- Presiding judge (HACC) : Shyroka K.Yu.
- Secretary : Sevriuk K.A.
- Lawyer : Sliusaria A.A.
Справа № 991/2994/21
Провадження1-кс/991/3041/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2021 року м.Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Широка Катерина Юріївна,
за участю секретаря судового засідання Севрюк К. А.,
адвоката Слюсаря А. А., що діє в інтересах ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката Слюсаря Андрія Адамовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення (лист) прокурора, виконувача обов`язків керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Офісу Генерального прокурора Грищука М. О. № 16/1/3-26053-20 (№ 16/1/3-38800ВИХ-21) від 15.04.2021 року про відмову у задоволенні скарги Слюсаря А. А. в інтересах ОСОБА_1 від 31.03.2021 року на недотримання розумних строків у кримінальному провадженні № 42017000000001246 від 25.04.2017 року,
ВСТАНОВИЛА
До слідчої судді Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката Слюсаря А. А. (скаржника), що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення (лист) прокурора, виконувача обов`язків керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Офісу Генерального прокурора Грищука М. О. 16/1/3-26053-20 (№ 16/1/3-38800ВИХ-21) від 15.04.2021 року про відмову у задоволенні скарги Слюсаря А. А. в інтересах ОСОБА_1 від 31.03.2021 року на недотримання розумних строків у кримінальному провадженні № 42017000000001246 від 25.04.2017 року.
Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснює Національне антикорупційне бюро України (НАБУ, Національному бюро), а органом прокуратури, прокурори якого здійснюють процесуальне керівництво є Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) Офісу Генерального прокурора.
Обґрунтування скарги
Скаржник зазначив, що 05.03.2021 року на виконання ухвали слідчої судді Вищого антикорупційного суду, прокурор САП Посвистак О.М. виніс постанову про закриття кримінального провадження № 42017000000001246 від 25.04.2017 року за підозрою ОСОБА_1 в частині участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією (ч. 1 ст. 255 Кримінального кодексу України (КК України), у зв`язку із декриміналізацією цього діяння.
Проте після цього, стверджує скаржник, повідомлення про підозру ОСОБА_1 не було змінено. Тому, 31.03.2021 року скаржник звернувся до в.о. прокурора САП Грищука М. О. зі скаргою на недотримання розумних строків під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000001246 від 25.04.2017 року. В цій скарзі він попросив надати старшому групи прокурорів обов`язкові для виконання вказівки щодо граничних строків повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 після прийняття 05.03.2021 року процесуального рішення про закриття кримінального провадження в частині одного з раніше розслідуваних злочинів, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України.
20.04.2021 року скаржник отримав лист в. о. керівника САП Грищука М. О. від 15.04.2021 року (оскаржуваний лист), в якому той повідомив про відмову у задоволенні його скарги на недотримання розумних строків. У листі прокурор зазначив, що кримінальну караність діяння, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, а саме участь у злочинній організацій, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , станом на зараз не скасовано, а тому він досі обґрунтовано підозрюється у його вчиненні. Досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено у зв`язку із оголошенням підозрюваного у розшук, та зараз відсутні підстави для відновлення досудового розслідування. У разі зникнення підстав для зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні, уповноважені особи приймуть рішення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 , та його вручення у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України (КПК України). Тому, відсутній факт порушення розумних строків для вчинення процесуальних дій у кримінальному провадженні № 42017000000001246 від 25.04.2017 року та нема підстав для надання старшому групи прокурорів у зазначеному провадженні вказівки щодо зміни раніше повідомленої підозри після прийняття 05.03.2021 року рішення про закриття кримінального провадження у частині раніше розслідуваного злочину.
