- Presiding judge (HACC) : Moisak S.M.
- Secretary : Zaplatynskoi K.V.
- Lawyer : Buhaia D.V., Kitsul S.Yu., Yanenka O.L.
- Prosecutor : Vasylenkov B.M., Lemishko M.V.
Справа № 991/2628/21
Провадження 1-кс/991/2677/21
УХВАЛА
Іменем України
21 квітня 2021 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М.
за участю:
секретаря судового засідання Заплатинської К.В.,
прокурора Василенкова Б.М., Лемішко М.В.,
підозрюваного ОСОБА_1 ,
захисників Бугай Д.В., Кіцул С.Ю., Лук`яненко О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду
клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Василенкова Б.М. про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364-1, ч.ч. 1, 2 ст. 366 КК України
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло відповідне клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 згідно ч. 5 ст. 194 КПК України, у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017.
Відповідно до матеріалів клопотання, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040000000531 від 06.03.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364-1, ч.ч. 1, 2 ст. 366 КК України.
За версією органу досудового розслідування, ряд службових осіб ПАТ «КБ «Приватбанк», в тому числі і Перший заступник Голови Правління - Керівник Бізнесу крупних і VIP-клієнтів Банку ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою групою осіб між собою та з невстановленими посадовими особами Національного банку України, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16.12.2016, усвідомлюючи, що ПАТ «КБ «Приватбанк» у найближчий час буде визнаний неплатоспроможним та перейде під контроль держави, розуміючи, що у зв`язку з вказаними діями вони втратять контроль над грошовими коштами Банку, переслідуючи корисливу мету, підготували та вирішили реалізувати злочинний план розтрати грошових коштів Банку в особливо великому розмірі, а саме на підставі рішень Кредитного Комітету від 15.01.2014 та 16.12.2016, які не відповідали вимогам «Положення про кредитні комітети», в системі «Приватбанк», протиправно нарахували і виплатили 16.12.2016 необґрунтовану додаткову винагороду - індексовану комісію, на користь пов`язаної з банком юридичної особи ПрАТ «СК «Інгосстрах» у сумі 136 892 225, 41 гривень, використовуючи для цього, як привід, наявне в державі зростання курсу гривні до долару США.
22.02.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.02.2021, ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у розмірі 23000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становило 52 210 000 гривень.
В результаті внесення застави, 25.02.2021 ОСОБА_1 звільнено з-під варти, через що до нього застосовано запобіжний захід у виді застави із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;
2) не відлучатися із Дніпропетровської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з підозрюваними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;
5) здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;
6) носити електронний засіб контролю.
Також у клопотанні прокурор зазначає, що закінчити досудове розслідування до дня закінчення строку дії процесуальних обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 , не представляється можливим через необхідність у проведенні ряду слідчих (розшукових) та процесуальних дій, а саме: провести огляди документів та додаткові огляди документів щодо руху коштів по банківським рахункам, інформація про які вилучена в ході досудового розслідування; отримати висновок судово-почеркознавчої експертизи; після отримання висновку зазначеної експертизи, призначити та провести ще дві почеркознавчі експертизи; отримати висновки п`яти комп`ютерно-технічних експертиз комп`ютерної техніки, мобільних телефонів, планшетів, вилучених під час досудового розслідування; провести тимчасовий доступ до інформації щодо подальшого руху грошових коштів, які були перераховані у вигляді винагороди внаслідок індексації до ТОВ «СК «Інгострах»; допитати у якості свідків ряд осіб, що можуть володіти відомостями з приводу предмету доказування у даному провадженні; отримати відповіді на запити про надання міжнародної правової допомоги від компетентних органів іноземних держав та у разі необхідності повторно звернутися з відповідними запитами про надання міжнародної правової допомоги, провести інші дії, необхідність у яких виникне під час досудового розслідування.
Посилаючись на наведені вище обставини, а також на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати, а саме: ризик можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду; ризик знищення, приховування або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризик можливого незаконного впливу на свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, а також ризик можливого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, прокурор просить продовжити строк дії покладених раніше на ОСОБА_1 обов`язків на два місяці, крім обов`язку носити електронний засіб контролю.
