- Presiding judge (HACC): Moisak S.M.
- Secretary : Puzyria V.R.
- Lawyer : Kitsul S.Yu., Yanenka O.L., Chychotky V.V.
- Prosecutor : Vasylenkov B.M.
Справа № 991/4106/21
Провадження 1-кс/991/4169/21
У Х В А Л А
Іменем України
17 червня 2021 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М.
за участю:
секретаря судового засідання Пузиря В.Р.,
прокурора Василенкова Б.М.,
підозрюваного ОСОБА_1 ,
захисників Кіцул С.Ю., Лук`яненко О.Л., Чичотки В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду
клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Василенкова Б.М. про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364-1, ч.ч. 1, 2 ст. 366 КК України
В С Т А Н О В И В:
До Вищого антикорупційного суду надійшло відповідне клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 згідно ч. 5 ст. 194 КПК України, у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017.
Відповідно до матеріалів клопотання, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040000000531 від 06.03.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364-1, ч.ч. 1, 2 ст. 366 КК України.
За версією органу досудового розслідування, ряд службових осіб ПАТ «КБ «Приватбанк», в тому числі і Перший заступник Голови Правління - Керівник Бізнесу крупних і VIP-клієнтів Банку ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою групою осіб між собою та з невстановленими посадовими особами Національного банку України, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16.12.2016, усвідомлюючи, що ПАТ «КБ «Приватбанк» у найближчий час буде визнаний неплатоспроможним та перейде під контроль держави, розуміючи, що у зв`язку з вказаними діями вони втратять контроль над грошовими коштами Банку, переслідуючи корисливу мету, підготували та вирішили реалізувати злочинний план розтрати грошових коштів Банку в особливо великому розмірі, а саме на підставі рішень Кредитного Комітету від 15.01.2014 та 16.12.2016, які не відповідали вимогам «Положення про кредитні комітети», в системі «Приватбанк», протиправно нарахували і виплатили 16.12.2016 необґрунтовану додаткову винагороду - індексовану комісію, на користь пов`язаної з банком юридичної особи ПрАТ «СК «Інгосстрах» у сумі 136 892 225, 41 гривень, використовуючи для цього, як привід, наявне в державі зростання курсу гривні до долару США.
22.02.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.02.2021, ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у розмірі 23 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становило 52 210 000 гривень.
В результаті внесення застави, 25.02.2021 ОСОБА_1 звільнено з-під варти, через що до нього застосовано запобіжний захід у виді застави із покладенням низки обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;
2) не відлучатися із Дніпропетровської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з підозрюваними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;
5) здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що мають право на виїзд з України та в`їзд до України;
6) носити електронний засіб контролю.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.04.2021 строк дії вищезазначених обов`язків, за виключенням обов`язку носити електронний засіб контролю було продовжено та строк їх дії визначений до 21.06.2021 включно.
Разом з цим, постановою Генерального прокурора Венедіктової І.В. від 19.04.2021 строк досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні продовжено до семи місяців, тобто до 22.09.2021.
Також у клопотанні прокурор зазначає, що закінчити досудове розслідування до дня закінчення строку дії процесуальних обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 , не представляється можливим через необхідність у проведенні ряду слідчих (розшукових) та процесуальних дій, а саме: провести огляди документів та додаткові огляди документів щодо руху коштів по банківським рахункам, інформація про які вилучена в ході досудового розслідування; отримати висновок експертизи предметом дослідження якого є низка документів та після його отримання призначити та провести дві почеркознавчі експертизи; отримати висновки п`яти комп`ютерно-технічних експертиз комп`ютерної техніки, мобільних телефонів, планшетів, вилучених під час досудового розслідування; провести тимчасовий доступ до інформації щодо подальшого руху грошових коштів, які були перераховані у вигляді винагороди внаслідок індексації до ТОВ «СК «Інгострах»; допитати у якості свідків ряд осіб, що можуть володіти відомостями з приводу предмету доказування у даному провадженні; провести тимчасові доступи до інформації, що перебуває у володінні Національного банку України; отримати відповіді на запити про надання міжнародної правової допомоги від компетентних органів іноземних держав та у разі необхідності повторно звернутися з відповідними запитами про надання міжнародної правової допомоги, провести інші дії, необхідність у яких виникне під час досудового розслідування.
