Document No. 99234618

Справа № 991/3656/21

Провадження 1-кс/991/3716/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В. за участю

секретаря судового засідання Будкової В.О.,

захисника адвоката Харченка І.Є.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

прокурора Мусіяки В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у виді застави відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; працює головою АО «Вірченко та партнери»; має на утриманні неповнолітнього сина 2009 року народження,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209Кримінального кодексу України,

у кримінальному провадженні № 42016161010000308, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.10.2016,

ВСТАНОВИЛА:

1.До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання підозрюваного ОСОБА_1 про зміну застосованого щодо нього запобіжного заходу у виді застави на особисте зобов`язання з покладенням обов`язків прибувати на вимогу до детективів НАБУ, прокурорів САП та повідомляти їх чи Вищий антикорупційний суд про зміну свого місця проживання.

1.1.Приводом для звернення із вказаним клопотанням ОСОБА_1 зазначає такі обставини:

-Верховним судом винесена постанова з правовою позицією, згідно з якою підозра у частині вчинення ОСОБА_1 предикатного кримінального правопорушення є абсолютно необґрунтованою;

-у зв`язку з абсолютною необґрунтованістю підозри в частині вчинення предикатного злочину, також абсолютно необґрунтованою є підозра у частині іншого інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення;

-у кримінальному провадженні закінчився строк досудового розслідування;

-у кримінальному провадженні завершено досудове розслідування;

-повністю відсутні ризики, зазначені у ст. 177 КПК України.

1.2.В обґрунтування необґрунтованості підозри заявник посилається на те, що під час обрання запобіжного заходу слідчий суддя Михайленко В.В. взагалі не розглядала питання обґрунтованості підозри, побудованої на неправильному розумінні органом досудового розслідування предмета регулювання Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності». Посилається на зміст постанови Верховного суду від 15.04.2021 у справі № 850/2/20, якою визначено порядок застосування процедури відчуження будівель і споруд, встановлений вказаним Законом. Стверджує, що всупереч вказаної правової позиції орган досудового розслідування вважає кримінальним правопорушенням невиконання особами норм чинного законодавства, яке згідно із Законом № 1559-VI, ст. 350, 35 ЦК України, п. «г» ч. 1 ст. 12 ЗК України та правовій позиції ВС не має застосовуватися до відповідних правовідносин.

1.3.Надалі зазначає, що за відсутності події предикатного кримінального правопорушення (ч. 5 ст. 191 КК України) не має та не може бути «відмивання» коштів, здобутих «злочинним шляхом» за ч. 3 ст. 209КК України.

1.4.Відсутність ризиків кримінального провадження підтверджує посиланням на необґрунтованість підозри, неможливістю притягнення до кримінальної відповідальності за законні дії, завершення досудового розслідування. Зазначає, що, на думку органу досудового розслідування, ще 07.10.2020 ним були зібрані всі докази, необхідні для складення обвинувального акту щодо заволодіння грошовими коштами територіальної громади м. Одеси, яке сталося внаслідок невиконання вимог Закону № 1559- VI, які виконанню не підлягали. Це, на думку підозрюваного, є переконливим доказом абсолютної відсутності всіх ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, адже ніяким чином не можна знищити докази того, що його законна діяльність була незаконною.

1.5.Закінчення строку досудового розслідування ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що постанова Генерального прокурора Венедіктової І.І. від 13.07.2020 про продовження строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні була прийнята поза межами повноважень, встановлених ч. 3 ст. 294 КПК України, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощеного досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 № 2614-VIII не містить у собі будь-яких обмежень щодо застосування до кримінального провадження затвердженої ним ч. 3 ст. 294 КПК України.

1.6.Крім того, підозрюваний обумовлює необхідність зміни запобіжного заходу такими обставинами, як очікування притягнення до кримінальної відповідальності детективів НАБУ, судді Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В. та усіх осіб, які порушили його права, свободи та інтереси під час досудового розслідування.

1.7.Також підозрюваних зазначає про те, що вже майже рік не має обов`язків, встановлених ч. 5 ст. 194 КПК України, проте жодного разу не скористався та не має наміру скористатися відсутністю цих обмежень, оскільки має бездоганну освіту та репутацію. Стверджує, що не має наміру ані переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, ані знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, а також вчиняти інші дії, що передбачені ст. 177 КПК України.

