Document No. 98279701

Справа № 991/2735/21

Провадження 1-кп/991/19/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі

головуючого судді Дубаса В.М., суддів Коліуша О.Л., Ткаченка О.В. (далі - суд),

за участі:

секретаря судового засідання Ляшинської А.Ю.,

прокурора Скибенка О.І.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників - Алексеєнка О.С., Пашковського Д.В., Усовича О.І., Таратун А.В., Хобот О.Г, Міхліченка В.В., Бодні І.О.,

представника потерпілого (Міністерства оборони України) - Кур`євича Є.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисника Алексеєнка О.С. про закриття провадження, клопотання захисника Хобот О.Г. про повернення обвинувального акта прокурору, клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника Бодні І.О. про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження,

в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 18.11.2017 за №42017000000004330 щодо обвинувачення

ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Сари-Озек Кербулакського району Талди-Курганської області Казахстану, громадянин України, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 27 та частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК),

ОСОБА_2 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Києві, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК,

ОСОБА_3 (народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Самбір Львівської області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК,

ОСОБА_4 (народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Києві, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК,

ОСОБА_5 (народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Яворів Львівської області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_5 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК,

ВСТАНОВИВ

1. Стислий опис судового провадження.

20.04.2021 зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (САП ОГП) до Вищого антикорупційного суду (ВАКС) надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 18.11.2017 за №42017000000004330.

Ухвалою ВАКС призначено підготовче судове засідання на 27.05.2021 з перервами до 01.07.2021, 08.07.2021.

2. Короткий виклад питання та позицій учасників судового провадження.

2.1. Алексеєнко О.С. (захисник обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2) подав клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК, яке обґрунтовано посиланнями на те, що «30.07.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 27та частиною 1 статті 366 КК, а ОСОБА_2 - про підозру у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК. Загальний граничний строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, відповідно до частини 3 статті 219 КПК становив 30.09.2020, проте 17.09.2020 року детективом НАБУ вручено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх захисникам клопотання про продовження строку досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до 6 місяців, адресоване на ім`я Генерального прокурора Венедіктової І.В., проте відповідно до частини 3 статті 294 КПК, таке клопотання розглядається не Генеральним прокурором, а слідчим суддею, про що виноситься відповідна ухвала. 28.09.2020 Генеральним прокурором Венедіктовою І.В. відповідною постановою, прийнято рішення про продовження строків досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до шести місяців - до 30.01.2021. Отже органом досудового розслідування (стороною обвинувачення) застосовано порядок продовження строків досудового розслідування з урахуванням положень статті 294 КПК, які були чинні станом до 16.03.2018р. …Враховуючи вищезазначене та те, що з загального граничного строку здійснення досудового розслідування, а саме з 30.09.2020 законного процесуального рішення - у вигляді рішення слідчого судді про продовження строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні (відповідно до вимог ст. 294, 295 КПК України чинні станом на 30.09.2020 року) - немає, то відповідно до положень статті 219 КПК строк досудового розслідування закінчився, обвинувальний акт складений та направлений на розгляд до Вищого антикорупційного суду в поза процесуальний строк та порядок».

Прокурор Скибенко О.І. заперечив проти задоволення такого клопотання про закриття кримінального провадження, оскільки кримінальне провадження №42017000000004330, яке перебуває на розгляді суду, внесено до ЄРДР 18.11.2017, а тому в рамках даного провадження, у тому числі об`єднаних з ним кримінальних проваджень, застосовано порядок продовження строків досудового розслідування з урахуванням положень статті 294 КПК України, які були чинні до 16.03.2018.

Представник потерпілого Кур`євич Є.О. вважав клопотання щодо закриття кримінального провадження безпідставним.

Адвокати Бодня І.О. (захисник ОСОБА_5), Хобот О.Г , Міхліченко В.В. (захисники ОСОБА_4), Усович О.І., Таратун А.В. (захисник ОСОБА_3), Пашковський Д.В. (захисник ОСОБА_1 та ОСОБА_2) підтримали таке клопотання, та вважали необхідним закрити кримінальне провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підтримали позиції своїх захисників.

