Document No. 97583031

Справа № 991/2602/21

Провадження №11-сс/991/350/21

Слідчий суддя - Широка К.Ю.

Доповідач: Никифоров А.С.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого Никифорова А.С.,

суддів Глотова М.С.,

Павлишина О.Ф.,

секретар судового засідання Сердюк Ю.С.,

за участю :

захисника ОСОБА_1 - адвоката Трекке А.С.,

прокурора - Щура І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Трекке А.С. на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.05.2021, якою було відмовлено у задоволенні скарги адвоката Трекке А.С. на повідомлення слідчого (детектива) про підозру

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старий Вовчинець Глибоцького району Чернівецької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, у кримінальному провадженні № 52019000000000684 від 05.08.2019,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.05.2021 було відмовлено у задоволенні скарги адвоката Трекке А.С. на повідомлення слідчого (детектива) про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, у кримінальному провадженні № 52019000000000684 від 05.08.2019.

На обґрунтування ухвали слідчим суддею зазначено наступне.

Так, посилаючись на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 536/2475/14-к, адвокат Трекке А.С. вказав, що повідомлення про підозру щодо його підзахисного було складено детективом НАБУ Пісним В.І., а вручення повідомлення про підозру та роз`яснення прав підозрюваному ОСОБА_1 було здійснено детективом НАБУ Абакумовим О.Ю. Оскільки ОСОБА_1 повідомлення про підозру було вручено не тією ж особою, яка його підписала, що є порушенням вимог КПК України, вказане процесуальне рішення слід скасувати.

Слідчий суддя зазначила, що у кримінальному провадженні № 52019000000000684 від 05.08.2019 ОСОБА_1 04.02.2020 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.

Посилання адвоката Трекке А.С. на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 536/2475/14-к є нерелевантним у контексті цієї справи, оскільки стосується питань складання та вручення повідомлення про підозру спеціальному суб`єкту - судді. У випадку із повідомленням про підозру спеціальному суб`єкту, визначальним є складання такого повідомлення визначеною законом уповноваженою на це особою (зокрема - Генеральним прокурором або його заступником), тобто - формування волевиявлення уповноваженої посадової особи про необхідність здійснення повідомлення про підозру із його подальшим письмовим оформленням.

У той же час, безпосереднє вручення іншою особою складеного відповідною посадовою особою повідомлення про підозру спеціальному суб`єкту, не порушує встановлених кримінальним процесуальним законом гарантій відносно процедури повідомлення особи про підозру.

Повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 04.02.2020 містить усі відомості, передбачені ч. 1 ст. 277 КПК України, що висуває вимоги до змісту повідомлення про підозру. Надані матеріали, за переконанням слідчого судді, підтверджують те, що 04.02.2020 повідомлення про підозру було складено уповноваженою особою (детективом Національного бюро) і цього ж дня його було вручено детективом Національного бюро, який також входив до групи детективів.

Роз`яснення прав підозрюваного та вручення пам`ятки про процесуальні права та обов`язки підозрюваного іншою уповноваженою особою правоохоронного органу, аніж тією, що підписала текст повідомлення про підозру, також ніяким чином не впливає на набуття особою статусу підозрюваного, оскільки жодним чином не порушує вимоги КПК України.

Вимоги апеляційної скарги

і узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.05.2021, 21.05.2021 адвокатом Трекке А.С. було подано апеляційну скаргу, у якій останній ставив вимоги щодо скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.05.2021, постановлення нової ухвали, якою у повному обсязі задовольнити його скаргу; скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, у кримінальному провадженні № 52019000000000684 та зобов`язати детектива внести до ЄРДР відомості щодо скасування повідомлення про підозру ОСОБА_1 .

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено наступне.

Так, слідчим суддею Вищого антикорупційного суду під час постановлення ухвали від 18.05.2021 неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність.

