- Presiding judge (HACC) : Moisak S.M.
- Secretary : Zaplatynskoi K.V.
- Lawyer : Parfyla I.V., Valko K.S.
Справа № 991/5724/21
Провадження 1-кс/991/5810/21
УХВАЛА
Іменем України
31 серпня 2021 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М.
за участю:
секретаря судового засідання Заплатинської К.В.,
детектива Крютченка В.О.,
захисників Парфило І.В., Валько К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду
клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Крютченка В.О., погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Василенковим Б. про здійснення спеціального досудового розслідування відносно підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364-1, ч.ч. 1, 2 ст. 366 КК України,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло відповідне клопотання, в якому детектив порушує перед слідчим суддею питання про здійснення спеціального досудового розслідування у відношення ОСОБА_1 , яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Доводи клопотання.
Відповідно до матеріалів клопотання, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України.
За версією органу досудового розслідування, Перший заступник Голови Правління - Керівник Бізнесу крупних і VIP-клієнтів ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 , Голова Правління ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_3 та начальник департаменту фінансового менеджменту ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 , яка одночасно займала посаду першого заступника Голови Правління ПрАТ «СК «Інгосстрах» та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16.12.2016, та у невстановленому досудовим розслідуванням місці, усвідомлюючи, що ПАТ «КБ «Приватбанк», з урахуванням позиції власників його істотної участі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у найближчий час буде визнаний неплатоспроможним та перейде під контроль держави, та розуміючи, що у зв`язку із цим вони втратять контроль над грошовими коштами Банку, переслідуючи корисливу мету, з метою того щоб кошти не поступили на користь держави, підготували та вирішили реалізувати злочинний план розтрати грошових коштів Банку в особливо великому розмірі, а саме на підставі рішень Кредитного Комітету від 15.01.2014 та 16.12.2016, які не відповідали вимогам «Положення про кредитні комітети, в системі «Приватбанк», протиправно нарахували і виплатили 16.12.2016 необґрунтовану додаткову винагороду - індексовану комісію, по депозитному договору № СЗ/198 від 29.12.2005 та депозитному договору № 238217 від 11.01.2014 на користь пов`язаної з банком юридичної особи ПрАТ «СК «Інгосстрах», у сумі 136 892 225, 41 гривень, використовуючи для цього, як привід, наявне в державі зростання курсу гривні до долару США.
У зв`язку з наявністю достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, 22.02.2021 щодо ОСОБА_1 складено та погоджено письмове повідомлення про підозру у вчиненні нею злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, повідомлення про яке, у зв`язку з невстановленням місцезнаходження останньої, здійснено у спосіб передбачений законодавством для вручення повідомлень.
В подальшому, постановою детектива Національного антикорупційного бюро України від 12.05.2021 ОСОБА_1 оголошено у міжнародний розшук.
12.07.2021 орган досудового розслідування звернувся до Робочого апарату Національного центрального бюро Інтерполу щодо організації міжнародного розшуку ОСОБА_1
10.08.2021 до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України направленого ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для міжнародного розшуку та подальшої видачі (екстрадиції) ОСОБА_1 .
Підставою для звернення до слідчого судді з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування у відношенні ОСОБА_1 стали ті обставини, що останній повідомлено про підозру у вчиненні злочину за ч. 5 ст. 191 КК України, яка у відповідності до приписів ст. 297-1 КК України надає можливість здійснення спеціального досудового розслідування, а також факт оголошення підозрюваної у міжнародний розшук.
Доводи сторони обвинувачення.