2.В судовому засіданні підозрюваний підтримав доводи клопотання та просив його задовольнити. При чому зазначив, що заперечує проти будь-якого іншого, менш м`якого запобіжного заходу, в тому числі, зменшення застави. Вважає, що орган досудового розслідування умисно маніпулює відомостями для того, щоб створити у необізнаних осіб уявлення, що він скоїв злочин. Стверджує, що ні орган досудового розслідування, ні слідчий суддя, ні суд апеляційної інстанції не оцінював його аргументи щодо відсутності обґрунтованої підозри, але Верховний Суд підтвердив бездоганну юридичну логіку підозрюваного. Вимагає, щоб в рамках цього клопотання були досліджені ті обставини, на які він посилався при застосуванні запобіжного заходу, а також ті, щодо яких маніпулює орган досудового розслідування. Додатково стверджує про отримання частини доказів іншим органом досудового розслідування, що зумовлює автоматичне визнання їх недопустимими.

Захисник підтримав позицію підозрюваного. Зазначив, що така підозра його влаштовує, оскаржувати її не бажає, однак вона є повністю необґрунтованою, що зумовлює задоволення клопотання підозрюваного.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання з посиланням на те, що суть клопотання зводиться до оскарження підозри, однак, враховуючи, що це кримінальне провадження було порушено до 15.03.2018, то інститут оскарження підозри тут не застосовується. Тому підозрюваний, через клопотання про зміну запобіжного заходу намагається її оскаржити. Вважає, що всі обставини, пов`язані з підозрою, були досліджені і слідчим суддею під час застосування запобіжного заходу і колегією суддів при апеляційному перегляді відповідної ухвали. В свою чергу, у поданому клопотанні відсутня логіка, адже повністю заперечуючи наявність обґрунтованої підозри, підозрюваний при цьому просить застосувати до нього запобіжний захід - особисте зобов`язання. Повідомив, що в рамках цього кримінального провадження зафіксована вибірковість при отриманні підозрюваним повісток, що також свідчить про наявність ризиків кримінального провадження.

3.Заслухавши сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшла таких висновків.

3.1.У кримінальному провадженні № 42016161010000308 від 03.10.2016 ОСОБА_1 10 червня 2020 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України.

3.2.Згідно з ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.06.2020 (справа № 991/4814/20) до нього застосований запобіжний захід у виді застави - 2900 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 6 095 800 грн. Одночасно на підозрюваного покладені такі обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

-не відлучатися із міста Одеси без дозволу детектива, прокурора та суду;

-прибувати на першу вимогу до детективів Національного бюро, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016161010000308, прокурора, суду;

-повідомляти детективів Національного бюро, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

-утримуватися від спілкування із будь-якою особою, яка представляє інтереси або є засновником чи співробітником підприємств: ТОВ «Ньюс Йорк Корпорейшн», ПП «Корнегі Трейд», ПП «Торгівельні металургійні системи», ТОВ «Енерго Альтернатива», ПП «Квезаль», ТОВ «Логістік Сервіс-Груп», ТОВ «Протрейдерс», ТОВ «Аркадія-Сіті», ТОВ «Югтранс-Термінал», ТОВ «ІПГ «Майстер», ПП «Айтекс», а також з наступними свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , підозрюваними ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 ;

-здати на зберігання детективам Національного бюро свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

-носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків, покладених слідчим суддею, визначений у два місяці з моменту постановлення ухвали, тобто до 17.08.2020, але в межах строку досудового розслідування.

3.3.Відповідно до ухвали від 17.06.2020 ОСОБА_29 19.06.2020 була внесена застава у розмірі 6 095 800 грн за підозрюваного ОСОБА_1 ..

3.4.За результатами апеляційного перегляду апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_1 та захисника Харченка І.Є. залишені без задоволення, а ухвала слідчого судді від 17.06.2020 без змін (ухвала АП ВАКС від 22.07.2020 та від 03.11.2020 у справі № 991/4814/20).

