Document No. 96395855

Справа № 991/2509/21

Провадження 1-кп/991/17/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією у складі:

головуючого - Маслова В.В.,

суддів - Строгого І.Л., Федорак Л.М.,

секретар судового засідання - Луганський О.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальне провадження № 52020000000000509 стосовно обвинувачення:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжя, громадянина України, освіта вища, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення:

прокурор - Гарванко І.М.,

сторона захисту:

обвинувачений - ОСОБА_1 ,

у режимі відеоконференції з Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя:

захисник - Черкашин І.І.,

у с т а н о в и в:

Формулювання обвинувачення та частина статті закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

1.Наприкінці листопада - початку грудня 2019 року (більш точний час досудовим слідством не встановлений), в ОСОБА 1 виник злочинний умисел, на отримання неправомірної вигоди від керівників суб`єктів господарювання, які входять до сфери управління Держрезерву за залишення їх на займаних посадах та сприяння з боку керівництва Держрезерву у їх подальшій діяльності, породжений корисливим мотивом в такий спосіб збагатитись, за рахунок отримання частини від неправомірної вигоди, одержаної від керівників суб`єктів господарювання.

2.Злочинний план та корисливий мотив ОСОБА 1 щодо отримання неправомірної вигоди полягав у наступному:

-залучити Голову Держрезерву ОСОБА 2, до компетенції якого належали питання призначення та звільнення керівників суб`єктів господарювання, які входять до сфери управління Держрезерву, до злочинної діяльності шляхом доведення до нього злочинного плану та роз`яснення порядку дій, необхідних для одержання неправомірної вигоди та можливостей для особистого збагачення;

-забезпечити схиляння керівників суб`єктів господарювання, які входять до сфери управління Держрезерву, до надання неправомірної вигоди за залишення їх на займаних посадах та сприяння з боку керівництва Держрезерву у їх подальшій службовій діяльності;

-забезпечити отримання такої неправомірної вигоди та конфіденційність її передачі, у тому числі шляхом залучення довіреної особи, яка буде здійснювати функції кур`єра та при цьому забезпечуватиме умови конспірації та прихованості;

-отримувати для себе грошову винагороду за організацію вчинення злочинів у розмірі 20 відсотків від суми отриманої неправомірної вигоди.

3.З цією метою, 17.01.2020 ОСОБА 1, діючи умисно, відповідно до завчасно розробленого плану, спрямованого на організацію отримання Головою Держрезерву ОСОБА 2 неправомірної вигоди від ОСОБА_1 , який обіймав посаду генерального директора ДО «Комбінат «Зірка», відбув до м. Запоріжжя, де у період часу з 15 години 00 хвилин до 17 години 00 хвилин у ресторані «Фієста», який розташований за адресою: м. Запоріжжя, б. Шевченка, 4, у розмові зі ОСОБА_1 , вчинив дії, направлені на схиляння останнього до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, а саме повідомив останньому, що для його залишення на посаді генерального директора ДО «Комбінат «Зірка», подальшого нестворення перешкод у поточній службовій діяльності та побудови партнерських відносин з новим керівництвом Держрезерву, необхідно передати для Голови Держрезерву Особа 2 неправомірну вигоду, розмір якої підлягає обговоренню, проте повинен бути достатнім та належним для рівня Голови Держрезерву.

4.При цьому ОСОБА 1 наголошував ОСОБА_1 , що у зв`язку з призначенням нового Голови Держрезерву, його залишення на посаді генерального директора ДО «Комбінат «Зірка» можливе лише за умови надання йому, ОСОБА 1, грошових коштів для подальшої передачі Голові Держрезерву ОСОБА 2, розраховуючи при цьому в такий спосіб також збагатитись за рахунок ОСОБА_1 .

5.У подальшому, а саме 21.01.2020 під час зустрічі, яка відбувалась у місті Києві біля готелю «Дніпро», що знаходиться за адресою: вул. Хрещатик, 1/2, у період часу з 18 години 30 хвилин до 19 години 30 хвилин ОСОБА 1, відповідно до завчасно розробленого плану, спрямованого на організацію отримання Головою Держрезерву ОСОБА 2 неправомірної вигоди від ОСОБА_1 , продовжив вчиняти дії, направленні на схиляння останнього до надання неправомірної вигоди, а саме повідомив останньому, що за залишення на посаді генерального директора ДО «Комбінат «Зірка», подальше не створення перешкод у службовій діяльності та побудові партнерських відносин з новим керівництвом Держрезерву необхідно передати неправомірну вигоду у розмірі 20 000 доларів США.

