- Presiding judge (HACC): Moisak S.M.
- Secretary : Zaplatynskoi K.V.
- Lawyer : Nadich N.D.
- Prosecutor : Semak I.A.
Справа № 991/4380/21
Провадження 1-кс/991/4444/21
У Х В А Л А
Іменем України
01 липня 2021 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М.
за участю:
секретаря судового засідання Заплатинської К.В.,
прокурора Семака І.А.,
підозрюваного ОСОБА_1 ,
захисника Надіч Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду
клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Скибенка О.І. про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у кримінальному провадженні № 52017000000000785 від 10.11.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
В С Т А Н О В И В:
До слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло відповідне клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 згідно ч. 5 ст. 194 КПК України, у кримінальному провадженні № 52017000000000785 від 10.11.2017.
Відповідно до матеріалів клопотання, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000785 від 10.11.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 366-1 КК України.
За версією органу досудового розслідування, службові особи Головного управління Національної поліції в Одеській області - начальник управління ОСОБА_2 , його заступник ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою групою осіб з директорами суб`єктів господарювання приватної форми власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зловживаючи своїм службовим становищем заволоділи чужим майном, а саме: тютюновими виробами (цигарками), загальною вартістю 13 464 280, 65 гривень, які були вилучені під час проведення досудового розслідування кримінального провадження № 42017000000004293 та визнані у ньому речовими доказами, тобто заволоділи чужим майном в особливо великому розмірі.
25.07.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 191 КК України у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 31.07.2019 до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.09.2019 змінено на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби змінено на заставу у сумі 525 500 гривень з покладанням обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В ході подальшого досудового розслідування покладені на підозрюваного ОСОБА_1 процесуальні обов`язки, визначені ухвалою суду від 23.01.2020 неодноразово продовжувалися ухвалами слідчих суддів та востаннє були продовжені ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.05.2021, та строк їх дії встановлено до 04.07.2021 включно.
Разом з цим строк досудового розслідування у кримінальному провадженні було продовжено постановами від 16.09.2019 до шести місяців, від 28.12.2019 до дев`яти місяців та 11.03.2020 до дванадцяти місяців, тобто до 25.07.2020.
Водночас 20.07.2020 стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні та надано доступ до матеріалів досудового розслідування. Дотепер сторона захисту знайомиться з матеріалами провадження, що є підставою неможливості закінчення досудового розслідування у строк до 04.07.2021.
Посилаючись на наведені вище обставини, а також на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати, а саме: ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні, а також ризик можливого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, прокурор просить продовжити строк дії покладених раніше на підозрюваного обов`язків на два місяці.
Прокурор Семак І.А. у судовому засіданні клопотання підтримав та зазначив, що повідомлена ОСОБА_1 підозра є повністю обґрунтованою та підтверджується доданими до клопотання матеріалами. Разом з цим прокурор послався на продовження існування ризику переховування підозрюваного, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачена відповідальність до 12 років позбавлення волі, що разом зі статками, як самого підозрюваного, так і членів його родини (колишньої дружини, з якою спільно мешкає та тещі) дає останньому реальні можливості для переховування. З огляду на вказане та зважаючи на надання стороні захисту доступу до матеріалів досудового розслідування, строк ознайомлення з якими не враховується у загальні строки досудового розслідування, просив клопотання задовольнити у повному обсязі та продовжити дію наведених у клопотанні обов`язків на два місяці.
Захисник Надіч Н.Д. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання сторони обвинувачення та зазначила, що по-перше, ОСОБА_1 не набув у кримінальному провадженні статусу підозрюваного через те, що письмове повідомлення про підозру від 25.07.2019 не було вручено йому у день складання. Дане повідомлення про підозру було залишено його колишній дружині за місцем мешкання останньої та направлено по пошті за місцем мешкання ОСОБА_1 , а отже вказані дії детективів взаємо виключають одне одного. Крім того вручення письмового повідомлення про підозру безпосередньо самому ОСОБА_1 , що мало місце 30.07.2019, також не відповідає приписам законодавства, оскільки воно відбулося не в день його складання. Разом з цим підозра є необґрунтованою оскільки наявні в матеріалах провадження дві судово-економічні експертизи містять протилежні висновки. Один висновок, що був зроблений за результатами дослідження наявних у розпорядженні експертів речей встановлює про неможливість їх оцінки та відсутність вартості, інший же, який зроблений без будь-якого дослідження речей, встановив вартість, що є сумою матеріальних збитків на твердження прокурора. Іншим чинником на який послалася захисник щодо необґрунтованості підозри є відсутність доказів з боку сторони обвинувачення щодо обізнаності ОСОБА_1 у знаходженні в ГУНП в Одеській області матеріалів кримінального провадження, в рамках якого були вилучені цигарки, а також факт зникнення речових доказів у провадженні саме під час здійснення досудового розслідування детективами НАБУ, а не слідчими поліції.
