- Presiding judge (HACC) : Shyroka K.Yu.
- Secretary : Sevriuk K.A.
- Lawyer : Odynets I.V.
Справа № 991/3860/21
Провадження 1-кс/991/3921/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2021 року м.Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Широка Катерина Юріївна,
за участю секретаря судового засідання Севрюк К. А.,
адвоката Одинець І.В. діє в інтересах ОСОБА_1 ( власника майна)
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Одинець Ірини Валеріївни , що діє в інтересах власника майна ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24.03.2017 за ч.2 ст.364, ч.5 ст.191, ч.2 ст. 232-1, ч.3 ст.209 КК України
ВСТАНОВИЛА:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката Одинець Ірини Валеріївни (скаржника), що діє в інтересах власника майна ОСОБА_1 (на підставі ордера серія КС 645447) про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24.03.2017 року на майно, а саме, ноутбук Lenovo ThinkPad s/n PF-00MLA5 серійний номер PF-00HLA514102 що належить йому на праві власності .
Адвокат зазначила, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 52017000000000209 від 24.03.2017 за ч.2 ст.364, ч.5 ст.191, ч.2 ст. 232-1, ч.3 ст.209КК України. В рамках цього провадження в приміщеннях ,яким користується Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) 14.02.2019 було проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12.02.2019. Під час проведення обшуку у ОСОБА_1 , який на той час був працівником НКРЕКП - директором Департаменту із регулювання відносин у сфері енергетики, було вилучено його особисті речі, а саме ноутбук Lenovo ThinkPad s/n PF-00MLA5 серійний номер PF-00HLA514102 із його особистої сумки, яка знаходилась на його робочому столі. Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва Вишняка М.В. 19.02.2019 на цей ноутбук було накладено арешт.
Адвокат вважає, що арешт на зазначене майно має бути скасовано з наступних підстав:
-Відсутність у ОСОБА_1 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні;
-Відсутність доказів того, що арештоване майно є речовим доказом у розумінні статті 98 КПК України та має значення для кримінального провадження;
-Відпала потреба у подальшому застосуванні арешту, оскільки з часу накладення арешту минуло понад 2 року 3 місяці та кримінальне провадження неодноразово органом досудового розслідування закривалось;
-Через неповернення майна його володілець необрунтовано позбавлений можливості користуватися своєю власністю протягом значного періоду часу.
Доводи сторін
У судовому засіданні заявник підтримала своє клопотання з підстав, зазначених у ньому. Додатково пояснила, що у кримінальному провадженні ОСОБА_1 не перебував та не перебуває у статусі підозрюваного, тому не має жодного відношення до цього провадження та відповідно до статусу у справі позбавлений правом користуватися своїми особистими речами. Вилучений під час обшуку ноутбук не відповідає статусу речових доказів, так як жодного разу органом досудового розслідування не було зазначено, що в даному ноутбуці знайдена інформація, яка б стосувалась кримінального провадження . Крім того під час огляду ноутбуку, здійсненого під час обшуку, не було знайдено жодних слідів того, що на ньому здійснювалось розроблення ОРЦ , розрахунок норми прибутку та інші документи про які прямо зазначено в ухвалі суду про надання дозволу на обшук. Звернула увагу на те що враховуючи проміжок часу з якого було накладено арешт, у разі виявлення детективами доказів чи інформації, яка б встановлювала чи спростовувала обставини вчинення злочину, мали достатньо часу для того, щоб здійснити копіювання інформації, як міститься в ноутбуці, оскільки саме інформація, а не сам ноутбук, може бути речовим доказом у кримінальному провадженні. Адвокат також посилається на практику Європейського суду з прав людини щодо втручання держави на мирне володіння майном. Також зазначила, що кримінальне провадження неодноразово закривалось органом досудового розслідування , тому в арешті цього майна відпала потреба.
Прокурор САП в судове засідання не з`явився, надав письмові заперечення, просив відмовити у задоволенні клопотання. У запереченнях зазначив, що детективами НАБУ проводиться досудове розслідування у кримінальному провадження № 52017000000000209 від 24.03.2017. Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду Вишняка М.В. було накладено арешт на майно ОСОБА_1 . Прокурором п`ятого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури 20.05.2021 винесено постанову про закриття кримінального провадження стосовно підозрюваних. Клопотання адвоката просив також розглянути без його участі.
Неявка прокурора в судове засідання, відповідно до вимог статті 174 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.
Слідча суддя проаналізувала клопотання заявника, її доводи у судовому засіданні та доводи прокурора, зазначені у письмових запереченнях.
