Document No. 97190152

Справа № 991/639/21

Провадження 1-кс/991/3377/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

21 травня 2021 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Галабала М.В., за участю секретаря судових засідань Яроша О.М., адвоката Мірошника О.М., особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, ОСОБА_1 , на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України від 14 січня 2021 року про закриття кримінального провадження № 42018000000002272 від 12 вересня 2018 року, та

ВСТАНОВИВ:

1.До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України від 14 січня 2021 року про закриття кримінального провадження № 42018000000002272 від 12 вересня 2018 року (далі - Кримінальне провадження).

2.Вимоги скарги вмотивовані тим, що висновки детектива в оскаржуваній постанові є взаємовиключними: мотивувальна частина суперечить резолютивній, а резолютивна, у свою чергу, не відповідає доказам, зібраним у межах строків слідства; проводячи додаткове розслідування детектив повністю проігнорував вказівки апеляційного суду, наведені в ухвалі при скасуванні вироку та направлення справи на дорозслідування; детективом, при закритті Кримінального провадження, не дотримано вимог статей 2, 9, 25, 38, 91, 110 та 284 КПК України та сталої судової практики; правовий статус учасників Кримінального провадження детективом визначено неправильно, без мотивування та без урахування наявних у справі доказів.

3.Згідно з протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 19 травня 2021 року справа передана на розгляд слідчому судді Галабалі М.В.

4.Учасники судового розгляду надали такі пояснення.

4.1.Особа, яка подала скаргу - ОСОБА_1 - підтримала вимоги поданої скарги. Вважає, що детектив НАБ України Шмітько В.В. не міг здійснювати досудове розслідування у Кримінальному провадженні, адже строки досудового розслідування скінчилися. Додатково розповіла про хід Кримінального провадження та пояснила причини, які вважає ключовими для скасування постанови про закриття кримінального провадження.

4.2.Представник особи, яка подала скаргу, - адвокат Мірошник О.М. -вимоги скарги підтримав, просив постанову детектива НАБ України скасувати як незаконну та невмотивовану, адже в ході досудового розслідування не встановлено всіх обставин, що підлягають доказуванню. Вважає, що формально ОСОБА_1 є підозрюваною у цьому кримінальному провадженні, хоч її не було повідомлено про підозру. Дії детектива щодо закриття кримінального провадження за нереабілітуючих підстав вважає такими, що спрямовані на перешкоджання ОСОБА_1 відшкодувати шкоду в порядку Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

4.3.Детектив НАБ України Шмітько В.В. надав письмові заперечення щодо вимог скарги. У них вказав, що виходячи із чітко визначених у КПК України основних термінів - «сторони кримінального провадження (сторона захисту)», «учасники кримінального провадження», «підозрюваний», «захисник», інших інститутів в кримінальному процесі, враховуючи норми глави 22 цього Кодексу тощо, органом досудового розслідування констатується, що за своїм процесуальним статусом ОСОБА_1 , її адвокат Мірошник О.М. не є стороною захисту, а адвокат Мірошник О.М. - не є захисником, який здійснює захист підозрюваного, а відтак на даний час не можуть користуватися правами, передбаченими для підозрюваного або захисника, у т.ч., які реалізовуються під час звернення зі скаргами до суду на дії слідчого, прокурора. Вважає, що з огляду на імперативні положення чинного КПК України щодо набуття статусу підозрюваного (сторони захисту), з огляду на ненастання таких подій (повідомлення про підозру) та, відповідно, відсутність такого процесуального статусу (сторони захисту) в ОСОБА_1 , адвоката Мірошника О.М., який б наділяв їх значними процесуальними правами, а також враховуючи завершення строків досудового розслідування, слідчий вправі був прийняти рішення (винести постанову) про закриття кримінального провадження на підставі абзацу 14 статті 284 КПК України, при цьому наводячи в постанові фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, які вважаються встановленими під час досудового розслідування з урахуванням зібраних доказів, надавши їм правову оцінку в силу ст. 94 КПК України для прийняття відповідного процесуального рішення. Просив розглядати скаргу за його відсутності. Додатково надав матеріали кримінального провадження для огляду.

5.Оцінивши обставини, що викладені в скарзі та доданих до неї матеріалах, поясненнях учасників судового розгляду, що надані в судовому засіданні, слідчий суддя приходить до таких висновків.

