- Presiding judge (HACC) : Khamzin T.R.
- Secretary : Finko Yu.V.
- Prosecutor : Bronevytskyi S.S.
Справа № 991/5046/21
Провадження 1-кс/991/5124/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2021 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.11.2019 у справі № 760/7590/19,
ВСТАНОВИВ:
27 липня 2021 року до Вищого антикорупційного суду надійшло означене клопотання адвоката ОСОБА_7, подане в інтересах підозрюваної ОСОБА_3 .
Для розгляду клопотання визначено слідчого суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
1. Заявлені вимоги та їх обґрунтування
Адвокат зазначає, що 11.11.2019 ОСОБА_3 у межах кримінального провадження №12016100000001664 від 08.10.2016 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.11.2019 (справа №760/7590/19) накладено арешт на кошти, розміщені на усіх банківських рахунках ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), які відкриті в АТ «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129, МФО 300465).
Арешт накладено з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
29.06.2021 ОСОБА_3 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри. Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 364 КК України.
Адвокат зазначає, що оскільки санкція ч. 2 ст. 364 КК України не передбачає покарання у виді конфіскації майна, то у такому випадку необхідність у застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала і арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.11.2019 належить скасувати.
2. Позиції сторін у судовому засіданні
У судовому засіданні представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 клопотання підтримав з підстав, що у ньому наведені. Просив клопотання задовольнити та скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.11.2019 на кошти, розміщені на рахунку ОСОБА_3 у АТ «Державний ощадний банк України».
Додатково долучив до матеріалів клопотання лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на запит адвоката. У листі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив, що у них відсутня інформація про завдання Фонду збитків внаслідок вчинення кримінального правопорушення, досудове розслідування щодо якого здійснюється у межах кримінального провадження №12016100000001664 від 08.10.2016. Адвокат зазначає, що на їх запит Національний банк України повідомив, що заборгованість за кредитним договором не віднесена до безнадійної, списання заборгованості як безнадійної чи прощення або продаж боргу не здійснювалися. Національний банк України не підтвердив факт спричинення йому збитків в результаті надання стабілізаційного кредиту. Наведене, на переконання адвоката, свідчить про відсутність підстав для застосування арешту з будь-якої з можливих підстав, зокрема, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Детектив ОСОБА_6 та прокурор ОСОБА_5 заперечили проти задоволення клопотання з підстав його необґрунтованості. Зазначили, що у цьому кримінальному провадженні досудове розслідування здійснювалося за фактом завдання збитків державі у загальній сумі понад 1 млрд. грн., ТОВ «ТехноСерв Україна», Національний банк України визнано потерпілими у кримінальному провадженні. На теперішній час, досудове розслідування завершене, триває процедура ознайомлення із матеріалами кримінального провадження. У ході ознайомлення, ними формується позиція щодо подачі цивільного позову. ТОВ «ТехноСерв Україна» вже подано цивільний позов. Навіть якщо НБУ не подасть цивільний позов, то це має право здійснити прокурор, діючи в інтересах держави. За таких обставин, вважають, що арешт майна обумовлений необхідністю забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. У разі скасування арешту майна існує небезпека його втрати чи знецінення активів, що утруднить процедуру відшкодування завданих збитків.
Крім цього, зазначили, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.07.2021 відмовлено у задоволенні аналогічного клопотання заявників. Вважають, що висновки, наведені в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.07.2021, в силу ст. 90 КПК України мають преюдиціальне значення та мають бути враховані під час розгляду цього клопотання.
На підтвердження доводів, наведених в обґрунтування заперечень долучили до матеріалів клопотання витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12014000000000496, копію повідомлення від 02.07.2021 про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження №12014000000000496, копію ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.07.2021 у справі №881/4444/21, копію заяви ТОВ «ТехноСерв Україна» про залучення як потерпілого та визнання представником потерпілого, копію постанови про визнання ТОВ «Техносерв Україна» потерпілим у кримінальному провадженні від 11.08.2020, копію цивільного позову ТОВ «Техносерв Україна» на суму 85229193,74 грн. із додатками, копію листа НБУ від 08.05.2020, копію постанови про визнання НБУ потерпілим у кримінальному провадженні від 21.09.2020.
