Document No. 97122879

Справа № 991/5181/20

Провадження 1-кп/991/56/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд (далі - Суд) у складі колегії суддів:

головуючий - Маслов В.В.,

судді - Строгий І.Л., Федорак Л.М.,

учасники кримінального провадження:

секретар судового засідання - Луганський О.Ю., Біленко В.К.,

прокурор - Мусіяка В.В.,

обвинувачений - ОСОБА_1 ,

захисники - Коломієць В.А., Ореховський М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 52020000000000227, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стрий Львівської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК),

ВСТАНОВИВ:

І. Обставини кримінального провадження

1.22.10.2018 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42018000000002581 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК за фактом заволодіння службовими особами Апарату Верховної Ради (далі - ВРУ) шляхом зловживання службовим становищем коштами державного бюджету, виділеними на забезпечення діяльності ВРУ, за попередньою змовою групою осіб, при проведенні компенсаційних виплат народним депутатам України за оренду житла чи винайм готельного номера.

2.06.09.2019 об`єднано матеріали досудових розслідувань, внесених до ЄРДР 22.10.2018 за № 42018000000002581 та 11.01.2019 за № 42019000000000102 за ч. 2 ст. 367 КК за фактом службової недбалості службових осіб Апарату ВРУ при проведенні компенсаційних виплат народним депутатам України за оренду житла чи винайм готельного номера, та присвоєно об`єднаному кримінальному провадженню № 42018000000002581.

3.23.01.2020 внесено відомості до ЄРДР за № 52020000000000065 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК за фактом зловживання владою народним депутатом України VIII скликання ОСОБА_1 з метою одержання неправомірної вигоди для себе у виді права користування готельним номером, вартість якого оплачувалась за рахунок коштів, передбачених для забезпечення діяльності ВРУ, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам юридичної особи публічного права - Управління справами Апарату ВРУ.

4.27.01.2020 об`єднано матеріали досудових розслідувань, внесених до ЄРДР 22.10.2018 за № 42018000000002581 та 23.01.2020 за № 52020000000000065 з присвоєнням об`єднаному кримінальному провадженню загального № 42018000000002581.

5.30.03.2020 виділено матеріали досудового розслідування з кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42018000000002581 від 22.10.2018 стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , з присвоєнням № 5200000000000227 та внесенням відомостей до ЄРДР.

6.22.06.2020 складено та затверджено обвинувальний акт, згідно з яким ОСОБА_1 висунуто обвинувачення за ч. 2 ст. 364 КК.

7.23.06.2020 обвинувальний акт щодо обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 364 КК надійшов на розгляд до Суду.

ІІ. Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_1 і визнане Судом недоведеним

8.Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до протоколу Центральної виборчої комісії від 26.10.2014 «Про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі» був визнаний таким, що обраний народним депутатом України VIII скликання, а 27.11.2014 відповідно до ст. 79 Конституції України склав присягу перед ВРУ, зобов`язавшись усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов`язки в інтересах усіх співвітчизників.

9.Набувши повноважень народного депутата України VIII скликання, ОСОБА_1 , будучи забезпеченим житлом у м. Києві, а саме з 27.03.2013 маючи у спільній сумісній власності з дружиною ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , зловживаючи владою, тобто умисно використовуючи як службова особа надані йому як народному депутату України (представнику законодавчого органу державної влади) владні повноваження, в межах наданої йому компетенції ставити обов`язкові для виконання юридичною особою вимоги щодо забезпечення гарантії його депутатської діяльності в частині виплати компенсації за оренду житла чи винайму готельного номера, діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, не рахуючись з покладеними на нього Конституцією України і Законами України обов`язками діяти на благо Вітчизни і дбати про добробут Українського народу, не пізніше 26.11.2014 вирішив отримати неправомірну вигоду для себе за рахунок коштів, передбачених Законом України «Про статус народного депутата України» (далі - Закон № 2790-XII) для компенсації вартості оренди (винайму) житла народним депутатам України.

10.З цією метою, для одержання неправомірної вигоди у виді надання йому як народному депутату України в користування готельного номера за рахунок бюджетних коштів, передбачених на компенсацію вартості оренди житла або винайму готельного номера народними депутатами України, без наявності підстав для отримання таких коштів внаслідок забезпеченості житлом у м. Києві, ОСОБА_1 , підписавши 26.11.2014, подав на ім`я Керівника Апарату ВРУ три заяви, в яких просив розмістити його в готелі «Київ» у зв`язку з відсутністю власного житла в м. Києві, нараховувати йому кошти для винайму готельного номера, які перераховувати на рахунок Державного підприємства «Готельний комплекс «Київ» Управління справами ВРУ (далі - ДП ««Готельний комплекс «Київ») протягом усього строку виконання депутатських повноважень, які були зареєстровані 08.12.2014 за вх. №222247 в Апараті ВРУ.

11.При цьому ОСОБА_1 усвідомлював, що зловживаючи владою при зверненні до Керівника Апарату ВРУ з метою безпідставного отримання неправомірної вигоди у виді права користування готельним номером за рахунок коштів, передбачених на забезпечення діяльності ВРУ, його дії явно суперечать інтересам служби, цілям і завданням гарантій депутатської діяльності, що визначені в Законі № 2790-XII, а співробітники Апарату ВРУ не були уповноважені здійснювати перевірку повідомленої народними депутатами України інформації щодо наявності підстав для отримання коштів як компенсації відповідно до ст. 35 Закону № 2790-XII і лише внаслідок висунутої народним депутатом України вимоги зобов`язані будуть надати йому готельний номер з відшкодуванням його вартості за рахунок бюджетних коштів. Тому ОСОБА_1 був переконаний, що за будь-яких обставин після звернення із зазначеними заявами отримає таку неправомірну вигоду, а відшкодування вартості виділеного йому готельного номера Управлінням справами ВРУ здійснюватиметься за рахунок бюджетних коштів, що призведе до тяжких наслідків у виді протиправного вибуття відповідної суми коштів, передбачених на забезпечення діяльності ВРУ, з рахунку юридичної особи публічного права.

12.Тоді ж, 26.11.2014 ОСОБА_1 , діючи на досягнення злочинного умислу одержання неправомірної вигоди, уклав договір з ДП «Готельний комплекс «Київ» № 112 про надання послуг, на підставі якого отримав в користування бажаний готельний номер, вартість винайму якого оплачувалась Управлінням справами ВРУ за рахунок бюджетних коштів, передбачених на забезпечення діяльності ВРУ.

13.29.01.2016 розпорядженням першого заступника Керівника Апарату ВРУ № 12 затверджено новий Порядок видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера (далі - Порядок від 29.01.2016). В подальшому, 16.03.2016 невстановлена досудовим розслідуванням особа підписала від імені народного депутата України ОСОБА_1 та 17.03.2016 за обізнаності зазначеного депутата подала до Апарату ВРУ заяву про подальше перерахування коштів, що нараховувались йому для компенсації вартості винайму готельного номера, на розрахункові рахунки ДП «Готельний комплекс «Київ», яка була зареєстрована за № 62839.

14.07.12.2017 ОСОБА_1 звернувся до Апарату ВРУ із заявою про припинення з 01.01.2018 нарахування компенсаційних виплат за винайм ним готельного номера, припинивши таким чином вчинюване ним кримінальне правопорушення.

15.Отже, ОСОБА_1 , будучи службовою особою і зловживаючи владою всупереч інтересам служби, шляхом подання вищевказаних заяв та усвідомлюючи той факт, що співробітники Апарату ВРУ та Управління справами ВРУ не мають повноважень перевіряти наявність у народного депутата України житла в місті Києві, у період з 27.11.2014 по 31.12.2017 (включно) отримав неправомірну вигоду для себе, яка полягала в оплаті за рахунок бюджетних коштів отриманого ним в користування готельного номера в ДП «Готельний комплекс «Київ».

16.Унаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_1 на підставі поданих ним заяв від 08.12.2014, Управління справами ВРУ в період з 27.11.2014 по 31.12.2017 (включно) нараховувало йому кошти для компенсації вартості оренди житла та винайму готельного номера в сумі 543 900 грн (що більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян), які в подальшому на підставі його ж заяв перераховувало на розрахунковий рахунок ДП «Готельний комплекс «Київ» як оплату за користування ОСОБА_1 готельним номером.

17.Зазначеними протиправними діями ОСОБА_1 щодо отримання неправомірної вигоди Управлінню справами ВРУ (на даний час Управлінню справами Апарату ВРУ) як юридичній особі публічного права і головному розпоряднику бюджетних коштів спричинено тяжкі наслідки, які полягають у безповоротній втраті бюджетних коштів у сумі 543 900 грн. (що більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян).

18.Тим самим, своїми умисними діями ОСОБА_1 , в період з 27.11.2014 по 31.12.2017, будучи народним депутатом України VІІI скликання, умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи владою всупереч інтересам служби, отримав неправомірну вигоду для себе, а саме оплату за рахунок бюджетних коштів, передбачених на забезпечення діяльності ВРУ, права користування готельним номером в ДП «Готельний комплекс «Київ», чим спричинив тяжкі наслідки державним інтересам в особі юридичної особи публічного права - Управлінню справами Апарату ВРУ, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом № 770-VIII від 10.11.2015).

ІІІ. Підстави для виправдання обвинуваченого

19.Відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , передбачена ч. 2 ст. 364 КК.

20.Кваліфікуючи дії обвинуваченого за цією нормою, сторона обвинувачення виходила із того, що ОСОБА_1 , будучи службовою особою, здійснив зловживання владою, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе використання службовою особою влади всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави та юридичній особі.

21.Разом із тим, Суд, дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що є підстави для ухвалення виправдувального вироку, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК.

ІV. Мотиви, з яких Суд відкидає докази обвинувачення

1.1. Загальна характеристика складу кримінального правопорушення, у вчиненні якого висунуте обвинувачення.

22.Згідно з ч. 1 ст. 2 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

23.Склад кримінального правопорушення являє собою абстрактну теоретичну конструкцію і включає чотири елементи: об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону. Кожен елемент включає певний набір ознак: обов`язкових і факультативних для кваліфікації діяння як злочину.

24.Суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, може бути лише служ­бова особа, зазначена у п. 1 та 2 примітки до цієї статті, зокрема, особа, яка постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснює функції представника влади.

25.Поняття службової особи, як суб`єкта вказаного кримінального правопорушення розкривається через вказівку на дві групи ознак, які прийнято називати «посадовою» та «функціональною». Посадова ознака, зокрема, означає, що особа виступає службовою внаслідок того, що займає певну посаду та виконує у зв`язку із цим визначені функції на підприємстві, установі, організації, які становлять зміст функціональної ознаки. Остання ознака, у свою чергу, розкривається через вказівки на ті функції (повноваження), якими наділена особа та які вона виконує вчиняючи кримінальне правопорушення.

26.Для розуміння поняття службової особи, яка здійснює функції представника влади слід звернутися до визначення, наведеного у п. 1 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про хабарництво».

27.У цій постанові вказано, що до представників влади належать, зокрема, працівники державних органів, які наділені у межах своєї компетенції ставити вимоги, обов`язкові для виконання юридичними і фізичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості.

28.З об`єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК, може мати форму зловживання владою.

29.Відповідно, під зловживанням владою слід розуміти діяння, яке полягає у використанні службовою особою, яка має владні повноваження (представником влади), всупереч інтересам служби своїх прав щодо пред`явлення вимог, а також прийняття рішень, обов`язкових для виконання іншими фізичними чи юридичними особами.

30.Зловживання владою передбачає наявність взаємозв`язку між службовим становищем винного і його поведінкою, яка виражається в незаконних діях або бездіяльності. Службова особа при зловживанні владою прагне скористатися своїм службовим становищем, яке передбачає як наявність передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами повноважень (прав і обов`язків), так і наявність фактичних можливостей, які надає їй сама посада (її загальновизнана вага, важливість, впливовість).

31.Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, також включає в себе, як обов`язковий елемент, тяжкі наслідки для охоронюваних законом прав, свобод та інтересів окремих громадян або державних чи громадських інтересів або інтересів юридичних осіб, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

32.З суб`єктивної сторони вказане кримінальне правопорушення характеризується наявністю у діях особи умислу щодо діяння і умислу або необережного ставлення до його наслідків. Тобто вина при вчиненні цього кримінального правопорушення може мати змішаний (складний) характер.

33.Обов`язковою ознакою зловживання владою є мета - одержання будь-якої неправомірної вигоди для службової особи чи іншої фізичної або юри­дичної особи.

34.З урахуванням зазначеного, Суд, розглядаючи питання наявності у діянні обвинуваченого ОСОБА_1 складу кримінально правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, беручи до уваги зміст висунутого обвинувачення, мав встановити, чи вказують надані стороною обвинувачення докази на таке:

?обвинувачений є служ­бовою особою, яка здійснює функції представника влади (спеціальний суб`єкт);

?обвинувачений вчинив діяння (дію чи бездіяльність);

?обвинувачений вчинив діяння з використанням влади;

?протиправність такого діяння, яке за формою схоже із законним - на вчинення якого службова особа має право, але за своєю суттю воно суперечить інтересам служби;

?спричинення діянням обвинуваченого тяжких наслідків для охоронюваних законом державним інтересам та інтересам юридичної особи;

?наявність у діянні обвинуваченого умислу на вчинення злочину та мети, яка полягає в одержанні обвинуваченим неправомірної вигоди.

35.Сторона обвинувачення на підтвердження вказаних обставин посилалась на зібрані під час досудового розслідування докази, а саме: документи, висновки експертів, показання свідків.

36.За наслідками дослідження цих доказів, Суд дійшов висновку, щодо необхідності їх відхилення, оскільки як кожен окремо так і у своїй сукупності вони не є достатніми для доведення того, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_1 є всі вищенаведені елементи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК.

37.На обґрунтування цього висновку Суд наведе відповідні мотиви, які включатимуть результати оцінки доказів сторони обвинувачення та захисту з огляду на елементи складу кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення.

1.2. Щодо ознак суб`єкта кримінального правопорушення.