Детектив Національного антикорупційного бюро України Крютченко В.О. у судовому засіданні подане клопотання підтримав, пояснення надав аналогічні тексту клопотання та просив задовольнити з наведених у ньому підстав. Зазначив, що у зв`язку з виїздом ОСОБА_1 за межі території України повідомлення про підозру здійснювалося їй у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, а отже не дивлячись на відсутність особистого вручення такого процесуального документу особисто їй, вона набула статусу підозрюваної у даному провадженні. Також детектив наголосив, що ОСОБА_1 виїхала з України у лютому 2021 року разом з неповнолітнім сином та дотепер не повернулася. Тривале перебування ОСОБА_1 за кордоном є не характерною поведінкою для неї, що свідчить при вчинення останньою дій з метою неповернення до України. Разом з цим ОСОБА_1 на консульський облік в жодній країні не ставала. Вказані підстави свідчать про переховування ОСОБА_1 , а тому вона була оголошена у розшук. На теперішній час органом досудового розслідування направлено до Інтерполу весь комплект документів, який є необхідним для публікації Генеральним секретаріатом Інтерполу червоного оповіщення щодо особи, яка розшукуються з метою її затримання та арешту, та подальшої екстрадиції в Україну. Також детективом у судовому засіданні надано роздруківку витягу з ЄРДР щодо особи правопорушника, в якій містяться відомості щодо оголошення ОСОБА_1 у розшук 12.04.2021. З огляду на викладені обставини вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Доводи сторони захисту.
Захисник Туз А.В. у судовому засіданні надала письмові заперечення щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення та пояснила, що відповідне клопотання не підлягає задоволенню з декількох підстав. По-перше, ОСОБА_1 не набула статусу підозрюваної у даному кримінальному провадженні, оскільки не дивлячись на обізнаність сторони обвинувачення про відсутність клієнтки на території України, письмове повідомлення їй про підозру було направлено засобами поштового зв`язку за місце мешкання ОСОБА_1 в день його складання. Водночас, вручення даного письмового повідомлення про підозру голові ОСББ за місцем проживання ОСОБА_1 було здійснено з порушенням визначених КПК України строків, тобто не в день складання, а лише наступного дня. З приводу направлення на електронну пошту та у месенджерах на номер телефону пояснила, що у сторони обвинувачення відсутні відомості щодо ознайомлення ОСОБА_1 з відповідними текстами, крім того направлення підозри також було здійснено з порушенням, оскільки вони не містять додатку з роз`ясненням процесуальних прав та обов`язків підозрюваної. З огляду на викладене ОСОБА_1 не набула процесуального статусу підозрюваної. Разом з цим захисник зазначила, що не дивлячись на відсутність у клієнтки статусу підозрюваної, вважає за необхідне звернути увагу на необґрунтованість такої підозри через відсутність у тексті прямого посилання на дії ОСОБА_1 , що стали наслідком скоєння інкримінованого кримінального правопорушення. Крім того, ні з тексту клопотання, ні з тексту підозри не є зрозумілим, службовою особою якого саме суб`єкта господарювання була ОСОБА_1 в момент скоєння ніби-то злочину, а отже вона не була такою службовою особою і до неї не можуть застосовуватися норми ст. 297-1 КПК України. По-друге, захисник послалася на недоведеність стороною обвинувачення факту оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук, тобто тієї умови, що є обов`язковою для спеціального досудового розслідування. На переконання сторони захисту прийняття детективом процесуального рішення у формі постанови про оголошення ОСОБА_1 у відповідний розшук ніяким чином не доводить, що остання дійсно перебуває у такому розшуку. Відомостей від Інтерполу, щодо оголошення ними розшуку ОСОБА_1 до клопотання не долучено, а отже вона не може вважатися такою, що оголошена у міжнародний розшук. Крім того, в порушення приписів чинного законодавства, матеріали клопотання не містять інформації про внесення до ЄРДР відомостей про оголошення ОСОБА_1 в розшук. На підстави викладеного захисник просить відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення, оскільки кожна окрема з наведених нею обставин є підставою для незадоволення клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування.
Оцінка та висновки слідчого судді.
Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень врегульовані главою 24-1 КПК України.
В силу вимог ч. 1 ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.
