Document No. 97325855

Справа № 991/2537/21

Провадження №11-сс/991/311/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Панаіда І.В.

суддів Никифорова А.С., Панкулича В.І.

за участю:

секретаря судового засідання Римаренко М.С.,

прокурора - Висоцької Н.В.

захисників - адвокатів Богданової Я.О., Фоміна І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Висоцької Н.В. на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2021 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Кальки І.З. про здійснення спеціального досудового розслідування щодо підозрюваної ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №42014000000000364 від 07 травня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання детектива НАБУ Кальки І.З. про здійснення спеціального досудового розслідування щодо підозрюваної ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №42014000000000364 від 07 травня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України. Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 не набула статусу підозрюваної у кримінальному провадженні.

Не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, такою, що винесена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки слідчого судді такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, прокурор САП Офісу Генерального прокурора Висоцька Н.В. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання детектива НАБУ Кальки І.З. та надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014000000000364 від 07 травня 2014 року стосовно підозрюваної ОСОБА_1 .

В обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає, що висновок слідчого судді щодо відсутності відомостей про вручення органом досудового розслідування ОСОБА_1 повідомлення про підозру, слід вважати таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. В ході досудового розслідування було зібрано достатньо доказів про вчинення ОСОБА_1 інкримінованих кримінальних правопорушень, які долучено до матеріалів клопотання. Зокрема, показання свідків, матеріали за запитом про міжнародно-правову допомогу з Республіки Панама, Латвійської Республіки та Швейцарської Конфедерації та ін. 23 травня 2016 р. складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 , яке, у зв`язку з не встановленням її місцезнаходження, особисто їй не вручено, проте було вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України, зокрема, шляхом направлення поштовим відправленням за останнім відомим місцем її проживання. В даному кримінальному провадженні інтереси ОСОБА_1 захищають адвокати Фомін І.Ю., Богданова Я.О. , Степаненко Ю.М. та Ягічев С.А. , яких підозрювана залучила шляхом укладення відповідного договору, що свідчить про її обізнаність щодо підозри та досудове розслідування стосовно неї. Крім того, 12 липня 2016 року повідомлення про підозру було вручено і одному з її захисників - адвокату Фоміну І.Ю. Окрім цього, ОСОБА_1 неодноразово викликалась до слідчого, шляхом відправлення письмових повідомлень поштою за останнім відомим місцем її проживання та реєстрації, але на виклики вона не з`являлась. 30 травня 2016 року ОСОБА_1 оголошено у розшук. Згідно отриманої оперативної інформації, з метою ухилення від органів досудового розслідування, протягом січня 2014 р. - серпня 2015 р. ОСОБА_1 постійно перебувала на території Російської Федерації і відвідувала Україну лише декілька днів на місяць, а з 07 серпня 2015 р. виїхала на територію Російської Федерації та в Україну не поверталась. 06 серпня 2018 року постановою детектива НАБУ Кальки І.З. підозрювану ОСОБА_1 оголошено в міжнародний розшук. 29 жовтня 2018 року ухвалою Київського апеляційного суду у справі №11-сс/824/523/2018 щодо підозрюваної ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що також підтверджує набуття нею статусу підозрюваної. 15 березня 2021 року до НАБУ надійшла інформація з Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України, згідно якої за наслідками проведення оперативно-розшукових заходів, пов`язаних з розшуком підозрюваних ОСОБА_6 та ОСОБА_1 з`ясовано, що вони перебувають на території Російської Федерації, де переховуються від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Точне місцезнаходження та місце проживання вказаних осіб на території Російської Федерації не встановлено. Таким чином, слідчий суддя, на думку прокурора, неправильно оцінив наведені докази, внаслідок чого прийняв необґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню, а клопотання детектива - задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив задовольнити її в повному обсязі, а також думку захисників Журавльової М.В., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора Висоцької Н.В. підлягає задоволенню з наступних підстав.

Національним антикорупційним бюро України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000364 від 07 травня 2014 року за підозрою колишнього Голови Державного агентства лісових ресурсів України ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 368 КК України, та його дружини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 209,ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України.