Посилаючись на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 536/2475/14-к, адвокат Трекке А.С. вказав, що повідомлення про підозру щодо його підзахисного було складено детективом НАБУ Пісним В.І., а вручення повідомлення про підозру та роз`яснення прав підозрюваного ОСОБА_1 було здійснено детективом НАБУ Абакумовим О.Ю. Оскільки ОСОБА_1 повідомлення про підозру було вручено не тією ж особою, яка його підписала, що є порушенням вимог КПК України, вказане процесуальне рішення слід скасувати.

Терміни «здійснення», «складання» та «вручення», за переконанням адвоката Трекке А.С. , співвідносяться як загальне та часткове, тобто - поняття «здійснення» є загальним по відношенню до «складання» та «вручення» і визначає загалом процедуру письмового повідомлення про підозру особі.

Виходячи із ст.ст. 276-278 КПК України, складання та вручення повідомлення про підозру має здійснюватися однією і тією ж уповноваженою на це службовою особою, як і здійснення роз`яснення процесуальних прав підозрюваного. Тому, повідомлення про підозру ОСОБА_1 було вручено із порушенням порядку, встановленого вимогами КПК України.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні адвокат Трекке А.С. свою апеляційну скаргу підтримав та наполягав на її задоволенні. Наполягав на своїй незгоді із висновками слідчого судді щодо нерелевантності позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 536/2475/14-к з приводу належності її застосування у разі повідомлення про підозру спеціальному суб`єкту.

Прокурор Щур І.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги Трекке А.С. , наполягав на тому, що ухвала слідчого судді є цілком обґрунтованою та вмотивованою.

Мотиви суду

Заслухавши доповідь головуючого, доводи учасників судового провадження та обговоривши їх, дослідивши матеріали апеляційного провадження, Суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до приписів ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено обов`язок органів державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У теоретичному аспекті «належна правова процедура» - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, відносяться право на судовий захист, право на ефективне розслідування; право на швидкий суд; право на публічний суд; право на неупереджений суд; право на суд неупереджених присяжних; право на змагальний процес; презумпція невинуватості; право не свідчити проти себе; право на допит в суді свідків обвинувачення; право на допомогу адвоката під час судового розгляду; право бути вислуханим; право не піддаватися двічі покаранню за один й той самий злочин; право на безпосередній процес; право на безперервний процес; право на оскарження.

Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні - це встановлені кримінальним процесуальним законодавством способи реалізації норм кримінального процесуального права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання кримінальних процесуальних відносин у сфері порядку досудового розслідування та судового розгляду. Це означає не лише те, що всі дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону, адже в такому випадку це завдання розчиняється в приписах засади законності. Такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності.

Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд (Постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 24.05.2021 у справі № 640/5023/19).

Згідно із ч. 4 ст. 22 КПК України повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. У випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником.

Повідомлення особі про підозру є одним із ключових етапів стадії досудового розслідування, який являє собою сукупність процесуальних дій та рішень слідчого чи прокурора, спрямованих на формування у кримінальному провадженні законної і обґрунтованої підозри та забезпечення особі, яка стала підозрюваним, реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, надання можливості захищатись усіма засобами і способами, передбаченими кримінальним процесуальним законом, та впливати на наступне формулювання обвинувачення.

Згідно із ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

04.02.2020 старшим детективом Національного бюро першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пісним В.І., за погодженням із прокурором першого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Щуром І.В., було складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, у кримінальному провадженні № 520190000000000684.

О 13 годині 53 хвилини 04 лютого 2020 року ОСОБА_1 старшим детективом, заступником керівника Першого відділу детективів Третього відділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Абакумовим О. Ю. було вручено повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 520190000000000684, у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, а саме - у наданні неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища (а.с. 10-24).

Також, детективом Абакумовим О.Ю. було здійснено роз`яснення ОСОБА_1 його права як підозрюваного та вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного (а.с. 24-25).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для цілей ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «звинувачення» визначається як офіційне повідомлення, надане особі виключно компетентним суб`єктом, про те, що така особа підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (справа «Девеер проти Бельгії» (заява № 6903/75, рішення від 27 лютого 1980 року, § 46).

