Document No. 96659062

справа № 991/2242/21

провадження №11-кп/991/42/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді Семенникова О.Ю.,

суддів: Калугіної І.О., Никифорова А.С.,

секретаря судового засідання Лисиці Ю.С.,

за участю захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Ванджурака Р.В.,

прокурора Перова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Трофімова Сергія Станіславовича на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 05 квітня 2021 року в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №52021000000000013 від 12 січня 2021 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 05 квітня 2021 року у підготовчому судовому засіданні, окрім іншого, задоволено клопотання сторони обвинувачення та продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою на шістдесят діб до 03 червня 2021 року включно з визначенням застави у розмірі 375 (триста сімдесят п`ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 851250,00 (вісімсот п`ятдесят одна тисяча двісті п`ятдесят) гривень, та покладенням на особу відповідних обов`язків.

При ухваленні судового рішення суд вказав на доведеність стороною обвинувачення доводів щодо необхідності продовження у підготовчому провадженні строку тримання під вартою обвинуваченого, врахував наявність існування ризиків переховування ОСОБА_1 від суду, незаконного впливу на свідків та експерта, встановлений розмір застави, на думку суду, є співмірним майновому стану обвинуваченого та не є для нього непомірним, проте застосування більш м`яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання вищезазначеним ризикам.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, в частині продовження строку тримання під вартою, вважаючи її необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Трофімов С.С. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Обґрунтовуючи свої вимоги захисник вказує про невідповідність висновків суду обставинам кримінального провадження.

Так, на переконання захисника, колегією суддів не прийнято до уваги доводи сторони захисту щодо процесуальної поведінки обвинуваченого, а саме добровільне повернення на територію України з повідомленням сторони обвинувачення, визнання ним вини, що свідчить про відсутність ризику переховування від суду, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК.

Також, судом не враховано завершення досудового розслідування, що на думку захисника, свідчить про суттєве зменшення ризику можливості знищення, приховування чи спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК.

Крім того, на думку особи, яка подала апеляційну скаргу, судом не враховано похилий вік, стан здоров`я обвинуваченого та не розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів не пов`язаних з триманням під вартою.

Не погоджується сторона захисту із розміром визначеної колегією суддів застави, який за доводами апеляційної скарги для обвинуваченого та його родини є вочевидь непомірним та завищеним.

Позиції учасників судового провадження.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Ванджурак Р.В. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, клопотання про розгляд апеляційної скарги за його участі до суду не подавав, а тому відповідно до ч.4 ст.422-1 КПК з урахуванням позицій учасників судового засідання апеляційний розгляд здійснюється без участі ОСОБА_1 .

Мотиви суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно з ст.2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження, а також забезпеченням швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду.

Положеннями ч.3 ст.315 КПК передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ст.199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, відповідно до вимог ст.194 КПК слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст.178 КПК).

З наданих суду матеріалів судового провадження вбачається, що наведені у клопотанні прокурора підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 колегією суддів при розгляді клопотання у підготовчому провадженні належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи прокурора, заперечення обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, досліджені письмові матеріали клопотання прокурора та додані до нього документи, з`ясовані всі необхідні обставини, які повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою.

Так, з доданих до клопотання матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191, ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.366 КК.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2021 року у даному кримінальному провадженні до ОСОБА_1 застосовано раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 12 березня 2021 року та визначено заставу у розмірі 770 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 747 900 грн.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 березня 2021 року зменшено розмір альтернативного триманню під вартою запобіжного заходу - застави з 770 до 375 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 851 250 грн.

Крім того, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 березня 2021 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 продовжено на 45 днів, а саме до 22 квітня 2021 року, визначено заставу у розмірі 375 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 851 250 грн.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника обвинуваченого щодо необґрунтованості висновків суду в частині наявності існування ризиків, суд враховує наступне.

За матеріалами кримінального провадження на підставі обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, деякі з яких є особливо тяжкими, за вчинення яких передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, та з урахуванням п.4 ч.2 ст.183 КПК до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Перевіряючи обґрунтування суду першої інстанції щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК, а саме того, що обвинувачений може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків та експерта у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування судом наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі.

При цьому, наявність існування ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків та експертау цьому кримінальному провадженні, встановленого судом першої інстанції, не заперечувалась стороною захисту як в апеляційній скарзі, так і під час апеляційного розгляду.

Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги щодо відсутності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК, а саме того, що ОСОБА_1 може переховуватися від суду, колегія суддів встановила належне обґрунтування судом першої інстанції наявності зазначеного ризику, зважаючи на сукупність таких обставин як тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , та невиконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків під час досудового розслідування.

Так, судом першої інстанції враховано обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні, в тому числі, особливо тяжких злочинів, при цьому положення статті 45 КК виключають можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбуття покарання з випробуванням відповідно до статті 75 цього Кодексу, а також призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до статті 69 цього ж Кодексу, у зв`язку з чим тяжкість покарання є достатнім мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду, оскільки тяжкість можливого покарання може спонукати обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Колегія суддів при цьому зазначає, що сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись судом під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

Також, судом враховано та надано відповідну оцінку тим обставинам, що обвинувачений двічі порушував покладені на нього процесуальні обов`язки, ухилявся від прибуття на виклики детектива, у зв`язку з чим був оголошений у розшук,за результатами проведення комплексу заходів, направлених на встановлення місця знаходження ОСОБА_2 , останнього затримано 12 січня 2021 року у пункті пропуску через державний кордон «Бачівськ».

Посилання ж сторони захисту в апеляційній скарзі на ту обставину, що досудове розслідування завершено, а тому вказана обставина свідчить про суттєве зменшення ризику можливості знищення, приховування чи спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, колегією суддів визнаються безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів судового провадження, прокурором у клопотанні про існування вказаного ризику не зазначалось, а судом відповідно не перевірялась його наявність, як підстава застосування запобіжного заходу.

Відтак, приймаючи до уваги ризики, які суд визнав доведеними, враховуючи, що раніше до обвинуваченого застосовувались більш м`які запобіжні заходи, однак вони не забезпечили належної процесуальної поведінки ОСОБА_1 ,суд першої інстанції обґрунтованого дійшов висновку, про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Не залишилась без оцінки колегії суддів і позиція сторони захисту проневрахування судом першої інстанції похилого віку та стану здоров`я обвинуваченого.

Так, судом першої інстанції при розгляді клопотання досліджувались зазначені доводи сторони захисту, проте як обґрунтовано зазначено в оскаржуваній ухвалі, стороною захисту не підтверджено належними доказами доводи стосовно стану здоров`я обвинуваченого та його дружини. Водночас, судом враховано доводи захисника щодо похилого віку обвинуваченого, його добровільного повернення з Російської Федерації, де він переховувався від органів досудового розслідування, до України, оскільки ці доводи є очевидними та не спростовуються прокурором. Проте судом першої інстанції також правомірно встановлено, що ці доводи не є такими, що переважають існування встановлених під час розгляду клопотання ризиків, передбачених статтею 177 КПК.

Щодо встановленого в оскаржуваній ухвалі розміру застави слід зазначити, що при його визначенні судом першої інстанції належним чином надано оцінку відповідним обставинам, враховано майновий стан обвинуваченого та його родини, наявність ризиків, передбачених п.1, п.3 ч.1 ст.177 КПК та враховано розмір шкоди, спричиненої за версією сторони обвинувачення інкримінованими ОСОБА_1 кримінальними правопорушеннями, який перевищує 740 млн грн., у зв`язку з чим обґрунтовано визначено заставу, розмір якої, на думку колегії суддів, всупереч доводам апеляційної скарги та поясненням захисника Ванджурака Р.В. не є завідомо непомірним для обвинуваченого, та зможе гарантувати належне виконання процесуальних обов`язків.

Крім того, належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених у доповненнях до апеляційної скарги обставин щодо непомірності визначеного розміру застави, таких як наявність у обвинуваченого та його дружини тяжких захворювань, відчуження садового будинку площею 392 кв.м декілька років тому, сторонами кримінального провадження суду не надано та під час апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено, відомості про доходи повнолітньої доньки обвинуваченого не спростовують зазначених висновків суду .

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, § 58).

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними захисником обвинуваченого в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала суду є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги сторони захисту підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Трофімова Сергія Станіславовича залишити без задоволення.

Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 05 квітня 2021 року в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №52021000000000013 від 12 січня 2021 року, залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

___________­­­ ___________ ___________

Семенников О.Ю. Калугіна І.О. Никифоров А.С.