивідуальному сейфі НАБУ в уповноваженому банку (т.6а.с.236), підлягають поверненню Управлінню бухгалтерського обліку та звітності НАБУ. Разом із цим, інші речі та грошові кошти, вилучені під час затримання, підлягають поверненню обвинуваченому.

Відповідно до протоколу обшуку від 07.10.2016, проведеного замісцем проживанняобвинуваченого ОСОБА_7,вилучено готівковікошти назагальну суму137800гривень,54125доларів СШАта 12810євро,а такожприкраси (18предметів)та 4монети зметалу жовтогота білогокольорів, сумка,мобільні телефони AppleiPhoneA1586IMEI: НОМЕР_8 та AppleiPhoneA1586IMEI: НОМЕР_9 зсім-картками,оргтехніку,банківські картки,чорнові записита блокноти (т.2 а.с.43,163, т.4а.с.3). Згадане майно та документи підлягають поверненню обвинуваченому.

На виконання ухвал слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 16.01.2017 та 18.01.2017 про скасування арешту майна (т.6 а.с.244,246) вилучені під час затримання обвинуваченого та згаданого обшуку речі та документи, окрім готівкових коштів, повернуто ОСОБА_7, що підтверджується відповідними розписками (т.6а.с.233,234,238,239,241).

Вилучений під час обшуку транспортного засобу мобільний телефон Apple iPhone A1549 IMEI: НОМЕР_10 із сім-картою та мобільний телефон Nokia 6260 підлягають поверненню ОСОБА_13, як йому належний (т.2 а.с.153).

В межах цього кримінального провадження ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 10.10.2016 накладено арешт на належне ОСОБА_7 нерухоме майно, а саме на: домоволодіння АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_5 ; квартиру АДРЕСА_6 (т.3а.с.38).

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 18.01.2017 арешт на зазначене нерухоме майно скасовано (т.6а.с.244).

Мотиви суду щодо обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 08.10.2016 підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 260442 грн (т.3а.с.1), яку було внесені на депозитний рахунок суду ОСОБА_51, що підтверджується квитанцією від 10.10.2016 (т.3а.с.6).

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 20.02.2019 розмір застави було зменшено до 39000 грн (т.2а.с.60).

Під час судових дебатів прокурором заявлено клопотання про обрання щодо обвинуваченого до набрання вироком законної сили запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з метою затягування строків судового розгляду ОСОБА_7 неодноразово не прибував у судові засідання без поважних причин, тобто порушував покладені на нього процесуальні обов`язки обвинуваченого. Кримінальний закон передбачає призначення особам, винним у вчиненні корупційних кримінальних правопорушень, лише реальної міри покарання. Тому, у разі постановлення обвинувального вироку за вчинення такого злочину суттєво збільшується ризик втечі обвинуваченого.

Захисник ОСОБА_6 та обвинувачений наполягали на необґрунтованості клопотання прокурора, посилаючись на відсутність доказів винуватості ОСОБА_7 .

Суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абз.8п.2ч.3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_7 неодноразово не виконував покладений на нього в силу ст.42КПК України обов`язок прибувати до суду без поважних причин.

Так, будучи кадровим суддею та добре розуміючи обмеженість строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, з метою уникнення справедливого покарання за вчинення корупційного злочину, ОСОБА_7 обрав тактику затягування строків судового розгляду. З цією метою він неодноразово не прибував в судове засіданні без поважних причин.

З матеріалів справи вбачається, що в судові засідання, призначені на 29.09.2020, 20.10.2020, 27.10.2020, 13.11.2020, 24.11.2020, 01.12.2020 та 02.12.2020 обвинувачений ОСОБА_7 не прибував, повідомляючи суд про незадовільний стан здоров`я. Відповідно до наданих ним копій трьох листків непрацездатності у період з 22.09.2020 по 05.12.2020 ОСОБА_7 перебував на лікуванні в трьох лікарнях міста Дніпра, зокрема у період з 04.11.2020 по 05.12.2020 на амбулаторному лікуванні (т.6а.с.195?197).

Між тим, відповідно до п.5ч.1ст.138КПК України, поважною причиною неприбуття особи на виклик є тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад.

Таким чином, тимчасова непрацездатність особи не є автоматичною підставою для неприбуття в судове засідання. При цьому віддаленість Вищого антикорупційного суду від місця проживання обвинуваченого не була перешкодою для участі ОСОБА_7 в судових засіданнях, так як згідно із ухвалами суду про дистанційне провадження від 05.05.2020 та 07.09.2020 він мав можливість обирати між Вищим антикорупційним судом, Запорізьким апеляційним судом, Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська та Дніпропетровським апеляційним судом, до яких міг з`являтися (т.2а.с.156,158, т.5а.с.208). Варто звернути увагу, що більша частина судових засідань у цій справі відбулася саме в режимі відеоконференції.

Не дивлячись на можливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції обвинувачений ОСОБА_7 під час амбулаторного лікування в зазначені засідання не з`являвся та належних доказів неможливості участі в судовому засіданні не надавав.