Крім того захисник Надіч Н.Д. у судовому засіданні надала пояснення з приводу підміни стороною обвинувачення фактів за якими мало відбуватися досудове розслідування і в якому саме провадженні. Захисник пояснила, що першочергово досудове розслідування у провадженні, в якому на теперішній час ОСОБА_1 повідомлено про підозру за фактом зникнення цигарок здійснювалося за фактом незаконних дій співробітників митниці щодо розмитнення товарів. А отже детективами змінено, як склад злочину у провадженні, так і змінено предмет доказування, що є недопустимим та являється протизаконним. За відповідними незаконними діями детективів на теперішній час проводиться досудове розслідування органами ДБР. Таким чином, оскільки детективами зроблено підміну фактів доказування у справі, то з зазначеного вбачається, що ними здійснюється досудове розслідування за тим фактом, який до ЄРДР не вносився, а отже застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу, як і продовження покладених на нього процесуальних обов`язків - обтяжень, є незаконним.
Також захисник надала матеріали, що характеризують особу ОСОБА_1 та пояснила, що він має сталі зв`язки на території України, не переховувався та не переховується, справно на протязі двох років виконує усі процесуальні обов`язки, а тому підстав для задоволення клопотання сторони обвинувачення немає. У сукупності викладеного просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора щодо продовження строку дії обов`язків.
Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позицію захисника та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків
У судовому засіданні встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52017000000000785 від 10.11.2017, в якому 25.07.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та 20.07.2020 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозр та про нову підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 366-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 31.07.2019 відмовлено у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про обрання до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який в подальшому ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.09.2019 змінено на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби змінено на заставу у сумі 525 500 гривень з покладанням обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
2) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні, а також від спілкування із працівниками ГУНП в Одеській області, працівниками інших правоохоронних органів, якщо таке спілкування не пов`язане із виконанням процесуальних та слідчих дій у кримінальних провадженнях, а також процесуальних дій в адміністративних провадженнях;
4) здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
5) носити електронний засіб контролю.
В ході подальшого досудового розслідування покладені на підозрюваного ОСОБА_1 вищезазначені обов`язки, за виключенням обов`язків носити електронний засіб контролю та здати документи, що дають право виїзду з країни, неодноразово продовжувалися ухвалами слідчих суддів. Востаннє вони були продовжені ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.05.2021, та строк їх дії встановлено до 04.07.2021 включно.
Разом з цим постановами заступника Генерального прокурора - керівника спеціалізованої антикорупційної прокуратури строк досудового розслідування у кримінальному провадженні було продовжено: постановою від 16.09.2019 до шести місяців, від 28.12.2019 до дев`яти місяців та від 11.03.2020 до дванадцяти місяців, тобто до 25.07.2020.
Водночас до закінчення строку досудового розслідування, а саме 20.07.2020 стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні та надано доступ до матеріалів досудового розслідування. Дотепер сторона захисту знайомиться з матеріалами провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовуються з метою досягнення його дієвості, є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Отже, при вирішенні питання про доцільність продовження дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_1 , слідчий суддя має врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з цим, виходячи із заперечень сторони захисту, слідчому судді також слід надати відповідь на набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні.
Щодо набуття статусу підозрюваного
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Згідно з ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Порядок здійснення повідомлень передбачений ст. 135 КПК України.
За змістом ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).
Із матеріалів клопотання вбачається, що 25.07.2019 детективом Національного бюро Другого відділу детективів Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Єременко І.Г. за погодженням із начальником четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Симківим Р.Я. складено письмове повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
У зв`язку із відсутністю ОСОБА_1 за встановленим місцем проживання останнього, а також відсутністю відомостей про точне його місцезнаходження, письмове повідомлення про підозру, відповідно до вимог ст. 135 КПК України, було вручено під відеозапис ОСОБА_6 - особі, спільно з якою ОСОБА_1 проживає.
Посилання захисника на не пов`язаність ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , відсутність судового рішення яким би визнавався факт спільного проживання останніх спростовується матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом обшуку, відповідно до якого за місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , були виявлені: спільні фотознімки ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ; особисті чоловічі речі (одяг, в т.ч. і однострій поліцейського, білизна, засоби гігієни - станок для гоління), спеціальний нагрудний жетон співробітника поліції з номером 0092159, який відповідає номеру жетона ОСОБА_1 , зброя та дозволи на зброю на ім`я ОСОБА_1 . Разом з цим, відповідно до протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, ОСОБА_1 особисто вказував вищезазначений адрес, як адресу свого місця мешкання.