Прокурор Василенков Б.М. у судовому засіданні клопотання підтримав та додатково пояснив, що повідомлена ОСОБА_1 підозра є повністю обґрунтованою та підтверджується доданими до клопотання матеріалами провадження. Разом з цим, встановлені, при обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу, ризики продовжують існувати з огляду на особу підозрюваного, його статки та самі матеріали провадження. Так, ризик можливого переховування, на твердження прокурора, продовжує мати місце, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні особливо тяжкого корупційного злочину, має великі статки, місце проживання за кордоном та неодноразово залишав територію України чартерними авіарейсами, що все разом в своїй сукупності вказує на реальну можливість підозрюваному залишити Україну з метою ухилення від кримінальної відповідальності. З приводу ризику впливу на свідків та інших підозрюваних прокурор зазначив, що ОСОБА_1 тривалий час працював на керівній посаді у ПАТ «КБ «Приватбанк» та його перебування на цій посаді безпосередньо і пов`язано зі скоєним злочином. Отже він, використовуючи наявні у нього чисельні зв`язки з колишніми та теперішніми працівниками банку, може чинити на останніх вплив задля надання такими свідками та підозрюваними вигідних для нього свідчень. На підтвердження своїх слів прокурор вказав, що подані до суду матеріали містять відомості щодо пропонування ОСОБА_1 іншій підозрюваній у цьому провадженні за іншим епізодом злочинної діяльності роботи в іншому банку або матеріальної винагороди у разі зайняття неї певної позиції у провадженні. З приводу ризику знищення речей та документів, що мають значення для кримінального провадження, прокурором наголошено на невідшуканні стороною обвинувачення мобільного телефону ОСОБА_1 , який перебував у користуванні останнього до моменту затримання. Згідно матеріалів кримінального провадження, а саме: оглядів мобільних терміналів систем зв`язку інших учасників провадження, на мобільному телефоні ОСОБА_1 повинна міститися переписка з приводу подій, що є предметом доказування у цьому провадженні. Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином прокурором був обґрунтований спробами осіб, які мають вплив на діяльність ПрАТ «СК «Інгострах», спростувати факт вчиненого злочину шляхом перерахування страховою компанією на рахунок АТ «Приватбанк» грошової суми у повному розмірі, що сторона обвинувачення розглядає, як матеріальні збитки. Крім того, після затримання ОСОБА_1 за підозрою у скоєнні злочину, корпоративні права, що належали останньому у суб`єктах господарювання, були відчужені на користь близьких підозрюваному осіб, що на твердження прокурора є спробою унеможливлення звернення на вказані права у разі доведення вини ОСОБА_1 у скоєному злочині. У сукупності викладеного прокурор зазначив, що для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного необхідним є продовження строку дії обов`язків на два місяці. Однак, у зв`язку з неможливістю встановлення за місцем мешкання ОСОБА_1 зв`язку електронного засобу контролю з центральною системою, продовження застосування вказаного обов`язку є недоцільним.
Захисник Лук`яненко О.Л. подав письмові заперечення та у судовому засіданні додатково зазначив, що наведені прокурором ризики відсутні. Так, багаточисленні виїзди ОСОБА_1 за кордон не можуть розглядатися, як підтвердження ризику переховування, оскільки останній завжди повертався на територію України. Крім того, на майно ОСОБА_1 , за клопотанням сторони обвинувачення, накладено арешти, а отже воно не може бути реалізовано і гроші від такої реалізації не можуть бути використані з метою переховування. ОСОБА_1 здав до державних органів свої паспорти для виїзду за кордон, що також унеможливлює його виїзд за межі України. Наведені обставини у своїй сукупності підтверджують відсутність ризику переховування. З приводу ризику впливу на свідків захисник вказав на той факт, що ОСОБА_1 з 2016 року не працює у АТ «Приватбанк» та не підтримує ніяких відносин з тими особами, які можуть бути свідками у кримінальному провадженні та продовжують працювати у банку. Стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження зазначеного ризику. Відносно ризику знищення речей та документів захисник зазначив, що не проведення представниками сторони обвинувачення огляду місця затримання ОСОБА_1 , і як наслідок не вилучення його мобільного телефону, не може розглядатися судом, як відповідний ризик, оскільки активних дій ОСОБА_1 для перешкоджання вилученню телефону вчинено не було. Окрім відсутності ризиків захисник також послався і на необґрунтованість підозри. Так, згідно з текстом письмового повідомлення про підозру, обвинувачення не визначилося з конкретними діями ОСОБА_1 щодо грошових коштів - мало місце їх присвоєння чи розтрати. Відносно одних і тих же документів, дії інкримінуються ОСОБА_1 , як їх створення та забезпечення їх створення.
