Document No. 99438034

Справа № 991/5909/21

Провадження1-кс/991/5997/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2021 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі

слідчого судді ОСОБА_1,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2,

адвоката ОСОБА_3,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні скаргу адвоката ОСОБА_3, подану в інтересах ОСОБА_4, та скаргу адвоката ОСОБА_5, подану в інтересах ОСОБА_6, на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 від 12.08.2021 про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015000000002833 від 25.12.2015,

В С Т А Н О В И В :

30.08.2021 до Вищого антикорупційного суду в інтересах ОСОБА_4 надійшла скарга адвоката АО«АВЕР ЛЄКС» ОСОБА_3 від 27.08.2021. У скарзі адвокат просить скасувати постанову детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 (далі детектив) від 12.08.2021 про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015000000002833, на підставі п.2 ч.1 ст.280 КПК України.

30.08.2021 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду відкрито провадження у справі за вказаною скаргою.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.08.2021 із зазначеною справою була об`єднана в одне провадження справа за скаргою адвоката АО«АВЕР ЛЄКС» ОСОБА_5, поданою в інтересах ОСОБА_6, на ту саму постанову детектива від 12.08.2021 про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000002833 від 25.12.2015. Вимоги скарги адвоката ОСОБА_5 аналогічні вимогам скарги адвоката АО«АВЕР ЛЄКС» ОСОБА_3 .

Обставини, на які посилаються особи, які подали скарги.

Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42015000000002833 від 25.12.2015 відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст.205; ч.5 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 209КК України, та відносно ОСОБА_6 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 368, ч. 5 ст. 191 КК України.

Адвокати посилаються на те, що 12.08.2021 детектив ОСОБА_7 виніс постанову про зупинення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні на підставі п. 2 ч.1 ст.280 КПК України. На їх думку, постанова детектива винесена з порушенням вимог ст. 110, 280 КПК України, є незаконною та підлягає скасуванню, так як в останнього були відсутні передбачені законом підстави та умови для її винесення; не відповідають дійсності зазначені в постанові відомості про те, що виконані всі дії для встановлення місця знаходження ОСОБА_4, ОСОБА_6, однак вони, начебто, переховуються і їхнє місцезнаходження невідоме, а також до зупинення досудового розслідування не було здійснено належного повідомлення ОСОБА_4, ОСОБА_6 про виклики у кримінальному провадженні.

Так, адвокати зазначають, що за час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні стороною обвинувачення не було здійснено запитів про надання міжнародної правової допомоги, які б стосувалися надання інформації про місцезнаходження ОСОБА_4, ОСОБА_6, проведення їх допиту, вручення їм повісток про виклик, судових рішень, проведення інших процесуальних дій за участі ОСОБА_4, ОСОБА_6 .

Стороні обвинувачення достеменно відомо про місцезнаходження і проживання на території Російської Федерації ОСОБА_4 (відповідні документи були надані стороною захисту Генеральній прокуратурі України), ОСОБА_6 (встановлення слідчими його місця знаходження підтверджується листом слідчого ГПУ ОСОБА_8 від 23.02.2017). За період із 19.11.2019, коли досудове розслідування доручено здійснювати детективам НАБУ, останні не ініціювали проведення жодної процесуальної дії за участі ОСОБА_4, ОСОБА_6, як осіб, які проживають за межами території України, з дотриманням належної правової процедури.

ОСОБА_4 та ОСОБА_6 почали проживати (перебувати) на території Російської Федерації до того, як були внесені відомості до ЄРДР щодо кримінальних правопорушень, які розслідуються в цьому кримінальному провадженні, та складені повідомлення про підозру від 05.10.2016 щодо ОСОБА_4 та від 61.06.2015 щодо ОСОБА_6 . На території України для життя і здоров`я ОСОБА_6 продовжує існувати реальна небезпека в разі його прибуття за місцем проведення досудового розслідування. ОСОБА_4 та ОСОБА_6 неодноразово через своїх адвокатів подавали органу досудового розслідування заяви з відомостями про місцеперебування та про готовність до участі в необхідних слідчих і процесуальних діях, які просять здійснювати з їх участю в порядку Глави 43 КПК України. Відсутність відомостей про переховування ОСОБА_4, ОСОБА_6 від органів слідства і суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності констатовано ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва у справах №757/11965/17-к, №757/11966/17-к, якими клопотання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування були повернуті слідчому. Також під час розгляду справи №759/3498/15-к Святошинським районним судом м. Києва ОСОБА_6 був допитаний як свідок із застосуванням відеоконференції, яку організовано Російською Федерацією в рамках надання міжнародної правової допомоги. Указом Президента України від 09.04.2021 №151/2021 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», підпунктом 1 п. 2 якого та п.27 додатку №1 щодо ОСОБА_6 безстроково застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), які передбачають, у тому числі, обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України. Рішенням РНБО ОСОБА_6 фактично заборонено пересуватися територією України будь-якими видами транспорту, що об`єктивно виключає можливість його прибуття до органу досудового розслідування у період дії обмежувальних заходів.