За версією органу досудового розслідування ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з іншими співучасниками злочину - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у період з лютого 2011 року по лютий 2014 року з корисливих мотивів, умисно, шляхом надання відповідних засобів та вказівок іншим співучасникам злочину сприяла одержанню неправомірної вигоди від іноземних компаній «GRUP AGAC ITHALAT IHRACAT SAN. VE TIC. LTD. STI.» (Турецька Республіка), « UNILES S.R.O. » (Словацька Республіка), « BALTIC WOOD SPOLKA AKCYJNA » (Польська Республіка) та «CONFANA INDUSTRIES SRL» (Румунія) на загальну суму 3 695 201,56 дол. США та 10 829 159 Євро, що за курсом НБУ на відповідні дати одержання неправомірної вигоди становить 141 306 174,22 грн., які у подальшому були легалізовані (відмиті) у співучасті з іншими особами.

Так, ОСОБА_1 , використовуючи особисті паспортні дані ОСОБА_8 , яка перебувала у службовій залежності від неї, зареєструвала компанію «FARADAY & CO, S.A» (Панамська Республіка) та відкрила банківський рахунок, на який у подальшому вищезазначеними іноземними підприємствами перераховувалася неправомірна вигода ОСОБА_6 , за нестворення перешкод у імпорті лісо- та пиломатеріалів.

Неправомірна вигода (безготівкові грошові кошти) перераховувалися також на банківські рахунки компаній «MEGA-COMMERCE LIMITED» та «MEGANON-COMMERCE LLP», відкриті ОСОБА_9 .

У подальшому кошти, отримані від компаній GRUP AGAC ITHALAT IHRACAT SAN. VE TIC. LTD. STI.» (Турецька Республіка), « UNILES S.R.O. » (Словацька Республіка), « BALTIC WOOD SPOLKA AKCYJNA » (Польська Республіка) та « CONFANA INDUSTRIES SRL » (Румунія) нібито за надані маркетингові послуги відповідно до агентських угод, із банківських рахунків компаній «FARADAY & CO, S.A» «MEGA-COMMERCE LIMITED» та «MEGANON-COMMERCE LLP» перераховувалися на рахунки компаній «WILLORA COMPANY INCORPORATED» та «VESTERA GROUP S.A», що були відкриті безпосередньо ОСОБА_1

23 травня 2016 року слідчим в особливо важливих справах третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Чорноусом О.А. за погодженням із прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України Молованюком А.В. складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України.

У зв`язку із невстановленням місця перебування ОСОБА_1 повідомлення про підозру відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, ст. 111, 135 КПК України було вручене у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, а саме шляхом надіслання засобами поштового зв`язку за останньою відомою адресою місця проживання. Крім того, органом досудового розслідування вживалися заходи із вручення повідомлення про підозру шляхом направлення відповідних запитів про міжнародну правову допомогу до компетентних органів Російської Федерації. Також повідомлення про підозру було вручене одному із захисників ОСОБА_1 , залучених на підставі відповідного договору.

На думку прокурора існують обставини, які вказують на те, що ОСОБА_1 переховується від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності. За час проведення досудового розслідування ОСОБА_1 ухилялася від явки до органу досудового розслідування, за місцями ймовірного місця проживання була відсутня. Відповідно до інформації, наданої Державною прикордонною службою протягом січня 2014 - серпня 2015 рр. ОСОБА_1 постійно перебувала на території Російської Федерації і відвідувала Україну лише декілька разів на місяць. З 07 серпня 2015 року на територію України ОСОБА_1 не поверталася.

30 травня 2016 року ОСОБА_1 оголошено у розшук, проведення якого доручено Головному управлінню контррозвідувального захисту економіки Служби безпеки України.

На виконання запиту про міжнародну правову допомогу від компетентних органів Російської Федерації було отримано інформацію про місце реєстрації ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 . Але у ході вжиття подальших заходів щодо вручення ОСОБА_1 повісток, повідомлення про підозру та її екстрадиції на територію України, компетентні органи Російської Федерації повідомляли про невстановлення місцезнаходження ОСОБА_1 , відсутність підстав для її екстрадиції з огляду на те, що вона є громадянкою Російської Федерації і що її кримінальне переслідування має ознаки політично мотивованого.

Згідно з інформацією, отриманою за наслідками проведення оперативно-розшукових заходів, пов`язаних з розшуком ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , станом на 02 березня 2021 року останні перебувають на території Російської Федерації, але їх точне місцезнаходження на території Російської Федерації не встановлено. Інформація щодо перетину державного кордону України вищевказаними особами відсутня.

