Document No. 99332629

Справа № 991/5370/21

Провадження №11-сс/991/511/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Боднара С.Б.

суддів Панаіда І.В., Панкулича В.І.

за участю:

секретаря судового засідання Дубини Т.Ю.

підозрюваної ОСОБА_1

захисника Лук`яненка О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката Парфила Ігоря Васильовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 серпня 2021 року, якою задоволено клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України Пачевського Володимира Віталійовича про арешт рухомого та нерухомо майна, зареєстрованого за ОСОБА_1 , в межах кримінального провадження № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 серпня 2021 року задоволено клопотання старшого детектива Національного бюро П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пачевського В.В. та накладено арешт із забороною відчуження та розпорядження, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), на нерухоме та рухоме майно, зареєстроване за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме:

-машиномісце загальною площею 20,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , гараж НОМЕР_2 ; (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1820388880000);

-приміщення для зберігання велосипедів загальною площею 2,6 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1820348280000);

-автомобіль Infiniti QX70, д.н.з. НОМЕР_3 , 2014 року випуску (vin НОМЕР_4 );

-квартиру АДРЕСА_3 , (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 747880180000);

-квартиру АДРЕСА_4 .

Не погоджуючись з вказаним рішенням адвокат Парфило І.В. звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 серпня 2021 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання сторони обвинувачення. Крім того, просить суд поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 10 серпня 2021 року, оскільки вважає, що останній був ним пропущений з поважних причин.

Згідно поданої апеляційної скарги сторона захисту вважає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та такою, що прийнята з істотним порушенням вимог КПК України, оскільки не доведено наявність повноважень у прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури для звернення з цивільним позовом в інтересах держави в особі Національного банку України, а розмір цивільного позову є необґрунтованим та не підтверджується фактичними обставинами кримінального провадження.

На підтвердження зазначених обставин захисник вказує, що для подання позову в інтересах держави в особі Національного банку України прокурор САП має попередньо підтвердити: наявність письмової вказівки чи наказу Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції щодо представництва держави в особі Національного банку України; факт порушення інтересів держави; неналежне виконання або невиконання Національним банком України своїх повноважень щодо захисту інтересів держави.

Водночас, як зазначає захисник, детективом у поданому клопотанні не підтверджено наявність відповідної вказівки чи наказу Генерального прокурора або заступників на представництво прокурором держави в особі Національного банку України. Відсутність таких документів, які прямо передбачені Законом України «Про прокуратуру, свідчить про відсутність у прокурора відповідних повноважень на подання позовної заяви в інтересах держави в особі Національного банку України.

На думку захисту, у зв`язку з тим, що Національний банк України активно вчиняє юридичні дії щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, результатом чого може бути повне або часткове погашення заборгованості, на теперішній час відсутні підстави для віднесення вказаної заборгованості за кредитним договором до суми завданої шкоди. Таким чином, висновок щодо порушення інтересів держави, які полягають у недоотриманні Державним бюджетом України прибутку НБУ внаслідок його зменшення через сформовані резерви під кредитні збитки на загальну суму 1 366 395 734,0 грн. не підтверджується фактичними обставинами кримінального провадження.

Крім того, враховуючи, що заборгованість за кредитним договором не віднесена до безнадійної внаслідок відсутності її списання та прощення, продажу, а також вчинення активних юридичних дії щодо її стягнення сторона захисту вважає, що НБУ не має змоги підтвердити або спростувати факт спричинення НБУ шкоди (збитків) від ймовірного вчинення кримінального правопорушення та обрахувати їх розмір. Відтак захист стверджує, що НБУ позбавлений можливості звернутися до суду з цивільним позовом про відшкодування збитків, ймовірно завданих внаслідок кримінального правопорушення. А тому, неподання НБУ цивільного позову не може бути розцінено як неналежне виконання або невиконання своїх повноважень щодо захисту інтересів держави.

Щодо необґрунтованості розміру цивільного позову захист вказує, що станом на сьогодні розмір збитків ймовірно завданих внаслідок кримінального правопорушення об`єктивно не може бути встановлений, а тому й розмір цивільного позову не може відповідати критерію обґрунтованості та бути підставою для арешту майна у кримінальному провадженні.

