Document No. 97720169

Справа № 991/3851/21

Провадження 1-кс/991/3912/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року м.Київ

Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Саландяк О.Я., з участю секретаря судових засідань Зубріцької А.М., представника особи, яка подала клопотання, - адвоката Ушакової Т.Є., детектива Бірюкова Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного ухвалами Вищого антикорупційного суду від 14.09.2020 та від 17.09.2020 у кримінальному провадженні № 42020000000001458 від 06.08.2020,

ВСТАНОВИЛА:

До Вищого антикорупційного суду 07.06.2021 надійшло клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.09.2020 (справа № 991/7653/20) та від 17.09.2020 (справа № 991/7686/20) у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 42020000000001458 від 06.08.2020 за підозрою ОСОБА_2 у вчинені злочинів, передбачених ч.5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч.4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, та за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.

У клопотанні ОСОБА_1 просить скасувати арешт майна, накладений на автомобілі марки «BMW», моделі «Х6», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова (VIN-код) НОМЕР_2 ; марки TOYOTA, моделі «4 RUNNER», державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова (VIN-код) НОМЕР_4 ; марки «Tesla» моделі «Model 3», державний номерний знак НОМЕР_5 , номер кузова (VIN код) НОМЕР_6 .

Вимоги клопотання обґрунтовані посиланням на такі обставини.

24.09.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб. Подружні відносини припинись 14.06.2020, внаслідок чого, було прийнято рішення про поділ спільно набутого під час перебування у шлюбі майна та 16.06.2020 укладено договір про поділ майна подружжя.

В зв`язку із невиконанням ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 взятих на себе згідно з договором обов`язків, в листопаді 2020 року остання звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва із позовною заявою про визнання за собою права власності на майно, набутого під час перебування у шлюбі, а саме: автомобілі марки «BMW», моделі «Х6», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова (VIN-код) НОМЕР_2 ; марки TOYOTA, моделі «4 RUNNER», державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова (VIN-код) НОМЕР_4 ; марки «Tesla» моделі «Model 3», державний номерний знак НОМЕР_5 , номер кузова (VIN код) НОМЕР_6 . 22 березня 2021 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва позов задоволено та визнано за ОСОБА_1 право власності на зазначені транспортні засоби.

ОСОБА_1 зазначила, що на момент подачі клопотання до суду рішення Шевченківського районного суду м. Києва відповідно до чинного законодавства України набуло законної сили.

Після отримання копії зазначеного рішення, ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 з метою подальшого добровільного виконання останнім рішення Шевченківського районного суду м. Києва - передати належні ОСОБА_1 на праві приватної власності транспортні засоби.

Під час розмови з ОСОБА_2 вона дізналась про те, що на автомобілі марки «BMW», моделі «Х6», державний номерний знак НОМЕР_1 ; марки TOYOTA, моделі «4 RUNNER», державний номерний знак НОМЕР_3 ; марки «Tesla Model 3», державний номерний знак НОМЕР_5 , ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 та 17 вересня 2020 року був накладений арешт.

ОСОБА_1 вказала, що виходячи зі змісту ухвал, підставою для накладення арешту на автомобілі стало те, що зазначені автомобілі нібито є власністю підозрюваного ОСОБА_2 , а також з метою реалізації можливої конфіскації майна як виду покарання. Слідчим суддею було встановлено, що на момент розгляду клопотань про арешт майна, ОСОБА_2 перебував у шлюбі. На думку ОСОБА_1 , під час накладення арешту слідча суддя мала передбачити, що транспортні засоби не є його приватною особистою власністю. Однак, цей факт не знайшов свого належного відображення в судовому рішенні, і фактично безпідставно та протиправно було накладено арешт на майно, яке ОСОБА_2 вже не належало.

ОСОБА_1 не має жодного відношення до кримінального провадження, досудове слідство у якому проводиться стосовно ОСОБА_2 . Майно, на яке було накладено арешт, не є речовим доказом у кримінальному провадженні.

Жодні уявні протиправні дії ОСОБА_2 не можуть породжувати для ОСОБА_1 та її родини будь-які обмеження та тягар щодо обмеження користування та розпорядження належним їй майном, а тому остання вважає, що арешт грубо порушує її конституційні права, а саме право власності та абсолютно протирічить судовому рішенню, яке набрало законної сили.

З огляду на зазначене, ОСОБА_1 просить задовольнити подане клопотання.

