Document No. 98179611

Справа № 991/1453/21

Провадження № 1-кп/991/6/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року місто Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді Коліуша О.Л., суддів Ткаченка О.В. та Дубаса В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Паштенко І.О.

прокурора Жовницької А.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисників Вилкова С.В., Рябець Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві угоду про визнання винуватості від 03.06.2021 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 22.06.2020 за № 52020000000000389 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Баба Недригайлівського району Сумської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

01.03.2021 до Вищого антикорупційного суду зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 22.06.2020 за № 52020000000000389 за обвинувачення м ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.

Ухвалою суду від 01.03.2021 у вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

07.06.2021 до Вищого антикорупційного суду надійшла угода про визнання винуватості від 03.06.2021 укладену між прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального Прокурора Жовницькою Аліною Валеріївною та Топорковим Миколою Івановичем за участі захисників Вилкова Сергія Валентиновича і Рябець Наталії Михайлівни .

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт, угоду про визнання винуватості, документи та інші матеріали, надані сторонами з метою з`ясування добровільності укладення угоди та перевірки її на відповідність вимогам КПК та кримінального закону, дійшов такого висновку.

Формулювання обвинувачення, яке висунуте ОСОБА_1 .

Як убачається з обвинувального акта, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

Так, 17.06.2020 в приміщенні Фонду державного майна України за адресою: м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, у службовому кабінеті Голови ФДМУ ОСОБА_3 до останнього звернувся його знайомий ОСОБА_4 з проханням сприяти у вирішенні питання корпоративного спору на предмет продовження договору про переробку давальницької сировини та виготовлення продукції між АТ «Одеський припортовий завод» і ТОВ «Енергетичний еквівалент», а також призначення на посаду голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» ОСОБА_5 .

При цьому ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_3 , що з цих питань із посадовими особами Фонду контактуватиме адвокат ОСОБА_1

ОСОБА_3 у свою чергу повідомив ОСОБА_4 , що подальші перемовини з цих питань від імені ФДМУ буде вести радник голови Фонду ОСОБА_6 .

У подальшому на виконання зазначених домовленостей 19.06.2020 ОСОБА_6 зустрілася з адвокатом ОСОБА_1 та директором ТОВ «Енергетичний еквівалент» ОСОБА_7 . На зустрічі також був присутній директор Департаменту управління корпоративними правами держави та державними підприємствами ФДМУ ОСОБА_8 .

Під час зустрічі ОСОБА_7 та ОСОБА_1 висловили прохання, щоб ОСОБА_3 , як Голова ФДМУ, посприяв у вирішенні питання пролонгації дії договору на переробку за давальницькою схемою між ТОВ «Енергетичний еквівалент» та АТ «Одеський припортовий завод».

Після зустрічі ОСОБА_1 пообіцяв ОСОБА_6 надати ОСОБА_3 неправомірну вигоду в особливо великому розмірі за сприяння останнього у вирішенні обумовленого вище питання.

23.06.2020 під час зустрічі ОСОБА_6 та директора Департаменту ФДМУ ОСОБА_8 останній повідомив, що ОСОБА_1 додатково висловив пропозицію надати ОСОБА_3 неправомірну вигоду в особливо великому розмірі ще за призначення на посаду голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» ОСОБА_5 .

У подальшому 01.07.2020 ОСОБА_1 зустрівся з ОСОБА_6 в приміщенні ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_3 , та додатково запропонував вирішити питання про призначення головою правління АТ «Одеський припортовий завод» ОСОБА_9 .

При цьому ОСОБА_1 повідомив, що готовий надати голові ФДМУ ОСОБА_3 неправомірну вигоду в особливо великому розмірі за:

вирішення питання щодо пролонгації дії договору на переробку за давальницькою схемою між ТОВ «Енергетичний еквівалент» та АТ «Одеський припортовий завод» за кожен місяць його дії в розмірі 200 тис. доларів США щомісяця;

прийняття рішення про призначення на посаду голови правління АТ «Одеський припортовий завод» ОСОБА_9 в розмірі 500 тис. доларів США;

прийняття рішення про призначення на посаду голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» ОСОБА_5 в розмірі 50 тис. доларів США.

Наступного дня, 02.07.2020, ОСОБА_1 зустрівся з ОСОБА_6 поблизу приміщення ФДМУ за адресою: АДРЕСА_4 . Під час цієї зустрічі ОСОБА_6 повідомила ОСОБА_1 , що ОСОБА_3 погодився на його пропозицію за умови надання за призначення на посаду голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» ОСОБА_5 неправомірної вигоди в розмірі 100 тис. доларів США.

