Document No. 99023976

справа № 991/5208/21

провадження №11-сс/991/483/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2021 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді Семенникова О.Ю.,

суддів: Калугіної І.О., Михайленка Д.Г.,

секретаря судового засідання Лисиці Ю.С.,

за участю підозрюваного ОСОБА_1 , захисника підозрюваного адвоката Семененка Д.В. (в режимі відеоконференції зі Східним апеляційним господарським судом),

прокурора Лучківа Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 адвоката Мироненка Станіслава Станіславовича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 серпня 2021 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52020000000000525 від 19 серпня 2020 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 серпня 2021 року частково задоволено клопотання сторони обвинувачення та застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01 жовтня 2021 року включно з визначенням застави у розмірі 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454000 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі гривень) гривень, із покладенням на підозрюваного відповідних обов`язків.

При ухваленні судового рішення слідчий суддя вказав на доведеність стороною обвинувачення доводів щодо необхідності застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував наявність обґрунтованої підозри, доведеність стороною обвинувачення наявності ризиків того, що підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а встановлений розмір застави на думку слідчого судді здатен забезпечити виконання покладених на нього обов`язків та не є непомірним для підозрюваного, проте застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, посилаючись на неповноту судового розгляду, вважаючи, що висновки суду, викладені в оскаржуваній ухвалі, не відповідають фактичним обставинам, що перешкодило ухвалити законне рішення, захисник підозрюваного ОСОБА_1 адвокат Мироненко С.С. 06 серпня 2021 року звернувся до з апеляційною скаргою.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що ухвалюючи рішення суд не врахував відсутність обґрунтування підозри ОСОБА_1 у тій мірі, яка б обґрунтувала застосування до нього виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також слідчим суддею не взято до уваги доводи сторони захисту про об`єктивну сторону злочину за ст.191 КК та особливості даного кримінального провадження в якому необхідним є доведення, що майно (пшениця 3 класу) є саме тією пшеницею, що належить Державному агентству Резерву України та перебувало у віданні ДП «Хлібна база №76», котре здійснювало її зберігання, оскільки за твердженнями адвоката вказане кримінальне правопорушення передбачає наявність потерпілого, саме якому завдано збитки або можуть бути спричинені за наслідком вчинення злочину.

Крім того, захисник наводить доводи щодо неконкретності підозри та існуванні між ДП «Хлібна база №76» та ТОВ «ТД «Слобожанщина» господарських правовідносин, що виключає наявність складу інкримінуємого злочину.

Наведені в апеляційні скарзі і доводи щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності існування ризиків переховування від органів досудового розслідування чи суду, знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта у цьому кримінальному провадженні, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Також захисник не погоджується з розміром визначеної слідчим суддею застави, оскільки судом не враховано дані про особу підозрюваного та необґрунтовано визначено розмір застави, який значно вищий ніж вимагають обставини справи.

У зв`язку з викладеним, у поданій апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_1 адвокат Мироненко С.С. просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у застосуванні відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Позиції учасників судового провадження.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник адвокат Семененко Д.В. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Прокурор Лучків Ю.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

Мотиви суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно з ст.2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст.178 КПК).

Колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_1 слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.

Так, з наданих суду матеріалів судового провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи прокурора, заперечення підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника, досліджені письмові матеріали клопотання детектива та письмові заперечення з додатками сторони захисту, викладені у клопотанні про відмову в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу, з`ясовані всі необхідні обставини, які повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

На виконання вимог ст.178 КПК слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_1 , відомості про його особу в їх сукупності з врахуванням сімейного та матеріального стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, обставини вчинення правопорушення за пред`явленим повідомленням про підозру.

З доданих до клопотання матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК, а саме - у незакінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим за попередньою змовою групою осіб в особливо великому розмірі та складенні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірної можливості вчинення ОСОБА_1 вищевказаних кримінальних правопорушень, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.

При вирішенні питання щодо встановлення обґрунтованої підозри слід застосувати стандарт доказування «обґрунтована підозра», який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, 30 August 1990, §32). При цьому, обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Merabishvili v. Georgia, 28 November 2017, §184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

За таких умов, всупереч доводам апеляційної скарги захисника, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, в тому числі розсекречені матеріали проведених негласних слідчих (розшукових) дій, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до правильного висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК, які свідчать про обґрунтованість на час розгляду клопотання підозри ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки об`єктивно зв`язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити вищевказані кримінальні правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.