Позиція учасників провадження в судовому засіданні.

Представник особи, що подала клопотання, - адвокат Ушакова Т.Є. підтримала доводи, викладені у клопотанні про скасування арешту майна, просила його задовольнити. Додатково та на запитання слідчої судді пояснила, що їй відомо про наявність ухвали слідчої судді про відмовуу задоволенні клопотання Разом з тим їй стали відомі нові обставини, які попередньо не розглдались слідчою суддею, а саме, що ОСОБА_1 у жовтні 2020 зверталась до відповідного ТСЦ у м.Києві з метою перереєстрації транспортних засобів, на що їй було відмовлено листом, копію якого додано до скарги. Після цього вона змушена була звернутись до суду. Адвокатом Ушаковою Т.Є. не надавалась правнича допомога ОСОБА_1 в ході розгляду цивільної справи у Шевченківському районному суді м. Києва та при підготовці даного клопотання. Вважає, що під час розгляду клопотання про арешт майна слідча суддя, орган досудового розслідування мали встановити в якому режимі перебуває майно, а саме в спільній сумісній власності подружжя та врахувати це. Наслідком такого встановлення мало бути повідомлення ОСОБА_1 про проведення судового засідання. ОСОБА_1 як власник майна має право звертатись із клопотанням про скасування арешту. Обов`язок декларувати автомобілі як свою приватну власність виникне у ОСОБА_1 у 2022 році, так як рішення суду про визнання за нею такого права постановлене у 2021 році. Просила врахувати в ході розгляду клопотання загальні засади кримінального провадження та те, що порушується конвенційне право ОСОБА_1 , оскільки вона позбавлена можливості володіти та розпоряджатись своїх майном. Вважає, що арешт накладено необгрунтовано.

09.06.2021 електронною поштою на адресу Вищого антикорупційного суду надійшли письмові заперечення детектива Національного антикорупційного бюро Четвертого відділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Бірюкова Р.Г. щодо клопотання про скасування арешту майна, в яких зазначив таке.

Згідно із наданого ОСОБА_1 копії договору про поділ майна подружжя від 16.06.2020, підписаного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме п. 4.1 вказаного договору, ОСОБА_2 узяв на себе зобов`язання до 01.09.2020 передати ОСОБА_1 частину грошових коштів у розмірі 1 500 000 грн - частину суми грошових коштів у розмірі 3 000 000 грн, які є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , набутою під час перебування у шлюбі. Відповідно до п. 4.3 вказаного договору, якщо ОСОБА_2 до 01.09.2020 не будуть виконані вимоги п. 4.1 договору, в особисту приватну власність ОСОБА_1 переходить рухоме майно, а саме автомобілі марки «BMW», моделі «Х6», марки TOYOTA, моделі «4 RUNNER», марки «Tesla Model 3», зареєстровані на ОСОБА_2 , та на які ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.09.2020 та від 17.09.2020 у кримінальному провадженні №42020000000001458 від 06.08.2020 накладено арешт. До 01.09.2020 ОСОБА_2 вимоги, зазначені в п. 4.1 договору виконані не були.

Вивченням щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - ОСОБА_1 за 2020 рік встановлено, що у Розділі «6. Цінне рухоме майно - транспортні засоби» власником автомобілів марки «BMW», моделі «Х6», марки TOYOTA, моделі «4 RUNNER», марки «Tesla Model 3» вказаний чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в той час коли згідно договору про поділ майна подружжя від 16.06.2020, а саме п. 4.1 договору з 01.09.2020 власником вказаного майна, згідно умов договору, мала стати ОСОБА_1 .

Згідно з п. 3 вказаного договору за час перебування у зареєстрованому шлюбі сторонами було набуто у спільну сумісну власність грошові кошти у розмірі 3 (три) мільйони гривень, які фактично знаходяться у ОСОБА_2 .

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих фізичними особами, та (або) суми доходів отриманих самозайнятими особами, а також суми річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи від 02.06.2021, сума сукупного нарахованого доходу (без вирахування утриманого податку) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період з 2014 по 2020 включно склала 2 385 533 грн, що явно не відповідає розміру вказаних у договорі про поділ майна подружжя від 16.06.2020 суми грошових коштів в розмірі 3 млн грн нібито набутого під час їхнього перебування у шлюбі.

