Document No. 99016077

Справа № 263/13252/17

Провадження1-кп/991/111/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про відмову у скасуванні арешту майна

12 серпня 2021 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Танасевич О.В.

суддів Білоус І.О., Крука Є.В.

за участю

секретаря судового засідання Костікова Б.В.,

прокурора Касьяна А.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

його захисника адвоката Чуніхіна О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_2

його захисника адвоката Мельник О.В.

обвинуваченого ОСОБА_3

його захисника адвоката Пліщука Л.І.

представника третьої особи, щодо майна

якої вирішено питання про арешт майна, -

ОСОБА_4 адвоката Мельник О.В.

у ході судового розгляду у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 42017000000000061 від 12 січня 2017 року, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Маріуполь, Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Донецьк, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в Автономній Республіці Крим, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_6 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

І. Історія провадження

1. 16 жовтня 2019 року до Вищого антикорупційного суду з Іллічівського районного суду міста Маріуполя надійшли матеріали зазначеного кримінального провадження, а ухвалою суду від 06 лютого 2020 року в цьому провадженні було призначено судовий розгляд.

2. У судовому засіданні адвокат Мельник О.В., яка також діє в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт, - ОСОБА_4 , заявила клопотання про скасування арешту з транспортного засобу чорного кольору, марка Volkswagen, модель Touareg, 2013 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 (далі за текстом, Транспортний засіб).

3. В обґрунтування заявленого клопотання адвокат Мельник О.В. зазначала, що арешт на Транспортний засіб було накладено необґрунтовано, що є підставою для його скасування відповідно до абзацу другого частини першої статті 174 Кримінального процесуального кодексу України.

У якості обставин, які доводять необґрунтованість накладення арешту, наводила наступні відомості:

- досудове розслідування у період часу з 12 січня по 18 травня 2017 року відбувалось з порушенням правил підслідності, передбачених статтею 216 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з положеннями якої у слідчих Слідчого управління Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України були відсутні повноваження на проведення будь-яких процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні. Оскільки це провадження було передано з дотриманням правил підслідності Національному антикорупційному бюро України тільки 05 квітня 2017 року, то, на переконання адвоката Мельник О.В., всі зібрані до цього моменту матеріали є очевидно недопустимими доказами в силу вимог пункту 1 частини другої статті 87, частини другої статті 89 Кримінального процесуального кодексу України, а тому не могли бути покладені в обґрунтування арешту майна;

- відповідно до частини першої статті 171 Кримінального процесуального кодексу України з клопотанням про арешт майна має право звернутися прокурор або слідчий за погодженням з прокурором, тоді як детектив Національного антикорупційного бюро України не має процесуального статусу слідчого, оскільки його статус та повноваження встановлюються виключно профільним Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України»;

- детектив Прокопенко Б.О. звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту на майно ОСОБА_2 18 травня 2017 року без належних процесуальних повноважень, адже постанова про створення слідчої групи детективів була винесена лише два місяці потому, а саме 18 липня 2017 року;

- за змістом статті 642 Кримінального процесуального кодексу України правом звернення до суду з клопотанням про накладення арешту на майно третьої особи, якою є ОСОБА_4 , наділений тільки прокурор, тому дії детектива Прокопенка Б.О. щодо звернення з клопотанням про арешт майна третьої особи відбувались вочевидь поза межами його повноважень;

- у цьому ж клопотанні детектив Прокопенко Б.О. просив накласти арешт на транспортний засіб чорного кольору, марка Volkswagen, модель Touareg, 2013 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 з державним номерним знаком НОМЕР_3 .

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 25 травня 2017 року зазначене клопотання детектива задоволено та накладено арешт на Транспортний засіб із реквізитами, зазначеними у клопотанні.