Одночасно з наведеним захисником також вказано на ті обставини, що покладений на підозрюваного обов`язок не відлучатися за межі Дніпропетровської області без дозволу уповноваженої особи порушує права ОСОБА_1 на отримання правової та медичної допомоги. Не можливість отримання правової допомоги обґрунтована перебуванням адвокатів адвокатського об`єднання у м. Києві та відмовою детектива у наданні дозволу ОСОБА_1 на виїзд до м. Києва для зустрічі з адвокатами. Водночас ОСОБА_1 потребує медичних оглядів та консультацій у м. Києві, а наданий детективом дозвіл для здійснення відповідного виїзду, був отриманий з пропуском строку запису до лікаря. Таким чином, отримання кваліфікованої медичної допомоги унеможливлюється у зв`язку з затягуванням у наданні дозволів представниками сторони обвинувачення. У сукупності викладеного захисник просив відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення.
Захисник Кіцул С.Ю, підтримав позицію колеги, пояснення надав аналогічні запереченням адвоката Лук`яненка О.Л.
Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав позицію захисників та додатково зазначив, що у зв`язку з діагностованим у нього захворювання та можливим виникненням, в подальшому, необхідності в його негайній госпіталізації до лікарні, необхідним є скасування обов`язку отримання дозволів на виїзд за межі Дніпропетровської області. В обґрунтування вказаного пояснив, що медичний заклад, до якого він приписаний як мешканець Дніпропетровської області переповнений хворими, так само як і переповнені хворими інші спеціалізовані медичні заклади у самому м. Дніпро. Таким чином, у разі виникнення обставин, госпіталізація може відбутися у лікарні за межами Дніпропетровської області та часу на отримання відповідних дозволів на виїзд за межі Дніпропетровської області не буде. Просив відмовити у продовженні строку дії відповідного обов`язку.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків
У судовому засіданні встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017, в якому 22.02.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.02.2021, ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у розмірі 23000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становило 52 210 000 гривень.
В результаті внесення застави, 25.02.2021 ОСОБА_1 звільнено з-під варти, через що до нього застосовано запобіжний захід у виді застави із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;
2) не відлучатися із Дніпропетровської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з підозрюваними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;
5) здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що мають право на виїзд з України та в`їзд до України;
6) носити електронний засіб контролю.
Строк дії відповідних обов`язків, визначено до 25.04.2021.
Також під час досудового розслідування, постановою Генерального прокурора Венедіктової І.В. від 19.04.2021 строк досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні продовжено до семи місяців, тобто до 22.09.2021
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовуються з метою досягнення його дієвості, є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Отже при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_1 , слідчий суддя має врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо обґрунтованості підозри
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри щодо можливого вчинення ОСОБА_1 інкримінуємого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, що підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: (1) договорами № С3/198 від 29.12.2005 та № 238217 від 11.01.2014 (з додатковими угодами) про розміщення страховою компанією «Інгострах» грошових коштів на депозитних рахунках ПАТ «КБ «Приватбанк». Умови відповідних договорів не передбачали нарахування додаткової винагороди у зв`язку з ростом курсу гривні до долару США; (2) додатковими угодами до вищевказаних договорів від 02.12.2016 та 16.12.2016, якими визначалася сума індексації одноразової винагороди, яку банк мав сплатити клієнту за користування коштами. Від імені банку вказані додаткові угоди підписувалися ОСОБА_1 ; (3) меморіальними ордерами №№ 10, 1, 11 від 16.12.2016 про виплату ПАТ «КБ «Приватбанк» на користь ПрАТ «СК «Інгострах» грошових коштів у загальній сумі 136 892 225, 41 гривень, як виплату індексації по вказаним вище договорам; (4) висновком «Про результати службового розслідування за фактами активних операцій, проведених ПАТ «КБ «Приватбанк» 16.12.2016 на значні суми, що викликають сумніви в їх правомірності» від 10.03.2017, яким встановлено штучний характер нарахування коштів за депозитними договорами від 2005 та 2014 років та нарахування таких коштів за рахунок витрат банку; (5) висновком економічної експертизи від 28.09.2020, яким документально підтверджується перерахування банком на рахунки ПрАТ «СК «Інгосстрах» грошових коштів в загальній сумі 136 892 225, 41 гривень за депозитними договорами; (6) висновком судово-економічної експертизи від 13.02.2021, яким встановлено розмір матеріальних збитків, спричинених АТ КБ «Приватбанк» внаслідок здійснення 16.12.2016 виплат грошових коштів на користь страхової компанії «Інгострах» в якості індексації, на суму 136 892 225, 41 гривень та іншими матеріалами провадження в своїй сукупності.