Так, спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, зокрема, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук
Якщо у кримінальному провадженні повідомлено про підозру декільком особам, слідчий, прокурор вправі звернутися до слідчого судді із клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування лише стосовно тих підозрюваних, щодо яких наявні передбачені частиною другою цієї статті підстави, а стосовно інших підозрюваних подальше досудове розслідування у цьому самому кримінальному провадженні здійснюватиметься згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом (ч. 3 ст. 297-1 КПК України).
Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 297-4 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, якщо прокурор, слідчий не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук. Під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов`язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення.
За наведених обставин, враховуючи приписи кримінального процесуального законодавства та зважаючи на твердження сторони захисту, надані у судовому засіданні, слідчий суддя при розгляду клопотання щодо надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у відношенні ОСОБА_1 повинен дати відповіді на наступні питання:
- чи набула ОСОБА_6 статусу підозрюваної у даному кримінальному провадженні;
- чи обґрунтована підозра;
- чи можливо здійснення спеціального досудового розслідування за фактом інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення;
- чи оголошена ОСОБА_1 у міжнародний розшук.
Щодо набуття ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваної у межах даного кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним, зокрема, є особа щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Згідно з ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Порядок здійснення повідомлень визначається ст. 135 КПК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 135 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Частина 2 статті 135 КПК України встановлює, що у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Із досліджених у судовому засіданні матеріалів слідчим суддею встановлено, що 22.02.2021 детективом Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Крютченко В.О. за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні - Генеральним прокурором Венедіктовою І.В. складено письмове повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
У зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 за місцем реєстрації та проживання, а також відсутністю відомостей про її точне місцезнаходження, письмове повідомлення про підозру, у відповідності до вимог ст. 135 КПК України, було здійснено наступним шляхом:
- 22.02.2021 надіслано засобами поштового зв`язку за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 23.02.2021 вручено голові правління ОСББ «Восход 147» - житлово-експлуатаційна організації, що здійснює обслуговування будинку за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_1 для передачі останній;
- 25.02.2021 надіслано засобами телефонного зв`язку в інтернет додатку для користування повідомленнями на абонентський номер телефону, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 (належність номеру підтверджується протоколом допиту останньої);
- 26.02.2021 надіслано на електронну скриньку, що відповідно до матеріалів провадження знаходиться у користуванні ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2.
Зазначене дає підстави вважати, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень. З огляду на що, на переконання слідчого судді, ОСОБА_1 набула процесуального статусу підозрюваної у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017.
З приводу позиції сторони захисту щодо порушення строків вручення письмового повідомлення про підозру, а саме вручення її представнику житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання ОСОБА_1 наступного дня після складання та погодження, слідчий суддя зазначає наступне
Повідомлення про підозру є системою процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами та способами. Цим актом у кримінальному провадженні вперше формується та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Викладена в письмовому повідомленні підозра служить підґрунтям для початку реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. У підозрюваного з`являються можливості впливати на зміст підозри та на подальше формулювання обвинувачення в обвинувальному акті, яким завершується досудове розслідування. Сформульована підозра встановлює межі здійснення слідчим і прокурором обвинувальної діяльності, а підозрюваний, його захисник одержують можливість більш цілеспрямовано реалізовувати функцію захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 536/2475/14-к від 11 грудня 2019 року).
Тому, зважаючи на важливість юридичного значення повідомлення про підозру, вимога про вручення особі письмового повідомлення про підозру в день її складання обґрунтована можливістю вжиття такою особою передбачених законом дій, які дозволяють особі бути обізнаній про висунуту їй підозру та можливість захищатися від неї.
У даному випадку вручення письмового повідомлення про підозру відбувалося у спосіб передбачений ст. 135 КПК України з огляду на відсутність відомостей у сторони обвинувачення щодо місцезнаходження ОСОБА_1 , та останніми було вжито усіх можливі заходів, спрямованих на досягнення зазначеної цілі. Втім, через відсутність ОСОБА_1 за місцем проживання/реєстрації, вона все одно не отримала його у день складання та, відповідно, внаслідок цих обставин не було досягнуто і головної мети, визначеної законодавцем, спрямованої на реалізацію права на захист ОСОБА_1 чи впливати на зміст підозри тощо, без жодних необґрунтованих затримок. За наведеного, доводи захисту з приводу дати вручення такого письмового повідомлення про підозру в порядку ст. 135 КПК України відхиляються, як підстава для визнання не набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваної.