Скаржник не погоджується із таким рішенням прокурора. Він вважає, що, з урахуванням положень ст. 2, п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України та положень Конституції України, з моменту декриміналізації одного з діянь, у яких підозрюється ОСОБА_1 , та винесення постанови про закриття кримінального провадження в частині декриміналізованого діяння, сторона обвинувачення незаконно продовжує притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за вчинення цього діяння, яке вже не є кримінально-караним. Закриття кримінального провадження у частині підозри у вчиненні злочину, який було декриміналізовано, свідчить про те, що змінилася оцінка цього діяння прокурором. Відповідно до усталеної судової практики, як зазначає скаржник, підставою для зміни повідомлення про підозру є, зокрема, встановлення обставин, що змінюють оцінку діяння. Також, з урахуванням положень ст. 278-279 КПК України, прокурор не може обирати, чи змінювати повідомлення про підозру, чи не змінювати його. Ці положення безальтернативно визначають обов`язок прокурора змінити повідомлення про підозру та повідомити про це підозрюваного. У зв`язку із цим, в. о. керівника САП Грищук М. О. як прокурор вищого рівня мав надати старшому групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42017000000001246 від 25.04.2017 року обов`язкові для виконання вказівки щодо граничних строків повідомлення ОСОБА_1 про зміну раніше повідомленої підозри, якщо прокурор у кримінальному провадженні зволікає із вчиненням цієї процесуальної дії.
Також, скаржник зазначив про відсутність інших ефективних засобів захисту порушених прав ОСОБА_1 , оскільки звернувся до прокурора САП Посвистака О. М. із клопотанням про вчинення процесуальних дій, у якому попросив надати копію письмового повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42017000000001246 від 25.04.2017 року, що було складено після закриття кримінального провадження в частині декриміналізованого злочину рішенням від 05.03.2021 року. Проте, 02.04.2021 року прокурор САП Посвистак О. М. відмовив йому у задоволенні клопотання і зазначив, що повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри не складалося та не було вручено. Тому, звернення до слідчого судді зі скаргою є, на думку заявника, єдиним ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 .
Скаржник просить скасувати лист виконувача обов`язків керівника САП Грищука М. О. від 15.04.2021 року 16/1/3-26053-20 (№16/1/3-38800ВИХ-21) про відмову у задоволенні його скарги на недотримання розумних строків, поданої в інтересах ОСОБА_1 31.03.2021 року та зобов`язати виконувача обов`язків керівника САП Грищука М. О. надати старшому групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42017000000001246 від 25.04.2017 року обов`язкові для виконання вказівки щодо граничних строків повідомлення ОСОБА_1 про зміну раніше повідомленої підозри після прийняття 05.03.2021 року процесуального рішення про закриття кримінального провадження в частині раніше розслідуваного злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України.
Доводи сторін
У судовому засіданні скаржник підтримав вимоги скарги, попросив задовольнити.
Прокурор САП Грищук М. О. не з`явився у судове засідання, надав до суду заперечення.
Мотивація суду
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи у судовому засіданні, слідча суддя дійшла таких висновків.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Рішення слідчого (детектива), прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне (ч. 3 ст. 110 КПК). При цьому, у ч. 2 ст. 308 КПК України зазначається про таке - прокурор вищого рівня зобов`язаний розглянути скаргу на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування протягом трьох днів після її подання, і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов`язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду. Це положення, у сукупності з положенням п. 9-1 ч. 1 ст. 303 КПК України слід тлумачити так, що рішення прокурора у цьому випадку необов`язково має прийматись у виді постанови.
Частиною 1 ст. 308 КПК України визначено право, зокрема, підозрюваного оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування. На досудовому провадженні може бути оскаржене рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником (п. 9-1 ч. 1 ст. 303 КПК України).
У КПК України не встановлено чітких критеріїв, за якими має оцінюватись рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків під час досудового розслідування. Втім, у будь-якому випадку необхідно оцінити, чи є таке рішення обґрунтованим та вмотивованим. Процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Як зазначалося вище, рішення слідчого, дізнавача, прокурора може прийматися у формі постанови, проте не завжди - у випадках, передбачених КПК України, а також коли суб`єкт прийняття рішення визнає це за необхідне (ч. 1, 3 ст. 110 КПК України). Разом із тим, будь-яке процесуальне рішення має містити обґрунтування, яке, по суті, називається мотивувальною частиною. Так, пункт 2 частини 5 статті 110 КПК України висуває вимоги до мотивувальної частини: вона має містити зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.
Оскільки у ч. 2 ст. 308 КПК України зазначається, що прокурор вищого рівня зобов`язаний розглянути скаргу та у разі наявності підстав для її задоволення надати відповідні вказівки, рішення прокурора за результатами розгляду скарги має враховувати обґрунтування, яке зазначив суб`єкт звернення зі скаргою.
