- Presiding judge (HACC AC): Nykyforov A.S.
- Judge (HACC AC): Pavlyshyn O.F., Chorna V.V.
- Secretary : Serdiuk Yu.S.
Справа № 991/1452/21
Провадження №11-сс/991/250/21
Слідчий суддя: Галабала М.В.
Доповідач : Никифоров А.С.
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 квітня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого Никифорова А.С.,
суддів Павлишина О.Ф.,
Чорної В.В.,
секретар судового засідання - Сердюк Ю.С.,
за участю:
особи, що подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.03.2021, якою його скаргу на бездіяльність Національного антикорупційного бюро України, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, залишено без задоволення,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного судового рішення
і встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.03.2021 залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Слідчий суддя встановив наступні обставини та дійшов слідуючих висновків.
22 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Національного антикорупційного бюро України із заявою про кримінальне правопорушення щодо міністрів, їх заступників, які працювали в урядах України з 2004 року. Вважає, що вказані особи вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ст. 364 КК України. Зазначені відомості за заявою ОСОБА_1 не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У судовому засіданні, під час розгляду слідчим суддею, ОСОБА_1 зазначив, що ним вже подавалась ця сама заява про вчинення кримінального правопорушення до Національного антикорупційного бюро України, відомості про яке ухвалою слідчого судді слідчого судді Вищого антикорупційного суду 08 квітня 2020 року було зобов`язано детективів НАБУ внести до ЄРДР (справа № 991/2626/20).
Відповідно до наданого заявником витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 52020000000000260 від 15 квітня 2020 року вбачається, що НАБУ розпочато досудове розслідування на виконання зазначеної ухвали. А тому слідчий суддя дійшов висновку, що подана скарга ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22 лютого 2021 року, містить ті самі відомості, які вже були предметом розгляду як НАБУ, так і слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.
Крім того заявником у судовому засіданні повідомлено, що Національне антикорупційне бюро України, ймовірно, направило кримінальне провадження № 52020000000000260 від 15 квітня 2020 року до прокуратури Полтавської області. А тому слідчий суддя, посилаючись на п. 20-2 розділу XI «Перехідні положення» КПК України та лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 223-558/0/4-13 від 05 квітня 2013 року, зазначив, що заявник повинен обрати належний орган судового контролю за досудовим розслідуванням виходячи із територіального розташування органу досудового розслідування.
На підставі наведеного дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а тому скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Вимоги апеляційної скарги
і узагальнені доводи особи, яка її подала
01.04.2021 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга, у якій ОСОБА_1 прохає скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.03.2021 та постановити нову, якою зобов`язати уповноважених осіб НАБУ внести відомості про кримінальне правопорушення на підставі його заяви від 22.02.2021.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначив наступне.
Оскаржувана ухвала постановлена за відсутності представника НАБУ, а тому слідчий суддя Вищого антикорупційного суду вийшов за межі своїх повноважень і дослідив ті обставини, які документально не підтверджені, а порушене ним у скарзі питання по суті не розглянув, чим порушив його громадянські права та свободи.
Позиції учасників судового провадження
ОСОБА_1 у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав свою апеляційну скаргу, яку прохав задовольнити. Пояснення надав аналогічні її змісту. Додатково зазначив, що його заява, по якій ухвалою слідчого судді ВАКС від 08.04.2020 внесені відомості до ЄРДР, стосувалась невиплати йому пенсії та розслідується за ч. 1 ст. 175 КК України. А заява про злочин від 22.02.2021 стосується корупційних діянь, вчинених міністрами, їх заступниками, які працювали в урядах України з 2004 року. Тобто ці заяви не є тотожними.
Уповноважений представник Національного антикорупційного бюро України у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином (справа апеляційної інстанції, а.с. 36-37), причини неявки суду не повідомив.
З підстав, передбачених ч.ч. 1,4 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд здійснений за відсутності особи, чия бездіяльність оскаржувалась.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення особи, що подала апеляційну скаргу, дослідивши матеріали апеляційного провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно із ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Порядок внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань визначений у статті 214 КПК України.
Так, ч. 1 ст. 214 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Частиною 2 цієї статті визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. При цьому, в реєстрі, серед іншого, згідно з п.4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України, зазначається короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Аналогічні вимоги закріплені у Положенні про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженому Наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298.
