Document No. 95836930

Справа № 991/1260/21

Провадження1-кс/991/1289/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В, за участю секретаря судових засідань Пузиря В.Р., представника власника майна - адвоката Кучера І.О., прокурора Андронової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання адвоката Кучера І.О., який діє в інтересах власника майна ОСОБА_1 , про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15.07.2019 р.,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката Кучера І.О., який діє в інтересах власника майна ОСОБА_1 , про скасування арешту майна, в якому він просив скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.03.2020 р. у справі № 991/1828/20 на майно, належне ОСОБА_1 та вилучене 25-26.02.2020 р. у ході обшуку в приміщенні ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1, а саме:

-мобільний телефон марки «Самсунг» IMEI: НОМЕР_1 ;

-зовнішній накопичувач Transcend TS1TSJ25M3S, S/N: E87941-0628.

В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що підстави для подальшого застосування арешту та перебування у володінні детективів НАБУ майна ОСОБА_1 відсутні, та існує обґрунтована необхідність його скасування з наступних підстав:

- висновок слідчого судді в ухвалі про арешт про те, що дійсно мало місце кримінальне правопорушення, є передчасним та спростовується судовими рішеннями адміністративних судів різних інстанцій, які мають бути оцінені слідчим суддею під час вирішення питання про скасування арешту майна, оскільки ними встановлено відсутність у ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» доказів на підтвердження наявності законних підстав вважати про набуття цими підприємствами права постійного користування спірними земельними ділянками, які перебувають у державній власності, щодо незаконної передачі службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Сумській області яких у власність громадян здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15.07.2019 р., що свідчить про відсутність події злочину;

- про відсутність достатніх підстав вважати ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» законними користувачами спірних земельних ділянок свідчить також і наявність в суді на розгляді кримінальних проваджень за обвинуваченням службовців ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» щодо самовільного захоплення спірних земельних ділянок без передбаченого законом дозволу, які мають бути оцінені слідчим суддею під час вирішення питання про скасування арешту майна;

- належне ОСОБА_1 майно не відповідає визначеним ст. 98 КПК України критеріям, а тому відсутні підстави вважати, що таке майно є речовим доказом у даному кримінальному провадженні; вміст мобільного телефону становить особисте листування ОСОБА_1 , що свідчить про втручання детективами НАБУ у приватне спілкування, сімейне та особисте життя ОСОБА_1 під час огляду вмісту відповідного мобільного телефону;

- з моменту накладення арешту на майно минув майже рік, а отже у детективів було достатньо часу, аби провести всіх необхідні процесуальні дії щодо встановлення на мобільному телефону наявності/відсутності даних, які необхідні органу досудового розслідування, в свою чергу, станом на день подання цього клопотання відсутні дані про те, що стосовно арештованого майна призначено або проведено експертні дослідження, якими встановлено наявність даних, які становлять інтерес для органу досудового розслідування та виправдовують подальше обмеження права власності ОСОБА_1 на належне йому майно;

- подальше утримання детективами НАБУ належного ОСОБА_1 майна та позбавлення останнього права володіти та користуватися таким майном не відповідає критеріям розумної співмірності між використаними інструментами та тією метою, на котру спрямований арешт.

В судовому засіданні представник власника майна - адвокат Кучер І.О. зазначене клопотання підтримав та просив задовольнити з викладених у ньому підстав.

Детектив Ярема В.В. в судове засідання не з`явився, надав письмові заперечення на клопотання, в яких просив відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна з огляду на те, що арештоване майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15.07.2019 р., оскільки зберігає на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під кримінального провадження, на даний час досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, а тому підстави, передбачені ч. 1 ст. 174 КПК України для скасування арешту, наразі відсутні.

Прокурор Андронова А.В. у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала, посилаючись на його необґрунтованість. Надала пояснення про те, що майно, про скасування арешту якого просить заявник, має вкрай важливе значення для досудового розслідування, та постановою детектива його визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, та саме з метою забезпечення збереження речового доказу ухвалою слідчого судді було накладено арешт на майно ОСОБА_1 , що свідчить про обґрунтованість накладеного арешту, в свою чергу, арешт належного ОСОБА_1 майна необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження. Оскільки, на теперішній час, досудове розслідування не завершено, то на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а тому скасування арешту майна може зашкодити подальшому проведенню досудового розслідування. Враховуючи, що арешт накладено обґрунтовано та за вказаних умов потреба у застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження не відпала, просила у задоволенні клопотання про скасування арешту відмовити.

Дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна та заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Пунктом 1) частини 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 3 статті 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за таких умов:

- вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба;

- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Під час судового розгляду слідчим суддею встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15.07.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом зловживання службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Сумській області своїм службовим становищем, які у змові з іншими особами, діючи в інтересах ТОВ «АВІС Украгро», прийняли рішення, внаслідок яких у період 2018-2020 років з державної власності незаконно вилучена земля загальною площею близько 2600 га, яка перебувала на праві постійного користування у державного підприємства «Дослідне господарство «Іскра» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (далі - ДП «ДГ «Іскра») та державного підприємства «Дослідне господарство «Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (далі - ДП «ДГ «АФ Надія»), які перебувають у віданні Національної академії аграрних наук України, чим завдано шкоду державі на суму ринкової вартості землі (близько 500 млн.грн.).

В рамках кримінального провадження № 52019000000000585 від 15.07.2019 р. ухвалою Вищого антикорупційного суду від 02.03.2020 р. у справі № 991/1828/20 накладено арешт серед іншого на мобільний телефон марки «Самсунг» IMEI: НОМЕР_1 та зовнішній накопичувач Transcend TS1TSJ25M3S, S/N: E87941-0628, що належать ОСОБА_1 (далі - Речі), та були вилучені 25-26.02.2020 р. у ході обшуку в приміщенні ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1.

Підставою арешту Речей став той факт, що постановою детектива НАБУ Яреми В.В. від 26.02.2020 року Речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15.07.2019 р., оскільки під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні було встановлено наявність достатніх підстав вважати, що Речі містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження № 52019000000000585 від 15.07.2019 р., що відповідає критерію речового доказу, передбаченого ч. 1 ст. 98 КПК України.

Метою арешту майна, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КК України, є забезпечення збереження речового доказу.

Отже, під час постановлення оскаржуваної ухвали про арешт майна слідчим суддею було враховано, що Речі визнані речовим доказом у даному кримінальному провадженні, оскільки під час розгляду клопотання про арешт майна прокурором було доведено, що існують обґрунтовані підстави вважати, що мобільний телефон марки «Самсунг» IMEI: НОМЕР_1 та зовнішній накопичувач Transcend TS1TSJ25M3S, S/N: E87941-0628, що належать ОСОБА_1 , містять листування щодо виготовлення проектів землеустрою із начальником відділу у Роменському районі ГУ ДГК в Сумській області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , файли електронних документів, які становлять інтерес для досудового розслідування, отже, місять інформацію та відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження № 52019000000000585 від 15.07.2019 р., та які можуть бути зчитані із зазначених електронного та мобільного носія протягом деякого проміжку часу, оскільки у зв`язку із наявністю засобів блокування записів на носії дослідити увесь обсяг інформації орган досудового розслідування не мав можливості під час обшуку, що повністю узгоджується із визначенням речових доказів, наведеному у ст. 98 КПК України, та спростовує доводи заявника щодо відсутності підстав вважати, що Речі відповідають критеріям речового доказу, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Доводи заявника, що слідчий суддя під час постановлення ухвали про арешт майна зробив передчасний висновок, що мало місце кримінальне правопорушення, не беруться слідчим суддею до уваги, оскільки відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема, і арешту майна, можливе за таких умов: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Отже, з урахуванням положень ч. 3 ст. 132 КПК України, слідчий суддя під час вирішення питання про арешт майна зобов`язаний дослідити наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеню тяжкості, що може бути підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а не існування обставин, які свідчать про наявність або відсутність достатніх підстав вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, яка дала підстави для повідомлення про підозру відповідним особам, а також дана стаття не покладає на слідчого суддю обов`язку під час розгляду клопотання про арешт майна досліджувати обґрунтованість підозри щодо вчинення злочину певною особою.

В свою чергу, обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеню тяжкості, що може бути підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, перевірялася слідчим суддею під час розгляду клопотання про арешт Речей в тій мірі, що є достатнім для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема, як арешт майна, при цьому слідчим суддею була встановлена відповідність такого майна критеріям речового доказу, передбаченим ст. 98 КПК України, та що таке майно має значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні.

З урахуванням обставин, що розслідуються у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов висновку, що таке обмеження прав є пропорційним обмеженням та спрямоване на досягнення дієвості завдань кримінального провадження, застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вищевказаного майна відповідає принципу розумності, є співрозмірним, виходячи із завдань кримінального провадження, та не створюватиме негативних наслідків для третіх осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у разі необхідності забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Виходячи із зазначеного, арешт на майно з метою його збереження як речового доказу накладається на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи у випадку встановлення слідчим суддею наявності достатніх підстав вважати щодо необхідності такого арешту.

