- Presiding judge (HACC) : Oliinyk O.V.
- Secretary : Stashaka Ya.V.
- Lawyer : Kudlai O.P., Odiahaila A.V.
- Prosecutor : Posvystak O.M.
Справа № 991/2431/21
Провадження1-кс/991/2476/21
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2021 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі:
слідчого судді Олійник О.В.
з участю:
секретаря судового засідання Сташака Я.В.
прокурора Посвистака О.М.
підозрюваної ОСОБА_1
захисників Кудлай О.П., Одягайла А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Посвистака Олександра Миколайовича про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку міста Дніпродзержинськ (нині - місто Кам`янське) Дніпропетровської області, громадянку України, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , працюючу на посаді провідного інженера виробничо-технічної служби департаменту з технічного обслуговування, ремонту та телекомунікацій Державного підприємства «Укрхімтрансаміак», раніше не судиму, розлучену, - підозрювану у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 384 КК України у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52017000000000752 від 03.11.2017,
ВСТАНОВИВ:
8 квітня 2021 року прокурор третього відділу управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Посвистак О.М. звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про продовження на два місяці строку дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_1 на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у кримінальному провадженні №52017000000000752 від 03.11.2017 .
Обставини, на які у клопотанні посилається прокурор.
Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000752 від 03.11.2017.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до 1987 року нафтопродуктопровід «Самара-Західний напрямок», побудований як стратегічний об`єкт у 1965-1989 роках, входив до системи Державного комітету СРСР по забезпеченню нафтопродуктами.
Згідно з наказом Президії Верховної Ради СРСР від 29.12.1987 "Про скасування союзно-республіканського Державного комітету СРСР по забезпеченню нафтопродуктами" Рада Міністрів СРСР Постановою № 193 від 12.02.1988 "Про передачу об`єднань, підприємств і організацій скасованого Державного комітету СРСР по забезпеченню нафтопродуктами у відання відповідного Державного комітету РРФСР" передала 01.01.1988 на баланс останнього, в тому числі і нафтопроводи Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова.
Відповідно до наказу начальника головного управління по транспорту і постачанню нафтою та нафтопродуктами при Раді Міністрів РРФСР № 48а від 03.04.1970 створено Прикарпатське районне управління магістральних продуктопроводів з місцезнаходженням у місті Луцьку на базі дільниць Південно-Західного управління магістральних продуктопроводів Головнафтопостачу РРФСР. Наказом № 94 від 05.08.1970 місцезнаходження вказаного управління перенесено до міста Рівного.
Після розпаду СРСР Прикарпатському управлінню повернуто всі об`єкти Південно-Західного управління магістральних нафтопродуктів в межах України. На базі Прикарпатського районного управління магістральних нафтопродуктів - структурної одиниці Південно-Західного підприємства магістральних нафтопродуктів концерну "Роснафтопродукт" створено Прикарпатське управління "Прикарпаттранснафтопродукт", що зареєстроване розпорядженням голови Рівненської міської адміністрації № 169 від 22.02.1993. Правонаступником Прикарпатського управління "Прикарпаттранс-нафтопродукт" є дочірнє підприємство "Прикарпатзахідтранс" (далі - ДП «Прикарпатзахідтранс»), зареєстровано розпорядженням міського голови міста Рівне № 2790-р від 23.11.2001 та розташоване у місті Рівне, основним видом діяльності якого визначено трубопровідний транспорт загального користування. По трубопроводу транспортуються світлі нафтопродукти (дизпаливо) в Україну та за її межі.
Між Урядом України і Урядом Російської Федерації (надалі - Сторони) 26.07.1995 укладено Угоду про взаємодію під час експлуатації магістральних нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок і Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України (надалі-Угода), а також виробничо-технологічний зв`язок на них, що експлуатуються підприємствами акціонерної компанії трубопровідного транспорту нафтопродуктів "Транснафтопродукт". Зазначена Угода ратифікована Верховною Радою України (Закон України № 820-ХІV від 02.07.1999). Згідно абзацу 2 преамбули, а також ст. 1 Угоди, нафтопродуктопроводи Самара-Західний напрямок і Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України Сторонами визначені як магістральні.
Відповідно до ст. 21 Закону СРСР "Про власність в СРСР" від 06.03.1991, магістральний трубопровідний транспорт, яким є нафтопродуктопровід, перебував у загальносоюзній власності. З 24.08.1991 магістральний трубопровідний транспорт, що перебуває на території України, став власністю України на підставі правонаступництва.
У той же час службові особи Дочірнього підприємства "Прикарпатзахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт" діючи умисно та протиправно, всупереч вимогам нормативно-правових актів Республіки України, зловживаючи своїм службовим становищем, упродовж часу з моменту проголошення незалежності України (24.08.1991) заволоділи зазначеним майном (основними засобами), у тому числі будівлями, спорудами, об`єктами трубопроводу Самара-Західний напрямок та іншими основними засобами.
У зв`язку з тим, що об`єкти вказаного нафтопродуктопроводу протягом тривалого часу не передавалися державі Україна, 2 вересня 2005 року Генеральною прокуратурою, в особі Заступника Генерального прокурора України в інтересах Фонду державного майна України подано позов до Господарського суду Рівненської області про визнання права власності за державою в особі Фонду державного майна України на частини нафтопродуктопроводів Самара - Західний напрямок та Грозний - Армавір - Трудова, що проходять по території України.
За результатами судового розгляду, суддею Господарського суду Рівненської області у справі № 14/312 від 22.03.2011 прийнято рішення про задоволення позову повністю. Постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 та Вищого господарського суду України від 17.03.2015 рішення господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 у справі № 14/312 залишено без змін.
30.03.2015 ДП «ПрикарпатЗахідтранс» подало до Господарського суду Рівненської області заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 у справі № 14/312.