Частина 2 Глави 1 Розділу ІІ вказаного Положення закріплює, що відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 214 КПК України, зокрема - мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Із зазначеного вище слідує, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про вчинення кримінального правопорушення.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є існування об`єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак відповідного злочину. Якщо таких даних немає, то відповідні відомості не можуть вважатися такими, що мають бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Як вбачається із тексту заяви про вчинення злочину від 22.02.2021, ОСОБА_1 стверджує, що міністри та їх заступники, які працювали в урядах України з 2004 року, розрахували коефіцієнти для перерахунку пенсій, що суперечать діючому законодавству про пенсійне забезпечення, тобто вчинили кримінальні правопорушення, які мають ознаки злочину, передбаченого ст. 364 КК України. При цьому заявник в будь-якій формі не зазначає обставини, за якими можна визначити наявність елементів об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України. По суті заява ОСОБА_1 містить лише суб`єктивний виклад обставин, який фактично зводиться до незгоди із порядком нарахування пенсійних виплат.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку про відсутність в заяві ОСОБА_1 від 22.02.2021 очевидних фактів та відомостей, які б свідчили про наявність кримінального правопорушення і які мають бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В той же час, Національне антикорупційне бюро України листом №111-188/6370 від 26.02.2021 повідомило Заявника, що такі ж заяви із аналогічними питаннями раніше вже надходили до Національного антикорупційного бюро, про результати розгляду яких ОСОБА_1 було повідомлено листами від 11.03.2020, 28.12.2020 та 27.01.2021 із наданням необхідних роз`яснень. Нових фактів та обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінальних корупційних правопорушень його заява від 22.02.2021 не містить (справа суду першої інстанції а.с. 37). Тобто, посадові особи Національного антикорупційного бюро за наслідком розгляду такої заяви, встановили, що вона не містить очевидних ознак кримінального караного діяння та надали Заявнику письмову відповідь, що виключає бездіяльність, яка може бути предметом оскарження слідчому судді.
Втім, слідчий суддя, при розгляді скарги ОСОБА_1 в обґрунтування прийнятого рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 навів мотиви, які не стосуються фактів, викладених у заяві про злочин та предмету скарги зокрема.
Так, слідчий суддя за відсутності копій попередніх заяв ОСОБА_1 , які нібито вже були предметом розгляду Національного антикорупційного бюро та Вищого антикорупційного суду, встановив, що їх зміст містить ті самі відомості, що і заява про злочин від 22.02.2021, що може бути підставою для відмови у задоволенні скарги.
Крім того, слідчий суддя, посилаючись на припущення ОСОБА_1 , виказані ним у судовому засіданні, про ймовірне перенаправлення матеріалів кримінального провадження від Національного антикорупційного бюро до прокуратури Полтавської області, зазначив про необхідність обрання заявнику належний орган судового контролю за досудовим розслідуванням виходячи із територіального розташування органу досудового розслідування. Проте, зазначене речення за своїм логічним змістом не є висновком слідчого судді про непідсудність скарги ОСОБА_1 . Вищому антикорупційному суду, що має бути наслідком закриття провадження за скаргою, а є фактичним цитуванням пункту 20-2 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України, витягу із листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, який не є джерелом права, та посилання на практику Верховного Суду, яка у даному випадку не є релевантною відповідно до фактичних обставин справи.
Тобто по суті слідчий суддя, приймаючи оскаржуване рішення, не навів жодну із підстав, яка передбачена кримінальним процесуальним законодавством для відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 , не прийшов до жодних висновків щодо порушених скаржником питань, не проаналізував зміст заяви про злочин обставинам, викладеним у скарзі та діям посадових осіб, бездіяльність яких є предметом оскарження, а лише зазначив про необхідність залишення скарги ОСОБА_1 без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, а є, насамперед, гарантією проти свавілля (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 11-987сап18).
Пунктами 3, 35, 36 Висновку № 11 (2008) Консультативної Ради Європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що чіткі вмотивованість та обґрунтування є основними вимогами до судових рішень та важливим елементом права на справедливий суд. Виклад мотивів прийняття рішення не лише полегшує розуміння судового рішення та сприяє визнанню сторонами його суті, а й є насамперед гарантією проти нелегітимних рішень. Поперше, виклад мотивів зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його законність; подруге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система. Мотиви прийняття рішення повинні бути узгодженими, зрозумілими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку мотивації, яка привела суддю до ухвалення рішення.
Ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.03.2021 не відповідає критеріям обґрунтованості, вмотивованості та зазначеним стандартам якості судового рішення.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 409 КПК України визначено, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду (п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України).
Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до наступного.
Оскільки слідчим суддею Вищого антикорупційного суду фактично ухвалено правильне рішення про залишення скарги ОСОБА_1 без задоволення, втім висновки слідчого судді в обґрунтування зазначеного рішення не відповідають суті скарги та фактичним обставинам справи, зазначене є підставою для скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової, якою скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Національного антикорупційного бюро України, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слід залишити без задоволення з мотивів відсутності в заяві ОСОБА_1 від 22.02.2021 фактів, які б свідчили про наявність кримінального правопорушення. А тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтями 214, 303, 376, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.03.2021 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Національного антикорупційного бюро України, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: А.С. Никифоров
Судді: О.Ф. Павлишин
В.В. Чорна