3.5.У відповідності до ст. 201 КПК України підозрюваний, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до Вищого антикорупційного суду клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Згідно із ч. 4 цієї статті таке клопотання розглядається слідчим суддею згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

3.6.У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

3.7.Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

-наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

-наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

-недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

3.8.Як свідчать матеріали клопотання, досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016161010000308 від 03.10.2016 здійснюється, в тому числі, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, а також проведенні фінансових операцій з коштами, які отримані внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів за попередньою змовою групою осіб та в особливо великому розмірі.

3.8.1.В ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.06.2020, якою застосований запобіжний захід щодо ОСОБА_1 , встановлена обґрунтованість підозри у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень та ризики кримінального провадження, які є підставою для застосування запобіжного заходу. Ця ухвала залишена без змін Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду (ухвали від 22.07.2020 та 03.11.2020) та набрала законної сили. Отже, наявність обґрунтованої підозри та ризиків кримінального провадження перевірялися під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 та двічі апеляційною інстанцією під час розгляду апеляційних скарг підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника.

3.8.2.Разом з тим, «обґрунтованість підозри» - поняття, яке не є незмінним протягом всього досудового розслідування. Зі сплином строку досудового розслідування відомості, на яких ґрунтується підозра, мають стати більш спроможними на користь причетності особи до вчинення кримінального правопорушення. Це логічно, адже протягом проведення слідчих (розшукових) дій орган досудового розслідування отримує нові докази. В цьому випадку підозрюваний не порушує перед слідчим суддею питання зміни запобіжного заходу з огляду на зміну обставин, що зумовили визнання підозри ОСОБА_1 обґрунтованою на більш ранніх етапах досудового розслідування, а з посиланням на постанову Верховного Суду вимагає повторно їх оцінити

3.8.3.Стверджуючи про необґрунтованість підозри ОСОБА_1 посилається на відсутність події злочину у зв`язку із появою нової правової позиції Верховного суду, викладену у постанові від 15.04.2021 у справі № 850/2/20, якою визначено порядок застосування процедури відчуження будівель і споруд, встановлений Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» (надалі - Закон № 1559- VI).

3.8.4.В першу чергу, слід відмітити, що стверджуючи про відсутність обґрунтованої підозри, підозрюваний не надає повідомлення про підозру в повному обсязі, виділивши лише ті її частини, на яких намагається зосередити увагу слідчого судді. Так, додане до матеріалів повідомлення про підозру складається із аркушів 1, 4, 5, 9, 10, 11, 16-19, 21, 23.

3.8.5.Наявність правової позиції Верховного Суду, на яку посилається підозрюваний, стосується лише частини обставин, покладених в основу підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, вона жодним чином не нівелює всіх встановлених у кримінальному провадженні обставин. Більше того, вона постановлена в межах адміністративного судочинства, виходячи із меншого кола обставин, ніж ті, що інкримінуються в межах кримінального провадження № 42016161010000308 від 03.10.2016. В цій постанові не досліджувалися питання кваліфікації дій та наявності ознак кримінального правопорушення згідно з приписами Кримінального кодексу України. Підозра ОСОБА_1 (як це можна простежити навіть із неповного тексту повідомлення про підозру) ґрунтується також і на інших обставинах, які встановлені під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження.

3.8.6.Оцінка обставин, покладених в основу повідомлення про підозру, на предмет наявності чи відсутності в них події кримінального правопорушення здійснюється на підставі комплексного дослідження всіх матеріалів досудового розслідування на більш пізніх етапах кримінального провадження, а саме під час судового провадження. Водночас на етапі досудового розслідування слідчий суддя на підставі оцінки сукупності представлених доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для застосування щодо неї запобіжного заходу.

3.8.7.Як вбачається із ухвал, якими вирішувалося питання про застосування запобіжного заходу, досліджених матеріалів було достатньо для того, щоб в рамках судового контролю дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри. Станом на час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, підозрюваний не представив слідчому судді жодних відомостей, які б спростовували раніше зроблені висновки про обґрунтованість підозри або давали підстави сумніватися в них.

3.8.8.Підозрюваний не посилається на зміну обставин, які б стосувалися обґрунтованості підозри, а наведені в клопотанні аргументи не спростовують встановлених раніше обставин та не є новими чи додатково встановленими. При чому порядок застосування відповідної правової норми не залежить від наявності чи відсутності про це відповідної правової позиції Верховного суду.