2.2. Хобот О.Г. (захисник обвинуваченого ОСОБА_4 ) подала клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, обґрунтовуючи його тим, що «в обвинувальному акті чітко вказується часовий проміжок, у який було вчинено інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене частина 1 статті 366 КК - з березня 2017 року по червень 2018 року. У цей період діяла норма частини 1 статті 366 КК в редакції Закону України №1261-VII від 15.05.2014, санкція якої передбачала покарання у вигляді штрафу до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певного діяльністю на строк до трьох років. У подальшому, Законом України № 2617-VІІІ від 22.11.2018 покарання за цей злочин було посилено шляхом збільшення розміру штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися діяльністю на строк до трьох років. Ця редакція ч. 1 ст. 366 КК України є чинною. Відповідно до частини 1 статті 5 КК, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість…У частині 1 статті 12 КК кримінальні правопорушення поділено на кримінальні проступки і злочини. У частини 2 цієї статті визначено, що кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі. А тому, на думку захисту, кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 366 КК в зазначеній редакції, віднесено до кримінального проступку. Таким чином, сторона обвинувачення, на думку захисника, чітко визначивши часовий проміжок в якому ОСОБА_4 начебто вчинено кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 366 КК, помилково стверджує, про вчинення злочину, замість зазначення про кримінальний проступок».

Прокурор Скибенко О.І. заперечив проти задоволення клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, вважаючи, що обвинувальний акт повністю відповідає вимогам статті 291 КПК, та зазначив, що на його думку, належність кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК до кримінального проступку, нічим не покращує становище обвинувачених, та навпаки його погіршує, оскільки для проступків визначено спрощений порядок досудового розслідування.

Представник потерпілого Кур`євича Є.О. , вважав клопотання про повернення обвинувального акту безпідставним.

Адвокати Бодня І.О. (захисник ОСОБА_5), Міхліченко В.В. (захисник ОСОБА_4), підтримали клопотання щодо повернення обвинувального акту прокурору, проте адвокати Усович О.І., Таратун А.В. (захисники ОСОБА_3), Алексеєнко О.С., Пашковський Д.В. (захисники ОСОБА_1 та ОСОБА_2) не підтримали клопотання про повернення обвинувального акту.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , підтримали позиції своїх захисників.

2.3. Бодня І.О. (захисник ОСОБА_5) та обвинувачений ОСОБА_3 подали клопотання про закриття кримінального провадження №42017000000004330 в частині обвинувачення ОСОБА_5 , та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 366 КК, які обґрунтовані тим, що «кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 366 КК, відповідно до частини 4 статті 12 КК класифікується як нетяжкий злочин, (обвинувачений ОСОБА_3 зазначив про належність до кримінальних проступків), а тому на підставі пункту 2 частини 1 статті 49 КК, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, до набрання вироком законної сили минуло три роки. З часу вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_3 останнього епізоду інкримінованих їм діянь, передбачених частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК, а саме: з 06.06.2018 і до дня розгляду справи по суті минуло три роки. Протягом вказаного строку ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не вчиняли нового кримінального правопорушення та не ухилялися від слідства або суду. А тому, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на підставі статті 49 КПК підлягають звільненню від кримінальної відповідальності в частині обвинувачення за частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження підлягає закриттю в частині зазначеного обвинувачення, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 284 КПК».

Прокурор Скибенко О.І. не заперечував проти звільнення обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , а також ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 366 КК, у зв`язку із закінченням строків давності на підставі статті 49 КК, та закриття кримінального провадження в цій частині.

Представник потерпілого Кур`євич Є.О. не заперечував проти звільнення всіх обвинувачених від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 366 КК, у зв`язку із закінченням строків давності на підставі статті 49 КК, та закриття кримінального провадження в цій частині.

Захисники Алексеєнко О.С., Пашковський Д.В., Усович О.І., Таратун А.В., Хобот О.Г, Міхліченко В.В. , Бодня І.О. підтримали подані клопотання, разом з тим вважаючи, що усіх обвинувачених слід звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 366 КК, у зв`язку із закінченням строків давності на підставі статті 49 КК, та закрити кримінальне провадження в цій частині.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підтримали позиції своїх захисників та надали своє згоду на звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 366 КК, у зв`язку із закінченням строків давності на підставі статті 49 КК, та закриття кримінального провадження в цій частині.

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Клопотання захисника Алексеєнка О.С. про закриття кримінального провадження.

Статтею 284 КПК визначено вичерпний перелік випадків, за яких закривається кримінальне провадження та провадження щодо юридичної особи, й зокрема, відповідно до пункту 10 частини 1 статті 284 КПК, кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

За статтею 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до частин 2, 5 статті 28 КПК проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

Відповідно до чинної частини 1 статті 219 КПК строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

При цьому чинною частиною 2 статті 219 визначені диференційовані строки досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру, а частиною 3 статті 219 КПК - з дня повідомлення особі про підозру до закінчення досудового розслідування. Також згідно з першим реченням чинної частини 4 статті 219 КПК, строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу.

