Document No. 97501463

справа № 991/2447/21

провадження №11-сс/991/280/21

слідчий суддя: Ногачевський В.В.

доповідач: Чорна В.В.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорної В.В.,

суддів Никифорова А.С., Павлишина О.Ф.,

при секретарі судового засідання Євфіменко К.М.,

за участі:

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

захисників - Климова О.Ю., Назаренка О.О., Рогожука С.Л.,

прокурора - Іванющенка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Климова Олексія Юрійовича - захисника підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.04.2021 р. про накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку у недобудованому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р.,-

ВСТАНОВИЛА:

19 квітня 2021 року на розгляд Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку того ж дня призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

18 травня 2021 року до початку розгляду апеляційної скарги по суті захисником Климовим О.Ю. подані доповнення до апеляційної скарги, які прийняті колегією суддів до розгляду.

1.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Бондарчука Р.М., погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Іванющенком О.А., про арешт майна задоволено. Накладено арешт (у виді позбавлення права на користування, розпорядження та відчуження) на вилучений 06.04.2021 року під час обшуку у недобудованому житловому будинку (стан готовності 86%), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , планшет iPad s/n НОМЕР_1. Майно, на яке накладено арешт, залишено на зберіганні в Національному антикорупційному бюро України.

Не погодившись із зазначим рішенням, захисником Климовим О.Ю. подано апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких ставиться питання про скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової, про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвала слідчого судді є незаконною, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Зокрема, апелянт посилається на невідповідність клопотання про арешт майна вимогам закону, а саме, подання його до Вищого антикорупційного суду після спливу строку, встановленого ч. 5 ст. 171 КПК України. Зазначає, що всупереч вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, до клопотання про арешт майна не додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, оскільки додані до клопотання докази не відповідають вимогам щодо їх засвідчення. Крім того, наголошує, що обшук проведено 06.04.2021 року до постановлення відповідної ухвали слідчого судді, а ухвала від 09.04.2021 р. про надання дозволу на обшук недобудованого домоволодіння ОСОБА_1 не має правових наслідків, оскільки клопотання про надання дозволу на обшук скеровано поза межами строку та неуповноваженою особою, позаяк Генеральний прокурор Венедіктова І.В. у цьому провадженні не є прокурором, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва. Відповідно, обшук домоволодіння, під час якого вилучено майно, на яке в подальшому оскаржуваною ухвалою накладено арешт, проведено незаконно. Крім того, оскаржувану ухвалу постановлено з порушення вимог ч. 1 ст. 172, ч. 6 ст. 173 КПК України в частині строків розгляду клопотання про арешт майна. Окремо зазначає про безпідставність висновку слідчого судді про можливу конфіскацію вилученого майна, оскільки власника майна не встановлено.

2.Узагальнений виклад позицій учасників судового провадження.

В судовому засіданні захисники Климов О.Ю., Назаренко О.О., Рогожук С.Л. підтримали апеляційну скаргу (з доповненнями), просили її задовольнити з підстав, викладених у скарзі. Додатково зазначили, що у матеріалах провадження відсутній конверт, в якому матеріали клопотання надійшли до Вищого антикорупційного суду, а отже, немає підтвердження своєчасного направлення клопотання до суду. На думку захисників, зазначене підтверджує, що сторона обвинувачення звернулась із клопотанням про накладення арешту на майна поза межами встановленого законом строку. Крім того, з клопотанням про надання дозволу на обшук звернувся неуповноважений прокурор та з порушенням строків звернення, оскільки таке клопотання було подано Генеральним прокурором Венедіктовою І.В. 09.04.2021 року, тоді як обшук проведено 06.04.2021 року. При цьому, Венедіктова І.В. не включена до складу групи прокурорів у цьому провадженні, а тому ухвала про надання дозволу на обшук є незаконною. Відповідно, арешт на вилучене майно не може бути накладено. Крім того, стороною обвинувачення до клопотання долучені документи, не засвідчені належним чином. Щодо доводів апеляційної скарзі про безпідставність висновків слідчого судді про накладення арешту на вилучене майно з метою конфіскації, то вказане було зазначено помилково.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу свого захисника та просив її задовольнити. Додатково зазначив, що вилучений планшет не належить йому особисто, можливо, належить його дитині, оскільки був вилучений у спортивній залі, якою користуються всі члени родини.