38.Обвинувачений ОСОБА_1 у період подій, викладених в обвинувальному акті, мав ознаку спеціального суб`єкта кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК (посадову), оскільки обіймаючи посаду народного депутата України здійснював функції представника влади, тобто був службовою особою, згідно з Приміткою до цієї статті.

39.Належність обвинуваченого до спеціального суб`єкта за посадовою ознакою підтверджується наданими стороною обвинувачення документами, а саме: присягою народного депутата України восьмого скликання ОСОБА_1 від 27.11.2014 (т. 4, а.с. 108); особовою карткою народного депутата України ОСОБА_1 від 09.12.2014 (т. 4, а.с. 109-110); заявою народного депутата України ОСОБА_1 від 27.11.2014 про згоду здійснювати повноваження народного депутата України на постійній основі (т. 4, а.с. 113).

40.Водночас, вирішуючи питання, чи належав ОСОБА_1 до спеціального суб`єкта за функціональною ознакою, підписуючи та подаючи заяви від 26.11.2014, Суд виходить із такого.

41.За змістом ст. 364 КК під зловживанням владою або службовим становищем слід розуміти умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби.

42.Суд зауважує, що законодавець пов`язує функціональні ознаки службової особи з виконанням під час вчинення кримінального правопорушення однієї з трьох функцій: (1) представника влади; (2) організаційно-розпорядчих; (3) адміністративно-господарських (п. 1 Примітки до ст. 364 КК).

43.Зміст зазначених функціональних ознак, службової особи розкритий у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України (далі - ВСУ) від 26.04.2002 № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво».

44.Зокрема, до представників влади належать працівники державних органів та їх апарату, які наділені правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов`язкові для виконання юридичними і фізичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості.

45.У постанові ВСУ від 08.10.2015 у справі № 5-109кс15, з-поміж іншого зазначено, що особа має статус службової не у зв`язку з наявністю певних повноважень взагалі, а наявність чи відсутність такого статусу визначається щодо конкретних вчинюваних дій.

46.Закон № 2790-XII (в редакції від 07.06.2014) визначає статус (права, обов`язки і відповідальність) народного депутата України, встановлює правові і соціальні гарантії здійснення народним депутатом України своїх депутатських повноважень.

47.Аналіз зазначеного Закону свідчить про те, що народний депутат України має владні повноваження і відповідно він є представником законодавчої гілки влади (Верховної Ради України).

48.У розділі ІІ Закону № 2790-ХІІ (в редакції від 07.06.2014) (статті 10 - 19) наведено права народного депутата України. Втім у жодній із цих статей не йдеться про право народного депутата України давати вказівки чи розпорядження щодо державного майна. Ба більше, відповідні дії народний депутат України може вчиняти лише у складі Верховної Ради України як колегіального органу, адже лише шляхом голосування під час ухвалення законів про затвердження бюджету країни або внесення до нього змін, народний депутат України розпоряджається бюджетними коштами.

49.На переконання Суду, іншим чином, ніж участь у бюджетному процесі, народний депутат України як представник влади не вправі розпоряджатися бюджетними коштами.

50.Отже, з огляду на це, Суд дійшов висновку, що отримуючи у той чи інший спосіб кошти на оренду житла або винайм готельного номера, народний депутат України не реалізує владні повноваження, натомість він реалізує надане законом право на забезпечення житлом.

51.Зі змісту ст. 35 Закону № 2790-ХІІ (в редакції від 07.06.2014) вбачається, що саме Апаратом Верховної Ради України щомісячно видаються кошти народному депутату України для компенсації вартості оренди (винайму) житла.

52.При цьому жодних контрольних (владних, управлінських тощо) функцій щодо Апарату Верховної Ради України, народний депутат України немає. Іншими словами, народний депутат України у цих правовідносинах є звичайним суб`єктом права (право на забезпечення житлом), а в контексті кримінального права, є не спеціальним, а загальним суб`єктом кримінального правопорушення.

53.Реалізація народним депутатом України права на забезпечення житлом, передбаченого ст. 35 Закону № 2790-ХІІ, здійснюється в контексті права громадянина на житло, встановленого Конституцією України та Житловим кодексом УРСР. Це, на переконання суду також свідчить про відсутність у діях народного депутата України, який звертається до Апарата Верховної Ради України з заявою щодо забезпечення житловим приміщенням владних повноважень.

54.Поряд із цим, слід зауважити, що у разі, якщо Апарат Верховної Ради України з будь-яких причин не задовольнить заяву народного депутата України, пов`язану із забезпеченням житловим приміщенням, захистити своє право народний депутат України зможе лише в судовому порядку, оскаржуючи відповідні дії/бездіяльність Апарату Верховної Ради України. Що вкотре доводить абсолютну відсутність у народного депутата України владних повноважень відносно працівників Апарату Верховної Ради України, у тому числі під час реалізації ним права на забезпечення житлом.

55.Суд також бере до уваги те, що згідно зі ст. 35 Закону № 2790-ХІІ (в редакції від 07.06.2014) виключно кошторисом Верховної Ради України встановлюється розмір компенсації вартості оренди (винайму) житла, відтак народний депутат України в силу службового становища не наділений жодними повноваженнями щодо управління чи розпорядження цими коштами. Відповідно він (народний депутат України) не вправі давати будь-які обов`язкові до виконання вказівки працівникам Апарату Верховної Ради України та контролювати хід їх виконання.

56.Натомість народний депутат України вправі лише подати заяву про забезпечення його житлом, проте остаточне рішення з цього питання належить до компетенції Апарату Верховної Ради України.

57.Зважаючи на наведене вище, Суд вважає, що не слід ототожнювати реалізацію народним депутатом України його права на забезпечення житлом (ст. 35 Закону № 2790-ХІІ) зі здійсненням ним як представником влади повноважень - реалізації прав народного депутата України: (1) у Верховній Раді України (статті 11 - 16 Закону № 2790-ХІІ); (2) у взаємовідносинах із органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, об`єднаннями громадян України та іноземних держав (ст. 17 Закону № 2790-ХІІ); (3) у взаємовідносинах із засобами масової інформації, на забезпечення інформацією та на її використання (статті 18, 19 Закону № 2790-ХІІ).

58.Наявність ознак службової особи - спеціального суб`єкта кримінального правопорушення, як обов`язкової ознаки складу злочину, КК та судова практика (наприклад постанова ВСУ від 08.10.2015 у справі № 5-109кс15, постанова Верховного Суду від 12.12.2019 № 646/7942/14-к) пов`язують саме зі здійсненням функцій, а не лише з їх наявністю.

59.Тому, на думку Суду, під час кваліфікації дій особи, слід враховувати не перебування особи у відповідному статусі, а фактичне використання такою особою при здійсненні відповідного діяння повноважень, обумовлених однією зі згадуваних раніше функціональних ознак суб`єкта злочину, а саме: (1) владної; (2) організаційно-розпорядчої; (3) адміністративно-господарської.

60.Проте, використання повноважень означає вчинення дій, передбачених конкретною правовою нормою Закону № 2790-ХІІ чи іншого нормативно-правового акта України.

61.Дослідивши сформульоване в обвинувальному акті обвинувачення, висунуте ОСОБА_1 , Суд дійшов висновку, що звертаючись до Апарату Верховної Ради України із заявами, пов`язаними з реалізацією права, передбаченого ст. 35 Закону № 2790-ХІІ на забезпечення житлом, обвинувачений не діяв як представник влади та не реалізовував при цьому владних повноважень.

62.Таким чином, на переконання Суду, у діянні обвинуваченого ОСОБА_1 відсутня обов`язкова ознака складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК - спеціальний суб`єкт.

1.3. Щодо ознак об`єктивної сторони кримінального правопорушення.

63.На підтвердження того, що обвинувачений, будучи службовою особою, вчинив протиправне діяння з використанням влади, внаслідок якого було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам та інтересам юридичної особи, стороною обвинувачення були надані такі документи та висновки експертів.

1) Документи, які визначають правовий статус Апарату ВРУ і його структурних підрозділів та повноваження їх службових осіб:

?копія Положення про Апарат ВРУ, затвердженого розпорядженням Голови ВРУ від 25.08.2011 (т. 2, а.с. 237-245);

?копія розпорядження Голови ВРУ від 30.09.2015 № 1366 «Про розподіл обов`язків між Керівником Апарату ВРУ та заступниками Керівника Апарату ВРУ (т. 3, а.с. 1-5);

?копія листа першого заступника Голови Державної казначейської служби України ОСОБА_3 від 08.04.2019 №13-06-06/6254, згідно з яким головним розпорядником бюджетних коштів за бюджетною програмою 0111010 «Здійснення законотворчої діяльності ВРУ» є Апарат ВРУ.

2) Документи ВРУ, які регламентували порядок здійснення та розмір виплат народним депутатам України щомісячної компенсації для оренди винайму готельного номера упродовж 2014-2017 років:

?копія Положення «Про порядок виплати народним депутатам України щомісячної компенсації для оренди житла або винайму готельного номера», затвердженого розпорядженням Голови ВРУ № 248 від 08.04.2014 (далі - Положення від 08.04.2014) (т. 2, а.с. 213, т. 3, а.с. 32), яке визначало порядок виплати народним депутатам України щомісячної компенсації для оренди житла або винайму готельного номера, відповідно до ст. 35 Закону № 2790-XII;

?копія розпорядження першого заступника Керівника Апарату ВРУ ОСОБА_11 № 12 від 29.01.2016 про затвердження Порядку від 29.01.2016, який визначав механізм видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості, зокрема, винайму готельного номера відповідно до ч. 4 ст. 32, ст. 35 Закону № 2790-XII (т. 2, а.с. 217, 218, т. 3, а.с. 36, 37);

?копія рішення Комітету з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності ВРУ від 26.03.2014, згідно з яким комітет погодив розмір компенсації народним депутатам України для оренди житла або винайму готельного номера на 2014 рік (т. 2, а.с. 211-212, т. 3, а.с. 30-31, т. 6, а.с. 199,200);

?копія протоколу засідання комітету з питань регламенту та організації роботи ВРУ № 7 від 04.02.2015, за результатами проведення якого Комітет погодив пропозиції Апарату ВРУ для підготовки кошторису ВРУ та розмір коштів, які щомісячно видаються народним депутатам України у 2015 році (т. 3, а.с. 188-201);

?копія рішення, складеного за результатами вказаного засідання Комітету. (т. 2, а.с. 220-221, т. 3, а.с. 39-40, т. 6, а.с. 208-209);

?копія стенограми вказаного засідання Комітету (т. 3, а.с. 202-250);

?копія листа першого заступника голови Комітету з питань регламенту та організації роботи ВРУ від 30.12.2015 № 04-31/9-947(329210), адресованого першому заступника Керівника Апарату ВРУ, згідно з яким комітет на своєму засіданні 11.11.2015 погодив проект кошторису ВРУ на 2016 рік та доданий до нього проект норм витрат на одного народного депутата України на 2016 рік (т. 2, а.с. 222, т. 3, а.п. 41);

?копія рішення Комітету з питань Регламенту та організації роботи ВРУ від 13.07.2017, згідно з яким погоджено пропозицію Управління Апарату ВРУ та змінено з 01.09.2017 розмір щомісячної грошової компенсації народним депутатам України для оренди житла чи винайму готельного номера (т. 2, а.с. 223, т. 3, а.с. 42, т. 6, а.с. 211);

?копія розпорядження першого заступника Керівника Апарату ВРУ за № 186 від 23.08.2017 про внесення зміни до Порядку від 29.01.2016 (т. 2, а.с. 224, т. 3, а.с. 43, т. 6, а.с. 212);

?копії кошторисів, розроблених Управлінням справами Апарату ВРУ на 2014, 2015, 2016, 2017 роки, згідно з якими встановлюється граничний розмір щомісячної компенсації для оренди житла або винайму готельного номера народними депутатами України (т. 2, а.с. 225-234);

?копія листа першого заступника голови Комітету з питань Регламенту та організації роботи ВРУ від 05.02.2015 № 04-31/9-68, адресованого Керівникові Апарату ВРУ, про направлення рішення комітету від 04.02.2015 та інформації щодо розгляду листів Керівника Апарату ВРУ, з відповідними додатками (т. 3, а.с. 70-75);

?копія листа першого заступника Керівника Апарату від 12.02.2016 №15/11-270(33926), згідно з яким розпорядженням Голови ВРУ № 35 від 29.01.2016 визнано таким, що втратило чинність, розпорядження голови ВРУ №248 від 08.04.2014 «Про затвердження Положення від 08.04.2014». Разом з тим, розпорядженням першого заступника Керівника Апарату ВРУ № 12 від 29.01.2016 затверджено порядки видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера (т. 3, а.с. 118-121).

3) Документ, з відомостями, щодо оцінки (аудиту) процесу здійснення апаратом ВРУ виплат народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера:

?витяг зі звіту Рахункової палати про результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету та управління державним майном апаратом ВРУ, що мають фінансові наслідки для державного бюджету, за період 2013-2019 роки, затвердженого рішенням Рахункової палати від 04.08.2020 № 20-1 та електронний носій інформації, який містить текст зазначеного витягу.

4) Документ з відомостями про порядок ознайомлення народних депутатів України з нормативними документами, які регулювали порядок видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера:

?копія листа першого заступника Керівника Апарату ВРУ від 20.03.2019 №15/22-434 (55264), згідно з яким повідомляється про те, що новообраним народним депутатам України восьмого скликання під час реєстрації вручалась пам`ятка, в якій, зокрема було наведено норми Положення від 08.04.2014. Окрім того, зазначено про здійснення розсилки Порядку від 29.01.2016, затвердженого розпорядженням першого заступника Керівника Апарату ВРУ №12 від 29.01.2016, відомості про що не збереглися, внаслідок закінчення річного терміну їх зберігання.

