Document No. 95773177

справа № 761/3055/21

провадження № 11-сс/991/230/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

24 березня 2021 року м. Київ

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Семенников О.Ю., перевіривши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Романюка Івана Миколайовича на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 березня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду від 15 березня 2021 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області Розумного М.О. у кримінальному провадженні №42019110000000035 від 05 лютого 2019 року про встановлення строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.

Вимоги апеляційної скарги і доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, 19 березня 2021 року захисник ОСОБА_1 адвокат Романюк І.М. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 березня 2021 року, провадження по справі за клопотанням слідчого закрити.

В поданій апеляційній скарзі адвокат Романюк І.М. посилається на підсудність апеляційної скарги саме Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду, та в обґрунтування підстав для скасування судового рішення зазначає про те, що оскаржувана ухвала постановлена поза межами повноважень слідчого судді.

Мотиви суду.

Згідно з ч.1 ст.24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції, слідчого судді може бути забезпечена можливістю їх оскарження в апеляційному порядку. Передбачене положеннями КПК право на оскарження судових рішень є важливою гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників кримінального провадження і процесуальним інструментом виправлення судової помилки.

В той же час право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 р. у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Однак ЄСПЛ у кількох рішеннях наголосив, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Положеннями ч.1 ст.33-1 КПК визначена виключна предметна підсудність Вищого антикорупційного суду. Так, Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно з положеннями п.20-2 Розділу XI «Перехідні положення» КПК (в редакції, що викладена в Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду» №100-IX від 18 вересня 2019 року, який набрав чинності 22 вересня 2019 року) підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом як суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції та слідчих суддів, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду" або до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду", якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Відтак, положення ст.33-1, п.20-2 Перехідних положень КПК визначають виключну предметну підсудність Вищого антикорупційного суду як суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції та слідчих суддів. Кримінальні провадження, які не відповідають вимогам зазначених норм, не підсудні Вищому антикорупційному суду.

Крім того, ч.2 ст.33 КПК врегулювано інстанційну підсудність, відповідно до якої кримінальне провадження в апеляційній інстанції здійснюють відповідні апеляційні суди, а також Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду.

Правило інстанційної підсудності Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду розкривається в положеннях п.20 ч.1 ст.3 КПК, який визначає Апеляційну палату Вищого антикорупційного суду, як суд апеляційної інстанції стосовно судових рішень Вищого антикорупційного суду, ухвалених як судом першої інстанції, а також стосовно судових рішень інших судів першої інстанції, ухвалених до початку роботи Вищого антикорупційного суду в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених цим Кодексом до підсудності Вищого антикорупційного суду.

Відповідно до рішення загальних зборів Вищого антикорупційного суду за №6 від 07 травня 2019 року в Україні 05 вересня 2019 року розпочав роботу Вищий антикорупційний суд.

З матеріалів апеляційної скарги вбачається, що СУ ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №52019000000001050 від 05 лютого 2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.364 КК, процесуальне керівництво здійснюється прокуратурою Київської області.

Таким чином, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52019000000001050 від 05 лютого 2019 року, на час подання до суду апеляційної скарги не здійснюється або не здійснювалося Національним антикорупційним бюро України, не є закінченим прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, суд приходить до висновку про непідсудність зазначеного кримінального провадження Вищому антикорупційному суду, зокрема Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду у відповідності до вимог п.20-2 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України (в редакції за Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду» №100-IX від 18 вересня 2019 року, що набрав чинності 22 вересня 2019 року).

Додані адвокатом Романюком І.М. додаткові матеріали в доповненнях до апеляційної скарги не спростовують вищезазначених висновків та не містять на час звернення з апеляційною скаргою відомостей щодо наявності умов підсудності провадження Вищому антикорупційному суду (його Апеляційній палаті тощо).

Відповідно до п.3 ч.3 ст.399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції.

Разом з тим, пункт 8 ч.2 ст.129 Конституції України відносить до основних засад судочинства «забезпечення права на апеляційний перегляд справи». Це означає, що Конституція України забезпечує можливість апеляційного перегляду саме справи, що реалізується шляхом оскарження судових рішень, якими завершено розгляд справи (кримінального провадження) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

Згідно з п.10 ст.290 КПК у разі наявності підстав слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального провадження зобов`язаний встановити строк для ознайомлення з матеріалами. Заперечення проти такої ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Приписами ст.309 КПК визначений виключний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, проте за ч.3 цієї статті інші ухвали слідчого судді, ніж зазначені в цій статті, оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Тобто у випадку незгоди сторін з іншими ухвалами слідчого судді законність останніх підлягає перевірці судом першої інстанції під час підготовчого провадження.

За вимогами ч.3 ст.392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Проте ані положеннями розділу ІІІ Глави 24 параграфу 3 КПК, які містять положення про відкриття матеріалів іншій стороні, ні нормами ст.309 КПК не передбачено можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами.

В той же час, оскільки постановлена слідчим суддею ухвала передбачена положеннями чинного КПК як рішення слідчого судді за результатами розгляду клопотання сторони кримінального провадження про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами, положення щодо можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, в тому числі викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року по справі №243/6674/17-к, у даному випадку не застосовуються.

Відтак, норми діючого законодавства не передбачають можливості апеляційного перегляду рішення слідчого судді за результатами розгляду клопотання сторони кримінального провадження про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами, про що правомірно зазначено слідчим суддею в резолютивній частині ухвали від 15 березня 2021 року.

Посилання адвоката Романюка І.М. в апеляційній скарзі на судові рішення Київського апеляційного суду, Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду та Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у аналогічних на його думку справах, не можуть вважатися належними в обґрунтування можливості апеляційного оскарження вищевказаної ухвали, оскільки повноважним і компетентним судом розглянуто клопотання сторони кримінального провадження, а право особи на висловлення своїх заперечень із рішенням слідчого судді може бути реалізоване в порядку, передбаченому частиною 3 статті 309 КПК.

За вимогами ч.4 ст.399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

При цьому слід зазначити, що КПК не встановлено черговості дій судді-доповідача з перевірки відсутності перешкод для відкриття апеляційного провадження, у зв`язку з цим при одночасному встановленні різних підстав, що є перешкодою для апеляційного провадження, суддя-доповідач з метою процесуальної економії, зазначаючи про наявність одночасно підстав як для повернення апеляційної скарги, так і відмови у відкритті провадження за нею, приймає рішення про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою, яке, на відміну від повернення скарги, не передбачає можливості повторного звернення особи до суду з такою скаргою.

При цьому суд звертає увагу, що відмова у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з оскарженням рішення слідчого судді, оскарження якого не передбачено, не може сприйматись як обмеження доступу до правосуддя.

Так, в ухвалі Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви №32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги, про що неодноразово зазначалося у подальшому в практиці Європейського суду з прав людини.

На підставі вищевикладеного, оскільки рішення слідчого судді, яким задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області Розумного М.О. у кримінальному провадженні №42019110000000035 від 05 лютого 2019 року про встановлення стороні захисту строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката Романюка І.М. слід відмовити.

Керуючись ст.ст.144, 146, 309, 399 КПК, суддя

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 адвоката Романюка Івана Миколайовича на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 березня 2021 року відмовити.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а у разі постановлення ухвали без виклику особи, яка її оскаржує, з дня отримання нею копії судового рішення.

Суддя О.Ю. Семенников