З наданих матеріалів можливо встановити, що 05.03.2021 року прокурор третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Посвистак О. М. прийняв процесуальне рішення у формі постанови, яким закрив кримінальне провадження № 42017000000001246 від 25.04.2017 року в частині участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією (ч. 1 ст. 255 Кримінального кодексу України (КК України), у зв`язку із декриміналізацією цього діяння. Кримінальне провадження закривається в разі, якщо, зокрема, набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою (п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, прокурор помилково зазначає у тексті постанови ст. 280 КПК України). У тексті постанови прокурор САП зазначив, що закриває кримінальне провадження стосовно вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, в частині участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, у зв`язку із набранням чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою. Таким законом, як вбачається із постанови прокурора від 05.03.2021 року та ухвали слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 10.02.2021 року (справа № 991/417/21), є Закон України № 671-ІХ від 04.06.2020 року. Прокурор у постанові також зазначив, що в іншій частині залишити повідомлення про підозру ОСОБА_1 без змін.
Фактично, суть скарги скаржник до прокурора вищого рівня стосувалася того, що порушено розумні строки у кримінальному провадженні, оскільки підозрюваному ОСОБА_1 не було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, у зв`язку із декриміналізацією участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, та рішення від 05.03.2021 року про закриття кримінального провадження № 42017000000001246 від 25.04.2017 року в частині цього злочину. Прокурор у своїй відповіді зазначив, що кримінальну караність діяння, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, а саме участь у злочинній організацій, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , станом на зараз не скасовано, а тому він досі обґрунтовано підозрюється у його вчиненні. Досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено у зв`язку із оголошенням підозрюваного у розшук, та зараз відсутні підстави для відновлення досудового розслідування. У разі зникнення підстав для зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні, уповноважені особи приймуть рішення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 , та його вручення у порядку, передбаченому КПК України; при цьому, він послався на відповідні норми КПК України. Отже, прокурор врахував обґрунтування, яке зазначив суб`єкт звернення зі скаргою.
Далі, слідча суддя встановлює, чи є підстави вважати, що відмова у задоволенні скарги на недотримання розумних строків є необґрунтованою через обставини, що вказують на можливе порушення розумних строків у кримінальному провадженні. Строк досудового розслідування, як і будь-який строк у кримінальному процесі, має відповідати вимогам щодо розумності строку. Розумний строк визначається відповідно до обставин справи, що вимагає оцінки в цілому. Хоча окремі стадії провадження можуть провадитись з прийнятною тривалістю, загальна тривалість процесу може, однак, перевищити «розумний строк». Критеріями оцінки розумності строку можуть бути, зокрема, складність справи, поведінка учасників кримінального провадження, а також відповідних органів.
Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК України строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Звертаючись до положень про повідомлення про підозру, необхідно зазначити, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених КПК України запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 276 КПК України). Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України). У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 КПК України. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ч. 1 ст. 279 КПК України).
Кримінальний процесуальний закон не визначає обов`язку вчинити дії із складення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у конкретний строк, а визначає лише обов`язок вручити таке повідомлення в день його складення або вручити у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень. Отже, можливо дійти висновку, що через відсутність встановлених формальних строків, з цих підстав не можна стверджувати про порушення розумних строків, пов`язане із неповідомленням про змінену підозру.
КПК України визначає, що повідомлення про змінену підозру вручається особі «у випадку виникнення підстав для повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри», проте такі підстави закон не визначає. Скаржник посилається на усталену судову практику, яка начебто визначає, що підставою для зміни повідомлення про підозру є, зокрема, встановлення обставин, що змінюють оцінку діяння, проте не надає будь-якого підтвердження того, що зміна оцінки діяння є такою підставою. Разом із тим, можна стверджувати, що дійсно, зміна оцінки діяння особи у ході досудового розслідування може логічно вважатись підставою для зміни повідомлення про підозру. Такий перелік підстав є невичерпним, але може включати у себе: відсутність в певному діянні особи складу злочину, встановлену під час досудового розслідування; непідтвердження обставин, що обтяжують відповідальність або встановлення обставин, що пом`якшують відповідальність; наявність достатніх доказів, що вказують на можливе вчинення злочину, що не інкримінувався підозрюваному раніше; а також встановлення обставин, що змінюють оцінку і кваліфікацію, зміну оцінки ступеня співучасті особи у можливому вчиненні злочину; непідтвердження події злочину тощо.