Глава 22 КПК України регулює питання щодо порядку вручення письмового повідомлення про підозру, де в контексті повідомлення про підозру вживаються терміни «здійснюється», «складається» та «вручається».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку, зокрема - наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором (ч. 1 ст. 277 КК України).

Згідно із ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов`язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав (ч.ч. 2, 3 ст. 276 КПК України).

Згідно із п. 1 Розділу 3 Глави І Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затверджений наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298, унесення відомостей до Реєстру здійснюється з дотриманням строків, визначених КПК України та цим Положенням, а саме - про призначення слідчого, дізнавача (уповноваженої особи іншого підрозділу), процесуального керівника, прийняття до провадження (при фактичному отриманні матеріалів кримінального провадження) - невідкладно.

Відповідно до витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 52019000000000684 від 05.08.2019, слідчими у зазначеному кримінальному провадженні визначено ряд детективів Національного антикорупційного бюро України, серед яких є детективи Пісний В.І. та Абакумов О.Ю. (а.с. 49-50), що відповідає постанові про зміну слідчої групи та визначення старшого слідчої групи від 17.01.2020 (а.с. 45- 48).

Оскільки детективи Пісний В.І. та Абакумов О.Ю. входять в групу детективів, визначених для здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 520190000000000684 від 05.08.2019, відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу вони наділені рівноцінними повноваженнями.

На відміну від ситуації, коли повідомлення про підозру здійснюється спеціальному суб`єкту і законодавцем встановлено вимогу щодо оформлення процесуального рішення (повідомлення про підозру) виключно визначеною законом уповноваженою особою, повідомлення про підозру загальному суб`єкту не містить обмежень чи конкретизації яка саме особа із уповноважених на це осіб має його скласти, вручити та роз`яснити підозрюваному його права, передбачені ст. 42 КПК України.

Встановлення різної процедури щодо оформлення процесуального рішення у вигляді повідомлення про підозру відносно різних суб`єктів пов`язана із забезпеченням підвищених гарантій захисту прав спеціальних суб`єктів у межах кримінального провадження. Такі гарантії не є наданням будь-якої переваги. Натомість, вони мають важливе публічно-правове призначення та запобігають необґрунтованому переслідуванню і притягненню до кримінальної відповідальності, перешкоджають можливості впливу на особу із використанням трудового, соціального, політичного тиску тощо.

Оскільки повідомлення про підозру як процесуальний документ є результатом певної інтелектуальної діяльності слідчого, прокурора з оцінки доказів на предмет їх відповідності та допустимості, а також достатності для підозри окремої особи у вчиненні кримінально-караного діяння, передбаченого КК України, наділення лише відповідних посадових осіб правоохоронних органів керівного складу повноваженнями щодо погодження і наступного підписання письмового повідомлення про підозру на найвищому рівні гарантує контроль за дотриманням законності під час повідомлення про підозру визначеним законом спеціальним суб`єктам.

Відповідно до статті 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Прийняття детективом у кримінальному провадженні № 520190000000000684 - Пісним В.І. рішення про повідомлення про підозру ОСОБА_1 та проведення процесуальної дії щодо його вручення детективом у кримінальному провадженні № 520190000000000684 - Абакумовим О.Ю. із подальшим роз`ясненням ОСОБА_1 його прав як підозрюваного цілком відповідає вимогам КПК України, оскільки вказані заходи здійснено уповноваженими на це законом посадовими особами правоохоронного органу, що жодним чином не вплинуло на обсяг прав ОСОБА_1 як особи, щодо якої реалізовано комплекс заходів, спрямованих на висунення підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України. Тобто, ОСОБА_1 у повній мірі було надано можливість реалізувати права, передбачені ст. 42 КПК України.

