- Presiding judge (HACC) : Moisak S.M.
- Secretary : Zaplatynskoi K.V.
- Lawyer : Biriuch O.V.
- Prosecutor : Perov A.V.
Справа № 991/3918/21
Провадження 1-кс/991/3979/21
УХВАЛА
Іменем України
10 червня 2021 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М.
за участю:
секретаря судового засідання Заплатинської К.В.,
прокурора Перова А.В.,
підозрюваного ОСОБА_1 ,
захисника Бірюч О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду
клопотання Генерального прокурора Венедіктової І.В. про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у кримінальному провадженні № 42020000000001458 від 06.08.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України,
ВСТАНОВИВ:
До слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло відповідне клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 згідно ч. 5 ст. 194 КПК України, у кримінальному провадженні № 42020000000001458 від 06.08.2020.
Відповідно до матеріалів клопотання, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020000000001458 від 06.08.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_1 будучи народним депутатом України ІХ скликання, а отже являючись суб`єктом права законодавчої ініціативи та суб`єктом внесення поправок, пропозицій та зауважень до законопроектів, постанов та інших актів Верховної Ради України, тобто будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, діючи з прямим умислом та за пособництва ОСОБА_2 , 07.08.2020 отримав для себе неправомірну вигоду у розмірі 13 000 доларів США за вчинення ним, як службовою особою, дій з використанням наданої йому влади та службового становища в інтересах ОСОБА_3 та компанії, яку останній представляє, а саме за внесення поправок та пропозицій до проекту Закону України «Про управління відходами».
Крім того, ОСОБА_1 діючи спільно з ОСОБА_2 , реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на підбурення ОСОБА_3 до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, повідомили останнього про необхідність надання ним неправомірної вигоди у розмірі 200 000 доларі США для їх передачі членам Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування за прийняття позитивного рішення щодо поданих ОСОБА_1 раніше зазначених пропозицій до проекту Закону України «Про управління відходами».
17.09.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України та 29.09.2020 повідомлено про нову підозру, якою кваліфікація та обсяг інкримінованих діянь залишено без змін.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.09.2020, ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у розмірі 1428 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В результаті внесення застави, ОСОБА_1 звільнено з-під варти через що до останнього застосовано запобіжний захід у виді застави із покладенням низки обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати до детектива, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
2) не відлучатись із міста Києва без дозволу детектива, прокурора або суду;
3) повідомляти детектива, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
4) утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
5) здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;
6) носити електронний засіб контролю.
В подальшому ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду строк дії частини з вказаних обов`язків неодноразово було продовжено. Востаннє обов`язки було продовжено ухвалою слідчого судді від 15.04.2021 та строк їх дії визначено до 15.06.2021.
Також ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.02.2021, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020000000001458, продовжено до восьми місяців, тобто до 10.05.2021.
Разом з цим, 03.03.2021 стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні та надано доступ до матеріалів досудового розслідування. Дотепер сторона захисту знайомиться з матеріалами провадження, що є підставою неможливості закінчення досудового розслідування у строк до 15.06.2021.
Посилаючись на наведені вище обставини, а також на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати, а саме ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; а також незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного у цьому провадженні, Генеральний прокурор просить продовжити строк дії покладених раніше на підозрюваного обов`язків на два місяці.
Прокурор Перов А.В. у судовому засіданні клопотання підтримав, послався на обґрунтованість підозри і продовження існування вищезгаданих ризиків, що у своїй сукупності вказує на необхідність продовження строку дії процесуальних обов`язків. Обґрунтування наявності ризиків навів аналогічні тексту поданого клопотання. Разом з цим зазначив, що триває час ознайомлення сторони захисту з 25 томами досудового розслідування, в подальшому може свідчити і про появу ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. За наведеного просив клопотання задовольнити у повному обсязі.