Разом з цим, не ототожнюючи захисника та підозрюваного, на переконання слідчого судді про обізнаність ОСОБА_1 щодо кримінального переслідування відносно неї, можуть свідчити і ті обставини, що у кримінальному провадженні приймають участь захисники, договори з якими укладені після дати складання та направлення письмового повідомлення про підозру.
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та вчинення даного злочину службовою особою.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Так, у своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Стаття 277 КПК України визначає вимоги до письмового повідомлення про підозру, як процесуального документа. Так, відповідно до зазначеної норми, даний документ, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри, що повинен бути достатнім для сприйняття третіми особами тих дій, які описуються стороною обвинувачення у відповідному документі. Разом з цим, достатність належить до оціночної категорії, а тому в кожному кримінальному провадженні за своїм внутрішнім переконанням слідчий (детектив), прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Згідно примітки 1 статті 364 КК України та ч. 3 ст. 18 КК України, службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Відповідно до наказу про призначення № 1553 від 30.04.2004 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Департаменту фінансового менеджменту КБ «Приватбанк» та наказу № 18-09/03-2 від 18.09.2007 - на посаду першого заступника Голови правління ЗАТ СК «Інгосстрах», з огляду на що слідчий суддя приходить до висновку про наявність ознак, що свідчать про віднесення підозрюваної до службових осіб у розумінні ст. 364 КК України.
Поряд з цим, перевіривши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя також дійшов висновку, що повідомлена ОСОБА_1 підозра, на час розгляду клопотання, є обґрунтованою, оскільки існують факти та інформація, які переконують у тому, що вона могла вчинити зазначений вище злочин. Такими матеріалами (доказами) у кримінальному проваджені є: (1) копія Висновку «Про результати службового розслідування за фактами активних операцій, проведених ПАТ «КБ «Приватбанк» 16.12.2016 на значні суми, що викликають сумніви в їх правомірності» затвердженого 10.03.2017, яким встановлено невідповідність порядку розгляду і прийняття рішень, оформлення протоколу кредитного комітету ПАТ «КБ «Приватбанк» від 15.01.2014 вимогам «Положення про кредитні комітети», які можуть свідчити про ймовірно умисне підроблення рішень кредитного комітету; (2) копії договорів про розміщення коштів на строковому депозиті № 238217 від 11.01.2014 та СЗ/198 від 29.12.2005 та додаткові угоди до них, які не передбачали виплату додаткової винагороди (індексованої комісії) у зв`язку з ростом курсу гривні до долару США; (3) копія листа ПАТ «КБ «Приватбанк» від 08.01.2014 № DN81 на адресу Голови правління «СК «Інгосстрах», щодо пропозиції розміщення депозиту з можливістю нарахування винагороди у зв`язку з коливаннями курсу гривні до долару США; (4) копія додаткової угоди до договору № 238217 від 16.12.2017, яка передбачали виплату банком індексації на користь ПрАТ «СК «Інгосстрах» за підписом ОСОБА_1 , як службової особи «Інгосстрах»; (5) копії протоків кредитного комітету ПАТ «КБ «Приватбанк» від 15.01.2014 та 16.12.2016, які були підписані одноособово ОСОБА_3 та відповідно до яких кредитним комітетом прийнято рішення про нарахування і виплату додаткового доходу (індексації) ПрАТ «СК «Інгосстрах»; (6) меморіальні ордери № 10, 1 та 11, відповідно до яких ПАТ «КБ «Приватбанк» нараховано індексацію ПрАТ «СК «Інгосстрах» в сумі 129 490 883, 54 грн. за депозитним договором № 238217 та в сумі 7 401 380,94грн. за депозитним договором № СЗ/198; (7) копія наказу № 18-09/03-2 від 18.09.2007 про призначення ОСОБА_1 на посаду Першого заступника Голови правління СК «Інгосстрах» та копія витягу з наказу про звільнення ОСОБА_1 з АТ КБ «Приватбанк» від 30.05.2017, відповідно до яких остання одночасно займала посади у відповідних установах; (8) копією електронного повідомлення від 14.12.2016 щодо визнання Національним банком України ПАТ КБ «Приватбанк» та ПрАТ СК «Інгосстрах» пов`язаними особами; (9) висновок економічної експертизи від 13.02.2021, яким встановлено, що розмір шкоди (збитків) завданої АТ «КБ «Приватбанк» внаслідок здійснення 16.12.2016 виплат грошових коштів на користь ПрАТ «СК «Інгосстрах» в якості індексації (винагороди у зв`язку із ростом курсу гривні до долару США) документально підтверджується в сумі 136 892 225, 41 гривень та іншими матеріалами у своїй сукупності.
