- Presiding judge (HACC) : Nohachevskyi V.V.
- Secretary : Fedorova A.V.
Справа № 991/2186/21
Провадження № 1-кс/991/2229/21
УХВАЛА
2 квітня 2021 року місто Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Ногачевський В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Федорової А.В.,
Явороського О.П., його представника - адвоката Сиченка В.М.,
детектива Національного антикорупційного бюро України Сенюти В.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання адвоката Сиченка Віталія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна у провадженні за № 52020000000000571.
(1) Короткий виклад змісту поданого клопотання
31.03.2021 до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання.
У ньому вказано, що у провадженні НАБУ перебуває кримінальне провадження № 52020000000000571. У ньому розслідуються обставини можливої пропозиції надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України. Підозрюваним у цьому провадженні є ОСОБА_2 .
Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15.01.2021 ухвалу слідчої судді від 22.12.2020 скасовано в частині повернення майна володільцю та постановлено нову ухвалу, якою накладено арешт на грошові кошти- 800 купюр номіналом 500 гривень (400 000 грн) та 20 купюр номіналом 100 доларів США (2000 доларів США).
При цьому заявник вказує, що розгляд питання про арешт майна відбувався формально, а сам арешт накладено необґрунтовано.
Зокрема, арешт накладено з метою забезпечення конфіскації як виду покарання. Водночас, як стверджує адвокат Сиченко В.М., ці гроші належать ОСОБА_1 , який не є підозрюваним у провадженні.
За твердженнями адвоката, 19.05.2015 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 4.1 вказаного договору ціна квартири становить 4 067 063, 00 грн. З метою збереження грошових коштів, близько року тому, ОСОБА_1 частину коштів (400 000 грн та 2 000 доларів США) передав своїй доньці, ОСОБА_4 , яка на той час проживала в місті Києві.
В подальшому ОСОБА_4 перевезла ці кошти на своє нове місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , так як там знаходився сейф для зберігання коштів. У цій квартирі під час проведення обшуку майно було вилучене.
У зв`язку з цим, за твердженнями адвоката, вказані грошові кошти належать виключно ОСОБА_1 та жодного відношення до ОСОБА_2 не мають. Накладення арешту на майно не відповідає меті забезпечення конфіскації як виду покарання та є не співрозмірним завданням кримінального провадження.
(2) Позиції учасників, висловлені в судовому засіданні
Адвокат Сиченко В.М. підтримав подане клопотання та просив його задовольнити з підстав, наведених у ньому.
ОСОБА_1 у засіданні повідомив, що дійсно у 2015 році продав квартиру, і частину з цих коштів передав на зберігання дочці.
Він пояснив, що є власником ППФ «Явсон», яке займається вирощуванням овочів у теплицях. Фактично воно знаходиться у Івано-Франківській області. Періодично на підприємстві виникають термінові ситуації, коли виникає необхідність купувати за готівку запчастини для функціонування теплиць та добрива для вирощування рослин. На підприємстві є великі сейфи та сигналізація, однак ці гроші йому потрібні були саме в Києві, в тому числі для вильотів за кордон. У письмових поясненнях, доданих до клопотання, він також зазначив, що кошти в сумі 400 000 грн. та 2000 доларів США передав на зберігання близько року тому. У сейфі були й інші кошти, які на час обшуку ним було витрачено. У нього також є житлова нерухомість у м.Києві та Київській області.
Детектив НАБУ Сенюта В.Є. заперечив проти задоволення клопотання. Він зазначив, що наразі відсутні підстави для скасування арешту, його накладено обґрунтовано.
Пояснив, що у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , детективами вилучено грошові кошти - 800 купюр номіналом 500 гривень (400 000 гривень) та 20 купюр номіналом 100 доларів США (2000 доларів США). Під час проведення вказаної слідчої дії дружина підозрюваного ОСОБА_2 - ОСОБА_4 повідомила, що вказані грошові кошти належать їй. Зазначена інформація підтверджується письмовими запереченнями до протоколу обшуку від 08.12.2020. При цьому, ОСОБА_4 не повідомляла детективам, що вилучені грошові кошти належать ОСОБА_1 чи іншій особі.