06 серпня 2018 року детективом П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Калькою І.З. винесено постанову про оголошення міжнародного розшуку ОСОБА_1 . Відповідні матеріали були скеровані до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України.

Слідчий суддя, приймаючи рішення про відмову в задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування виходив з того, що ОСОБА_1 не набула статусу підозрюваної.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 297-4 КПК України повторне звернення з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування до слідчого судді в одному кримінальному провадженні не допускається, крім випадків наявності нових обставин, які підтверджують, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.

Варто зазначити, що колегією суддів дане питання вирішувалось раніше та було відмовлено в задоволенні апеляційної скарги прокурора та наданні дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування щодо ОСОБА_1 з підстав недоведеності її причетності до інкримінованого кримінального правопорушення. Наразі матеріали, додані до клопотання, містять нові докази, які в своїй сукупності підтверджують можливу причетність ОСОБА_1 до інкримінованих кримінальних правопорушень та факт її переховування від органів досудового розслідування та суду України. Підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав та обов`язків відповідно до чинного законодавства. Звертаючись до практики ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану » (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), зазначається, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, суд лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Так, зокрема, за матеріалами, отриманими в межах міжнародної правової допомоги з Латвійської Республіки вбачається, що ОСОБА_1 мала право підпису на рахунку компанії «Vestra Group S.A.» № НОМЕР_1 в банку AO «Rietumu Banka» та керувала ним через систему віддаленого управління (т. 2, а.с. 36), а також мала генеральну довіреність, якою компанія уповноважила на відкриття, ведення, закриття будь-яких корпоративних та інших банківських рахунків, підписувати та виписувати чеки, здійснювати від імені компанії будь-які банківські операції, укладати будь-які угоди з юридичними особами різних форм власності, розпоряджатися всім майном та правами компанії (т. 2, а.с.116). За матеріалами, отриманими в межах міжнародної правової допомоги з Швейцарської Конфедерації вбачається, що ОСОБА_1 є бенефіціарним власником компанії «Willara Company Incorporated» та наділена правом підпису на рахунку компанії (т. 2, а.с. 178-180), а згідно протоколу загальних зборів Ради директорів компанії «Willara Company Incorporated» ОСОБА_1 наділена повноваженнями на відкриття/закриття рахунків в BNP Paribas SA у Женеві та управління коштами рахунку (т. 2, а.с. 245-246). Згідно протоколу допиту ОСОБА_8 вбачається, що при прийомі на роботу в ТОВ «Авіс» (власником якого була ОСОБА_1 ) в неї взяли копії паспорту, ідентифікаційного коду, копію закордонного паспорту та повідомили про те, що паспортні дані ОСОБА_8 потрібні та будуть використані для реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності, а згодом ОСОБА_1 передавала останній документи про згоду на відкриття таких суб`єктів, які були підписані ОСОБА_8 (т. 2, а.с. 7-13). Окрім цього, за матеріалами, отриманими в межах міжнародної правової допомоги з Латвійської Республіки ОСОБА_8 генеральною довіреністю компанії «Faraday&CO. S.A» була уповноважена на відкриття та ведення банківських рахунків компанії, укладення будь-яких угод з юридичними особами різних форм власності та іншими правами (т. 2, а.с.169). При цьому з протоколу її допиту вбачається, що про це ОСОБА_8 не відомо, безпосередньо нею юридичні особи за кордоном не реєструвались, банківські рахунки в таких компаніях не відкривались, перерахування коштів на/з відповідних рахунків не здійснювалося. Документи, передані ОСОБА_8 при прийнятті на роботу в ТОВ «Авіс» були використані ОСОБА_1 при реєстрації іноземного підприємства та відкриття рахунків у закордонних банківських установах (т.2 а.с.18-23). З показів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інших свідків (т.1 а.с.108-117, 139-146) вбачається, що на рахунки іноземних компаній, зокрема, компанії «Faraday&CO. S.A» через прибалтійські банківські установи здійснювалося перерахування коштів за нібито маркетингові послуги, розмір яких залежав від виду, сорту, породи деревини. Насправді такі кошти перераховувалися в якості протиправної винагороди за можливість експортувати деревину за межі України.

