Document No. 97993904

справа № 991/3655/21

провадження №11-сс/991/400/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді Семенникова О.Ю.,

суддів: Калугіної І.О., Михайленка Д.Г.,

секретаря судового засідання Таран Л.В.,

представника ТОВ «ТД «Слобожанщина» адвоката Фільчакової Ю.І. (в режимі відеоконференції із Східним апеляційним господарським судом),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «ТД «Слобожанщина» адвоката Фільчакової Юлії Ігорівни на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 червня 2021 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52021000000000083 від 10 лютого 2021 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52021000000000083 від 10 лютого 2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.5 ст.191 КК.

28 травня 2021 року до Вищого антикорупційного суду прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) подано клопотання про арешт тимчасово вилученого при проведенні 27 травня 2021 року огляду напівпричепу марки «KOGEL» моделі «S 24-1» д.н.з. НОМЕР_1 майна.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 червня 2021 року вказане клопотання прокурора задоволено, на вилучене майно накладено арешт, який мотивовано необхідністю забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Вимоги апеляційної скарги і доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, представник ТОВ «ТД «Слобожанщина» адвокат Фільчакова Ю.І. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 01 червня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про арешт майна відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Фільчакова Ю.І., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження зазначає, що з огляду на об`єктивну сторону злочину за ст.191 КК та особливості даного кримінального провадження необхідним є доведення того, що арештоване майно - пшениця 3 класу є саме тією пшеницею, що належить Державному агентству Резерву України та перебувала у віданні ДП «Хлібна база №76», яке здійснювало її зберігання, оскільки за твердженням адвоката існує документація на підтвердження факту належності зерна саме ТОВ «ТД «Слобожанщина»».

Зазначаючи про безпідставність проведення невідкладного обшуку, вилучення речей, документів та подальший їх арешт, особа посилається на належність вилученого майна ТОВ «ТД «Слобожанщина»». На переконання представника частина речей не має жодного відношення до даного кримінального провадження, оскільки не може довести чи спростувати будь-який факт, що підлягає доказуванню.

При цьому, в обґрунтування апеляційної скарги представник зазначає про недобросовісне поводження співробітниками НАБУ з зерном та поміщення (більшої його частини) на території підприємства, яке є непрацюючим.

Також в апеляційній скарзі зазначено, що у ТОВ «ТД «Слобожанщина»» на сьогоднішній день відсутній будь-який документ, який би свідчив про прийняття будь-ким із посадових осіб рішення про проведення невідкладного обшуку, у зв`язку з чим всі арештовані речі, на думку особи, здобуті незаконним шляхом.

До того ж особою, яка подала апеляційну скаргу, заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження ухвали від 01 червня 2021 року, про існування якої стало відомо лише 08 червня 2021 року.

Позиції учасників судового провадження.

Представник ТОВ «ТД «Слобожанщина» адвокат Фільчакова Ю.І. в судовому засіданні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та вимоги апеляційної скарги підтримала та просила задовольнити із зазначених у ній підстав.

Прокурор у судове засідання не з`явився, подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив суд розглянути апеляційну скаргу без його участі та відмовити в її задоволенні, пославшись на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали.

Мотиви суду.

Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.395 КПК апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення, якщо інше не передбачене цим Кодексом, за положеннями абз.2 ч.3 ст.395 КПК якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів судового провадження вбачається, що оскаржуване рішення прийняте 01 червня 2021 року без виклику представника ТОВ «ТД «Слобожанщина», про існування якого особі стало відомо лише 08 червня 2021 року, 11 червня 2021 року представник звернувся з апеляційною скаргою до суду, у зв`язку з чим колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що подана в межах строку апеляційного оскарження.

Надаючи оцінку зазначеним в апеляційній скарзі обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

У відповідності до пункту 7 ч.2 ст.131 КПК арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК встановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

З матеріалів судового провадження вбачається, що детективами НАБУ за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.5 ст.191 КК, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52021000000000083 від 10 лютого 2021 року за фактом вчинення службовими особами ДП «Хлібна база №76» за участі інших осіб, шляхом зловживання своїм службовим становищем, здійснення незакінченого замаху на вчинення кримінального правопорушення щодо заволодіння чужим майном - зерном пшениці 3 класу Державного агентства резерву України в особливо великому розмірі.

27 травня 2021 року при проведенні огляду напівпричепу марки «KOGEL» моделі «S 24-1» д.н.з. НОМЕР_1 , детективами НАБУ виявлено та вилучено зерно пшениці вагою 39440 кг.

Слідчим суддею здійснено подальший контроль за законністю проведення цієї слідчої (розшукової) дії, за результатами чого постановлено ухвалу від 01 червня 2021 року про надання дозволу на проведення огляду з метою виявлення зерна пшениці, на яке в подальшому оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 01 червня 2021 року накладено арешт.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, приймаючи рішення про необхідність арешту майна слідчий суддя дійшов висновку про доведеність існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такої тяжкості, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту. Вилучені речі відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК, так як містять інформацію та відомості, які можуть бути використані в якості доказу факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а для досягнення мети збереження цього майна як речових доказів та для виконання завдання із запобігання їх приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження є необхідним застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна та встановлення заборони користування та розпорядження цим майном. При цьому таке обмеження власності на майно не перешкоджає здійсненню звичайної господарської діяльності, є розумним, пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.