Прокурор Іванющенко О.А. просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на те, що обставини, наведені стороною захисту, є необґрунтованими. Зокрема зазначив, що тимчасове вилучення майна відбулося 06.04.2021 року, а вже наступного дня клопотання про накладення арешту було направлено до суду поштою, до якого були долучені належним чином завірені копії документів. Щодо доводів про відсутність повноважень Генерального прокурора на звернення до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на обшук, зазначив, що вимогами чинного законодавства Генеральному прокурору надані повноваження на звернення до суду із клопотанням про проведення слідчих дій щодо конкретних категорій суб`єктів. В даному випадку, це пов`язано з додатковими гарантіями адвокатської діяльності, враховуючи, що ОСОБА_1 має статус адвоката. Крім того, планшет було виявлено у будинку ОСОБА_1 в пакеті разом з документами (дорученням та квитанціями на ім`я ОСОБА_4 ), а тому твердження підозрюваного щодо належності планшету дитині вважає безпідставним. Також зазначив, що пропуск визначеного строку розгляду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна не є підставою для відмови у накладенні арешту на таке майно. Слідчим суддею у цей час розглядались клопотання про застосування запобіжних заходів, інші клопотання по вказаному кримінальному провадженню, тому порушення строку розгляду клопотання про арешт майна відбулося з поважних причин.

3.Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

3.1. Короткий зміст та мотиви клопотання про арешт майна.

Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р. за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України. Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Національним антикорупційним бюро України.

06.04.2021 року було проведено невідкладний обшук (до постановлення ухвали слідчим суддею) у недобудованому житловому будинку (стан готовності 86%), розташованому за адресою АДРЕСА_1 . Невідкладність такого обшуку була обумовлена наявністю достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 може бути знищено майно, зокрема предмет неправомірної вигоди, комп`ютерну техніку, засоби мобільного зв`язку, пристрої для зберігання даних (жорсткі диски, флеш-накопичувачі, тощо), що використовувались для реалізації злочинного умислу, інші предмети та документи, що можуть мати значення для встановлення істини у кримінальному провадженні. В ході проведення обшуку вилучено планшет iPad s/n НОМЕР_1.

07.04.2021 року Генеральним прокурором ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.

В цей же день постановою детектива НАБУ вилучений у ОСОБА_1 в ході проведення обшуку планшет визнано речовими доказами.

08.04.2021 року до канцелярії Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ Бондарчука Р.М., погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Іванющенком О.А., про арешт майна підозрюваного.

Обґрунтовуючи у клопотанні підстави звернення до слідчого судді, детектив посилався на те, що вилучений під час обшуку планшет може містити відомості, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зберегти листування між можливими співучасниками, а отже, відповідає критеріям речових доказів, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України. Під час обшуку ОСОБА_5 , яка є користувачем приміщення, повідомила, що планшет їй не належить, кому він належить, їй невідомо, та, відповідно, не надала детективам пароль для подолання системи логічного захисту. Крім того, у разі визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, до нього може бути застосоване покарання у вигляді конфіскації майна. У такому випадку конфіскацію буде застосовано до всього майна, в тому числі і вилученого під час обшуку, що є підставою для накладення арешту.

3.2. Мотиви слідчого судді.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя зазначив, що клопотання про арешт майна подано з дотриманням вимог закону щодо строку звернення до суду. На даному етапі досудового розслідування прокурором доведено існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, тяжкість якого може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна. Майно, на яке просить накласти арешт детектив, було вилучене у будинку, що на праві власності належить ОСОБА_1 , його було віднайдено у приміщенні спортивної зали в сумці, а дружина підозрюваного ОСОБА_5 не змогла пояснити, кому належить ця річ, тому слідчий суддя дійшов висновку , що вказане майно належить саме підозрюваному та відповідає ознакам речового доказу. У випадку ненакладення арешту, слідчий суддя вважав обґрунтованою можливість його знищення, приховування чи псування.

Водночас, слідчий суддя дійшов висновку, що вказане майно вилучено під час обшуку саме як речі та документи, що зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, тобто носять певне доказове значення у провадженні, а не як майно, що підлягає конфіскації як виду покарання, тому арешт за другою зазначеною у клопотанні підставою визнав необґрунтованим.