Захисник Бірюч О.В. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання та пояснила, що поведінка ОСОБА_1 на протязі усього часу проведення досудового розслідування є бездоганною, останнім не вчинено ніяких дій, які б могли свідчити про існування ризиків взагалі. Разом з цим захисник зауважила, що з часу послаблення покладених на підозрюваного обов`язків та надання стороні захисту можливості бути обізнаними про усіх свідків у провадженні, сторона обвинувачення не може надати суду ніяких доказів існування ризику переховування та ризику тиску на учасників провадження, а отже вказані ризики є недоведеними, а тому підстави для задоволення клопотання відсутні. Також, на переконання захисника, іншою підставою для відмови у задоволенні клопотання є відсутність у ньому обґрунтування необхідності продовження кожного з покладених на підозрюваного обов`язків. Просила відмовити у задоволення клопотання.
Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав позицію захисника та просив відмовити у задоволенні клопотання.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків
У судовому засіданні встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42020000000001458 від 06.08.2020, в якому 17.09.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України та 29.09.2020 повідомлено про нову підозру та тими ж самими складами злочинів.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.09.2020, ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у розмірі 1428 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В результаті внесення застави, ОСОБА_1 звільнено з-під варти через що до останнього застосовано запобіжний захід у виді застави із покладенням низки обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати до детектива, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
2) не відлучатись із міста Києва без дозволу детектива, прокурора або суду;
3) повідомляти детектива, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
4) утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
5) здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;
6) носити електронний засіб контролю.
В подальшому ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду строк дії вказаних обов`язків неодноразово продовжувався, за виключенням обов`язку не відлучатися за межі міста Києва без дозволу уповноваженої особи та обов`язку носити електронний засіб контролю. Востаннє обов`язки були продовжені ухвалою слідчого судді від 15.04.2021, та строк їх дії визначений до 15.06.2021.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.02.2021 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020000000001458 від 06.08.2020, продовжено до восьми місяців, тобто до 10.05.2021.
Разом з цим, 03.03.2021 стороною обвинувачення, на виконання вимог ст. 290 КПК України, стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні та надано доступ до матеріалів досудового розслідування. Дотепер сторона захисту знайомиться з матеріалами провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовуються з метою досягнення його дієвості, є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Отже, при вирішенні питання про доцільність продовження дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_1 , слідчий суддя має врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо обґрунтованості підозри
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри щодо можливої причетності ОСОБА_1 до інкримінуємих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, що підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: відомості щодо перебування ОСОБА_1 у статусі народного депутата України; наявності домовленості щодо передання ОСОБА_3 через ОСОБА_2 неправомірної вигоди у розмірі 13 000 доларів США народному депутату України ОСОБА_1 , за внесення останнім до проекту Закону України «Про управління відходами» законодавчих пропозицій, які попередньо були йому надані самим ОСОБА_3 ; задокументованим фактом передання ОСОБА_3 неправомірної вигоди ОСОБА_2 у вищезазначеній сумі; поданням ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України пропозиції до проекту ЗУ «Про управління відходами»; фактом зустрічей, які відбувалися за участю ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час яких останньому було повідомлено про необхідність надання неправомірної вигоди членам Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування за прийняття позитивного рішення щодо внесених ОСОБА_1 законодавчих пропозицій до проекту Закону України «Про управління відходами» та іншими матеріалами провадження у своїй сукупності.
Так, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікацій дій ОСОБА_1 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Так, попередніми ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду була встановлена наявність існування ризику можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, який на твердження прокурора дотепер продовжує мати місце. Ознайомившись з клопотанням та вислухавши доводи прокурора, слідчий суддя погоджується з твердження сторони обвинувачення про продовження існування зазначеного ризику виходячи з того, що інкриміновані ОСОБА_1 злочини є тяжким та особливо тяжким кримінальними правопорушеннями, відповідальність за найтяжчий з яких передбачена у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна, що поряд з віднесенням кожного зі злочинів до корупційних, позбавляє суд можливості звільнення винної особи від кримінальної відповідальності чи звільнення її від відбування покарання з випробуванням. За таких обставин, у разі доведення вини ОСОБА_1 , до останнього буде застосована виключно реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання слідчого судді, сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного вчинити дії з метою переховування від органів досудового розслідування чи суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Також при оцінці ризику переховування слідчим суддею береться до уваги і майновий стан підозрюваного, що підтверджується декларацією ОСОБА_1 , як особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік, відповідно до якої останній мав певні грошові заощадження на звітній період. Відомостей щодо витрат наявних у ОСОБА_1 заощаджень стороною захисту у судовому засіданні надано не було.
