Document No. 97057751

Справа № 991/2873/21

Провадження №11-п/991/8/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Панаіда І.В.,

суддів Калугіної І.О., Михайленка Д.Г.,

Семенникова О.Ю., Чорненької Д.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Римаренко М.С.,

прокурора Гарванка І.М.,

захисників Грицишена К.П., Портного А.А.,

Пилипенка О.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвокатів Пилипенка Олександра Андрійовича та Желіховського Вячеслава Михайловича, які діють в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 про направлення матеріалів кримінального провадження № 42020000000000860 від 14 травня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 ст. 368 Кримінального кодексу України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 368 Кримінального кодексу України з Вищого антикорупційного суду до іншого суду,

ВСТАНОВИЛА:

До Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в порядку ст.34 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) надійшли клопотання захисників обвинуваченого Шевченка С.С. про направлення матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №42020000000000860 від 14 травня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 ст. 368 Кримінального кодексу України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 368 Кримінального кодексу України з Вищого антикорупційного суду до іншого суду.

В обґрунтування поданого клопотання, захисник Желіховський В.М. зазначив, що вищевказане кримінальне провадження не було підслідне детективам Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ). Підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань стала заява начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області ОСОБА_3 , згідно якої останній просив притягнути до кримінальної відповідальності голову Кіровоградської ОДА ОСОБА_1 та керівника патронатної служби Кіровоградської ОДА ОСОБА_2 , які вимагали від нього неправомірну вигоду у сумі 1 320 000 грн. за рік (по 110 тисяч грн. щомісяця) за невжиття заходів по усуненню його із займаної посади та за не перешкоджання його професійній діяльності. Однак, заява ОСОБА_3 не містить данні про конкретні обставини вимагання, а той факт, що на заяві відсутня дата її складання, ставить під сумнів правдивість викладеного в ній ОСОБА_3 , і дає підстави захисникам вважати, що така заява не могла бути підставою для здійснення досудового розслідування детективами НАБУ. Крім того, постанова керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про доручення досудового розслідування детективам НАБУ не мотивована, що вказує на те, що досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні проведено з порушенням вимог передбачених п.п.1-3 ч.5 ст. 216 КПК України. Також, як вбачається із обвинувального акту, загальна сума неправомірної вигоди, яку, за версією сторони обвинувачення одержали обвинувачені, становить 350 000 грн., що є меншою п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину. Просив направити справу за підсудністю до іншого суду.

Адвокат Пилипенко О.І. обґрунтовував подане ним клопотання про зміну підсудності наявністю в нього сумнівів, що розгляд вищевказаного провадження будь-якою колегією суддів Вищого антикорупційного суду буде здійснено судом, який є незалежним та законним. Після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, у адвоката виникла підозра щодо існування між працівниками та суддями Вищого антикорупційного суду і детективами НАБУ позапроцесуальних відносин, що викликає занепокоєння у сторони захисту відносно об`єктивності та неупередженості розгляду справи. В такій ситуації, на думку адвоката, заперечення сторони захисту щодо неправомірності дій слідчих суддів, а також порушення з боку сторони обвинувачення, залишаться поза увагою будь-якої колегії суддів Вищого антикорупційного суду, враховуючи особисту зацікавленість у даному кримінальному провадженні голови Вищого антикорупційного суду та інших його працівників. Просив направити кримінальне провадження для розгляду до Київського апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисників Грицишена К.П., Портного А.А., Пилипенка О.І. та обвинуваченого ОСОБА_1 , які просили задовольнити клопотання з підстав, зазначених в них, колегія суддів вважає, що у їх задоволенні слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду вирішується колегією у складі п`яти суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду за поданням складу суду, визначеного для розгляду кримінального провадження, або за клопотанням сторін не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Статтею 34 КПК України передбачені підстави і порядок передачі кримінальних проваджень з одного суду до іншого за визначеною законом підсудністю або внаслідок зміни визначеної законом підсудності.

За положеннями ч.1 ст.21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Тобто, визначення підсудності кримінального провадження є важливою складовою забезпечення права особи на справедливий розгляд судом, встановленим законом.

Згідно положень статті 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

У примітці до ст. 45 КК України зазначено, що корупційними злочинами відповідно до цього Кодексу вважаються злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 366-1, 368, 368-3?369, 369-2, 369-3 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1 п. 20-2 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду» № 100-IX від 18 вересня 2019 р., який набрав чинності 22 вересня 2019 року), підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом, як суду першої інстанції поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду», - якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

При цьому, пп. 4 абз. 2 п. 20-2 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України визначено, що у разі, якщо судовий розгляд у судах першої та апеляційної інстанцій не закінчено до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду», такі кримінальні провадження передаються до Вищого антикорупційного суду для розгляду в установленому цим Кодексом порядку.

З обвинувального акту вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020000000000860 від 14 травня 2020 року здійснювалось за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 368, ч.5, ст.27, ч.4 ст. 368 КК України, а відтак, оскільки вказане кримінальне провадження розпочато та закінчено за кваліфікацією злочину, передбаченого статтею 368 КК України, який відповідно до примітки статті 45 КК України є корупційним, а також виходячи з того, що досудове розслідування даного кримінального провадження здійснювалося Національним антикорупційним бюро України, а обвинувальний акт затверджений 23 квітня 2021 року прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, колегія суддів не погоджується з доводами, викладеними в клопотаннях захисників про те, що дане кримінальне провадження не підсудне Вищому антикорупційному суду.