5) Документи Комітету з питань Регламенту та організації роботи ВРУ щодо порядку здійснення виплат компенсації вартості винайму готельного номера:

?копія листа Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності ВРУ (сьомого скликання) від 11.06.2014 № 04-34/9-305 (115720), згідно з яким підставою для видачі народному депутатові України коштів на оренду житла або винайм готельного номера є його заява та копія документа, до якого внесені відомості про місце його проживання (т. 3, а.с. 102-103);

?копія інформації Комітету з питань Регламенту та організації роботи ВРУ від 15.01.2015 № 04-31/9-7, згідно з якою, зокрема, комітет звертав увагу, що окремі норми Положення від 08.04.2014 потребують приведення їх у відповідність до положень статей 23, 32, 35 Закону № 2790-XII в редакції від 03.06.2014 (т. 3, а.с. 67-69);

?копія Інформації за підписом першого заступника Голови Комітету з питань Регламенту та організації роботи ВРУ від 05.02.2015 № 04-31/9-68, згідно з якою народні депутати України - члени Комітету звернули увагу на те, що ЗУ «Про внесення змін до Закону № 2790-XII», яким внесено зміни, зокрема, до статей 32 та 35, прийнято ще в червні, проте до моменту прийняття вказаної інформації Апаратом ВРУ не внесено зміни до Положення від 08.04.2014 (т. 3, а.с. 111-113);

?копія листа першого заступника голови Комітету з питань Регламенту та організації роботи ВРУ № 04-31/9-25(13629) від 21.01.2016, у якому повідомляється про те, що з прийняттям змін до статей 23, 32, 35 Закону № 2790-XII (Закон від 03.06.2014 № 1301- VII) немає необхідності регулювання питання здійснення народним депутатам України відповідних компенсаційних виплат Положенням від 08.04.2014. З огляду на це, Комітет вважав доцільним підготовку Апаратом ВРУ проекту розпорядження щодо втрати чинності розпорядженням Голови ВРУ від 08.04.2014 № 248 та водночас повідомляв про те, що Апарат ВРУ, який є головним розпорядником бюджетних коштів, може затвердити розпорядженням відповідні порядки для застосування у роботі структурними підрозділами Апарату ВРУ з метою забезпечення реалізації положень статей 23, 32, 35 Закону № 2790-XII та для зручності ведення обліку і звітності витрат, пов`язаних із компенсацією народному депутату України вартості винайму готельного номера (т. 3, а.с. 65, 66);

?копія листа Комітету з питань Регламенту та організації роботи ВРУ від 29.11.2018 № 04-31/9-569 (250724), згідно з яким роз`яснюється порядок реалізації народним депутатом України права на отримання компенсації на оренду житла або винайм готельного номера (т. 3, а.с. 155-158);

?копія листа першого заступника Керівника Апарату ВРУ від 14.02.2019 № 20-13/328, згідно з яким повідомляється, що підставою для поселення народних депутатів України в готелі «Київ», «Національний» та «Україна» є укладений між готелем та кожним народним депутатом України договір про надання послуг з проживання (т. 3, а.с. 44-55).

6) Документи, які слугували фактичною підставою для початку здійснення Апаратом ВРУ виплат на рахунки Готелю Київ компенсації вартості винайму готельного номера ОСОБА_1 та фактичною підставою для припинення такої виплати:

?заява народного депутата України ОСОБА_1 від 26.11.2014, адресована Керівнику Апарату ВРУ, про нарахування коштів для винайму готельного номера, відповідно до Закону № 2790-XII, в розмірі, встановленому кошторисом ВРУ. У заяві зазначається про долучення до неї копії документа (паспорта громадянина України), до якого внесені відомості про місце проживання (т. 4, а.с. 75);

?заява народного депутата України ОСОБА_1 від 26.11.14, адресована Керівнику Апарату ВРУ, про перерахування належних йому коштів для винайму готельного номера на рахунок ДП «Готельний комплекс «Київ» Управління справами Апарату ВРУ протягом усього строку виконання депутатських повноважень (т. 4, а.с. 76);

?заява народного депутата України ОСОБА_1 від 26.11.14, адресована Керівнику Апарату ВРУ, про розміщення в готелі «Київ» у зв`язку з обранням народним депутатом України восьмого скликання та відсутністю житла у м. Києві (т. 4, а.с. 77);

?заява народного депутата України ОСОБА_1 від 16.03.2016, адресована першому заступнику Керівника Апарату ВРУ, про перерахування відповідно до ст. 35 Закону № 2790-XII та розпорядженням першого заступника Керівника Апарату ВРУ від 29.01.2016 № 12 належних йому коштів для компенсації вартості винайму готельного номера, з розрахунку 460 грн на добу, на рахунок ДП «Готельний комплекс «Київ» Управління справами Апарату ВРУ протягом усього строку виконання депутатських повноважень (т. 4, а.с. 78);

?заява народного депутата України ОСОБА_1 від 07.12.2017 вих. № Д-023/420, адресована керуючому справами Апарату ВРУ, про припинення перерахунку коштів (компенсації за винайм) на розрахунковий рахунок ДП «Готельний комплекс «Київ» з 01.01.2018 у зв`язку з відсутністю потреби подальшого використання готельного номера (т. 4, а.п. 79).

7) Документи, пов`язані зі здійсненням виплат компенсації вартості винайму готельного номера:

?копії списків народних депутатів України восьмого скликання ВРУ, які скористались правом отримання коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера у 2014 році (з 27.11.2014 по 31.12.2014) (т. 3, а.с. 9-29);

?оптичний носій інформації з інформацією в електронному вигляді про рух коштів по рахункам Управління справами ВРУ в частині відомостей про платежі за призначенням «відшкодування коштів за проживання народного депутата України» за період з 01.11.2014 по 14.02.2019 (т. 3, а.с. 154);

?копія протоколу огляду документів від 31.10.2019, згідно з яким детектив провів огляд інформації на вказаному оптичному носії інформації (т. 5, а.с. 1-351);

?копія протоколу засідання Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності ВРУ № 16 від 26.03.2014, за результатами проведення якого Комітет погодив розмір компенсацій народним депутатам України для оренди житла або винайму готельного номера на 2014 рік, а також погодив проекти положень «Про порядок виплати народним депутатам України щомісячної компенсації для оренди житла або винайму готельного номера» (т. 3, а.с. 175-185);

?копія протоколу засідання Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності ВРУ № 90 від 13.07.2015, за результатами проведення якого Комітет, зокрема, погодив пропозицією Управління справами Апарату ВРУ щодо зміни з 01.09.2017 розміру щомісячної грошової компенсації народним депутатам України для оренди житла або винайму готельного номера з 460 грн до 650 грн на добу (т. 4, а.с. 1-6);

?копія листа Комітету з питань Регламенту та організації роботи ВРУ № 04-31/9-947 (329210) від 30.12.2015 щодо узгодження розміру коштів на 2016 рік для компенсації народному депутату України, зокрема, вартості оренди житла або винайму готельного номера - 460 грн на добу (т. 6, а.п. 210);

?копія інформації, наданої директором ДП «Готельний комплекс «Київ» від 10.01.2019 № 15.5116-3, про періоди проживання народних депутатів України VIII скликання у ДП «Готельний комплекс «Київ», за проживання яких за їх письмовою заявою на розрахунковий рахунок зазначеного підприємства у період з 01.01.2015 по 01.11.2018 перераховано кошти Управлінням справами Апарату ВРУ, а також завірені копії платіжних документів, що підтверджують перерахування вказаних коштів (т. 6, а.с. 213- 287);

?копія договору № 112 про надання послуг від 26.11.2014, укладеного між ДП «Готельний комплекс «Київ» Управління справами Апарату ВРУ та народним депутатом України ОСОБА_1 , щодо надання послуг з винайму готельного номера. Строк дії вказаного договору визначено до 31.12.2015 (т. 6, а.с. 292-295);

?договір № 34-Д про винайм готельного номера народним депутатом України, укладений 01.01.2017 між ДП «Готельний комплекс «Київ» Управління справами Апарат ВРУ та народним депутатом України ОСОБА_1 , предметом якого визначено передачу у строкове користування готельного номеру до 31.12.2017 (т. 4, а.с. 142-144);

?рахунки на оплату, здійснені на підставі договору № 112 від 26.11.2014 за проживання ОСОБА_1 у ДП «Готельний комплекс «Київ». (т. 7, а.с. 195-221);

?платіжні доручення стосовно компенсації вартості винайму готельних номерів народними депутатами України VIII скликання (т. 6, а.с. 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 80, 81, 82, 85, 88, 91, 94, 97, 100, 103, 106, 109, 112, 115, 118, 121, 124, 127, 130, 133, 136, 139, 142, 145, 148, 151, 154, 157, 160, 163, 166, 169, 172);

?акти готельних послуг та акти надання послуг, складені та підписані представником Замовника - народним депутатом України VIII скликання ОСОБА_1 , з одного боку, та представником Виконавця - ДП «Готельний комплекс «Київ» Управління справами Апарату ВРУ Генеральним директором, з іншого боку, про те, що на підставі договору № 112 від 26.11.2014 виконавцем були надані послуги проживання у готелі із зазначенням їх вартості (т. 6, а.с. 28, 30, 32, 34, 36, 38, 40, 42, 44, 46, 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 79);

?копії реєстрів виплати коштів для компенсації вартості винайму готельних номерів народними депутатами України восьмого скликання шляхом перерахування коштів на рахунок ДП «ГК «Київ» Управління справами Апарату ВРУ (т. 6, а.с. 83-84, 86-87, 89-90, 92-93, 95-96, 98-99, 101-102, 104-105, 107-108, 110-111, 113-114, 116-117, 119-120, 122-123, 125-126, 128-129, 131-132, 134-135, 137-138, 140-141, 143-144, 146-147, 149-150, 152-153, 155-156, 158-159, 161-162, 164-165, 167-168, 170-171, 173-174).

8) Документи на підтвердження забезпеченості народного депутата України ОСОБА_1 власним житлом:

?копія витягу з бази Державної міграційної служби України, який містить відомості щодо особової картки ОСОБА_1 , зокрема, дані про його місце народження та проживання (т. 1, а.с. 244);

?копія витягу з бази Державної міграційної служби України, який містить відомості щодо особової картки дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , зокрема, дані про її місце народження та проживання (т. 1, а.с. 245);

?повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, згідно з яким 24.07.2010 Відділом реєстрації актів цивільного стану Вишгородського районного управління юстиції Київської області було складено актовий запис про шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а.с. 246-247);

?інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якою ОСОБА_2 набула права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 27.03.2013 з ОСОБА_4 (т. 2, а.с. 4-6);

?копія договору купівлі-продажу квартири, укладеного 27.03.2013 між ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (продавці) та ОСОБА_2 (покупець), згідно з яким продавці передали у власність покупця квартиру номер АДРЕСА_3 . Придбання квартири за вказаним договором вчинено за письмовою згодою чоловіка покупця - гр. ОСОБА_1 , викладеної у вигляді заяви (п.7 Договору). Згідно з пунктом 10 Договору відчужувана квартира візуально оглянута покупцем до підписання договору, недоліків чи дефектів, які перешкоджали б його використанню за призначенням на момент огляду не виявлено, будь-яких претензій до продавців покупець не мав (т. 2, а.с. 29);

?копія заяви ОСОБА_1 від 27.03.2013, адресованої приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Корсак А.Ю. про надання ним згоди дружині ОСОБА_2 на укладення та підписання договору купівлі-продажу щодо придбання у спільну сумісну власність квартири АДРЕСА_3 (т. 2, а.с. 45);

?відображення електронних документів, - поданих ОСОБА_1 : 05.11.2016, 29.03.2017, 06.04.2018 щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015, 2016, 2017 роки, які містять інформацію, зокрема, щодо об`єктів нерухомості, що належали суб`єкту декларування або членам його сім`ї. Так, згідно з вказаними деклараціями, серед інших об`єктів, ОСОБА_1 протягом зазначених періодів на праві оренди належав готельний номер у ДП «Готельний комплекс «Київ»; його дружині ОСОБА_2 - на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_4 , а також квартира за адресою: АДРЕСА_2 , з визначеним можливим правом ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 користування вказаною квартирою. Остання адреса зазначена також у вказаних деклараціях як місце фактичного проживання або поштова адреса, на яку НАЗК може надсилати кореспонденцію суб`єкту декларування, а місце реєстрації: АДРЕСА_5 (т. 2, а.с. 145-171).

9) Документи, щодо придатності для проживання квартири АДРЕСА_3 :

?копія листа заступника директора Департаменту житлово-комунальної інфраструктури від 12.03.2019, згідно з яким будинки за адресою: АДРЕСА_6 обслуговує комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району» Житлово-експлуатаційна дільниця 510 (т. 2, а.с. 63-68);

?копія листа заступника голови Правління ПАТ «Київгаз» від 25.01.2019, згідно з яким вказане товариство надає послуги з газопостачання, зокрема, за адресою: АДРЕСА_2 з 01.05.2015, особовий рахунок відкритий на ім`я ОСОБА_2 (т. 2, а.с. 88-92);

?копія листа представника ДП «Київгазенерджи», згідно з яким вказане товариство надає послуги постачання природного газу, зокрема, за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2, а.с. 93-96);

?копія листа керівника департаменту з безпеки ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» від 26.02.2019, згідно з яким за адресою: АДРЕСА_2 оформлено договірні відносини з ОСОБА_5 , шляхом приєднання до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (т. 2, а.с. 97-100);

?копія листа голови правління - генерального директора ПрАТ «АК «Київводоканал» від 12.04.2019, згідно з яким облік послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної і гарячої води по житловому будинку, зокрема, за адресою: АДРЕСА_2 розпочато Товариством з липня 2014 року (т. 2, а.с. 101-108);

?копія листа в.о. директора комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговуванням житлового фонду Оболонського району» від 17.04.2019, згідно з яким житловий будинок АДРЕСА_6 до непридатних для проживання не належить, забезпечений електро-, газо-, тепло- та водопостачанням. (т. 2, а.с. 109-113);

?лист першого заступника генерального директора комунального концерну «Центр комунального сервісу» від 26.04.2019, згідно з яким за даними програмно-апаратного комплексу з нарахування за житлово-комунальні послуги, доступ до якого має Концерн, по квартирі за адресою: АДРЕСА_2 власником особового рахунку по послузі з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є ОСОБА_2 (т. 2, а.с. 114-117).