09 червня 2017 року детектив Прокопенко Б.О. всупереч вимогам статті 171 та частини другої статті 642 Кримінального процесуального кодексу України звернувся до слідчого судді з заявою щодо виправлення описки шляхом зміни державного номерного знаку « НОМЕР_3 » на « НОМЕР_2 ». Проте, слідчий суддя без зазначення факту надходження процесуального документу, який став приводом та підставою для виправлення описки, постановив відповідну ухвалу від 25 травня 2017 року, якою в описовій, мотивувальній та резолютивній частинах ухвали про накладення арешту від 25 травня 2017 року виправив описку, допущену при написанні державного номерного знаку транспортного засобу Volkswagen Touareg, (VIN: НОМЕР_1 ), зазначивши замість державного номерного знаку « НОМЕР_3 » інший номерний знак, а саме « НОМЕР_2 »;

- розгляд клопотання про арешт майна відбувався у закритому судому засіданні, без виклику ОСОБА_2 та його дружини - ОСОБА_4 , тому вони були позбавлені процесуальної можливості надати заперечення проти обмеження права власності на Транспортний засіб та повідомити, що ОСОБА_2 не був його фактичним власником, що підтверджується рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 31 липня 2020 року (справа № 522/10541/19, провадження № 2/522/1250/20), згідно з яким право особистої приватної власності на вказаний Транспортний засіб визнано за ОСОБА_4 .

4. З огляду на викладене адвокат Мельник О.В. вважала, що арешт на Транспортний засіб був накладений необґрунтовано, а тому з 25 травня 2017 року цей Транспортний засіб є незаконно вилученим у третьої особи - ОСОБА_4 , що перешкоджає їй вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

ІІ. Позиція учасників судового провадження

5. Прокурор проти задоволення клопотання про скасування арешту майна заперечував повністю та зазначав, що ОСОБА_4 не має права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту, накладеного на Транспортний засіб, у зв`язку з чим клопотання її представника - адвоката Мельник О.В. належить залишити без розгляду.

6. На переконання прокурора, арешт на Транспортний засіб був накладений обґрунтовано, адже станом на день розгляду відповідного клопотання цей Транспортний засіб належав на праві власності ОСОБА_2 , який мав статус підозрюваного, а тому арешт майна з метою його подальшої конфіскації був та залишається належним заходом забезпечення кримінального провадження. Визнання у 2020 році в судовому порядку права приватної власності на Транспортний засіб за дружиною ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , на думку сторони обвинувачення, є узгодженим кроком подружжя, спрямованим на ухилення від конфіскації майна у випадку визнання ОСОБА_2 винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні.

7. Прокурор також повідомив суду, що Спеціалізована антикорупційна прокуратура оскаржила рішення Приморського районного суду міста Одеси від 31 липня 2020 року в апеляційному порядку, на підтвердження чого надав суду копію апеляційної скарги і відомості з офіційного веб-сайту «Судова влада» про її надходження до Одеського апеляційного суду та здійснений розподіл (том № 23 а.с. 142-149).

8. Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також їхні захисники - відповідно адвокати Пліщук Л.І. та Чуніхін О.М. проти задоволення клопотання про скасування арешту майна не заперечували.

ІІІ. Мотиви та обґрунтування суду

9. Заслухавши думку учасників судового провадження, проаналізувавши доводи клопотання про скасування арешту майна, колегія суддів вважає його таким, що не підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступного.

10. Згідно з частиною другою статті 174 Кримінального процесуального кодексу України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження, зокрема, за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть:

1. що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або

2. арешт було накладено необґрунтовано.

11. Представник третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт, ОСОБА_4 - адвокат Мельник О.В. в обґрунтування клопотання про скасування арешту посилалась на сукупність обставин, які, на її переконання, свідчать про те, що арешт було накладено необґрунтовано.

12. Аналізуючи доводи адвоката Мельник О.В., суд дослідив ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 25 травня 2017 року, з якої убачається, що арешт було накладено на Транспортний засіб з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання (том № 6 а.с. 28-29).

13. Відповідно до пункту 3 частини другої, частини п`ятої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. У цьому випадку арешт накладається на майно підозрюваного (обвинуваченого), щодо якого здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна.

14. На день розгляду клопотання про арешт майна, тобто станом на 25 травня 2017 року, право власності на Транспортний засіб було зареєстровано за ОСОБА_2 , що останній не заперечує та підтверджує, що такі ж відомості про цей Транспортний засіб були відображені ним у декларації про майновий стан осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

В ухвалі про арешт майна від 25 травня 2017 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва як на доказ належності Транспортного засобу ОСОБА_2 посилався, зокрема, на інформацію, яка містилась у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також на актуальні відомості з Національної автоматизованої інформаційної системи Єдиного реєстру МВС України (том № 6 а.с. 28-29).