За таких обставин сторона захисту вважає, що суд першої інстанції не дослідивши обставин щодо наявності у прокурора САП відповідних повноважень на представництво інтересів держави в особі Національного банку України, помилково наклав арешт на майно ОСОБА_1 за відсутності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

В судове засідання з`явились підозрювана ОСОБА_1 та її захисник Лук`яненко О.Л, Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду скарги в судове засідання не з`явились, прокурор Подгорець С.В. звернувся до суду з клопотанням, у якому просив суд розгляд справи здійснювати за відсутності сторони обвинувачення, у зв`язку з чим колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційну скаргу за наявного складу учасників.

Заслухавши суддю-доповідача, думку підозрюваної та її захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її в повному обсязі, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення (абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України).

Згідно матеріалів провадження, оскаржувану ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду було постановлено 10 серпня 2021 року (повний текст оголошено 13 серпня 2021 року) без участі підозрюваної ОСОБА_1 та її захисника Парфила І.В., які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду клопотання детектива.

У випадку коли слідчий суддя постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали. Водночас, в разі необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, зазначене за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України. Вказана позиція узгоджується з висновком викладеним в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18.

Відповідно до ч. 7 ст. 115 КПК України, якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день.

Однак, з апеляційною скаргою до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду адвокат Парфило І.В. звернувся лише 17 серпня 2021 року, тобто після закінчення п`ятиденного строку на оскарження ухвали слідчого судді. Разом з тим, в поданій апеляційній скарзі останній не ставив питання про поновлення строку на її апеляційне оскарження.

На підставі вищевикладеного, рішенням Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19 серпня 2021 року, вказану апеляційну скаргу було повернуто особі, яка її подала.

Разом з тим, повернення апеляційної скарги, згідно положень ч. 7 ст. 399 КПК України, не перешкоджає повторному зверненню з апеляційною скаргою з одночасним порушенням питання про поновлення пропущеного строку та наданням доказів, які б підтверджували поважність причин його пропущення.

20 серпня 2021 року адвокат Парфило І.В. повторно звернувся до суду з вказаною апеляційною скаргою, в якій додатково зазначив, що просить суд поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді. Також вказав, що з поважних причин не був присутній на оголошенні оскаржуваної ухвали, а про результат розгляду слідчим суддею клопотання детектива йому стало відомо лише 12 серпня 2021 року, після отримання вказаної ухвали. Поряд з цим, відомості щодо отримання захисником повного тексту ухвали слідчого судді у матеріалах провадження відсутні.

Таким чином, оскільки резолютивну частину ухвали слідчого судді від 10 серпня 2021 року було отримано адвокатом Парфило І.В. лише 12 серпня 2021 року та враховуючи відсутність у матеріалах провадження доказів отримання ним повного тексту такої ухвали, колегія суддів доходить висновку про поважність причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали суду.

Згідно ч. 1 ст. 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за можливе поновити адвокату Парфилу І.В. строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 серпня 2021 року, вважаючи його пропущеним з поважних причин.

Як вбачається з матеріалів провадження, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року за підозрою, в тому числі, ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (том 1, а.с. 12-14). Вказане кримінальне провадження було об`єднано із кримінальним провадженням № 12016100000001664 від 08 жовтня 2016 року (том 1, а.с. 21).

11 листопада 2019 року в межах кримінального провадження № 12016100000001664 ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а 29 червня 2021 року вже в межах кримінального провадження № 12014000000000496 про зміну раніше повідомленої підозри, а саме у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (том 1, а.с. 22-94).

Після чого, 02 липня 2021 року стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України повідомлено про завершення досудового розслідування кримінального провадження № 12014000000000496 та надано доступ до матеріалів досудового розслідування. Ознайомлення з відповідними матеріалами наразі триває.

03 серпня 2021 року прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Броневицьким С.С. складено та долучено до матеріалів провадження цивільний позов в інтересах держави в особі Національного банку України до підозрюваних у кримінальному провадженні № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року, в тому числі до ОСОБА_1 (том 1, а.с. 112-137). Згідно вказаної позовної заяви, прокурор просить стягнути солідарно з цивільних відповідачів, в тому числі ОСОБА_1 , на користь держави в особі Національного банку України заподіяну шкоду в розмірі 1 366 395 734 грн.

В подальшому, 09 серпня 2021 року старший детектив Національного бюро П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пачевський Володимир Віталійович звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арешт зареєстрованого за ОСОБА_1 майна в межах кримінального провадження № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року.