5.1.Кримінальне провадження розпочате за результатами виконання ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 25 липня 2018 року про повернення на додаткове розслідування кримінальної справи № 49-2962 (1-26/11) за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції станом на 05 квітня 2001 року), у зв`язку з одержанням хабара в квітні-травні 2010 року суддею Житомирського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 .

5.2.Постановою детектива НАБ України від 14 січня 2021 року Кримінальне провадження було закрите у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування, визначеного статтею 219 КПК України (18 місяців). Постанова обґрунтована, зокрема, таким:

«… в ході досудового розслідування, протягом квітня-травня 2020 року детективами НАБ України, з урахуванням достатності зібраних доказів та враховуючи завершення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (18 травня 2020 року), двічі ініціювалось перед заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницьким Н.І. та процесуальними керівниками вирішення питання щодо повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції станом на 05 квітня 2001 року) за вищезазначених обставин або, у випадку непідписання повідомлення про підозру - звернутися безпосередньо прокурору з клопотанням про закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КК України.

Однак прокурорами повідомлення про підозру ОСОБА_1 або будь-кому іншому не складено та, відповідно, не здійснювалося, а також не вирішувалося питання щодо звернення з клопотанням про закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

…

Водночас з моменту винесення постанови заступника прокурора Рівненської області Павленка Р.І. від 19 березня 2020 року про скасування постанови начальника слідчого відділу прокуратури Рівненської області Рудюка В.Р. про закриття кримінального провадження від 27 червня 2019 року перебіг строку досудового розслідування було відновлено та надалі такий строк продовжив спливати і таким чином, на сьогоднішній день вже сплинуло понад 19 місяців загального строку досудового розслідування (із 18 місяців можливих), тобто в кримінальному провадженні № 42018000000002272 від 12 вересня 2018 року строк досудового розслідування закінчився.

Згідно з ч. 5 ст. 294 КПК України строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає, при цьому абзацом 14 частини 1 статті 284 КПК України чітко передбачено, що слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.»

5.3.Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, дати їм належну оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ст. 9 КПК України). Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому КПК України (ч. 1 ст. 24 КПК України). На досудовому провадженні заявник, потерпілий, його представник чи законний представник, підозрюваний, його захисник чи законний представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, можуть оскаржити рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи (п. 4 ч. 1 ст. 303 КПК України).

5.4.У розділі 3 Листа ВССУ від 12 січня 2017 року № 9-49/0/4-17 «Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» зазначено, що правова природа оскарження постанови про закриття кримінального провадження передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими особами органів досудового розслідування, а й підстав його закриття.

5.5.Щодо дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження слідчий суддя звертає увагу на таке.

5.5.1.Детектив НАБ України прийняв рішення про закриття провадження у формі постанови. Він закрив його реалізуючи повноваження, передбачене ч. 4 ст. 284 КПК України. У цьому кримінальному провадженні жодній особі не було повідомлено про підозру. Доводи ОСОБА_1 щодо того, що вона набула цей статус у Кримінальному провадженні (а тому рішення про закриття повинен був приймати прокурор) будуть проаналізовані нижче. Також, слідчий суддя встановив, що копія постанови детектива про закриття кримінального провадження була надіслана особам, перелік яких визначений у ч. 6 ст. 284 КПК України.

5.5.2.В подальшому слідчий суддя встановлює, чи дотримані формальні вимоги при прийнятті постанови. КПК України містить вимоги до постанови як рішення слідчого. Так, постанова слідчого складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови (ч. 5 ст. 110 КПК України).

5.5.3.У резолютивній частині оскаржуваної постанови не зазначено особу, якій належить її виконати, проте, з урахуванням того, що детектив уповноважений на виконання цієї постанови (тобто, може закрити кримінальне провадження самостійно), незазначення відповідальної особи, що виконує постанову, не є, на переконання суду, порушенням. Оцінивши наданий текст постанови детектива НАБ України від 14 січня 2021 року про закриття Кримінального провадження, слідчий суддя доходить до висновку, що ця постанова містить усі обов`язкові елементи такого процесуального рішення. Відтак, детектив дотримався процесуального порядку закриття кримінального провадження.

