Document No. 96402479

Справа № 991/9323/20

Провадження1-кс/991/9553/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В., за участю секретаря судового засідання Волощенко С.В., прокурора Макара О.І., підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Глотова Ю.О., при розгляді клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Панайотова Є.О., погодженого прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Броневицьким С.С., про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді застави (далі - Клопотання) у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000522 від 21.06.2019 року,

В С Т А Н О В И В:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане Клопотання.

З метою захисту прав підозрюваного адвокатом Глотовим Ю.О. в інтересах ОСОБА_1 подане клопотання про виклик свідків.

Так, захисник просить викликати у якості свідка детектива НАБУ ОСОБА_2 , який, на думку сторони захисту, може підтвердити дотримання підозрюваним ОСОБА_1 його процесуальних обов`язків, зокрема прибуття за кожним викликом до НАБУ або обов`язкове повідомлення причин неявки, що, в свою чергу, свідчить про відсутність ризиків, заявлених стороною обвинувачення.

Крім того, на переконання сторони захисту, виключно показами свідків можливо встановити окремі факти, які обґрунтовують вимоги і доводять обставини, що мають значення для правильного вирішення клопотання про застосування запобіжного заходу.

З метою спростування доводів клопотання, сторона захисту просить викликати у якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , на покази яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи підозру ОСОБА_1 .

Також адвокат зазначає, що допит потерпілого ОСОБА_19 обумовлюється необхідністю встановлення обставин його ознайомлення 17.03.2021 із матеріалами кримінального провадження № 52019000000000522 у порядку ст. 290 КПК України.

Разом з тим, посилаючись на положення ст. 22, 193 КПК України, сторона захисту звернулась до суду із клопотанням про дослідження наданих детективами НАБУ документів та забезпечення можливості надання пояснень щодо кожного доказу окремо.

Також, стороною захисту заявлено клопотання про визнання доказів недопустимими, посилаючись на те, що (1) доповнення до Клопотання у вигляді Протоколу огляду від 02.11.2020 р. на 213 аркушах не можуть бути належними доказами під час розгляду Клопотання, оскільки є очевидно недопустимими та такими, що істотно порушують права та свободи людини, виходячи з того, що у детектива НАБУ вказані документи були наявні ще 02.11.2020 р., тобто до подання Клопотання - 12.11.2020 р., що свідчить про недотримання вимог ч. 2 ст. 185 КПК України, відповідно до яких докази можуть бути надані виключно в тому випадку, якщо вони стали відомі слідчому, прокурору після подання клопотання про застосування запобіжного заходу; (2) порушення імперативної норми ч. 2 ст. 185 КПК України, яка чітко передбачає правила поведінки, є грубим порушенням процедури долучення доказів до Клопотання та грубим порушенням способу формування доказової основи; (3) подання прокурором додаткових доказів до Клопотання із порушенням імперативних приписів ч. 2 ст. 185 КПК України та їх залучення судом грубо порушують принцип верховенства права, оскільки вчинені з порушенням: законності (не у спосіб та не у формі визначеній КПК України), правової визначеності (сторона захисту очікувала, що сторона обвинувачення діятиме у визначений КПК України спосіб), із державним свавіллям (залучення судом документів в порушення положень КПК України), порушення гарантованого права на ефективний засіб правового захисту, недискримінацію і рівність перед законом (сторона обвинувачення ставиться в більш привілейоване становище аніж сторона захисту).

Також стороною захисту заявлено клопотання про закриття провадження у справі за розглядом Клопотання, посилаючись на те, що (1) визначений у ч. 7 ст. 295-1 КПК України 5-денний строк є спеціальним процесуальним строком, не входить у строк досудового розслідування, при обрахуванні перебігу 5-денного строку не можуть застосовуватися визначені у ч. 5 ст. 219 КПК України правила, в свою чергу, прокурор у межах визначеного у ч. 7 ст. 295-1 КПК України 5-денного строку не здійснив жодної з дій, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України (не звернувся до суду з обвинувальним актом); (2) прокурор, слідчий не розпочали виконання вимог ст. 290 КПК України в межах строку досудового розслідування кримінального провадження; (3) строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21.06.2019 року сплив 17.03.2021 р., в силу ч. 5 ст. 294 КПК України поновлений бути не може, що свідчить про відсутність у слідчого судді повноважень здійснювати розгляд клопотання сторони обвинувачення про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 .

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) Макар О.І. зазначив, що доказів, наданих стороною обвинувачення, достатньо для прийняття рішення за клопотанням сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_1 , заявлені захисником клопотання спрямовані на затягування судового розгляду клопотання по суті та безпідставні.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Детективами НАБУ здійснювалося досудове розслідування, а прокурорами САП здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 52019000000000522 від 21.06.2019, зокрема, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27 ст. 351-2 КК України.

У рамках вказаного кримінального провадження сторона обвинувачення звернулась до суду із клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави.

З метою доведення позиції сторони захисту, захисником Глотовим Ю.О. подано відповідні клопотання про виклик свідків та дослідження наданих детективами НАБУ документів.

За п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходами забезпечення кримінального провадження, окрім іншого, є запобіжні заходи.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 176 КПК України, застава є одним із видів запобіжних заходів.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 КПК України, Головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.

Сторона захисту просить виликати для допиту детектива ОСОБА_2 для з`ясування кількості разів, коли ОСОБА_1 з`являвся на виклики до НАБУ.

Проте у Клопотанні сторона обвинувачення посилається на факти неявки ОСОБА_1 до НАБУ. Саме ця обставина (неявки) підлягає доведенню стороною обвинувачення при розгляді Клопотання, а за такого кількість викликів та явок на виклик до НАБУ Саніна Б.В. не має значення для розгляду Клопотання, тому відсутні підстави для виклику детектива Шмітька В.В. та допиту його.

