Document No. 99349444

справа № 991/5778/21

провадження №11-сс/991/524/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді Семенникова О.Ю.,

суддів Михайленка Д.Г., Панкулича В.І.,

секретаря судового засідання Таран Л.В.,

за участю підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисників Іваніна В.В., Козятник Л.Г., Літавського Т.В., Посунька С.В.,

прокурора Панченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_1 адвокатів Іваніна Вадима Вікторовича та Козятник Людмили Григорівни на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 серпня 2021 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52021000000000060 від 03 лютого 2021 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 серпня 2021 року задоволено клопотання сторони обвинувачення та застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18 жовтня 2021 року включно з визначенням застави у розмірі 2102 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5000658 (п`ять мільйонів шістсот п`ятдесят вісім) гривень, із покладенням на підозрюваного відповідних обов`язків.

При ухваленні судового рішення слідчий суддя вказав на доведеність стороною обвинувачення доводів щодо необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував наявність обґрунтованої підозри, доведеність стороною обвинувачення наявності ризиків того, що підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, а встановлений розмір застави здатен забезпечити виконання покладених на нього обов`язків та не є явно непомірним для підозрюваного, проте застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону та неповноту судового розгляду, вважаючи, що висновки суду, викладені в оскаржуваній ухвалі, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що перешкодило ухвалити законне рішення, захисник підозрюваного ОСОБА_1 адвокат Іванін В.В. звернувся з апеляційною скаргою.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає про відсутність обґрунтованої підозри, у тому числі про її недоведеність наданими стороною обвинувачення належними і допустимими доказами.

Так, сторона захисту посилається на недопустимість долучених до клопотання доказів, зокрема, протоколів негласних слідчих (розшукових) дій через відсутність копій судових рішень про надання дозволу суду на проведення таких дій та клопотань про їх проведення; протоколу обшуку автомобіля через порушення права ОСОБА_1 на захист та відсутність в матеріалах клопотання ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення такого обшуку.

На думку захисника, слідчим суддею не взято до уваги доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах клопотання протоколу про результати контролю за вчиненням злочину, а матеріали взагалі не містять жодного підтвердження вчинення ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення.

Наведені в апеляційній скарзі і доводи щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності існування ризиків переховування від органів досудового розслідування, впливу на свідків з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі та ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження злочинної діяльності.

Також захисник не погоджується з розміром визначеної слідчим суддею застави, оскільки судом, на його думку, не враховано дані про особу підозрюваного та необґрунтовано визначено заставу у розмірі понад встановленому законом.

Крім того, не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_1 адвокат Козятник Л.Г. звернулась з апеляційною скаргою, в якій наводить аналогічні за змістом доводи щодо необґрунтованості підозри, відсутності існування встановлених слідчим суддею ризиків та завищеного розміру визначеної застави.

Окремо адвокат Козятник Л.Г. зазначає, що досудове розслідування стосовно ОСОБА_1 розпочато з грубим порушенням вимог ст.214 КПК без внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄДРСР), що свідчить про недопустимість зібраних у даному кримінальному провадженні доказів.

У зв`язку з викладеним, у поданих апеляційних скаргах захисники підозрюваного ОСОБА_1 адвокати Іванін В.В. та Козятник Л.Г. просять скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива.

Позиції учасників судового провадження.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисники адвокати Літавський Т.В., Іванін В.В., Козятник Л.Г. та Посунько С.В.в судовому засіданні апеляційні скарги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у них підстав.

Прокурор Панченко О.О. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, вважала оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційні скарги захисників без задоволення.

Мотиви суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК.

Колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_1 слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.

Так, з наданих суду матеріалів судового провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, досліджені письмові матеріали клопотання детектива та характеризуючі відомості надані стороною захисту, з`ясовані всі необхідні обставини, які повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

На виконання вимог ст.178 КПК слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_1 , відомості про його особу в їх сукупності з врахуванням сімейного та матеріального стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, обставини вчинення правопорушення за пред`явленим повідомленням про підозру.