Окрім того, за період перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у шлюбі згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру транспортних засобів ОСОБА_2 03.07.2020 придбано автомобіль марки «BMW», моделі «Х6» вартістю 590 000 грн, також 30.11.2019 придбано автомобіль марки «Tesla Model 3» вартістю 768 000 грн, також 20.04.2019 придбано автомобіль марки TOYOTA, моделі «4 RUNNER» вартістю 605 498 грн.

З урахуванням сукупної вартості придбаних автомобілів, яка склала 1 963 498 грн, а також суми сукупного нарахованого доходу (без вирахування утриманого податку) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період з 2014 по 2020 включно, яка склала 2 385 533 грн, станом на момент укладення згаданого вище договору про поділ майна подружжя від 16.06.2020, фактично у ОСОБА_2 могла знаходись сума у розмірі не більше 422 035 грн, яка явно відрізняється від суми вказаної у п. 3 договору про поділ майна подружжя від 16.06.2020 у розмірі 3 млн грн. Детектив зазначив, що розрахунки проведено без урахування розміру витрат на утримання двох малолітніх дітей, а також побутових та інших витрат родини.

Вивченням щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - ОСОБА_1 за 2016-2020 роки встановлено відсутність у Розділі 12. «Грошові активи щорічних декларацій» відомостей про фактичне знаходження у ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 3 млн грн або суми грошових коштів, еквівалентної вищезгаданій, в тому числі і суми у розмірі 1 500 000 грн.

Станом на 02.06.2021 власником автомобілів марки «BMW», моделі «Х6», марки TOYOTA, моделі «4 RUNNER», марки «Tesla Model 3» є ОСОБА_2 .

Посилався детектив на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (справа № 683/2694/16-ц; провадження № 61-17988св18) від 30.10.2019, у якій суд констатував, що відповідно до частини першої статті 328, частини четвертої статті 334 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Згідно зі статтею 34 Закону України «Про дорожній рух» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, а порядок установлюється Кабінетом Міністрів України. Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року, № 1388 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено обов`язок власників транспортних засобів та осіб, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представників, зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Детектив вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спірний автомобіль у власність позивача не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ відсутні підстави для зняття з нього арешту. Суди правильно послались на те, що сам по собі договір купівлі - продажу від 12 липня 2012 року, вчинений у простій письмовій формі, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця. Доводи касаційної скарги про те, що право власності за договором купівлі - продажу автомобіля виникло у позивача з моменту передачі автомобіля за договором є безпідставними з огляду на зазначені вище обставини, яким судами надана належна правова оцінка про те, що спірний автомобіль у власність позивача не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку. Отже, без зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у вищезазначеному порядку правові наслідки у вигляді переходу права власності не наступають.

Санкцією статті КК України, якою передбачено відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2 , а саме ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, передбачено конфіскацію майна як вид додаткового безальтернативного покарання. Право власності ОСОБА_2 на вказані транспортні засоби підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру транспортних засобів. До зазначеного майна має бути застосована конфіскація у випадку визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні вищевказаного злочину.

Вивченням ухвал слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.09.2020 та від 17.09.2020 встановлено, що арешт на автомобілі марки «BMW», моделі «Х6», марки TOYOTA, моделі «4 RUNNER», марки «Tesla Model 3» накладено законно і обґрунтовано. Вищевказані рішення суду набрали законної сили і станом на сьогоднішній день у встановленому законом порядку не скасовані.

У клопотанні ОСОБА_1 належним чином не обґрунтувала і не довела належність їй права власності на зазначені автомобілі, оскільки зміст правочину і встановлені об`єктивні обставини викликають у органу досудового розслідування достатні і обґрунтовані сумніви у чинності договору про поділ майна подружжя від 16.06.2020, підписаного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , так як вказаний правочин, із урахуванням встановлених органом досудового розслідування фактичних обставин, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, так само, як викликає достатні і обґрунтовані сумніви дата його укладення оскільки ані під час розгляду клопотання детективів Національного бюро про накладення арештів на автомобілі, ані під час розгляду клопотання про скасування арешту майна на автомобіль «Tesla Model 3», подані ОСОБА_2 , стороною захисту про існування договору про поділ майна подружжя від 16.06.2020, а також про «перехід права власності» на автомобілі від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відповідні відомості не надавались.