Як вказує детектив, невірогідною є версія захисника, що вказані грошові кошти ОСОБА_1 нібито отримав від продажу квартири, загальна сума угоди складала близько 4 млн. гривень. Однак незрозуміло, чому ОСОБА_1 віддав на зберігання дочці лише десяту частину від цих коштів, і зробив це тільки рік тому, а продаж квартири відбувся аж у 2015 році. Варто врахувати й те, що адвокат Сиченко В.М. представляє інтереси ОСОБА_1 та одночасно є захисником підозрюваного ОСОБА_2 . Тому він має можливість координувати позицію ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з метою скасування арешту.
(3) Мотиви, з яких виходив слідчий суддя під час вирішення заявленого клопотання
Клопотання не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.
Абзац 2 ч. 1 ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначає, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
У своєму клопотанні адвокат Сиченко В.М. вказує саме на необґрунтованість арешту. Такі доводи слідчому судді слід перевірити.
У відповідності до підпункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження - вони не допускаються, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
-існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
-потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
-може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, необхідне для забезпечення конфіскації майна.
Для забезпечення конфіскації майна арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК). До таких ризиків вказаний абзац відносить можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого:
-правову підставу для арешту майна;
-наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (якщо арешт майна накладається з метою конфіскації майна як виду покарання)
-розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження,
-наслідки арешту майна для, зокрема, третіх осіб.
Необґрунтованість арешту, у даному випадку, адвокат обґрунтовує тим, що грошові кошти не належить підозрюваному ОСОБА_2 , а є власністю його тестя - ОСОБА_1 . Відповідно, за твердженнями адвоката, накладення арешту не відповідає його меті - забезпеченню конфіскації майна як виду покарання. Крім того, таке обмеження власності на майно грубо порушує права ОСОБА_1 .
Зважаючи на розбіжності у твердженнях учасників щодо належності вилучених грошових коштів, слідчий суддя насамперед має встановити цю обставину, адже вона має вирішальне значення під час вирішення клопотання про скасування арешту майна.
Першою обставиною, що свідчить про те, що кошти належать не ОСОБА_1 є те, що їх знайдено під час обшуку за місцем проживання подружжя ОСОБА_2 , а не його. ОСОБА_4 , в присутності захисника, у протоколі обшуку зазначила, що вони належать їй. При цьому у ОСОБА_1 є своя нерухомість для проживання у м.Києві та сейфи із сигналізацією за фактичним місцезнаходженням підприємства. При сучасному рівні банківських, поштових та торгівельних послуг, версія щодо необхідності зберігання готівки у квартирі дочки для можливого їх використання для потреб підприємства є неспроможною. Будь-який товар на ринку можна отримати шляхом перерахунку коштів контрагенту або ж накладеним платежем, після отримання товару.
По-друге між часом продажу квартири ОСОБА_1 та часом обшуку пройшло майже шість років. Версія щодо передачі для зберігання дочці якоїсь частини коштів від продажу квартири через п`ять років виглядає не переконливою.
Крім того, ОСОБА_1 в письмових поясненнях вказав, що зазначені кошти надав на зберігання приблизно рік тому. Усно пояснив, що зберігав їх там з метою використання для потреб ППФ «Явсон» або ж для перельотів за кордон. Проте, ця сума за рік не зменшилася, що, з урахуванням його ж пояснень щодо виникнення частих проблем під час експлуатації тепличного обладнання, свідчить, що ця версія знову ж таки є непереконливою.
Отже, з урахуванням викладеного, є усі підстави вважати що кошти не належать ОСОБА_1 , а їх власником є ОСОБА_2 .
Заявником при зверненні до слідчого судді в порядку ст. 174 КПК не наведено певних інших нових обставин, які не були враховані колегією суддів апеляційної палати при постановленні ухвали від 15.01.2021, а відтак повторній оцінці не підлягають.
Водночас, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, § 58).
На підставі викладеного, слідчий суддя постановив:
ПОСТАНОВИВ:
-у задоволенні клопотання адвоката Сиченка Віталія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя В.В. Ногачевський