5.6.Щодо наявності підстав для закриття кримінального провадження слідчий суддя звертає увагу на таке.

5.6.1.Закриття кримінального провадження на підставі абзацу 14 ч. 1 ст. 284 КПК України (закінчення строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України) може здійснюватися у випадках, якщо: а) встановлено, що строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України закінчився; б) встановлено, що жодній особі не було повідомлено про підозру. Доктринально визнано, що строки досудового розслідування є процесуальною гарантією дотримання конституційних прав особи під час досудового розслідування. Строки досудового розслідування належать до категорії процесуальних строків, а під ними розуміють встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії (ч. 1 ст. 113 КПК України). Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження (ч. 1 ст. 219 КПК України). Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину (п. 2 ч. 2 ст. 219 КПК України). Злочин, передбачений ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції станом на 05 квітня 2001 року) передбачав покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Таким чином, відповідно до класифікації злочинів, що міститься у статті 12 КК України, він належить до тяжких.

5.6.2.Відповідно до п. 12 Перехідних положень КПК України розслідування кримінальних справ, передбачених пунктом 11 цього розділу (тобто кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком), у разі повернення таких кримінальних справ судом прокурору для проведення додаткового розслідування проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом. Відтак 12 вересня 2018 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактами, про які йшла мова у кримінальній справі № 49-2962 (1-26/11).

5.6.3.З матеріалів кримінального провадження встановлено, що 27 червня 2019 року Кримінальне провадження було закрите постановою начальника слідчого відділу прокуратури Рівненської області Рудюка В.Р . Згодом це процесуальне рішення було скасоване постановою заступника прокурора Рівненської області Павленка В.І. від 19 березня 2020 року, а підслідність Кримінального провадження визначено за НАБ України. Доводи ОСОБА_1 про те, що строк з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження до його скасування прокурором включаються до строків досудового розслідування не узгоджується із положеннями КПК України, адже останній містить такі правові положення виключно щодо постанови про зупинення досудового розслідування (абз. 2 ч. 5 ст. 219 КПК України).

5.6.4.Наступною правовою умовою, яку слід оцінити у цій справі, є відсутність факту повідомлення будь-якій особі про підозру у цьому кримінальному провадженні. Велика Палата Верховного Суду насамперед зауважує, що виділяють кілька підходів до розуміння поняття «здійснення повідомлення про підозру». Перший підхід полягає у розумінні повідомлення про підозру як процесуального рішення, прийнятого уповноваженим на це органом/посадовою особою з підстав та в порядку, визначеному КПК України. Другий підхід передбачає сукупність ряду послідовних процесуальних дій, які охоплюють собою окремі етапи. Із системного аналізу норм глави 22 КПК України вбачається, що процедуру здійснення повідомлення про підозру особі можна умовно поділити на такі етапи: 1) етап прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру; 2) етап об`єктивації/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених статтею 277 КПК України, та його підписання; 3) етап доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту особі згідно зі статтею 278 КПК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 536/2475/14-к).

5.6.5.Доводи ОСОБА_1 про те, що вона перебуває у Кримінальному провадженні в статусі підозрюваної є такими, що не відповідають дійсності. Так, хоч Європейський суд з прав людини вказує, що «кримінальне обвинувачення» існує з моменту, коли особа офіційно повідомлена компетентним органом про твердження, що вона вчинила кримінальне правопорушення, або з моменту, коли її ситуація суттєво погіршилася від дій, здійснених правоохоронними органами як результат обвинувачення (Ibrahim and Others v. the United Kingdom, 13 вересня 2016, § 249), однак таке розуміння є автономним для цілей аналізу порушення гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. В той же час, такий підхід до поняття «кримінальне обвинувачення» не може бути застосований для встановлення факту того, чи є особа підозрюваною у кримінальному провадженні.

5.6.6.З досліджених матеріалів встановлено, що ОСОБА_1 не повідомлялася про підозру у Кримінальному провадженні. Перехідні положення КПК України 2012 року та інші його норми, що регламентують набуття процесуального статусу підозрюваного/обвинуваченого, викладені досить чітко, в тому числі, що стосується різниці застосування двох Кодексів в одному провадженні. Виходячи із цього, слід зробити висновок про правильність дій детектива НАБ України щодо закриття кримінального провадження з підстав закінчення строків досудового розслідування.