10) Висновки експерта:

?висновок експертів № 2094,2110/19-23 від 22.11.2019, складений за результатами проведення комісійної судово-почеркознавчої експертизи, згідно з яким у заявах народного депутата України ОСОБА_1 від 26.11.2014 про нарахування коштів для винайму готельного номера, про перерахування коштів за винайм готельного номера на рахунок ДП «Готельного Комплексу «Київ», а також про розміщення в готелі «Київ», зареєстрованих в Апараті ВРУ від 08.12.2014 вх. № 222247 від імені народного депутата України ОСОБА_1 , від 07.12.2017 вих. Д-023/420, зареєстрованій в Апараті ВРУ 11.12.2017 вх. № 282852 від імені народного депутата України ОСОБА_1 , у Договорі №112 про надання послуг від 26.11.2014 від імені Замовника народного депутата України ОСОБА_1 , виконані ОСОБА_1 . Підпис в заяві народного депутата України ОСОБА_1 від 16.03.2016 про перерахування коштів за винайм готельного номера на рахунок ДП «Готельного Комплексу «Київ» Управління справами ВРУ зареєстрована в Апараті ВРУ 17.03.2016 вх. 62839 від імені народного депутата України ОСОБА_1 вірогідно виконаний не ОСОБА_1 (т. 4, а.с. 56-73, 75-77);

?висновок експерта № 13-2/129 від 15.11.2019, згідно з яким експерт дійшов висновку про документальне підтвердження суми виданих (перерахованих) коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера народного депутата України ОСОБА_1 за період з 27.11.2014 по 01.01.2018 в сумі 543 900 грн (т. 6, а.с. 17-26).

11) Протоколи, складені за результатами проведення заходів забезпечення кримінального провадження, згідно з якими вилучалися документи:

?копії протоколів тимчасового доступу до речей від 10.01.2019, 14.02.2019, 15.05.2019, 06.09.2019, 31.10.2019 (т. 2, а.с. 27, 28, 127-140, т. 3, а.с. 151-153, т. 4, а.с. 91-107, 134-137, т. 7, а.с. 7-194).

1.3.1. Щодо вчинення обвинуваченим діяння.

64.За наслідками дослідження вказаних доказів, Суд встановив, що обвинувачений вчинив такі дії, зазначені у формулюванні висунутого обвинувачення.

65.26.11.2014 обвинувачений ОСОБА_1 набувши повноважень народного депутата України VIII скликання, підписав та подав на ім`я Керівника Апарату ВРУ три заяви, в яких просив розмістити його в готелі «Київ» у зв`язку з відсутністю власного житла в м. Києві, нараховувати йому кошти для винайму готельного номера, які перераховувати на рахунок ДП «Готельний комплекс «Київ» протягом усього строку виконання депутатських повноважень.

66.26.11.2014 та 01.01.2017 ОСОБА_1 уклав договори з ДП «Готельний комплекс «Київ» про надання послуг, на підставі яких отримав в користування бажаний готельний номер, вартість винайму якого оплачувалась Управлінням справами ВРУ за рахунок бюджетних коштів, передбачених на забезпечення діяльності ВРУ.

67.07.12.2017 ОСОБА_1 звернувся до Апарату ВРУ із заявою про припинення з 01.01.2018 нарахування компенсаційних виплат за винайм ним готельного номера.

68.Внаслідок зазначених дій ОСОБА_1 , на підставі поданих ним заяв від 08.12.2014 Управління справами Апарату ВРУ в період з 27.11.2014 по 31.12.2017 нараховувало йому кошти для компенсації вартості винайму готельного номера в сумі 543 900 грн, які в подальшому, на підставі його ж заяв перераховувало на розрахунковий рахунок ДП «Готельний комплекс «Київ» як оплату за користування ОСОБА_1 готельним номером.

69.Зазначені обставини підтверджуються: копіями відповідних заяв ОСОБА_1 (т. 4, а.с. 75-77, 79); висновком експертів за результатами проведення комісійної судово-почеркознавчої експертизи (т. 4, а.с. 56-73, 75-77); договорами (т. 4, а.с. 142-144, т. 6, а.с. 292-295), висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи (т. 6, а.с. 17-26); іншими документами, пов`язаними зі здійсненням виплат компенсації вартості винайму готельного номера, зокрема, списками народних депутатів України восьмого скликання ВРУ, які скористались правом отримання коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера, копією протоколу огляду документів, рахунками на оплату, платіжними дорученнями, актами готельних послуг, копіями реєстрів виплати коштів (т. 3, а.с. 9-29, 154; т. 5, а.с. 1-351; т. 6, а.с. 27-174, 213-287; т. 7, а.с. 195-221).

1.3.2. Щодо вчинення обвинуваченим дій з використанням влади.

70.З огляду на наведені судом у пунктах 40-62 вироку мотиви щодо відсутності у ОСОБА_1 ознак спеціального суб`єкта, зокрема функціональної ознаки, суд доходить висновку що вищезазначені дії вчинялись обвинуваченим без використанням влади.

1.3.3. Щодо протиправності діяння.

71.Далі Суд мав надати оцінку щодо наявності в діях обвинуваченого ознаки протиправності.

72.Для цього Суд повинен був визначити чи була правомірною вимога обвинуваченого ОСОБА_1 щодо виплати у період з 27.11.2014 по 31.12.2017 коштів для компенсації вартості винайму готельного номера.

73.З цією метою Суду було необхідно проаналізувати існуюче на той час законодавче регулювання зазначеного питання та хронологію його змін.

74.На переконання Суду, з метою забезпечення повноти судового розгляду, такий аналіз мав включати не лише законодавчі положення, а й положення актів нижчого рівня, а також мав охоплювати період, що передував подіям, викладеним в обвинувальному акті.

75.З урахуванням зазначеного, спершу Суд вважає за необхідне навести положення Закону № 2790-XII, які діяли упродовж 2014-2017 років та встановлювали соціальні гарантії щодо забезпечення народних депутатів України жилими приміщеннями.

76.Так, ст. 35 Закону № 2790-XII, в редакції від 09.06.2013, яка діяла до 11.03.2014, мала назву «Забезпечення народних депутатів України жилими приміщеннями» та передбачала, таке:

77.«1. Народний депутат, незалежно від місця проживання, за його бажанням має право на отримання одноразової грошової компенсації витрат для створення належних житлових умов (грошова компенсація), або на строк його повноважень службового жилого приміщення, або жилого приміщення для проживання відповідно до абзацу шостого частини першої статті 46 Житлового кодексу Української РСР.».

«3. Виплата грошової компенсації позбавляє народного депутата права на одержання службового жилого приміщення або жилого приміщення для постійного проживання у цьому скликанні, а також на отримання грошової компенсації, чи службового жилого приміщення, чи жилого приміщення для постійного проживання при подальших обраннях народним депутатом наступних скликань.

Одержання службового жилого приміщення чи жилого приміщення для постійного проживання позбавляє народного депутата права на отримання грошової компенсації у цьому скликанні.

За народним депутатом, обраним повторно і який одержував службове жиле приміщення у попередньому (попередніх) скликанні (скликаннях), зберігається право на його отримання у новому скликанні або на жиле приміщення для постійного проживання чи грошову компенсацію » (ч. 1, 3 ст. 35 Закону № 2790-XII).

78.Тобто, до 11.03.2014 (включно) Закон № 2790-XII надавав можливість народному депутату України обрати один із трьох способів створення належних житлових умов (отримання одноразової грошової компенсації витрат, службового жилого приміщення або жилого приміщення для постійного проживання на строк повноважень, номера в готелі для проживання його і членів його сім`ї), при цьому застосування одного способу виключало можливість використання іншого.

79.Стаття 35 Закону в редакції від 12.03.2014, яка діяла до 06.06.2014, мала назву «Забезпечення народних депутатів України жилими приміщеннями» та передбачала, таке:

80.«1. Народному депутату, за його заявою, виплачується щомісячна компенсація для оренди житла або винайму готельного номера в розмірі, встановленому кошторисом ВРУ.

2. Право на таку компенсацію мають народні депутати, місце проживання яких, відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Київ.» (ч. 1, 2 ст. 35 Закону № 2790-XII).

81.Стаття 35 Закону в редакції від 07.06.2014, яка діє дотепер, має назву «Забезпечення народних депутатів України жилими приміщеннями» та передбачає, таке:

82.«1. У витратах на забезпечення діяльності ВРУ передбачаються кошти на оренду житла або винайм готельного номера. Народному депутату на оренду житла або винайм готельного номера на підставі його заяви та копії документа, до якого внесені відомості про місце його проживання, Апаратом ВРУ щомісячно видаються кошти в розмірі, встановленому кошторисом ВРУ для компенсації вартості оренди (винайму).

2. Право на отримання таких коштів мають народні депутати, не забезпечені житлом у місті Києві, і місце їх проживання, відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Київ.» (ч. 1, 2 ст. 35 Закону № 2790-XII).

83.Далі Суд наведе норми, які існували у Положенні від 08.04.2014 (т. 2 , а.с. 213, т. 3, а.с. 32), що визначало порядок виплати народним депутатам України щомісячної компенсації для оренди житла або винайму готельного номера, відповідно до ст. 35 Закону № 2790-XII.

84.«1.2. Виплата щомісячної компенсації для оренди житла або винайму готельного номера здійснюється народним депутатам України, місце проживання яких відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Києва.

1.3. Рішення щодо виплати народному депутату України щомісячної компенсації для оренди житла або винайму готельного номера приймається комітетом, до компетенції якого належать питання забезпечення діяльності народних депутатів України. А до створення комітетів ВРУ нового скликання - Підготовчою депутатською групою на підставі заяв народного депутата України та копії документа, до якого внесено відомості про місце його проживання».

«3.1 Виплата компенсації для винайму готельного номера здійснюється Управлінням справами Апарату ВРУ шляхом перерахування коштів на особистий картковий рахунок народного депутата України, відкритий в установі банку, на підставі поданих документів: договору про надання готельних послуг; розрахункових документів, що підтверджують укладення договору і здійснення народним депутатом України розрахунку; копії довідки банку щодо відкриття карткового (поточного) рахунку» (п. 1.2, 1.3, 3.1. Положення від 08.04.2014).

85.Зазначене Положення від 08.04.2014 було чинним до появи нового нормативного акта - Порядку від 29.01.2016 (т. 2, а.с. 217, 218, т. 3, а.с. 36).

86.За змістом цього Порядку, його дія поширювалася на народних депутатів України, які не забезпечені житлом у м. Києві, і місце їх проживання, відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Києва.

87.З метою отримання коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера народний депутат України мав звернутися до банку про відкриття карткового поточного рахунку та надати документ, що підтверджує місце проживання, відповідно до його реєстрації, на відстані понад 30 км від меж міста Києва (п. 2, 4 Порядку від 29.01.2016).

88.У своїх доводах сторона захисту оспорювала питання передбачуваності вищезазначеного законодавства, що регулювало підстави та порядок здійснення вказаних компенсаційних виплат. Захист звертав увагу суду на те, що законодавець у ст. 35 Закону № 2790-XII (в редакції від 07.06.2014), визначаючи умови для компенсації вартості винайму готельного номера зазначив, що право на таку компенсацію мають народні депутати, не забезпечені житлом у місті Києві, і місце їх проживання, відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Київ. При цьому, законодавець жодним чином не розкрив змісту поняття «не забезпечені житлом у місті Києві».

89.Також сторона захисту зазначала, що розроблене на реалізацію Закону № 2790-XII Положення від 08.04.2014, яке діяло у період 2014 -2016 років, взагалі не містило умови щодо не забезпеченості народного депутата України житлом у місті Києві, а передбачало можливість одержання компенсації лише за умови, якщо місце проживання народного депутата, відповідно до його реєстрації, знаходилось на відстані понад 30 км від меж міста Київ. Лише 29.01.2016 розпорядженням першого заступника Керівника Апарату ВРУ № 12 було затверджено новий Порядок від 29.01.2016, який усував такі розбіжності. Разом із тим, зазначений Порядок не вніс визначеності щодо поняття «не забезпечені житлом у м. Києві» та не був доведений до відома обвинуваченого.

90.На переконання сторони захисту, таке суперечливе регулювання та відсутність будь-яких роз`яснень з боку апарату та робочих органів ВРУ слугувало причиною, через яку значна частина депутатів була необґрунтовано звинувачена у неправомірному одержанні компенсаційних виплат на забезпечення житлом.

91.Захисники обвинуваченого звертали увагу на те, що ОСОБА_1 , на час подання заяв для одержання відповідних виплат, мав місце проживання, відповідно до його реєстрації, у м. Стрий Львівської області, що знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Києва, не одержував службового житла у м. Києві та не мав придатного для проживання житла, а тому цілком правомірно вважав, що має всі підстави для винайму готельного номера та одержання компенсації вартості за проживання у готелі.

92.Сторона обвинувачення не заперечувала тієї обставини, що норми, які містились у Положенні від 08.04.2014 не відповідали ст. 35 Закону № 2790-XII і лише у 2016 зміст Положення було змінено.

93.Разом із тим, прокурор зазначав, що положення Закону № 2790-XII, у редакції від 07.06.2014, містили чіткі умови для одержання народними депутатами України компенсації для винайму готельного номера, які не потребували додаткового нормативного регулювання, проте ОСОБА_1 , всупереч цим положенням, маючи на праві спільної сумісної власності житло у м. Києві, все ж звернувся з вимогою про виплату компенсаційних коштів, розуміючи протиправність таких дій.

94.Надання оцінки зазначеним доводам сторін вимагало від Суду розгляду питання щодо якості закону як елементу принципу правової визначеності.

95.У цьому зв`язку, Суд зазначає, що міжнародне співтовариство ставить доволі високі вимоги до якості законів, ясності їхнього формулювання, правильного тлумачення та коректного застосування.