Згідно відповідей директора КНПДМР«Міська клінічна лікарня№6» від 18.12.2020 №9/242 та від 04.01.2021№9/1 ОСОБА_7 не міг залишити медичний заклад 13.11.2020 (т.7а.с.59,64,72). Проте, суд вважає, що ця інформація не відповідає дійсності, так як суперечить змісту листка непрацездатності тієї ж лікарні, відповідно до якого саме у цей день (13.11.2020) амбулаторне лікування ОСОБА_7 було закінчено, а його виписано як здорового із поміткою «стати до роботи» з 14.11.2020 (т.6а.с.195).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у період з 14.11.2020 по 02.12.2020 обвинувачений ОСОБА_7, з метою затягування судового розгляду, не з`являвся в судові засідання без передбачених законом поважних причин.

Аналогічної тактики ОСОБА_7 притримувався під час перебування справи на розгляді Вільнянського районного суду Запорізької області, а саме не прибував у судові засідання 09.02.2018, 22.03.2018, 04.06.2018, 07.11.2019, 17.12.2019, направляючи клопотання про відкладення розгляду справи, в яких посилався на неможливість явки до суду за станом здоров`я (т.1а.с.150,160,180, т.3а.с.91,105). Проте, будь-яких доказів на підтвердження поважності причин не прибуття до суду не надавав.

Зазначені вище обставини характеризують обвинуваченого як особу, стосовно якої є необхідним вжиття передбачених законом заходів для забезпечення її належної процесуальної поведінки. Запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 39000 грн, на переконання колегії суддів, такої поведінки забезпечити не зможе.

Враховуючи суворість покарання, наявність у ОСОБА_7 достатніх майнових ресурсів (належністьзазначеного вищенерухомого майна,транспортних засобів,готівкових коштів),наявністю паспортагромадянина Українидля виїздуза кордон, систематичні неявки обвинуваченого до суду, можливість безперешкодного перетину державного кордону, дає колегії суддів підстави зробити висновок про наявність суттєвого ризику ухилення ОСОБА_7 від відбування покарання, пов`язаний із призначенням йому реальної міри покарання.

Відтак, єдиним дієвим заходом, який може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків, є тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Мотиви зарахування до покарання строку попереднього ув`язнення

Відповідно до протоколу затримання обвинувачений був затриманий і перебував під вартою з 07.10.2016 (т.2а.с.197).

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 08.10.2016 підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід в вигляді застави (т.3а.с.1).

Враховуючи, що обвинувачений вчинив злочин у період до 20.06.2017, йому слід зарахувати попереднє ув`язнення у строк покарання відповідно до ч.5ст.72КК України в редакції Закону№838?VIII з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Згідно із ч.1 ст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбаченихКримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Таким чином, навіть за умови наявності вироку, що не набув чинності, особа не відбуває покарання, а лише тримається під вартою в межах встановленого законом та рішенням суду строку. Тому зазначений строк слід зараховувати у строк покарання за правилами ч.5 ст.72ККУкраїни в редакції Закону№838?VIII.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 374КПК України, суд,

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.3692 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців з позбавленням права займати посади у судах, правоохоронних органах, адвокатурі строком на 3 (три) роки.

До набрання вироком законної сили обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, затримавши його негайно.

Строк дії даного запобіжного заходу необхідно рахувати з моменту фактичного затримання до вступу вироку в законну силу.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

У порядку, передбаченому ч.5ст.72КК України, зарахувати ОСОБА_7 до строку призначеного покарання, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, строк попереднього ув`язнення з 07.10.2016 по 08.10.2016 включно, а також строк попереднього ув`язнення з моменту його затримання за цим вироком до набрання ним законної сили.

Речові докази:

-10000 доларів США, які зберігаються в індивідуальному сейфі НАБУ в уповноваженому банку (т.6 а.с.236), - повернути Управлінню бухгалтерського обліку та звітності НАБУ

-мобільні телефони Apple iPhone A1586 IMEI: НОМЕР_8 та Apple iPhone A1586 IMEI: НОМЕР_9, які зберігаються в НАБУ, - повернути ОСОБА_7 ;

-готівкові кошти на загальну суму 137800 гривень, 54125 доларів США та 12810 євро, які вилучено під час обшуку, а також 15 євро та 587 доларів США, які вилучено під час затримання, - повернути ОСОБА_7 ;

-інші речі та документи, вилучені у ОСОБА_7 повернути обвинуваченому або його представник;

-мобільні телефони Apple iPhone A1549 IMEI: НОМЕР_10 із сім-картою, Nokia 6260 залишити ОСОБА_13 ;

-мобільні телефони Apple iPhone A1586, IMEI: НОМЕР_8 та Apple iPhone A1586, IMEI: НОМЕР_9 залишити ОСОБА_9 ;

-готівкові кошти у національній та іноземній валюті, вилучені у обвинуваченого повернути ОСОБА_7 або його представнику;

-носії інформації добровільно видані ОСОБА_9, а також з матеріалами НСРД залишити при справі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Апеляційна скарга подається через Вищий антикорупційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. Для особа, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляції обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити присутнім в судовому засіданні учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня надіслати іншим учасникам судового провадження.

Після проголошення вироку учасники судового провадження мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, обвинувачений та його захисники - подати клопотання про помилування.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3