6.Цього ж дня, ОСОБА_1 , перебуваючи у м. Києві у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер діянь ОСОБА 1, прийняв рішення погодитись на пропозицію ОСОБА 1 щодо передачі останньому та Голові Держрезерву ОСОБА 2 неправомірної вигоди за вчинення ним дій в інтересах ОСОБА_1 із використанням свого службового становища.

7.22.01.2020, у період часу з 09 годин 40 хвилин до 10 години 10 хвилин під час зустрічі у службовому кабінеті ОСОБА 1, розташованого на другому поверсі адміністративної будівлі Держрезерву за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 28/9 літера А у кімнаті відпочинку, під час розмови між ОСОБА 1 та ОСОБА_1 , останній, будучи схиленим ОСОБА 1, шляхом умовлянь та погроз, розуміючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх діянь та ОСОБА 1, бажаючи настання наслідків від надання неправомірної вигоди Голові Держрезерву ОСОБА 2, а саме залишення на посаді генерального директора ДО «Комбінат «Зірка», у завуальованій формі погодився на пропозицію ОСОБА 1 щодо надання неправомірної вигоди для Голови Держрезерву ОСОБА 2 у розмірі 20 000 доларів США. Також ОСОБА 1 та ОСОБА_1 домовились, що передача неправомірної вигоди у розмірі 20 000 доларів США з міста Запоріжжя до міста Київ відбуватиметься з дотриманням заходів конспірації, які забезпечить ОСОБА 1.

8.Цього ж дня, у період часу з 14 години 40 хвилин до 14 години 50 хвилин ОСОБА 1, в кімнаті відпочинку службового кабінету Голови Держрезерву за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 28/9 літера А, повідомив ОСОБА 2, що ОСОБА_1 на його вимогу передасть йому кошти - предмет неправомірної вигоди в розмірі 20 000 доларів США для передачі ОСОБА 2 за невчинення ним дій, спрямованих на прийняття рішення щодо звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора ДО «Комбінат «Зірка» та подальше сприяння у його службовій діяльності.

9.Для цього ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх діянь, направлених на передачу через ОСОБА 1 неправомірної вигоди Голові Держрезерву, та бажаючи настання наслідків від передачі такої неправомірної вигоди у вигляді залишення на посаді генерального директора ДО «Комбінат «Зірка», діючи за вказівками ОСОБА 1, для забезпечення конфіденційності передачі неправомірної вигоди у розмірі 20 000 доларів США, 23.01.2020 прибув до приміщення фінансової компанії «Європошта», розташованої за адресою: проспект Металургів, б. 12 А, м. Запоріжжя, яка надає послуги з передачі грошових коштів за винагороду, де відправив кошти у розмірі 19 200 доларів США для отримання за числовим кодом у місті Києві.

10.Іншу частину коштів у гривневому еквіваленті 800 доларам США, а саме 19 245 грн ОСОБА_1 передав водію ДО «Комбінат «Зірка» ОСОБА 3, який не був обізнаний зі злочинним наміром ОСОБА_1 , та доручив перерахувати на банківську картку.

11.24.01.2020 ОСОБА 1, отримавши обумовлені кошти від ОСОБА_1 , близько 17 год 20 хв, діючи умисно, з корисливих мотивів, відповідно до завчасно розробленого плану, перебуваючи у кімнаті відпочинку службового кабінету Голови Держрезерву за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 28/9, передав ОСОБА 2, отриману від ОСОБА_1 неправомірну вигоду - кошти у розмірі 20 000 доларів США за невчинення дій, спрямованих на прийняття рішення щодо звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора ДО «Комбінат «Зірка» та подальше сприяння у його діяльності, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 24.01.2020 становило 490 400 грн, після чого, відповідно до розробленого плану, взяв собі частину неправомірної вигоди, а саме 20 відсотків від загальної суми 20 000 доларів США, тобто 4 000 доларів США, задовольнивши таким чином свій корисливий мотив на вчинення злочину, залишивши на столі у кімнаті відпочинку частину вказаної неправомірної вигоди у розмірі 16 000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 24.01.2020 становило 392 320 грн.

12.З огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 , обвинувачується у наданні неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за невчинення ним в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.

Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання.