Як вбачається з клопотання детектива, досудовим розслідуванням встановлено, що 10.10.2014 в.о. Голови Національного банку підписав постанову №656/БТ про надання стабілізаційного кредиту ПАТ «ВіЕйБі Банк» під заставу об`єктів нерухомості. Однак, Національним банком під час прийняття даного рішення допущені суттєві порушення норм законодавства, що регулюють порядок та підстави надання стабілізаційних кредитів банкам України. Кінцевим бенефіціарним власником банку ПАТ «ВіЕйБі Банк» на той час був ОСОБА_2 . В порушення пункту 3.1. Положення про надання НБУ стабілізаційних кредитів банкам України (затверджене Постановою Правління НБУ №327 від 13.07.2010), в якому міститься вичерпний перелік документів, які Банк має подати до НБУ для отримання стабілізаційного кредиту, ПАТ «ВіЕйБі Банк» на момент прийняття Постанови «Про надання стабілізаційного кредиту для підтримки ліквідності» №656/БТ від 10.10.2014 не надав до Національного банку України: програму фінансового оздоровлення банку, спрямовану на вирішення протягом строку користування стабілізаційним кредитом проблем ліквідності, поліпшення структури активів, дохідності, рентабельності тощо та програму капіталізації банку, затверджену його спостережною (наглядовою) радою. 13.10.2014 службовими особами ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено з Національним банком кредитний договір № 43 від 13.10.2014 про надання стабілізаційного кредиту на загальну суму 1 200 000 000 грн. Забезпеченням по отриманому стабілізаційному кредиту були нежитлові приміщення, майнова порука ОСОБА_2 .

Також було встановлено, що звіти про незалежні оцінки майна, виконані від імені ТОВ «Бізнес центр «Експертиза», виготовлені шляхом підроблення, а проведеними будівельно-оціночними експертизами встановлено, що загальна вартість переданого для Нацбанку в заставу майна ПАТ «ВіЕйБі Банк» становить 72 619 895 грн.

Постановою Правління НБУ від 19.03.2015 № 188 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі БАНК", а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.03.2015 № 63 розпочато його ліквідацію та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Банку.

У зв`язку з неповерненням ПАТ «ВіЕйБі Банк» суми кредиту за кредитним договором від 13.10.2014 № 43 НБУ, станом на 01.09.2020, сформовані резерви під кредитні збитки на загальну суму 1 366 395 734 грн. (у тому числі під заборгованість за тілом кредиту у сумі 1 196 788 730 грн.), що зменшило суму прибутку Національного банку України та, як наслідок, відповідно до ст. 5-1 Закону України «Про Національний банк України» на таку ж суму зменшило перерахування прибутку НБУ до Державного бюджету України, що завдало тяжких наслідків державі.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи директором Генерального департаменту НБУ, діючи умисно, у співучасті та за попередньою змовою з виконувачем обов`язків голови НБУ ОСОБА_3 , директором Юридичного департаменту НБУ ОСОБА_4 , директором департаменту Пруденційного нагляду ОСОБА_5 , всупереч інтересам НБУ, з метою одержання ПАТ «ВіЕйБі Банк» неправомірної вигоди, використала своє службове становище, унаслідок чого державі в особі НБУ завдано збитків у сумі 1 196 788 730,00 грн.

Підставою для звернення до суду з вказаним клопотанням стала необхідність забезпечення цивільного позову та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а також наявність ризику того, що таке майно може бути відчужене чи передане на користь третіх осіб з метою приховування, що унеможливить відшкодування збитків у майбутньому. На думку детектива, накладення арешту на майно ОСОБА_1 необхідне з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України).

А тому, просив суд задовольнити клопотання та накласти арешт із забороною відчуження та розпорядження на зареєстроване за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нерухоме та рухоме майно, а саме:

-машиномісце загальною площею 20,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , гараж НОМЕР_2 ; (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1820388880000);

-приміщення для зберігання велосипедів загальною площею 2,6 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1820348280000);

-автомобіль Infiniti QX70, д.н.з. НОМЕР_3 , 2014 року випуску (vin НОМЕР_4 );

-квартиру АДРЕСА_3 , (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 747880180000);

-квартиру АДРЕСА_4 .