З огляду на зазначене, оцінивши матеріали клопотання у сукупності, колегія суддів вважає доведеною ймовірну причетність ОСОБА_1 до інкримінованих їй злочинів на даному етапі кримінального провадження.

У відповідності до положень ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави. Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 115, 116, 118, частинами другою - п`ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255 - 258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.

Відповідно до ст. 297-2 КПК України з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування до слідчого судді має право звернутися прокурор або слідчий за погодженням з прокурором. Крім того, даною нормою закону передбачено, що у клопотанні про здійснення спеціального досудового розслідування прокурор повинен зазначити, серед іншого, виклад обставин про те, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.

В розумінні ч.1 ст.42 КПК України підозрюваним є особа, зокрема, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Метою таких заходів є довести до відома особи інформацію про те, що вона підозрюється органами досудового розслідування у вчиненні інкримінованих їй злочинів.

Діючий КПК України регламентує, що у разі неможливості вручити особисто, вживаються заходи для повідомлення про підозру у спосіб, передбачений для виклику та приводу особи (Глава 11 КПК України, ст.ст. 135, 136), тобто шляхом: надіслання поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою (ч.1 ст.135 КПК України); врученням під розписку дорослому члену сім`ї чи іншій особі, яка з нею проживає «для передання»; врученням житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч.2 ст.135 КПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 23 травня 2016 року слідчим Генеральної прокуратури України було складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 та ч. 3 ст. 209 КК України, яке, у зв`язку з неможливістю вручити особисто у передбачений КПК України спосіб, було направлено їй засобами поштового зв`язку за місцем реєстрації та останнім відомим місцем її проживання, про що свідчить долучений до матеріалів справи фіскальний чек (т.1, а.с. 65; т. 4, а.с. 23), а також конверт (т. 4, а.с.17) та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 4, а.с. 18). Згодом, 12 липня 2016 року, повідомлення про підозру було отримане під розписку захисником ОСОБА_1 - Фоміним І.Ю. (т. 1, а.с.64). Також інформація щодо проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_1 публікувалась в засобах масової інформації та на офіційному сайті Генеральної прокуратури України.

Окрім цього, інтереси ОСОБА_1 у вказаному кримінальному провадженні представляють адвокати Фомін І.Ю , Богданова Я.О. , які залучені шляхом укладання відповідного договору, що свідчить про обізнаність ОСОБА_1 щодо підозри та обставин кримінального провадження.

Також в рамках міжнародної правової допомоги до компетентних органів Російської Федерації НАБУ неодноразово направляли запити щодо встановлення місця знаходження ОСОБА_1 та вручення їй повідомлення про підозру (т.1, а.с. 72-89). Проте компетентними органами Російської Федерації запит не було виконано у зв`язку з неможливістю встановлення місця проживання підозрюваної.

Слід також відзначити, що компетентними органами Російської Федерації на запит Генеральної прокуратури України розглядалося питання екстрадиції ОСОБА_1 до України для притягнення її до кримінальної відповідальності (т. 1, а.с. 66-68). Генеральна прокуратура РФ відмовила в екстрадиції ОСОБА_1 посилаючись на та, що остання є громадянкою Російської Федерації (т. 1 а.с. 69).

Окрім вищезазначеного, на виконання листа НАБУ щодо надання інформації стосовно розшуку ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . Головне управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ листом від 02 березня 2021 року повідомило, що вищевказані підозрювані за адресою АДРЕСА_2 не проживають. За наявними даними 07 серпня 2015 року ОСОБА_1 покинула територію України в напрямку РФ. За результатами оперативно-розшукових заходів встановлено, що подружжя підозрюваних перебуває на території Російської Федерації, де переховуються від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності, точне місце проживання та перебування не встановлено. (т. 2, а.с. 6).

Про набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваної також свідчить і ухвала Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 р. (т. 1, а.с. 193-198), якою відносно ОСОБА_1 , як підозрюваної, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Дана ухвала на момент розгляду апеляційної скарги є чинною, відомості щодо її скасування відсутні.