Виходячи із сукупного тлумачення вимог ст.ст. 42, 276 КПК України, вказаними нормами забезпечується гарантування особі, якій повідомлено про підозру, роз`яснення її прав без конкретизації якою саме уповноваженою на це особою буде здійснено ( слідчим, прокурором або іншою уповноваженою службовою особою). Отже, у даному випадку, ціллю, що досягається в процесі роз`яснення особі, якій повідомлено про підозру, є надання їй можливості усіма доступними правовими засобами і способами захищатися від висунутого обвинувачення і здійснення такого роз`яснення відповідною уповноваженою на це особою цілком відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

В даному випадку, констатувати порушення вимог кримінального процесуального закону можна було б у разі, якщо б будь-які процесуальні рішення чи дії щодо вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру, роз`яснення суті підозри, прав підозрюваного вчинялися особами, не визначеними як слідчі чи прокурори у кримінальному провадженні № 520190000000000684. Тому, Суд відхиляє довід апеляційної скарги з цього приводу.

Колегія суддів частково не може погодитися із висновками слідчого судді щодо нерелевантності позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 536/2475/14-к, обставинам у даній справі.

Зокрема, повідомлення особі про підозру як спеціальному, так і загальному суб`єктам здійснюється у декілька етапів, зі здійснення перевірки підстав для повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, складанням та підписанням такого повідомлення про підозру, його врученням, роз`ясненням кожного із зазначених прав підозрюваного.

Однак, на відміну від наявності, зокрема, у Генерального прокурора або його заступника, можливості доручати вручення повідомлення про підозру судді у порядку ст. 481 КПК України, із врахуванням вимог ст. 37 КПК України, нижчестоящому прокурору, під час процесуальної діяльності рівноправних уповноважених належним чином детективів, які здійснюють відповідне кримінальне провадження та здійснюють дії, спрямовані на повідомлення про підозру загальному суб`єкту, такої необхідності не має саме в силу паритетності обсягу їх повноважень.

Суд не може погодитися із доводами апеляційної скарги щодо альтернативного трактування позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року, відносно співвідношення термінів «здійснення», «складання» та «вручення» як загального та часткового, з чого, на думку адвоката Трекке А.С. слідує, що всі ці дії мають вчинятися однією особою, яка розпочала цю дію.

Кожен із етапів (прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру; об`єктивація/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених статтею 277 КПК України, та його підписання; доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту особі згідно зі статтею 278 КПК України) є відповідними складовими процедури повідомлення про підозру.

Як уже зазначалось вище, це є певними умовними етапами, які у сукупності становлять реалізацію повідомлення конкретній особі про підозру у вчиненні злочину, передбаченого КК України, від формулювання самої суті, у чому полягає суть протиправного, кримінально-караного діяння, із подальшим його оформлення у процесуальний документ (повідомлення про підозру), врученням та роз`ясненням такій особі прав підозрюваного, статус якого вона набула. Із врахуванням позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року, та виходячи із буквального прочитання ст.ст. 3, 36, 40, ч. 8 ст. 42, ч. 2 ст. 276 КПК України, у разі вручення повідомлення про підозру загальному суб`єкту, кримінальним процесуальним законом не виключається реалізація останнього етапу здійснення повідомлення про підозру (вручення повідомлення про підозру та роз`яснення прав підозрюваного) як прокурором, так і слідчим, які є уповноваженими на це особами у кожному конкретному кримінальному провадженні. Тому, колегія суддів відхиляє даний довід апеляційної скарги.

Інших доводів, які б свідчили про існування підстав для скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.05.2021, апеляційна скарга не містить.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Враховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів, які спростовують висновки слідчого судді Вищого антикорупційного суду, викладені в ухвалі від 18.05.2021, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 42, 286-288, 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката Трекке А.С. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.05.2021 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: А.С. Никифоров

Судді: М.С. Глотов

О.Ф. Павлишин