Під час судового розгляду ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.02.2016 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Державному підприємству «Український державний науково - дослідний і проектний інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» (далі - ДП «УкрДІАП»). На вирішення експертизи в тому числі поставлені питання №8 та №11 про те, чи є нафтопродуктопровід новоствореним, чи є частиною побудованого за часів існування СРСР та чи є нафтопродуктопровід магістральним. Також вказаною ухвалою експертів ДП «УкрДІАП» попереджено про відповідальність, передбачену ст. ст. 384, 385 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків.
Наказом по ДП «УкрДІАП» від 16.01.2017 №1-р проведення дослідження доручено експертній комісії у складі голови комісії заступника директора з будівництва ДП «УкрДІАП» ОСОБА_1 , заступника головного інженера, завідуючого випробувальною лабораторією ДП «УкрДІАП» ОСОБА_2 , виконуючого обов`язки начальника виробничого комплексного відділу будівельного проектування ОСОБА_3 .
У подальшому у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_1 , як особи, яка здійснює професійну діяльність, пов`язану з надання послуг експерта, виник умисел на зловживання своїми повноваженнями під час складення висновку інженерно-технічної судово-будівельної експертизи з метою використання його ДП «ПрикарпатЗахідтранс» як доказу у судовій справі № 14/312, в якості обґрунтування підстави прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову заступника Генерального прокурора України, тобто рішення суду в інтересах ДП «ПрикарпатЗахідтранс» з метою отримання неправомірної вигоди.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на виконання злочинного умислу, всупереч положень ст. 12 Закону України «Про судову експертизу», якою встановлено обов`язок експерта провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок, та п.2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, яким заборонено експерту самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, ОСОБА_1 спільно з іншими працівниками ДП «УкрДІАП», зокрема з в.о. директора ОСОБА_4 , а також членом комісії ОСОБА_3 , яка не була обізнана із її злочинним наміром, самостійно збирали матеріали для проведення експертизи та спілкувалися з учасниками судового процесу поза межами судового засідання.
Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в приміщенні ДП «ПрикарпатЗахідтранс», в період часу з 18 січня по 27 січня 2017 року отримали матеріали стосовно нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок» шляхом їх фотографування та часткового копіювання.
Крім того, у порушення п. 25 Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №687, безпосередній огляд об`єктів нерухомого майна, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що входили до складу частини нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок», що проходить територією України, ОСОБА_1 не проводився.
Водночас ОСОБА_1 усупереч ст. ст. 12, 13 Закону України «Про судову експертизу» та п. 3.9 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, клопотання до суду про надання доступу до об`єктів дослідження не заявлялись.
У подальшому в період з січня по 28 квітня 2017 року ОСОБА_1 у невстановленому місці та час, діючи умисно в інтересах ДП «ПрикарпатЗахідтранс», у порушення ст. 12, п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про судову експертизу», пункту 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, п. 25 Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №687, провела експертне дослідження та склала висновок, який суперечить змісту досліджуваних документів та явно виходять за межі поставлених питань, для подальшого надання їх суду.
Так, ОСОБА_1 , будучи головою експертної комісії, в період січня - лютого 2017 року (точний час та місце досудовим розслідування не встановлено) за результатами вивчення отриманих від ДП «Прикарпатзахідтранс» копій документів та отриманих систематизованих даних дослідження від інших експертів експертної групи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , склала проєкт Висновку з відповідями на питання №8 у такій редакції «… Порівняння складу і технічних характеристик об`єктів МНПП станом на 1992 р. (Таблиці 2.2 і 2.3) і станом на теперішній час (Таблиці 2.8 та 2.9) показує, що загалом характеристики МНПП суттєво не змінилися. З паспортів обладнання, будинків і споруд більша частина основного обладнання, трубопроводів, будинків і споруд було введено в експлуатацію ще за часів СРСР. За результатами виконаної роботи, вивчення і аналізу наданих документів, матеріалів і експлуатаційних матеріалів (паспортів обладнання і споруд, бухгалтерських документів) можна зробити висновок, що частина МНПП «Самара-Західний напрямок» не є новоствореним об`єктом, а був побудований (в основному) під час існування СРСР», та на питання №11 у такій редакції: «Магістральний нафтопродуктопровід «Самара - Західний напрямок» відповідає визначенню магістрального трубопроводу, що наведено в Законі України «Про трубопровідний транспорт», згідно з яким магістральний трубопровод - це технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об`єктами і спорудами, зв`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів, тобто є магістральним».
Таким чином, ОСОБА_1 усвідомлювала зміст питань відповідно до ухвали господарського суду Рівненської області від 18.02.2016 у справі №14/312 та межі її компетенції як особи, яка надає послуги експерта.
Формулюючи відповіді на питання №8 та №11 проєкту Висновку, до моменту встановленого слідством початку активного спілкування з представниками ДП «Прикарпатзахідтранс», ОСОБА_1 вивчивши наявні матеріали, вказала, що нафтопродуктопровід «Самара - Західний напрямок» є магістральним та не є новоствореним об`єктом, а був побудований (в основному) під час існування СРСР.
У подальшому, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_1 як особи, що надавала послуги експерта, виник умисел на складення завідомо неправдивого висновку інженерно-технічної судово-будівельної експертизи, який можливо було б використати як доказ у судовій справі № 14/312, з метою отримання неправомірної вигоди, та який би містив протилежні висновки, у порівнянні з раніше складеним проєктом висновку вказаної експертизи.