Натомість, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При цьому суд зауважує, що обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину, а тому вказані доводи апеляційної скарги розцінюються як позиція сторони захисту щодо невинуватості підозрюваного в інкримінованому йому злочину.

Так, на думку колегії суддів, в матеріалах судового провадження наявна сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що ОСОБА_1 може бути причетним до вчинення інкримінованих йому злочинів, зокрема: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ДП «Хлібна база №76», яким підтверджено факт набуття ОСОБА_1 повноважень керівника зазначеного державного підприємства; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Торговий дім «Слобожанщина», яким підтверджено, що ОСОБА_2 є єдиним учасником та керівником зазначеної юридичної особи; протокол допиту свідка ОСОБА_3 , який працював начальником команди відомчої воєнізованої охорони та пояснив, що ОСОБА_4 приблизно в середині січня 2021 року запропонував йому прийняти участь у діях, спрямованих на заволодіння зерном пшениці державного резерву, зокрема, внести відомості до журналів охорони про нібито завезення на зберігання до ДП «Хлібна база №76» зерна пшениці від ТОВ «Торговий дім «Слобожанщина» в обсязі 1000 тон та подальше вивезення зерна пшениці державного резерву під виглядом повернення матеріальних цінностей зазначеній юридичній особі; протоколи допиту свідка ОСОБА_5 , який працює охоронцем на ДП «Хлібна база №76» та який пояснив, що 24 травня 2021 року до нього звернувся ОСОБА_1 та повідомив, що буде вивозитись зерно, яке раніше було завезено до державного підприємства, що він самостійно заповнить всі необхідні для вивезення зерна пшениці документи та у подальшому надав вказівку на випуск з території державного підприємства вантажних автомобілів, завантажених зерном пшениці; протоколи допиту свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які 24 травня 2021 року були задіяні у перевезенні зерна пшениці з ДП «Хлібна база № 76» до Миколаївського морського порту та які підтвердили факт вивезення зерна пшениці з державного підприємства, а також повідомили, що товарно-супровідні документи, які надавались ним на ДП «Хлібна база №76» для транспортування зерна пшениці, за вказівкою невстановлених осіб - замовників таких послуг з перевезень віддавались після виїзду з території державного підприємства невстановленим особам та мали мінятись на інший комплект товарно-супровідних документів; протоколи допиту свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які працюють охоронцями на ДП «Хлібна база № 76» та які повідомили, що завезення пшениці на зберігання на ДП «Хлібна база № 76» від інших поклажодавців у період квітня-травня 2021 року не було; протокол огляду карти пам`яті micro SD, на якій зафіксовані результати негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронної інформаційної системи «Icloud», акаунт зареєстрований за ОСОБА_19 за абонентським номером « НОМЕР_1 », з якого вбачається, що у ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій отримано відомості, зокрема, про спілкування ОСОБА_19 з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , іншими особами, у ході якого сторони спілкування обмінюються повідомленнями та інформацією, направленою на виконання злочинного плану; протоколи за результатами проведення оперативно-розшукових заходів, негласних слідчих (розшукових) дій.

Також неприйнятним є посилання захисника на неконкретність підозри, оскільки на думку колегії суддів, в матеріалах судового провадження наявне повідомлення про підозру ОСОБА_1 складене детективом НАБУ Тєбєкіним В.В. та погоджене прокурором САП Лучківим Ю.В. з дотриманням вимог, визначених статтею 277 КПК, зокрема зміст підозри містить правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.

Щодо викладених в апеляційній скарзі доводів захисника стосовно існування між ДП «Хлібна база №76» та ТОВ «ТД «Слобожанщина» господарських правовідносин та невірної кваліфікації інкримінованого стороною обвинувачення злочину, колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження оцінив відповідність підозри правовій кваліфікації лише для встановлення її обґрунтованості, та правомірно встановив наявність підстав вважати, що ОСОБА_1 міг вчинити самі ці кримінальні правопорушення, оскільки докази вказують на те, що на підставі документів складених особами, які знали про те, що на строковому зберіганні ДП «Хлібна база № 76» не перебувало зерно ТОВ «ТД «Слобожанщина» та, що в подальшому здійснено вивезення майна державного резерву.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя у відповідності до вимог законодавства за наслідками розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 дійшов обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника підозрюваного, щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності існування ризиків, суд враховує наступне.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК, а саме того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, в тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК.