Разом з цим, слідчий суддя звертає увагу на заперечення сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_1 та зазначає, що відповідні заперечення стосуються, як оцінки доказів, наданих стороною обвинувачення, так і способу викладання події, які інкримінуються підозрюваному обвинуваченням. Вказані заперечення у певній межі виходять за повноваження слідчого судді при розгляду клопотання про продовження строку дії обов`язків покладених на підозрюваного. На цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, слідчий суддя повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання, могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується і чи є підстави для здійснення подальшого досудового розслідування, яке не обов`язково має закінчитись складанням обвинувального акта. Належну оцінку вказаним доказам має дати суд при розгляді справи по суті, а отже у своїх запереченнях захист ставить більш високі вимоги до оцінки доказів на цій стадії досудового розслідування, ніж передбачено законом. З огляду на вказане, суд розглядає надані заперечення саме, як позицію сторони захисту щодо невинуватості підозрюваного та як аргумент для відмови у задоволенні клопотання про продовження строку дії обов`язків.
Таким чином, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікацій дій ОСОБА_1 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.02.2021 була встановлена наявність ризику можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, який на твердження прокурора дотепер продовжує існувати.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя погоджується із доводами прокурора, що на теперішній час вказаний ризик не втратив своєї актуальності та продовжує існувати.
Існування цього ризику, у першу чергу, пов`язане із тяжкістю кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 .
Так, злочин передбачений ч. 5 ст. 191 КК України є тяжким кримінальним правопорушенням, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна, що поряд з віднесенням злочину до корупційних діянь, позбавляє суд можливості звільнення винної особи від кримінальної відповідальності чи звільнення її від відбування покарання з випробуванням. За таких обставин, у разі визнання ОСОБА_1 винним в інкримінованому йому злочині, останній повинен буде понести виключно реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання слідчого судді, сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Крім того при оцінці даного ризику слідчим суддею береться до уваги майновий стан підозрюваного, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно до якого ОСОБА_1 на праві власності належить 9 об`єктів житлової нерухомості та 20 земельних ділянок. Разом з цим, відповідно до карток реєстрації транспортних засобів, ОСОБА_1 є власником 8 автомобілів та 5 причіпів. Крім того, відповідно до протоколу допиту ОСОБА_1 у якості свідка від 20.11.2017, останній на протязі тривалого часу проживав за кодоном, а саме у Австрії, що може вказувати на наявність у нього нерухомого майна у власності і за кордоном. На переконання суду володіння на праві власності вищевказаним майном вказує на заможній стан сім`ї підозрюваного, а отже і на можливість у останнього, у разі прийняття рішення щодо ухилення від можливої кримінальної відповідальності, значний час перебувати в умовах розшуку та переховуватися, в тому числі і за кордоном. Кожна окремо з цих підстав не є вирішальною при оцінці ризику переховування, однак у своїй сукупності, слідчий суддя вважає, що зазначений ризик продовжує мати місце і дотепер, хоча і дещо зменшився порівняно із початковими етапами досудового розслідування, коли на майно та корпоративні права підозрюваного не було накладено арешт, а сторона обвинувачення визначалася із обсягом та вагомістю доказів, колом причетних до вчиненого кримінального правопорушення осіб тощо.
В оцінці ризику можливого незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя враховує ту обставину, що більшість свідків є колишніми або теперішніми працівниками АТ «Приватбанк», а тому враховуючи, що ОСОБА_1 на протязі тривалого часу - з 1992 по 2016 роки, працював у даній банківській установі, в тому числі і на керівних посадах, він мав реальну можливість здобути власний авторитет та товариські відносини з відповідними особами, що не виключає можливості використання ним відповідних зв`язків для впливу на свідків у кримінальному провадженні задля зміни ними власних показань або викривлення встановлених подій злочину.