Переслідуючи мету отримання неправомірної вигоди як для себе безпосередньо, так і для ДП «ПрикарпатЗахідтранс», в березні 2017 року, за пособництва в.о. директора ДП «УкрДІАП» ОСОБА_4 , у виді встановлення прямого зв`язку та підтримання контактів ОСОБА_1 у невстановлений слідством спосіб надіслала проєкт Висновку посадовим особам ДП «ПрикарпатЗахідтранс» для його попереднього погодження та редагування.
ОСОБА_1 в період часу з 10.03.2017 по 13.03.2017 з використанням програми обміну цифровими повідомленнями «WhatsApp» неодноразово спілкувалася зі службовими особами ДП «ПрикарпатЗахідтранс» щодо редагування та кінцевого формулювання відповідей на питання №8 та №11 Висновку інженерно-технічної судової експертизи в інтересах вказаного підприємства.
У березні 2017 року ОСОБА_1 , після неодноразового спілкування з представниками ДП «ПрикарпатЗахідтранс», керуючись корисливим мотивом та переслідуючи корисливу мету, діючи в інтересах ДП «ПрикарпатЗахідтранс», відредагувала проєкт Висновку у такій редакції відповіді на питання №8: «…За результатами виконаної роботи, вивчення і аналізу наданих документів, матеріалів і експлуатаційних матеріалів (паспортів обладнання і споруд, бухгалтерських документів) можна зробити висновок, що частина МНПП «Самара-Західний напрямок» був побудований (в основному) під час існування СРСР, але за рахунок грамотної експлуатації, своєчасних усунень дефектів на базі регулярних технічних обстежень, заміни обладнання і трубопроводів, що вичерпали свій ресурс, технічного переоснащення і реконструкції існуючих об`єктів, а також будівництва нових, нафтопродуктопровід, що експлуатується ДП «ПрикарпатЗахідтранс», фактично обновлений і знаходиться в задовільному технічному стані», та на питання №11: «Згідно визначенню магістрального трубопроводу, який наведено в Законі України «Про трубопровідний транспорт», це технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об`єктами і спорудами, зв`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів. Згідно з СНиП 2.05.06-85, до складу магістральних трубопроводів входять головні насосні станції, які розташовані, як правило, на майданчиках постачальників нафтопродуктів, проміжні насосні станції і кінцеві насосні станції. Виходячи з того, що на трасі МНПП, що проходить територією України, відсутні головна і кінцева насосні станції, а є тільки проміжні, то об`єкти, що знаходяться у віданні ДП «ПрикарпатЗахідтранс», є частиною магістрального нафтопродуктопроводу».
Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на зловживання повноваженнями експерта та на написання завідомо неправдивого висновку експерта, ОСОБА_1 , достовірно знаючи (оскільки знайомилась з матеріалами судової справи та періодично підтримувала зв`язок з службовими особами ДП «ПрикарпатЗахідтранс»), що формулювання відповідей у висновку матимуть вирішальне значення в судовій справі №14/312, в період часу з кінця березня до 28 квітня 2017 року, за пособництва ОСОБА_4 , сформулювала відповіді на питання №8 та №11 Висновку в редакції, що в подальшому направлена до Господарського суду 28 квітня 2017 року. Так, на питання №8 Висновку ОСОБА_1 надала відповідь: «…За результатами виконаної роботи, вивчення і аналізу наданих документів, матеріалів і експлуатаційних матеріалів (паспортів обладнання і споруд, бухгалтерських документів) можна зробити висновок, що частина МНПП «Самара - Західний напрямок», яка проходить через територію України, була побудована (в основному) під час існування СРСР, але за рахунок грамотної експлуатації, сучасних усунень дефектів на базі регулярних технічних обстежень, заміни обладнання і трубопроводів, що вичерпали свій ресурс, технічного переоснащення і реконструкції існуючих об`єктів, а також будівництва нових, нафтопродуктопровід, що експлуатується та утримуються ДП «ПрикарпатЗахідтранс», фактично є новим об`єктом, переробленим за кошти ДП «ПрикарпатЗахідтранс». У свою чергу, відповідь на питання №11 Висновку ОСОБА_1 сформульовано так: «Згідно визначенню магістрального трубопроводу, який наведено в Законі України «Про трубопровідний транспорт», це технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входять окремий трубопровід з усіма об`єктами і спорудами, зв`язаними з ним єдиним технічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та побудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів. Згідно з СНиП 2.05.06-85 до складу магістральних трубопроводів входять головні насосні станції, які розташовані, як правило, на майданчиках постачальників нафтопродуктів, проміжні насосні станції і кінцеві насосні станції. Виходячи з того, що на трасі НПП, що проходить територією України, відсутні головна і кінцева насосні станції, а є проміжні, то об`єкти, що знаходяться у віддані ДП «ПрикарпатЗахідтранс» є нафтопродуктопроводом, який не є магістральним, оскільки не функціонує, як єдина система та не може бути використана за призначенням у розриві і іншими частинами нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок», які перебувають поза межами України.
Розташована на території України ділянка НПП по суті є лише об`єктом магістрального трубопровідного транспорту, який функціонує у нормальному технологічному режимі завдяки реконструкції /технічного переоснащення/ поліпшенням, зробленим ДП «ПрикарпатЗахідтранс» за його кошти».