Чинними на теперішній час статтями 294, 295, 295-1 КПК, розташованими в параграфі 4 глави 24 КПК, визначені диференційовані повноваження на продовження досудового розслідування (залежно від терміну) керівника окружної прокуратури, керівника обласної прокуратури або його першого заступника чи заступника, заступника Генерального прокурора, слідчого судді.

Такі норми було запроваджено Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, але разом з тим в пункті 4 §2 розділу 4 цього Закону визначалось, що деякі норми (зокрема і нові редакції статей 294, 295, 295-1 КПК) вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом (тобто з 16.03.2018), не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Попередніми нормами статей 294-297 параграфу 4 глави 24 КПК визначались диференційовані повноваження на продовження досудового розслідування (залежно від терміну) керівника місцевої прокуратури; керівника регіональної прокуратури або його першим заступника чи заступника, Генерального прокурора чи його заступників.

Доводи поданого клопотання за їх змістом взагалі не стосуються дотримання строків досудового розслідування, а зводяться до суб`єктивних тверджень захисника про недотримання належного порядку продовження таких строків.

На теперішній час розпочато та триває підготовче судове провадження у кримінальному провадженні №42017000000004330, в якому відомості про вчинення кримінальних правопорушень, внесені до ЄРДР 18.11.2017 (тобто до 16.03.2018 - дати набрання чинності новим порядком продовження строку досудового розслідування за Законом №2147-VIII), та згідно з обвинувальним актом та доданим реєстром матеріалів досудового розслідування таке провадження складається з декількох об`єднаних кримінальних проваджень за процесуальними рішеннями від 04.08.2018, 13.11.2018, 01.10.2019, 06.11.2019. Відтак продовження строків досудового розслідування з урахуванням положень попередніх редакцій статей 294-297 КПК, чинних до 16.03.2018, не суперечить нормам КПК.

Разом з тим, суд зазначає, що підготовче судове провадження є обов`язковою самостійною стадією кримінального процесу, й виходячи зі змісту частини 3 статті 314 та статті 315 КПК, під час підготовчого судового провадження суд має право прийняти обмежене коло рішень з єдиною метою - визначення можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду. При цьому суд не вправі оцінювати процесуальні дії чи бездіяльність та рішення органу досудового розслідування, оскільки з`ясування таких обставин виходить за межі компетенції суду на стадії підготовчого провадження, внаслідок відсутності можливості дослідити докази, що стосуються прийнятих процесуальних рішень детективами та прокурорами, та такі обставини можуть бути досліджені лише під час судового розгляду. Тому викладені у клопотанні захисника обставини не можуть бути предметом повного дослідження судом під час підготовчого судового провадження.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про закриття кримінального провадження за пунктом 10 частини 1 статті 284 КПК.

3.2. Щодо клопотання захисника Хобот О.Г. про повернення обвинувального акту прокурору.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд, зокрема, має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 110 КПК обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього кодексу, частиною 2 якої визначено перелік необхідних відомостей: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.

Основними доводами клопотання захисника Хобот О.Г. є твердження про неправильну кваліфікацію діянь обвинуваченого ОСОБА_4 за частиною 1 статті 366 КК як злочину, замість їх кваліфікації як кримінального проступку та недопустимості об`єднання в одному кримінальному провадженні злочину та проступку.

З врахуванням частини 4 статті 291 КПК (якою заборонено до початку судового розгляду надавати суду інші документи, крім обвинувального акту та додатків до нього), для перевірки обвинувального акту на відповідність вимогам КПК у розпорядженні суду на стадії підготовчого судового провадження фактично є лише сам обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування.

За частиною 6 статті 368 КПК, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду від 03.07.2019 в справі №273/1053/17 містяться такий правовий висновок: «При цьому відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею…

Кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора».

В постанові Верховного Суду України від 24.11.2016 у справі №5-328кс16 також зокрема зазначено таке: «Практика Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року). Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року, на яке міститься посилання у заяві прокурора до Верховного Суду України, що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами… При цьому суд звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому».

