Document No. 98804637

Справа № 991/4521/21

Провадження №11-сс/991/440/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Панаіда І.В.,

суддів Боднара С.Б., Панкулича В.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Римаренко М.С.,

адвоката - Бурої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Бурої Олени Вікторівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 липня 2021 року, якою накладено арешт на майно у кримінальному провадженні №62020000000000996 від 15 грудня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 липня 2021 року накладено арешт із забороною користування та розпорядження на майно, вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні №62020000000000996 від 15 грудня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.

Вказане рішення слідчого судді мотивовано тим, що речі та документи, вилучені під час обшуку 01 липня 2021 року, містять відомості, які можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час досудового розслідування кримінального провадження №62020000000000996, а тому з метою їх збереження необхідно застосувати захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна. Його незастосування може призвести до приховування або знищення вказаних речей та документів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, адвокат Бура О.В. подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що оскаржувану ухвалу вважає незаконною, невмотивованою і необґрунтованою, у зв`язку з чим просить її скасувати та постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити. Стверджує, що детективом не надано доказів подання клопотання про арешт майна в строк, встановлений ч.5 ст. 175 КПК України, а майно, на яке накладено арешт, не відповідає визначеним КПК України критеріям доказів у кримінальному провадженні, що не було враховано слідчим суддею.

Належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду прокурор до суду не з`явився, подав заяву з проханням відкласти розгляд апеляційної скарги Бурої О.С. на іншу дату та час, у зв`язку із його зайнятістю в іншому кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.4 ст. 405 КПК України неприбуття належним чином повідомленого про час та місце судового засідання прокурора не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду. Зважаючи, що у кримінальному провадженні задіяна група прокурорів про причини відсутності яких стороною обвинувачення не повідомлено, враховуючи необхідність дотримання вимог розумності строку вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, підстав для задоволення клопотання прокурора про відкладення судового розгляду колегія не вбачає.

Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката, яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши їх, колегія суддів приходить до такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання детектива про накладення арешту на майно, дотримався вказаних вимог закону.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України проводиться досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020000000000996 від 15 грудня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

У рамках кримінального провадження № 62020000000000996 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 червня 2021 року (справа № 991/4190/21 провадження № 1-кс/991/4252/21) надано дозвіл на проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 в садовому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 126-133). Відповідно до протоколу обшуку від 01 липня 2021 року (а.с. 134-141) у ході проведення вказаної слідчої дії було виявлено та вилучено майно, перелік якого наведено в протоколі обшуку. 03 липня 2021 року прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кимликом Р.В. направлено до слідчого судді Вищого антикорупційного суду клопотання про арешт такого майна.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 липня 2021 року вказане клопотання детектива задоволено. Накладено арешт на речі і документи, вилучені під час обшуку, проведеного 01 липня 2021 року за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 в садовому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Слідчий суддя дійшов висновку, що вилучені під час обшуку речі і документи містять відомості, які є предметом перевірки під час досудового розслідування, адже стосуються укладення та виконання державного контракту на виконання робіт за державним оборонним замовленням з «Реконструкції підземної частини будівлі по вул. Дегтярівській, 13/24 у Шевченківському районі м.Києва під Єдиний центр безпеки ЦУБВС» від 21.12.2018 № 362/5/18/36, а отже мають значення для досудового розслідування. Постановою детектива Національного антикорупційного бюро України від 02.07.2021 вилучені під час обшуку речі та документи визнано речовими доказами, оскільки відшукано документи та речі про господарські взаємовідносини ЦУБВС ЗС України, ТОВ «Фортеця-Ост» та ТОВ «Веб Про», а тому відомості, що містяться у цих документах, у подальшому будуть предметом дослідження під час проведення судових експертиз та на підставі них може бути встановлена наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (зокрема, подія кримінального правопорушення - час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення), а також вони зберегли на собі сліди злочину та можуть буди використані як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Незастосування арешту із забороною користування та розпорядження цим майном, може, за висновком слідчого судді, призвести до приховання або знищення вказаних речей та документів, у зв`язку з чим на них необхідно накласти арешт.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).

Як вбачається із клопотання та долучених до нього матеріалів, необхідність арешту вилучених речей та документів із забороною користування та розпорядження ними власником або іншими особами полягає у потребі збереження майна у максимально незмінному стані та унеможливлення його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, оскільки різноманітні ознаки майна є відомостями, що мають першочергове значення для доведення наявності складу кримінального правопорушення в рамках кримінального провадження, що розслідується.

Таким чином, слідчий суддя, з урахуванням визнання детективом вилучених речей і документів речовими доказами, дійшов обґрунтованого висновку, що вони можуть бути використані в подальшому як доказ у кримінальному провадженні, врахувавши при цьому обсяг вилучених речей - носіїв інформації, стислі строки направлення до суду відповідного клопотання про арешт після вилучення, а також можливі негативні наслідки втрати такої інформації, яка може мати суттєве значення для доказування відповідних обставин у кримінальному провадженні, з чим погоджується і колегія суддів. Доводи апеляційної скарги в цій частині вищевикладеного не спростовують, не є конкретизованими, не ґрунтуються на положеннях частини 1 ст.170 КПК України, яка визначає підставу арешту майна - сукупність розумних підозр вважати, що відповідне майно є доказом кримінального правопорушення, а тому колегією відхиляються.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Стосовно доводів адвоката Бурої О.В. про порушення органом досудового розслідування строків звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого під час обшуку 01 липня 2021 року майна, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів провадження вбачається, що орган досудового розслідування звертався до слідчого судді для вирішення питання арешту спірного майна, яке було вилучено 01 липня 2021 року, 03 липня 2021 року, що підтверджується відміткою на конверті (а.с. 172). Посилання адвоката на роздруківку відстеження відправлення за № 0210200179611 як доказ пропущення органом досудового розслідування строку звернення до слідчого судді із відповідним клопотанням, колегія суддів сприймає критично, оскільки зазначена в ній інформація не носить характер офіційної та не спростовує факту направлення до суду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна 03 липня 2021 року.