Як вбачається із наданих до суду матеріалів (зокрема, копій судових рішень, постанови прокурора про закриття кримінального провадження, повідомлення про підозру ОСОБА_3 , постанови про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24.03.2017 від 05 травня 2021 року ) досудове розслідування у кримінальному провадженні№52017000000000209 від 24.03.2017 здійснюється Національним антикорупційним бюро України.
З наданих матеріалів можливо встановити, що у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24.03.2017 року було накладено арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, а саме на ноутбук Lenovo ThinkPad s/n PF-00MLA5, що належить ОСОБА_1 із забороною користування та розпорядження.
Під час розгляду клопотань детектива про накладення арешту, заявник не був присутній у судовому засіданні (на це вказує перелік осіб, що брали участь у судових засіданнях у Солом`янському районному суді м. Києва 19 лютого 2019 та12 серпня 2019 року у Київському апеляційному суді ).
Мотивація суду
Із клопотанням про скасування арешту майна може звернутися підозрюваний, обвинувачений, їхній захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна (стаття 174 КПК України). Таким чином, слідча суддя має встановити процесуальний статус заявника та, відповідно, встановити, чи може він звертатися із таким клопотанням про скасування арешту майна та у якому обсязі.
У цьому випадку, заявник зазначає про володіння ОСОБА_1 майном, арешт якого просить скасувати. Він також не був присутній при розгляді питання про арешт майна.
Надані докази у матеріалах клопотання та доводи сторін вказують на те, ОСОБА_1 , є володільцем майна, яке було арештовано на підставі ухвали слідчого судді. Адвокат Одинець І.В. є представником ОСОБА_1 . Слідча суддя також звертає увагу на практику Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року (справа № 202/1452/18, провадження № 14-559цс18), де у рішенні зазначено, що особа, яка вважає, що накладений арешт на майно порушує її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту. Дійсно, особа, яка вважає, що накладений арешт на майно порушує її право власності, може звернутися до суду із клопотанням про скасування арешту. Таким чином, слідча суддя доходить висновку, що заявник є особою, яка уповноважена звертатися із клопотанням про скасування арешту майна. Далі слідча суддя розглядає клопотання по суті.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (абзац 2 частини 1 статті 174 КПК України).
Таким чином, при дослідженні доказів та доводів сторін, слідча суддя встановлює відсутність підстав для можливого подальшого застосування арешту, а також підстави для необґрунтованості накладеного арешту.
Разом з тим, перевірка ухвали, якою було накладено арешт на майно (ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва Вишняка М.В. 19.02.2019) не проводиться. Слідча суддя не уповноважена на такий розгляд. Що потрібно встановити так це підстави для скасування арешту, які виникли станом на момент розгляду клопотання, що є відмінністю від перегляду судом вищої інстанції, оскільки слідча суддя не оцінює ухвали про накладення арешту на майно на предмет їх законності та обґрунтованості в момент накладення арешту. Оскарження рішення суду вищої інстанції та скасування арешту в порядку статті 174 КПК України мають різні процесуальні ролі, про що також зазначає і заявник у клопотанні.
Заявник стверджує, що арештоване майно не підпадає під жоден із критеріїв речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України. Крім цього, у доводах заявник посилається на те що під час огляду ноутбуку, здійсненого під час обшуку не було знайдено жодних слідів того, що на ньому здійснювалось розроблення ОРЦ , розрахунок норми прибутку та інші документи про які прямо зазначено в ухвалі суду про надання дозволу на обшук. Звернула увагу на те що враховуючи проміжок часу з якого було накладено арешт, у разі виявлення детективами доказів чи інформації, яка б встановлювала чи спростовувала обставини вчинення злочину, мали достатньо часу для того, щоб здійснити копіювання інформації, як міститься в ноутбуці, оскільки саме інформація, а не сам ноутбук, може бути речовим доказом у кримінальному провадженні . Вона також вказує на те, що ОСОБА_1 не має відношення до кримінального провадження. Також, вона зазначає, що арешт може накладатися щодо майна, яке є доказом злочину. Прокурор у запереченнях вказує на те, що арештовані речі мають тісний зв`язок з основною частиною досудового розслідування, що триває та відповідно до постанови детектива є речовим доказом у кримінальному провадженні.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України). Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (ч. 3 ст. 170 КПК України). Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України). Арешт майна також може бути накладено на майно за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження (п. 6 ч. 2 ст. 170 КПК України). Арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. (ч. 10 ст. 170 КПК України.)
Щодо вирішення питання про обґрунтованість арешту слід також звернутися до практики Європейського суду з прав людини та положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до положень статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Також, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності (стаття 41 Конституції України).