96.Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія) у своїй доповіді від 04.04.2011 «Верховенство права» вказала, що правова визначеність є елементом верховенства права та є істотно важливою для питання довіри до судової системи. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону легко доступним, закон має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.

97.Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Ольссон проти Швеції» зазначив, що норма національного закону не може розглядатися як право, якщо її не сформульовано з достатньою точністю так, щоб громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними рекомендаціями, до певної міри передбачити наслідки своєї поведінки.

98.Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах «Олександр Волков проти України», «C.G. та інші проти Болгарії»).

99.При цьому термін «закон» ЄСПЛ завжди розглядав у його «сутнісному» значенні, а не у «формальному». Таким чином, він включав до меж цього поняття як акти нижчого ніж закони рівня, так і неписане право.

100.Питання якості законів також знайшло своє відображення у таких правових позиціях Конституційного Суду України:

101.«Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абз. 2 підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005).

102.«Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки» (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 № 17-рп/2010).

103.«Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності» (абз. 6 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2017 №2-р/2017).

104.Таким чином, з урахуванням обставин даної справи, Суд мав визначити чи було законодавство, яке визначало соціальні гарантії щодо забезпечення народних депутатів України жилими приміщеннями, стабільним, чітким і зрозумілим, чи містило воно однозначні правові норми, як елемент передбачуваності (прогнозованості).

Щодо стабільності законодавства.

105.На підставі аналізу вищенаведених нормативних актів, Суд зазначає, що упродовж 2014 року ст. 35 Закону № 2790-XII, яка регулювала питання забезпечення народних депутатів України жилими приміщеннями неодноразово змінювалась, у зв`язку із чим, у цей період, діяло три редакції цієї статті, які мали суттєву різницю, зокрема щодо способів та умов такого забезпечення.

106.Також, у 2014 році, для більш повного регулювання питання забезпечення народних депутатів України жилими приміщеннями було затверджено Положення від 08.04.2014, яке у 2016 році було замінено на Порядок від 29.01.2016, внаслідок невідповідності його нормам Закону № 2790-XII. Останній також був змінений у 2019 році з огляду на його суттєві суперечності зі змістом Закону № 2790-XII.

107.Із зазначеного слід зробити висновок, що часті законодавчі зміни до Закону № 2790-XII, призводили до ситуації, за якої акти нижчого рівня своєчасно не актуалізувались та вступали у суперечність із законодавчими нормами.

108.Указане дає суду підстави вважати, що на час вчинення обвинуваченим дій, описаних у висунутому обвинуваченні було відсутнє стабільне законодавство, яке б забезпечило стійке та ефективне регулювання вказаних правовідносин.

Щодо чіткості і зрозумілості норм

109.Як вбачається зі змісту ч. 2 ст. 35 Закону № 2790-XII, у редакції від 07.06.2014, право на отримання компенсації вартості оренди винайму готельного номера мали народні депутати України, які не забезпечені житлом у місті Києві, і місце їх проживання, відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Київ.

110.При цьому, Закон № 2790-XII не містив будь-якого опису щодо того, за яких умов народний депутат України вважається «не забезпеченим житлом у м. Києві».

111.Суд зазначає, що інші нормативно-правові акти України так само не давали чіткої відповіді на вказане питання.

112.Прокурор, обґрунтовуючи під час судового розгляду зрозумілість тексту «не забезпечений житлом у м. Києві» посилався на лист Комітету з питань Регламенту та організації роботи ВРУ від 29.11.2018 № 04-31/9-569 (250724), отриманий на запит детектива. У відповідності до цього листа визначення порядку реалізації народним депутатом України права на отримання компенсації на оренду житла або винайм готельного номера ґрунтується на системному аналізі положень Конституції України та Житлового кодексу Української РСР, що визначають низку критеріїв щодо забезпеченості житлом громадян. Так, відповідно до ст. 47 Конституції України «кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду». Стаття 9 ЖК Української РСР визначає житлові права громадян та передбачає, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду. Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому КМУ. Окрім того, громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитку, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Виходячи із зазначеного, громадяни можуть забезпечуватися житлом зазначеними вище способами: одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду (за умови, якщо громадянин є таким, що потребує поліпшення житлових умов), приватизації такого житла, індивідуального будівництва, придбання, одержання у власність житла. Тому народний депутат України, не забезпечений житлом жодним із перерахованих вище способів, і місце проживання якого, відповідно до реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Київ, на час виконання депутатських повноважень, відповідно до спеціального Закону № 2790-XII, має право на отримання компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера (т. 3, а.с. 155-158).

113.Натомість сторона захисту, стверджуючи про відсутність чіткості та зрозумілості змісту поняття «забезпечений житлом у місті Києві» посилалась на висновок № 056/116, складений 15.06.2020 експертом Українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України, щодо лінгвістичної інтерпретації тексту певних положень Закону № 2790-XII. Згідно з цим висновком експерт дійшов до наступних висновків: у контексті зазначеного закону зміст понять забезпечений житлом у місті Києві і має реєстрацію проживання у місті Києві, а також зміст понять забезпечений житлом у місті Києві і має право власності на житло у місті Києві, не є тотожними; вислів «не забезпечені житлом у місті Києві» має значення «ті, хто не мають у місті Київ необхідних житлових умов для належного виконання своїх функцій». Дотримання цієї умови вимагає якісної оцінки житлових умов як кращих чи гірших, достатніх чи недостатніх для належного виконання народним депутатом України своїх службових функцій і обов`язків (т. 8, а.с. 132-157).

114.Також сторона захисту надала роз`яснення і висновки доктора філологічних наук, професора ОСОБА_8 . Згідно з даним роз`ясненням спеціаліст дійшов висновку, що норма «не забезпечені житлом у місті Києві» має на увазі те, що народний депутат України може бути забезпечений житлом у місті Києві державою (зокрема апаратом ВРУ чи іншим уповноваженим органом державного управління) на час виконання депутатських повноважень. Якщо ж він таким житлом не забезпечений, то має повне право отримувати «кошти на оренду житла або винайм готельного номера» (текст норми ч. 1 ст. 35 Закону № 2790-XII) за умови, що зареєстрований на відстані не менше 30 км від меж міста Києва. Інше тлумачення цієї норми, на думку професора, виключається наступною нормою: «і місце їх проживання, відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Києва», бо немає сенсу згадувати місце реєстрації народного депутата, якщо гіпотетично він (народний депутат) мав би доступ до будь-якого придатного для проживання помешкання у місті Києві. Отже, норма «і місце їх проживання, відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Києва» є ключовою для тлумачення тексту ч. 2 ст. 35 Закону № 2790-XII і надає право народному депутатові за умови такої реєстрації більше ніж за 30 км від меж міста Києва і за умови, що йому не було надане державою житло в місті Києві на час виконання депутатських повноважень, на компенсацію коштів із боку апарату ВРУ для оренди житла чи винайму готелю на період виконання депутатських повноважень (т. 8, а.с. 163-166).

115.Суд, не вважає вказані документи та висновок експерта, які надані сторонами кримінального провадження, належними доказами у цій справі, оскільки вони фактично зводяться до надання оцінки питанням права, що є виключною компетенцією суду. Вони також не вказують на існування певної сталої практики щодо тлумачення норми закону, на яку Суд міг би посилатися у своєму рішенні.

116.Разом з тим, такі документи та висновок експерта можуть слугувати яскравим проявом того, що зазначений у ст. 35 Закону № 2790-XII текст «не забезпечений житлом у м. Києві» надавав досить широкі можливості тлумачення такої норми. Зазначене формулювання залишало для правозастосовних суб`єктів досить широку свободу розсуду з цього питання.

117.Аналізуючи передбачуваність згаданої норми закону Суд враховує усталену практику ЄСПЛ, згідно з якою у певних сферах може бути важко формулювати закони з високою чіткістю, а певний рівень гнучкості навіть може бути бажаним, щоб дати судовим органам змогу застосовувати право у світлі своєї оцінки того, які умови необхідні за конкретних обставин кожного окремого випадку.

118.ЄСПЛ зазначає, що при оцінці чіткості законодавчих актів має існувати розумний підхід, оскільки загальне формулювання певних правових норм є питанням об`єктивної необхідності. У протилежному випадку законодавчий акт не буде всебічно охоплювати питання та вимагатиме постійного перегляду та внесення змін, щоб відповідати новим обставинам, що виникають у практиці (рішення у справі «Олександр Волков проти України»; «Гожелік та інші проти Польщі»).

119.Разом із тим, з практики ЄСПЛ вбачається, що питання чіткості законодавчих актів, набувають особливо важливого значення під час вирішення питання про притягнення особи до юридичної відповідальності (рішення у справі «Олександр Волков проти України»; «Вєренцов проти України»).

120.У зв`язку з цим, за наявності загальних формулювань у ст. 35 Закону № 2790-XII, які стосувалися питання забезпеченості житлом у м. Києві, Суд вважає за необхідне дослідити інші фактори, які впливають на якість правового регулювання.

121.У цьому відношенні Суд зазначає, що наявність конкретної і послідовної практики тлумачення відповідного положення закону могло б розглядатись як фактор, який призвів до висновку щодо передбачуваності зазначеного положення.

122.Що стосується цієї справи, то Судом не встановлено того, що на час звернення обвинуваченого із проханням здійснення компенсаційних виплат існували будь-які чіткі принципи та практика, які б встановлювали послідовне та обмежувальне тлумачення тексту «не забезпечений житлом у м. Києві».

123.Зокрема, законодавство чи судова практика не передбачали будь-яких положень, які б вказували на те, чи слід вважати народного депутата України не забезпеченим житлом у м. Києві, якщо він не одержав грошової компенсації чи службового житла, згідно з Законом № 2790-XII в редакції від 09.06.2013, або особу, яка орендує житло у м. Києві, або особу, яка хоча і має житло на праві особистої чи спільної власності, проте з тих чи інших об`єктивних підстав не може його використовувати (наприклад, внаслідок необхідності тривалого проведення ремонтних робіт у наявному приміщенні, чи внаслідок особистих або сімейних обставин).

124.Суд вважає, що за відсутності таких чітких та зрозумілих положень закону досить важко надати оцінку тим обставинам, на які у своїх показаннях посилався обвинувачений та які, на його переконання, не давали можливості використовувати як житло приміщення, що перебувало у нього на праві спільної сумісної власності. До відповідних обставин обвинувачений відносив, зокрема, такі: тривалий ремонт належного йому житлового приміщення, необхідність проживання в готелі з питань особистої безпеки; наявність конфліктів, що виникали у сімейних стосунках з дружиною, які унеможливлювали спільне проживання в одному житлі.

125.Разом із тим, Суд переконаний у тому, що за відсутності чітких і зрозумілих положень закону, які б визначали умови для одержання народними депутатами компенсаційної виплати за винайм готельного номера не можна вважати такі аргументи сторони захисту явно необґрунтованими. У будь-якому випадку при тлумаченні закону у світлі обставин даної справи недоліки щодо якості закону не можуть призводити до погіршення правового становища обвинуваченого. Навпаки, пов`язані з такими недоліками сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого мають тлумачитись на його користь.

Щодо однозначності правових норм

126.Досліджуючи питання якості закону, зокрема в частині його передбачуваності, Суд також не може залишити поза увагою доводи сторони захисту щодо наявності суперечностей між нормами Закону № 2790-XII і Положення від 08.04.2014, які регулювали умови виплати народному депутату України компенсації вартості винайму готельного номера.

127.Як вбачається з наведеного вище змісту законодавства, п. 1.2 Положення від 08.04.2014, який був чинним упродовж 2014 - 2016 років, на відміну від ч. 2 ст. 35 Закону № 2790-XII, у редакції від 07.06.2014, не містив серед умов для здійснення компенсаційних виплат вимоги стосовно того, що народний депутат України має бути не забезпечений житлом у місті Києві. Натомість, згідно з вказаним пунктом Положення, єдиною умовою одержання відповідної компенсації було проживання народного депутата України, відповідно до його реєстрації, на відстані понад 30 км від меж міста Київ.

128.Згідно з дослідженим судом листом першого заступника Керівника Апарату ВРУ від 20.03.2019 № 15/22-434 (55264) новообраним народним депутатам України восьмого скликання під час реєстрації вручалась пам`ятка, в якій, зокрема, було наведено норми вказаного Положення від 08.04.2014.

129.Зазначене свідчить про те, що Положення від 08.04.2014 було частиною підзаконних нормативних актів, яким мали керуватись народні депутати України, щонайменше до 29.01.2016, коли розпорядженням першого заступника Керівника Апарату ВРУ № 12 було затверджено новий Порядок від 29.01.2016.

130.У 2014 році, на час звернення з заявою про одержання відповідних компенсаційних виплат, ОСОБА_1 мав місце проживання відповідно до його реєстрації у м. Стрий Львівської області, що знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Києва, а тому, згідно з вказаним Положення від 08.04.2014, станом на 2014 рік існували достатні правові підстави для винайму ним готельного номера та одержання компенсації вартості за проживання у готелі.

131.На практиці, таке суперечливе правове регулювання, що існувало у Законі № 2790-XII та Положенні від 08.04.2014 могло бути компенсовано запровадженням дієвого практичного контролю за процесом здійснення компенсаційних виплат та необхідних процедурних гарантій, які б могли запобігти довільному застосуванню відповідного матеріального законодавства. Для цього, навіть існували певні правові підстави. Зокрема, як зазначалося Судом вище, згідно з пунктом 1.3. Положення від 08.04.2014, рішення щодо виплати народному депутату України щомісячної компенсації для винайму готельного номера мало прийматися комітетом, до компетенції якого належать питання забезпечення діяльності народних депутатів України, а до створення комітетів ВРУ нового скликання - Підготовчою депутатською групою. Проте, на практиці такі заходи не були належним чином запроваджені як робочими органами ВРУ так і її апаратом.

132.На переконання Суду, важливим в аспекті оцінки якості закону, який регулював питання здійснення апаратом ВРУ виплат народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера, є положення аудиторського звіту Рахункової палати, затвердженого її рішенням від 04.08.2020 № 20-1.

