- Presiding judge (HACC) : Zadorozhna L.I.
- Judge (HACC) : Sikora K.O., Fedorov O.V.
- Secretary : Yarmoliuk M.I.
- Prosecutor : Kravets V.V.
Справа № 236/1283/16-к
Провадження №1-кп/991/78/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
19 березня 2021 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів в складі:
головуючої - судді Задорожної Л.І.,
суддів - Сікори К.О., Федорова О.В.,
за участю учасників кримінального провадження:
секретаря судового засідання - Ярмолюк М.І.,
та сторін:
прокурора Кравця В.В.,
власника майна ОСОБА_1 , представника власника майна Шурхна К.А.,
розглянувши клопотання власника майна ОСОБА_1 про скасування арешту майна,
УСТАНОВИВ:
04 березня 2021 року електронною поштою на адресу Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання власника майна ОСОБА_1 , який просив скасувати арешт, накладений на майно, вилучене під час обшуку у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 63 купюри номіналом по 100 грн, 8 купюр номіналом по 500 грн, 27 купюр номіналом по 200 грн, 17 купюр номіналом по 50 грн, на загальну суму 16 550 грн, метою якого було забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову (ухвала Краматорського районного суду Донецької області від 26 жовтня 2015 року у справі № 234/17745/15-к). Заявник обґрунтує своє клопотання тим, що на розгляді у ВАКС знаходиться кримінальне провадження № 42015051110000021 від 05 вересня 2015 року, фігурантом якого він був на стадії досудового розслідування. Потім кримінальне провадження щодо нього було виділено в окреме провадження (№ 52016000000000042 від 17 лютого 2016 року) за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України. За результатами судового розгляду кримінальне провадження було закрите, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України відповідно до ухвали суду від 29 жовтня 2020 року. 10 лютого 2021 року зазначена ухвала залишена без змін судом апеляційної інстанції. Таким чином, ОСОБА_1 не є обвинуваченим у кримінальному провадженні № 42015051110000021, кримінальне провадження закрито, останнього звільнено від кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим вилучені грошові кошти не мають доказового значення у даному кримінальному провадженні, відтак і потреба у застосуванні цього заходу забезпечення у вигляді арешту належних йому коштів на даний час відпала.
Заслухавши думку осіб, які беруть участь у розгляді клопотання та дослідивши матеріали, що надані ОСОБА_1 та прокурором Кравцем В.В., суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про скасування арешту на майно, з огляду на таке.
За змістом ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 26 жовтня 2015 року, копія якої надана ОСОБА_1 , за клопотанням старшого слідчого військової прокуратури сил антитерористичної операції Жовновач О.М., яке погоджене з прокурором військової прокуратури Мілевським А., було накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме 63 купюри номіналом по 100 грн, 8 купюр номіналом по 500 грн, 27 купюр номіналом по 200 грн, 17 купюр номіналом по 50 грн, на загальну суму 16 550 грн, які були вилучені 23 березня 2015 року у ході проведення обшуку приміщення по АДРЕСА_1 , яке для здійснення адвокатської діяльності використовує адвокат ОСОБА_1 . Вказаний арешт було накладено з посиланням на те, що ці речі (майно) мають суттєве значення для розкриття скоєного кримінального правопорушення, з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання або цивільного позову.
Частина перша статті 174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже, ОСОБА_1 , який вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, має довести, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або, що арешт на грошові кошти накладено необґрунтовано.
Арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, що передбачено ч.5 ст.170 КПК України.
Про обґрунтованість накладеного на майно арешту за п.3 ч.2 ст.170 КПК України буде свідчити, по-перше те, що такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом. По-друге, мають існувати факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що майно, на яке накладено арешт, належить підозрюваному, обвинуваченому, засудженому або юридичній особі, щодо якої здійснюється провадження.
Тому, накладення арешту ухвалою слідчого судді Краматорського районного суду Донецької області 26 жовтня 2015 року було здійснено відповідно Кримінальному процесуальному кодексу України, оскільки ОСОБА_1 на той час був підозрюваним, так як 24 жовтня 2015 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, а санкція ч.3 ст.369-2 КК України передбачала покарання у виді конфіскації майна.
Власник майна ОСОБА_1 у поданому клопотанні стверджує, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту, оскільки кримінальне провадження, в якому йому було пред`явлено обвинувачення за ч.2 ст.369-2 КК України, було закрите ухвалою Вищого антикорупційного суду від 29 жовтня 2020 року у зв`язку з закінченням строків давності, а цивільний позов не заявлявся.
