- Presiding judge (HACC) : Halabala M.V.
Справа № 991/3196/21
Провадження 1-кс/991/3249/21
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
13 травня 2021 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Галабала М.В., проаналізував скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України, що полягає у нездійсненні процесуальних дій, які зобов`язано вчинити у визначений КПК України строк у кримінальному провадженні № 42021000000000896 від 21 квітня 2021 року, та
ВСТАНОВИВ:
1.12 травня 2021 року на адресу Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України, що полягає у нерозгляді клопотання, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які вказана особа зобов`язана вчинити у визначений КПК України строк.
2.Вимоги скарги мотивовані тим, що 06 травня 2021 року ОСОБА_1 було направлено на електронну адресу Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБ України) клопотання № VYH-20210506-01-02 від 06 травня 2021 року щодо вчинення процесуальних дій, в тому числі - вручення документального підтвердження скаржнику про прийняття від нього заяви про вчинення кримінальних правопорушень; вручення пам`ятки про процесуальні права та обов`язки потерпілого; забезпечення початку досудового розслідування та стосовно інформування про вищенаведене ОСОБА_1 ; надання автору клопотання можливості ознайомитися із матеріалами досудового розслідування; витребування окремих документів та вчинення інших процесуальних дій.
3.Згідно з протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 12 травня 2021 року справа передана на розгляд слідчому судді Галабалі М.В.
4.Дослідивши обставини, що викладені у скарзі та доданих до них матеріалах, слідчий суддя приходить до таких висновків.
4.1.Статтею 7 КПК України серед основних засад кримінального провадження передбачено забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. Її зміст розкривається у статті 24 цього ж Кодексу, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відтак, у ній встановлено спосіб реалізації відповідного права. Він врегульований, зокрема, Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України.
4.2.Положеннями вказаної глави унормовано дії суду у випадку виникнення обставин, які перешкоджають здійсненню судового розгляду вказаної скарги. До таких слід віднести, зокрема, частину 2 статті 304 КПК України, яка визначає, що скарга повертається, якщо її було подано: 1) особою, яка не має права подавати скаргу; 2) до суду, який не уповноважений її розглядати; 3) із пропуском встановленого строку без порушення питання про його поновлення; частину четверту цієї ж статті, у якій вказано, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню; частину 2 статті 305 КПК України, у якій визначено, що слідчий, дізнавач чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбачені пунктами 1, 2, 5 і 6 частини першої статті 303 цього Кодексу, припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою. Однак поза межами правового регулювання Глави 26 Кримінального процесуального кодексу України знаходиться інститут реагування на можливі зловживання процесуальними правами.
4.3.Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу. Однією із визнаних засад кримінального провадження є повага до людської гідності, а саме, що під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи (ч. 1 ст. 11 КПК України). Саме в ключі цієї засади вирішується питання про процесуальні наслідки дій ОСОБА_1 .
4.4.Так, оцінка скарги ОСОБА_1 на бездіяльність щодо нездійснення інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк на предмет обґрунтованості передбачає вивчення: 1) наявності правової підстави для виникнення обов`язку вчинити певні дії (у даному випадку розглянути клопотання та вжити заходів за результатами його розгляду); 2) наявності встановленого законом строку вчинення певної дії; 3) встановлення факту невиконання цього обов`язку у встановлений законом строк. Однак слідчий суддя не може здійснювати розгляд скарги по суті вимог, адже він встановив, що в тексті скарги вживаються образливі та лайливі слова щодо уповноваженої особи Офісу Генерального прокурора, а саме: «2.7. Тому я цьому тупому відморозку, що не здатне самостійно прочитати і вивчити вимоги, якщо не усього КПКУ, то хоча б, деяких статей - ст.ст. 55-56, 93, 214, 220-221, направив клопотання № VYH-20210506-01-02 від 06.05.2021 р. 2.8. Щодо цього клопотання також відсутні належні процесуальні дії, що свідчить про відсутність у повноважених осіб НАБУ, елементарних ознак розумової діяльності…».
4.5.Слідчий суддя враховує те, що Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено загального положення про заборону зловживання процесуальними правами. Однак заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права (ухвала Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 676/7346/15-к).
4.6.За частиною п`ятою статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Релевантним обставинам цієї справи буде застосування критеріїв, якими послуговується ЄСПЛ у рішеннях про неприйнятність заяв. Як відомо, однією із підстав неприйнятності є несумісність з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явна необґрунтованість або зловживанням правом на подання заяви. У пункті 117 рішення у справі «Aleksanyan v. Russia» (заява № 46468/06) ЄСПЛ вказав, що постійне використання заявником образливих або провокаційних висловлювань може розглядатися як зловживання правом на заяву у значенні пункту 3 статті 35 Конвенції. У рішенні про неприйнятність заяви № 67208/01 (справа «Шehбk, v. Czech Republic») ЄСПЛ нагадав, що, в принципі, заява може бути лише відхилена як образлива за пунктом 3 статті 35 Конвенції, якщо вона завідомо базувалася на неправдивих фактах та навіть якщо у ній використані образливі висловлювання. У цій справі ЄСПЛ дотримувався думки, що твердження заявника є нестерпними, перевищуючи межі звичайної критики, хоч і неправильної, і становлять неповагу до суду. Така поведінка заявника - навіть припускаючи, що його оригінальна заява не вважатиметься явно необґрунтованою - суперечить меті права індивідуальної заяви, передбаченої статтями 34 та 35 Конвенції. Немає сумнівів у тому, що це становить зловживання правом на заяву у значенні пункту 3 статті 35 Конвенції.
4.7.Вищезгадана практика ЄСПЛ знаходить свій розвиток у судових рішеннях Верховного Суду. Так, в постанові від 24 березня 2021 року у справі № 937/1059/20 колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду зробила висновок про те, що « …нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах із процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. … Водночас використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до їх честі та гідності з боку осіб, які такі дії вчиняють, оскільки вказані дії суперечать основним засадам (принципам) кримінального провадження, а також його завданню. … Враховуючи викладене та виходячи із загальних засад кримінального провадження, вчинення особою вказаних дій, на думку колегії суддів, може бути визнано судом зловживанням особою своїми процесуальними правами та надалі мати наслідком постановлення судом рішення про залишення такої скарги без розгляду.»
4.8.Кримінальним процесуальним законом передбачено процесуальний механізм реагування на зловживання правом на відвід, який полягає в тому, що у випадках, коли повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду (ч. 4 ст. 81 КПК України). Такий механізм є релевантним до ситуації правозастосування під час розгляду цієї скарги, адже в скарзі заявника містяться образливі та такі, що принижують честь та гідність учасника кримінального провадження висловлювання.
4.9.Окрім того, зі змісту ч. 2 ст. 31 Закону України «Про інформацію» випливає, що честь, гідність та ділова репутація суб`єктів владних повноважень охороняється законом.
5.Враховуючи викладене та виходячи із загальних засад кримінального провадження, вчинення особою вказаних дій, на думку слідчого судді, є зловживанням особою своїми процесуальними правами та має наслідком постановлення судом рішення про залишення такої скарги без розгляду (такий висновок узгоджується, зокрема, із постановою Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 937/1059/20).
Керуючись вищенаведеним та на підставі статей 2, 9, 11, 303-307, 309, 376 КПК України слідчий суддя постановив:
ПОСТАНОВИВ:
1.Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України, що полягає у нерозгляді клопотання від 06 травня 2021 року, залишити без розгляду.
2.Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя М.В. Галабала