- Presiding judge (HACC AC) : Pankulych V.I.
- Judge (HACC AC) : Bodnar S.B., Panaid I.V.
- Secretary : Khalitovii I.V.
- Lawyer : Miroshnyka O.M.
Справа № 991/639/21
Провадження №11-сс/991/156/21
УХВАЛА
12 травня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді Панкулича В. І.,
суддів Боднара С.Б., Панаіда І.В.,
за участю секретаря судового засідання Халітової І. В.
особи, яка подала скаргу, ОСОБА_1
адвоката Мірошника О. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.02.2021 про повернення скарги на постанову детектива від 14.01.2021 про закриття кримінального провадження № 42018000000002272 від 12.09.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України в редакції від 05.04.2001,
В С Т А Н О В И Л А:
Слідчим Генеральної прокуратури України 17.05.2010 проти ОСОБА_1 порушено кримінальну справу № 49-2962 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.
Вироком Погребищенського районного суду Вінницької області від 15.04.2016 її визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням функцій держави по здійсненню правосуддя на 2 роки, конфіскацією усього належного їй на праві приватної власності майна та позбавленням 3 кваліфікаційного класу судді.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25.07.2018 вирок скасовано у зв`язку з істотним порушенням норм процесуального закону, а кримінальну справу направлено прокурору для проведення додаткового розслідування (перегляд вироку здійснювався за положеннями КПК в ред. 1960 року).
Заступником Генерального прокурора 12.09.2018 відомості про кримінальне правопорушення, що розслідувалось у кримінальній справі № 49-2962, внесено до ЄРДР згідно зі ст.214 чинного КПК України за номером 42018000000002272.
Постановою слідчого прокуратури Рівненської області від 27.06.2019 кримінальне провадження № 42018000000002272 від 12.09.2018 щодо одержання неправомірної вигоди суддею Житомирського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КПК України.
Заступником прокурора Рівненської області від 19.03.2020 скасовано постанову про закриття кримінального провадження від 27.06.2019 у зв`язку із не вжиттям всіх необхідних заходів для збирання доказів, не забезпеченням повного та всебічного досудового розслідування.
Здійснення досудового розслідування 20.03.2020 доручено детективам Національного антикорупційного бюро України.
Постановою детектива Національного антикорупційного бюро України від 14.01.2021 закрито кримінальне провадження № 42018000000002272 від 12.09.2018 у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування.
ОСОБА_1 звернулася зі скаргою до Вищого антикорупційного суду, в якій просила скасувати вказану постанову. Вважає, що викладені в постанові факти на підтвердження наявності у її діях ознак кримінального правопорушення, спростовуються наявними у справі доказами. При цьому, закриваючи кримінальне провадження за закінченням строків досудового розслідування, детектив проігнорував вказівки Вінницького апеляційного суду, наведені в ухвалі від 25.07.2018, якою скасовано обвинувальний вирок по обвинуваченню її у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.
На переконання ОСОБА_1 , дане кримінальне провадження міг закрити тільки прокурор, а не слідчий. Воно підлягало закриттю у зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину, тобто, з реабілітуючої підстави, а не за закінченням строків досудового розслідування.
Право оскаржити рішення детектива про закриття кримінального провадження ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що після скасування відносно неї як підсудної обвинувального вироку та направлення справи на додаткове розслідування за положеннями КПК України 1960 року вона повернулася до статусу обвинуваченої . Обвинувальний висновок 2010 року існує до цього часу та за положеннями ст. 42 чинного на даний час КПК України вона наділена правами підозрюваного.
Ухвалою слідчого судді від 02.02.2021 скаргу повернуто ОСОБА_1 .
Ухвала мотивована тим, що ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42018000000002272 від 12.09.2018 не має процесуального статусу заявника або потерпілого (представника чи законного представника потерпілого), у зв`язку з чим позбавлена права на оскарження рішення детектива про закриття кримінального провадження.
Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просить її скасувати та ухвалити нову, якою скасувати постанову детектива від 14.01.2021 про закриття кримінального провадження.
Вважає ухвалу незаконною, необгрунтованою та такою, що суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор просить відмовити в її задоволенні, оскільки ОСОБА_1 не повідомлялася про підозру, не набула статусу підозрюваного, не є заявником чи потерпілим, а відтак не має права на оскарження постанови про закриття кримінального провадження.
Прокурор будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги в судове засідання не з`явився, просив розглянути скаргу у його відсутність, у зв`язку з чим колегія суддів постановила здійснювати апеляційний розгляд без його участі.
Заслухавши ОСОБА_1 та її адвоката, які підтримали в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді залишається без розгляду, оскільки ознак пропуску строку колегія суддів не вбачає.