Також відсутні підстави для допиту в якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , оскільки сторона захисту просить викликати та допитати вказаних осіб в якості свідків для доведення обставин спотворення реальних обставин справи ( в чому саме не зазначено), при цьому зазначаючи, що в протоколах допиту вказаних осіб долучених до Клопотання не вбачається жодного посилання на інкриміновані ОСОБА_1 факти та взагалі не згадується ОСОБА_1 .

Наведені стороною захисту обставини не дають підстав дійти висновку про наявність необхідності виклику та допиту зазначених осіб в якості свідків для з`ясування обставин які мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

Крім того, ОСОБА_4 є підозрюваним в данному Кримінальному провадженні, а не свідком, а ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_19 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 є потерпілими , а не свідками.

17.03.2021 прокурором прийнято рішення про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000522 та відкрито матеріали досудового розслідування іншій стороні для ознайомлення у порядку ст. 290 КПК України.

Порядок ознайомлення з матеріалами Кримінального провадження потерпілого ОСОБА_19 не стосується предмету розгляду в цій справі.

Таким чином, слідчий суддя дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про виклик та допит свідків.

При вирішенні питання про наявність підстав для визнання доказів недопустимими, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ст. 84 КПК України).

Згідно ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Стаття 87 КПК України передбачає, що Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини . Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит.

Недопустимими є також докази, що були отримані: 1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; 2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; 3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження; 4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Статтею 89 КПК України визначено порядок визнання доказів недопустимими.

Так, Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Частиною 2 статті 185 КПК України передбачено, якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу слідчому, прокурору стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, він зобов`язаний доповнити або змінити клопотання, або замінити його новим клопотанням.

Як вбачається зі змісту Клопотання, його склав детектив Панайотов Є.В. та погодив прокурор Броневицький С.С. Протокол від 02 листопада 2020 року, який сторона захисту просить визнати неналежним доказом та який долучений до Доповнення до Клопотання, склав детектив Шмітько В.В. Доповнив Клопотання вказаним протоколом детектив Панайотов Є.В. Наразі відсутні підстави вважати, що детектив Панайотов Є.В. на момент подання Клопотання до суду був обізнаний із змістом Протоколу від 02.11.2020р., а за такого відсутні підстави вважати, що подане ним доповнення до Клопотання суперечить вимогам ч.2 ст.185 КПК України.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч.1, 2 ст. 22 КПК України).

Таким чином, слідчий суддя дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника про визнання доказів недопустимими.

При вирішенні питання про наявність підстав для закриття провадження у справі, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15.01.2021 р. продовжено строк досудового розслідування у кримінальному проваджені № 52019000000000522 від 21.06.2019 року до 17 березня 2021 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 92-93, том 9) 17 березня 2021 року стороною обвинувачення здійснено повідомлення про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21.06.2019 у зв`язку з тим, що зібрані під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21.06.2019 докази є достатніми для складання обвинувального акту, та відкриття матеріалів кримінального провадження, зокрема, стороні захисту, згідно ст. 290 КПК України, наразі триває процедура відкриття матеріалів іншій стороні у порядку ст. 290 КПК України.

Досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п.5 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження (ч. 1 ст. 219 КПК України).

Визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування (ч. 1 ст. 290 КПК України).

Строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені ст. 219 КПК України.

З огляду на викладені положення, кінцевим моментом такої стадії кримінального провадження як Досудове розслідування є його закінчення шляхом здійснення однієї з вищезазначених дій, як це передбачено в п.5 ч. 1 ст. 3 та в ч. 1 ст. 219 КПК України, та не має нічого спільного із завершенням досудового розслідування, оскільки прийняття прокурором рішення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України здійснюється саме під час досудового розслідування.

За такого, відкриття матеріалів є етапом досудового розслідування, хоч і не підсумковим, оскільки підсумковим є якраз складання обвинувального акта / клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вручення копії. Відтак, на момент відкриття матеріалів має місце стадія досудового розслідування, яка не закінчилася.

Слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (п. 18, ч. 1 ст. 3 КПК України).

Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора (ч. 4 ст. 176 КПК України).

За такого, слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування та наділений повноваженнями щодо розгляду клопотань сторони обвинувачення про застосування запобіжних заходів на даній стадії кримінального провадження.

Отже, з огляду на те, що у кримінальному провадження № 52019000000000522 від 21.06.2019 наразі триває процедура відкриття матеріалів іншій стороні у порядку ст. 290 КПК України, тобто, стадія досудового розслідування у кримінальному провадженні, яка не закінчилася, доводи адвоката щодо відсутності у слідчого судді повноважень здійснювати розгляд клопотання сторони обвинувачення про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , що свідчить про наявність підстав для закриття провадження у даній справі, є необґрунтованими.

Що стосується клопотання про дослідження наданих детективами НАБУ документів та забезпечення можливості надання пояснень щодо кожного доказу окремо, то право сторони захисту висловлювати свою позицію забезпечується статтею 22 КПК України, відповідно до якої Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, а тому відсутні підстави для додаткового вирішення питання про можливість сторони захисту висловлювати свою позицію стосовно доказів наданих стороною обвинувачення. Ознайомлення сторони захисту з матеріалами долученими до Клопотання забезпечується шляхом вручення їх копій разо із Клопотанням (підозрюваному) та ознайомлення з ними захисника.

Таким чином, слідчий суддя дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотаннь сторони захисту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотань захисника Глотова Ю.О., поданих в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ А.В. БІЦЮК