Слід зазначити, що під час досудового розслідування стороною обвинувачення було вжито передбачених законом заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема накладено арешт на майно ОСОБА_1 для забезпечення як конфіскації так і спеціальної конфіскації у зв`язку з переходом права власності на відповідне майно ОСОБА_1 третій особі. Згідно ст. 170 КПК України такий арешт можливий, зокрема, щодо майна підозрюваного. Відмовляючи в задоволенні клопотань адвокатів Фоміна І.Ю., Богданової Я.О. про скасування арешту такого майна в кримінальному провадженні №42014000000000364 від 07 травня 2014 року слідчі судді Печерського районного суду м. Києва, а також Вищого антикорупційного суду враховували та не спростовували факт набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваної як умову для накладення та збереження арешту на майно з метою конфіскації як виду покарання або спеціальної конфіскації (т. 3, а.с. 201-224).

Таким чином, колегія суддів дійшла переконливого висновку про те, що органом досудового розслідування вжито достатньо заходів для повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні інкримінованих їй злочинів. Більше того, аналіз цих заходів дає колегії суддів достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 відповідно до ст. 42 КПК України набула статусу підозрюваної, їй відома суть підозри і остання використовує передбачені законом заходи захисту через залучених захисників. З огляду на вищевикладене, доводи захисника Фоміна І.Ю. про те, що ОСОБА_1 не набула статусу підозрюваної та не переховується від органів слідства і суду, у зв`язку з чим не може бути застосовано здійснення спеціального досудового розслідування, колегія суддів відхиляє.

Відповідно до ст. 543 КПК України порядок направлення запиту до іншої держави, порядок розгляду уповноваженим (центральним) органом України запиту іншої держави або міжнародної судової установи про таку допомогу і порядок виконання такого запиту визначаються цим Кодексом і чинними міжнародними договорами України.

Згідно ч. 2 ст. 545 КПК України Міністерство юстиції України звертається із запитами судів про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час судового провадження та розглядає відповідні запити судів іноземних держав.

Частиною 1 ст. 545 КПК України передбачено, що Офіс Генерального прокурора звертається із запитами про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час досудового розслідування та розглядає відповідні запити іноземних компетентних органів, крім досудового розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України, яке у таких випадках здійснює функції центрального органу України.

Доводи захисника щодо направлення повідомлення про підозру в межах міжнародної правової допомоги некомпетентному органу відхиляються з огляду на таке. Як вбачається із вищезазначених норм, з урахуванням стадії даного кримінального провадження, уповноваженим органом на звернення із запитами про міжнародну правову допомогу та наданні відповідей на запити іноземних держав на стадії досудового розслідування є Офіс Генерального прокурора (в окремих випадках Національне антикорупційне бюро), а не Міністерство юстиції. Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, запити в межах міжнародної правової допомоги Генеральною прокуратурою Російської Федерації були розглянуті належним чином по суті та не повернуті або не розглянуті у зв`язку з направленням їх некомпетентному органу.

Згідно ч. 2 ст. 297-1 КПК України однією з умов здійснення спеціального досудового розслідування є оголошення підозрюваного в міждержавний та/або міжнародний розшук.

Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування доведеністю факту перебування особи у міжнародному розшуку, але визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч.1 ст.297-1, ст. 281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено слідчим Генеральної прокуратури України Чорноусом О.А. шляхом винесення постанови про оголошення підозрюваної ОСОБА_1 в розшук (т.1, а.с. 37-38) та детективом НАБУ Калькою І.З. шляхом винесення постанови про оголошення підозрюваної ОСОБА_1 в міжнародний розшук (т. 1, 26-31).

Винесення органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваної в міжнародний розшук, її скерування з відповідними матеріалами до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України (т. 1, а.с. 32) щодо направлення запиту про внесення до обліків Генерального Секретаріату Інтерполу клопотання про публікацію Червоного сповіщення щодо підозрюваної ОСОБА_1 є достатнім для підтвердження факту оголошення особи в міжнародний розшук в розумінні вимог ст. 281 КПК України та ч.1 ст.297-1 КПК України.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що наразі ОСОБА_1 оголошена у міжнародний розшук, оскільки таке рішення, відповідно до статей 1, 19 Конституції України, статей 4, 281 КПК України, компетентна прийняти уповноважена посадова особа держави, де здійснюється кримінальне провадження щодо відповідної особи.