Виходячи з встановлених фактичних обставин, підтверджених доказами у їх сукупності та взаємозв`язку, а саме відсутності станом на 16.06.2020 у ОСОБА_2 реальної фактичної можливості мати ані 3 млн грн, ані 1,5 млн грн, начебто набутих із ОСОБА_1 у спільну сумісну власність під час шлюбу, а також відсутності відповідних згаданих вище відомостей про власника транспортних засобів і наявності грошових коштів у ОСОБА_2 у розмірі 3 млн грн у щорічних деклараціях ОСОБА_1 , на думку детектива, обґрунтовано свідчить про укладення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору про поділ майна подружжя від 16.06.2020, що був спрямованим не на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а на забезпечення уникнення ОСОБА_2 в разі визнання останнього винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, від безальтернативного додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, належного ОСОБА_2 у вигляді автомобілів марки «BMW», моделі «Х6», марки TOYOTA, моделі «4 RUNNER», марки «Tesla Model 3», оскільки у договорі про поділ майна подружжя від 16.06.2020 були завідомо для сторін передбачені умови, що не могли бути виконані сторонами.

ОСОБА_1 не доведено у чому саме застосування арешту майна відпала потреба станом на теперішній час або арешт накладено слідим суддею 14.09.2020 та 17.09.2020 необґрунтовано.

Підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №42020000000001458 від 06.08.2020 про скасування арешту автомобілів марки «BMW», моделі «Х6», марки TOYOTA, моделі «4 RUNNER», марки «Tesla Model 3» відсутні.

Детектив просив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №42020000000001458 від 06.08.2020 про скасування арешту автомобілів марки «BMW», моделі «Х6», марки TOYOTA, моделі «4 RUNNER», марки «Tesla Model 3» відмовити у повному обсязі.

Детектив Бірюков Р.Г. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях щодо клопотання про скасування арешту. Заперечував проти задоволення клопотання. Вважає, що ОСОБА_1 не є власником майна, на яке ухвалами слідчого судді від 14.09.2020 та 17.09.2020 накладено арешт. Вважає, що доводи адвоката є суперечливими. Зокрема, спочатку вона зазначила, що майно є спільною сумісною власністю, пізніше зазначила про договір про поділ майна подружжя, відповідно до якого майно мало перейти у власність ОСОБА_1 01.09.2020. Однак, після накладення арешту ОСОБА_2 продовжував називати себе власником майна, на вказаний договір не посилався. Також ОСОБА_2 звертався із клопотанням про скасування арешту майна. На даний час органом досудового розслідування вилучено автомобіль «Tesla Model 3», який переданий на зберігання до Нацполіції, щодо інших двох автомобілів, на які накладено арешт, лише направлено ухвали для внесення у відповідні реєстри, місце їх знаходження не відоме. У кого перебувають правовстановлюючі документи на автомобілі дететктиву не відомо.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали клопотання та надані учасниками провадження документи, слідча суддя дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Частиною другою цієї статті визначені випадки, у яких допускається арешт майна:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Із матеріалів клопотання вбачається, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні у кримінальному провадженні №42020000000001458 від 06.08.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, зокрема, народний депутат України ІХ скликання, будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище за пособництва іншої особи у період з 09.07.2020 по 07.08.2020. можливо одержав неправомірну вигоду у великому розмірі для себе за вчинення в інтересах громадянина, який надає неправомірну вигоду дій, передбачених Конституцією України, Законом України «Про статус народного депутата України», Закону України «Про комітети Верховної Ради України» та Закону України «Про регламент Верховної Ради України», з використанням свого службового становища та пов`язаного із цим повноважень. В межах кримінального провадження 10.09.2020 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України.

Окрім цього, відповідно до витягу з ЄРДР ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 368 та ч. 4 ст. 369 КК України (а.с. 38-39).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.09.2020 у справі № 991/7653/20 задоволено клопотання детектива та накладено арешт на майно ОСОБА_2 із забороною розпорядження та користування, а саме на автомобілі марки «BMW», моделі «Х6», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова (VIN-код) НОМЕР_2 ; марки TOYOTA, моделі «4 RUNNER», державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова (VIN-код) НОМЕР_4 . Метою арешту є конфіскації майна як виду покарання (а.с. 15-24).

Також, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.09.2020 у справі № 991/7686/20 задоволено клопотання детектива та накладено арешт на майно ОСОБА_2 із забороною відчуження, розпорядження та користування, а саме на автомобіль марки «Tesla Model 3», державний номерний знак НОМЕР_5 , номер кузова (VIN код) НОМЕР_6 . Метою арешту є конфіскації майна як виду покарання (а.с. 25-33).