133.Зокрема, увагу Суду привернули такі положення вказаного звіту:

134.«Положення статті 35 Закону № 2790 не забезпечують можливості перевірки наявності у народного депутата України права на отримання коштів для оренди житла або винайму готельного номера. … Передбачений законодавством перелік документів не є достатнім для підтвердження наявності у народного депутата України права на отримання коштів для оренди житла або винайму готельного номера … . Недосконалість правових норм Закону № 2790 та їх застосування на підставі підзаконних актів, які суперечили встановленому цим Законом порядку, спричинила ризики довільної оцінки підстав для отримання коштів для оренди житла або винайму готельного номера та зумовила повернення протягом 2015-2019 років та чотирьох місяців 2020 року окремими народними депутатами таких виплат, здійснених у 2015-2019 роках, на загальну суму 2 млн гривень. З метою забезпечення правової визначеності положення Закону № 2790 в частині виплати народному депутату України коштів на оренду житла або винайм готельного номера потребують удосконалення.».

135.За результатами аудиту Рахунковою палатою були сформовані такі рекомендації: «з метою запровадження чітких правових норм щодо отримання народними депутатами України коштів для оренди житла або винайму готельного номера та усунення ризику отримання ними таких коштів без належних правових підстав, при підготовці законопроєкту «Про внесення змін до статті 35 Закону № 2790-XII (щодо права народних депутатів України, які не забезпечені житлом у місті Києві, на отримання коштів для компенсації вартості його оренди (винайму)), … , врахувати необхідність визначення безпосередньо у цьому Законі детального механізму здійснення таких виплат або затвердження Верховною Радою України (або іншим органом у разі визначення в Законі) окремого порядку їх здійснення…».

136.Окрім того, допит Судом свідків сторони обвинувачення також засвідчив наявність суттєвих недоліків нормативного характеру щодо визначення умов і порядку здійснення компенсаційних виплат, народним депутатам України.

137.Так, допитаний як свідок ОСОБА_9 (у січні 2015 року розпочав свою роботу в Апараті ВРУ, у квітні 2016 року призначений на посаду першого заступника Керівника апарату ВРУ - керуючого справами, а в липні 2016 року на нього було покладено обов`язки Керівника Апарату ВРУ) повідомив, що у процесі його діяльності проявилися певні неточності та неузгодженості у порядку відшкодування вказаних витрат, тому було створено робочу групу, до якої входили юристи, бухгалтери, працівники кадрової служби, представники Комітету Регламенту, яка займалась вивченням такого роду проблем. Зокрема, це стосувалося відсутності повноважень у Керівника та працівників Апарату ВРУ на перевірку наведених у заяві народного депутата обставин щодо відсутності у нього житла.

138.Допитана як свідок ОСОБА_10 (з 26.04.2016 перебувала на посаді заступника головного бухгалтера Управління справами Апарату ВРУ, з липня 2017 року працює заступником керуючого справами - головним бухгалтером Управління справами Апарату ВРУ) повідомила, що у 2017 році коли до ВРУ прийшли працівники НАБУ і почали вилучати документи, вони вказали на недоліки у правовому регулюванні здійснення компенсаційних виплат народним депутатам України, після чого їх врахували і під час зміни каденції у ВРУ були зустрічі з підготовчою групою, в результаті яких Управління справами розробило новий порядок у 2019 році, що врегулював вказане питання.

139.Допитаний як свідок ОСОБА_11 (з 11.03.2015 працює першим заступником Керівника апарату ВРУ) повідомив, що обвинувачення ОСОБА_1 могло бути наслідком недостатнього регулювання діючим законодавством питання здійснення компенсаційних виплат народним депутатам України. Оскільки Апарат ВРУ не є суб`єктом законодавчої ініціативи, тому жодним чином не міг вплинути на усунення певних існуючих прогалин.

140.Отже, підсумовуючи вищезазначені обставини, Суд зазначає, що неодноразове внесення змін до ст. 35 Закону № 2790-XII упродовж нетривалого періоду безумовно завдало суттєвого впливу на стабільність законодавства та його передбачуваність і призвело до того, що діючий підзаконний акт, вступив у суперечність із Законом.

141.На переконання Суду, в умовах такої нестабільності законодавства, відсутність чітких принципів та практики, які б визначали послідовне та обмежувальне тлумачення тексту Закону № 2790-XII - «не забезпечений житлом у м. Києві», а також, які б передбачали зрозумілі умови для одержання компенсаційних виплат, призвели до непередбачуваності наслідків застосування відповідних норм.

142.Низька якість закону створила суттєві складнощі для обвинуваченого щодо відокремлення правомірної поведінки від протиправної та передбачення юридичних наслідків своєї поведінки.

143.Зазначене сприймається Судом як важливий аргумент на користь висновку про те, що обвинувачений, звертаючись із проханням здійснення компенсаційних виплат, не діяв протиправно.

144.І хоча таке правопорушення як зловживання владою передбачається КК, його безпосередня підстава, у даній справі, тобто, власне порядок одержання народним депутатом України компенсації вартості за проживання у готелі, не був з належною чіткістю встановлений законодавством. За відсутності чіткого, стабільного та передбачуваного законодавства, що визначало умови компенсації вартості за проживання у готелі, покарання обвинуваченого за дії щодо одержання такої компенсації видається несумісним з завданнями кримінального провадження (жоден невинуватий не має бути засуджений), а також з положеннями ст. 7 ЄКПЛ (ніякого покарання без закону).

1.3.5. Щодо співвідношення діяння обвинуваченого з інтересами служби та щодо одержання неправомірної вигоди.

145.Дійшовши висновку, що діяння обвинуваченого не мало ознак протиправності Суд також має констатувати, що таке діяння не суперечило інтересам служби, а оплата за рахунок бюджетних коштів отриманого ОСОБА_1 у користування готельного номера не може вважатись неправомірною вигодою.

1.3.6. Щодо спричинення діянням обвинуваченого тяжких наслідків для охоронюваних законом державних інтересів та інтересів юридичної особи.

146.Розглядаючи питання про те, чи було спричинено діянням обвинуваченого тяжкі наслідки державним інтересам та інтересам юридичної особи Суд виходить із такого.

147.Згідно з п. 4 примітки до ст. 364 КК тяжкими наслідками вважаються такі наслідки, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

148.Заподіяні наслідки повинні мати форму прямої дійсної шкоди - шкоди, яка вже настала, а також бути закономірним та необхідним результатом зловживання владою всупереч інтересам служби.

149.За змістом пред`явленого обвинувачення протиправними діями ОСОБА_1 Управлінню справами ВРУ як юридичній особі публічного права і головному розпоряднику бюджетних коштів спричинено тяжкі наслідки, які полягають у безповоротній втраті бюджетних коштів у сумі 543 900,00 грн (що більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян).

150.За наявності у діянні обвинуваченого інших елементів складу злочину таке твердження сторони обвинувачення могло бути визнане Судом обґрунтованим.

151.Разом із тим, висуваючи обвинувачення щодо заподіяння діянням обвинуваченого тяжких наслідків інтересам держави, стороною обвинувачення належним чином не було обґрунтовано у чому полягають такі наслідки.

152.Зазначена обставина є важливою з огляду на те, що кошти у сумі 543 900 грн були перераховані з рахунку Управління справами ВРУ безпосередньо на рахунок ДП «Готельний комплекс «Київ» Управління справами Апарату ВРУ.

153.Таким чином, вказані кошти не вибули зі сфери об`єктів управління державної власності, а тому сторона обвинувачення мала б навести додаткові аргументи, які б вказували на заподіяння тяжких наслідків інтересам держави.

154.Підсумовуючи Суд зазначає, що за наслідками дослідження доказів перелічених у п. 63 вироку, Суд дійшов висновку, щодо необхідності їх відхилення, оскільки як кожен окремо так і у своїй сукупності вони не є достатніми для доведення поза розумним сумнівом того, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_1 є такі елементи об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, як: вчинення діяння з використанням влади, протиправність діяння; суперечність діяння інтересам служби; одержання обвинуваченим неправомірної вигоди.

1.4. Щодо ознак суб`єктивної сторони кримінального правопорушення.

155.Надані стороною обвинувачення та наведені Судом вище докази також підлягають відхиленню з тих підстав, що вони не доводять наявності у діянні обвинуваченого ОСОБА_1 ознак суб`єктивної сторони вказаного складу кримінального правопорушення, а саме: умислу на його вчинення та мети.

156.Зазначений висновок суду ґрунтується на такому.

157.Учинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КПК, умисно означає, що винна особа:

?усвідомлює характер свого діяння. Стосовно цього злочину це означає: (1) що винний розуміє, що своїми діями він порушить охоронюваний кримінальним законом об`єкт; (2) знання характеру соціальної шкоди від таких діянь. Наявність такого усвідомлення нерозривно пов`язана зі знанням (розумінням) протиправності вчинюваних діянь;

?передбачає наслідки своєї поведінки. Тобто, вчиняючи злочин, особа ще на момент виконання дій наперед знає, що вони потягнуть тяжкі наслідки у вигляді заподіяння шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб;

?бажає або свідомо допускає вказані наслідки, тобто байдуже ставиться до їх настання, коли винний погоджується з їх настанням задля досягнення своєї мети у вигляді одержання неправомірної вигоди.

158.Кожна з ознак умислу має бути доведена шляхом посилання на фактичні обставини, встановлені під час судового розгляду. Найбільш важливими серед них в аспекті доказування наявності умислу є:

?дані про освіту, кваліфікацію, кар`єру, стаж роботи на посаді, у зв`язку з зайняттям якої вчинене зловживання;

?інформація про ознайомлення з нормативно-правовими актами, які визначають обов`язки і повноваження цієї службової особи;

?відомості про притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності за аналогічні правопорушення, відкриття щодо неї кримінальних проваджень, знання нею про випадки притягнення до відповідальності інших службових осіб за аналогічні правопорушення;

?відомості про намагання приховати вчинене порушення, вплинути на можливих свідків, знищення документів;

?факти, які вказують на намагання отримати неправомірну вигоду.

159.Окрім того, як вже зазначалось Судом вище, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, є мета - одержання будь-якої неправомірної вигоди для службової особи чи іншої фізичної або юри­дичної особи. Вказівка закону на таку мету означає, що це кримінальне правопорушення може бути вчинено лише під впливом саме таких прагнень. Інша цілеспрямованість та мотивація зловживання владою виключає відповідальність за ст. 364 КК.

160.Розглядаючи фактичні обставини даної справи на предмет їх співвідношення з вищенаведеними ознаками умислу та мотиву, Суд зазначає про таке.

161.Пред`явлене обвинувачення стосується періоду роботи обвинуваченого на посаді народного депутата України упродовж 2014-2017 років.

162.До обрання на цю посаду, обвинувачений здобув вищу історичну освіту, після чого займався викладацькою та громадською діяльністю. Працював помічником народного депутата України. У лютому 2014 року обвинуваченого було призначено на посаду заступника Голови СБУ, а у листопаді 2014 звільнено з цієї посади у зв`язку із обранням народним депутатом ВРУ (т. 4, а.с. 111, 112);

163.Наведені обставини вказують на те, що станом на 2014 рік обвинувачений не мав юридичної освіти та досвіду роботи на посаді народного депутата України, відтак Суд доходить висновку, що обвинувачений на час обрання на цю посаду, не був детально обізнаний з особливостями правового регулювання депутатської діяльності.

164.Згідно з позицією сторони обвинувачення, ознайомлення ОСОБА_1 з нормативними актами, які регулювали діяльність народних депутатів України було здійснено після обрання його на посаду.

165.При цьому, сторона обвинувачення, обґрунтовуючи факт обізнаності ОСОБА_1 зі змістом нормативних актів, які регулювали питання виплати компенсації вартості винайму готельного номера, посилалась на лист першого заступника Керівника Апарату ВРУ від 20.03.2019 №15/22-434 (55264), згідно з яким повідомляється про те, що новообраним народним депутатам України восьмого скликання під час реєстрації вручалась пам`ятка, в якій, зокрема було наведено норми Положення від 08.04.2014. Окрім того, зазначено про здійснення розсилки Порядку від 29.01.2016, відомості про що не збереглися, внаслідок закінчення річного терміну їх зберігання.

166.Також, допитаний як свідок ОСОБА_11 зазначив, що народним депутатам України, після набуття ними повноважень, надавався повний пакет нормативно-правових актів, документів, якими вони повинні керуватися у своїй діяльності.

167.Натомість обвинувачений ОСОБА_1 під час допиту не підтвердив факту його ознайомлення з положеннями нормативних актів, які регулювали питання виплати компенсації вартості винайму готельного номера. Зазначив, що у 2014 році він вперше став народним депутатом України. На той момент, коли відбувалися первинні організаційні заходи щодо забезпечення функціонування ВРУ, існувала робоча група з організації роботи скликання, під час діяльності якої поширювалась інформація про те, що ті народні депутати України, які не зареєстровані у місті Києві, мають право подати відповідну заяву про забезпечення житлом, яка була типова, однакова для всіх. Бланки зазначених заяв розповсюджувалися на засіданнях депутатських фракцій, в Апараті ВРУ, у секретаріаті комітету ВРУ, у перші робочі дні парламенту - у місцях реєстрації народних депутатів України. Аналогічна інформація повідомлялася на загальних зборах новообраних депутатів. Жодні інструктажі з приводу гарантій діяльності народних депутатів України, а також ознайомлення під підпис з нормативними актами, які регулюють порядок отримання народними депутатами України компенсації за житло, не проводилися. Окремо зазначив, що до того, як був обраний народним депутатом України, працював помічником різних депутатів та скликань з питань законодавчого забезпечення за напрямком реформування Служби безпеки України, а тому, при написанні заяви про отримання компенсаційних виплат за житло керувався певною мірою тією інформацією і тим сталим порядком, який існував до 2014 року. Тоді, народні депутати України, навіть ті, які декларували квартири та мали в наявності житло, все одно користувалися готельним номером як одним із робочих кабінетів.