Аналіз положень Правил Інтерполу з обробки даних свідчить, що такі Правила не регламентують питань оголошення особи в розшук, вони встановлюють принципи та заходи для функціонування Інформаційної системи Інтерполу (ст.3 Правил). Для цілей міжнародного поліцейського співробітництва інформація в Інформаційній системі Інтерполу оброблюється з метою розшуку особи для затримання, арешту або обмеження пересування (ч.2 ст.10 Правил). Відповідно до ст.82 Правил, сповіщення з «червоним кутом» видаються за запитом НЦБ або міжнародної організації, що має право здійснювати розслідування та вести кримінальне провадження з метою встановлення місцезнаходження розшукуваної особи. Статтею 83 Правил визначені спеціальні умови видання сповіщень з «червоним кутом», які вимагають надання певної юридичної інформації (п. b ч.2 ст.83), зокрема фабулу справи, обвинувачення, норму закону, максимально можливе покарання, посилання на діючий ордер на арешт або судове рішення подібного роду (якщо можливо направляється копія ордера на арешт або судове рішення). Таким чином, саме ордер на арешт або відповідне судове рішення має передувати виданню сповіщення з «червоним кутом». Інформація про прийняття такого судового рішення є однією з підстав для видачі сповіщення з «червоним кутом».

Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04.09.2020 р. за №849/35132 передбачає запити в Генеральний секретаріат Інтерполу та/або НЦБ Інтерполу на проведення правоохоронними органами зарубіжних держав необхідних оперативно-розшукових заходів, а в деяких випадках - слідчих дій, але не регламентує питань оголошення осіб в міжнародний розшук. Відповідно до п. 5 Р. ІІ Інструкції уповноважений підрозділ на підставі отриманого від правоохоронного органу України (в даному випадку НАБУ) запиту/звернення забезпечує використання інформаційної системи Інтерполу шляхом надсилання запиту про публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу відповідних оповіщень, зокрема Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну. Тобто, йдеться саме про запит на здійснення оперативно-розшукових заходів шляхом публікації відповідного сповіщення, а не про запит на оголошення особи в міжнародний розшук, рішення про який має передувати оперативно-розшуковим заходам. При цьому, у запиті повинна бути викладена повна та об`єктивна інформація про події, факти на розшукуваних осіб, зокрема, копія повідомлення про підозру, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування, відомості про перебування підозрюваного закордоном, копію доручення Держприкордонслужби щодо розшуку в пунктах пропуску особи, яка розшукується та інша інформація, передбачена п. 1 Р. IV Інструкції. Генеральний секретаріат Інтерполу є саме виконавцем прийнятого рішення відповідними правоохоронними органами України щодо здійснення міжнародного розшуку громадянина, а не суб`єктом, уповноваженим на прийняття такого рішення, що вбачається у тому числі й зі змісту Правил Інтерполу з обробки даних, які до повноважень Генерального Секретаріату Інтерполу відносять перевірку обґрунтованості поданих документів для публікації відповідного сповіщення, а не прийняття рішення про оголошення особи у розшук.

Посилання захисника в доведення своєї позиції на рекомендації ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ в листі №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року колегія суддів відхиляє з огляду на вищевикладене, а також зважаючи, що такі акти не мають преюдиційного значення і не є обов`язковими при прийнятті рішення.

Таким чином колегія суддів відхиляє доводи захисника щодо неможливості ухвалення рішення про здійснення спеціального досудового розслідування у зв`язку з відсутністю підтвердження розшуку особи Інтерполом. Саме обґрунтованість постанови детектива про оголошення особи в міжнародний розшук, тобто, наявність для цього правових підстав, повинні бути перевірені судом для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що органом досудового розслідування надано достатньо доказів, які свідчать про ймовірну причетність ОСОБА_1 до інкримінованих їй злочинів; вчинено достатньо заходів для вручення повідомлення про підозру, тому остання набула статусу підозрюваної в порядку ст. 42 КПК України; в достатній мірі підтверджено, що підозрювана переховується від органів досудового слідства та суду у зв`язку з чим оголошена в міжнародний розшук, а тому дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги прокурора і скасування ухвали слідчого судді, як такої, що не відповідає вимогам ст.370 КПК України щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, та постановлення нової ухвали про задоволення клопотання детектива про здійснення спеціального досудового розслідування ОСОБА_1 .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 297-1, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Висоцької Н.В. задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2021 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Кальки І.З. від 13 квітня 2021 року задовольнити та дозволити здійснювати спеціальне досудове розслідування щодо підозрюваної ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №42014000000000364 від 07 травня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Панаід

Судді А.С. Никифоров

В.І. Панкулич