На момент розгляду клопотання про накладення арешту ОСОБА_2 згідно з частиною першою статті 42 Кримінального процесуального кодексу України набув процесуального статусу підозрюваного, адже 23 березня 2017 року йому було повідомлено про підозру за частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (том № 4 а.с. 178-187).

Оскільки санкція цієї норми передбачає такий вид покарання як конфіскація майна, накладення арешту на Транспортний засіб, який перебував у власності підозрюваного ОСОБА_2 , з метою його конфіскації як виду покарання відбулось з дотриманням приписів частин другої, п`ятої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України.

15. Розгляд клопотання про накладення арешту на Транспортний засіб, який не мав статусу тимчасово вилученого майна, відбувався без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника цього майна, адже слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування саме такого порядку з метою забезпечення арешту, що не суперечить вимогам частини другої статті 172 Кримінального процесуального кодексу України.

16. Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від тієї ж дати, тобто від 25 травня 2017 року, виправлено описки в описовій, мотивувальній та резолютивній частинах ухвали від 25 травня 2017 року, допущені у державному номерному знаку, у зв`язку з чим, замість невірно вказаного номерного знаку « НОМЕР_3 » зазначено вірний - « НОМЕР_2 » (том № 6 а.с. 84). Такі дії слідчого судді також відбулись в межах його повноважень, передбачених статтею 379 Кримінального кодексу України.

Доводи адвоката Мельник О.В. щодо постановлення ухвали про виправлення описки 25 травня 2017 року, що є очевидним порушенням з огляду на надходження відповідної заяви детектива Прокопенка Б.О. лише 09 червня 2017 року, колегія суддів відхиляє, адже, як убачається з тексту цієї ухвали, слідчий суддя самостійно виявив описку, виправив її з власної ініціативи та на заяву детектива Прокопенка Б.О. у своєму рішенні не посилався.

17. Посилання адвоката Мельник О.В. на відсутність у детектива Прокопенка Б.О. процесуальних повноважень на звернення до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно третьої особи - ОСОБА_4 , яка є власником Транспортного засобу на підставі рішення суду, є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 642 Кримінального процесуального кодексу України порушити питання про накладення арешту на майно третьої особи дійсно уповноважений лише прокурор.

Разом з тим, рішення Приморського районного суду міста Одеси, на яке посилається адвокат Мельник О.В. як на доказ належності Транспортного засобу третій особі - ОСОБА_4 , було ухвалено лише 31 липня 2020 року, набрало законної сили 03 вересня 2020 року (том № 23 а.с. 83-84) та на момент накладення арешту не існувало, що унеможливлювало наявність у органу досудового розслідування інформації, яка дозволяла б зробити обґрунтоване припущення щодо наявності будь-яких прав третьої особи - ОСОБА_4 на Транспортний засіб. Це судове рішення жодним чином не спростовує обґрунтованості арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 25 травня 2017 року.

Крім того, відповідно до роз`яснень, що містяться у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року в справі № 683/2694/16-ц, виходячи з системного аналізу частини першої статті 328, частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України, статті 34 Закону України "Про дорожній рух", Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07 вересня 1998 року, транспортний засіб переходить у власність особи тільки після внесення підрозділами Міністерства внутрішніх справ України відповідних змін до реєстраційних документів. Разом з тим, доказів на підтвердження перереєстрації Транспортного засобу суду не надано.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що звернення детектива Прокопенка Б.О. до слідчого судді за погодженням з прокурором з клопотанням про арешт майна, щодо якого були відомості про його належність підозрюваному на праві приватної власності, відбулось у межах його повноважень, передбачених частиною першою статті 171 Кримінального процесуального кодексу України.

18. Позиція адвоката Мельник О.В. щодо відсутності процесуальних повноважень слідчого у детектива Національного антикорупційного бюро України Прокопенка Б.О. з огляду на те, що такі повноваження не передбачені Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України», зокрема, повноваження на звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, повністю спростовується положеннями кримінального процесуального закону.