06.07.2020 та 07.07.2020 ОСОБА_1 у ході зустрічі із ОСОБА_6 поблизу приміщення ФДМУ за адресою: АДРЕСА_4 , повідомив останній, що з метою конспірації має намір передавати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі із використанням банківської скриньки.

При цьому ОСОБА_1 наголосив, що у визначеному ним банку буде орендовано дві скриньки - одна на ім`я ОСОБА_6 , а інша - на його ім`я. В обумовлений час вони удвох прибудуть до банківської установи, де відбудеться передача коштів в сумі 800 тис. доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 21 736 тис. грн, зі скриньки ОСОБА_1 до скриньки ОСОБА_6

08.07.2020 близько 18:00 год в ресторані «Fabius» за адресою: АДРЕСА_5 , відбулася зустріч ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , на яку останній приїхав зі своїм сином - ОСОБА_10 .

У ході розмови ОСОБА_1 категорично підтвердив наміри надати Голові ФДМУ ОСОБА_3 , тобто службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірну вигоду на загальну суму 800 тис. доларів США, що згідно курсу НБУ становить 21 736 тис. грн, та ще раз обумовив спосіб передачі коштів за допомогою банківських скриньок, одночасно узгодивши, що 09.07.2020 буде передано лише частину коштів у розмірі 300 тис. доларів США за призначення голови правління ПАТ «Черкасиоблеренго» та пролонгації договору на переробку за давальницькою схемою між ТОВ «Енергетичний еквівалент» та АТ «Одеський припортовий завод».

Питання щодо передачі решти 500 тис доларів США буде вирішено після призначення ОСОБА_9 на посаду голови правління АТ «ОПЗ».

09.07.2020 близько 16:00 год ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні АКБ «Індустріалбанк» за адресою: м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, надав ОСОБА_6 для передачі голові ФДМУ ОСОБА_3 за прийняття рішення щодо пролонгації договору на переробку за давальницькою схемою між ТОВ «Енергетичний еквівалент» та АТ «Одеський припортовий завод» неправомірну вигоду в сумі 199 900 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 5 387,3 тис. грн., тобто в особливо великому розмірі.

Одночасно ОСОБА_1 пообіцяв наступного дня надати ОСОБА_6 для подальшої передачі голові ФДМУ ОСОБА_3 неправомірну вигоду в сумі 100 тис. доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 2 695 тис. грн, тобто в особливо великому розмірі, за прийняття рішення про призначення на посаду голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» ОСОБА_5 .

Після цього ОСОБА_1 затримано працівниками правоохоронних органів.

Отже, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що своїми умисними діями, які полягали у пропозиції та обіцянці службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, надати її неправомірну вигоду, а так само наданні такої вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє та надає таку вигоду, дії з використанням наданого їй службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.

Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та узгоджена міра покарання.

Зі змісту угоди вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 зобов`язується беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого обвинувачення під час судового провадження; до закінчення судового розгляду кримінального провадження № 52020000000000389 від 22.06.2020, при першому ж виклику з`являтись до суду; предмет неправомірної вигоди гроші 199 900 доларів США, стягуються в дохід держави; ОСОБА_1 визнає, що його було затримано при передачі першої частини неправомірної вигоди. Внесені ним кошти у якості застави на виконання ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27.08.2020 у розмірі 3 295 500 грн. було попередньо акумульовано ним для передачі у якості неправомірної вигоди Голові Фонду Державного майна України ОСОБА_3 наступного дня, за прийняття рішення про призначення на посаду голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» ОСОБА_5 ; гроші у розмірі 3 295 500 грн є предметом неправомірної вигоди, яку було обіцяно передати 10.07.2020, та стягуються в дохід держави; ОСОБА_1 зобов`язується підтвердити згоду з висунутим обвинуваченням та надати показання щодо обставин вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, згідно висунутого обвинувачення у судовому засіданні; неявка ОСОБА_1 до суду у зв`язку з неотриманням документу про виклик не є порушенням цієї угоди або невиконанням його обов`язків.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся, а тому підстави для цивільної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_1 відсутні.

Згідно з угодою обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 є визнання вини, щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , не встановлено.

Крім цього, при укладенні угоди враховано, що ОСОБА_1 раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, позитивно характеризується, його вік, та стан здоров`я.

Відповідно до Висновку експерта № 033-19-2020 у ОСОБА_1 зафіксовано цукровий діабет 2-го типу, важкий перебіг, стадія субкомпенсації. Обтяженість перебігу захворювання обумовлює необхідність прийому інсуліну в добовій дозі більше 60 одиниць. Вказане захворювання включено до Переліку хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання (Додаток 13 «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», який затверджений Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України № 1348/5/572 від 15.08.2014 року).