Вказане твердження у відповіді на питання №8 Висновку, про те, що «нафтопродуктопровід, що експлуатується та утримуються ДП «ПрикарпатЗахідтранс», фактично є новим об`єктом, переробленим за кошти ДП «ПрикарпатЗахідтранс», суперечить змісту інших частин відповіді на питання №8 Висновку: «Частина нафтопродуктопроводу, а саме: «Самара - Західний напрямок», що проходить територією України, була побудована за часів СРСР в період 1965-1987 рр. і була одною із ланок технологічного комплексу, який функціонував як єдина система, і до складу якого входив власне трубопровід та усі об`єкти і споруди, пов`язані єдиним технологічним процесом перекачки нафтопродуктів… Вартість будівель, споруд та об`єктів трубопроводу МНПП «Самара - Західний напрямок», що проходить через територію України, які були передані на баланс Прикарпатського управління, експлуатуються на дату проведення експертизи…», а також суперечить розділам 2.5.3 «Стан НПП «Самара - Західний напрямок» на 1992 р.», 2.5.6 «Склад НПП «Самара - Західний напрямок» станом на теперішній час», 2.5.7. «Фукціонування НПП «Самара - Західний напрямок», дослідницької частини Висновку, відповідно до яких у складі даного нафтопродуктопроводу залишилась лінійна частина (нафтопродуктопровід), що поєднана з іншими технологічними об`єктами єдиним процесом щодо міждержавного, міжрегіонального та транзитного постачання нафтопродуктів.
Усвідомлюючи неможливість обґрунтування відповіді на питання №8 Висновку щодо визнання частини нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок» новим об`єктом з технічної точки зору, знаючи про непроведення досліджень первинних бухгалтерських та фінансово - господарських документів, ОСОБА_1 умисно здійснила безпідставні розрахунки, порівнюючи вартість об`єктів (основних засобів) МНПП "Самара-Західний напрямок", які Прикарпатське управління "Прикарпаттранснафтопродукт" отримало на баланс у 1992 році, із загальною сумою коштів, які були нібито проінвестовані зазначеним підприємством у вказаний об`єкт упродовж 21 року його діяльності, не враховуючи амортизаційних витрат, дооцінку основних фондів, індексації зміни курсу іноземної валюти.
Крім того, ОСОБА_1 у відповіді на питання №11 формулювання поняття магістрального трубопроводу, що міститься в Законі України «Про трубопровідний транспорт», усвідомлюючи його зміст, визначено нафтопродуктопровід, який знаходиться у відданні ДП «ПрикарпатЗахідтранс», а саме частина нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок», яка проходить територією України, як об`єкт магістрального трубопроводу, що прямо суперечить розділам 2.5.1 «Загальні відомості про експлуатуюче підприємство», 2.5.2 «Відомість про черговість будівництва і прийняття в експлуатацію ділянок і пускових комплексів НПП», 2.5.3 «Стан НПП «Самара - Західний напрямок» на 1992 р.», 2.5.6 «Склад НПП «Самара - Західний напрямок» станом на теперішній час», 2.5.7. «Фукціонування НПП «Самара - Західний напрямок» дослідницької частини Висновку та формулюванням, що містяться у відповіді №8 Висновку, в яких досліджено, що частина нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок», була спроектована та побудована згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів; за допомогою даного нафтопродуктопроводу здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки нафтопродуктів; а також дана частина нафтопродуктопроводу являється технологічним комплексом, що складається з лінійної частини та об`єктів пов`язаних єдиним технічним процесом.
Також ОСОБА_1 у відповіді на питання №11 зазначено, що згідно «СНиП 2.05.06-85» до складу магістральних трубопроводів входять головні, проміжні та кінцеві насосні станції, що не відповідає розділу 2.3 «Загальні відомості про об`єкти і методи дослідження» дослідницької частини Висновку та змісту самого «СНиП 2.05.06-85», оскільки останній передбачає, що до складу магістрального трубопроводу, в тому числі, входять лише головні і проміжні перекачувальні і наливні насосні станції.
Вказані формулювання відповідей на питання №8 та №11 були викладені у висновку інженерно-технічної судової експертизи від 20.03.2017 у справі №14/312, що була надана до Господарського суду Рівненської області 28.04.2017, сформовані ОСОБА_1 шляхом зловживання останньою повноваженнями експерта, оскільки явно виходять за межі поставлених питань, суперечать дослідницькій частині Висновку, нормативним документам, виходячи з яких ОСОБА_1 формувалися відповіді на питання, а також, враховуючи попередні проєкти Висновку, є завідомо неправдивими.
Формування відповідей на питання №8 та №11 висновку інженерно-технічної судової експертизи від 20.03.2017 було здійснено умисно для вирішення судового спору на користь ДП «ПрикарпатЗахідтранс» у справі №14/312, а отже зловживання повноваженнями експерта здійснювалось з метою одержання неправомірної вигоди, і на користь ДП «ПрикарпатЗахідтранс».
В подальшому ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що складений нею висновок інженерно-технічної судової експертизи від 20.03.2017 у справі № 14/312 є завідомо неправдивим, підписала його як особа, яка надавала послуги експерта.
Даний висновок разом з матеріалами судової справи №14/312 супровідним листом №2804-1 від 28 квітня 2017 року направлено до Господарського суду Рівненської області. Рішенням судді Господарського суду Рівненської області від 30.08.2017 у задоволенні позову прокуратури в інтересах держави до ТОВ «Прикарпатзахідтранс» відмовлено на підставі доводів, викладених у висновку інженерно-технічної судової експертизи від 20.03.2017 у справі № 14/312, проведеної ДП «УкрДІАП».