З наведеного адвокати роблять висновки, що прийняття рішення 12.08.2021 про зупинення досудового розслідування було незаконним, адже у детектива не було підстав стверджувати, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 переховуються від слідства, та були відсутні передбачені законом підстави для оголошення розшуку вказаних осіб.

Позиція учасників провадження у судовому засіданні.

Адвокат АО«АВЕР ЛЄКС» ОСОБА_3, який здійснює захист інтересів ОСОБА_4 та ОСОБА_6, в судовому засіданні скарги підтримала та просила задовольнити, посилаючись на наведені в них підстави. Додатково зазначила, що постанова про оголошення розшуку ОСОБА_4 датована 09.06.2020, а ОСОБА_6 05.03.2020. Наполягала на тому, що в органу досудового розслідування не було фактичних підстав для оголошення ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у розшук на вказані дати.

Старший детектив Національного бюро ОСОБА_9, який включений до слідчої групи детективів у кримінальному провадженні, в судове засідання не з`явився, подавши до суду письмові заперечення проти скарг, в яких просив відмовити в їх задоволенні та розглянути справу без участі сторони обвинувачення. У своїх запереченнях посилається на те, що 12.08.2021 досудове розслідування було зупинене законно і за наявності для того необхідних правових підстав, існування яких, на думку детектива, підтверджують додані до заперечень копії окремих документів кримінального провадження.

Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.

З наданих адвокатамиі детективомкопій окремихматеріалів кримінальногопровадження вбачається, що на час розгляду скарги детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000002833 від 25.12.2015 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст.209, ч.5 ст. 368 КК України, та за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст.205; ч.5 ст. 27, ч.5 ст.191; ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 209КК України. Матеріали зазначеного кримінального провадження були виділені в окреме провадження з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №4201400000000069 від 06.03.2014. Підслідність кримінального провадження №42015000000002833 від 25.12.2015 за детективами Національного антикорупційного бюро України визначена постановою Генерального прокурора України від 18.11.2019.

Постановою детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 від 12.08.2021 досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000002833 від 25.12.2015 зупинене на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України. У постанові детектив констатує, що на теперішній час виконані всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для встановлення місця знаходження підозрюваних ОСОБА_6 та ОСОБА_4, які переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і їх місцезнаходження невідоме.

У пункті 18 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що слідчий суддя це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. За змістом ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.

Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора визначений главою 26 Кримінального процесуального кодексу України параграф 1, статті 303308.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого під час досудового розслідування визначений ст.306 КПК України. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, розглядаються слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 КПК України, з урахуванням відповідних положень глави 26 цього Кодексу. За результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого слідчий суддя постановляє ухвалу, передбачену ч. 2 ст.307 КПК України.

Згідно зп.2ч.1ст.303КПК України,на досудовомупровадженні можутьбути оскарженірішення слідчого,дізнавача,прокурора прозупинення досудовогорозслідування потерпілим,його представникомчи законнимпредставником,підозрюваним,його захисникомчи законнимпредставником,представником юридичноїособи,щодо якоїздійснюється провадження.Адвокати Адвокатськогооб`єднання «АВЕРЛЄКС» якзахисники ОСОБА_6, ОСОБА_4 щодо якихскладені повідомленняпро підозруі щодояких буливинесені постановислідчих пророзшук якпідозрюваних у кримінальному провадженні №4201400000000069, з якого були виділені матеріали досудового розслідування, яке зареєстроване в ЄРДР за №42015000000002833, є особами, які мають право на оскарження постанови детектива про зупинення досудового розслідування.