Водночас при оцінці ризику можливого впливу на свідків, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
На теперішній час досудове розслідування триває, неможливість завершення досудового розслідування пов`язана, у тому числі, і з необхідністю допиту ряду свідків, а отже, беручи до уваги вищенаведене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків не зменшився та продовжує існувати.
Поміж іншого, слідчий суддя також вважає, що має місце і можливий вплив підозрюваного ОСОБА_1 на інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, що підтверджується самим фактом вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, матеріалами долученими до клопотання, які містять повідомлення з використання месенджерів, тому, на переконання суду, ОСОБА_1 може узгоджувати власні дії та свідчення з іншими підозрюваними задля уникнення кримінальної відповідальності.
З приводу ризику знищення, приховування або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчим суддею беруться до уваги пояснення прокурора, щодо не відшуканням стороною обвинувачення мобільного терміналу систем зв`язку, який перебував у користуванні ОСОБА_1 та на якому, відповідно до протоколів оглядів інших учасників провадженні, повинні міститися відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Разом з цим, слідчий суддя зазначає, що досліджені під час судового засідання матеріали не містять відомостей, щодо конкретного терміналу мобільного зв`язку, який сторона обвинувачення намагається відшукати та не містить доказів, щодо перебування такого засобу зв`язку у ОСОБА_1 при здійсненні посадки на авіарейс 22.02.2021. З огляду на викладене, одночасно враховуючи необхідність у відшуканні мобільного терміналу зв`язку, що перебував у користуванні ОСОБА_1 та строк, який минув з часу затримання останнього, суд вважає, що відповідний ризик продовжує мати місце, хоча і зменшився.
Поряд з цим, слідчий суддя вважає, що у судовому засіданні прокурором доведено і продовження існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, який обумовлюється наявністю у ОСОБА_1 впливу на посадових осіб та господарську діяльність ПрАТ «СК «Інгосстрах» та поверненням відповідним товариством 01.02.2021 на рахунки АТ «Приватбанк» усієї суми грошових коштів, сплачених банківською установою, як виплат індексації по депозитним договорам № СЗ/198 від 29.12.2005 та № 238217 від 11.01.2014. З цього приводу слідчий суддя приймає до уваги позицію сторони обвинувачення, що їх можливо сприйняти, як намагання осіб, причетних до скоєння вищевказаного кримінального правопорушення штучно створити умови відсутності елементів складу даного кримінального правопорушення.
Водночас в обґрунтування існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, судом враховується і відчуження ОСОБА_1 належних йому корпоративних прав у ТОВ «АВІАПАРК», ТОВ «УЛЯНІВКА-АГРО», ТОВ «МАШІВКА-АГРО-АЛЬЯНС» та ТОВ «ЕСТЕЙТ СІТІ» на користь близьких йому осіб, а саме: доньки - ОСОБА_9 , а також цивільної дружини - ОСОБА_10 , що мало місце після затримання ОСОБА_1 за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення. Відповідні дії судом розцінюються, як намагання підозрюваного унеможливити застосування конфіскації майна до належної йому власності, у разі визнання останнього винним в інкримінованому злочині. Посилання сторони захисту, що відчуження відбулося до затримання ОСОБА_1 не було доведено у судовому засіданні належними доказами, а тому не приймаються слідчим суддею до уваги.
Враховуючи наведене, у судовому засіданні була встановлена актуальність існування ризиків, на які посилається прокурор, як підставу для продовження строку дії обов`язків, а саме: ризику можливого переховуватися підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду; ризику можливого знищення, приховування, спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризику незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного, а також ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, що разом з доведеністю обґрунтованості підозри дає слідчому судді можливість дійти висновку про необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_1 . Продовження строку дії обов`язків забезпечить можливість контролю за поведінкою підозрюваного з боку органу досудового розслідування та надасть змогу досягти мети кримінального провадження.
Щодо тверджень сторони захисту з приводу необхідності скасування обов`язку не відлучатися підозрюваному за межі Дніпропетровської області без дозволу слідчого або прокурора через порушення покладеним обов`язком конституційних прав ОСОБА_1 на отримання правової допомоги та медичної допомоги, вважаю за необхідне зазначити наступне
Дійсно, стаття 59 Основного Закону закріплює право кожного на отримання професійної правничої допомоги та наділяє особу правом вільного вибору захисника для захисту його прав.