За результатами оцінки висновку інженерно-технічної судової експертизи від 20.03.2017, підписаного ОСОБА_1 та погодженого в.о. директора ДП «УкрДІАП» ОСОБА_4 , суд дійшов висновку про те, що частина нафтопродуктопроводу Самара-Західний напрямок, яка проходить територією України, була побудована (в основному) під час існування СРСР, але за рахунок грамотної експлуатації, своєчасних усунень дефектів на базі регулярних технічних обстежень, заміни обладнання і трубопроводів, що вичерпали свій ресурс, технічного переоснащення і реконструкції існуючих об`єктів, а також будівництва нових, нафтопродуктопровід, що експлуатується та утримується відповідачем, фактично є новим об`єктом, переробленим за його кошти. Аналогічний за змістом висновок викладений у висновку інженерно-технічної судової експертизи від 20 березня 2017 року у справі № 14/312 (абз. 3, арк. 141 Висновку експертизи). Також, згідно з висновком інженерно-технічної судової експертизи від 20.03.2017 у справі № 14/312, до складу магістральних трубопроводів входять головні насосні станції, які розташовані, як правило, на майданчиках постачальників нафтопродуктів, проміжні насосні станції і кінцеві насосні станції. На трасі нафтопродуктопроводу Самара-Західний напрямок, що проходить територією України, відсутні головна і кінцева насосні станції, а є тільки проміжні, а об`єкти, що знаходяться у віданні ДП "ПрикарпатЗахідтранс", є нафтопродуктопроводом, який не є магістральним, оскільки не функціонує як єдина система та не може бути використана за призначенням у розриві з іншими частинами нафтопродуктопроводу "Самара-Західний напрямок", які перебувають поза межами України" (абз. 1, арк. 143 Висновку експертизи). Крім того, згідно з вищенаведеним висновком, розташована на території України ділянка вказаного нафтопродуктопроводу по суті є лише об`єктом магістрального трубопровідного транспорту, який функціонує у нормальному технологічному режимі завдяки реконструкції/технічного переоснащення/поліпшенням, зробленим ДП "ПрикарпатЗахідтранс" за його кошти (абз. 2, арк. 143 Висновку експертизи)».
Постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 та Верховного Суду України від 30.05.2018 рішення господарського суду Рівненської області від 30.08.2017 у справі №14/312 залишено без змін.
Таким чином, частина магістрального нафтопродуктопроводу Самара-Західний напрямок, що проходить територією України (з усіма будівлями, спорудами, лінійною частиною та технологічними об`єктами) на суму 212 280 000,00 грн., унаслідок зловживання ОСОБА_1 , як особою, яка здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням послуг експерта при складенні висновку інженерно-технічної судової експертизи від 20.03.2017 у справі № 14/312, який є завідомо неправдивим, 18.12.2017 вибула з державної власності та інтересам держави заподіяні тяжкі наслідки, що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян.
Висновком експертів Київського науково - дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комісійної судової будівельно - технічної експертизи від 04.02.2021 №6567/20-42/6568/6569/20-43 не підтверджується формулювання відповідей на питання №8 та №11 Висновку інженерно-технічної судової експертизи від 20.03.2017 у справі № 14/312, сформованого експертами ДП «УкрДІАП».
Ґрунтуючись на цих обставинах, детектив зазначає, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 384 КК України, тобто у зловживанні повноваженнями особою, яка здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням послуг експерта, з метою отримання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави; у складенні для надання та наданні суду завідомо неправдивого висновку експерта. Повідомлення про підозру ОСОБА_1 оголошене та вручене 11.02.2021.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.03.2020 відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (272400,00 грн.) із покладенням процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, детектива, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою; не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, детектива, прокурора, слідчого судді, суду; повідомляти слідчого, детектива, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватись від будь-якого спілкування зі свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , посадовими особами ТОВ «Прикарпатзахідтранс», а саме: директором ОСОБА_6 ; заступником директора ОСОБА_7 ; заступником директора з питань правого забезпечення ОСОБА_8 ; головним інженером ОСОБА_9 ; головним бухгалтером ОСОБА_10 ; здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон та всі інші документи, що дають право на виїзд з України. 04.03.2021 за ОСОБА_1 внесено заставу у розмірі, визначеному ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.03.2020.
Прокурор вказує, що внаслідок складності кримінального провадження, проведення тривалих за часом слідчих (розшукових) та процесуальних дій для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень, завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу неможливо, оскільки необхідно провести у кримінальному провадженні ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, а також виконати вимоги ст. 290 КПК України щодо закінчення досудового розслідування, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування. Виконання вказаних процесуальних дій необхідне для забезпечення прав, свобод та законних інтересів усіх учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду.
Посилаючись на наведені вище обставини, на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, а саме, що підозрювана може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також на встановлення органом досудового розслідування нових обставин, які додатково свідчать про можливість підозрюваної вчинити вище вказані дії, прокурор просить продовжити строк дії покладених раніше на підозрювану обов`язків на два місяці.
Позиція сторін у судовому засіданні.
Прокурор Посвистак О.М. у судовому засіданні підтримав клопотання з підстав, зазначених у ньому, просив задовольнити. Пояснив, що підозра у вчиненні інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень є обґрунтованою; ризики, які встановлені слідчим суддею при застосуванні до підозрюваної запобіжного заходу, не зникли та продовжують бути актуальними. Після застосування до підозрюваної запобіжного заходу, органом досудового розслідування встановлено нові обставини, які додатково свідчать про можливість підозрюваної вчинити дії, передбачені п.1,2 ч. 1 ст. 177 КПК України, такими обставинами є виїзд свідка ОСОБА_4 на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим, з яким ОСОБА_1 підтримує тісні ділові та товариські відносини, який здійснював координацію злочинних дій ОСОБА_1 , будучи її керівником; видалення ОСОБА_1 електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із вмістом електронної скриньки, яка була зареєстрована ще в 2005 році. Постановою заступника Генерального прокурора від 07.04.2021, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців - до 11.05.2021. Обставинами, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу та покладення на ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, зокрема є необхідність завершення проведення судової будівельно-технічної експертизи; здійснення огляду документів, вилучених під час обшуків; встановлення місцезнаходження ОСОБА_4 ; витребування аудиту «Прикарпатзахідтранс» та здійснення дослідження документів, на підставі яких він проводився з метою співставлення документів, на підставі яких проводилися експертизи; розсекречення матеріалів НСРД.