Сторони визнають правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 369 КК України, як пропозиція та обіцянка службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, надати їй неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє та надає таку вигоду дії з використанням наданого їй службового становища.

Сторони угоди узгодили покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , за ч. 4 ст. 369 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

Крім цього, сторони узгодили звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та покладенням на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Сторонам відомо та зрозуміло наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості а саме, що: відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження цієї угоди для прокурора і обвинуваченого є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями ч. 4 ст. 394 та ч. 3 ст. 424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1, 4 пункту 1 ч. 4 ст. 474 КПК України. В угоді сторонами обумовлено наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Позиції сторін.

У судовому засіданні обвинувачений визнав вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, обставин, викладених в обвинувальному акті, не оспорював.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_1 адвокати Вилков С.В. і Рябець Н.М. підтримали угоду про визнання винуватості, просили її затвердити.

Прокурор Жовницька А.В. також підтримала угоду про визнання винуватості та просила її затвердити.

Судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, наслідки укладення і затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосовано. Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.

Мотиви суду

Як убачається зі змісту положень глави 35 розділу VI КПК України, за наслідками розгляду угоди про визнання винуватості у судовому засіданні суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має прийняти одне із таких рішень: 1) затвердити угоду про визнання винуватості, або 2) відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Згідно з п. 1, 2 ч. 7 ст. 474 КПК України суд відмовляє в затвердженні угоди, зокрема якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону; умови угоди не відповідають інтересам суспільства.

Щодо відповідності умов угоди вимогам КПК України та/або закону.

Так, кримінальний процесуальний закон зобов`язує прокурора при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості враховувати ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; характер і тяжкість обвинувачення (підозри); наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень (ст. 470 КПК України).

Крім того, статтею 472 КПК України передбачено, що в угоді про визнання винуватості, серед іншого, повинні бути зазначені беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення та істотні для відповідного кримінального провадження обставини, до переліку яких судова практика відносить наявність у підозрюваного чи обвинуваченого судимості, в тому числі непогашеної, невідбутого покарання за іншим вироком суду, інші характеризуючі дані про особу, а також наявність чи відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання.

Угодою у якості обставин, які відповідно до частини першої статті 66 Кримінального кодексу України пом`якшують покарання, визначено визнання вини, щире каяття, стан здоров`я обвинуваченого.

Однак під час розгляду угоди та перевірки її на відповідність вимогам закону, факти визнання вини та щирого каяття обвинуваченого не знайшли свого підтвердження.

На думку суду, той факт, що засуджений визнав свою вину в судовому засіданні під час розгляду угоди про визнання винуватості, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого. Адже щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль з цього приводу, осуд своєї поведінки, бажання виправити ситуацію, що склалася, демонстрацію готовності понести заслужене покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Із досліджених судом матеріалів кримінального провадження убачається, що під час досудового розслідування ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнавав та не висловлював щирого каяття з приводу вчиненого. Не визнав обвинувачений свою вину і в судовому засіданні під час з`ясування його відношення до скоєного відповідно до вимог ст. 348 КПК України, що свідчить про відсутність факту визнання вини та щирого каяття обвинуваченого як на стадії досудового розслідування, так і в судовому провадженні. Обвинувальний акт взагалі не містить встановлених органом досудового розслідування обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого. Той факт, що обвинувачений визнав вину під час розгляду угоди про визнання винуватості, на думку суду, може свідчити лише про таке визнання вини під тиском зібраних у справі доказів та з метою затвердження судом угоди про визнання винуватості та не ґрунтується на належній критичній оцінці ОСОБА_1 своєї протиправної поведінки і не свідчить про його щире каяття у вчиненні злочину.

Крім того, в угоді та наданих сторонами матеріалах не міститься даних про ступінь та характер сприяння обвинуваченого ОСОБА_1 у проведенні щодо нього кримінального правопорушення, тобто співпрацю зі слідством під час досудового розслідування, вказані обставини не було встановлено і судом під час розгляду угоди. Навпаки, судом було встановлено, що під час досудового розслідування обвинувачений, скориставшись правом, передбаченим ст. 63 Конституції України, взагалі не надавав будь-яких показань, а під час допиту у якості підозрюваного 30.11.2020 заявив про спотворення органом досудового розслідування документів, доданих до клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу, та про невідповідність обставин, викладених у повідомленні про підозру, фактичним обставинам подій.