168.З огляду на наявність таких протиріч між відомостями, які містяться у листі першого заступника Керівника Апарату ВРУ від 20.03.2019 №15/22-434 (55264), показаннях свідка ОСОБА_11 та показаннях обвинуваченого, Суд не міг достовірно пересвідчитись, чи був обвинувачений ОСОБА_1 ознайомлений у ефективний спосіб з нормативними документами, які регулювали питання надання компенсації вартості винайму готельного номера. Особливого значення ця обставина набуває через встановлені Судом недоліки, які стосуються якості закону.

169.Зі змісту листа першого заступника Керівника Апарату ВРУ від 20.03.2019 №15/22-434 (55264) вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з нормами Положення від 08.04.2014, зміст якого, як встановлено судом, не відповідав положенням ст. 35 Закону № 2790-XII.

170.З огляду на це, важливим видається питання щодо того, чи ознайомлювався ОСОБА_1 з положеннями вказаної статті Закону № 2790-XII. Якщо так, то з якою саме її редакцією.

171.З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ознайомлення ОСОБА_1 з положенням ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» відбувалось у письмовому вигляді, що підтверджується його письмовою розпискою (т. 4, а.с. 126).

172.Натомість будь-яких достовірних письмових даних на підтвердження факту ознайомлення обвинуваченого з актуальною редакцією ст. 35 Закону № 2790-XII чи іншими нормативними документами, які регулювали питання надання компенсації вартості винайму готельного номера, стороною обвинувачення суду надано не було.

173.Відсутні у наданих суду доказах також дані, які б вказували на те, що з ОСОБА_1 та іншими обраними депутатами 8 скликання проводилась робота з роз`яснення нормативних положень з питання виплати компенсації вартості винайму готельного номера.

174.Далі Суд вважає за необхідне зазначити, що обвинувачений не мав випадків притягнення до юридичної відповідальності за правопорушення, аналогічні тому, щодо якого йому пред`явлено обвинувачення. Також, станом на 2014 рік не існувало випадків притягнення до відповідальності інших народних депутатів України за дії, подібні до тих, у яких обвинувачується ОСОБА_1 та про які останній міг бути обізнаний.

175.Лише у 2018 році НАБУ розпочало розслідування щодо низки народних депутатів України за обвинуваченням, подібним до того, яке висунуто ОСОБА_1

176.Обставин, які б свідчили про намагання ОСОБА_1 приховати вчинені дії, Судом також встановлено не було.

177.Посилання сторони обвинувачення на те, що ОСОБА_1 , з метою приховати вчинені ним протиправні дії зазначив у своїй заяві від 26.11.2014 неправдиві відомості щодо відсутності у нього житла в м. Києві, Суд сприймає критично.

178.У своїх показаннях обвинувачений стверджував, що не складав самостійно зміст вказаної заяви, а скористався її типовим бланком, який розповсюджувався на засіданнях депутатських фракцій, у Апараті ВРУ, у секретаріаті комітету ВРУ, у перші робочі дні парламенту - в місцях реєстрації народних депутатів України.

179.Зі змісту дослідженої заяви ОСОБА_1 від 26.11.2014 Судом встановлено, що заява дійсно мала у своєму змісті як друкований текст, так і текст, складений обвинуваченим власноручно. Останній містив лише зазначення прізвища, ім`я та по-батькові обвинуваченого, його підпис та дату складання заяви. Решта тексту, у тому числі, яка стосувалася відсутності у ОСОБА_1 житла у м. Києві, мала друкований зміст.

180.Таку саму форму мали й інші дві заяви, складені ОСОБА_1 26.11.2014.

181.Зазначене дає Суду підстави для висновків, що вказані показання ОСОБА_1 є достовірними.

182.На правдивість вказаних показань також вказує те, що вимоги до змісту відповідної заяви не були формалізовані у нормативних актах, тобто зміст заяви міг бути довільним. За таких обставин, ОСОБА_1 , складаючи заяву з вимогою розміщення його в номері готелю, взагалі не мав будь-якого обов`язку зазначати відомості щодо наявності чи відсутності у нього житла в м. Києві. Крім того, відомості про придбане дружиною житло обвинувачений щороку відображав у майнових деклараціях, зміст яких, є загальнодоступним.

183.За таких обставин, доводи сторони обвинувачення про те, що обвинувачений навмисно зазначив у заяві недостовірні відомості щодо відсутності у нього житла з метою приховання своїх протиправних дій не мають під собою логічного підґрунтя, а тому видаються непереконливими.

184.Обставин, які б свідчили про намагання ОСОБА_1 вплинути на можливих свідків, знищити документи у даному кримінальному провадженні Судом також встановлено не було.

185.Таким чином, зазначене у своїй сукупності, не дає Суду підстави для висновків, що, звертаючись із заявою про здійснення компенсації вартості винайму готельного номера, обвинувачений ОСОБА_1 усвідомлював (знав, розумів), що його дії можуть мати протиправний характер та спричинити тяжкі наслідки у вигляді заподіяння шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам держави або інтересам юридичних осіб.

186.Окрім того, оцінюючи те, чи є у даній справі достовірні фактичні дані, які вказують на прагнення обвинуваченого отримати неправомірну вигоду у вигляді оплати вартості винайму готельного номера, Суд бере до уваги таке.

187.Як встановлено Судом з наданих сторонами доказів, зокрема, показань свідка ОСОБА_12 (у період з 01.02.2007 по квітень 2017 року перебувала на посаді головного бухгалтера Управління справами Апарату ВРУ) нарахування та виплата народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди (винайму) житла чи готельного номеру на практиці відбувалась без будь-якого дієвого контролю за тим, чи дійсно такі народні депутати України орендували житло або винаймали готельний номер.

188 .Фактично кошти виплачувались Апаратом ВРУ за наявності лише відповідної заяви народного депутата України та копії документа, до якого внесені відомості про місце його проживання.

189.Зазначені кошти могли бути перераховані на особистий рахунок народного депутата України або, за його заявою, на рахунок готелю, у якому виявив бажання проживати народний депутат.

190.Отже, існуючий на практиці порядок надавав народним депутатам України можливість альтернативних дій: 1) одержати компенсаційні виплати на особистий рахунок; 2) здійснити розпорядження про перерахування коштів на рахунок готелю.

191.Обвинуваченим ОСОБА_1 , за цих обставин, був обраний другий варіант. За його заявою кошти, які передбачались на виплату компенсацій народному депутату України, перераховувались на рахунок готелю «Київ», що перебуває у сфері управління держави.

192.Вказані обставини, на переконання Суду, дають підстави для висновку, що обвинувачений не мав наміру скористатись недоліками законодавства та безконтрольно одержати для себе неправомірну вигоду у вигляді компенсаційних виплат, і таким чином особисто збагатитись за рахунок коштів, передбачених на реалізацію депутатських гарантій.

193.Окрім того, оскільки компенсація оплати винайму готельного номера є частиною гарантій по забезпеченню народного депутата України жилим приміщенням з метою створення належних умов для його діяльності, Суд, для з`ясування питання щодо наявності у діянні обвинуваченого мети на одержання неправомірної вигоди, також мав з`ясувати, чи існували будь-які фактичні дані, які б вказували на те, що ОСОБА_1 використовував відповідну гарантію не з тією метою, для якої вона була надана.

194.У зв`язку із цим Судом було встановлено, що сам готель Київ розташований у безпосередній близькості з ВРУ, що очевидно відігравало вирішальну роль при обранні народними депутатами України цього готелю для проживання на час реалізації своїх повноважень.

195.Надаючи показання, обвинувачений стверджував, що необхідність проживання у готельному номері під час виконання депутатських повноважень упродовж 2014-2017 років була пов`язана з низкою об`єктивних життєвих обставин. Так, у 2013 році шляхом мобілізації усіх коштів, якими володів він та його родина, вони з дружиною придбали квартиру у місті Києві. Однак близько двох місяців тривало виселення попередніх власників. Окрім того, квартира перебувала у непридатному для проживання стані та потребувала капітального ремонту, який виконувався до кінця 2017 року. Тривалий ремонт був обумовлений відсутністю у його сім`ї достатньої кількості коштів для ремонту та відсутністю достатнього часу для його організації через зайнятість на роботі. Окрім того, у нього народилася дитина, що вимагало додаткових фінансових ресурсів. Приблизно у 2018 році вказана квартира була продана, оскільки не вдалося вирішити ряд базових питань з її ремонту. Також зазначив, що в період подій Революції Гідності у 2013 році він був співзасновником та керівником комендатури самооборони Майдану, у 2014 році - був призначений заступником голови Служби безпеки України, що ускладнювало та уповільнювало процес виконання ремонтних робіт у зв`язку з відсутністю вільного часу . Окремою підставою отримання готельного номера було також забезпечення безпеки його та членів родини, у зв`язку з можливими ризиками загрози їх життю та здоров`ю, пов`язаними з його активною громадсько-політичною діяльністю на посаді народного депутата України та голови підкомітету з питань державної безпеки Комітету з питань національної безпеки і оборони. Окрім того, у 2014 році слідчим комітетом Російської Федерації було розпочато ряд кримінальних проваджень щодо нього з приводу подій, які відбувалися в зазначений період на Сході України, та внесено його у базу міжнародних терористів. Іншого, придатного та безпечного для проживання житла у місті Києві чи поблизу, у нього та його сім`ї не було. Причиною вибору забезпечення саме готельним номером у готелі «Київ» також були проблеми зі здоров`ям, які обумовлювали необхідність періодичного використання цього номера для отримання медичної допомоги. Загалом, вказаний номер переважно використовувався ним для проживання, а також як одне із робочих місць. Також обвинувачений стверджував, що нерідко був змушений проживати окремо від своєї дружини у готельному номері з огляду на складнощі у їх сімейних відносинах.

196.Зазначені показання обвинуваченого додатково були підтверджені показаннями допитаних свідків та документами. Так, свідок ОСОБА_13 повідомив Суду , що є директором та ріелтором агенції з нерухомості. У березні 2013 року мав відношення до продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Представляв інтереси продавців-власників квартири. Однією із потенційних покупців була дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яка в підсумку і прийняла рішення про придбання зазначеного житла. Ситуація з продажем квартири була складна, тому що квартира перебувала в занедбаному стані, із заборгованістю за житлово-комунальні послуги, потребувала капітального ремонту. Оскільки у ній проживала велика неблагополучна родина з малолітньою дитиною, то процедура оформлення придбання зазначеного житла та виселення з нього попередніх власників тривали кілька місяців. Окрім того, на його думку, не менше ніж пів року знадобилося б новим власникам для виконання ремонтних робіт, оскільки квартира перебувала у вкрай занедбаному стані, внутрішній стан її був максимально амортизований. Будинку, у якому знаходиться квартира близько 40 років, а тому у ній необхідно було робити все: починаючи з електромережі та заміни усіх комунікаційних труб.

197.З показань допитаної як свідка ОСОБА_5 . Судом було встановлено, що 27.03.2013 свідок через агента з нерухомості відчужила дружині обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . Будинок, у якому знаходилася квартира, був збудований з панелей приблизно 37 років тому. У 80-х роках свідком на кухні, у ванній та у туалетній кімнатах було укладено кахель на стінах та на підлозі. Інші кімнати мали облаштування від забудовника, зокрема підлога була покрита лінолеумом, на стінах та стелі були поклеєні шпалери. Свідок охарактеризувала наявний внутрішній стан помешкання як косметичний ремонт. З часу поселення до будинку свідок не здійснювала ремонту та заміни внутрішньої водопровідної, сантехнічної та електричної мережі, також не змінювала сантехніку. Разом із тим, згідно з її показаннями, у квартирі були встановлені металеві двері та металопластикові вікна, балкон оздоблений дерев`яною дошкою. Також свідок зазначила, що після продажу квартири забрала з неї всі меблі та техніку, залишивши лише одну шафу. У квартирі в останній перед продажем час проживало 8 осіб (вона, її чоловік, старша дочка з трьома дітьми, та молодша дочка з однією дитиною). Вона разом з чоловіком займалась продажем продуктів на ринку. Чоловік старшої дочки перебував у місцях позбавлення волі в Житомирі. З біологічним батьком дитини молодша дочка не була одружена та не проживала разом з ним, він лише інколи навідувався з собакою. На час продажу квартири існувала заборгованість за комунальними платежами.

198.Зі змісту наданого стороною захисту рахунку за лютий 2013 року заборгованість за житлово-комунальні послуги складала понад 43 тисячі грн, при тому, що місячна плата за ці послуги становила біля 1300 грн.

199.Допитані Судом працівники апарату ВРУ, відповідальні за перерахування коштів на рахунок ДП «Готельний комплекс «Київ» ( ОСОБА_15 , ОСОБА_12 ), у своїх показаннях засвідчили, що з метою підтвердження існування підстав для здійснення компенсаційних виплат ними у телефонному режимі у працівників відповідного готелю періодично з`ясовувалась інформація щодо проживання депутатів у готельних номерах. При цьому, даних щодо того, що ОСОБА_1 не проживав у готельному номері, вони не отримували.

200.Оцінюючи вказані показання обвинуваченого та свідків Суд не ставив собі за мету надати відповідь на питання чи була належна ОСОБА_1 на праві спільної сумісної вартості квартира придатною для проживання упродовж 2014 - 2017 років з технічної точки зору, оскільки дане питання, на переконання Суду, лежить за межами обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні.

201.Натомість, як було зазначено вище, Суд прагнув з`ясувати чи діяв обвинувачений, отримуючи компенсацію оплати вартості винайму готельного номера, з метою одержання неправомірної вигоди, чи використовував він надану йому депутатську гарантію із забезпечення житлом недобросовісно, тобто не з тією метою, для якої вона була надана.

202.У цьому зв`язку Суд зазначає, що зі змісту наведених показань обвинуваченого та свідків вбачається, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 на час її продажу мала значний ступінь зносу (перебувала в активній експлуатації значної кількості людей майже 40 років без суттєвого ремонту) та об`єктивно вимагала проведення відновлювальних робіт. Окрім того, для проживання у даній квартирі потрібно було придбати мінімально необхідні меблі та побутову техніку.