Захисники підозрюваної - адвокати Кудлай О.П. та Одягайло А.В. заперечили проти задоволення клопотання, просили відмовити у його задоволенні, подали письмові заперечення в яких послались на те, що пред`явлена ОСОБА_1 підозра є необґрунтованою та базується на припущеннях; докази, які долучені прокурором до клопотання не підтверджують обставин, викладених у повідомленні про підозру та не пов`язують підозрювану з інкримінованими їй кримінальними правопорушеннями. ОСОБА_1 не має правового статусу судового експерта та не здійснює професійну діяльність, пов`язану із наданням послуг експерта, вона є фахівцем з відповідних галузей знань, яка може бути залученою для проведення експертизи для отримання спеціальних знань; в Реєстрі атестованих судових експертів ОСОБА_1 не значиться. ДП «Український державний науково-дослідний і проектний інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» не є державною установою з проведення судових експертиз. Таким чином, ОСОБА_1 не є суб`єктом кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 365-2 та ч.2 ст. 384 КК України, оскільки не є судовим експертом або експертом державної експертної установи, а є працівником державної установи, залученої до проведення деяких видів експертиз, яка має фахівців з відповідних галузей знань, правовий статус яких встановлений ч.4 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу». Ризики, про існування яких вказано прокурором у клопотанні, відсутні. Паспорт для виїзду за кордон зданий до відповідних органів. Тривалий час, який пройшов з моменту описаних у підозрі подій, наявність у розпорядженні сторони обвинувачення необхідних документів, оскільки речі та документи, які становили інтерес для слідства, уже були вилученими органом досудового розслідування, свідчить про відсутність ризику знищення чи переховування речей та документів, що мають значення для досудового розслідування. Стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження доводів про здійснення ОСОБА_1 впливу на свідків з метою зміни їхніх показів, при спілкуванні зі свідками ОСОБА_1 навпаки зазначала про те, що їм необхідно говорити правду і чітко відповідати на питання детектива, нічого не вигадувати та не брехати. Можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином не підтверджена належними доказами, ґрунтується на припущеннях. Стосовно встановлених нових ризиків, захисники вказали, що звільнення ОСОБА_4 і його виїзд до Автономної Республіки Крим, яка є територією України, не свідчить про намір чи можливість підозрюваної вчинити дії з метою переховування; факт видалення поштової скриньки разом із її вмістом є правом особи, оскільки заборони на видалення таких даних на той час не було.
Підозрювана ОСОБА_1 проти задоволення клопотання заперечила, підтримавши позицію своїх захисників. Пояснила, що належним чином виконує покладені на неї обов`язки, завжди прибуває до детективів та суду за першою вимогою, з ОСОБА_4 спілкування не підтримує.
Встановлені слідчим суддею обставини справи, оцінка і мотиви слідчого судді.
Матеріалами, доданими до клопотання, підтверджено, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000752 від 03.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 365-2, ч. 2 ст. 384 КК України. У цьому кримінальному провадженні 11.02.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 384 КК України, а саме у зловживанні своїми повноваженнями особою, яка здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням послуг експерта, з метою отримання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки; у складенні для надання та наданні суду завідомо неправдивого висновку експерта.
Клопотання підсудне Вищому антикорупційному суду відповідно до ст. 33-1, ст. 216 КПК України, оскільки досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється у тому числі щодо злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 368 КК України, і наявна умова, передбачена пунктами 1,2 ч. 5 ст. 216 КПК України, та постановою директора НАБУ від 09.02.2021, погодженою прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Кричуном В.В., прийнято рішення про здійснення розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, у кримінальному провадженні №52017000000000752 від 03.11.2017 детективами Національного антикорупційного бюро України.
11.02.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 384 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.03.2020 відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (272400,00 грн.) із покладенням процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, детектива, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою; не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, детектива, прокурора, слідчого судді, суду; повідомляти слідчого, детектива, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватись від будь-якого спілкування зі свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , посадовими особами ТОВ «Прикарпатзахідтранс», а саме: директором ОСОБА_6 ; заступником директора ОСОБА_7 ; заступником директора з питань правого забезпечення ОСОБА_8 ; головним інженером ОСОБА_9 ; головним бухгалтером ОСОБА_10 ; здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон та всі інші документи, що дають право на виїзд з України.
04.03.2021 за ОСОБА_1 внесено заставу у розмірі, визначеному ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.03.2020.
Постановою першого заступника Генерального прокурора від 07.04.2021 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяці - до 11.05.2021.
Відповідно до ч. 7 ст.194 КПК України, обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Ураховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, слідчий суддя під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків з`ясовує, крім відомостей, зазначених у ч. 1 ст. 194 КПК України, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують покладення на особу обов`язків, та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про покладення відповідних обов`язків.
Щодо обґрунтованості підозри.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Слідчий суддя вважає, що повідомлена ОСОБА_1 підозра у вчиненні злочинів на час розгляду клопотання є обґрунтованою, тобто зазначені у клопотанні прокурора і додані до нього матеріали кримінального провадження підтверджують існування фактів та інформації, які дають достатні підстави підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні зазначених вище злочинів, і на їх основі можна дійти висновку, що на цьому етапі кримінального провадження є виправданим подальше розслідування.