3.9.Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу слідчий суддя не перевіряє обґрунтованість самих підстав застосування запобіжного заходу, а заявниками не можуть ставитися під сумнів висновки, які були покладені в основу такого рішення слідчого судді.

3.10.Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після обрання запобіжного заходу нових обставин, які безпосередньо можуть вплинути на висновок про наявність обґрунтованої підозри або свідчать про зміну, зменшення чи збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому слідчий суддя не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, що виникають у зв`язку з плином часу досудового розслідування і можуть вплинути на застосований до підозрюваного відповідний захід або спосіб його виконання. Такий висновок опосередковано ґрунтується і на приписах ч. 5 ст. 201 КПК України, яка унеможливлює подання підозрюваним, його захисником клопотання про зміну запобіжного заходу протягом тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу.

3.11.В цьому випадку в обґрунтування зміни запобіжного заходу підозрюваний, крім відсутності обґрунтованої підозри (оцінка чому надана у п. 3.8 цієї ухвали), посилається на такі обставини:

-у кримінальному провадження закінчився строк досудового розслідування;

-досудове розслідування завершене;

-відсутність ризиків кримінального провадження.

3.12.Щодо твердження про закінчення строку досудового розслідування

3.12.1.В підтвердження закінчення строків досудового розслідування ОСОБА_1 посилається на постановлення Генеральним прокурором рішення від 13.07.2020 про продовження строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні поза межами повноважень, встановлених ч. 3 ст. 294 КПК України, оскільки, на його переконання, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощеного досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 № 2614-VIII не містить у собі будь-яких обмежень щодо застосування до кримінального провадження затвердженої ним ч. 3 ст. 294 КПК України.

3.12.2. Генеральний прокурор Венедіктова І.В. 13.07.2020 винесла постанову, якою продовжила строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016161010000308 від 03.10.2016 до п`яти місяців, тобто до 14 жовтня 2020 року.

3.12.3.Відомості про кримінальне правопорушення у зазначеному кримінальному провадженні були внесені 03 жовтня 2016 року. Перше повідомлення особі про підозру у цьому провадженні здійснено 14 травня 2020 року і саме з цією датою пов`язується загальне обчислення строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні. Однак, порядок обчислення цього строку та його тривалість залежить від редакції ч. 3 ст. 219 КПК України.

3.12.4.Дія нормативно-правового акту в часі починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з утратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце. Регулювання дії норм кримінального процесуального закону України здійснюється через ст. 5 КПК України, відповідно до якої процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. Говорячи про напрям темпоральної дії нормативно-правового акту в цьому випадку, законодавець однозначно закріпив його перспективну дію (поширення нормативно-правового акту на юридичні факти, права і обов`язки учасників кримінально-процесуальних відносин, самі правовідносини, які виникають після моменту набуття ним чинності). На відміну від матеріального закону, процесуальний закон не має зворотної дії в часі, навіть в тому випадку, якщо його застосування створює більш сприятливе становище учасників кримінального провадження; поворот процесу не можливий. Отже, слідчий суддя не розглядає питання про зворотну дію норм ст. 219 та 294 КПК України в часі, оскільки це загальне правило, що притаманне для процесуального закону, і з цього приводу у сторін відсутні будь-які суперечності.

3.12.5.До 15.03.2018 стаття 219 КПК України щодо строків досудового розслідування мала таку редакцію - досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру (п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України). Стосовно продовження строку досудового розслідування ч. 2 ст. 294 КПК України передбачала, якщо досудове розслідування злочину (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 2 частини першої статті 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених пунктами 2 та 3 частини другої статті 219 цього Кодексу: … 3) до дванадцяти місяців - Генеральним прокурором чи його заступниками.

3.7.6. Законом № 2147-VII, який набув чинності 16.03.2018, внесені зміни до статей 219, 294 Кримінального процесуального кодексу України. Цим законом, в тому числі, змінено процесуальний порядок продовження строку досудового розслідування. Встановлено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження. Також визначено коло суб`єктів, які мають прийняти рішення про продовження досудового розслідування в залежності від строку. Однак для вирішення поставленого ОСОБА_1 питання особливу увагу пригортає нова редакція ч. 3 ст. 294 КПК України. Вона змінила суб`єктів звернення щодо продовження строку досудового розслідування у зміненому раніше порядку продовження строків досудового розслідування виключно в частині продовження строків до трьох місяців.

