Document No. 98216211

Справа № 991/579/21

Провадження № 1-кп/991/1/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року місто Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді Ткаченка О.В., суддів Коліуша О.Л. та Дубаса В.М. (надалі - суд),

за участю:

секретаря судового засідання Бендюжик Ю.А.,

прокурора Лемішко М.В.,

захисника Самойлова Є.Ю.,

обвинуваченої ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду заяву захисника Самойлова Є.Ю. про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Ткаченка О.В., суддів Коліуша О.Л. та Дубаса В.М. у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 23 січня 2020 року за № 52020000000000055 за обвинуваченням ОСОБА_1 (народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Харкові, громадянка України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 23 січня 2020 року за № 52020000000000055 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

У судовому засіданні 06 липня 2021 року захисник обвинуваченої ОСОБА_1 адвокат Самойлов Є.Ю. в усній формі заявив відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Ткаченка О.В., суддів Коліуша О.Л. та Дубаса В.М., яку вважає упередженою. У своїй заяві захисник послався на наявність підстав для відводу колегії суддів, які зазначені у п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, а також наступні доводи:

- вважає, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні прийнятий судом до розгляду незаконно, оскільки він направлений начальником управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представника в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Довганем А., який входить до складу групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні та не має повноважень на звернення до суду. Крім того, захисник зазначив, що штамп про отримання судом даного обвинувального акту знаходиться на самому супровідному листі, а не безпосередньо на обвинувальному акті;

- вважає, що колегія суддів не перевірила наявність у прокурора Шкрума В.М. повноважень на підтримання державного обвинувачення ОСОБА_1 у суді у цьому кримінальному провадженні (існування постанови про групу прокурорів) та незаконно допустила його до участі у судовому розгляді;

- посилається на те, що підготовче судове засідання 02 березня 2021 року було проведено за відсутності його як захисника і суд незаконно відмовив у задоволенні клопотань (його та обвинуваченої) про відкладення підготовчого судового засідання, чим порушив право обвинуваченої на захист;

- зазначає, що він мав намір звернутися до суду з клопотаннями про тимчасовий доступ до речей та документів, але головуючий повідомив, що такі клопотання будуть розглядатися після стадії дослідження доказів, чим порушив принцип розумності строків, законності, змагальності сторін та безпосередності дослідження доказів;

зазначає, що головуючий обмежив сторону захисту регламентом в 15 хвилин при розгляді клопотань про визнання доказів очевидно не допустимими.

Обвинувачена ОСОБА_1 заяву захисника Самойлова Є.Ю. підтримала.

Прокурорка заперечувала проти задоволення заяви про відвід, посилаючись на те що, захисником не наведено жодної з обставин передбачених ст. 75 КПК України.

Суд, заслухав думки учасників судового провадження, дослідив наявні матеріали кримінального провадження та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до вимог п. п. 1-5 ч. 1 ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача (1); якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник (2); якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження (3); за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості (4); у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи (5).

Відповідно до вимог ч. ч. 1-4 ст. 76 КПК України, суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді касаційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або постанови суду касаційної інстанції.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3-5 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснюєб судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що захисник Самойлов Є.Ю. 10 червня 2021 року ознайомився з матеріалами кримінального провадження, а тому перелічені у заяві про відвід підстави були відомі стороні захисту до початку судового засідання, яке відбулось 11 червня 2021 року у якому він був присутній, але відвід колегії суддів не заявив. Крім того, інші учасники судового провадження зі сторони захисту (обвинувачена та інші захисники) були присутніми під час підготовчого судового засідання, а тому їм зазначені обставини були відомі ще раніше, але відводи ними також не заявлялися.

З огляду на вказані вище обставини, суд вважає, що заява про відвід подана захисником Самойловим Є.Ю. без дотримання вимог ч. 4 ст. 80 КПК України, у зв`язку з чим вона не підлягає задоволенню.

Суд дійшов висновку, що заява про відвід захисника Самойлова Є.Ю. не вмотивована, а зазначені ним доводи і обставини не узгоджуються з фактичними обставинами справи та не свідчать про упередженість колегії суддів або її зацікавленість у результаті кримінального провадження, а тому не можуть слугувати підставами для відводу колегії суддів.

Суд вважає, що доводи захисника стосовно незаконності (на його думку) направлення до Вищого антикорупційного суду обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні не узгоджуються з фактичними обставинами справи, не свідчать про упередженість або зацікавленість суду, та не є підставами для відводу колегії суддів, з огляду на таке.

З матеріалів кримінального провадження видно, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні був направлений зі до Вищого антикорупційного суду зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора разом з супровідним листом від 27 січня 2021 року за №16/1/1-25682-20 за підписом начальника управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора А. Довганя, який не входить до складу групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні.

З обвинувального акта вбачається, що він був складений старшим детективом Національного антикорупційного бюро України Клімовим Б.В. та погоджений прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Шкрумом В.М., належність яких до складу групи слідчих та групи прокурорів стороною захисту у цьому кримінальному провадженні не заперечується.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні складається слідчим та затверджується прокурором, є процесуальним рішенням, яке повинно відповідати певним вимогам, встановленим процесуальними нормами, що вбачається зі змісту ст. ст. 36, 37, 110, 291 КПК України.