Дані про скасування зазначених ухвал відсутні.

Зі змісту оскаржуваної ухвали від 14.09.2020 вбачається, що розгляд клопотання про арешт майна, проводився без участі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а зі змісту ухвали від 17.09.2020 вбачається, що під час розгляду клопотання про арешт майна була відсутня ОСОБА_1 . Вказане відповідає положенням ч. 2 ст. 172 КПК України, яка передбачає можливість розгляду клопотання про арешт майна без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення арешту майна.

Зазначене вище дає підстави для розгляду клопотання про скасування арешту майна.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею. Таким чином, при дослідженні доказів та доводів сторін, слідча суддя встановлює відсутність підстав для можливого подальшого застосування арешту, а також підстави для необґрунтованості накладеного арешту.

Ухвала про арешт майна може бути оскаржена в апеляційному порядку підозрюваним, обвинуваченим, їх захисником або володільцем майна, які були присутні при розгляді питання про арешт майна, або із клопотанням про скасування арешту майна мають право звернутися ці ж учасники кримінального провадження, якщо вони не були присутні при розгляді питання про арешт майна.

Слідча суддя встановлює підстави для скасування арешту, які виникли станом на момент розгляду клопотання, що є відмінністю від перегляду судом вищої інстанції. В апеляційній скарзі зазначається, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення (п. 4 ч. 2 ст. 396 КПК України). Отже, слідча суддя не оцінює ухвалу про накладення арешту на майно на предмет її законності в момент накладення арешту.

Як вбачається, ОСОБА_1 звернулась із клопотанням у зв`язку із необґрунтованістю накладеного арешту, що обумовлює межі дослідження і оцінки обставин справи слідчим суддею в межах розгляду клопотання про скасування арешту майна у цьому провадженні.

Обґрунтованість накладення арешту обумовлюється наявністю, в тому числі, підстав для накладення арешту, співвідношенням майна, на яке накладено арешт, з заявленою у клопотанні метою, обґрунтованістю належності майна певній особі, належним мотивуванням застосованого заходу забезпечення кримінального провадження в ухвалі слідчого судді про накладенні арешту, розумністю і співмірністю арешту.

З ухвал про арешт вбачається, що слідчою суддею було надано повну та вичерпну оцінку встановленим досудовим розслідуванням обставинам справи.

Санкція ч. 4 ст. 368 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_2 передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Санкція ч. 4 ст. 369 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

Оскільки ч. 4 ст. 368 КК України передбачає конфіскацію майна як додаткову безальтернативну санкцію, то застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна, є обґрунтованим.

За змістом ч. 1, 3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Режим спільної сумісної власності, на відміну від режиму спільної часткової власності, не передбачає виділ часток кожного власника в натурі, що унеможливлює ідентифікацію конкретних часток підозрюваного та його дружини у спільному майні, а також розмір таких часток, які можуть бути не однаковими, через що обтяження майна підозрюваного в цілому є єдиним можливим та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження з метою можливої конфіскації майна у випадку призначення такого виду покарання.

Оскільки частки подружжя у праві спільної сумісної власності на момент розгляду клопотань про арешт майна (14 та 17 вересня 2020 року) не були визначені, слідча суддя була позбавлена можливості їх визначати поза межами цивільного позовного провадження. Відомостей щодо укладання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 16.06.2020 договору про поділ майна подружжя слідчій судді надано не було, як і даних про перереєстрацію транспортних засобів на ОСОБА_1 .

Разом з тим, до клопотання про скасування про арешт майна ОСОБА_1 долучила договір про поділ майна подружжя від 16.06.2020 (а.с. 10-11) та рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22.03.2021, ухваленого за результатами розгляду позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю (а.с. 12-14).

Відповідно до зазначеного п. 2, 3 Договору, за час перебування в зареєстрованому шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (Сторони) набуто в спільну сумісну власність, серед іншого, таке рухоме майно:

-автомобіль марки «BMW», моделі «Х6», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 ;

-автомобіль марки «TOYOTA», моделі «4 RUNNER», державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 ;

-автомобіль марки «Tesla», моделі «Model 3», державний номерний знак НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 .

Також зазначеними особами набуті в спільну сумісну власність грошові кошти у розмірі 3 мільйони гривень, які фактично знаходяться у ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 4 Договору, за домовленістю Сторін в день підписання сторонами Договору, в особисту приватну власність ОСОБА_1 переходить, серед іншого, автомобіль марки TOYOTA, моделі «4 RUNNER», державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , зареєстрований на ОСОБА_2 .