3. Обставини встановлені слідчим суддею, оцінка та висновки слідчого судді
Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе лише за таких умов:
- вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба;
- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
У клопотанні адвокат зазначає про те, що у застосуванні арешту майна відпала необхідність, а тому це клопотання розглядається саме у контексті цієї обставини.
Із пояснень учасників провадження та наданих матеріалів вбачається, що Національним антикорупційним бюро України проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016100000001664 від 08.10.2016.
У межах цього кримінального провадження ОСОБА_3, 11.11.2019 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у пособництві у заволодінні чужим майном в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб шляхом зловживання службовою особою службовим становищем.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.11.2019 (справа №760/7590/19) накладено арешт на кошти, розміщені на усіх банківських рахунках ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), які відкриті в АТ «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129, МФО 300465).
Арешт накладено з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, що передбачене санкцією ч. 5 ст. 191 КК України.
На підставі постанови начальника шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 від 05.08.2020 матеріали досудових розслідувань за №12016100000001664 та №12014000000000496 були об`єднані в одне провадження за №12014000000000496 від 05.11.2014.
29.06.2021 ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12014000000000496 від 05.11.2014 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України зловживанні службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, що завдало тяжких наслідків.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається зокрема з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
У цьому випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
Санкція ч. 2 ст. 364 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто покарання у виді конфіскації майна санкція ч. 2 ст. 364 КК України не передбачає.
Отже, оскільки:
- ОСОБА_3 29.06.2021 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України;
- санкція ч. 2 ст. 364 КК України не передбачає покарання у виді конфіскації майна;
- арешт на кошти, розміщені на банківських рахунках ОСОБА_3, що відкриті в АТ «Державний ощадний банк України» накладено саме з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення конфіскації майна,
слідчий суддя дійшов висновку, що необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешті майна, з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, на теперішній час відпала.
Інститут скасуванняарешту пов`язанийз наявністюдвох умов,закріплених уст.174КПК України-необґрунтованістю йогонакладення тавідсутності подальшоїпотреби вньому.При цьомуоцінка обґрунтованостіта необхідностіподальшого застосуваннязаходу забезпеченнякримінального провадженняу видіарешту майназдійснюється уконтексті підстав,передбачених ч.2ст.170КПК України,що буливстановлені підчас розглядуклопотання проарешт майната власнестали підставоюдля арешту.Оцінка тавстановлення новихпідстав дляарешту не відносяться до повноважень слідчого судді при розгляді клопотання про скасування арешту майна.
З огляду на це, слідчий суддя відхиляє доводи детектива та прокурора про те, що необхідність подальшого застосування арешту майна обумовлена необхідністю забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, оскільки арешт на майно ОСОБА_3 накладено ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.11.2019 лише з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.
У разі наявності обставин, які вказують на необхідність забезпечення збереження майна з підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, ч. 1 ст. 171 КПК України передбачає право прокурора, слідчого за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільного позивача звернутися із клопотанням про арешт майна. Саме при вирішенні клопотання про арешт майна, слідчий суддя, в залежності від підстав для арешту, наведених у клопотанні, враховує: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Також слідчий суддя відхиляє доводи прокурора та детектива щодо преюдиціального значення висновків, наведених в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.07.2021 за наслідками розгляду клопотання адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_3 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.11.2019 та необхідності їх врахування під час розгляду означеного клопотання.
Відповідно до статті 90 КПК таким, що має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів, є рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили, і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, стаття 90 КПК вказує лише на преюдиціальне значення рішення національного чи міжнародного суду, яким встановлено порушення прав і свобод людини, для вирішення питання щодо допустимості тих чи інших доказів.
Тобто зазначеною нормою не передбачено преюдиціального значення судового рішення для доказування обставин у межах іншого кримінального провадження (іншої справи, клопотання), висновків з приводу застосування норми права. Таким чином, встановлені обставини та висновки, наведені у вищевказаній ухвалі, не є такими, що не підлягають доказуванню при розгляді цього клопотання.
Оскільки представником власника майна доведено, що необхідність у застосуванні арешту майна відпала, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.11.2019 у справі №760/7590/19.
Отже, клопотання адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_3 належить задовольнити.
Керуючись ст. ст. 170, 174, 372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
Клопотання адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.11.2019 у справі №760/7590/19 задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.11.2019 у справі №760/7590/19 на кошти, розміщені на усіх банківських рахунках ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), які відкриті в АТ «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129, МФО 300465).
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1