З доданих до клопотання матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК, а саме - у проханні службовою особою надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду або в інтересах інших осіб, дій з використанням наданої влади та в одержанні службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду або в інтересах інших осіб, дій з використанням наданої влади.

Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірної можливості вчинення ОСОБА_1 вищевказаного кримінального правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.

При вирішенні питання щодо встановлення обґрунтованої підозри слід застосувати стандарт доказування «обґрунтована підозра», який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, 30 August 1990, §32). При цьому, обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Merabishvili v. Georgia, 28 November 2017, §184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Відтак, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

За таких умов, всупереч доводам апеляційних скарг захисників, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, в тому числі розсекречені матеріали проведених негласних слідчих (розшукових) дій, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до правильного висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК, які свідчать про обґрунтованість на час розгляду клопотання підозри ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.

Так, на думку колегії суддів, в матеріалах судового провадження наявна сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що ОСОБА_1 може бути причетним до вчинення інкримінованого йому злочину, зокрема: рішення Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 року № 1338-р, який підтверджує, що ОСОБА_1 з 30 жовтня 2020 року призначено членом Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (далі - КРАІЛ); заява ОСОБА_2 від 03 лютого 2021 року містить відомості про те, що Голова та члени КРАІЛ разом з Першим заступником Голови Консультаційно-експертної ради КРАІЛ, Першим заступником Голови Правління Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» та іншими особами готуються до одержання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в особливо великому розмірі від здобувачів ліцензії за прийняття рішення щодо видачі ліцензії на провадження діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та букмекерської діяльності; протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 20 серпня 2021 року містить відомості щодо зустрічі ОСОБА_1 з ОСОБА_3 19 серпня 2021 року, а також обставин обговорення співрозмовниками питання надання неправомірної вигоди за прийняття КРАІЛ рішення про відповідність приміщень, які входять до сфери інтересів ОСОБА_3 для організації та проведення азартних ігор у гральному закладі вимогам встановленим Законом. З-поміж іншого, вищеназваний протокол містить інформації про те, що ОСОБА_1 наполіг на тому щоб неправомірну вигоду у розмірі 45 000 доларів США за кожне приміщення ОСОБА_3 повинен передати особисто; протоколи допиту свідка ОСОБА_4 від 10 серпня 2021 року, 11 серпня 2021 року, 21 серпня 2021 року з додатком містять відомості щодо отримання від ОСОБА_4 особисто ОСОБА_1 документів, які є підставою для отримання рішення КРАІЛ про надання дозволу на відповідність приміщень готелю для організації та проведення азартних ігор. Крім цього, вищеназвані протоколи містять відомості, про те, що останній перевіряв такі документи до їх офіційної подачі до КРАІЛ з метою виявлення недоліків у таких документах та їх своєчасного усунення. Також, у протоколах допиту свідка ОСОБА_4 наявна інформація щодо повідомлення ОСОБА_1 суми неправомірної вигоди, яку необхідно надати останньому з метою забезпечення прийняття позитивного рішення КРАІЛ про надання дозволу на відповідність приміщень готелю для організації та проведення азартних ігор. З-поміж іншого, ОСОБА_4 повідомив, про те, що після оприлюднення на офіційному сайті позитивного рішення КРАІЛ, ОСОБА_1 повідомлено про необхідність внесення виправлень до документів, які стали підставою для такого рішення КРАІЛ; зміст протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, -відеоконтроль особи від 10 серпня 2021 року свідчить про те, що ОСОБА_1 повідомлено співрозмовників про те, що ним налагоджено взаємодію і досягнуто домовленості з іншими членами КРАІЛ щодо надання дозволу на відповідність приміщень готелю для організації та проведення азартних ігор, з якими вибудувано взаємодію на комерційній основі, а саме за надання кожному з членів КРАІЛ неправомірної вигоди у розмірі 1 000 доларів США. Крім цього, вищеназваний протокол підтверджує, що ОСОБА_1 повідомлено співрозмовника про можливість за неправомірну вигоду застосовувати схему отримання рішення КРАІЛ про надання дозволу на відповідність приміщень готелю для організації та проведення азартних ігор щодо інших об`єктів окрім тих, мова про які йде у клопотанні детектива. Також, ОСОБА_1 погоджено із співрозмовником розмір неправомірної вигоди кожного з них від застосування схеми отримання рішення КРАІЛ про надання дозволу на відповідність приміщень готелю для організації та проведення азартних ігор. З-поміж іншого, вищеназваний протокол підтверджує факт перевірки ОСОБА_1 документів, які є підставою для отримання рішення КРАІЛ про надання дозволу на відповідність приміщень готелю для організації та проведення азартних ігор до їх офіційної подачі до КРАІЛ з метою виявлення недоліків у таких документах та їх своєчасного усунення; протокол огляду та вручення грошових коштів від 20 серпня 2021 року підтверджує факт передання детективами Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 грошових коштів номіналом 100 доларів США у загальній сумі 90 000 доларів США з метою перевірки та документального фіксування фактів протиправної діяльності; рішення КРАІЛ № 502 та № 503 підтверджують, що вказаним органом надано дозволи на підтвердження відповідності приміщень готелю «Riverside» за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 103-А та готелю «SLAVA» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Жаботинського, 19, вимогам Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор»; протокол обшуку від 20 серпня 2021 року свідчить про те, що під час невідкладного обшуку автомобіля, пов`язаного із врятуванням майна та безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, детективами Національного антикорупційного бюро України у речах ОСОБА_1 виявлено, зокрема грошові кошти номіналом 100 доларів США у загальній сумі 90 000 доларів США.

