Document No. 98088128

Справа № 991/3807/21

Провадження №11-сс/991/417/21

Слідчий суддя: Крикливий В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в складі колегії суддів:

головуючого судді - Калугіної І. О.,

суддів - Глотова М. С., Павлишина О. Ф.,

секретар судового засідання - Лисиця Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката Озерова Олександра Сергійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 червня 2021 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 52021000000000181 від 08 квітня 2021 року,

за участю:

власника майна - ОСОБА_1 ,

представників власника майна - адвокатів Антипенка М. М., Голумбовського Д. Г., Озерова О. С.

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини

Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора (далі - САП) - процесуальне керівництво, у кримінальному провадженні № 52021000000000181 від 08 квітня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

У рамках зазначеного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 травня 2021 року, детективами НАБУ 02 червня 2021 року було проведено обшук у житлі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було виявлено та вилучено мобільний телефон SAMSUNG Galaxy A305 SM-A307FN/DS s/n НОМЕР_1 з картою пам`яті Micro SD 2 Gb.

07 червня 2021 року до Вищого антикорупційного суду від прокурора САП надійшло клопотання про арешт вищезазначеного майна.

За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 09 червня 2021 року наклав арешт на майно, належне ОСОБА_1 , вилучене 02 червня 2021 року в ході обшуку за місцем його проживання, а саме: мобільний телефон SAMSUNG Galaxy A305 SM-A307FN/DS s/n НОМЕР_1 з картою пам`яті Micro SD 2 Gb.).

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 червня 2021 року адвокат Озеров О. С., діючи в інтересах ОСОБА_1 , 23 червня 2021 року подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу, в якій ставить вимогу про скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової ухвали про залишення без задоволення клопотання про арешт майна.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, оскільки при її постановленні мали місце неповнота судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що слідчий суддя при розгляді клопотання про арешт майна, всупереч вимогам кримінального процесуального законодавства не врахував недоведеність прокурором наявності правових підстав для арешту майна та не встановив факту його подання без додержання вимог ст. 171 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). Слідчий суддя обмежився лише доводами та посиланнями прокурора щодо необхідності накладення арешту на майно без дослідження додатків до клопотання, відповідно до яких воно повинно бути обґрунтованим. На думку сторони захисту, матеріали клопотання жодним чином не підтверджують фактів володіння, користування мобільним телефоном ОСОБА_1 , використання його з метою вчинення кримінального правопорушення, знищення частини листування, що може стосуватись його вчинення, а навпаки спростовують викладені в клопотанні обставини. Жодних доказів, які б могли відповідати фабулі кримінального провадження стороною обвинувачення до матеріалів клопотання не надано, відповідно до чого у захисту виникають сумніви щодо наявності складу кримінального правопорушення із заявленою кваліфікацією.

Крім того, в прохальній частині апеляційної скарги, адвокат Озеров О. С. просить поновити строк на апеляційне оскарження, в зв`язку з тим, що вказаний строк був пропущений з поважних причин, зокрема ухвала слідчого судді від 09 червня 2021 року була отримана лише 22 червня 2021 року.

Позиції учасників судового провадження

Власник майна та його представники в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі з наведених у ній підстав, просили її задовольнити.

Прокурор у судове засідання не прибув, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином. Проте до суду надав клопотання з проханням розглядати апеляційну скаргу за його відсутності. Додатково зазначив, що ухвала слідчого судді відповідає фактичним обставинам справи та доказам, наданим на обґрунтування клопотання, а висновки слідчого судді є мотивованими та відповідають встановленим обставинам.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, власника майна, а також його представників, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Згідно ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення, якщо інше не передбачене цим Кодексом.

При цьому, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду (ч. 1 ст. 117 КПК України).

Поняття поважності причин пропуску процесуальних строків є оціночним. Так, із системного аналізу норм КПК України слідує, що під поважними причинами пропуску звернення до суду слід розуміти лише ті обставини, які не залежали від волі особи і об`єктивно перешкоджали чи унеможливлювали своєчасне звернення особи до суду у встановлений КПК України строк. Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 13 липня 2017 року по справі № 5-117кс(15)17.

Також, Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18, провадження № 51-6470кмо18) зазначила, що у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.

З огляду на матеріали судового провадження, ухвала слідчого судді, яка є предметом перегляду, постановлена 09 червня 2021 року та проголошена за відсутності ОСОБА_1 та адвоката Озерова О. С. (журнал судового засідання від 09 червня 2021 року), при цьому копія повного тексту постановленого рішення слідчого судді була отримана особою, яка подала апеляційну скаргу, 22 червня 2021 року, тому колегія суддів вважає, що наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження відповідної ухвали слідчого судді як такого, що пропущений із поважних причин.

Щодо доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає необхідним зазначити таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно чч. 1 та 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою:

1)збереження речових доказів;

2)спеціальної конфіскації;

3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пп. 3 та 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно, дотримався вказаних вимог закону.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, НАБУ здійснюється досудове розслідування, а САП процесуальне керівництво, у кримінальному провадженні № 52021000000000181 від 08 квітня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 368 КК України.

За версією органу досудового розслідування, службові особи, які займають особливо відповідальне становище, висловили пропозицію щодо одержання неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто пропонує, певних дій з використанням свого службового становища.