Посилаючись на наведені вище обставини, а також на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати, а саме: ризик можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду; ризик знищення, приховування або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризик можливого незаконного впливу на свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, а також ризик можливого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, прокурор просить продовжити строк дії покладених раніше на ОСОБА_1 обов`язків на два місяці.
Прокурор Василенков Б.М. у судовому засіданні клопотання підтримав та пояснив, що повідомлена ОСОБА_1 підозра є повністю обґрунтованою та підтверджується доданими до клопотання матеріалами провадження. Разом з цим, раніше встановлені слідчими суддями ризики дотепер не зникли та продовжують існувати. Обґрунтування наявності ризиків надав аналогічні тексту поданого клопотанню. За наведених обставин, через продовження існування ризиків та обґрунтованість підозри просив продовжити строк дії покладених на підозрюваного обов`язків на максимально допустимий термін, а саме на два місяці.
Захисник Лук`яненко О.Л. у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання з тим підстав, що стороною обвинувачення жодним чином не доводиться та не обґрунтовується продовження існування зазначених у клопотанні ризиків. Так, ризик переховування, який ґрунтується на статках підозрюваного є безпідставним. По-перше, ОСОБА_1 за час досудового розслідування не вчинено ніяких дій щодо переховування; по-друге, на теперішній час усе рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 арештоване, а отже він позбавлений можливості розпоряджатися таким майном та не зможе використати грошові кошти від продажу свого майна для переховування. Ризику впливу на свідків не існує через відсутність з боку сторони обвинувачення будь-яких подібних встановлених фактів, вказані прокурором підстави є лише його припущенням. Також не існує і ризику знищення чи приховування доказів, оскільки ОСОБА_1 з 2016 року не є співробітником банку та не має ніякого впливу, як на його працівників, так і не має доступу до банківської документації. Водночас захисник зазначив, що прохання продовження обов`язку не відлучатися ОСОБА_1 за межі Дніпропетровської області є занадто обтяжливим для останнього з огляду на стан його здоров`я та необхідність отримання медичної допомоги у інших регіонах країни, так і з огляду на ті обставини, що стороною обвинувачення не проводиться жодних дій за участю клієнта. У сукупності викладеного просив відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення.
Захисники Кіцул С.М. та Чичотка В.В. підтримали позицію колеги - адвоката Лук`яненка О.Л. та просили відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку дії обов`язків.
Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначив, що не вважає себе винним у скоєнні інкримінуємого його злочину, свою невинуватість буде доводити у суді. Прокурором у судовому засіданні не доведено жодного ризику, а лише вказано на його особисті міркування. Підозрюваний здав до державного органу паспорти для виїзду за кордон, його майно арештоване, він офіційно працевлаштований на території України, а отже ризику переховування ніякого не має. Через покладені обов`язки працює дистанційно. За наведеного просив відмовити у задоволенні клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовуються з метою досягнення його дієвості, є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Отже, при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_1 , слідчий суддя має врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо обґрунтованості підозри
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри щодо можливого вчинення ОСОБА_1 інкримінуємого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, що підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: (1) договорами № С3/198 від 29.12.2005 та № 238217 від 11.01.2014 (з додатковими угодами) про розміщення страховою компанією «Інгострах» грошових коштів на депозитних рахунках ПАТ «КБ «Приватбанк». Умови відповідних договорів не передбачали нарахування додаткової винагороди у зв`язку з ростом курсу гривні до долару США; (2) додатковими угодами до вищевказаних договорів від 02.12.2016 та 16.12.2016, якими визначалася сума індексації одноразової винагороди, яку банк мав сплатити клієнту за користування коштами. Від імені банку вказані додаткові угоди підписувалися ОСОБА_1 ; (3) меморіальними ордерами №№ 10, 1, 11 від 16.12.2016 про виплату ПАТ «КБ «Приватбанк» на користь ПрАТ «СК «Інгострах» грошових коштів у загальній сумі 136 892 225, 41 гривень, як виплату індексації по вказаним вище договорам; (4) висновком «Про результати службового розслідування за фактами активних операцій, проведених ПАТ «КБ «Приватбанк» 16.12.2016 на значні суми, що викликають сумніви в їх правомірності» від 