А тому, доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження доказів стосовно причетності ОСОБА_1 до можливого вчинення вказаного кримінального правопорушення є безпідставними та спростовуються вищезазначеними документами.

Водночас, колегія суддів відхиляє твердження сторони захисту щодо недопустимості доказів доданих стороною обвинувачення до клопотання, із зазначених в апеляційних скаргах підстав, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.84 КПК, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Як убачається з оскаржуваної ухвали, слідчим суддею зазначено мотиви, з якими погоджується колегія суддів апеляційної палати, щодо необґрунтованості заперечень сторони захисту, на які вона також посилається в апеляційних скаргах, про недопустимість наданих стороною обвинувачення доказів, а саме протоколів негласних слідчих (розшукових) дій та протоколу обшуку автомобіля.

Так, положеннями статті 86 КПК визначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, при цьому недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Абзацом шостим ч.3 ст.184 КПК передбачено, що до клопотання про застосування запобіжних заходів додаються, зокрема копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання. Тобто на сторону обвинувачення покладено обов`язок надати документи та матеріали кримінального провадження в тому обсязі, який, на переконання цієї сторони, є необхідним і достатнім для підтвердження викладених у клопотанні доводів, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. На прокурора, слідчого не покладено обов`язку додавати до клопотання усі зібрані ними під час досудового розслідування докази та матеріали, які безпосередньо не стосуються вирішуваного питання. Те, що сторона обвинувачення не надала разом із копіями протоколів про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій копій ухвал слідчих суддів, якими були надані дозволи на проведення відповідних НСРД, не призводить безумовно до визнання недопустимими таких протоколів як доказів на стадії досудового розслідування. У доданих до клопотання детектива копіях протоколів НСРД у вступній частині кожного з них зазначено про те, що негласна слідча (розшукова) дія була проведена на підставі певної ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду із вказівкою дати ухвали, її вихідний номер, строк, до якого діє ухвала. Відсутність в матеріалах провадження копій ухвал слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД та обшуку на стадії досудового розслідування не може бути підставою для визнання доказів недопустимими.

Відхиляючи такі доводи сторони захисту колегія суддів виходить з того, що оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. На стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею, судом недопустимими можливо лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини, а їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Тобто, висновок про недопустимість відповідного доказу є категоричним навіть із врахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування. Суд на стадії досудового розслідування може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, порушення збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами. Однак, доводи сторони захисту не свідчать про очевидну і категоричну недопустимість зазначених доказів, а остаточна оцінка зібраним у кримінальному провадженні доказам і, за наявності правових підстав, визнання їх недопустимими, на основі аргументів апеляційних скарг, може бути здійснено під час розгляду кримінального провадження по суті.