Під час розгляду клопотання прокурора слідчий суддя дійшов висновків, які узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини та є джерелом права в Україні. Зокрема те, що обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Слідчий суддя врахував, що на даному етапі провадження він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, тому на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів правильно визначив, що вчинення кримінального правопорушення є вірогідним та достатнім.

Задовольняючи клопотання, подане в межах кримінального провадження № 52021000000000181 від 08 квітня 2021 року, про арешт майна, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання, дійшов правильного висновку, що зазначене майно є речовим доказом у кримінальному провадженні.

При цьому, оцінюючи доводи апеляційної скарги стосовно того, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вищевказане майно, колегія суддів виходить з наступних висновків.

Так, частиною 2 статті 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 травня 2021 року, детективами НАБУ 02 червня 2021 року було проведено обшук у житлі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було виявлено та вилучено мобільний телефон SAMSUNG Galaxy A305 SM-A307FN/DS s/n НОМЕР_1 з картою пам`яті Micro SD 2 Gb.

У подальшому за участю спеціаліста було проведено огляд вилученого мобільного телефону SAMSUNG Galaxy A305 SM-A307FN/DS s/n R58MA46193T з картою пам`яті Micro SD 2 Gb, за результатом якого встановлено, що на вказаних носіях інформації у програмі «Viber» було виявлено листування між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що стосувались розгляду справ про вчинення адміністративних правопорушень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . При цьому, в ході огляду вказаного мобільного телефону не вдалося виготовити повну копію відшуканої інформації, що міститься на мобільному телефоні ОСОБА_1 , а тому виникла необхідність для використання його в якості речового доказу.

Постановою детектива від 04 червня 2021 року мобільний телефон SAMSUNG Galaxy A305 SM-A307FN/DS s/n НОМЕР_1 з картою пам`яті Micro SD 2 Gb було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 52021000000000181 від 08 квітня 2021 року.

Колегія суддів вважає, що прокурором наведено, а слідчим суддею під час розгляду клопотання перевірено його доводи, які дають підстави вважати, що зазначені речі відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні.

Отже, органом досудового розслідування вказане майно було вилучено у відповідності до приписів ч. 2 ст. 168 КПК України, на підставі ухвали слідчого судді, якою було надано дозвіл на його вилучення, що було досліджено та враховано слідчим суддею під час розгляду клопотання детектива про арешт майна, а доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Також, колегія суддів встановила, що слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевіривши розумність та співрозмірність обмеження права власності із завданням кримінального провадження.

При цьому, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі вірно зазначив про надання можливості власнику скопіювати необхідну наявну в пам`яті контактну інформацію в умовах, які виключають можливість пошкодження або знищення наявної інформації.

З огляду на положення чч. 2 та 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Тому, посилання особи, як подала апеляційну скаргу, на те, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вищевказане майно, є непереконливими, оскільки арешт на вказане майно накладено з правових підстав, передбачених чч. 2 та 3 ст. 170 КПК України, про що прямо зазначено в ухвалі слідчого судді, та слідчим суддею була надана детальна оцінка щодо ідентифікації вилученого мобільного телефону під час обшуку.

Не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги щодо безпідставності накладення арешту на майно з огляду на відсутність доказів на підтвердження проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 та вилучення майна, оскільки висновки слідчого судді з цього приводу базуються на досліджених ним доказах, які є достатніми для прийняття відповідного процесуального рішення, зокрема постанови про визнання речовими доказами від 04 червня 2021 року, протоколів допиту свідків від 08 квітня 2021 року, 15 квітня 2021 року, 23 квітня 2021 року, 28 квітня 2021 року, протоколу зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 11 травня 2021 року, протоколу огляду, розпочатого 03 червня 2021 року та закінченого 07 червня 2021 року.

Крім того, під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та його представники не заперечували проти того, що за місцем проживання ОСОБА_1 був проведений обшук та вилучений саме той мобільний телефон разом із картою пам`яті, щодо якого вирішувалось питання про арешт.

Слід зазначити, в апеляційній скарзі адвокат Озеров О. С., діючий в інтересах ОСОБА_1 , посилаються на недоведеність належності мобільного телефону з картою пам`яті ОСОБА_1 , разом з тим, звертається з даною апеляційною скаргою як представник особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт, що в даному випадку не співвідноситься з заявленими вимогами та доводами на їх обґрунтування, та порушує принцип правової визначеності.

В апеляційній скарзі містяться також інші дані, які не потребують детального аналізу, оскільки інші аргументи спростовуються вищенаведеним, слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі була надана оцінка вказаним доводам, та колегією суду надано відповіді на всі вагомі аргументи апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів виходить з усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка орієнтує, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. пункт 29 рішення у справі «RuizTorija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, № 303-A; пункт 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.

Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (ст. 310 КПК України).

За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України).

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів переконана, що рішення слідчого судді прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 376, 309, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Поновити адвокату Озерову Олександру Сергійовичу строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 червня 2021 року.

Апеляційну скаргу адвоката Озерова Олександра Сергійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 червня 2021 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя І. О. Калугіна

Судді М. С. Глотов

О. Ф. Павлишин