Крім того, просив суд розглянути дане клопотання у закритому судовому засіданні та без виклику ОСОБА_1 , а також її захисників.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 серпня 2021 року зазначене клопотання прокурора було задоволено. Згідно ухвали суду слідчий суддя дійшла висновку, що описана у клопотанні та повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими детективом поясненнями, наявними матеріалами кримінального провадження обґрунтовує підозру щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. На її думку, надані детективом та досліджені під час судового засідання матеріали дають слідчому судді достатні підстави для висновку, що заявлена детективом мета - забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. Слідчий суддя вважає, що наявність у матеріалах провадження цивільного позову про стягнення солідарно з цивільних відповідачів, в тому числі ОСОБА_1 , на користь держави заподіяної шкоди в розмірі 1 366 395 734 грн., враховуючи, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, яким державі в особі Національного банку України завдано майнової шкоди на загальну суму сформованих резервів під кредитні збитки у розмірі 1 366 395 734 грн. (із яких 1 196 788 730 грн. заборгованості за тілом кредиту), підтверджує існування потреби у такому заході забезпечення як арешт з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). Водночас, при вирішенні питання про накладення арешту на об`єкти нерухомого та рухомого майна підозрюваної ОСОБА_1 слідчою суддею враховано розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. На підставі вищенаведеного слідча суддя дійшла висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для задоволення клопотання детектива шляхом накладення арешту на нерухоме та рухоме майно ОСОБА_1 . Розгляд клопотання детектива про арешт майна здійснювався слідчим суддею у відкритому судовому засіданні з повідомленням володільця майна та її представників, оскільки на час визначення дати судового засідання вбачалась відсутність доцільності та необхідності обмеження прав власника бути присутньою у судовому засіданні під час розгляду клопотання про арешт належного їй майна відповідно до вимог статті 174 КПК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому п. 4 ч. 2 цієї статті, тобто з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

На переконання колегії суддів, стороною обвинувачення доведено наявність правових підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_1 , необхідність накладення якого обґрунтовано обумовлена потребою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) та запобігання можливості його відчуження чи передання на користь третіх осіб з метою приховування, що виправдовує таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Слідчий суддя за результатом розгляду клопотання детектива обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 17 0-173 КПК України, наклала арешт на нерухоме та рухоме майно, зареєстроване за ОСОБА_1 , з тих підстав, що заявлена детективом мета - забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. В ході розгляду клопотання детектива слідчий суддя з`ясувала всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту та перевірила співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду, слідчий суддя за результатом розгляду клопотання детектива, дослідивши матеріали провадження, дійшла мотивованого висновку, що описана у клопотанні та повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими детективом поясненнями, наявними матеріалами кримінального провадження обґрунтовує підозру щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Разом з тим, вказані обставини колегією суддів не перевіряються, оскільки вони ніким не оспорюються, а відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції лише в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується, що наявність у матеріалах провадження цивільного позову прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури в інтересах держави в особі Національного банку України від 03 серпня 2021 року про стягнення солідарно з цивільних відповідачів, в тому числі ОСОБА_1 , на користь держави заподіяної шкоди в розмірі 1 366 395 734 грн., враховуючи, що згідно змісту повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 29 червня 2021 року ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, яким державі в особі Національного банку України завдано майнової шкоди на загальну суму сформованих резервів під кредитні збитки у розмірі 1 366 395 734 грн. (із яких 1 196 788 730 грн. заборгованості за тілом кредиту), підтверджує існування потреби у такому заході забезпечення як арешт з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). При цьому слідчим суддею було також враховано, що власником майна на яке детектив просив накласти арешт є ОСОБА_1 , а його приблизна загальна вартість становить 11 890 729 грн., що в свою чергу не перевищує розмір цивільного позову (1 366 395 734 грн.) та суми завданої державі шкоди, що викладена у повідомленні про підозру. Зазначені обставини стороною захисту також не оспорюються, а тому, з огляду на положення ч. 1 ст. 404 КПК України, колегією суддів не перевіряються.

Оцінюючи твердження сторони захисту щодо відсутності у прокурора повноважень для звернення з цивільним позовом в інтересах держави в особі Національного банку України, колегія суддів виходить із наступного.

У відповідності до ч. 3 ст. 128 КПК України, цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва . Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень (ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Пунктом 3 частини п`ятої статті 8 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в Офісі Генерального прокурора утворюється (на правах самостійного структурного підрозділу) Спеціалізована антикорупційна прокуратура, на яку покладається, зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених цим Законом і пов`язаних із корупційними або пов`язаними з корупцією правопорушеннями.

Постановою старшого детектива Національного антикорупційного бюро Пачевського В.В. від 21 вересня 2020 року Національний банк України визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року (том 1, а.с. 107-109).