Тобто на стадії підготовчого провадження суд може повернути прокурору обвинувальний акт виключно з підстав його невідповідності формальним вимогам статті 291 КПК, це є правом, а не обов`язком суду, а підставою для такого повернення може бути лише невідповідність вимогам КПК, яка суттєво перешкоджає призначенню судового розгляду.

При цьому питання про відповідність викладення обвинувального акту фактичним обставинам справи, про узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, про наявність чи відсутність тих чи інших відомостей, не може бути предметом розгляду під час підготовчого провадження, оскільки на цій стадії судового провадження суд позбавлений можливості дослідити докази, які можуть бути досліджені лише під час судового розгляду. Також доведеність обвинувачення, які досліджуються під час судового розгляду, оцінюються судом вже в нарадчій кімнаті під час ухвалення остаточного судового рішення, тобто не можуть бути оцінені під час підготовчого судового провадження.

При цьому суд зазначає, що за частиною 2 статті 217 КПК, не можуть бути об`єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину, крім випадків, коли це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду. У таких випадках розслідування злочину та кримінального проступку здійснюється за правилами досудового слідства. Положення глави 25 цього Кодексу в такому разі не застосовуються.

Отже, за змістом цієї норми процесуального права, рішення про виділення в окреме провадження матеріалів щодо кримінального проступку в кримінальних провадженнях за сукупністю кримінальних правопорушень, належить до дискреційних повноважень прокурора, а критерієм для виділення матеріалів щодо кримінального проступку є відсутність можливого негативного впливу на повноту досудового розслідування та судового розгляду, тобто неможливість подальшого досудового розслідування та судового розгляду без шкоди для кримінального провадження. В даному випадку захисником не наведено жодних аргументів щодо такого критерію.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в поданому клопотанні доводи не знайшли свого підтвердження, обвинувальний акт відповідає формальним вимогам статті 291 КПК, не встановлено суттєвих порушень, за яких суд може повернути обвинувальний акт прокурору, а тому таке клопотання не підлягає задоволенню.

3.3. Щодо клопотань обвинуваченого ОСОБА_3 та Бодні І.О. (захисника ОСОБА_5) про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.

Відповідно до частини 3 статті 314 КПК у підготовчому засіданні суду необхідно з`ясувати, чи не має підстав для прийняття рішень, зазначених у пунктах 1-4 частини 3 статті 314 КПК, зокрема щодо закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених частиною другою статті 284 КПК.

Відповідно до наведених в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, « ОСОБА_1 в період з березня 2017 року по червень 2018 року, даючи умисно, з корисливих мотивів, спільно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з метою особистого незаконного збагачення, в протиправних інтересах ТОВ «Ріст», за заздалегідь розробленим планом злочинної діяльності, під час виконання генпідрядником ТОВ «РІСТ» для замовника - Міністерства оборони України будівельних робіт за договором підряду від 28.12.2016 №9 303/3/12/344-16, достовірно знаючи про фактичний обсяг виконаних робіт на об`єкті будівництва, вартість яких не перевищувала 98 646 572,99 грн., організував складання та видачу до оплати замовнику Міністерству оборони України завідома неправдивих офіційних документів - акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, а саме: № 6 без зазначення дати за червень 2017 року, № 20 від 06.09.2017, № 21 від 06.09.2017, № 22 від №23 від 06.09.2017, №33 від 19.12.2017, №44від 11.05.2018, №45 від 11.05.2018,№46 без зазначення дати за червень 2018 року, № 47 від № 49 від 06.06.2018, № 55 від 06.06.2018, № 56 від 06.06.2018, № 57 від 06.06.2018, № 59 від 06.06.2018, № 60 від 06.06.2018, № 62 від 06 06.2018, а також акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт без зазначення дати, директором ТОВ «РІСТ» ОСОБА_2 та службовими особами головного квартирно- експлуатаційного управління Збройних Сил України ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які розуміючи протиправний характер своїх дій, підписали тим самим підтвердили завідома неправдиві відомості та подали, для подальшого використання з метою надлишкового перерахування на користь ТОВ «Ріст» бюджетних коштів в розмірі 37 005 665,30 грн.».

Відповідно, дії ОСОБА_1 кваліфіковано стороною обвинувачення зокрема згідно з частиною 3 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК, а дії ОСОБА_2 (який обіймав посаду директора ТОВ «РІСТ»), ОСОБА_3 (який обіймав посаду начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України), ОСОБА_4 (який обіймав посаду начальника управління будівництва, реконструкції та капітального ремонту військових об`єктів Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України), ОСОБА_5 (який обіймав посаду начальника відділу технічного нагляду за будівництвом Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України) - згідно з частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК.