13.Згідно з матеріалами кримінального провадження, 09.04.2021 між прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Гарванком Ігорем Мироновичем, який на підставі ст. 37 КПК України визначений прокурором у цьому кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участі захисника обвинуваченого - адвоката Черкашина Івана Івановича було укладено угоду про визнання винуватості.

14.В угоді про визнання винуватості визначено істотні для кримінального провадження обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про укладення угоди, а саме:

-ступінь та характер сприяння ОСОБА_1 у проведенні кримінального провадження щодо нього та інших осіб;

-беззаперечне визнання ним своєї винуватості в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, надання правдивих визнавальних показань стосовно себе;

-тяжкість злочину, інкримінованого ОСОБА_1 , зокрема, належність кримінального правопорушення (злочину), відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України до тяжкого;

-відсутність матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення інкримінованого кримінального правопорушення;

-наявність суспільного інтересу у швидкому судовому провадженні, яке забезпечить повне, своєчасне та невідворотне покарання ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення;

-наявність суспільного інтересу в запобіганні повторного вчинення кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами.

15.Згідно з угодою про визнання винуватості, обвинувачений ОСОБА_1 зобов`язується співпрацювати з прокурором у судовому розгляді кримінального провадження № 52019000000001145 від 18.12.2019 (за фактами організації одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, за невчинення нею в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, та підбурення до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за невчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням службового становища) шляхом надання правдивих викривальних показань та їх підтвердження під час судового розгляду.

16.Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся, а тому підстави для цивільної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_1 відсутні.

17.Згідно з угодою, обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які б обтяжували його покарання не встановлено. Окрім того, ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності притягується вперше, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей та батьків похилого віку.

18.Беручи до уваги наведені вище обставини, сторони дійшли згоди про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ч. 4 ст. 369 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням згідно зі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки та покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання, повідомляти уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання про зміну місця проживання, роботи або навчання.

19.На призначення зазначеного покарання обвинувачений погодився.

Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості.

20.Під час розгляду кримінального провадження, на підставі угоди про визнання винуватості та в результаті опитування сторін кримінального провадження, суд встановив, що сторонам відомо та зрозуміло, що:

1)відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження цієї угоди для прокурора і обвинуваченого є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями ч. 4 ст. 394 та ч. 3 ст. 424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1, 4 пункту 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

2)обмеженнями відповідно до ч. 4 ст. 394 КПК України є право оскарження вироку суду першої інстанції на підставі цієї угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 5 - 7 ст. 474 КПК України, у тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому, згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена;

3)обмеженнями відповідно до ч. 3 ст. 424 КПК України є право оскарження в касаційному порядку вироку суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судового рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 5 - 7 ст. 474 КПК України, у тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому, згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена;

4)наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України. За угодою, обвинувачений розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для його кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

21.Обвинувачений повідомив, що йому відомі і зрозумілі наслідки укладання цієї угоди у вигляді відмови від здійснення прав, передбачених пунктом 1 ч. 4 ст. 474 КПК України та підтвердив, що розуміє:

1)що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;

2)наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та визначені п. 8 Угоди;

3)характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим;

4)вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.

22.Вирішуючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить із наступного.

23.Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

24.Судом встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, а саме, у наданні неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого службового становища.

25.Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні беззастережно визнав свою винуватість, підтвердив свою згоду на призначення узгодженого покарання, а також те, що цілком розуміє свої права, які передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, щодо якого він визнав себе винуватим, вид покарання, що буде застосований до нього, у разі затвердження угоди.

26.Обвинувачений також пояснив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

27.Захисник Черкашин І.І. повністю підтвердив зазначені його підзахисним обставини.

28.Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

29.Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні, зокрема, щодо тяжких злочинів, до яких згідно зі ст. 12 КК України належить злочин, вчинений обвинуваченим. У кримінальному провадженні потерпілі особи відсутні.

30.Суд, перевіряючи угоду про визнання винуватості на її відповідність вимогам закону, встановив, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України та/або закону, виходячи з наступного.

31.Узгоджене сторонами в угоді покарання відповідає вимогам статей 63, 65, 66, 75, 76, 77 КК України, з огляду на таке.

32.Верховний Суд у постанові від 19.04.2019 у справі № 443/1407/18 вказав, що загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

33.Згідно з ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

34.Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України при призначенні покарання, обставинами які його пом?якшують, визнаються, у тому числі, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

35.Згідно з судовою практикою, під щирим каяттям розуміється, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює кримінальне правопорушення, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести покарання.