Листом керівника Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Стецюка Я. від 26 липня 2021 року Національний банк України повідомлено про встановлені в ході досудового розслідування обставини, причетних осіб, а також розмір шкоди завданої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень. Роз`яснено можливість пред`явити під час кримінального провадження до початку судового розгляду цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Водночас, просив Національний банк України повідомити про подачу чи відмову в поданні цивільного позову про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (том 1, а.с. 110-111).

Однак, як стверджує сторона обвинувачення, до сьогоднішнього дня Національним банком України не вирішено питання про подання цивільного позову про відшкодування шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням. Водночас, як вбачається з цивільного позову від 03 серпня 2021 року, листом від 24 червня 2021 року за № 18-0005/57065 Національний банк України повідомив НАБУ, що наразі у нього відсутні підстави для подання цивільного позову до підозрюваних у кримінальному провадженні.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Така позиція узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Таким чином, оскільки Національний банк України протягом розумного строку після отримання повідомлення від Національного антикорупційного бюро України самостійно до суду з позовом в інтересах держави не звернувся, а прокурором було дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», колегія суддів вважає, що у даному випадку наявні достатні підстави для представництва прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури інтересів держави в особі Національного банку України за цивільним позовом від 03 серпня 2021 року.

У той же час, колегія суддів вважає безпідставними твердження захисту стосовно відсутності доказів порушення інтересів держави. Як вбачається з матеріалів провадження, досудовим розслідуванням встановлено, що у зв`язку з неповерненням ПАТ «ВіЕйБі Банк» суми кредиту за кредитним договором від 13.10.2014 № 43 НБУ, станом на 01.09.2020, сформовані резерви під кредитні збитки на загальну суму 1 366 395 734 грн (у тому числі під заборгованість за тілом кредиту у сумі 1 196 788 730 грн.), що зменшило суму прибутку Національного банку України та, як наслідок, відповідно до ст. 5-1 Закону України «Про Національний банк України» на таку ж суму зменшило перерахування прибутку НБУ до Державного бюджету України, що завдало тяжких наслідків державі. Тобто, за версією органу досудового розслідування, протиправними діями підозрюваних у кримінальному провадженні № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року державі в особі НБУ заподіяно збитки у розмірі 1 366 395 734 грн. (у тому числі під заборгованість за тілом кредиту у сумі 1 196 788 730 грн.). Не віднесення Національним банком України заборгованості ПАТ «ВіЕйБі Банк» за вказаним кредитним договором до категорії безнадійних не спростовує розмір збитків завданих державі в особі НБУ внаслідок вчинення кримінальних правопорушень. З аналогічних підстав колегія суддів відхиляє й доводи захисту стосовно необґрунтованості розміру цивільного позову вважаючи їх неспроможними.

Необґрунтованими на переконання колегії суддів є й доводи сторони захисту, що відсутність у матеріалах провадження письмової вказівки чи наказу Генерального прокурора або заступників на представництво держави в особі Національного банку України свідчить про відсутність у прокурора відповідних повноважень на подання позовної заяви в інтересах держави в особі Національного банку України. Відповідно до вимог абз. 6 ч. 2 ст. 171 КПК України на сторону обвинувачення покладено обов`язок додати до клопотання про арешт майна лише документи та матеріали, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання та які мають значення для вирішення питання про арешт майна. А тому, детектив не зобов`язаний додавати до такого клопотання усі зібрані під час досудового розслідування докази та матеріали.

На переконання колегії суддів, додані до клопотання детектива матеріали свідчать про наявність правових підстав для накладення арешту, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) для запобігання можливості його відчуження чи передання на користь третіх осіб з метою приховування. Стороною обвинувачення доведено необхідність накладення арешту на нерухоме та рухоме майно, зареєстроване за ОСОБА_1 , а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Водночас, слідчим суддею вірно не взято до уваги наявність в матеріалах провадження цивільного позову ТОВ "Техносерв Україна" про стягнення в солідарному порядку, в тому числі з ОСОБА_1 , матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 85 229 193,74 грн, як підстави для накладення арешту на майно підозрюваної, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, яким завдано майнової шкоди лише державі в особі Національного банку України.

Інші підстави для відмови у задоволенні клопотання детектива про арешт майна, зазначені адвокатом у поданій до суду апеляційній скарзі, також не спростовують висновків слідчого судді.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна його власником не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

У зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 серпня 2021 року задовольнити.

Строк на апеляційне оскарження поновити.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 серпня 2021 року про арешт рухомого та нерухомо майна, зареєстрованого за ОСОБА_1 , в межах кримінального провадження № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: С.Б. Боднар

Судді: І.В. Панаід

В.І. Панкулич