Повноваження на звернення до суду з обвинувальним актом має прокурор, що встановлено вимогами п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України.

Відповідно до вимог п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК України, прокурор - особа, яка обіймає посаду, передбачену ст. 15 Закону України "Про прокуратуру", та діє у межах своїх повноважень.

Загальні правила роботи з документами органів прокуратури України, створеними в електронній та паперовій формах (далі - документи), порядок опрацювання документів із часу їх створення, надходження до відправлення або передавання до архівного фонду прокуратури регламентуються Тимчасовою інструкцією з діловодства в органах прокуратури України (затверджена наказом Генеральної прокуратури України 12 лютого 2019 року за № 27; зі змінами, внесеними наказом Генерального прокурора від 28 грудня 2019 року № 366; надалі - Тимчасова інструкція).

Тимчасовою інструкцією визначається порядок приймання, реєстрації, обліку, перекладу, підготовки, оформлення (у тому числі філологічного редагування), тиражування, відправлення, контролю за виконанням документів на паперових і електронних носіях, формування таких документів у справи, наглядові провадження, їх зберігання та використання, а також встановлює єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, правила роботи з інформаційною системою «Система електронного документообігу органів прокуратури України» (далі - ІС «СЕД») та системою електронної взаємодії органів виконавчої влади (далі - Система взаємодії). На процесуальні та фінансові документи ця Інструкція поширюється в частині, яка стосується загальних принципів роботи з ними і підготовки до передавання в архівний фонд (п. 1.2 розділу 1. Загальні положення Тимчасової інструкції).

З супровідного листа вбачається, що обвинувальний акт зазначений серед додатків як самостійний документ, який надсилається разом з цим листом, що відповідає вимогам п. п. 9.32.2 п. 9.32 «Оформлення додатків до документів» розділу 9. «Складання та оформлення документів» Тимчасової інструкції.

З наведеного вище, з урахуванням вимог зазначених норм процесуального права та Тимчасової інструкції, а також вимог ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 99 КПК України та п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ, можливо дійти висновку, що обвинувальний акт є самостійним процесуальним документом, який був направлений до Вищого антикорупційного суду разом з супровідним листом від 27 січня 2021 року за №16/1/1-25682-20 за підписом начальника управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора А. Довганя, а не цим супровідним листом як про те зазначає захисник Самойлов Є.Ю.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що КПК України не містить норм, якими регламентуються питання направлення обвинувального акта до суду і визначаються повноважні особи, які зобов`язані здійснювати таке направлення.

Суд дійшов висновку про те, що доводи захисника Самойлова Є.Ю. стосовно того, що колегія суддів у підготовчому судовому засіданні належним чином не перевірила факт наявності у прокурора Шкрума В.М. повноважень на підтримання державного обвинувачення у цьому кримінальному провадженні (не перевірила наявність постанови про призначення або зміну групи прокурорів), не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

До проведення підготовчого судового засідання суду надається лише обвинувальний акт з додатками, що вбачається з вимог п. 5 ч. 1 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 283 та ст. 291 КПК України, а надання суду будь-яких інших документів (у тому числі і постанови про призначення або зміну групи прокурорів) до початку судового розгляду забороняється.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на виконання вимог ст. 342 КПК України, особу прокурора Шкрума В.М. було встановлено на підставі службового посвідчення. Разом з тим, норми КПК України не наділяють суд повноваженнями на витребування від сторони обвинувачення документів на підтвердження повноважень прокурорів у підготовчому судовому засіданні.

Суд вважає, що посилання захисника Самойлова Є.Ю. у якості обґрунтування його заяви про відвід на постанову об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 22 лютого 2021 року у справі №754/7061/15 є нерелевантним, оскільки ця постанова визначає позицію кримінальної касаційної судової інстанції у питанні про визнання недопустимими доказів, які були здобуті органом досудового розслідування під час його проведення, за відсутності постанови про призначення групи прокурорів, а не відсутність такої постанови на підтвердження повноважень прокурора у підготовчому судовому засіданні.

Стосовно доводів захисника Самойлова Є.Ю. про те, що 02 березня 2021 року суд відмовив у задоволенні клопотань захисника Самойлова Є.Ю. та обвинуваченої ОСОБА_1 про відкладення підготовчого судового засідання у зв`язку відсутністю захисника Самойлова Є.Ю. та призначив судовий розгляд у даному кримінальному провадженні, чим порушив право обвинуваченої на захист, суд зазначає таке.