За наведених обставин слідчий суддя приходить до висновку, що вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_6 , тобто особі з якою ОСОБА_1 проживав, було вчинено в межах приписів КПК України щодо вручення повідомлень, а отже ОСОБА_1 набув статусу підозрюваного.
Щодо обґрунтованості підозри
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Перевіривши матеріали клопотання слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри щодо можливої причетності ОСОБА_1 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, що підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: (1) протоколом обшуку від 20.12.2017, відповідно до якого співробітниками Генеральної прокуратури було вилучено цигарки; (2) постановою про визнання вилучених цигарок речовими доказами у кримінальному провадженні; (3) актами прийому передачі матеріальних цінностей, відповідно до яких Генеральна прокуратури передала, а ТОВ «Скай-Лайн» отримано вилучені цигарки; (4) актами прийому передачі цигарок від ТОВ «Скай-Лайн» до ГУНП в Одеській області; (5) договором № 308 від 14.08.2018 про зберігання речових доказів, укладеним між ГУНП в Одеській області в особі ОСОБА_2 та ТОВ «Агат-2016» в особі ОСОБА_4 ; (6) актами прийому передачі речових доказів, відповідно до яких слідчий ГУНП в Одеській області передав, а ТОВ «Агат-2016» отримало попередньо вилучені цигарки; (7) протоколом обшуку від 14.11.2018, відповідно до якого не було відшукано цигарок на території складських приміщень; (8) висновком комісійної економічної експертизи від 16.07.2019, якою встановлено спричинення збитків на суму 13 464 280,65 гривень; (9) протоколом допиту ОСОБА_7 , який у наданим ним поясненнях зазначив, що начальник ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 цікавився про справу, яка надійшла від Генеральної прокуратури і у якій були вилучені цигарки. За поясненнями ОСОБА_2 , вказане провадження до слідчого управління в Одеській області надійшло за ініціативою ОСОБА_1 . Також свідок пояснив, що саме ОСОБА_2 був «ініціатором» питання з приводу зміни місця зберігання речових доказів у провадженні та надав йому договір про зберігання речових доказів, укладений з «Агат-2016». Інших випадків зацікавленості керівника у зберіганні речових доказів в інших провадженнях не було; (10) протоколом допиту ОСОБА_8 , який пояснив, що у його провадженні перебувало кримінальне провадження, в якому співробітниками Генеральної прокуратури були вилучені цигарки. Від свого керівника ним було отримано договори, укладені між ГУНП та двома підприємствами щодо зберігання речових доказів. Вказані договори керівник свідка отримав через свого керівника від начальника ГУНП в Одеській області. В подальшому, після узгодження необхідних питань, цигарки були передані на зберігання до «Агат-2016» та іншими матеріалами провадження в своїй сукупності.
Твердження сторони захисту щодо необґрунтованості підозри з огляду на вчинення відповідної процесуальної дії стороною обвинувачення у провадженні, яке було розпочато за іншим фактом злочинної діяльності, а отже порушенням стороною обвинувачення приписів законодавства щодо реєстрації кримінальних правопорушень, були ретельно досліджені слідчим суддею та з огляду на що вважаю за необхідне зазначити, що надані заперечення стосуються безпосередньо оцінки доказів, наданих стороною обвинувачення, їх належності та допустимості, а отже і остаточної винуватості або невинуватості підозрюваного, що у певній мірі виходить за межі повноважень слідчого судді при розгляді клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного. На цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, слідчий суддя повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання, могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується і чи є підстави для здійснення подальшого досудового розслідування, яке не обов`язково має закінчитись складанням обвинувального акта. Належну оцінку вказаним доказам має дати суд при розгляді справи по суті, а отже у своїх запереченнях захист ставить більш високі вимоги до оцінки доказів на цій стадії досудового розслідування, ніж передбачено законом. За таких обставин суд розглядає надані заперечення саме як позицію сторони захисту щодо невинуватості підозрюваного та як аргумент для відмови у задоволенні клопотання про продовження строку дії обов`язків.
Так, не вирішуючи питання про доведеність вини, правильність кваліфікацій дій та не вдаючись у порушення положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Так, попередніми ухвалами слідчих суддів була встановлена наявність існування ризику можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, який на твердження прокурора дотепер продовжує мати місце.
