- Presiding judge (HACC AC): Nykyforov A.S.
- Judge (HACC AC): Pavlyshyn O.F., Chorna V.V.
- Secretary : Serdiuk Yu.S.
- Lawyer : Kulchytskoi A.B.
- Prosecutor : Ponomarenko V.P.
Справа № 757/25919/17-к
Провадження №11-сс/991/135/21
Слідчий суддя суду І інстанції: Цокол Л.І.
Доповідач: Никифоров А.С.
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 квітня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого Никифорова А.С.,
суддів Павлишина О.Ф.,
Чорної В.В.,
секретар судового засідання - Сердюк Ю.С.,
за участю:
адвоката Кульчицької А.Б.,
прокурора - Пономаренка В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Кульчицької Андріани Богданівни в інтересах власника майна - ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.05.2017 у справі № 757/25919/17 про арешт майна,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного судового рішення
і встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.05.2017 у справі № 757/25919/17 накладено арешт на 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , із забороною розпоряджатися цим майном.
На обґрунтування ухвали слідчим суддею зазначено наступне.
Прокурор групи прокурорів Генеральної прокуратури України - прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Миколаївської області Бороденко С.А. звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42017000000001246 від 25.04.2017.
ОСОБА_1 підозрюється в умисній участі у злочинній організації ОСОБА_2 з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, а також участі у злочинах, вчинюваних такою організацією, в умисному заволодінні шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем чужим майном в особливо великих розмірах - грошовими коштами, належними ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в сумі 404 374 966,48 доларів США (на момент вчинення злочину становило 3 234 999 731,84 грн.), складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.
07.04.2017 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, яке відповідно до вимог ст. 278 КПК України, направлено поштовим зв`язком на адресу останнього відомого місця проживання ОСОБА_1 та на адресу житлово-експлуатаційної організації, а також розміщено у газеті Урядовий кур`єр та на офіційному сайті Генеральної прокуратури України.
Згідно із відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Слідчий суддя, посилаючись на ч. 3 ст. 170 КПК України та ч. 5 ст. 191 КК України зазначила, що з огляду на підозру ОСОБА_1 у злочині, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді конфіскації майна, є підстави для накладення арешту на 1/2 належної останньому квартири за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною розпоряджатися цим майном.
Вимоги апеляційної скарги
і узагальнені доводи особи, яка її подала
01 лютого 2021 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга адвоката Кульчицької Андріани Богданівни в інтересах ОСОБА_1 на зазначену ухвалу, у якій прохає скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.05.2017 та постановити нову, якою слід відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт 1/2 частини квартири, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що під час постановлення оскаржуваної ухвали, слідчим суддею допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що є підставою для її скасування.
Слідчий суддя наклала арешт на майно ОСОБА_1 для забезпечення його конфіскації як виду покарання у кримінальному провадженні № 42017000000001246, в якому він не є підозрюваним.
У той же час, у тексті оскаржуваної ухвали слідчий суддя вказала, що метою накладення арешту є збереження речових доказів. Втім, зазначене майно не визнавалось речовим доказом у кримінальному провадженні № 42017000000001246, що, за переконанням адвоката, унеможливлює його арешт.
Крім того, ухвала слідчого судді від 12.05.2017 постановлена за відсутності матеріалів, які б свідчили про обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні будь-яких злочинів, які йому інкриміновані, а сама підозра є необґрунтованою.
Вказані розбіжності, на думку адвоката, вказують на формальний підхід слідчого судді до вирішення питання про арешт майна.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні адвокат Кульчицька А.Б. свою апеляційну скаргу підтримала та наполягала на її задоволенні. Додатково вказала, що ОСОБА_1 не є підозрюваним у кримінальному провадженні № 42017000000001246 від 25.04.2017, у якому слідчий суддя наклала арешт на його майно. Арешт накладений з метою забезпечення збереження речових доказів, що унеможливлює взагалі застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження. Тому, за переконанням адвоката, слідчий суддя вийшла за межі своїх повноважень.
У судовому засіданні прокурор заперечував проти апеляційної скарги, прохав відмовити у її задоволенні, а ухвалу слідчого судді від 12.05.2017 залишити без змін, як законну та обґрунтовану. Пояснив, що матеріали судової справи за клопотанням слідчого про арешт майна були знищені Печерським районним судом м. Києва за закінченням строку їх зберігання. З моменту постановлення ухвали пройшло 4 роки, за цей час власник майна не звертався із клопотаннями про її скасування. Оскільки підозра ОСОБА_1 є обґрунтованою, слідчим суддею цілком законно накладений арешт на його майно з метою конфіскації.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката, прокурора, дослідивши матеріали апеляційного провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (ч. 1 ст. 404 КПК України).
Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ч. 1 ст. 370 КПК України).
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 1 статті 16 КПК України передбачено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Поміж інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації як виду покарання.
Із фактичних обставин кримінального провадження, що підтверджується матеріалами справи, та зі змісту оскаржуваного судового рішення, колегією суддів вбачається наступне.