36.Активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення є дії винної особи, спрямовані на те, щоб надати допомогу органам досудового розслідування і суду у встановленні істини у справі, у проведенні швидкого, повного і неупередженого розслідування вчиненого кримінального правопорушення і судового розгляду. Ця поведінка може полягати, зокрема, у: повідомленні про всі епізоди й обставини вчинення кримінального правопорушення, викритті інших співучасників; визначенні ролі кожного з них у вчиненні кримінального правопорушення; повідомленні про їх місцезнаходження; наданні допомоги в їх затриманні; видачі знарядь і засобів вчинення кримінального правопорушення, майна, здобутого злочинним шляхом.

37.Питання, чи було активним сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а каяття - щирим, підлягає вирішенню залежно від обставин конкретного кримінального провадження.

38.Беручи до уваги викладене, оцінюючи поведінку та роль ОСОБА_1 на стадії досудового розслідування, а також його позицію під час розгляду угоди про визнання винуватості, думку прокурора, який зазначив, що зізнавальні показання обвинуваченого ОСОБА_1 на стадії досудового розслідування суттєво допомогли установити обставини вчинення кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що поведінка та ставлення ОСОБА_1 до вчиненого ним кримінального правопорушення дійсно вказують на наявність щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення. За таких обставин, суд визнає, що у цьому кримінальному провадженні наявні обставини, які пом?якшують покарання.

39.Поряд із цим, перелік обставин, які пом?якшують покарання, наведений у ч. 1 ст. 66 КК України не є вичерпним, а з урахуванням принципу гуманізму слугує для суду лише орієнтиром.

40.При призначенні покарання, суд може визнати такими, що його пом?якшують і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 66 КК України).

41.Так, із обвинувального акта вбачається, та в судовому засіданні безпосередньо підтвердив сам обвинувачений ОСОБА_1 , що на його утриманні знаходяться троє неповнолітніх дітей: ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ), а також батьки похилого віку ( ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батько ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ).

42.Таким чином, суд вважає за можливе визнати наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей та батьків похилого віку як обставину, що пом?якшує покарання.

43.З урахуванням зазначеного, узгоджене сторонами в угоді покарання відповідає вимогам статей 63, 65 КК України.

44.Тому суд доходить висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_1 , покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

45.Таке покарання, на переконання суду, відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого.

46.Не застосовуючи до обвинуваченого конфіскацію майна як додаткове покарання, суд враховує суспільну небезпечність злочину та ступінь вини обвинуваченого.

47.Так, суд зазначає, що дії обвинуваченого, згідно з висунутим обвинуваченням, були обумовлені його прагненням залишення на посаді та отримання сприяння у своїй діяльності. Останній не мав наміру особисто збагатитись за рахунок невчинення дій службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище. Окрім того, дії обвинуваченого були вчиненні внаслідок схиляння до вчинення кримінального правопорушення шляхом умовлянь та погроз з боку третьої особи.

48.Зазначене, у своїй сукупності, знижує суспільну небезпечність злочину і ступінь вини обвинуваченого, та з огляду на вищенаведені дані, про його особу, дає суду підстави не застосовувати конфіскацію майна як додаткове покарання.

49.Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

50.Тобто, звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ч. 2 ст. 75 КК України відповідає вимогам КК України, так як на відміну від частини першої даної статті законодавець не обмежив право суду прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості у вчиненні корупційного кримінального правопорушення, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

51.Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням яких є виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої приймається рішення про можливість застосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 361/2382/2016-к.

52.Ураховуючи викладене, беручи до уваги тяжкість вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, особу винного, наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, наявність на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей та батьків похилого віку, суд доходить висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання та про можливість його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

53.Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства, суд вважає за необхідне зазначити таке.

54.Під суспільним інтересом у кримінальному процесі розуміють певну вигоду як для суспільства в цілому і для конкретної людини, зокрема. Суспільний інтерес - це те, що спонукає діяти так, а не інакше заради блага всього суспільства і для блага окремої людини, це те, що є рушійною силою кримінального процесу, визначає його динаміку.