При цьому, в судовому засіданні у відповідності до положень ч.3 ст.404 КПК, колегією суддів досліджено надану стороною обвинувачення ухвалу Вищого антикорупційного суду від 26 серпня 2021 року, якою надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля, а тому доводи сторони захисту з приводу порушення порядку проведення обшуку є неспроможними.

Також колегія суддів не погоджується з доводами захисника Козятник Л.Г. щодо недопустимості зібраних у даному кримінальному провадженні доказів внаслідок початку досудового розслідування відносно ОСОБА_1 з порушенням вимог ст.214 КПК.

Так, слідчим суддею в оскаржуваному рішенні надано оцінку запереченням сторони захисту стосовно необхідності реєстрації окремого кримінального провадження за фактом діяння ОСОБА_1 та здійснення органом досудового розслідування процесуальних дій до моменту внесення відомостей до ЄРДР.

Як правомірно встановлено слідчим суддею заява ОСОБА_2 від 03 лютого 2021 року, що стала підставою для реєстрації в ЄРДР кримінального провадження за №52021000000000060 від 03 лютого 2021 року, містить відомості про факт, який відповідно до короткого викладу обставин зазначеного у витягу з ЄРДР є предметом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні. При цьому зазначена заява не містить вичерпного переліку осіб членів КРАІЛ, які на думку заявника, причетні до готування до такого злочину.

Враховуючи, що ОСОБА_1 , на час звернення ОСОБА_2 із вказаною заявою, був членом КРАІЛ, колегія суддів відхиляє посилання сторони захисту про проведення слідчих та негласних слідчих (розшукових) дії стосовно ОСОБА_1 без внесення відомостей до ЄРДР, а тому доводи про недопустимість зібраних у даному кримінальному провадженні доказів є безпідставними.

Не заслуговують на увагу і доводи сторони захисту стосовно недопустимості протоколу обшуку автомобіля від 20 серпня 2021 року, внаслідок порушення права на захист ОСОБА_1 .

Такі доводи суд вважає необґрунтованими, адже, як вбачається зі змісту протоколу, участь у проведенні обшуку брав адвокат Варданян А.Г., який прибув безпосередньо під час проведення обшуку. Водночас, відповідно до ч.2 ст.236 КПК для участі у проведенні обшуку може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, представник та інші учасники кримінального провадження. Положеннями ч.1 ст.236 КПК, зокрема, передбачено, що незалежно від стадії цієї слідчої дії слідчий, прокурор, інша службова особа, яка бере участь у проведенні обшуку, зобов`язані допустити на місце його проведення захисника чи адвоката, повноваження якого підтверджуються згідно з положеннями статті 50 цього Кодексу. Із зазначеного вбачається, що хоча особа, уповноважена на проведення обшуку зобов`язана допустити захисника до проведення відповідної слідчої дії, у разі якщо останній виявив таке бажання, та це пов`язано із наданням правової допомоги його клієнту, проте запрошення адвоката до участі у проведенні обшуку не є обов`язком особи, яка уповноважена на його проведення. У даному випадку стороною захисту не надано доказів того, що під час проведення обшуку мало місце недопущення адвоката до цієї слідчої дії. При цьому, відповідно до п.3 ч.3 ст.87 КПК факт недопущення до участі в обшуку зобов`язаний довести саме адвокат в суді під час судового провадження. Водночас, із даних протоколу встановлено, що адвоката Варданяна А.Г. одразу допущено до участі у слідчій дії, а тому колегія суддів не вбачає порушення положень КПК за вказаною стороною захисту обставиною.

Наведене узгоджується з правовими позиціями, висловленими в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15 червня 2021 року (справа №204/6541/16-к, провадження №51-2172км19).