Щодо твердження захисників про те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 365-2 та ч.2 ст. 384 КК України, оскільки не отримала кваліфікацію судового експерта, слід зазначити наступне. Суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст.365-2 КК України, є у тому числі інша особа, "яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, але здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, у тому числі послуг експерта..." Визначення публічних послуг відсутнє у чинному законодавстві. У листі Міністерства юстиції України від 18.12.2009 N 967-0-2-09-22 «Щодо надання роз`яснення термінів, які застосовуються у Законі України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення" публічні послуги визначено як послуги, що надаються органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, які перебувають в їх управлінні. Центр політико-правових реформ визначив публічні послуги як усі послуги, що надаються публічним (державним та самоврядним) сектором або іншими суб`єктами за рахунок публічних коштів (електронний ресурс http://parvo.org.ua). Враховуючи, що у приписах ст. 365-2, 384 КК України відсутня прив`язка до суб`єкта виключно із правовим статусом "судовий експерт", а також те, що ОСОБА_1 згідно пред`явленої їй підозри, була головою експертної комісії, яка проводила експертне дослідження за ухвалою суду, була попереджена про відповідальність, передбачену ст. ст. 384, 385 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов`язків, та її дії кваліфіковані як дії особи, що здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням послуг експерта, твердження захисників про те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 365-2 та ч.2 ст. 384 КК України, є необгрунтованими.
Заперечення сторони захисту щодо належності та допустимості зібраних стороною обвинувачення ряду доказів, інакше трактування змісту і значення певних матеріалів кримінального провадження, не спростовують наявності достатніх відомостей, які вказують на обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри про вчинення злочинів.
Щодо продовження існування ризиків.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії.
Прокурором доведено, що на теперішній час є достатні підстави вважати, що продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4 частини 1 статті 177 КПК України, а саме підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Прокурором обґрунтовано, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду не зменшився та залишається бути актуальним, виходячи з таких підстав.
Злочин, передбачений ч. 3 ст. 365-2 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , є тяжким корупційним злочином, передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна або без такої, яке в разі визнання винуватою, повинне бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 69, 75 КК України.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Підозрювана має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що розширює можливості особи залишити територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Зазначена обставина сама по собі може свідчити про можливість підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у поєднанні з тяжкістю можливого покарання. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема, позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії», в якій зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.
У власності ОСОБА_1 та членів її родини знаходиться квартира загальною площею 61 кв.м., що розташована у м. Кам`янське Дніпропетровської області. У 2019 році ОСОБА_1 задекларувала готівкові кошти в розмірі 30000 дол. США та 1120 Євро, а також заробітну плату за основним місцем роботи в сумі 569 015 грн. Таким чином, матеріальний стан підозрюваною дозволяє останній вчинити дії з метою переховування.
Наведені відомості у своїй сукупності разом із відомостями про родинні зв`язки ОСОБА_1 (розлучена, має доньку, яка постійно проживає на території Естонії), дають достатні підстави для переконання, що підозрювана ОСОБА_1 може вчинити спроби переховування від органів досудового розслідування та/або суду як на території України, так і шляхом виїзду за її межі.
Повідомлена прокурором нова обставина щодо виїзду свідка ОСОБА_4 на територію тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим, що на думку сторони обвинувачення свідчить також і про можливість підозрюваної виїхати на тимчасово окуповану територію з метою переховування, не береться слідчим суддею до уваги, оскільки прокурор не довів відповідний зв`язок між зміною місця проживання свідка ОСОБА_4 та можливістю підозрюваної вчинити дії, визначені п.1.ч.1 ст. 177 КПК України. Додатково слід зазначити про позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Мамедова проти Росії» (справа №7064/05 від 01.06.2006), про те, що поведінка співобвинуваченого (за обставинами справи переховується від слідства), не може бути вирішальним фактором для оцінки ризику переховування від правосуддя арештованої. Така оцінка має базуватись на особистих обставинах ув`язненої особи.
Покладення на підозрювану обов`язків здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою, повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання, не можуть повною мірою виключити спроб підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки такі дії вона може вчиняти і на території України.
Письмові заперечення захисника головним чином зводяться до оцінки обґрунтованості підозри та наявності у сторони обвинувачення доказів з точки зору їх достатності для висновку про остаточну винуватість підозрюваної, що виходить за межі повноважень слідчого судді під час розгляду клопотання про продовження строку дії обов`язків. Належну оцінку таким доказам і кінцевий висновок щодо винуватості особи має надати суд при розгляді справи по суті.
Ризик знищення, переховування, або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Характер та обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , вказують на те, що вона може вживати активних дій, спрямованих на знищення або приховання документів, які мають доказове значення у кримінальному провадженні. Такий ризик залишається актуальним виходячи з того, що ОСОБА_1 була видалена переписка з вилученого мобільного телефону, видалені проєкти Висновку інженерно- технічної судової експертизи в справі №14/312, які у подальшому відновлені і здобуті експертами на стадії досудового розслідування, тобто остання вчиняла дії з метою приховання та знищення відомостей, які підтверджують її причетність до вчинення кримінальних правопорушень.
Прокурором обґрунтовано, що встановлені досудовим розслідування нові обставини, є такими, що додатково свідчать про можливість підозрюваної здійснити дії, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, 25.03.2021 в порядку тимчасового доступу в ТОВ «Укрнет» вилучено відомості про вміст електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка використовувалась ОСОБА_1 в період часу з 2016 року. При огляді відомостей, отриманих в порядку тимчасового доступу, детективами встановлено, що електронна поштова скринька з адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була зареєстрована 04.02.2005, повністю видалена 20.08.2020 разом з вмістом. Вказане свідчить, що ОСОБА_1 , з метою попередження притягнення її до кримінальної відповідальності, на протязі менш як місяця після проведення обшуку за місцем її проживання, реєстрації та робочим місцем свідомо повністю видалила свою електронну пошту, якою користувалась на протязі 15 років.
Ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Враховуючи обізнаність ОСОБА_1 про осіб, які давали показання у кримінальному провадженні, вона може вплинути на них з метою зміни наданих показань, що в подальшому виключить надання ними правдивих і повних показань під час досудового розслідування і судового розгляду.