55.Характер і тяжкість обвинувачення прокурор повинен враховувати у співвідношенні із суспільним інтересом до розслідуваного кримінального провадження. Зокрема, не повинна укладатися угода про визнання винуватості, якщо особою вчинене кримінальне правопорушення, яке набуло значного суспільного резонансу, засудження особи за таке правопорушення у подальшому буде виконувати превентивну функцію. Держава в особі правоохоронних органів заінтересована у викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, зменшення рівня злочинності, у зв?язку з чим прокурор завжди повинен враховувати можливість прискорити досудове розслідування та судовий розгляд у разі визнання обвинуваченим своєї вини. У випадку, коли винна особа має відомості про вчинення іншими особами тяжких кримінальних правопорушень, прокурор повинен надати перевагу цій обставині, оскільки викриття більш тяжкого правопорушення для держави є більш важливим, ніж засудження особи за менш тяжке кримінальне правопорушення. Також, однією із ознак суспільного інтересу є прискорений розгляд кримінального провадження, зменшення навантаження на суд, прокурорів та адвокатів, що у свою чергу стає дієвим інструментом у боротьбі з корупцією, оскільки забезпечує невідворотність покарання для обвинуваченого та допомагає пришвидшити розслідування інших епізодів кримінальних правопорушень.

56.Аналізуючи викладене, суд вважає, що укладення прокурором угоди відповідає інтересам суспільства, адже це сприятиме швидкому судовому провадженню, стимулюватиме інших підозрюваних чи обвинувачених укладати угоди про визнання винуватості з метою сприяння у проведенні кримінального провадження та отримання для себе більш м`якого покарання чи звільнення від його відбування тощо. Виконання обвинуваченим умов угоди, надасть можливість викрити більшу кількість кримінальних правопорушень. Окрім того, це забезпечить притягнення обвинуваченого та інших осіб до відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення, сприятиме виправленню обвинуваченого та запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень. Зазначене впливатиме на усвідомлення іншими особами караності протиправних діянь, сприятиме формуванню у суспільства антикорупційної правосвідомості та свідчитиме про невідворотність покарання. Це також забезпечить у повній мірі мету кримінального провадження, передбачену у ст. 2 КПК України, згідно з якою завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

57.Окрім того, із дослідженої у судовому засіданні угоди про визнання винуватості та пояснень сторін вбачається, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, зокрема, і з огляду на те, що обставини викладеного обвинувачення відповідно до ст. 17 КПК України не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб окрім обвинуваченого у цьому провадженні.

58.З приводу презумпції невинуватості осіб, про яких так, чи інакше згадується у цьому вироку та котрі не є учасниками цього кримінального провадження, суд зазначає наступне.

59.Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 90 рішення у справі «Нацвлішвілі і Тогонідзе проти Грузії» від 29.04.2014 (заява № 9043/05) зазначив, що не може бути нічого неналежного в самому процесі укладення угод щодо обвинувачень або міри покарання… У цьому зв`язку Суд дотримується думки про те, що угоди про визнання провини не лише надають такі вагомі переваги, як прискорений розгляд кримінальних справ і зменшення навантаження на суди, прокурорів і адвокатів, але можуть також за умови їх правильного застосування стати успішним інструментом у боротьбі з корупцією та організованою злочинністю і сприяти скороченню кількості призначених покарань, а внаслідок цього і кількості ув`язнених.

60.Також ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що у кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» № 25444/94, пункт 52; рішення від 25.07.2000 у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, пункт 58; рішення від 20.04.2006 у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, пункт 34).

61.Відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

62.Згідно з практикою ЄСПЛ, презумпція невинуватості вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи у скоєнні злочину до того, як її вину буде доведено відповідно до закону. При цьому, навіть за відсутності офіційних висновків достатньо деякого припущення, що суд розглядає особу як винувату (рішення від 23.03.1983 у справі «Мінеллі проти Швейцарії», № 8660/79, пункт 37; рішення від 18.12.2008 у справі «Нераттіні проти Греції», № 43529/07, пункт 23; рішення від 14.04.2009 у справі «Діду проти Румунії», пункт 41). Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості (рішення від 27.02.2007 «Нештак проти Словаччини», № 65559/01, пункт 88; рішення від 06.02.2007 у справі «Гарицкі проти Польщі», № 14348/02, пункт 66).

63.У рішенні у справі «Караман проти Німеччини» (Karaman v. Germany) від 27.02.2014 ЄСПЛ зазначив, що при розгляді складних кримінальних справ за участю кількох фігурантів, які не можуть постати перед судом разом, посилання суду на участь третіх осіб, справи за обвинуваченням яких можуть бути окремо розглянуті пізніше, можуть бути необхідні для визначення вини підсудних... …Якщо суду доводиться згадувати про факти причетності третіх осіб, він повинен уникати надання інформації в більшому обсязі, ніж це необхідно для вирішення питання про юридичну відповідальність осіб, які є обвинуваченими у даній справі (пункт 64).