Слідча суддя зазначає, що обшук було проведено у 2019 році, арешт накладено також у 2019 році, і що протягом цього часу власник майна ОСОБА_1 не міг розпоряджатися чи користуватися цим майном. Також, слідча суддя зазначає, що сам факт проведення обшуку був виправданим.
Слідча суддя критично оцінює доводи адвоката стосовно того, що оскільки у ОСОБА_1 відсутній статус підозрюваного у кримінальному провадження, арешт було накладено необґрунтовано. Адвокат зазначає про це безпідставно. При накладенні арешту суд, зокрема, зазначив, що кримінальне провадження стосується можливого використання посадовими особами НКРЕКП свого службового становища всупереч інтересам служби при прийнятті Постанови № 289 від 03.03.2016 , якою затверджено Порядок формування прогнозованої оптової ринкової електричної енергії, прийнятої в інтересах компаній, що входять до групи ДТЕК, завдали істотної шкоди охоронюваним законом прав та інтересам юридичних осіб та державним інтересам у вигляді надмірно сплачених коштів за придбану електроенергію, що спричинило тяжкі наслідки. Таким чином, станом на зараз, накладення арешту на майно виглядає обґрунтованим лише у випадку, якщо це майно визнане речовим доказом.
З матеріалів клопотання встановлено, що своєю постановою старший детектив Національного антикорупційного бюро України Романюк М.О. від 15.02.2019 року, визнав ноутбук Lenovo ThinkPad s/n PF-00MLA5 , який належить ОСОБА_1 речовим доказом у кримінальному провадженні № №52017000000000209 від 24.03.2017 року у зв`язку із відповідністю його ознакам ст. 98 КПК України та можливістю використання, як доказу факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Будь-яке втручання у право власності повинне бути законним, наприклад, на підставі ухвали суду. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тримання майна у кримінальному провадженні в якості речового доказу (арешт майна) може бути необхідним для належного здійснення правосуддя, що є законною метою в «загальних інтересах» суспільства (наприклад, Рішення у справі East West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року, заява № 19336, параграф 188). Разом з тим, має бути розумне співвідношення між засобами та метою, що досягається - так званий «справедливий баланс» між інтересом суспільства та вимогами щодо захисту фундаментальних прав особи (серед інших, Рішення у справі Edwards проти Мальти від 24.10.2006 року, заява № 17647/04, параграф 69). Тому, навіть сам факт тривалого тримання майна в якості речового доказу, у випадку якщо таке тримання є безпідставним, може бути порушенням статті 1 Протоколу 1 Конвенції.
Втім, прокурором не надано слідчій судді доказів існування сукупності підстав вважати, що майно, на яке було накладено арешт, є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набутого злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отриманим за рахунок доходів від вчиненого злочину. Прокурор лише зазначає про наявність тісного зв`язку з основною частиною досудового розслідування та відповідності його речовим доказам. З доводів сторони обвинувачення не вбачається, що утримання цього майна, особливо з урахуванням того, що вилучення цього майна відбулося 2 роки 3 місяці назад ( орган досудового розслідування з об`єктивних підстав мав час для проведення всіх необхідних слідчих(розшукових) та процесуальних дій спрямованих на дослідження вмісту вилучених носіїв інформації, проведення комп`ютерної експертизи ноутбука, який належить ОСОБА_1 , що було однією з підстав для накладення арешту ) є пропорційним заходом у співвідношенні до захисту права власності особи. При цьому слідча суддя приймає до уваги аргумент заявника стосовно того, що постановами прокурора кримінальне провадження неодноразово було закрито щодо підозрюваних , що може свідчити про втрачену зацікавленість органу досудового розслідування у вилученому майні.
Таким чином, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження як речового доказу.
Підсумовуючи, слідча суддя погоджується з доводами адвоката та не вбачає законної підстави утримувати майно ОСОБА_1 у сторони обвинувачення станом на момент розгляду клопотання.
Враховуючи вищезазначене, слідча суддя приходить до висновку про задоволення клопотання адвоката про скасування арешту майна.
Керуючись статтями 174, 372, 376 КПК України, слідча суддя
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання адвоката Одинець І.В. що діє в інтересах ОСОБА_1 ( власника майна) на підставі ордеру, про скасування арешту майна із забороною розпорядження та користування накладеного з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні №№ 52017000000000209 від 24.03.2017 року на ноутбук Lenovo ThinkPad s/n PF-00MLA5 серійний номер PF-00HLA514102 - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва 19.02.2019 року (справа 760\4775|19) на ноутбук Lenovo ThinkPad s/n PF-00MLA5 серійний номер PF-00HLA514102 який було вилучено під час обшуку службового кабінету ОСОБА_1 , що розташований в приміщенні НКРЕКП та належить ОСОБА_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідча суддя Широка К. Ю.