Згідно з частиною першою статті 171 Кримінального процесуального кодексу України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді має право звернутись прокурор або слідчий за погодженням з прокурором, а відповідно до пункту 17 частини першої статті 3 цього ж Кодексу статус слідчого мають, зокрема, службові особи Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважені в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені щодо кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, яке на підставі частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України належить до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України.

Крім того, постановою від 30 березня 2017 року було визначено підслідність цього кримінального провадження за детективами Національного антикорупційного бюро України (том № 5 а.с. 21-22), а постановою від 18 липня 2017 року доручено проведення досудового розслідування групі детективів, зокрема, детективу Прокопенку Б.О. (том № 5 а.с. 24-25).

19. Щодо посилань адвоката Мельник О.В. на обставини, які можуть свідчити про неповноту судового розгляду під час вирішення клопотання про арешт, що її допустив слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва, та невідповідність висновків слідчого судді відомостям, що містяться в клопотанні, колегія суддів зазначає наступне.

Кримінальний процесуальний закон передбачає два шляхи припинення дії такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна: шляхом скасування ухвали про арешт майна за результатами її апеляційного перегляду в порядку та з підстав, визначених Главою 31 Кримінального процесуального кодексу України, та шляхом скасування арешту в межах процедури, передбаченої статтею 174 цього ж Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 409 Кримінального процесуального кодексу України неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а також істотне порушення вимог кримінального процесуального закону могли б бути підставами для скасування ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 25 травня 2017 року судом апеляційної інстанції. Проте, як повідомила адвокат Мельник О.В., її довірителька ОСОБА_4 не реалізувала своє право на апеляційне оскарження зазначеної ухвали.

Разом з тим, варто зазначити, що суд першої інстанції, діючи в межах процедури, передбаченої статтею 174 Кримінального процесуального кодексу України, не є компетентним судом для перегляду ухвали слідчого судді фактично з підстав, передбачених статтею 409 цього ж Кодексу, а обмежений у своїх повноваженнях двома підставами для скасування арешту, а саме тим, що у подальшому застосуванні арешту відпала потреба, або тим, що арешт було накладено необґрунтовано.

За таких обставин, колегія суддів не аналізує доводи адвоката Мельник О.В., які прямо або опосередковано стосуються неповноти судового розгляду клопотання детектива Прокопенка Б.О. про накладення арешту на майно від 18 травня 2017 року, невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, адже такі дії виходять за межі повноважень суду першої інстанції під час розгляду клопотання про скасування арешту майна.

20. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що арешт на Транспортний засіб було накладено обґрунтовано, тобто за наявності правових та фактичних підстав для тимчасового позбавлення ОСОБА_2 права на відчуження, розпорядження та/або користування цим майном з метою його конфіскації як виду покарання з тим, щоб запобігти можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

21. Колегія суддів також вважає безпідставним зауваження прокурора про відсутність у ОСОБА_4 права на оскарження ухвали слідчого судді від 25 травня 2017 року, як на підставу залишення без розгляду заяви її представника - адвоката Мельник О.В. про скасування арешту, з огляду на положення частини першої статті 174 Кримінального процесуального кодексу України.

У наведеній нормі прямо передбачено, що право заявити клопотання про скасування арешту мають не тільки підозрюваний, обвинувачений або засуджений, але й інший власник або володілець майна, який не був присутній при розгляді питання про арешт майна, або якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. При цьому за приписами кримінального процесуального закону суд не уповноважений залишити таку заяву без розгляду.

22. За таких обставин, представник третьої особи, ОСОБА_4 - адвокат Мельник О.В. не довела суду, що арешт на Транспортний засіб було накладено необґрунтовано, що є підставою для відмови у скасуванні арешту.

Виходячи з наведеного, керуючись статтями 174, 369, 372 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

У клопотанні адвоката Мельник О.В., яка є представником третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт майна, - ОСОБА_4 , про скасування арешту майна - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Танасевич

Судді І.О. Білоус

Є.В. Крук