Відповідно до частин 2 і 3 статті 4 КК, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

При цьому, за загальним правилом, наведеним частині 1 статті 5 КК, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

За змістом наведених в обвинувальному акті фактичних обставин кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 366 КК, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , мало місце в період з березня 2017 року по червень 2018 року, а саме закінчено 06.06.2018.

Чинною у цей період та станом на 06.06.2018 редакцією частини 2 статті 12 КК «Класифікація злочинів» визначалось, що злочином невеликої тяжкості був злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м`яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Чинною на теперішній час редакцією частини 2 статті 12 КК визначено, що кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

За чинною в період з березня 2017 року по червень 2018 року та станом на 06.06.2018 редакцією частини 1 статті 366 КК «Службове підроблення», складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів - карались штрафом до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Чинною на теперішній час редакцією частини 1 статті 366 КК визначено, що складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів - караються штрафом від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Тобто станом на 06.06.2018 кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 366 КК, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , кваліфікувалося як злочин невеликої тяжкості, а на теперішній час - як кримінальний проступок, з врахуванням наведених норм статей 4, 5 КК щодо чинності та зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі.

Відповідно до статті 44 КК особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 49 КК встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

За частиною 2 статті 49 КК, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років. За частиною 3 статті 49 КК, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

За пунктом 1 частини 2 статті 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. При цьому за частиною 8 статті 284 КПК, закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 285 КПК особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

За частиною 2 статті 285 КПК, особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення. За частиною 3 статті 285 КПК, підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 286 КПК, звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом, а за частиною 4 статті 286 КПК, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно з частиною 3 статті 288 КПК, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

В постанові Верховного Суду від 19.11.2019 в справі №345/2618/16-к зроблено такий висновок:

«відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі, і до набрання вироком законної сили минуло три роки.

За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.

Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.

Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження як під час підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст. 49 КК».

Аналогічні висновки містяться в ухвалах Верховного Суду від 16.12.2019 в справі №754/10717/17, від 30.03.2020 у справі №635/5683/18, постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі 204/4728/15-к.

Також в ухвалі Верховного Суду від 14.09.2020 в справі №493/1843/16-к зроблено такий висновок:

«Матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання.

Досягнення мети кари і виправлення особи, яка вчинила злочин, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим, або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності. Внаслідок цього ст. 49 КК України встановлює строки давності, тобто строки, після закінчення яких особа не може бути піддана кримінальній відповідальності за раніше вчинений злочин. Закінчення цих строків є підставою обов`язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Факт визнання чи невизнання особою своєї винуватості у даному випадку не має значення для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави. Таке звільнення є обов`язком, а не правом суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 5 ст. 49 КК України».

Оскільки кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 366 КК, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , станом на 06.06.2018 належить до кримінальних проступків, то строк давності у три роки закінчився 05.06.2021 о 24.00 год, й при цьому стороною обвинувачення не надано суду відомостей щодо переховування цих осіб від органів досудового розслідування або судуй вчинення нових злочинів.

В судовому засіданні суд роз`яснив обвинуваченим підстави та наслідки звільнення їх від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, та обвинувачені ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 надали згоду на звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження в частині обвинувачення за частиною 1 статті 366 КК.

Таким чином, суд вважає необхідним задовольнити клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та Бодні І.О. (захисника ОСОБА_5), та на підставі статі 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності звільнити від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК, а також звільнити від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК, та закрити кримінальне провадження від 18.11.2017 за №42017000000004330 щодо них в частині такого обвинувачення.

Керуючись статтями 284, 286, 291, 314, 369, 372, 532 КПК, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Алексеєнка О.С. (захисника ОСОБА_1 та ОСОБА_2) про закриття кримінального провадження/

2. Відмовити в задоволенні клопотання Хобот О.Г. (захисника ОСОБА_4) про повернення обвинувального акту прокурору.

3. Задовольнити клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та Бодні І.О. (захисника ОСОБА_5) про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження в частині обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК України.

4. Звільнити від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності:

ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК України;

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК України.

Закрити кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 18.11.2017 за №42017000000004330, в частині обвинувачення:

ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК України, та

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в частині закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали оголошено 13.07.2021 у приміщенні Вищого антикорупційного суду.

Головуючий суддя Дубас В.М.

Судді Коліуш О.Л.

Ткаченко О.В.