В ході реалізації відповідних приписів Конституції України, 22.02.2021 ОСОБА_1 укладено договір із Адвокатським об`єднанням «ВБ Партнерс», розташованим у м. Києві, про надання йому правової допомоги. Таким чином, підозрюваним на власний розсуд реалізоване надане йому законом право на захист.
Водночас, відносно неможливості ОСОБА_1 у будь-який момент при виявленні бажання вільно виїхати за межі визначеної області для зустрічі із захисниками через необхідність отримання відповідного дозволу на виїзд від уповноваженої на те особи зазначаю, що сам механізм покладання на підозрюваного будь-якого обов`язку під час здійснення досудового розслідування є реалізацією досягнення мети кримінального провадження, що повинно розглядатися у призмі кримінально-процесуальних відносин. Сама специфіка застосування запобіжного заходу обумовлюється його природою і не може залежати від суб`єктивних чинників, в тому числі і таких, як місцезнаходження захисників, що були обрані підозрюваним. Перебування захисників підозрюваного ОСОБА_1 за межами Дніпропетровської області, на переконання слідчого судді, беззаперечно не є тією підставою, яка б слугувала мотивом для скасування відповідного обов`язку, оскільки в протилежному випадку, зважаючи на конституційне право кожної особи щодо вільного вибору захисника, визначений законодавцем обов`язок не відлучатися з певної території (п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК України) нівелювався б шляхом укладення договорів про надання правової допомоги між підозрюваними та будь-якими адвокатами, що здійснює свою професійну діяльність за межами визначеної території, з якої підозрюваними було б заборонено вільно відлучатися.
Відносно необхідності підозрюваному ОСОБА_1 отримувати лікарську консультацію та медичне обстеження у медичних закладах м. Києва зазначаю, що надані до суду документи не містять відомостей, що відповідні маніпуляції не можуть бути отриманні підозрюваним і у лікарні, за місцем його мешкання. Разом з цим, покладення відповідного обов`язку не є безальтернативним фактом не можливості виїзду ОСОБА_1 за межі Дніпропетровської області. Необхідний дозвіл, у разі необхідності та своєчасного звернення, може бути отриманий від уповноваженої особи НАБУ або САП ОГП. З приводу ж посилання підозрюваного ОСОБА_1 на можливе виникнення в подальшому крайніх випадків, в яких буде необхідна його найскоріша госпіталізація до медичних установ поза межами Дніпропетровської області не містить ніякого конкретного мотивування, а є лише його припущенням, а оскільки судове рішення не можу ґрунтуватися на припущеннях жодної зі сторін, даний аргумент також відхиляється судом, як підстава для скасування вищезазначеного обов`язку.
Не знайшли свого підтвердження обставини, які б перешкоджали продовження обов`язку не відлучатися з Дніпропетровської області без дозволу детектива, прокурора або суду, через те, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває його батько пенсійного віку - ОСОБА_11 у якого наявні тяжкі захворювання, що вимагають обстеження, а також той факт, що саме ОСОБА_1 здійснює організацію та супроводження свого батька під час здійснення лікування та профілактичних процедур і жодна із повнолітніх осіб родини ОСОБА_1 не може цього вирішити. Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_11 перебував на лікуванні у медичних закладах у м. Києві та у 2015 році у м. Дніпропетровськ, проте у судовому засіданні не надано доказів того, що на теперішній час також виникла необхідність відвідування лікарні у м. Києві.
Беручи до уваги вищевикладене, оскільки покладені на ОСОБА_1 обов`язки в достатній мірі та повно забезпечують його належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обов`язків, з метою мінімізації доведених ризиків, враховуючи особу підозрюваного та відмову прокурора у необхідності в продовженні обов`язку носити електронний засіб контролю, через відсутність технічної можливості його застосування, вважаю за можливе клопотання прокурора задовольнити та продовжити дію обов`язків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки визначені обов`язки в достатній мірі гарантують його належну процесуальну поведінку під час досудового розслідування та їх скасування може завдати шкоду досудовому розслідуванню та судовому розгляду справи по суті.
Керуючись статтями: 107, 177, 178, 194 КПК України, слідчий суддя,
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Василенкова Б.М. про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 - задовольнити.
Продовжити щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;
2) не відлучатися із Дніпропетровської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з підозрюваними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;
5) здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України.
Строк дії ухвали встановити до 21 червня 2021 року, включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя С.М. Мойсак