- Presiding judge (HACC): Fedorov O.V.
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
ОКРЕМА ДУМКА
судді Вищого антикорупційного суду Федорова О.В.
до ухвали від 24 березня 2021 року у справі №761/19475/19
(провадження №1-кп/991/10/20)
24 березня 2021 року м. Київ
1.Історія провадження та зміст прийнятого рішення.
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000217 від 15 березня 2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
15 лютого 2021 року під час судового засідання по вказаному кримінальному провадженню обвинувачений ОСОБА_1 оголосив письмове клопотання свого захисника - адвоката Язана О.О. про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України. Свої вимоги захисник обґрунтував тим, що всупереч вимогам чинного процесуального законодавства прокурор направив обвинувальний акт до суду поза межами строку досудового розслідування.
Аналогічні клопотання було подано захисниками Ордін О.В. та Демченко С.П.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 24 березня 2021 року, постановленою колегією суддів у складі головуючого судді Федорова О.В., суддів Задорожної Л.І. та Шкодіна Я.В., у задоволенні вказаних клопотань було відмовлено.
Прийняте рішення більшість колегії суддів мотивувала тим, що 1) строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні закінчувався 10 травня 2019 року, 2) прокурор направив обвинувальний акт до суду 02 травня 2019 року, підтвердженням чого слугують відомості з супровідного листа та з Єдиного реєстру досудових розслідувань; 3) стороною обвинувачення закінчено досудове розслідування в межах строку, визначеного ст. 219 КПК України.
2.Позиція щодо прийнятого рішення і мотиви незгоди з рішенням більшості.
Із ухваленим рішенням я не погоджуюсь, у зв`язку із чим, керуючись ч. 3 ст. 375 КПК України, вважаю за необхідне висловити окрему думку.
На моє переконання, кримінальне провадження підлягало закриттю на підставі п. 10 ч.1 ст. 284 КПК України, оскільки прокурор пропустив строк звернення до суду з обвинувальним актом.
Із думкою більшості колегії в частині визначення 10 травня 2019 року в якості кінцевої дати строку досудового розслідування я погоджуюсь без будь-яких заперечень, однак не поділяю позицію про те, що прокурор здійснив направлення обвинувального акту до суду в межах такого строку.
Так, за змістом статей 116, 219, 283 КПК України, прокурор зобов`язаний звернутись до суду з обвинувальним актом в межах строку досудового розслідування. При цьому, я погоджуюсь, що в межах цього строку має бути здійснено лише направлення обвинувального акту, а його фактичне надходження до суду з різних причин може відбуватись і після спливу строку досудового розслідування, що не впливає на законність дій сторони обвинувачення.
У свою чергу, направлення обвинувального акту до суду здійснюється в спосіб, передбачений ст. 111 КПК України для вручення повідомлень. За змістом статей 111, 133-136 КПК України, обвинувальний акт може бути направлений до суду шляхом його подання безпосередньо до канцелярії суду або надіслання засобами поштового зв`язку.
Тому, враховуючи положення ст. 116 КПК України, обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні мав бути зданий на пошту або передано особі, уповноваженій його прийняти (працівнику канцелярії суду) до закінчення строку досудового розслідування, а саме - до 10 травня 2021 року (включно).
У матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які документи, що свідчать про направлення обвинувального акту засобами поштового зв`язку, а тому я приходжу до висновку, що він був переданий безпосередньо до канцелярії Шевченківського районного суду м. Києва. Вказаний спосіб направлення обвинувального акту до суду підтвердили також і прокурори у ході судового засідання 03 березня 2021 року.
При визначенні дати такого направлення, я виходжу з того, що відповідно до положень п. 2 розділу ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, вхідні документи реєструються в суді лише один раз - у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов у неробочий час. У разі неможливості з об`єктивних причин (кінець робочого дня, тощо) здійснити реєстрацію вхідної кореспонденції в день її надходження така кореспонденція реєструється в автоматизованій системі в термін, визначений у розпорядженні керівника апарату суду, із зазначенням причин встановлення такого терміну.
У розпорядженні суду відсутні будь-які відомості, що свідчать про факт надходження обвинувального акту до Шевченківського районного суду м. Києва раніше 13 травня 2019 року, тобто раніше дня його реєстрації та здійснення автоматизованого розподілу, а тому суд не має підстав припускати факт наявності будь-яких об`єктивних причин неможливості реєстрації даного обвинувального акту у день його надходження.
Натомість в матеріалах провадження міститься супровідний лист із штампом вхідної кореспонденції від 13 травня 2019 року (том № 1 а.с. № 1-2), а також протокол автоматизованого розподілу від цього ж дня (том № 1 а.с. № 35).