Таким чином, дослідивши надані до суду матеріали, слідчий суддя встановив, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими.
Разом з цим, слідчий суддя звертає увагу на заперечення сторони захисту щодо необґрунтованості підозри з огляду на відсутність певних тез та обставин у повідомленій ОСОБА_1 підозрі та зазначає, що відповідні заперечення стосуються саме способу викладення безпосередніх подій, які інкримінуються підозрюваній стороною обвинувачення. Вказані заперечення, у певній мірі, виходять за межі повноваження слідчого судді при розгляду клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування. На цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, слідчий суддя повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання, могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується і чи є підстави для здійснення подальшого досудового розслідування, в т.ч. і в спеціальному порядку, передбаченому ст. 297-1 КПК України, яке не обов`язково має закінчитись складанням обвинувального акта. Належну оцінку трактуванню можливого обвинувачення, так і належну оцінку доказам, що будуть покладені в його основу, повинен дати безпосередньо суд при розгляді справи по суті, а отже у своїх запереченнях, на відповідній стадії кримінального провадження, захист ставить більш високі вимоги, ніж того передбачає закон. З огляду на вказане, суд розглядає надані заперечення саме, як позицію сторони захисту щодо невинуватості підозрюваного та як аргумент для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування.
Враховуючи вищенаведене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення останньою інкримінованого їй кримінального правопорушення в результаті зловживання службовою особою службовим становищем.
Щодо оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук.
Як було зазначено вище, відповідно до приписів кримінального процесуального законодавства України, для надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у відношенні підозрюваного, слідчий/прокурор мають довести слідчому судді, що такого підозрюваного, з поміж іншого, оголошено у міжнародний розшук.
Тобто норми законодавства, що регулюють спеціальне досудове розслідування не зобов`язують сторону обвинувачення доводити перед слідчим суддею саме факт перебування підозрюваної особи у розшуку, достатнім є лише факт оголошення такої особи в міжнародний розшук.
Так, чинний КПК України у жодній нормі не розкриває поняття «міжнародний розшук» та не визначає момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук. Разом з цим в абз. 1 ч. 1 ст. 281 КПК України зазначено, що «якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного». В той же час ч. 2 ст. 281 КПК України встановлює, що «про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань».
Таким чином, для того, щоб підозрюваний вважався у розумінні ч. 2 ст. 281 КПК України оголошеним у розшук має бути наявна постава про оголошення особи в розшук.
За змістом Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020, етапу здійснення відповідного запиту до Інтерполу щодо особи, яка розшукується з метою її затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в України передує оголошення такої особи в установленому законодавством порядку в розшук правоохоронними органами України, а документами, які додаються до запиту, зокрема, є завірена копія постанови про оголошення розшуку особи (постанови про зупинення досудового розслідування). Таким чином, вже на момент звернення із запитом до Інтерполу особа має бути оголошена в розшук.