3.7.7. Разом з цим, відповідно до Закону № 2147-VII (п. 4 § 2 Прикінцевих положень) був визначений і момент та умови набуття чинності відповідними змінами у ст. 294 КПК України - вони:

1) вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом,

2) не мають зворотної дії в часі

3) застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

3.12.6.Особливим критерієм, якому слід приділити увагу у зв`язку з поставленими питаннями, є застосування з 16.03.2018 нової редакції закону до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін. Адже п. 4 § 2 Прикінцевих положень Закону № 2147-VII встановлює не лише момент набуття чинності відповідним положеннями, а й також умову її застосування. Тому з урахуванням часу набрання чинності цим законом, з 16.03.2018 ч. 3 ст. 294 КПК України в новій редакції мала застосуватися у справах, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін. Тому, оскільки відомості про кримінальне правопорушення у кримінальному провадженні №42016161010000308 внесені до ЄРДР 03 жовтня 2016 року (тобто до набрання чинності Законом № 2147-VIIІ), до нього не застосовувалися норми ст. 294 КПК України в редакції вказаного Закону. Зокрема, в частині порядку продовження строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні підлягають застосуванню норми КПК України в редакції до 16.03.2018, згідно із п 3 ч 2 ст. 294 якого строк досудового розслідування може бути продовжений до дванадцяти місяців Генеральним прокурором чи його заступниками.

3.12.7.Отже, правило щодо порядку продовження строку досудового розслідування у кримінальних провадженнях, розпочатих до і після 16.03.2018, було запроваджене Законом № 2147-VIIІ. Тому після цієї дати процесуальні правовідносини щодо порядку здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016161010000308 склалися таким чином, що в частині визначення строку досудового розслідування у ньому та порядку його продовження застосовуються норми КПК України в редакції до 16.03.2018.

3.12.8.Надалі 01.07.2020 набули чинності зміни до ст. 294 КПК України, які внесені Законом України № 2617-VIII. У відповідності до цього закону ч. ст. 294 КПК України, порівняно із редакцією Закону № 2147-VIIІ, не зазнала суттєвих змін, крім складу суб`єктів продовження строку до трьох місяців. Отже, внесені зміни є аналогічними запровадженому Законом № 2147-VIIІ порядку продовження строку досудового розслідування, за якого на строк більше трьох місяців таке продовження здійснюється слідчим суддею за відповідним клопотанням. Зазначене спростовує твердження підозрюваного про те, що у зв`язку набранням з 01.07.2020 чинності Законом України № 2617-VIII (яким внесені зміни до ст. 294 КПК України) був запроваджений новий порядок продовження строку досудового розслідування, в тому числі до тих проваджень, відомості по яким внесені до ЄРДР до набрання чинності відповідними змінами.

3.7.12. Слідчий суддя відхиляє твердження підозрюваного, що у зв`язку із набранням чинності Законом України № 2617-VIII (який не містить застереження щодо розповсюдження його дії на певні види кримінальних проваджень, як це було в Законі № 2147-VIIІ), до кримінального провадження №42016161010000308 з 01.07.2020 має застосовуватися ст. 294 КПК України у запровадженій цим Законом редакції. Як вже зазначалося, з 16.03.2018 в кримінально-процесуальній сфері склалися правовідносини, за яких порядок досудового розслідування у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР до 16.03.2018, здійснюється за правилами, встановленими КПК України до вказаної дати. Це стосується і порядку продовження строку досудового розслідування у таких кримінальних провадженнях. Внесення ж у відповідні норми змін (згідно із Законом України № 2617-VIII) не змінює цього правила, оскільки, по-перше, встановлений ним порядок продовження строку досудового розслідування є аналогічним запровадженому Законом № 2147-VIIІ порядку, по-друге, цей Закон може змінювати лише ті правовідносини, які склалися на момент набрання ним чинності, а до кримінального провадження №42016161010000308 встановлений раніше Законом № 2147-VIIІ порядок не застосовувався. Отже, порядок продовження строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях, розпочатих до 16.03.2018, може бути змінений лише шляхом спеціального поширення на нього чинності нових законодавчих змін. Інакше всі подальші зміни та доповнення у ст. 294 КПК України будуть стосуватися того порядку, який діє щодо кримінальних проваджень, розпочатих після 16.03.2018.