Крім того, при постановленні оскаржуваної ухвали було враховано, що накладення арешту на вказане у клопотанні майно не матиме надмірних наслідків для підозрюваного та інших осіб.

4.Мотиви суду апеляційної інстанції.

4.1 Щодо підстав та мети накладення арешту на майно.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 131 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.

Частиною другої цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 р., будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві».

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

В оскаржуваній ухвалі, з урахуванням досліджених обставин кримінального провадження, слідчим суддею встановлено, що стороною обвинувачення доведено можливість доказового значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні вилученого під час обшуку у недобудованому житловому будинку у с. Гатне, що належить ОСОБА_1 , планшета iPad. На вилучення такого майна не надавався попередній дозвіл слідчим суддею. При цьому, вилучення планшету було зумовлено тим, що надання його разом з інформацією, що на ньому міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також доступ до нього пов`язаний з необхідністю подолання логічного захисту. В подальшому, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.04.2021 р. було надано дозвіл на проведення обшуку у вказаному приміщенні з метою відшукання планшету.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно зі статтею 98 КПК України, речові докази - це матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. Під час здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, вказане питання не входить до повноважень як слідчого судді, так і колегії суддів апеляційної інстанції під час перегляду ухвали слідчого судді.

Натомість, під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя уповноважений оцінити можливість використання майна, на яке слідчий, прокурор бажає накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні.

У даному випадку, вилучене під час обшуку майно (планшет) постановою детектива НАБУ від 07.04.2021 р. визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, як такий, що зберігає на собі сліди кримінального правопорушення.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що інформація, яка міститься на планшеті, може мати суттєве значення для встановлення обставин кримінального провадження, що розслідується (кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину, дані про номери мобільних телефонів, використаних під час вчинення злочину, зв`язки між особами, причетними до вчинення злочину, тощо).

Крім того, колегія суддів враховує, що постановою детектива НАБУ від 12.05.2021 р. у даному кримінальному провадженні призначено комп`ютерно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам ДНДЕКЦ МВС України, та для дослідження експерту надано вказаний планшет.

Зважаючи на викладене, слідчим суддею правильно враховано правову підставу для накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_1 , що передбачена п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, - забезпечення збереження речового доказу.

4.2 Щодо доводів апеляційної скарги про невідповідність клопотання про арешт майна встановленим вимогам закону та подання його до суду після спливу встановленого строку.

Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У відповідності до ч. 3 ст. 115 КПК України, при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку.

У відповідності до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями не береться до уваги той день, від якого починається строк.

Статтею 116 КПК України визначено, що строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту.

Згідно з ч. 6 Розділу ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 р. № 814, конверти (пакети), в яких надходять документи, приєднуються до одержаних документів. У разі одержання документів у пошкодженій упаковці, або якщо при відкритті конверта (пакета) виявлено відсутність будь-якого документа чи додатка до нього, про це складається акт у двох примірниках, один з яких надсилається відправнику, а другий додається до вхідних документів.

Слідчим суддею надано оцінку зазначеним обставинам та вірно встановлено у оскаржуваній ухвалі, що копія конверту (пакету), в якому клопотання про арешт майна надійшло до суду, долучена до матеріалів судового провадження (т. 3 а.с. 1). Відповідно до копії накладної, що міститься на упакуванні, у якому надійшло клопотання, останнє здане на пошту 07.04.2021 року о 20 год. 23 хв., а обшук проведений 06.04.2021 року у період з 14 год. 12 хв. до 22 год. 42 хв. Враховуючи, що відлік часу, визначеного ч. 5 ст. 171 КПК України, починається з моменту закінчення складання та підписання відповідного протоколу, яким фіксується відповідна слідча дія, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що клопотання про арешт майна подане не пізніше наступного робочого дня від проведення обшуку. Доводи захисту про те, що вказане клопотання отримано судом 08.04.2021 року, жодним чином не спростовують встановлені вище обставини щодо направлення клопотання до суду в строк, визначений законом.