Щодо посилань захисника про необґрунтованість висновку слідчого судді про наявність ризику того, що підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, вбачається, що ОСОБА_20 обґрунтовано підозрюється, зокрема, у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, яке в разі визнання винуватим повинне бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 69, 75 КК, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Наведена слідчим суддею обставина, з якою погоджується колегія суддів, підвищує ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Зазначена обставина сама по собі може свідчити про можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у поєднанні з тяжкістю можливого покарання. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

Так слідчим суддею взято до уваги наявність у ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон, обізнаність з досвідом перетину державного кордону України, що підтверджується витягами з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон. Наведене може свідчити про те, що підозрюваний може вжити заходів до переховування з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Отже, враховуючи вищевикладене та тяжкість можливого покарання, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування ризику переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду.

Також суд вважає наявним ризик можливого знищення, приховування або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 після призначення на посаду надав підлеглим працівникам охорони державного підприємства вказівку вимкнути камери відеоспостереження, які було встановлено на території державного підприємства, та крім того, вивіз комп`ютерну техніку державного підприємства, наявна інформація у якій в електронній формі може висвітлити злочинні дії співучасників кримінального правопорушення. З огляду на важливість такої інформації та можливість доступу до неї як безпосередньо ОСОБА_1 , так й іншими особами за його вказівкою, існує обґрунтований ризик знищення або спотворення такої інформації і у подальшому.

Крім того, як встановлено досудовим слідством, дії з фактичного вивезення пшениці державного резерву розпочались 24 травня 2021 року, частина документів, яка для цього використовувалась вилучена у водіїв невстановленими особами, дії, направлені на встановлення місцезнаходження таких документів, проводяться і по теперішній час.

Водночас відповідно до показань свідків - водіїв вантажних транспортних засобів, які 24 травня 2021 року забезпечували вивезення зерна пшениці державного резерву з ДП «Хлібна база №76», замовники перевезень під час завантаження зерном попереджали водіїв про необхідність передати товарно-супровідні документи, які вони отримали під час завантаження на державному підприємстві, невстановленим особам та необхідність отримати новий комплект документів через деякий час після виїзду з території державного підприємства.

При цьому, ТОВ «Торговий дім «Слобожанщина» виступало в якості замовника таких перевезень, а безпосередньо ОСОБА_1 був присутнім на території державного підприємства під час завантаження транспортних засобів зерном пшениці державного резерву.

Таким чином, наведене свідчить про можливу причетність ОСОБА_1 до дій, направлених на приховування або знищення доказів, які можуть висвітлювати факти його причетності до вчинення кримінального правопорушення. При цьому такі дії він міг та може вчиняти не тільки особисто, а і з залученням інших осіб.

До того ж, у ході обміну інформацією та документами з іншими співучасниками ОСОБА_1 активно використовує електронні засоби зв`язку, що свідчить про наявність у нього можливості, у разі відсутності ізоляції, вжити заходів щодо знищення інших технічних засобів, які містять інформацію про переписку та створення в електронному вигляді документів, що мають значення для встановлення усіх обставин вчинення кримінального правопорушення.

Тому колегія суддів зазначає, що за таких обставин, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що на час вирішення клопотання про застосування запобіжного заходу є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 має реальну можливість вчинити дії, спрямовані на знищення, приховування або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин у даному кримінальному провадженні.

Не залишилась без оцінки суду і позиція сторони захисту про відсутність доказів, які б обґрунтовували наявність ризику можливості ОСОБА_1 незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Так, як вбачається з оскаржуваної ухвали, при оцінці існування цього ризику слідчий суддя виходив із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім цього, слідчим суддею також правомірно враховано ту обставину, що за версією обвинувачення організатором вказаного злочину щодо вивезення пшениці державного резерву є ОСОБА_19 , якому також повідомлено про підозру, а підозрюваний ОСОБА_1 є виконавцем, то останній за вимогою або пропозицією ОСОБА_19 може вчиняти дії, направлені на тиск на свідків, підбурювання свідків до дачі неправдивих показань, відмови від дачі показань, ухилення від явки до органу досудового розслідування тощо для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

При цьому ОСОБА_19 за участі інших осіб раніше вчинялися дії, направлені на тиск на свідків з метою схиляння їх до дачі показань в іншому кримінальному провадженні. Так, у ході виконання таких дій на адресу свідків від осіб, які здійснювали тиск, звучали конкретні погрози настання для них негативних наслідків, у тому числі з боку правоохоронних органів, у разі відмови вчинити дій, щодо яких йшла мова у погрозах.