Повертаючи ОСОБА_1 скаргу на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України про закриття кримінального провадження, слідчий суддя виходив з того, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України таке рішення має право оскаржувати заявник, потерпілий, його представник чи законний представник. ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42018000000002272 від 12.09.2018 не є заявником чи потерпілим, а тому не має права подавати скаргу на вказану постанову детектива. Така скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 304 КПК України.
Колегія суддів не погоджується з правильністю вказаного висновку. Вважає, що слідчий суддя, повертаючи ОСОБА_1 скаргу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 303, п. 1 ч. 2 ст. 304 КПК України, проявив надмірний формалізм, не в повній мірі врахував її суть, що призвело до істотного порушення вимог процесуального права та обмежило право особи на доступ до правосуддя.
Дійсно, ОСОБА_1 не є заявником чи потерпілим у даному кримінальному провадженні. Як вбачається з матеріалів скарги суть її доводів зводиться до того, що кримінальне провадження є продовженням досудового розслідування кримінальної справи, яка була порушена проти неї за правилами КПК України 1960 року. У цій кримінальній справі їй пред`явлено обвинувачення у вчинені злочину, засуджено вироком суду, а в подальшому суд апеляційної інстанції скасував вирок та направив справу на додаткове розслідування. Після цього кримінальна справа не закривалася, статусу обвинуваченої у вчиненні злочину відносно ОСОБА_1 ніхто не припиняв, з внесенням відомостей про інкриміноване раніше їй кримінальне правопорушення до відповідного реєстру досудове розслідування продовжилося за правилами чинного на даний час КПК України.
Хоча слідчий, прокурор не повідомляли ОСОБА_1 про підозру у кримінальному провадженні, зареєстрованому за правилами чинного КПК України, однак вона має право на захист у тому ж обсязі, що і підозрюваний, оскільки була обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення за КПК України 1960 року і не може бути обмежена у процесуальних правах внаслідок розслідування на даний час раніше інкримінованого їй злочину за правилами зміненого кримінального процесуального закону.
З огляду на наведене, слідчий суддя, вирішуючи питання прийнятності скарги, мав виходити з вимог п. 4 ч. 1 ст. 303 КПК України, відповідно до якого підозрюваний має право оскаржити постанову про закриття кримінального провадження. При цьому, та обставина, що кримінальне провадження закрито постановою слідчого, а не прокурора, не впливає на вирішення питання прийнятності скарги, оскільки ОСОБА_1 була обвинувачена у вчиненні злочину за правилами КПК України 1960 року і її право на оскарження постанови не залежить від того, повідомлялося їй про підозру чи ні за правилами чинного на даний час кримінального процесуального закону.
На переконання колегії суддів такий висновок ґрунтується на вимогах ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.63 Конституції України, відповідно до яких кожному обвинуваченому гарантується право захищати себе, яке включає можливість оскарження до суду рішення про закриття кримінального провадження, якщо воно закрито не за відсутністю в діях особи складу злочину чи події злочину.
Апеляційні вимоги в частині скасування постанови про закриття кримінального провадження є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з таких причин.
ОСОБА_1 мотивує свої вимоги в цій частині тим, що кримінальне провадження мало бути закрито за відсутністю в її діях складу злочину, а не у зв`язку з закінченням строків досудового розслідування.
Між тим, за результатами розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України, суд першої інстанції ухвалив обвинувальний вирок. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок, не закрив кримінальну справу за відсутністю події інкримінованого ОСОБА_1 злочину або відсутності в її діях складу злочину (відповідно до ст.376 КПК України в редакції 1960 року), а направив справу на додаткове розслідування.
Таким чином, ухвалою апеляційного суду кримінальна справа направлена на додаткове розслідування, оскільки не встановлено підстав для її закриття за відсутністю події злочину, відсутністю в діях обвинуваченої складу злочину.
Питання про те, чи було органом досудового слідства, прокурором після направлення кримінальної справи на додаткове розслідування зібрані або стороною захисту надані докази, які істотно впливають на обгрунтованість раніше пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення та достатні для закриття кримінального провадження за відсутністю складу злочину в її діях, є предметом розгляду слідчим суддею по суті скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
Суд апеляційної інстанції не може розглянути скаргу ОСОБА_1 на постанову детектива про закриття кримінального провадження, яка не була розглянута по суті слідчим суддею, оскільки це виходить за межі предмету апеляційного розгляду.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги в частині скасування ухвали слідчого судді про повернення ОСОБА_1 скарги на постанову детектива про закриття кримінального провадження та її необґрунтованість в іншій частині.
Керуючись статтями 303, 304, 407, 418 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.02.2021 про повернення скарги ОСОБА_1 на постанову детектива від 14.01.2021 про закриття кримінального провадження № 42018000000002272 від 12.09.2018 скасувати, а матеріали скарги направити для розгляду до Вищого антикорупційного суду.
В іншій частині у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. І. Панкулич
Судді С. Б. Боднар
І. В. Панаід