Крім того, посилання сторони захисту на позицію Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду про те, що у випадку порушення прокурором «невідкладного» 24-годинного строку, встановленого законом, зазначене тягне за собою втрату процесуального права, викладену у постанові від 26.11.2019 р. (справа № 310/4839/17), не є релевантним до даної справи, оскільки стосується неприпустимості проведення обшуку під виглядом огляду місця події, без невідкладного звернення після його проведення до слідчого судді в порядку ст. 233 КПК України.

Колегія суддів також зазначає, що клопотання про арешт майна відповідає вищенаведеним вимогам кримінального процесуального закону. Документи, які долучені до клопотання, було прошито, пронумеровано та скріплено печаткою посадової особи, яка звернулась до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, тобто до клопотання додані завірені належним чином копії документів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання.

За наведених обставин, слідчим суддею обґрунтовано не було прийнято доводи сторони захисту щодо невідповідності клопотання про арешт майна встановленим законом вимогам, а також щодо пропуску строку звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням. Не спростовані ці обставини і під час апеляційного розгляду.

4.3. Щодо доводів апеляційної скарги про незаконність проведеного обшуку.

26.01.2021 року Генеральним прокурором Венедіктовою І.В. винесено постанову про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52021000000000021 від 14.01.2021 р.

06.04.2021 року у недобудованому житловому будинку (стан готовності 86%), розташованому у АДРЕСА_1 , який на праві власності належить ОСОБА_1 , проведено обшук.

Матеріали провадження містять підтвердження наявності у підозрюваного ОСОБА_1 статусу адвоката.

Постановою детектива від 07.04.2021 р. вилучені під час обшуку у домоволодінні у с. Гатне речі (планшет) визнано речовим доказом.

07.04.2021 року Генеральним прокурором Венедиктовою І.В. складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 .

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.04.2021 р. за результатами розгляду клопотання Генерального прокурора Венедіктової І.В. про надання дозволу на проведення обшуку, клопотання задоволено частково: надано дозвіл на проведення обшуку у недобудованому житловому будинку (стан готовності 86%), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , з метою відшукання планшету iPad s/n НОМЕР_1, а також створення електронних копій файлів.

Посилаючись на те, що ухвала слідчого судді про надання дозволу на обшук від 09.04.2021 р. не має правових наслідків, оскільки клопотання про надання дозволу на обшук подано до суду неуповноваженою особою, позаяк Генеральний прокурор Венедіктова І.В. не здійснює процесуальне керівництво у цьому провадженні та не включена до групи прокурорів, захисник в апеляційній скарзі стверджує про незаконність і арешту майна, вилученого під час обшуку (планшету), а отже, про необхідність скасування оскаржуваної ухвали.

Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 37 КПК України, прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

В свою чергу, статтею 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI встановлено широке коло додаткових гарантій для осіб, що здійснюють адвокатську діяльність.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону, професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема: проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя.

Відповідно до ч. 2 цієї статті, у разі проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката слідчий суддя, суд у своєму рішенні в обов`язковому порядку зазначає перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії чи застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

Отже, враховуючи, що відносно адвоката здійснюється особливий порядок кримінального провадження, проведення відносно нього оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора, із обов`язковим зазначенням переліку речей, документів, що планується відшукати.

Вказані вимоги закону в повній мірі були дотримані у даному випадку.

Крім того, саме через наявність у ОСОБА_1 статусу адвоката, у даному випадку саме Генеральний прокурор Венедіктова І.В. була зобов`язана подати до слідчого судді клопотання про надання дозволу на обшук щодо адвоката.

При цьому, зазначені повноваження Генерального прокурора є винятковими та не залежать від здійснення ним процесуального керівництва у кримінальному провадженні у складі групи прокурорів, оскільки визначені законом та не можуть бути передоручені іншим прокурорам чи слідчим.

Відповідна правова позиція викладена Великою палатою Верховного Суду у пункті 2.2 постанови від 11.12.2019 року (справа 536/2475/14-к, провадження 13-34кс19).