Згідно з умовами 4.1 вказаного договору, ОСОБА_2 узяв на себе зобов`язання до 01.09.2020 передати ОСОБА_1 частину грошових коштів у розмірі 1 500 000 грн - частину суми грошових коштів у розмірі 3 000 000 грн.Відповідно до п. 4.3 вказаного договору, якщо ОСОБА_2 до 01.09.2020 не будуть виконані вимоги п. 4.1 договору, в особисту приватну власність ОСОБА_1 переходить рухоме майно, а саме автомобілі марки «BMW», моделі «Х6», та автомобіля марки «Tesla» моделі «Model 3», зареєстровані на ОСОБА_2 .

З рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22.03.2021 вбачається, що позовна заява ОСОБА_1 надійшла до суду 24.11.2020 та подана у зв`язку із невиконанням ОСОБА_2 умов договору про поділ майна подружжя від 14.06.2020 в частині передачі останнім грошових коштів, тому відповідно положень п. 4.3 та п. 4 Договору в особисту приватну власність ОСОБА_1 перейшли, серед іншого, автомобілі марки «BMW», моделі «Х6», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ; марки TOYOTA, моделі «4 RUNNER», державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 ; марки «Tesla» моделі «Model 3», державний номерний знак НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 .

ОСОБА_2 у судове засідання до Шевченківського районного суду м. Києва не з`явився, надіслав заяву про визнання позову, заявлених вимог, які просив задовольнити за його відсутності (а.с. 12).

В результаті судового розгляду позовну заяву ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, визнано її особистою приватною власністю, серед іншого, зазначені вище автомобілі.

Тобто, у зв`язку із відсутністю спірних правовідносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вказаним судовим рішенням лише констатовано наслідки підписання останніми договору про поділу майна подружжя.

У рішенні суду від 22.03.2021 (а.с. 12-14) лише констатовано набуття позивачем в особисту приватну власність автомобілів, що стало підставою для задоволення позову. Дані про спір із ОСОБА_2 , порушення ним, невизнання чи оспорювання прав, свобод чи законних інтересів ОСОБА_1 не встановлено. Окрім цього, висновки зазначеного рішення не можуть бути враховані, оскільки за змістом ст. 90 КПК України не мають преюдиційного значення під час розгляду даної справи.

Також з огляду на посилання адвоката Ушакової Т.Є. у судовому засіданні на дані документи (договір та судове рішення) як на підставу виникнення у ОСОБА_1 права власності на автомобілі про скасування яких подане клопотання, слідча суддя вважає зазначити, що саме Цивільним кодексом України врегульовано юридичний механізм набуття права власності, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти. При цьому саме суд при встановленні цього повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб, позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному законом. Судове рішення від 22.03.2021 із усіх норм матеріального права містить посилання лише на положення ст. 69 СК України, яке регламентує право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Разом з тим за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності. Позивачем у позові про визнання майна особистою приватною власністю визначено, що ОСОБА_1 вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову.

Крім того, відповідно до частини першої статті 328, частини четвертої статті 334 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Із наданих слідчій судді документів вбачається виникнення у ОСОБА_1 права на перереєстрацію права власності на автомобіль TOYOTA, моделі «4 RUNNER» - 16.06.2020, на автомобілі марки «BMW», моделі «Х6» та марки «Tesla» моделі «Model 3» - 01.09.2020.

Перереєстрацію транспортних засобів здійснюють територіальні органи з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) відповідно до «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого Постановою КМУ №1388 від 07.09.1998.

Перереєстрація транспортних засобів на одного з подружжя проводиться на підставі їх спільної заяви, свідоцтва про реєстрацію і засвідчених у встановленому порядку копії свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя. Підставою для перереєстрації транспортного засобу є також свідоцтво про реєстрацію та копії договору про поділ спільного майна подружжя, свідоцтва про право на спадщину або рішення суду про визнання недійсними договору купівлі-продажу, міни, дарування, що засвідчені в установленому порядку (п. 35 Порядку).

Підставою для перереєстрації транспортного засобу також є рішення суду (п. 8 Порядку).