З урахуванням зазначеного, підстав, передбачених ст.ст.87-89 КПК щодо визнання доданих до клопотання про застосування запобіжного заходу копій документів недопустимими доказами під час розгляду апеляційних скарг не встановлено, а тому на стадії досудового розслідування зазначені стороною захисту доводи колегія суддів вважає передчасними, а відповідні вимоги щодо визнання доказів недопустимими такими, що не підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі у відповідності до вимог законодавства, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів дійшов мотивованого висновку про відсутність підстав для визнання доданих до клопотання доказів недопустимим, натомість наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання про причетність ОСОБА_1 до можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.

Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг захисників підозрюваного, щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності існування ризиків, суд враховує наступне.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК, а саме того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, в тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК.

Щодо посилань сторони захисту про необґрунтованість висновку слідчого судді про наявність ризику того, що підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, вбачається, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється, у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Наведена слідчим суддею обставина, з якою погоджується колегія суддів, підвищує ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Зазначена обставина сама по собі може свідчити про можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у поєднанні з тяжкістю можливого покарання. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

Так, слідчим суддею взято до уваги наявність у ОСОБА_1 паспорту для виїзду за кордон: номер НОМЕР_1 з терміном дії до 09 серпня 2027 року, що підтверджується особовою карткою Державної міграційної служби України. Наведене значно підвищує ризик можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, оскільки за наявності такого документу можливість безперешкодно покинути територію України є вищою, ніж за його відсутності.

У тому числі, згідно долучених до матеріалів клопотання відомостей про осіб, які перетнули кордон, а також біографії ОСОБА_1 , справжність відомостей у якій підтверджено ОСОБА_1 у судовому засіданні, останній протягом останніх років неодноразово виїжджав за межі України, що свідчить про обізнаність останнього з правилами перетину державного кордону України та досвід перебування за її межами.

Крім того, відповідно до Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, у власності ОСОБА_1 , окрім іншого рухомого і нерухомого майна, наявні заощадження у готівковій формі у вигляді 125 000 доларів США. Крім цього, у власності дружини підозрюваного є заощадження у готівковій формі у вигляді 43 000 доларів США. Зазначені кошти можуть бути використані для життя підозрюваного в умовах розшуку, що підвищує ризик можливого переховування останнього від органів досудового розслідування та суду, а форма їх зберігання забезпечує можливість оперативного доступу до них, з метою їх використання.

При цьому, як свідчать долучені до матеріалів клопотання докази, ОСОБА_1 систематично використовував транспортний засіб BMW X5 з державним номерним знаком НОМЕР_2 , що не зареєстрований у автоматизованій базі МВС України НАІС.

Отже, враховуючи вищевикладене та тяжкість можливого покарання, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування на даному етапі кримінального провадження ризику переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду.

Що стосується доводів апеляційної скарги адвоката Козятник Л.Г. про відсутність наявності ризику можливого знищення, приховування або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчим суддею в судовому засіданні з пояснень прокурора, встановлено, що заява, яка стала підставою для реєстраціє кримінального провадження №52021000000000060 від 03 лютого 2021 року, містить відомості про причетність до обставин прийняття рішення членами КРАІЛ про надання дозволу, що підтверджує відповідність приміщення для організації та проведення азартних ігор у гральному закладі вимогам встановленим Законом, інших членів КРАІЛ. Разом з тим, на теперішній час у ході досудового слідства не виявлено доказів вищезазначеного факту. З огляду на вищенаведене, а також враховуючи відомості з протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, -відеоконтроль особи від 10 серпня 2021 року, в частині, що стосується твердження ОСОБА_1 про те, що ним налагоджено взаємодію і досягнуто домовленості з іншими членами КРАІЛ щодо надання дозволу на відповідність приміщень готелю для організації та проведення азартних ігор, з якими вибудувано взаємодію на комерційній основі, а саме за надання кожному з членів КРАІЛ неправомірної вигоди у розмірі 1000 доларів США, а тому слідчим суддя дійшов правомірного висновку про високу ймовірність того, що ОСОБА_1 можуть бути вжиті заходи щодо знищення доказів наведених фактів.