3.7.14. В питанні застосування положень різних редакцій звертає на себе увагу також назва і мета Закону України № 2617-VIIІ, на необхідності застосування якої наполягає підозрюваний. Так, Закон має назву «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень». А виходячи із пояснювальної записки, розроблення законопроекту викликано необхідністю законодавчого врегулювання застосування положень нового КПК України стосовно особливостей досудового розслідування кримінальних проступків та їх судового розгляду. В даному випадку мова йде про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України, які кваліфіковані як особливо тяжкі, що з урахуванням непоширення на це кримінальне провадження порядку продовження строку досудового розслідування до шести місяців слідчим суддею, додатково свідчить про неможливість застосування вказаного Закону до цих відносин.

3.7.15. Крім того, слід зважати на дотримання принципів правової передбачуваності та правової визначеності, які є складовими елементами верховенства права і необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість передбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях щодо регулювання тих чи інших правовідносин. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності. Отже, правова процедура в питанні продовження строку досудового розслідування у кримінальних провадженнях, розпочатих до 16.03.2018, має бути стабільною, передбачуваною та не може залежати від змін окремих норм, які спрямовані на врегулювання інших видів кримінально-процесуальних відносин.

3.12.9.За таких умов слідчий суддя доходить висновку, що продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016161010000308 від 03.10.2016 згідно з постановою від 13.07.2020 було здійснено Генеральним прокурором у порядку та у межах повноважень, визначених кримінально-процесуальним законодавством, яке застосовується до вказаного кримінального провадження. Тому твердження підозрюваного про порушення такого порядку та закінчення строків досудового розслідування не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

3.12.10.Слід зазначити, що питання про закінчення строку досудового розслідування вже розглядалося у цьому кримінальному провадженні. Так, березні 2021 року слідчим суддею Вищого антикорупційного суду розглянута скарга ОСОБА_1 на постанову виконуючого обов`язки керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Грищука М.О. від 25.01.2021 про відмову у задоволенні його скарги від 19.01.2021 на недотримання прокурорами САП розумних строків щодо прийняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження № 42016161010000308 від 03.10.2016 (справа № 991/1034/21, провадження № 1-кс/991/1060/21). В обґрунтування вказаної скарги ОСОБА_1 покладав ті ж самі аргументи, на які посилається у клопотанні про зміну запобіжного заходу в частині закінчення строків досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні - постанова Генерального прокурора від 13.07.2020, якою продовжений строк досудового розслідування, прийнята поза межами повноважень, встановлених КПК України, оскільки нова редакція ст. 294 КПК України, яка набрала чинності 01.07.2020 згідно із Законом № 2614-VIII, змінила компетенцію Генерального прокурора, позбавивши його будь-яких повноважень щодо продовження строку досудового розслідування. За наслідками розгляду в задоволенні скарги відмовлено. У зв`язку з цим слідчий суддя зауважує, що одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто «остаточності» рішення суду у відповідних правовідносинах. Суб`єктивна незгода особи із постановленим рішенням не відміняє необхідності поваги до вказаного принципу, а одні й ті ж самі обставини і аргументи не можуть бути предметом неодноразового розгляду різними судами (слідчими суддями) поданих з системною періодичністю скарг/клопотань.

3.13.Щодо посилання на завершення досудового розслідування

3.13.1.Посилаючись на завершення досудового розслідування, підозрюваний не наводить аргументів, яким чином це нівелює встановлені ризики кримінального провадження. В клопотанні ОСОБА_1 зазначає, що на думку органу досудового розслідування ще 07.10.2020 ним були зібрані всі докази, необхідні для складення обвинувального акту щодо заволодіння грошовими коштами територіальної громади м. Одеси, яке, на переконання підозрюваного, сталося внаслідок невиконання вимог Закону № 1559- VI, які виконанню не підлягали. Це, на думку ОСОБА_1 , є переконливим доказом абсолютної відсутності всіх ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, адже ніяким чином не можна знищити докази того, що його законна діяльність була незаконною. Однак зазначені висновки не є логічно пов`язаними із обставинами, які обумовлюють існування встановлених ризиків на етапі досудового розслідування.