02 березня 2021 року у підготовчому судовому засіданні суд постановив ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати, яка була занесена до журналу судового засідання), якою відмовив у задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 про відкладення судового засідання, у зв`язку з неприбуттям захисника Самойлова Є.Ю. У задоволенні цього клопотання було відмовлено з огляду на те, що обвинувачена ОСОБА_1 , яка обвинувачується у вчинення тяжкого кримінального правопорушення, була забезпечена захисниками Пироженком О.С. та ОСОБА_2 , які здійснювали її захист і під час досудового розслідування, на відміну від захисника Самойлова Є.Ю., який раніше не забезпечував її захисту. Крім того, на підтвердження повноважень захисника Самойлова Є.Ю. стороною захисту не було надано суду його свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, що передбачено вимогами ч. 1 ст. 50 КПК України. Аналогічне клопотання самого захисника Самойлова Є.Ю. не було розглянуто судом у цьому підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 02 березня 2021 року у проміжок часу з 08:10 до 11:07 годин, у зв`язку з тим, що воно було зареєстровано у канцелярії суду 02 березня 2021 року о 09:27 год та отримано судом вже після закінчення підготовчого судового засідання.

Суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для тверджень захисника Самойлова Є.Ю. про порушення права на захист обвинуваченої ОСОБА_1 , оскільки вона обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, що не передбачає обов`язкової участі захисника за вимогами ст. 52 КПК України, і захист останньої здійснювався захисниками Пироженком О.С. та Подосіновим А.О.

Твердження захисника Самойлова Є.Ю. про те, що він має намір звернутися до суду з клопотаннями про тимчасовий доступ до речей та документів, але головуючий суддя повідомив, що такі клопотання будуть розглядатися після стадії дослідження доказів, чим порушив принцип розумності строків, законності, змагальності сторін та безпосередності дослідження доказів.

Суд критично сприймає зазначене твердження захисника Самойлова Є.Ю., оскільки воно є бездоказовим і невмотивованим, та є висловленням його припущення про намір вчинити певні процесуальні дії, а не про вчинення таких дій, які є відображенням його суб`єктивного враження від процесу судового провадження.

Крім того, суд зазначає, що процесуальні норми права, зокрема, ст. ст. 159-166, 333, 350 КПК України не визначають строків розгляду клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів.

Слід також зазначити, що у судовому засіданні 09 березня 2021 року судом, на виконання вимог ст. 349 КПК України, був визначений обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження, відповідно до якого письмові докази сторони захисту підлягатимуть дослідженню судом після дослідження письмових та речових доказів, а також допиту свідків сторони обвинувачення.

Враховуючи те, що бажання захисника Самойлова Є.Ю. подати клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів спрямовані на збирання доказів стороною захисту, головуючий суддя повідомив адвокату Самойлову Є.Ю., що такі клопотання будуть розглядатися судом під час дослідження письмових доказів сторони захисту, оскільки, відповідно до вимог ст. 333 КПК України, у разі прийняття рішення про надання тимчасового доступу, суд зобов`язаний відкласти судовий розгляд на строк, достатній для здійснення такого заходу забезпечення.

Право захисника Самойлова Є.Ю. на звернення до суду з будь-якими клопотаннями ані судом, ані головуючим суддею під час судового провадження, не обмежувалося.

Стосовно доводів захисника про те, що суд обмежив сторону захисту регламентом в 15 хвилин при розгляді клопотань про визнання доказів очевидно недопустимими, чим порушив право обвинуваченої на захист, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 321 КПК України, головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.

З врахуванням вимог, наведених у зазначених вище нормах права, головуючим суддею було встановлено учасникам судового провадження регламент до 5 хвилин на одну особу в частині оголошення заперечень на докази протилежної сторони з метою дотримання розумних строків під час розгляду цього кримінального провадження та запобіганню затягування сторонами строків судового розгляду. Враховуючи, що регламент, встановлений головуючим суддею, стосується як сторони обвинувачення так і сторони захисту, суд у даному випадку не вбачає порушень права обвинуваченої на захист.

Суд зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини як джерела права, суд зобов`язаний обґрунтовувати своє рішення, але це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від його характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Таким чином, решта доводів захисника Самойлова Є.Ю. на обґрунтування заявленої заяви про відвід колегії суддів на думку суду не можуть вплинути на його вирішення, у зв`язку з чим суд не вважає за необхідне надавати детальні відповіді на кожен з таких доводів.

З огляду на викладене суд вважає, що при розгляді заяви захисника Самойлова Є.Ю. про відвід колегії суддів, не було встановлено існування обставин, які б викликали сумнів у неупередженості суду та унеможливлювали об`єктивний судовий розгляд цього кримінального провадження, а заявлений відвід зводиться до припущень захисника та не вмотивованим (не містить належних, конкретних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність передбачених чинним законодавством підстав для відводу колегії суддів).

За таких обставин суд дійшов висновку, що визначені КПК України підстави для відводу колегії суддів у складі: головуючого судді Ткаченка О.В., суддів Коліуша О.Л. та Дубаса В.М. від розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 23 січня 2020 року за № 52020000000000055 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні заяви про відвід колегії суддів необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 75, 80-81, 344 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви захисника Самойлова Є.Ю. про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Ткаченка О.В., суддів Коліуша О.Л. та Дубаса В.М. - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її проголошення. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали складений та оголошений учасникам судового провадження 09 липня 2021 року.

Головуючий суддя Ткаченко О.В.

Судді - Коліуш О.Л.

Дубас В.М.