07.04.2017 у кримінальному провадженні № 12014000000000164 від 01.04.2014 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, яке відповідно до вимог ст. 278 КПК України направлено поштовим зв`язком на адресу останнього відомого місця проживання ОСОБА_1 , на адресу житлово-експлуатаційної організації, а також розміщено у газеті Урядовий кур`єр та на офіційному сайті Генеральної прокуратури України (том 1 а.с. 88-99, 108, 110-113).
Постановою заступника Генерального прокурора України від 25.04.2017 матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_1 в оригіналах та копіях виділені із матеріалів кримінального провадження № 12014000000000164 від 01.04.2014 в окреме провадження (том 1 а.с. 114) за № 42017000000001245 від 25.04.2017 (том 1 а.с. 84-87).
Прокурор групи прокурорів Генеральної прокуратури України - прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Миколаївської області Бороденко С.А. звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42017000000001246 від 25.04.2017.
Слідчий суддя зазначила, що згідно із відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності Ѕ квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для третіх осіб.
Тому, під час здійснення апеляційного перегляду ухвали колегія суддів має встановити правомірність встановлення зазначених критеріїв слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали.
Правова підстава для арешту майна
Так, слідчим суддею Печерського районного суду визначено правову підставу для арешту майна ОСОБА_1 - з метою забезпечення його можливої конфіскації.
В ч. 6 ст. 170 КПК зазначено, що у випадку, арешту майна з метою забезпечення його конфіскації, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Частиною 2 ст. 59 КК України передбачено, що конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Тобто для перевірки апеляційним судом обґрунтованості застосування такої правової підстави для арешту майна як його можлива конфіскація обов`язковими умовами є наявність у ОСОБА_1 статусу підозрюваного та передбачення кримінальним законом хоча б за один тяжкий чи особливо тяжкий корисливий злочин, інкримінований йому, можливість застосування конфіскації майна як додаткового покарання.
Викладена у письмовому повідомленні підозра та вручена у належний спосіб є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і у такий спосіб з`являються можливості для підозрюваного впливати на наступне формулювання обвинувачення. Сформульована підозра встановлює межі, в рамках яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний та його захисник одержують можливість цілеспрямовано реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених статтею 42 КПК України (п.2.2. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №536/2475/14-к провадження №13-34кс19 ).
При цьому, статус підозрюваної особи наступає з моменту вручення йому повідомлення про підозру у належний спосіб.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 42 КПК України, процесуальний статус «підозрюваний» набуває особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення.
Наведена стаття 42 КПК передбачає, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, визначеному ст.ст. 276-278 цього Кодексу. Зокрема, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК). Поняття повідомлення у кримінальному провадженні міститься у ст. 111 КПК та відсилає до положень Глави 11 КПК.
Матеріали судового провадження свідчать про вжиття органом досудового розслідування низки процесуальних заходів для вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 , який є тимчасово відсутнім за місцем свого проживання, та передбачені ч. 2 ст. 135 КПК України (том 1 а.с. 108, зворотній бік а.с. 110, а.с. 111-113).
А тому колегія суддів приходить до висновку, що внаслідок вчинення комплексу зазначених дій ОСОБА_1 набув статус підозрюваного.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри, на даному етапі колегія суддів має встановити лише доведеність того, що підозрюваний міг вчинити кримінальне правопорушення і є підстави для здійснення подальшого досудового розслідування, яке не обов`язково має закінчитись складанням обвинувального акту.
Матеріали, що викладені в клопотанні про арешт майна та містяться в справі, враховуючи, що місце знаходження ОСОБА_1 не встановлено, у своїй сукупності свідчать про факт можливого вчинення ним кримінальних правопорушень та його певної участі у їх скоєнні.
Втім, на даному етапі провадження колегія суддів не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, колегія суддів не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання ОСОБА_1 винним чи невинним у вчиненні злочинів, а лише зобов`язана на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що його причетність до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу у вигляді арешту майна. Тому Суд не приймає до уваги заперечення адвоката Кульчицької А.Б. щодо неналежності, недопустимості та недостовірності доказів, якими підтверджується обґрунтованість підозри, в тому числі про відсутність у нього як голови правління ДАТ «Чорноморнафтогаз» повноважень на розпорядження та управління коштами «Нафтогаз України», некоректності висновку судово-економічної експертизи від 12.12.2016 кон`юктурі ринку. Такі заперечення адвоката Кульчицької А.Б. не приймаються через те, що нею ставляться більш високі вимоги та критерії оцінювання доказів на підтвердження пред`явленої підозри на цьому етапі досудового розслідування.
Враховуючи викладене, Суд дійшов до висновку, що підозра, про вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, є обґрунтованою тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Кульчицька А.Б. зазначила, що слідчим суддею накладений арешт на майно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42017000000001246 від 25.04.2017, в якому він не є підозрюваним.