10.03.2017, яким встановлено штучний характер нарахування коштів за депозитними договорами від 2005 та 2014 років та нарахування таких коштів за рахунок витрат банку; (5) висновком економічної експертизи від 28.09.2020, яким документально підтверджується перерахування банком на рахунки ПрАТ «СК «Інгосстрах» грошових коштів в загальній сумі 136 892 225, 41 гривень за депозитними договорами; (6) висновком судово-економічної експертизи від 13.02.2021, яким встановлено розмір матеріальних збитків, спричинених АТ КБ «Приватбанк» внаслідок здійснення 16.12.2016 виплат грошових коштів на користь страхової компанії «Інгострах» в якості індексації, на суму 136 892 225, 41 гривень та іншими матеріалами провадження в своїй сукупності.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікацій дій ОСОБА_1 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Так, попередніми ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду була встановлена наявність існування ризику можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, який на твердження прокурора дотепер продовжує мати місце. Ознайомившись з клопотанням та вислухавши доводи прокурора, слідчий суддя погоджується з твердження сторони обвинувачення про продовження існування зазначеного ризику виходячи з того, що інкримінований ОСОБА_1 злочин є особливо тяжким кримінальними правопорушеннями, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна, що поряд з віднесенням його до корупційних злочинів, позбавляє суд можливості звільнення винної особи від кримінальної відповідальності чи звільнення її від відбування покарання з випробуванням. За таких обставин, у разі доведення вини ОСОБА_1 , до останнього буде застосована виключно реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання слідчого судді, сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного вчинити дії з метою переховування від органів досудового розслідування чи суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Поряд з наведеним, при оцінці ризику переховування слідчим суддею береться до уваги і майновий стан підозрюваного, що підтверджується наданими стороною обвинувачення документами: відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно до якого ОСОБА_1 на праві власності належить 9 об`єктів житлової нерухомості та 20 земельних ділянок. Разом з цим, відповідно до карток реєстрації транспортних засобів, ОСОБА_1 є власником 8 автомобілів та 5 причепів. Крім того, відповідно до протоколу допиту ОСОБА_1 у якості свідка від 20.11.2017, останній на протязі тривалого часу проживав за кодоном, а саме у Австрії, що може вказувати на наявність у нього нерухомого майна у власності і за кордоном. На переконання суду володіння на праві власності наведеним майном вказує на заможній стан сім`ї підозрюваного, а отже і на можливість у останнього, у разі прийняття рішення щодо необхідності ухилення від можливої кримінальної відповідальності, значний час перебувати в умовах розшуку та переховуватися, в тому числі і за кордоном. Кожна окремо з цих підстав не є вирішальною при оцінці ризику переховування, однак у своїй сукупності, слідчий суддя вважає, що зазначений ризик продовжує мати місце і дотепер, хоча він і дещо зменшився порівняно із початковими етапами досудового розслідування, коли ОСОБА_1 було повідомлено про підозру та до останнього було застосовано запобіжний захід.
В оцінці ризику можливого незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні слідчим суддею береться до уваги ті обставини, що більшість свідків є колишніми або теперішніми працівниками АТ «Приватбанк», а тому враховуючи, що ОСОБА_1 на протязі тривалого часу - з 1992 по 2016 роки, працював у даній банківській установі, в тому числі і на керівних посадах, він мав реальну можливість здобути власний авторитет та товариські відносини з відповідними особами, що не виключає можливості використання ним відповідних зв`язків для спонукання свідків щодо зміни власних свідчень, відмови від надання свідчень в майбутньому або викривлення встановлених подій злочину.
Також при оцінці ризику можливого впливу на свідків, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
З огляду на викладене та беручи до уваги, що досудове розслідування триває, а неможливість його завершення пов`язана, в тому числі, і з необхідністю допиту ряду свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків продовжує існувати.
Також слідчий суддя бере до уваги той факт, що дане кримінальне правопорушення було скоєно групою осіб за попередньою їх змовою, а отже факт можливого впливу ОСОБА_1 на інших підозрюваних у даному провадження, щодо узгодження між ними власних свідчень є досить ймовірним та буде направлений на спотворення встановлених стороною обвинувачення обставин скоєння злочину задля уникнення можливої кримінальної відповідальності, а тому суд приходить до висновку, що даний ризик також продовжує існувати.