203.Відтак, хоча досліджені Судом документи обвинувачення (підпункти 8, 9 пункту 63 вироку) і вказували на можливість експлуатації належної ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності квартири, проте оцінка цих документів у сукупності з наведеними показаннями дає Суду підстави вважати, що придбане обвинуваченим житло за якісними характеристиками не відповідало звичайним вимогам для комфортного проживання.

204.З урахуванням цього, доводи обвинуваченого щодо наявності об`єктивних перешкод для проживання у вказаній квартирі під час здійснення в ній ремонтних робіт упродовж 2014 - 2017 років та необхідності винайму готельного номера сприймаються Судом як важливий аргумент на користь позиції сторони захисту.

205.Суд також враховує, що надані стороною обвинувачення докази не містять даних, які б спростовували зазначені показання обвинуваченого і свідків та вказували на те, що ОСОБА_1 використовував готельний номер не за призначенням, зокрема, шляхом передання права користування цим готельним номером іншим особам, в той час як сам проживав у належній йому квартирі.

206.Зазначене дає Суду підстави для висновків, що ОСОБА_1 , використовуючи компенсацію оплати вартості винайму готельного номера, не мав на меті одержання неправомірної вигоди, а діяв з метою реалізації своїх депутатських гарантій із забезпечення жилим приміщенням, оскільки вважав, що має на це законне право.

207.Про відсутність у обвинуваченого мети отримання неправомірної вигоди, також вказує та обставина, що 07.12.2017 ОСОБА_1 добровільно подав заяву вих. № Д-023/420, щодо припинення перерахунку коштів (компенсації за винайм) на розрахунковий рахунок ДП «Готельний комплекс «Київ» з 01.01.2018, у зв`язку з відсутністю потреби подальшого використання готельного номера (т. 6, а.с. 296).

208.У своїх показаннях обвинувачений стверджував, що подав відповідну заяву, оскільки завершувалися ремонтні роботи у придбаній у місті Києві квартирі. Окрім того, у 2017 році, розпочалися перші дискусії в Апараті ВРУ щодо наявності чи відсутності достатніх правових підстав для отримання народними депутатами України компенсаційних виплат за житло.

209.У цьому зв`язку Суд враховує, що на час подання ОСОБА_1 відповідної заяви, НАБУ ще не було розпочате кримінальне провадження щодо обвинуваченого та інших народних депутатів України, а тому, така відмова від компенсаційних виплат, за наявності можливості безперешкодного подальшого їх одержання, є додатковим аргументом, який свідчить про відсутність у ОСОБА_1 мети одержання неправомірної вигоди.

210.На відсутність зазначеної мети вказує і та обставина, що обвинувачений ОСОБА_1 відмовився від одержання компенсаційних виплат за житло, як тільки дізнався про те, що в Апараті ВРУ розпочалися дискусії щодо наявності достатніх правових підстав для їх отримання народними депутатами України.

211.При цьому обвинувачений не приховував цієї обставини, хоча сторона обвинувачення могла використати її на підтвердження того, що подання відповідної заяви щодо припинення перерахунку коштів (компенсації за винайм) було наслідком остраху обвинуваченого щодо викриття його протиправних дій.

212.З урахуванням зазначеного, Суд відзначає щирість показань обвинуваченого, а відтак можливість їх використання як достовірного доказу, що спростовує висунуте обвинувачення.

213.У своїй сукупності вищенаведені обставини дають Суду підстави для висновку, що у діянні обвинуваченого відсутня суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого 2 статті 364 КК.

1.5. Мотиви Суду щодо відхилення показань свідків обвинувачення.

214.За клопотанням прокурора Судом були допитані свідки.

215.Частково Суд вже навів показання цих свідків під час оцінки документів сторони обвинувачення. У іншій частині показання свідків стосувались процедури виплати народним депутатам України VIII скликання компенсації за оренду житла чи винайм готельного номера, зокрема, щодо порядку: подання депутатами відповідних заяв; одержання необхідних погоджень щодо вказаних компенсаційних виплат службовими особами Апарату ВРУ; здійснення таких виплат та поселення депутатів у готельний номер.

216.Також показання свідків стосувалися особливостей нормативного регулювання питання виплати народним депутатам України компенсації за оренду житла чи винайм готельного номера та повноважень робочих органів ВРУ з цього питання.

217.Так, свідок ОСОБА_9 повідомив, що процедура оформлення видачі компенсаційних виплат за користування житлом або винайму готельного номеру розпочиналася з написання народним депутатом України заяви, яка подавалась через канцелярію разом з документом, до якого внесені відомості про місце його проживання. Така заява надходила до Керівника Апарату ВРУ, який проставляв відповідні резолюції для виконання підрозділам, що повинні були її опрацювати. У випадку встановлення дотримання вимог подання вказаних документів, готувався проект розпорядження, який візувався зазначеними підрозділами та керівником Апарату ВРУ. Підписувалося таке розпорядження Головою ВРУ. Без наявності на заяві відповідних резолюцій та віз, вона не виконувалася, оскільки бухгалтерія перераховувала кошти виключно на підставі розпорядження або конкретних вказівок.

218.Також зазначив, що у процесі його діяльності проявилися певні неточності та неузгодженості у порядку відшкодування вказаних витрат, тому було створено робочу групу, до якої входили юристи, бухгалтери, працівники кадрової служби, представники Комітету Регламенту, яка займалась вивченням такого роду проблем. Зокрема, це стосувалося відсутності повноважень у Керівника та працівників Апарату ВРУ на перевірку наведених у заяві народного депутата обставин щодо відсутності у нього житла. Разом з тим, зазначив, що в окремих випадках, робоча група здійснювала перевірку житла, у якому був зареєстрований депутат, що звернувся із заявою про видачу йому компенсаційних виплат, на предмет придатності такого житла для проживання у ньому депутата та його родини. У випадку, коли при перевірці було встановлено, що виділене депутату житло не відповідає визначеним законом нормам житлової площі та стандартам, Апарат ВРУ звернувся до Регламентного Комітету, який погоджував видачу зазначеному народному депутату компенсаційних виплат за оренду житла чи винайм готельного номера, незважаючи на формальну наявність у нього житла.

219.Допитана як свідок ОСОБА_15 (завідувач сектору розрахунків з установами та організаціями відділу бухгалтерського обліку Управління справами Апарату ВРУ) повідомила, що на заяві народного депутата України Керівник Апарату ВРУ проставляв відповідні резолюції для виконання, зокрема Керуючому справами, особі, яка перевіряла чи існують підстави для виплати компенсаційних виплат, а саме чи проживає народний депутат на відстані понад 30 км від меж міста Київ, після чого з відповідними резолюціями бухгалтерія здійснювала перерахування коштів у межах затвердженого кошторису Управління справами Апарату ВРУ. Без наявності зазначених віз на заяві виплата коштів не здійснювалася.

220.Допитаний як свідок ОСОБА_16 (у період з 27.11.2014 до осені 2019 року здійснював повноваження народного депутата України, працював на посаді Першого заступника Голови Комітету ВРУ з питань Регламенту та організації роботи ВРУ, та виконував обов`язки голови вказаного Комітету) повідомив, що питання щодо забезпечення житлом народних депутатів на початковому етапі здійснення ними депутатських повноважень, могло бути предметом обговорення підготовчої групи. Стосовно Комітету, то під час його роботи неодноразово під час дискусії обговорювалося питання щодо того, яким чином підтвердити наявність чи відсутність житла у народного депутата та взагалі забезпечення депутата житловою площею.

221.Щодо взаємодії Апарату ВРУ та Управління справами Апарату ВРУ з питань житлового забезпечення народних депутатів пояснив, що до Комітету ВРУ з питань Регламенту та організації роботи ВРУ зверталися з приводу вирішення спірних питань, коли йшлося про необхідність встановлення факту колегіальним органом, який би користувався довірою, щодо того чи володіє людина житлом в межах 30-км зони, чи має право користування та ін. В аналогічних випадках Комітетом здійснювалася роз`яснювальна робота з певними народними депутатами щодо порядку реалізації ними гарантії на забезпечення компенсації за житло. Разом із тим, узагальнюючих рішень та доведення їх до відома усіх народних депутатів не здійснювалося.

222.Допитана як свідок ОСОБА_10 повідомила, що у 2016 році діяв Порядок від 29.01.2016, згідно з яким народний депутат України подавав відповідну заяву із копією паспорту та відміткою про те, що він проживає на відстані понад 30 км від меж міста Києва. Зазначена заява направлялася в експедицію, після чого з проставленою на ній керуючим справами відповідною резолюцією надходила на виконання в бухгалтерію, яка спрямовувала заяву до сектора, який займається розрахунками. Повноважень щодо перевірки наявності чи відсутності підстав за поданою заявою стосовно здійснення компенсаційних виплат депутатам, а також щодо запобігання незаконного витрачання коштів, як у бухгалтера, так і у керуючого справами, не було.

223.При прийнятті рішення стосовно видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера бралося до уваги лише місце реєстрації народного депутата, зазначене у наданій ним копії паспорту.

224.До Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності ВРУ зверталися лише при виникненні спірної ситуації, після чого створювалася комісія, яка і приймала відповідне рішення щодо наявності чи відсутності підстав для здійснення компенсаційних виплат. Кошти виплачувалися до того моменту, поки депутат не звертався з відмовою від їх виплати.

225.Допитаний як свідок ОСОБА_11 повідомив, що у 2014 році було внесено зміни до Закону № 2790-XII, який регламентував порядок виплати народним депутатам компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера, відповідно до яких вказані виплати здійснювалися Апаратом ВРУ на підставі заяви народного депутата та документа, який підтверджує, що народний депутат не забезпечений житлом у місті Києві, і місце його проживання відповідно до реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Києва. Для погодження внутрішніх положень ВРУ з вказаними змінами 29.01.2016 ним було видано розпорядження про затвердження Порядку видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера.

226.Відсутність у народного депутата України житла у місті Києві Апаратом ВРУ не перевірялася, оскільки будь-яких повноважень щодо здійснення перевірок та допуску до реєстрів у працівників Апарату ВРУ немає. До уваги приймалися лише дані, які містили документи, безпосередньо подані депутатами разом із заявою. Усі заяви народних депутатів щодо отримання компенсаційних виплат надходили до Управління документального забезпечення, яке здійснювало їх реєстрацію та передавало Керівнику Апарату ВРУ, який проставляв відповідну резолюцію на окремому бланку для виконання певному структурному підрозділу або посадовій особі, до компетенції якої належить вирішення порушеного у заяві депутата питання.

227.Допитана як свідок ОСОБА_12 (у період з 01.02.2007 по квітень 2017 року перебувала на посаді головного бухгалтера Управління справами Апарату ВРУ) повідомила, що стосовно процедури видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера бухгалтерія у своїй діяльності керувалася Законом № 2790-XII. Зокрема, статтею 35 вказаного Закону передбачалася необхідність подання народним депутатом відповідної заяви та проживання на певній відстані від меж міста Києва. Окрім того, бухгалтерія керувалася ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який передбачає здійснення будь-якої господарської операції на підставі належним чином оформлених підтверджуючих документів (заява депутата), а також Бюджетним кодексом України, згідно з яким будь-які фінансові видатки здійснюються відповідно до наявних кошторисних призначень на ці цілі та паспорта бюджетної програми.

228.Процедура оформлення видачі зазначених коштів розпочиналася з написання народним депутатом України заяви на ім`я керівництва ВРУ, яка складалася у довільній формі, подавалася через канцелярію та надходила до керівника (керуючого справами), який проставляв відповідні резолюції певним особам для звірки (відділ санітарно-побутового забезпечення), бухгалтерії для оплати після звірки, після чого загальний відділ передавав їх відповідному виконавцю. Жодних додаткових документів чи процедур не передбачалося.

229.Щодо процесу виплати народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера пояснила, що в залежності від зазначених в заяві умов, вони виплачувалися безпосередньо депутату на картковий рахунок або на рахунок готелю. Перевірку фактичного проживання депутата в готелі або орендованому житлі, та можливих понесених витрат народним депутатом на таке проживання, бухгалтерія не здійснювала. Разом із тим, на практиці, бухгалтерія Управління справами Апарату ВРУ звірялася з даними, наданими бухгалтерією готелю щодо народних депутатів України, які проживають в готелі, хоча вказане питання не було врегульовано жодним розпорядчим документом.

230.Допитана як свідок ОСОБА_17 (працює директором Державного підприємства «Готельний комплекс Київ» Управління справами Апарату ВРУ з 14.04.2016) щодо процедури поселення народних депутатів України у зазначений готель пояснила, що депутат може звернутися із відповідною заявою до ВРУ, за якою в подальшому буде виплачені кошти за проживання, або безпосередньо до готелю і самостійно оплатити його послуги, а пізніше отримати компенсацію. Депутат укладає договір з готелем та попереджає, що кошти за його проживання буде перераховувати ВРУ. Чи користувався фактично послугами готелю народний депутат ОСОБА_1 їй невідомо.

231.Зазначені вище показання свідків Суд також відхиляє як доказ обвинувачення, оскільки вони не містять достатніх фактичних даних, які б доводили пред`явлене обвинувачення, в частині наведених Судом ознак об`єктивної та суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, зокрема, щодо вчинення обвинуваченим умисного протиправного діяння, з метою одержання неправомірної вигоди.

V. Рішення щодо інших питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку

232.Відповідно до ст. 100 КПК, документи, передані Суду сторонами кримінального провадження слід залишити в матеріалах кримінального провадження.

233.Процесуальні витрати, пов`язані з проведеними у кримінальному провадженні експертизами, не підлягають розподілу з огляду на ухвалення виправдувального вироку.

Керуючись ст. 370, 374 КПК, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 364 КК та виправдати.

Документи, передані Суду сторонами кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 30 днів з дня проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Судді:

В.В. Маслов І.Л. Строгий Л.М. Федорак