Document No. 98327429

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАНИ

13 липня 2021 року

м. Київ

справа № 991/1790/21

провадження № 51-3461 ск 21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Фоміна С.Б.,

суддів Булейко О.Л., Іваненка І.В.,

розглянувши касаційну скаргу в.о. Голови Верховного Суду України Гуменюка В.І. на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 квітня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 березня 2021 року надано дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні Верховного Суду України (код ЄДРПОУ 00019034).

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 квітня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційної скаргою в.о. Голови Верховного Суду України Гуменюка В.І. на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 березня 2021 року.

У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись з ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 квітня 2021 року просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до пункту 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд, стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку, й, зокрема, норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

Так, оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано параграфом 2 глави 26 КПК. Згідно із положеннями частини 3 статті 392 КПК, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом. Статтею 309 КПК визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування. Зокрема, пунктом 10 частини 1 статті 309 КПК встановлено можливість оскарження під час досудового розслідування в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність.

Зі змісту касаційної скарги та долучених до неї копій судових рішень вбачається, що суддею апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо можливості відкриття апеляційного провадження не встановлено підстав, передбачених пунктом 10 частини 1 статті 309 КПК, звертаючи увагу на те, що оскарженою ухвалою слідчого судді передбачено можливість вилучення копій відповідних документів, що не може свідчити про позбавлення юридичної особи можливості здійснювати свою діяльність та/або/про створення перешкоди у її здійсненні. У касаційній скарзі переконливих доводів про наявність таких підстав також зазначено.

Згідно з приписами частини 4 статті 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Отже, суддя апеляційного суду, встановивши, що ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає і, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою в.о. Голови Верховного Суду України Гуменюка В.І. на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 квітня 2021 року, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону. У зв`язку з чим, посилання у касаційній скарзі на судову практику Конституційного Суду України, в цілому, не спростовують правильність висновків, наведених в ухвалі судді апеляційної інстанції.

Крім того, колегія суддів погоджується із посиланням суду апеляційної інстанції на практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення. За таких обставин, наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя і порушенням конституційних прав, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою в.о. Голови Верховного Суду України Гуменюка В.І. на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 квітня 2021 року.

Ухвала Суду остаточна й оскарженню не підлягає.

Судді:

С.Б. Фомін О.Л. Булейко І.В. Іваненко