За відповідних обставин, хоча кожна з вказаних обставин не є вирішальною при оцінці наведеного ризику, втім у своїй сукупності переконує слідчого суддю про продовження існування ризику можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, який дотепер залишається актуальним, хоча і є меншим від часу повідомлення ОСОБА_1 про підозру та обрання до нього запобіжного заходу. З приводу належної процесуальної поведінки останнього та відсутності нарікань на неї з боку сторони обвинувачення слідчий суддя переконаний, що відповідна поведінка забезпечується застосованим запобіжним заходом до підозрюваного, хоча судом і не виключається свідоме ставлення підозрюваного до покладених на нього обов`язків.
В оцінці ризику можливого впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя бере до уваги ті обставини, що свідками в даному випадку є працівники Апарату Верховної ради України, депутати ради та особисті помічники-консультанти ОСОБА_1 , а тому, враховуючи, як перебування самого ОСОБА_1 у статусі народного депутата України теперішнього скликання, так і попередній його досвід роботи в раді на посадах помічників народних депутатів України попередніх скликань, суд вважає, що останній міг здобути особистий авторитет або товариські відносини з тими особами, свідчення яких будуть використані стороною обвинувачення для доведення його винуватості у суді. А тому підозрюваний може використати наявні у ньому стосунки з відповідними свідками задля зміни останніми раніше наданих свідчень, викривлення існуючих подій кримінального правопорушення або відмови від надання свідчень в майбутньому.
Також при оцінці ризику можливого впливу на свідків, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
З огляду на викладене та разом з встановленими у судовому засіданні обставинами, щодо завершення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та надання стороні захисту доступу до усіх матеріалів досудового розслідування під час здійснення ознайомлення з якими захисту стануть відомі усі особи, які були допитані під час досудового розслідування, на переконання слідчого судді відповідний ризик впливу на свідків залишається актуальним.
Враховуючи вищезазначене, у судовому засіданні була встановлена актуальність існування ризиків, на які посилається прокурор, як правову підставу для продовження строку дії обов`язків, що разом з доведеністю обґрунтованості підозри, дає слідчому судді можливість дійти висновку про необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного. Разом з цим, при вирішення питання щодо необхідності продовження кола обов`язків, слідчим суддею береться до уваги та обставина, що на теперішній час на підозрюваного ОСОБА_1 покладено найменш обтяжливі обов`язки, передбачені чинним кримінальним процесуальним законодавством України, що переконує слідчого суддю про можливість продовження усіх обов`язків на даному завершальному етапі досудового розслідування, які і зазначаються прокурором у поданому клопотанні. Продовження строку їх дії разом із внесеною заставою забезпечить можливість контролю за поведінкою підозрюваного з боку органу досудового розслідування з метою досягнення мети кримінального провадження.
Підсумовуючи наведене та враховуючи стадію виконання вимог ст. 290 КПК України, час виконання яких не включається у строк досудового розслідування, а суду не відомий можливий термін закінчення ознайомлення сторони захисту з матеріалами провадження, вважаю за можливе клопотання прокурора задовольнити у повному обсязі.
Керуючись статтями: 107, 177, 178, 194 КПК України, слідчий суддя,
УХВАЛИВ:
Клопотання Генерального прокурора Венедіктової І.В. про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по кримінальному провадженню № 42020000000001458 від 06.08.2020 - задовольнити.
Продовжити щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:
1) прибувати до детектива, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
2) повідомляти детектива, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
3) утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
4) здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Строк дії ухвали встановити до 10 серпня 2021 року, включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 42020000000001458 від 06.08.2020.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя С.М. Мойсак