Зазначене свідчить, що підозрюваний ОСОБА_19 має потенційну та реальну можливість у подальшому впливати як на підозрюваного ОСОБА_1 , так і на інших свідків кримінального правопорушення, що негативним чином впливатиме на їх намір та можливість давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та у подальшому в суді, а також надає йому можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Крім того слідством встановлено, що ОСОБА_1 вже вчиняв дії, направлені на тиск на свідків, зокрема, шляхом умовлянь та переконань пропонував свідкам не з`являтись до органу досудового розслідування за викликом детектива для дачі показань.

Разом з тим, під час вивезення зерна пшениці з території державного підприємства ОСОБА_1 запропонував та передав грошові кошти одному із охоронців державного підприємства, щоб останній нікому не розповідав про вивезення зерна пшениці з ДП «Хлібна база №76».

Враховуючи, що органом досудового розслідування наразі вчиняються дії з допиту свідків кримінального правопорушення, а тому існують обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 , усвідомлюючи можливість кримінального покарання за вчинені ним дії, може і у подальшому вчиняти дії, направлені на незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні.

З цих підстав слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку існування загрози того, що підозрюваний усвідомлюючи можливість кримінального покарання за вчинені ним дії, може і у подальшому вчиняти дії, направлені на незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні.

Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність наявності ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Так, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при оцінці існування цього ризику слідчим суддею правомірно враховано ту обставину, що після припинення детективами дій щодо вивезення зерна пшениці з території державного підприємства, ОСОБА_1 через деякий час після цього прийняв участь в інвентаризації матеріальних цінностей, які зберігались на ДП «Хлібна база №76» із залученням представників Держрезерву. Під час проведення інвентаризації ОСОБА_2 із залученням ОСОБА_1 узгоджував окремі питання інвентаризації з представниками Держрезерву, у тому числі після того, як інвентаризація була фактично завершена.

Таким чином слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про можливість підозрюваного ОСОБА_1 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, шляхом впливу на окремих представників Держрезерву, яке є володільцем майна, яким підозрювані мали намір заволодіти.

Посилання ж сторони захисту в апеляційній скарзі на необґрунтованість висновку слідчого судді щодо наявності ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, колегією суддів визнаються безпідставними, оскільки, як вбачається з оскаржуваної ухвали на вказаний ризик сторона обвинувачення не посилалась при зверненні до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу, а тому слідчим суддею не враховувався при застосуванні запобіжного заходу.

Відтак, приймаючи до уваги вищенаведені ризики, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.5 ст.191, ч. 1 ст. 366 КК, одне з яких є особливо тяжким корупційним злочином, відомості щодо особи підозрюваного, а саме: вік підозрюваного та його стан його здоров`я, які не виключають можливість його тримання під вартою, роль підозрюваного ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження, а застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не здатне забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти вищевказаним ризикам.

Колегія суддів зазначає, що можливо вчинене ОСОБА_1 , зокрема, кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.191 КК, у якому він підозрюється, має високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження наявні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що при визначенні розміру застави слідчим суддею надано оцінку відповідним обставинам, враховано тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 та його суспільну небезпеку; вид і розмір покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим; сімейний стан та майновий стан підозрюваного, з урахування сукупних майнових ресурсів членів злочинної організації, зокрема ОСОБА_19 , який за версією органу досудового розслідування є організатором вчинення інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, у зв`язку з чим слідчим суддею обґрунтовано визначено заставу, розмір якої, на думку колегії суддів, всупереч доводам апеляційної скарги не є як непомірним для особи, так і значно вищим ніж вимагають обставини справи.

Таким чином суд констатує, що надані із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою матеріали доводять наявність правових підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_1 зазначеного запобіжного заходу, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий обсяг втручання у права та інтереси підозрюваного з метою досягнення дієвості цього провадження, що з дотриманням процесуальних норм правомірно встановлено слідчим суддею.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, § 58).

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що як неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними захисником підозрюваного в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги сторони захисту підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 адвоката Мироненка Станіслава Станіславовича залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 серпня 2021 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52020000000000525 від 19 серпня 2020 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

___________ ___________ ___________

Семенников О.Ю. Калугіна І.О. Михайленко Д.Г.