Згідно з п. 15 Порядку, під час проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортні засоби (крім випадків реєстрації нових транспортних засобів, перереєстрації транспортних засобів у зв`язку зі зміною найменування та адреси юридичних осіб, прізвища, імені чи по батькові, місця проживання фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, вибракування їх загалом) підлягають огляду фахівцями експертної служби МВС з метою звірення ідентифікаційних номерів їхніх складових частин з номерами, зазначеними в документах, поданих власником для реєстрації. За результатами огляду в документах, які подаються для державної реєстрації, робиться відповідна відмітка або складається акт огляду. Відповідно до п. 23 Порядку, забороняється експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, які відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені.

Наданий у судовому засіданні адвокатом Ушаковою Т.Є. лист ТСЦ МВС №8041 - №31/26375 від 20.10.2020 (а.с. 100-101) містить роз`яснення ОСОБА_1 щодо переліку документів, необхідних для перереєстрації транспортних засобів, зареєстрованих за ОСОБА_2 на підставі договору про поділ майна подружжя, що узгоджується із наведеною слідчою суддею правовою позицією.

Отже, твердження адвоката про те, що автомобілі є особистою власністю ОСОБА_1 як підставу скавання арешту майна, накладеного ухвалами Вищого антикорупційного суду від 14.09.2020 та від 17.09.2020 у кримінальному провадженні № 42020000000001458 від 06.08.2020 не грунтується на законі.

Сам по собі договір про поділ майна подружжя від 16.06.2020, укладений у простій письмовій формі, без подальшого реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу не свідчить про перехід права власності до ОСОБА_1 .

Факти укладення договору про поділ майна подружжя від 16.06.2020 та винесення рішення Шевченківським районним судом м. Києва від 22.03.2021 не впливають на обґрунтованість арештів, оскільки такий перехід не був оформлений у встановленому законом порядку.

Окрім цього, відповідно до наданих детективом реєстраційних даних транспортних засобів вбачається, що саме за ОСОБА_2 станом на час розгляду клопотання про скасування арешту майна на праві власності зареєстровані автомобілі марки «BMW», моделі «Х6», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова (VIN-код) НОМЕР_2 ; марки TOYOTA, моделі «4 RUNNER», державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузова (VIN-код) НОМЕР_4 ; марки «Tesla» моделі «Model 3», державний номерний знак НОМЕР_5 , номер кузова (VIN код) НОМЕР_6 (а.с.102-110).

Зі змісту ухвали від 17.09.2020 вбачається, що сторона захисту наполягала на наданні ОСОБА_2 можливості користуватись автомобілем «Tesla Model 3» для потреб сім`ї, жодним чином не повідомивши про наявність договору від 16.06.2020 про поділ такого майна чи наявність спору щодо нього, що виключало будь яку можливість слідчої судді під час накладення арешту передбачити, що транспортні засоби не є приватною особистою власністю підозрюваного, а є чи можуть стати особистою приватною власністю ОСОБА_1 , а тому відповідні аргументи ОСОБА_1 , які викладені у клопотанні, не можуть бути взяті слідчою суддею до уваги. Вирішення спорів подружжя, поділ, виділ їх часток у спільному майні в ході розгляду клоптань про арешт майна виходить за межі законодавчо визначеної компетенції слідчих суддів.

У сукупності викладеного, слідча суддя дійшла висновку, що ухвали слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 14.09.2020 у справі № 991/7653/20 та від 17.09.2020 у справі № 991/7686/20, якими накладено арешт на автомобілі, містять обґрунтування накладення арешту, слідчим суддею досліджено було всі наявні докази, повно і всебічно з`ясовано обставини у даному судовому засіданні, а тому підстав для її скасування з зазначеного приводу не має.

Арешт майна дійсно є втручанням у право власності. Так, відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При цьому, слідча суддя вважає, що на даний час таке втручання визнається слідчою суддею пропорційним втручанням у права людини та необхідним у демократичному суспільстві у зазначеному випадку, оскільки забезпечується виконання завдання арешту майна, а саме - запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження і таке втручання здійснене в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

На підставі наведеного, слідча суддя дійшла висновку, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 у клопотанні та її представник, надані ними докази, є не є достатніми для висновку про необґрунтованість накладеного арешту, тому клопотання про скасування арешту майна задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 26, 170, 174, 309 КПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного ухвалами Вищого антикорупційного суду від 14.09.2020 та від 17.09.2020 у кримінальному провадженні № 42020000000001458 від 06.08.2020, - відмовити.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Слідча суддя О.Я. Саландяк