Не залишилась без оцінки суду і позиція сторони захисту про відсутність доказів, які б обґрунтовували наявність ризику можливості ОСОБА_1 незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Так, як вбачається з оскаржуваної ухвали, при оцінці існування цього ризику слідчий суддя виходив із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Як вбачається з протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, -відеоконтроль особи від 10 серпня 2021 року, ОСОБА_1 здійснював попередню перевірку документів, які в подальшому офіційно подавалися до КРАІЛ. При цьому до такої перевірки, за словами ОСОБА_1 він залучав працівників апарату КРАІЛ, які не зважаючи на проведені слідчі дії, за твердженням органу досудового розслідування, на даний час не встановлені та не допитані. З цих підстав слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку існування загрози того, що ОСОБА_1 не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з ними може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

Також суд вважає наявним ризик можливості вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, з урахуванням відомостей, що містяться у протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, -відеоконтроль особи від 10 серпня 2021 року, в частині, що стосується повідомлення ОСОБА_1 співрозмовника про можливість за неправомірну вигоду застосовувати схему отримання рішення КРАІЛ про надання дозволу на відповідність приміщень готелю для організації та проведення азартних ігор щодо інших об`єктів окрім тих, мова про які йде у клопотанні детектива, а також погодження із таким співрозмовником розміру неправомірної вигоди кожного з них від застосування цієї схеми.

А тому слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі обґрунтовано зазначено про наявність ймовірної можливості вчинення ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється.

Відтак, приймаючи до уваги вищенаведені ризики, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК, який є особливо тяжким корупційним злочином, відомості щодо особи підозрюваного, а саме вік підозрюваного та його стан його здоров`я, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження, а застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не здатне забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти вищевказаним ризикам.

Колегія суддів зазначає, що можливо вчинене ОСОБА_1 , кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.368 КК, у якому він підозрюється, має високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження наявні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У рішенні «Гафа проти Мальти» № 54335/14 від 22 травня 2018 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що при визначенні розміру застави слідчим суддею враховано обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, доведеність ризиків, передбачених ст.177 КПК, надано оцінку відповідним обставинам.

Так, при розгляді клопотання слідчим суддею досліджувались відомості щодо майнового стану підозрюваного, зокрема Декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, на підставі якої встановлено наявність у власності ОСОБА_1 та його дружини низки рухомого і нерухомого майна, заощаджень у готівковій формі у вигляді 125 000 доларів США та 43000 доларів США, а також містить відомості про те, що заробітна плата підозрюваного у 2020 році складала 970393 грн.

Разом з цим, доводи сторони захисту щодо визначення необґрунтованого та завищеного розміру застави з посиланнями на неактуальність зазначених у вказаній декларації відомостей стосовно грошових активів ОСОБА_1 та його дружини, жодними належними та допустимими доказами не підтверджено та під час судового розгляду доказів значних витрат ОСОБА_1 та його родини суду не надано.

З урахуванням наведеного, слідчим суддею обґрунтовано визначено заставу в більшому розмірі ніж визначеному п.2 ч.5 ст.182 КПК, який на думку колегії суддів, всупереч доводам апеляційних скарг не є як непомірним для особи, так і значно вищим ніж вимагають обставини справи.

Таким чином суд констатує, що надані із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою матеріали доводять наявність правових підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_1 зазначеного запобіжного заходу, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий обсяг втручання у права та інтереси підозрюваного з метою досягнення дієвості цього провадження, що з дотриманням процесуальних норм правомірно встановлено слідчим суддею.

В апеляційних скаргах містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, § 58).

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що як неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними захисниками підозрюваного в апеляційних скаргах, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційних скарг сторони захисту підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_1 адвокатів Іваніна Вадима Вікторовича та Козятник Людмили Григорівни залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 серпня 2021 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52021000000000060 від 03 лютого 2021 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

___________ ___________ ___________

Семенников О.Ю. Михайленко Д.Г. Панкулич В.І.