Відтак, з урахуванням відповідності майна, на яке накладено арешт, критерію, визначеному у ст. 98 КПК України, встановлення слідчим суддею під час вирішення питання про арешт Речей існування обґрунтованих підстав вважати про необхідність накладення арешту на належне ОСОБА_1 майно - проведення належного розслідування кримінального провадження, забезпечення виконання завдань кримінального провадження, забезпечення повного, всебічного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, надання їм належної правової оцінки та прийняття законного і обгрунтованого рішення, посилання заявника як на підтвердження відсутності підстав для арешту Речей на ту обставину, що в судовому порядку було встановлено відсутність у ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» доказів на підтвердження наявності законних підстав вважати про набуття цими підприємствами права постійного користування спірними земельними ділянками, які перебувають у державній власності, щодо незаконної передачі службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Сумській області яких у власність громадян здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15.07.2019 р., що свідчить про відсутність події злочину, є необґрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна з метою збереження речових доказів слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Виходячи з аналізу статті 174 КПК України вбачається, що слідчий суддя при прийнятті рішення про скасування арешту майна за клопотанням , зокрема, власника майна, повинен врахувати, чи доведено заявником, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба, або що арешт накладено необґрунтовано.

За такого, доводи заявника, що слідчим суддею під час вирішення питання про скасування арешту майна має бути враховано наявність судових рішень адміністративних судів різних інстанцій в суді, а також перебування на розгляді кримінальних проваджень за обвинуваченням службовців ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», як на підтвердження відсутності достатніх підстав вважати ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» законними користувачами спірних земельних ділянок, що свідчить про відсутність події злочину, є необґрунтованим, оскільки статтею 173 КПК України чітко визначено, що має бути враховано слідчим суддею під час вирішення питання про арешт майна, а статтею 174 КПК України - що має бути враховано слідчим суддею під час вирішення питання про скасування арешту майна. При цьому, існування відповідних судових рішень та кримінальних проваджень на розгляді у суді не свідчить про те, що арешт накладено необгрунтовано.

Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що арешт накладено обґрунтовано.

Із наданих детективом, а також прокурором в судовому засіданні документів, зокрема, протоколу обшуку від 25.02.202о р. та протоколів огляду від 07.09.2020 р. та від 30.11.2020 р., складених детективом НАБУ за результатами огляду Речей, а також постанови детектива НАБУ від 26.02.2020 р. про приєднання матеріалів до кримінального провадження в якості речових доказів вбачається, що за результатами огляду мобільного телефону марки «Самсунг» IMEI: НОМЕР_1 встановлено, що на ньому міститься інформація, яка стосується обставин вилучення особливо цінної землі ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», а саме: листування з ОСОБА_4 , який є директором ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1», службові особи якого можливо причетні до процесу незаконної передачі особливо цінних земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», враховуючи те, що останні займалися виготовленням проектів землеустрою, а також з ОСОБА_5 , що стосується обставин кримінального провадження; в ході огляду зовнішнього накопичувача Transcend TS1TSJ25M3S, S/N: E87941-0628 відшукані електронні файли (а.с. 88-91), які безпосередньо стосуються обставин вилучення особливо цінної землі ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», зокрема, файл «Список АТО отримавші наказ Перехрестівська.xls», у якому міститься перелік осіб, що набули право власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок землі державних підприємств, що свідчить про наявність достатніх підстав вважати, що Речі містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження № 52019000000000585 від 15.07.2019 р.

Таким чином, зважаючи на те, що існують достатні підстави вважати про причетність службових осіб ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1» до обставин, які встановлюються в ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, вбачається наявність ризиків щодо можливості приховування, відчуження, пошкодження Речей, їх знищення, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що повернення Речей їх володільцю - ОСОБА_1 , не забезпечить їх схоронності, що може зашкодити подальшому проведенню досудового розслідування.

З урахуванням викладеного, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершено, враховуючи, що Речі є речовим доказом у кримінальному провадженні та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, існування ризиків щодо можливості його приховування, відчуження, пошкодження, знищення, з огляду на те, що для виконання завдань кримінального провадження є необхідність, щоб Речі на період досудового розслідування та здійснення слідчих дій залишалось у незміненому стані, слідчий суддя робить висновок про те, що у подальшому застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт належного ОСОБА_1 майна потреба не відпала.

За таких умов, скасування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може зашкодити подальшому проведенню досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15.07.2019 р., на даному етапі досудового розслідування не сприятиме досягненню дієвості цього провадження.

Доводи заявника щодо тривалого періоду перебування Речей у володінні детективів з метою проведення необхідних процесуальних дій не є достатньою підставою для того, щоб дійти висновку про те, що у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна відпала потреба.

Оскільки, обґрунтованість накладання арешту підтверджено ухвалою Вищого антикорупційного суду від 02.03.2020 р. у справі № 991/1828/20, а потреба у подальшому застосуванні арешту Речей у кримінальному проваджені № 52019000000000585 від 15.07.2019 р. наразі не відпала, слідчий суддя дійшов висновку, що підстави для задоволення клопотання про скасування арешту належного ОСОБА_1 майна відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.174 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання адвоката Кучера І.О., який діє в інтересах власника майна ОСОБА_1 , про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15.07.2019 р. ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 березня 2020 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ А.В. БІЦЮК