Отже, під час укладання угоди прокурором не враховано всіх обставин, передбачених ст. 470 КПК України, а сторонами суду не надано підтвердження їхнього існування, у зв`язку з чим, на думку суду, умови угоди суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що стан здоров`я обвинуваченого відповідно до усталеної судової практики може бути визнаний обставиною, що пом`якшує покарання, разом з тим, в залежності від тяжкості хвороби, він може бути і підставою для застосування іншого кримінально-правового інституту.

Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої, та який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином. Згідно з приміткою до ст. 45 КК України цей злочин є корупційним.

Як убачається з обвинувального акта, ОСОБА_1 інкримінується висловлення пропозиції та обіцянки службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, надати їй неправомірну вигоду у розмірі 800 000 доларів США, а так само надання такої вигоди у сумі 199 900 доларів США.

Умовами угоди передбачено, що предмет неправомірної вигоди в розмірі 199 900 доларів США стягується в дохід держави. А також внесенні ОСОБА_1 грошові кошти у якості застави у розмірі 3 295 500 грн, які були ним акумульовані для передачі у якості неправомірної вигоди, яку було обіцяно передати 10.07.2020, також стягуються в дохід держави, передбачено призначення покарання обвинуваченому за ч. 4 ст. 369 КК України у виді 5 років позбавлення волі із застосуванням положень ст. 75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Суд зазначає, що корупція загрожує ідеалам демократії, правам людини і правопорядку в цілому, руйнує належне управління, доброчесність і соціальну справедливість, перешкоджає конкуренції та економічному розвиткові, підриває моральні засади суспільства. Більше того, корупція щільно пов`язана з іншими формами злочинності, зокрема, організованою злочинністю й економічною злочинністю. Корупція також охоплює колосальні обсяги активів, які можуть становити значну частку суспільних ресурсів і які ставлять під загрозу політичну стабільність, сталий розвиток держави та її національну безпеку.

З огляду на зазначене, умови угоди про визнання винуватості будуть відповідати інтересам суспільства, виключно тоді, коли пом`якшення покарання, визначене в угоді, буде збалансоване з обставинами, які є корисними для суспільства. До таких факторів слід віднести: суспільну значущість дій обвинуваченого щодо викриття інших злочинів, його сприяння у проведенні кримінального провадження, вчинення дій з метою усунення негативних наслідків, спричинених суспільно-небезпечним діянням, тощо. Тільки за наявності таких факторів суспільство може бути зацікавленим у здійсненні швидкого судочинства у певному кримінальному провадженні щодо корупційних злочинів.

Однак, як вже зазначалося, судом під час розгляду угоди не встановлено фактів будь-якого сприяння обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього чи викриття інших суспільно-небезпечних діянь.

Не оцінюючи доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, суд вважає за необхідне зазначити, що, в разі доведеності вини обвинуваченого, грошові кошти у сумі 199 900 доларів США відповідно до ст. 961, 962 КК України можуть підлягати спеціальній конфіскації, а грошові кошти, внесені у якості застави, у розмірі 3 295 500 грн, відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, серед іншого майна обвинуваченого, можуть бути вилучені у власність держави на виконання покарання у виді конфіскації майна. Тобто в даному випадку, з огляду на умови угоди та враховуючи відсутність інших корисних для суспільства обставин, процесуальний консенсус між сторонами не буде на користь інтересам суспільства.

З огляду на викладене, суд вважає, що у разі затвердження судом угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1 , хоча і може бути забезпечена процесуальна економія та економія ресурсів кримінального правосуддя, проте таке забезпечення не буде співмірним із обставинами і тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення та передбаченим кримінальним законом покаранням за його вчинення, а також шкодою суспільним відносинам, зважаючи на несприйняття та осуд таких дій суспільством, боротьбою держави Україна з таким ганебним явищем як «корупція», не виправдає очікувань суспільства, а отже угода не відповідає за метою укладення інтересам суспільства, оскільки спрямована винятково на задоволення приватного інтересу обвинуваченого щодо пом`якшення покарання.

Враховуючи те, що угода про визнання винуватості не відповідає обставинам, які необхідно врахувати під час укладення угоди, а також невідповідність умов угоди інтересам суспільства, суд дійшов до висновку про необхідність відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 370, 372, 468-476 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 03.06.2021 між прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального Жовницькою Аліною Валеріївною та Топорковим Миколою Івановичем за участі захисників Вилкова Сергія Валентиновича і Рябець Наталії Михайлівни , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.06.2020 за № 52020000000000389 за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий суддя О.Л. Коліуш

Судді - О.В. Ткаченко

В.М. Дубас