5.6.7.Слідчий суддя наголошує, що в силу положень ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Під процесуальною самостійністю слідчого слід розуміти його право на підставі свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приймати відповідні процесуальні рішення та вчиняти дії, пов`язані із рухом досудового розслідування (збирати докази, проводити слідчі та негласні слідчі (розшукові) дії, інші процесуальні дії тощо), застосуванням заходів забезпечення кримінального провадження, за винятком випадків, коли законом передбачене отримання на це згоди прокурора чи слідчого судді, з метою досягнення завдань кримінального провадження.

5.6.8.Доводи про те, що детектив НАБ України в оскаржуваній постанові вважає ОСОБА_1 винуватою у вчиненні інкримінованого 11 років тому злочину є такими, що жодним чином не обумовлюють незаконність та необґрунтованість постанови. Так, у статті 62 Конституції України вказано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Таким чином, ОСОБА_1 вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України та описаного в оспореній постанові детектива НАБ України.

5.6.9. ОСОБА_1 також звертає увагу на численні порушення, допущені в ході збирання та оцінки доказів у Кримінальному провадженні та які, власне, і стали підставою для скасування Апеляційним судом Вінницької області обвинувального вироку суду. Слідчий суддя наголошує, що у цій справі (щодо розгляду скарги на постанову про закриття кримінального провадження від 14 січня 2021 року) підлягають встановленню та перевірці обставини, якими керувався детектив при прийнятті цього процесуального рішення, а саме - сплив строків досудового розслідування та неповідомлення жодній особі про підозру. Крім того, аналіз обсягу вчинених слідчих (розшукових) дій дозволяє стверджувати, що детектив прийняв законне та обґрунтоване рішення.

5.6.10.Згідно із частиною 3 статті 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 28 КПК України проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд. Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 294 КПК України строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.

5.7.Слідчий суддя звертає увагу на те, що доводи детектива про відсутність у ОСОБА_1 права на подання скарги на постанову про закриття кримінального провадження спростовуються таким. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 лютого 2021 року скаргу ОСОБА_1 було їй повернуто з тих мотивів, що вона у Кримінальному провадженні не має процесуального статусу ані заявника, ані потерпілого (представника чи законного представника потерпілого), тому вона не має права подавати скаргу на рішення детектива про закриття кримінального провадження. Однак ухвалою 12 травня 2021 року Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду вказане вище судове рішення було скасоване, а матеріали скарги направлено для нового розгляду. Одним із мотивів, з яких виходила колегія суддів апеляційної інстанції було те, що «слідчий суддя, вирішуючи питання прийнятності скарги, мав виходити з вимог п. 4 ч. 1 ст. 303 КПК України, відповідно до якого підозрюваний має право оскаржити постанову про закриття кримінального провадження. При цьому, та обставина, що кримінальне провадження закрито постановою слідчого, а не прокурора, не впливає на вирішення питання прийнятності скарги, оскільки ОСОБА_1 була обвинувачена у вчиненні злочину за правилами КПК України 1960 року і її право на оскарження постанови не залежить від того, повідомлялося їй про підозру чи ні за правилами чинного на даний час кримінального процесуального закону.» Відповідно до ч. 3 ст. 415 КПК України висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

6.Таким чином, слідчий суддя вважає, що детектив всебічно, повно і неупереджено дослідив обставини кримінального провадження, зміст та форма процесуального рішення (постанова про закриття кримінального провадження) відповідає вимогам ст. 110 КПК України, офіційне розслідування проведене ефективно, можливості для продовження досудового розслідування вичерпані, а за таких обставин доводи скаржника про його необґрунтованість та незаконність є такими, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, що вказує на необхідність відмови у задоволенні скарги про скасування постанови детектива про закриття кримінального провадження.

Керуючись вищенаведеним та на підставі статей 2-3, 9, 284, 303, 306-307, 309, 372 КПК України слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

1.Скаргу особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, ОСОБА_1 , на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України від 14 січня 2021 року про закриття кримінального провадження № 42018000000002272 від 12 вересня 2018 року залишити без задоволення.

2.Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

3.Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя М.В. Галабала