Суд вважає, що в подальшому застосуванні арешту грошових коштів відпала потреба ще 17 лютого 2016 року, коли постановою заступника Генерального прокурора України було винесено постанову про зміну раніше повідомленої підозри, відповідно до якої ОСОБА_1 підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, санкція якої не передбачала покарання у виді конфіскації майна.
Також, суд вважає, що арешт на грошові кошти з метою забезпечення цивільного позову був накладений необґрунтовано, оскільки, у кримінальному провадженні був відсутній обґрунтований розмір цивільного позову, за наявності якого передбачено можливість накладення арешту на майно підозрюваного у відповідності до ч.6 ст.170 КПК України.
Отже, арешт вказаних грошових коштів має бути скасований.
Однак, колегія суддів вважає, що в у цьому конкретному випадку суд, який здійснює розгляд кримінального провадження, в якому обвинувачення пред`явлено ОСОБА_2 за ч.3 ст.368, ч.3 ст.369-2, ч.1 ст.263 КК України та ОСОБА_3 за ч.3 ст.368 КК України, позбавлений повноважень скасовувати арешт, який був накладений на майно підозрюваного ОСОБА_1 , з огляду на таке.
У кримінальному провадженні №42015000000000021, яке було внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 05 вересня 2015 року, досудове розслідування здійснювалось щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Відповідно до постанови заступника Генерального прокурора України - Керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І. від 17 лютого 2016 року, копію якої надано прокурором в судовому засіданні, було виділено з матеріалів досудового розслідування №42015000000000021 в окреме провадження в оригіналах та копіях матеріали досудового розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_1 за ч.2 ст.369-2 КК України, а виділеним матеріалам в ЄРДР було присвоєно №52016000000000042. Додатком до цієї постанови є реєстр виділених документів в оригіналах та копіях, серед яких міститься ухвала про арешт майна від 26 жовтня 2015 року та квитанція до прибуткового касового ордера №8 від 12 лютого 2016 року, за змістом якої головним бухгалтером НАБУ на підставі ухвали Краматорського міського суду від 26 жовтня 2015 року прийнято 16 550 грн.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 29 жовтня 2020 року було звільнено ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження №52016000000000042 було закрито (справа №409/1465/16-к). У скасуванні арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Краматорського районного суду Донецької області від 26 жовтня 2015 року у справі № 234/17745/15-к, цією ухвалою було відмовлено.
Пунктом 10 ч.1 ст.3 КПК України визначено, що кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Отже, кримінальний процесуальний закон пов`язує кримінальне провадження саме з суспільно небезпечним діянням (кримінальним правопорушенням), а не з номером кримінального провадження, який йому присвоюється в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, на що послався як на підставу скасування арешту у своєму клопотанні ОСОБА_1 .
Висновок суду, що питання скасування арешту майна, про яке заявляє у своєму клопотанні ОСОБА_1 , має розглядатись у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, побіжно підтверджується і вироком Вищого антикорупційного суду від 12 червня 2020 року, яким було затверджено угоду про визнання винуватості та скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Краматорського районного суду Донецької області від 26 жовтня 2015 року на грошові кошти сумі 16 550 грн., який не набрав законної сили та був скасований апеляційною інстанцією.
Кримінальний процесуальний закон не наділяє склад суду, який не здійснює судове провадження у справі про обвинувачення ОСОБА_1 , вирішувати будь-які питання, в т.ч. і скасування арешту майна, які стосуються іншого провадження та іншого кримінального правопорушення, яке розглядалось іншим складом суду, навіть за умови, що суд при розгляді цього питання прийшов до висновку про відсутність потреби в подальшому арешті майна, тому в задоволенні клопотання ОСОБА_1 має бути відмовлено.
Повний текст ухвали складено з порушенням п`ятиденного строку, визначеного ч.2 ст.376 КПК України, оскільки у період з 22 по 23 березня 2021 року включно суддя, яка входить до складу колегії, перебувала у щорічній відпустці.
На підставі викладеного, керуючись статтями 174, 372, 376 КПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання власника майна ОСОБА_1 про скасування арешту майна.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Головуюча: Л.І. Задорожна
Судді: О.В. Федоров
К.О. Сікора