Так, дійсно, із тексту ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.05.2017 вбачається, що у першому абзаці мотивувальної частини ухвали зазначено про те, що прокурор групи прокурорів Генеральної прокуратури України Бороденко С.А. звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42017000000001246 від 25.04.2017 за підозрою ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України. В той же час, згідно витягу із ЄРДР, ОСОБА_1 є підозрюваним за аналогічними злочинами у кримінальному провадженні № 42017000000001245 від 25.04.2017.
Далі по тексту мотивувальної частини слідчий суддя викладає фабулу інкримінованих ОСОБА_1 злочинів, які відповідають тим обставинам, що викладені у витязі з ЄРДР у кримінальному провадженні № 42017000000001245 від 25.04.2017. А тому, виходячи із лінгвістичного аналізу тексту ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.05.2017, можна дійти висновку, що слідчий суддя розглядала клопотання прокурора групи прокурорів Генеральної прокуратури України Бороденка С.А. про арешт майна ОСОБА_1 , що було подане саме у кримінальному провадженні № 42017000000001245 від 25.04.2017 та задовольнила його.
Зазначення ж слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва в оскаржуваній ухвалі від 12.05.2017 у справі № 757/25919/17-к про кримінальне провадження № 42017000000001246 є очевидною опискою, яка може бути виправлена в порядку, передбаченому ст. 379 КПК України.
Тому колегія суддів звертає увагу на зазначений аргумент апеляційної скарги адвоката Кульчицької А.Б., втім встановлене не свідчить про існування безумовної підстави для скасування ухвали слідчого судді лише із цієї причини.
При постановленні ухвали про накладення арешту слідчим суддею зазначено, що санкцією ч. 5 ст. 191 КК України передбачено покарання у виді конфіскації майна, у зв`язку із чим слідчий суддя прийшла до висновку про необхідність арешту майна підозрюваного.
Однак колегія суддів зазначає, що санкція ще одного інкримінованого ОСОБА_1 злочину - ч. 1 ст. 255 КК України також передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. Тобто, два із трьох злочинів, про підозру у вчиненні яких повідомлений ОСОБА_1 , тягнуть за собою конфіскацію майна у випадку постановлення вироку.
Зважаючи на неведене, слідчим суддею правомірно враховано правову підставу для накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_1 , що передбачена ч. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, - з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
В апеляційній скарзі адвокат послалась на невідповідність правової підстави, що визначена слідчим суддею, фактичним обставинам справи. Зазначила, що слідчий суддя наклала арешт на Ѕ квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , з метою збереження речових доказів.
Колегія суддів зважує на такий довід захисника, оскільки дійсно за текстом ухвали слідчий суддя цитує правову норму, викладену у ст. 170 КПК України та яка передбачає усі чотири правові підстави, що допускають арешт майна. Втім, як зазначалось Судом вище, слідчим суддею за наслідком розгляду клопотання прокурора враховано лише одну із них та накладено арешт на Ѕ квартири з метою забезпечення конфіскації майна, про що зазначено у її мотивах. А тому колегія суддів приходить до висновку, що посилання слідчого судді на арешт майна з метою збереження речових доказів є суто формальним викладенням статті 170 КПК України, яка є загальною правовою нормою при вирішенні питання арешту майна.
Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідків арешту майна для третіх осіб, колегія суддів зазначає, що доводи адвоката за цими критеріями апеляційна скарга не містить. Втім, законодавець визначив необхідним надання оцінки наслідкам такого арешту для третіх осіб (п. 6 ч. 2 ст. 173 КПК України). Тому на виконання такої вимоги закону колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 12 ст. 171 КПК України встановлено недопустимість накладення заборони використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні.
Частиною 4 ст. 173 КПК України передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
У цьому аспекті колегія суддів вважає, що слідчим суддею були дотримані зазначені вимоги та застосовано найменш обтяжливий спосіб арешту - шляхом заборони розпорядження майном, який не перешкоджає користуватись житловою квартирою ОСОБА_1 та членам його родини. А тому вжитий захід забезпечення кримінального провадження, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.05.2017, не є надмірним тягарем та не перешкоджає реалізації конституційного права на житло для підозрюваного та третіх осіб, які на законних підставах проживають у ньому.
Інші доводи адвоката Кульчицької А.Б., викладені в апеляційній скарзі, не свідчать про існування безумовних підстав для скасування ухвали слідчого судді.
Висновки суду
В силу вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва за наслідком розгляду клопотання прокурора було правомірно визначено правову підставу для арешту майна ОСОБА_1 , а також встановлені інші обставини, які обумовлюють застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт, внаслідок чого ухвалою від 12.05.2017 накладений арешт на майно останнього - Ѕ квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Переконливих доводів, які би ставили під сумнів умотивованість висновків слідчого судді апеляційна скарга адвоката Кульчицької Андріани Богданівни не містить. Тому підстав для її задоволення немає.
Керуючись ст.ст. 131, 170-173, 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу адвоката Кульчицької Андріани Богданівни в інтересах власника майна - ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.05.2017 у справі № 757/25919/17 про арешт майна - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.05.2017 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: А.С. Никифоров
Судді: О.Ф. Павлишин
В.В. Чорна