Фактично, у цьому випадку можна стверджувати, що підозрюваному, через декриміналізацію діяння, яке йому інкримінувалося та подальше закриття кримінального провадження в цій частині, може бути вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри. Проте, положення ч. 1 ст. 279 КПК України необхідно тлумачити так, що зобов`язуючи прокурора виконати дії, передбачені статтею 278 КПК України, вона відсилає до положень про обов`язок повідомити про підозру протягом певного періоду з моменту його складення, але не зобов`язує чи не вказує на обов`язок скласти таке повідомлення про підозру. У цьому контексті доцільно врахувати, що досудове розслідування станом на зараз зупинене з підстав оголошення підозрюваного ОСОБА_1 у розшук (на це вказує оскаржуваний лист та постанова про відмову в задоволенні клопотання про вчинення процесуальних дій від 02.04.2021 року, прийнята прокурором САП Посвистаком О.М.), а, з урахуванням положень ч. 5 ст. 280 КПК України, орган досудового розслідування та орган прокуратури позбавлені можливості проводити слідчі (розшукові) дії у цьому кримінальному провадженні, окрім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного (на які обсяг повідомленої підозри жодним чином не впливає). Відповідно, неповідомлення про змінену підозру станом на зараз не має процесуальних наслідків для підозрюваного; а складення повідомлення про підозру, особливо якщо воно не перешкоджає належному розслідуванню і встановленню обставин, є повноваженням, але не обов`язком прокурора (п. 11 ч. 2 ст. 36 КПК України). Скаржник не обґрунтовує, які саме права ОСОБА_1 порушуються у цьому випадку. Він також просить зобов`язати прокурора вищого рівня вчинити дії (надати обов`язкові для виконання вказівки відповідному прокурору), які, з урахуванням зупиненого досудового розслідування й перебування ОСОБА_1 в розшуку, не є необхідними для кримінального провадження. При застосуванні процедурних правил, суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (Рішення у справі Walchli проти Франції від 26 липня 2007 року, заява № 35787/03, параграф 29). Таким чином, слідча суддя дійшла висновку, що відмова у задоволенні скарги скаржника на недотримання розумних строків враховує обґрунтування, яке зазначив суб`єкт звернення зі скаргою, містить посилання на відповідні норми КПК України, та узгоджується із обставинами, що стосуються дотримання розумних строків у цьому кримінальному провадженні.
Необхідно також зазначити, що слідча суддя не уповноважена встановлювати факт дотримання строків у кримінальному провадженні у межах розгляду скарги на рішення прокурора вищого рівня у порядку статті 308 КПК України, оскільки лише перевіряє обґрунтованість та вмотивованість такого рішення - таке рішення, у цьому випадку, є обґрунтованим та вмотивованим. Щодо розподілу повноважень, пов`язаних із забезпеченням розумних строків, варто звернути увагу на ч. 2 ст. 28 КПК України, у якій зазначається, що проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя забезпечує їх лише у частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції, а розумні строки судового провадження забезпечує суд.
Оскільки суть скарги стосувалася визнання рішення прокурора незаконним, невмотивованим і необґрунтованим, його скасування, та зобов`язання вчинити відповідні дії у результаті цього, а слідча суддя встановила, що прокурор надав належне обґрунтування за результатами розгляду скарги на недотримання розумних строків, слідча суддя доходить висновку, що нема підстав для задоволення скарги.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 110, 303-308 КПК України, слідча суддя
ПОСТАНОВИЛА
Відмовити у задоволенні скарги адвоката Слюсаря Андрія Адамовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення (лист) прокурора, виконувача обов`язків керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Офісу Генерального прокурора Грищука М. О. № 16/1/3-26053-20 (№ 16/1/3-38800ВИХ-21) від 15.04.2021 року про відмову у задоволенні скарги Слюсаря А. А. в інтересах ОСОБА_1 від 31.03.2021 року на недотримання розумних строків у кримінальному провадженні № 42017000000001246 від 25.04.2017 року.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідча суддя Широка К. Ю.