Ознайомившись з клопотанням та вислухавши доводи прокурора, слідчий суддя погоджується з твердження сторони обвинувачення про продовження існування зазначеного ризику виходячи з того, що інкримінований ОСОБА_1 злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КПК України є особливо тяжким кримінальним правопорушенням, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, що поряд з віднесенням його до корупційних злочинів, позбавляє суд можливості звільнення винної особи від кримінальної відповідальності чи звільнення її від відбування покарання з випробуванням. За таких обставин, у разі доведення вини ОСОБА_1 , до останнього буде застосована виключно реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання слідчого судді, сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного вчинити дії з метою переховування від органів досудового розслідування чи суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Також при оцінці ризику переховування слідчим суддею береться до уваги і майновий стан сім`ї підозрюваного, а саме безпосередньої його колишньою дружини ОСОБА_6 - особи з якою ОСОБА_1 продовжує проживати однією сім`єю та колишньої тещі - ОСОБА_9 , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Відповідно до наданих витягів ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на праві приватної власності належить 15 об`єктів нерухомого майна, а також ОСОБА_6 належить транспортний засіб елітної марки. Наявність відповідного майна на переконання суду свідчить про заможній стан ОСОБА_6 , який ОСОБА_1 у разі необхідно зможе використати у власних цілях для ухилення від можливої кримінальної відповідальності та значний час перебувати в умовах розшуку або переховуватися.
За наведених обставин, хоча кожна з вказаних підстав не є вирішальною при оцінці ризику переховування, втім у своїй сукупності вказує слідчому судді на продовження існування ризику можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, який дотепер залишається актуальним, хоча і є меншим від часу повідомлення ОСОБА_1 про підозру та застосування до нього запобіжного заходу. З приводу належної процесуальної поведінки останнього та відсутності нарікань на неї з боку сторони обвинувачення слідчий суддя переконаний, що відповідна поведінка забезпечується застосованим запобіжним заходом до підозрюваного, хоча судом і не виключається свідоме ставлення підозрюваного до покладених на нього обов`язків.
З приводу наявності існування інших зазначених у клопотанні ризиків таких, як: незаконний вплив на свідків у цьому кримінальному провадженні та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином вважаю за необхідне зазначити, що вони не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи, оскільки прокурором не були обґрунтовані та доведені під час судового засідання.
Підсумовуючи наведене слідчий суддя зазначає, що у судовому засіданні була встановлена актуальність існування лише одного ризику, на який посилається прокурор, як правову підставу для продовження строку дії обов`язків, а саме: ризик можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, що разом з доведеністю обґрунтованості підозри, дає слідчому судді можливість дійти висновку про необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного. Продовження строку дії обов`язків забезпечить можливість контролю за поведінкою підозрюваного з боку органу досудового розслідування з метою досягнення мети кримінального провадження.
Окрім цього, беручи до уваги належну процесуальну поведінку підозрюваного на протязі значного часу досудового розслідування, що підтверджується відсутністю нарікань на неї з боку сторони обвинувачення та встановлений у судовому засіданні факт постійних викликів ОСОБА_1 для участі у проведенні слідчих дій виключно через засоби телефонного зв`язку, враховуючи особу підозрюваного та відсутність обґрунтування з боку сторони обвинувачення необхідності у продовженні обов`язку повідомляти підозрюваному уповноважену особу про зміну його місця проживання та/або місця роботи, слідчий суддя приходить до висновку, що з метою забезпечення збереження співмірності цілей досудового розслідування та прав підозрюваного, є необхідність у відмові в продовженні вищезазначеного обов`язку.
Беручи до уваги вищевикладене, оскільки інші покладені на ОСОБА_1 обов`язки в достатній мірі та повно забезпечують його належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обов`язків, з метою мінімізації доведеного ризику та з урахування виконання вимог ст. 290 КПК України, коли стороні захисту відкриваються відомості про свідків у кримінальному провадженні, вважаю за можливе клопотання прокурора задовольнити частково та продовжити дію обов`язків, передбачених п.п. 1, 4 ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки саме визначені обов`язки в достатній мірі гарантують його належну процесуальну поведінку під час досудового розслідування та їх скасування може завдати шкоди досудовому розслідуванню та судовому розгляду справи по суті.
Керуючись статтями: 107, 177, 178, 194 КПК України, слідчий суддя,
У Х В А Л И В:
Клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Скибенка О.І. про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по кримінальному провадженню № 52017000000000785 від 10.11.2017 - задовольнити частково.
Продовжити щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:
1) прибувати до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;
2) утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні, стосовно обставин кримінального провадження № 52017000000000785.
Строк дії ухвали встановити до 01 вересня 2021 року, включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 52017000000000785 від 10.11.2017.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя С.М. Мойсак