За таких обставин, я приходжу до висновку, що прокурор звернувся з обвинувальним актом до суду шляхом подання його до канцелярії Шевченківського районного суду м. Києва 13 травня 2019 року, тобто після спливу строку досудового розслідування.
У той же час, у матеріалах кримінального провадження міститься супровідний лист заступника керівника САП В. Кривенка, яким на адресу Шевченківського районного суду м. Києва скеровано обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні (том № 1 а.с. № 1-2). На вказаному супровідному листі міститься номер вихідної кореспонденції - №06-19312-18 від 02 травня 2019 року. Також в матеріалах судової справи міститься скріншот з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до якого 03 травня 2019 року до ЄРДР були внесені відомості про закінчення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні у зв`язку із направленням обвинувального акту до суду.
Разом з тим, самі по собі відомості щодо дати реєстрації вихідної кореспонденції, зазначені на такому супровідному листі, не дозволяють суду зробити однозначний висновок про дату фактичного направлення обвинувального акту, оскільки проставлення відправником дати і вихідного номеру лише фіксує факт реєстрації кореспонденції для подальшого відправлення, однак не свідчить, що воно дійсно відбулось саме у цей день.
Ототожнення поняття направлення обвинувального акту до суду із його передачею до відділу діловодства прокуратури штучно звужує закріплений законодавством обов`язок прокурора звернутись до суду із обвинувальним актом в межах строку досудового розслідування та безпідставно перекладає його з прокурора на працівників відповідного підрозділу.
Так само і відомості щодо дати направлення обвинувального акту до суду, наявні в ЄРДР (том № 3 а.с. № 89-91), не можуть свідчити про точну дату такого відправлення, оскільки їх внесення здійснюється прокурором лише для фіксації своїх дій і не є доказом того, що такі дії дійсно були вчинені у час, зазначений в Реєстрі.
Тому, доводи сторони обвинувачення про направлення обвинувального акту до суду 02 травня 2019 року не знайшли свого підтвердження.
При цьому, показово, що у судовому засіданні прокурори підтвердили дату фактичної передачі обвинувального акту до суду поза межами строку досудового розслідування - 13 травня 2019 року, однак зазначили, що їм невідомі причини, через які доставка обвинувального акту до суду відбулась не в день, яким датований супровідний лист, так само прокурори не були обізнані про те, хто саме здійснював таку доставку і в який спосіб.
Вказане свідчить про невжиття прокурорами необхідних заходів контролю щодо своєчасного направлення обвинувального акту до суду та оцінюється як недостатньо належне виконання ними повноважень щодо процесуального керівництва досудовим розслідуванням.
Така процесуальна поведінка прокурорів набуває особливо негативного значення у тих випадках, коли на стадії досудового розслідування до підозрюваних застосовуються заходи забезпечення. Так, у цьому кримінальному провадженні до обвинувачених були застосовані, зокрема, арешт майна та запобіжні заходи, які суттєво обмежували їх права, що вимагало від сторони обвинувачення більш сумлінної поведінки в частині дотримання строків досудового розслідування.
У цьому контексті, вважаю за необхідне наголосити, що строк досудового розслідування не є простою формальністю, а виступає проявом гарантії фундаментального права людини на розгляд її справи упродовж розумного строку, яке закріплене, зокрема, в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Такий підхід узгоджується з усталеною практикою ЄСПЛ, який у п. 68 рішення по справі «Карт проти Туреччини» зазначив, що право на розгляд справи протягом розумного строку базується на необхідності гарантувати, що обвинуваченим не доведеться залишатись занадто довго у стані невизначеності щодо результатів кримінальних звинувачень проти них (аналогічна позиція висловлена у п. 9 у справі «Штеґмюллер проти Австрії», та у п. 18 у справі «Вемхоф проти Німеччини»). З огляду на це, особа не повинна необмежений час перебувати в стані підозрюваного і якщо публічне обвинувачення з будь-яких причин не має можливості визначити обвинувачення, склавши обвинувальний акт, та спрямувати справу до суду протягом визначеного законом строку, особа має бути звільнена від підозри.
Таким чином, законодавче визначення строку досудового розслідування є одним із найважливіших проявів принципу правової визначеності, який вимагає прогнозованості юридичних процедур у разі його порушення. Саме тому, порушення вказаного строку має наслідком закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України .
3.Висновки.
Виходячи з викладеного, та з урахуванням положень ч. 2 ст. 113, статей 116, 283 та 284 КПК України, я вважаю, що прокурор пропустив строк звернення до суду з обвинувальним актом, а тому кримінальне провадження підлягало закриттю на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Суддя: Федоров О.В .