Зазначені обставини покладені слідчим суддею в обґрунтування висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора САП про арешт майна в рамках розслідування даного кримінального провадження.

Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги адвоката про безпідставність проведення невідкладного обшуку, вилучення речей, документів та подальший їх арешт через існування документації на підтвердження факту належності зерна саме ТОВ «ТД «Слобожанщина» та відсутність відношення до даного кримінального провадження арештованого майна через неможливість доведення чи спростування будь-якого факту, що підлягає доказуванню, колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 1 ч.2 ст.170 КПК передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Огляд, відповідно до доводів клопотання, зумовлений необхідністю врятування майна - зерна пшениці ДП «Хлібна база №76», що вивозилась вантажним автомобілем в бік одного з портів м. Миколаєва.

Як вбачається з матеріалів провадження та надано відповідну оцінку слідчим суддею, вказане майно вилучене під час проведення огляду напівпричепу марки «KOGEL» за добровільної згоди володільця транспортного засобу - ОСОБА_1 . Слідчим суддею здійснено подальший контроль за законністю проведення цієї слідчої (розшукової) дії, за результатами чого постановлено ухвалу від 01 червня 2021 року, якою надано дозвіл на проведення огляду з метою виявлення зерна пшениці.

Зокрема, під час проведення огляду виявлено та вилучено зерно пшениці вагою 39440 кг.

Відповідно до постанови детектива НАБУ від 28 травня 2021 року вилучене при огляді зерно пшениці вагою 39440 кг визнано речовим доказом у кримінальному проваджені №52021000000000083, оскільки може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Враховуючи наведене, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що вилучене зерно пшениці відповідає критеріям речового доказу, адже є саме тим майном, яким, за версією органу досудового розслідування, заволоділи службові особи ДП «Хлібна база №76» та ТОВ «ТД «Слобожанщина», тобто є об`єктом кримінально протиправних дій, а тому відповідає критеріям речового доказу та, враховуючи положення ч.3 ст.170 КПК з метою збереження речових доказів, на яке може може бути накладено арешт.

Також є неприйнятними посилання представника на безпідставність проведення невідкладного обшуку та вилучення речей і документів.

За ч.2 ст.237 КПК огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Відповідно до ч.1,3 ст.233 КПК ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті. Слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку.

Разом з тим, за ч.3 ст.110 КПК рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, 27 травня 2021 року володільцем транспортного засобу - водієм ОСОБА_1 надано добровільну згоду на огляд транспортного засобу - вантажного автомобіля марки «MAN» моделі «TGX 18.440» д.н.з. НОМЕР_2 (належить ОСОБА_2 ) зі спеціалізованим напівпричепом марки «KOGEL» моделі «S 24-1» д.н.з. НОМЕР_1 (належить ОСОБА_3 ). В подальшому ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 червня 2021 року детективам НАБУ надано дозвіл на проведення огляду, отже посилання представника ТОВ «ТД «Слобожанщина» на відсутність постанови прокурора або детектива про прийняття рішення про проведення невідкладного обшуку є безпідставними, оскільки КПК не передбачає обов`язкову необхідність для прийняття такої постанови як підстави для проведення огляду, крім того, дане питання досліджувалось слідчим суддею при розгляді клопотання про надання дозволу на проведення огляду.

Отже, питання правомірності проведення огляду розглядалось слідчим суддею у передбаченому КПК порядку, за результатами якого не встановлено порушень його проведення та постановлено відповідну ухвалу суду, яка не підлягає апеляційному оскарженню та перегляду.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги представника ТОВ «ТД «Слобожанщина» щодо негативних наслідків застосування заходу забезпечення кримінального провадження, пов`язаних з недобросовісним поводженням співробітниками НАБУ з вилученим зерном пшениці, слід зазначити наступне.

Визначення органом досудового розслідування місця зберігання вилученого та арештованого майна є дискрецією органу досудового розслідування у визначених законодавством межах та не впливає на правові підстави, обґрунтованість та вмотивованість оскаржуваного рішення слідчого судді про арешт цього майна. З цих підстав колегія суддів не вбачає порушень слідчим суддею КПК за вказаними доводами апеляційної скарги адвоката.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими, підстав для обґрунтованого сумніву в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегією суддів при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

У зв`язку з цим колегія суддів приходить до висновку, що слідчим суддею відповідно до ст.ст.132, 170, 173 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано та під час судового розгляду скарги не встановлено.

В апеляційний скарзі містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, §29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, §58).

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «ТД «Слобожанщина» адвоката Фільчакової Юлії Ігорівни залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 червня 2021 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52021000000000083 від 10 лютого 2021 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ _____________ ______________

Семенников О.Ю. Калугіна І.О. Михайленко Д.Г.