64.Окрім того, у рішенні у справі «Навальний та Офіцеров проти Росії» (Navalnyy and Ofitserov v. Russia) від 23.02.2016 ЄСПЛ встановив, що умовою судового розгляду справ виділеного провадження є те, що фактам, встановленим у справі, у якій особа не брала участі, не притаманні властивості принципу res judicata (пункт 105), тобто вони не мають преюдиціального значення для кримінальних проваджень, які здійснюються щодо інших співучасників.

65.Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

66.Ухвалюючи цей вирок, суд враховує також правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 15.04.2020 у справі № 344/2514/19, згідно з якою, зокрема, право обвинуваченого на визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення та укладення угоди про визнання винуватості передбачено діючим кримінальним процесуальним законом і може бути вільно використано ним відповідно до принципу диспозитивності. Невизнання своєї вини іншими особами у кримінальному провадженні не може бути підставою, яка унеможливлює або ускладнює реалізацію права обвинуваченого на укладання угоди про визнання винуватості.

67.А тому суд, реалізуючи відповідне право обвинуваченого, вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості у цьому провадженні, незважаючи на те, що обставини вчинення дій, в яких суд визнає обвинуваченого винуватим, пов`язані з іншими особами. Адже саме щодо останніх суд не встановлює жодних обставин. В іншому разі, укладення угоди у цьому провадженні взагалі буде неможливим, а обвинувачений буде свавільно позбавлений такого права, що є частиною права на справедливий суд.

68.Поряд із цим, суд зауважує також, що цей вирок не може бути належним та допустимим доказом причетності до вчинення будь-якого кримінального правопорушення осіб, котрі не є учасниками цього кримінального провадження. Цей висновок суду обґрунтований тим, що згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили. А відповідно до ст. 90 КПК України преюдиціальне значення у кримінальному провадженні мають лише рішення національного суду або міжнародної судової установи, якими встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Тоді як вирок, ухвалений у цьому кримінальному провадженні, таким рішенням не є.

69.Об?єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.05.2020 у справі № 639/2837/19 вказала, що дані про осіб, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальному акті, повідомленні про підозру, тощо) у цьому чи іншому кримінальному провадженні, не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб. Ці процесуальні документи, на відміну від вироку суду, містять твердження сторони обвинувачення про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України), з викладенням обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні у відповідності з вимогами статей 91, 92, 277, 291 КПК України.

70.З огляду на це, з метою недопущення порушення презумпції невинуватості осіб, котрі не є учасниками цього кримінального провадження, суд у вироку виключив усі дані, які б давали можливість так чи інакше ідентифікувати осіб, про яких йде мова у ньому, окрім відомостей про обвинуваченого. Суд також не висловлював у вироку думку про винуватість цих осіб у вчиненні кримінальних правопорушень та не робив жодних припущень з цього приводу. Власне, усі формулювання у вироку викладені судом таким чином, щоб чітко висловити свою позицію та висновки лише стосовно дій обвинуваченого, не оцінюючи дії інших осіб чи їх кримінально-правової кваліфікації.

71.Також, суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Це в судовому засіданні підтвердив обвинувачений, його захисники та прокурор.

72.Обвинувачений підтвердив можливість виконання всіх взятих на себе зобов`язань згідно з угодою, а суд не встановив об`єктивних перешкод до зазначеного.

73.Фактичні обставини, описані в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення, вказане в угоді, підтвердження самим обвинуваченим цих обставин та визнання ним своєї винуватості, дають можливість суду дійти висновку про існування фактичних підстав для визнання винуватості обвинуваченим.

74.Отже, підстави для відмови у затвердженні угоди відсутні.

Інші питання.

75.Цивільний позов не пред`являвся, речові докази та процесуальні витрати відсутні.

76.Захди забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись статтями 314, 373, 374, 474-475 КПК України, суд

у х в а л и в:

Угоду про визнання винуватості від 09.04.2021, укладену між прокурором Гарванком Ігорем Мироновичем та обвинуваченим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 52020000000000509 затвердити.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.

На підставі угоди про визнання винуватості від 09.04.2021, призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання у виді 5 (п?яти) років позбавлення волі з випробуванням та визначити іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Згідно з пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання, повідомляти уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Захисник має право отримати в суді копію вироку.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Судді:

В.В. Маслов І.Л. Строгий Л.М.Федорак