Що стосується доводів апелянта про незаконність ухвали слідчого судді про надання дозволу на обшук від 09.04.2021 р. (справа № 991/2461/21, провадження № 1-кс/991/2507/21), то вони не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону і не можуть бути предметом оцінки під час перегляду іншого судового рішення - ухвали слідчого судді про арешт майна від 12.04.2021 р.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 3 ст. 309 КПК України, ухвала слідчого судді про обшук не підлягає оскарженню. Крім того, вона не може бути предметом апеляційного перегляду під час апеляційного оскарження іншої ухвали слідчого судді.

4.4. Щодо доводів апеляційної скарги про належність вилученого майна третім особам.

Із протоколу обшуку від 06.04.2021 р. вбачається, що у приміщенні спортивної зали (зони відпочинку) на полу в сумці було виявлено планшет iPad s/n НОМЕР_1, який зі слів ОСОБА_5 їй не належить. Доступ до інформації на вказаному планшеті обмежений власником системою логічного захисту. У зв`язку з неможливістю здійснення огляду чи копіювання інформації, що міститься на планшетному пристрої, було прийнято рішення про його вилучення з метою подальшого направлення на проведення експертного дослідження.

Враховуючи, що планшет був вилучений під час обшуку у будинку, що на праві власності належить ОСОБА_1 , та зі слів дружини підозрюваного - ОСОБА_5 , їй не належить, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність достатніх підстав вважати, що вказане майно належить саме ОСОБА_1 .

Пояснення ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції щодо можливої належності планшета його дитині колегія суддів оцінює критично, оскільки обставини його виявлення (у будинку ОСОБА_1 в сумці разом з документами) не властиві поводженню неповнолітньої дитини з електронними пристроями.

Колегія суддів також зазначає, що стороною захисту не надано доказів належності планшету іншим особам, натомість, у відповідності до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження саме сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

4.5. Щодо доводів апеляційної скарги про порушення слідчим суддею строків розгляду клопотання.

Надаючи оцінку зазначеним доводам апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що сплив процесуального строку для постановлення ухвали за результатами розгляду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна не припиняє обов`язку слідчого судді розглянути клопотання по суті, а також не тягне за собою припинення повноважень слідчого судді на прийняття відповідного судового рішення.

Крім того, серед підстав, визначених у ч. 3 ст. 132 та ч. 1 ст. 173 КПК України, з яких слідчий суддя може відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна, відсутня така підстава, як недотримання строків розгляду клопотання.

Слід також відзначити, що незалежно від дотримання слідчим суддею строків розгляду клопотання, значення тимчасово вилученого майна як доказу для встановлення суттєвих обставин кримінального провадження не втрачається.

Отже, на переконання колегії суддів та враховуючи, що розгляд слідчим суддею клопотання про арешт майна поза межами визначених строків обумовлений розглядом інших клопотань у вказаному кримінальному провадженні, які одночасно подані стороною обвинувачення, що не є істотним порушеннями вимог кримінального процесуального закону, несвоєчасний розгляд клопотання не перешкодив та не міг перешкодити слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

4.6. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно безпідставності накладення арешту на майно з метою конфіскації як виду покарання.

Колегія суддів не надає правову оцінку зазначеним вище доводам апеляційної скарги, оскільки захисник Климов О.Ю. в судовому засіданні повідомив, що зазначив вказане у апеляційній скарзі помилково.

5. Висновки апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

На цьому етапі кримінального провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Враховуючи, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, а ризики знищення, приховування, псування майна, яке є речовим доказом, з метою уникнення кримінальної відповідальності, є цілком реальними, що не оспорюється захисником в апеляційній скарзі та, відповідно, не потребує додаткової оцінки судом апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на майно підозрюваного, та вважає, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи особи, який не є надмірним, з метою виконання завдань кримінального провадження.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що ухвала слідчого судді відповідає фактичним обставинам справи та доказам, наданим на обґрунтування клопотання про арешт майна, а висновки слідчого судді є достатньо мотивованими та відповідають встановленим обставинам.

Істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні оскаржуваної ухвали, що були б підставою для її скасування, не встановлено.

Враховуючи, що за результатами апеляційного розгляду не встановлено підстав для скасування оскаржуваної ухвали, яка є законною і обґрунтованою, а згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін, вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 369-372, 404, 405, 407, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника Климова Олексія Юрійовича залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.04.2021 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Чорна

судді А.С. Никифоров

О.Ф. Павлишин