Матеріалами, доданими до клопотання підтверджено, що ОСОБА_1 , в період з 2018 по теперішній час безпосередньо здійснює організаційно - розпорядчий та адміністративно-господарський контроль за діяльністю суб`єкта господарювання ТОВ «Промінжиніринг-Діагностика», найманими працівниками яких є ОСОБА_2 (виконує номінальну роль директора) та ОСОБА_3 (залучається до робіт в якості спеціаліста по формуванню проектів), тобто вказані особи перебувають у службовій залежності від ОСОБА_1 ОСОБА_1 укладають договори від імені ТОВ «Промінжиніринг-Діагностика», використовуючи, в тому числі, сканкопію підпису ОСОБА_2 , здійснюється розподіл прибутків отриманих ТОВ «Промінжиніринг-Діагностика» між найманими працівниками, в тому числі і виплати ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій встановлено спілкування ОСОБА_1 із свідком ОСОБА_3 з приводу допиту у слідчого та узгодження однакової позиції на майбутніх допитах. Будучи повторно допитаними в якості свідків, ОСОБА_3 та ОСОБА_11 змінили свої покази щодо дій ОСОБА_1 у порівнянні з показами, що були надані при первинному допиті, що свідчить про можливість підозрюваної здійснювати вплив на свідків з метою зміни свідками своїх показів, які були надані під час досудового розслідування.
При оцінці вказаного ризику слідчий суддя враховує встановлений нормами КПК України порядок безпосереднього сприйняття судом показів від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, із забезпеченням права обвинуваченого на перехресний допит. Суд під час судового провадження може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо сприймав, отримав усно від свідків (ст. 23 КПК України). Тобто, ризик незаконного впливу на свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показів від свідків та дослідження їх судом.
Отже, на даний час продовжує існувати загроза того, що підозрювана може здійснити дії, спрямовані на вплив у позапроцесуальний спосіб на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою ненадання органу досудового розслідування достовірних показань щодо участі та ролі ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень для уникнення останньою кримінальної відповідальності.
Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Прокурором доведено, що ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином продовжує бути актуальним. Так, 13.12.2019 під час допиту в якості свідка ОСОБА_1 повідомлено про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування та про кримінальну відповідальність, передбачену за розголошення даних досудового слідства або дізнання. Однак, попри зазначене, ОСОБА_1 в телефонних розмовах із ОСОБА_12 та ОСОБА_5 повідомила останнім питання, які ставились під час допиту, її думку, як правильно відповідати на вказані питання, тим самим розголосила відомі їй відомості досудового розслідування, що свідчить про наявність вищевказаного ризику.
Щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді.
Як вбачається з клопотання прокурора та постанови першого заступника Генерального прокурора від 07.04.2021, завершити досудове розслідування до закінчення дії ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.03.2021, тобто до 11.04.2021, не є можливим внаслідок складності кримінального провадження та необхідності провести достатню кількість процесуальних, слідчих (розшукових) дій, а саме: завершити проведення судової будівельно-технічної експертизи; завершити проведення негласних слідчих (розшукових) дій; сформувати протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій; розсекретити документи, які були підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій; встановити місце перебування та провести додатковий допит свідка ОСОБА_4 , ймовірне місцезнаходження якого Автономна Республіка Крим, та інших осіб, які можуть бути свідками у даному кримінальному провадженні; завершити огляд веритифікованої копії інформації (сформованої за участю спеціаліста), яка була вилучена під час обшуку за юридичною адресою ТОВ «Прикарпатзахідтранс» (більше ста тисяч окремих документів, у тому числі видалених, які підлягають перегляду та відновленню); завершити огляд документів, вилучених в порядку тимчасового доступу в ТОВ «Бейкер Тіллі Україна».
Виходячи з того, що строк досудового розслідування продовжений постановою першого заступника Генерального прокурора до трьох місяців, до 11.05.2021, є підстави для вирішення питання продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України, покладених на підозрювану ОСОБА_1 відповідним судовим рішенням.
Отже, на даному етапі кримінального провадження, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочинів, один із яких є тяжким (ч. 3 ст. 365-2 КК України) та продовження існування чотирьох доведених ризиків, відомостей щодо особи підозрюваної, слідчий суддя дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених раніше на підозрювану ОСОБА_1 , що є необхідним з метою забезпечення дієвості цього кримінального провадження. Такі обов`язки на цій стадії кримінального провадження є необхідними і достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної у кримінальному провадженні та запобіганню доведеним у судовому засіданні ризикам.
При визначенні строку на який може бути продовжено строк дії обов`язків, слідчий суддя, керуючись положеннями ч. 7 ст. 194 КПК України, а також ч.5 ст.219 КПК України, про те, що строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у порядку ст.290 КПК України не включається у строки досудового розслідування, вважає за можливе продовжити строк дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_1 на два місяці, але в межах строку досудового розслідування.
Керуючись ст. 177, 178, 182, 194, 199, 309 КПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк дії обов`язків, покладених ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.03.2021 року на підозрювану ОСОБА_1 , на два місяці, але в межах строку досудового розслідування, а саме:
1) прибувати до слідчого, детектива, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
2) не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, детектива, прокурора, слідчого судді, суду;
3) повідомляти слідчого, детектива, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватись від будь-якого спілкування зі свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , посадовими особами ТОВ «Прикарпатзахідтранс», а саме: директором ОСОБА_6 ; заступником директора ОСОБА_7 ; заступником директора з питань правого забезпечення ОСОБА_8 ; головним інженером ОСОБА_9 ; головним бухгалтером ОСОБА_10 ;
5) здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон та всі інші документи, що дають право на виїзд з України.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №52017000000000752 від 03.11.2017.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя О.В. Олійник