3.13.2.Завершення досудового розслідування за певних обставин може обумовлювати зміну запобіжного заходу, однак в даному випадку такі обставини слідчому судді не представлені.

3.14.Щодо відсутності ризиків кримінального провадження

3.14.1.Відсутність ризиків кримінального провадження підозрюваний пояснює відсутністю, на його думку, події кримінального правопорушення. Таке тлумачення є суб`єктивною оцінкою підозрюваним частини із встановлених в ході досудового розслідування обставин на свою користь, та які на цьому етапі кримінального провадження не нівелюють повністю висновків про наявність обґрунтованої підозри, а повинні досліджуватися під час судового провадження.

3.14.2.Посилання підозрюваного на відсутність на сьогоднішній день у нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, не спростовує ризиків кримінального провадження та не зменшує їх обсяг, оскільки незалежно від їх додаткового покладення (чи їх дії в часі), КПК України покладає на підозрюваного відповідні обов`язки, які визначені ч. 7 ст. 42 КПК України в силу наявності у особи статусу «підозрюваного». Приписи ж ч. 5 ст. 194 КПК України обумовлюють покладення обов`язків із застосуванням запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою. Отже, покладення таких обов`язків є наслідком застосування запобіжного заходу, вони мають похідний характер і залежать від застосованого запобіжного заходу (його суворості), а не навпаки. Тому зменшення переліку чи обсягу обов`язків не може впливати на застосований запобіжний захід і не є підставою для його зміни. Разом з тим, скасування з плином часу покладених на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язків ілюструє, що застосований на початку притягнення його до кримінальної відповідальності процесуальний примус поступово ослаблюється. Це, в свою чергу, свідчить про врахування спливу досудового розслідування та індивідуальних обставин підозрюваного протягом тривалості кримінального провадження.

3.14.3.Посилання на добросовісне виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків в якості підстави для зміни запобіжного заходу є безпідставним, оскільки саме по собі таке виконання не спростовує і не нівелює ризики кримінального провадження, хоча і зменшує їх актуалізацію. Виконання процесуальних обов`язків є обов`язковим для особи, щодо якої вони застосовані, їх виконання не можна представляти як таке, що залежить від волі підозрюваного і, тим більше, обумовлює зміну запобіжного заходу.

3.14.4.Більше того, розгляд цього клопотання не ілюструє належного виконання підозрюваним процесуального обов`язку з`являтися за викликом до слідчого судді. Адже, не зважаючи на те, що підозрюваний сам звернувся з клопотанням про зміну запобіжного заходу, він на виклики телефонним зв`язком не реагував, а повістки про виклик у судове засідання не отримував чи отримував, однак після дати призначеного судового засідання (не зважаючи на те, що на зазначену підозрюваним адресу вони вони направлялися завчасно з урахуванням часу для поштового обігу). Таким чином, незважаючи на те, що клопотання підозрюваного отримано 31.05.2021, його було розглянуто лише 25.08.2021, тобто майже через три місяці.

3.15.За таких обставин слідчий суддя доходить висновку, що подання клопотання про зміну запобіжного заходу обумовлене тим, що підозрюваний не погоджується із застосованим заходом забезпечення кримінального провадження (запобіжним заходом), що є несумісним із підставами для зміни запобіжного заходу.

4.З урахуванням викладеного, в позиції підозрюваного щодо зміни запобіжного заходу у виді застави на особисте зобов`язання відсутній логічний і послідовний зв`язок між обставинами, на які він посилається, та підставами зміни запобіжного заходу. У клопотанні не йде мова про нові обставини, які виникли після застосування запобіжного заходу та/або після внесення застави. Таким чином, підстави для його зміни на даному етапі кримінального провадження відсутні, а у задоволенні клопотання слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 176-178, 182, 193, 194, 196, 201, 205, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИЛА:

1.У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу відмовити.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

3.Повний текст ухвали оголошений 28.08.2021.

Слідчий суддя В.В. Михайленко