Пунктом 2 ч.5 ст. 216 КПК України визначено, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, статтями 368 КК України, якщо розмір предмета кримінального правопорушення або завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інкриміновано висловлення прохання та відповідно пособництво в цьому надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі, який обраховувався у відсотковому відношенні до річного доходу 37 лабораторій, що входять до структури Кіровоградської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Відповідно до обвинувального акту, розмір неправомірної вигоди змінювався залежно від наявної у обвинувачених інформації про річний дохід лабораторій у 2019 році і остаточно був повідомлений ОСОБА_3 у сумі 1 800 000 гривень на рік. Отже, предмет інкримінованого злочину - прохання надати неправомірну вигоду більше ніж в п`ятсот разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення. Крім того, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на той час обіймали посади в державному органі - Кіровоградській обласній державній адміністрації будучи відповідно головою та керівником патронатної служби апарату Кіровоградської обласної державної адміністрації. Отже, згідно висунутого обвинувачення, за розміром предмету злочину та суб`єктним складом його учасників кримінальне провадження №42020000000000860 від 14 травня 2020 року відповідає умовам, передбаченим п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України та предметно підсудне Вищому антикорупційному суду.

Доводи сторони захисту, з приводу того, що предмет злочину - сума неправомірної вигоди має визначатись лише з фактично отриманих коштів, не відповідає приписам ст.368 КК України та п.2 ч.5 ст. 216 КПК України, а тому колегією суддів відхиляються.

Висловлені адвокатом Пилипенко О.І. доводи щодо наявності сумнівів у неупередженості суддів Вищого антикорупційного суду під час розгляду кримінального провадження є його припущеннями та суб`єктивною думкою і не можуть бути підставою для направлення вказаного провадження до іншого суду. Такі сумніви підлягають вирішенню в порядку, передбаченому параграфом 6 глави 3 КПК України «Відводи». Незгода адвоката з рішеннями слідчих суддів Вищого антикорупційного суду у цьому провадженні також не свідчить про упередженість суддів Вищого антикорупційного суду та здійснення на них тиску зі сторони будь-яких посадових осіб.

Приймання та реєстрація вхідної кореспонденції, що надходить до Вищого антикорупційного суду, здійснюється відповідальними особами канцелярії відповідно до «Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України», затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814.

Відповідно до положень вищевказаної Інструкції канцелярія щоденно протягом робочого часу суду забезпечує прийняття та реєстрацію документів, що подаються до суду.

Судом приймається кореспонденція що надходить від осіб електронною поштою, факсимільним зв`язком, а також у паперовому вигляді, зокрема від кур`єрів поштових служб.

Всі конверти (пакети), що надійшли на адресу суду, за винятком тих, що мають напис "Особисто" або гриф секретності розкриваються відповідальним працівником. Конверти (пакети) з відміткою "Особисто" передаються адресатам без відкривання.

Як вбачається з експрес-накладних «Нова пошта», зокрема: № 59000528083592 , № 59000527824955 , №59000528083373, №59000527824709, №59000528080993 поштові відправлення за вказаними накладними передавались кур`єром «Нова пошта» на адресу Вищого антикорупційного суду (м.Київ, вул. Хрещатик, 42А). Змістом вказаних поштових відправлень були клопотання детективів Національного антикорупційного бюро України про надання дозволу на проведення обшуків або арешту тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження № 42020000000000860, тобто процесуальні документи.

Отже, з огляду на відсутність на конвертах поштових відправлень і в накладних позначок саме про вручення поштового відправлення «особисто» зазначеним в накладних отримувачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також з огляду на зміст цих відправлень, підстав для не розкриття конвертів та не реєстрування в автоматизованій системі документообігу суду відповідних процесуальних документів органу досудового розслідування у відповідальних осіб канцелярії не було. Таким чином, вважати упередженими дії відповідальних посадових осіб ВАКСу щодо приймання та реєстрації вхідної кореспонденції, а також наявним будь-який тиск на слідчих суддів при розгляді відповідних клопотань органу досудового розслідування, про що вказав захисник Пилипенко О.І., колегія суддів підстав не вбачає. В клопотанні адвоката Пилипенка О.І. містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. При цьому, колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).

Відповідно до ч.3 ст. 33-1 КПК України інші суди, визначені цим Кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, які віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду (крім випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої ст. 34 цього кодексу).

Жодної обставини, яка б вказувала на порушення правил предметної підсудності при надходженні даного кримінального провадження на розгляд Вищого антикорупційного суду, захисниками не наведено, а отже, розглядаючи клопотання в межах заявлених доводів, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення клопотань адвокатів Пилипенка О.А. та ОСОБА_6 без задоволення.

За таких обставин, керуючись статтями 33-1, 34, 418, 532 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити у задоволенні клопотання адвокатів Пилипенка Олександра Андрійовича та Желіховського Вячеслава Михайловича, які діють в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 про направлення матеріалів кримінального провадження № 42020000000000860 від 14 травня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 ст. 368 Кримінального кодексу України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 368 Кримінального кодексу України з Вищого антикорупційного суду до іншого суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий І.В. Панаід

Судді І.О. Калугіна

Д.Г. Михайленко

О.Ю. Семенников

Д.С. Чорненька