Крім того, відсутність в матеріалах провадження доказів подання органом досудового розслідування клопотання про арешт тимчасово вилученого майна саме протягом 48 годин після його вилучення, на чому наголошено в апеляційній скарзі та в поясненнях адвоката в судовому засіданні, на думку колегії суддів, не може свідчити про необґрунтованість ухваленого рішення, адже у такому випадку оцінка рішення суду матиме суто формальний характер. Арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів забезпечує дієвість кримінального провадження, сприяє досягненню завдань та мети кримінального провадження. Такої підстави для відмови в арешті майна як пропущення строку звернення з клопотанням КПК України не передбачено ні серед умов, які враховуються при вирішенні питання про арешт майна як речових доказів, ні серед підстав для відмови в задоволенні клопотання про арешт. Сам по собі факт порушення строку звернення до слідчого судді для вирішення питання про арешт не може бути підставою для відмови в арешті майна, яке відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні. Вказане обумовлюється тим, що порушення строку на звернення з клопотанням про арешт майна, яке має ознаки речового доказу, задля досягнення завдань кримінального провадження, не позбавляє таке майно доказової сили, а тому потребує забезпечення його збереження, зокрема, шляхом накладення арешту.

Щодо встановленого кримінальним процесуальним законом строку на звернення до суду, то положення частини 5 статті 171 КПК України у взаємозв`язку із положеннями частини 1 статті 169 КПК України визначають лише тривалість законного перебування (утримання) чужого майна (вилученого в результаті обшуку) в розпорядженні сторони обвинувачення (слідчого, прокурора). Будь-яке подальше перебування (поза межами встановленого процесуального строку та часу, після спливу якого необхідно негайно повернути майно), утримання такого майна слідчим, прокурором є таким, що не має правових підстав та є втручанням в право власності особи, якій належить це майно, без законних на те підстав.

Разом з цим, вказані порушення речових прав не можуть нівелювати доказове значення майна, що відповідає критеріям речового доказу, перешкоджати досягненню цілей й завдань кримінального провадження, якими, серед іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Отже, вирішення питання щодо арешту майна залежить не від того чи слідчий, прокурор своєчасно звернувся з відповідним клопотання до слідчого судді, а від того, чи має воно доказове значення в кримінальному провадженні.

Також, колегія суддів критично оцінює долучену адвокатом копію ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 липня 2021 року у справі 991/4523/21, якою клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №62020000000000996 від 15 грудня 2020 року, вилучене 01 липня 2021 року під час обшуку у приміщенні, в якому здійснює свою діяльність ТОВ «ВЕБ ПРО», за адресою: м. Київ, вул. Бастіонна, 2/1, 3 під`їзд, кв. 60-А, 62-А, було повернуто прокурору для усунення недоліків, а саме долучення доказів подання такого клопотання у строк, встановлений абз. 2 ч.5 ст. 171 КПК України. Клопотання прокурора про накладення арештів на майно, вилучене під час обшуків проведених 01 липня 2021 року, які перебували на розгляді слідчого судді у справах №991/4523/21 та №991/4521/21 не можна вважати ідентичними, і вирішуючи питання можливості їх задоволення або повернення слідчий суддя виходив з відповідних фактичних обставин кожного, в зв`язку з чим, не можна погодитись з доводами адвоката щодо пропуску органом досудового розслідування строку звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_1 майна, лише з підстав можливого порушення таких строків звернення прокурором у іншій справі.

Завданням арешту майна, згідно ч.1 ст.170 КПК України, є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Даючи оцінку оскаржуваного рішення слідчого судді саме з точки зору завдань арешту майна і зважаючи на важливість арештованого майна як речових доказів у кримінальному провадженні, що забезпечують його дієвість, виходячи з того, що скаржником не доведено факту вилучення відповідних речей і документів у непроцесуальний спосіб, тобто, недопустимість використання спірного майна як речових доказів у цьому провадженні, а стороною обвинувачення наведені переконливі доводи необхідності забезпечення схоронності такого майна саме як першоджерела доказів, колегія приходить до висновку, що ухвала слідчого судді винесена з додержанням вимог кримінального процесуального закону, висновки, викладені у ній відповідають фактичним обставинам справи, а тому її слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу адвоката Бурої О.В. без задоволення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б могли вплинути на правильність прийнятого слідчим суддею рішення та бути підставами для його скасування, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 липня 2021 року про арешт майна, вилученого в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні №62020000000000996 від 15 грудня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Панаід

Судді С.Б. Боднар

В.І. Панкулич