Вищевикладене свідчить про те, що момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу винесення постанови про оголошення особи у міжнародний розшук, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити перед слідчим суддею факт того, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук є наявність у матеріалах клопотання процесуального рішення про оголошення такої особи в міжнародний розшук, оформленого постановою.
Із досліджених у судовому засіданні матеріалів провадження слідчим суддею встановлено таке:
- згідно листа Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 18.11.2005 року;
- відповідно до протоколу допиту у якості свідка ОСОБА_7 , мешканки будинку АДРЕСА_2 та до 30.04.2021 голови правління ОСББ «Восход - 147», що є житлово-експлуатаційною організації за місцем реєстрації ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_1 мешкала за адресою своєї реєстрації разом з неповнолітнім сином. Востаннє за вказаною адресою її бачили приблизно у грудні 2020 року та в подальше її місцезнаходження та місцезнаходження сина свідкові не відомо;
- відповідно до відомостей з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», ОСОБА_1 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_8 , 17.02.2021 пасажирським літаком WRC7753, сполученням Дніпро-Стамбул покинула територію України. Відомостей про їх повернення інформаційна система «Аркан» не містить.
- згідно листа Міністерства закордонних справ України № 71/16-50 ОСОБА_1 до закордонних дипломатичних установ України для постановлення на облік не зверталася.
Поряд з наведеним слідчий суддя зазначає, що вказані факти не оспорювалися стороною захисту під час судового засідання та суду не надано документів на спростування відповідних обставин.
З огляду на вищенаведене, у зв`язку з відсутністю відомостей щодо місцезнаходження ОСОБА_1 та її відсутністю на території України, постановою детектива Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Крютченка В.О. від 12.04.2021 підозрювану ОСОБА_1 оголошено в розшук. Крім того, постановою детектива Національного бюро Крютченка В.О. від 12.05.2021, підозрювану ОСОБА_1 оголошено у міжнародний розшук.
Разом з цим постанова про оголошення у міжнародний розшук ОСОБА_1 листом № 0421-012/15630 від 19.05.2021 направлена до Міністерства внутрішніх справ України та листом № 0421-192/16295 від 25.05.2021 - до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України. В подальшому, після отримання органом досудового розслідування рішення слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.06.2021, щодо обрання до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказане рішення слідчого судді разом з процесуальним рішенням органу досудового розслідування щодо оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук та іншими документами направлено до: Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (доручення за № 04-073/21449 від 12.07.2021) та до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України листами (лист № 04-192/21440 від 12.07.2021). Крім того, листом за № 0421-192/24556 від 10.08.2021 до ДМПС НПУ направлено додаткову запитувану Департаментом інформацію у відповідності до листа № 192/17123-00 від 09.08.2021.
Також слідчий суддя звертаю увагу, що на встановлення місця знаходження підозрюваної та виклики її до органу досудового розслідування, детективами вживалися й інші заходи, які здійснені після прийняття постанови про оголошення особи у міжнародний розшук, проте, відомостей про місце знаходження особи на час розгляду клопотання слідчому судді не було надано.
Враховуючи вищенаведені обставини слідчий суддя вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 оголошена у міжнародний розшук у розумінні та для процесуальної необхідності, визначеної у ст. 297-1 КПК України.
Заперечення сторони захисту щодо не доведення детективом оголошення підозрюваної у міжнародний розшук слідчим суддею відхиляються з огляду на вищезазначені обставини.
У сукупності викладеного, оскільки підозрювана ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, вчиненого шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем та оголошена у міжнародний розшук, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання детектива.
Керуючись ст.ст. 297-1, 297-3, 297-4, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя,
УХВАЛИВ:
Клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Крютченка В.О. - задовольнити.
Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 06.03.2017до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040000000531, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Відомості про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 06.03.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040000000531, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніше 24 годин після постановлення ухвали внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Якщо підстави для постановлення слідчим суддею ухвали про спеціальне досудове розслідування перестануть існувати, подальше досудове розслідування стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювати згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя С.М. Мойсак