З приводу перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином слідчим суддею береться до уваги встановлений у судовому засіданні вплив підозрюваного ОСОБА_1 на посадових осіб ПрАТ «СК «Інгосстрах» та виплата у лютому 2021 року вказаним суб`єктом господарювання на користь АТ «Приватбанк» грошових коштів у повній сумі, що була сплачена банком на користь ПрАТ «СК «Інгосстрах», як виплата індексації по депозитним договорам. На переконання суду, зворотне перерахування коштів після спливу значного часу є лише намаганням причетних до злочину осіб штучно створити відсутність елементів складу даного кримінального правопорушення. Крім того, на підтвердження існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, слідчим суддею береться до уваги відчуження ОСОБА_1 , після його затримання за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, належних йому корпоративних прав у ряді суб`єктів господарювання на користь наближених до нього осіб. Відповідні дії судом розцінюються, як намагання підозрюваного унеможливити застосування норм конфіскації майна до належної йому власності, у разі визнання останнього винним в інкримінованому злочині.
Разом з вищезазначеним не знайшло свого підтвердження у ході розгляду справи продовження існування ризику знищення, приховування чи спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, який обґрунтовувався прокурором виключно не відшуканням стороною обвинувачення засобу мобільного терміналу систем зв`язку, що перебував у користуванні ОСОБА_1 до часу затримання. Втім, із досліджених у судовому засіданні матеріалів, судом не встановлено, який саме пристрій мобільного зв`язку намагається відшукати сторона обвинувачення та які дії ними проводилися для цього. На переконання суду не проведення стороною обвинувачення слідчих (розшукових) дій, направлених на підтвердження перебування у розпорядження ОСОБА_1 засобу мобільного зв`язку на час посадки на літак та не проведення дій з метою встановлення часу його вимкнення/увімкнення після затримання останнього не може свідчити про існування наведеного прокурором ризику.
Враховуючи наведене, у судовому засіданні була встановлена актуальність існування деяких ризиків, на які посилається прокурор, як підставу для продовження строку дії обов`язків, а саме: ризику можливого переховуватися підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду; ризику незаконно впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому провадженні; ризику можливого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, що разом з доведеністю обґрунтованості підозри дає слідчому судді можливість дійти висновку про необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_1 .
Разом з цим, в частині продовження кола обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне
У судовому засіданні прокурором не було доведено необхідності продовження процесуального обов`язку не відлучатися підозрюваному за межі Дніпропетровської області без дозволу уповноважених осіб в тому обсязі, про який прохає сторона обвинувачення та який був визначений попередніми ухвалами слідчих суддів. А тому враховуючи належну процесуальну поведінку підозрюваного за час проведення досудового розслідування, відсутність нарікань на неї з боку сторони обвинувачення, факт здачі підозрюваним до державних органів паспортів громадянина України для виїзду за кордон, що унеможливлює вільне залишення ОСОБА_1 території України, наявність у останнього постійного місця проживання та роботи, а також розміру застави, слідчий суддя з метою збереження співмірності цілей досудового розслідування та прав підозрюваного, приходить до висновку про необхідність послаблення запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_1 шляхом розширення території, за межі якої підозрюваному заборонено відлучатися без отримання відповідного дозволу слідчого, прокурора або суду, до території всієї України.
Беручи до уваги вищевикладене, оскільки інші покладені на ОСОБА_1 обов`язки в достатній мірі та повно забезпечують його належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обов`язків, з метою мінімізації доведених ризиків, враховуючи особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за можливе клопотання прокурора задовольнити частково. Визначені обов`язки в достатній мірі гарантують належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 під час досудового розслідування та їх повне скасування може завдати шкоду досудовому розслідуванню та судовому розгляду справи по суті.
Керуючись статтями: 107, 177, 178, 194 КПК України, слідчий суддя,
У Х В А Л И В:
Клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Василенкова Б.М. про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 - задовольнити частково.
Продовжити щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;
2) не відлучатися за межі території України без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з підозрюваними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;
5) здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України.
Строк дії ухвали встановити до 17 серпня 2021 року, включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя С.М. Мойсак