Щодо доводів скарг адвокатів про невиконання станом на момент винесення постанови всіх необхідних процесуальних заходів та дій щодо встановлення місцезнаходження осіб, про те, що ОСОБА_6 і ОСОБА_4 не переховуються від слідства і не було здійснено належного повідомлення про виклики у кримінальному провадженні слідчий суддя враховує такі обставини.

Відповідно до засад публічності (ст. 25 КПК України), прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Повноваження слідчого органу досудового розслідування, пов`язані зі здійсненням ним досудового розслідування, закріплені в ч. 2 ст. 40 КПК України. При цьому частиною п`ятою цієї статті встановлено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Відповідно до ч. 4 ст. 280 КПК України, досудове розслідування зупиняється вмотивованою постановою прокурора або слідчого, дізнавача за погодженням з прокурором, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Копія постанови надсилається стороні захисту, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які мають право її оскаржити слідчому судді.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, на підставі якого детектив виніс оскаржувану постанову від 12.08.2021 про зупинення досудового розслідування, передбачено, що досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру в разі, якщо оголошено в розшук підозрюваного.

Нормами ч. 2 ст. 280 КПК України на слідчого покладено обов`язок до зупинення досудового розслідування виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв`язку з оголошенням в розшук підозрюваного.

Надані слідчому судді матеріали кримінального провадження дають підстави для висновку, що сторона обвинувачення дотрималася наведених вище вимог закону щодо підстав та порядку зупинення досудового розслідування.

Так, у кримінальному провадженні є особи, яким повідомлено про підозру, а саме: 16.06.2015 у кримінальному провадженні №4201400000000069 було складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.3 ст.209, ч.5 ст.368 КК України; 05.10.2016 ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42014000000000069 від 06.03.2014 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст.205, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч.5 ст.27, ч. 3 ст. 209КК України.

23.06.2015 підозрюваного ОСОБА_6 постановою слідчого оголошено в розшук, здійснення якого доручено Службі безпеки України і за результатами якого, як зазначив детектив, встановити місцезнаходження підозрюваного не вдалося.

Постановою детектива НАБУ від 05.03.2020 оголошено міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_6 у зв`язку із тим, що місце його перебування не було встановлено, за місцем реєстрації та проживання він не знаходився, відповідно до даних з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, «Аркан» останній перетин державного кордону України здійснювався громадянином України ОСОБА_6 08.02.2014 в пункті пропуску «Бориспіль» в напрямку «в`їзд», в той же час згідно з відомостями в засобах масової інформації та інформації, наявної в органу досудового розслідування (у тому числі наданої захисником ОСОБА_6 разом з клопотанням №193 від 31.01.2020) підозрюваний ОСОБА_6 може перебувати на території Російської Федерації (в м. Ростові-на-Дону), що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про переховування підозрюваним ОСОБА_6 від слідства та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Матеріали про розшук вирішено направити до Укрбюро Інтерполу для організації міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_6 з використанням каналів та можливостей Інтерполу, а копія постанови направлена до Служби безпеки України.

06.10.2016 постановою слідчого оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_4 . Здійснення розшуку доручено Службі безпеки України і за його результатами, як вказує детектив, встановити місцезнаходження підозрюваного не вдалося.

Постановою детектива НАБУ від 09.06.2020 оголошено міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_4 у зв`язку із тим, що місце його перебування не було встановлено, за місцем реєстрації та проживання він не знаходився, відповідно до даних із системи «Аркан» останній перетин державного кордону України здійснювався громадянином України ОСОБА_4 10.09.2013 в пункті пропуску «Донецьк-2» в напрямку «в`їзд», в той же час згідно з відомостями в засобах масової інформації та інформації, наявної в органу досудового розслідування, підозрюваний ОСОБА_4 може перебувати на території Російської Федерації, що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про переховування підозрюваним ОСОБА_4 від слідства та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Матеріали про розшук підозрюваного вирішено направити до Укрбюро Інтерполу для організації міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_4 з використанням каналів та можливостей Інтерполу, а копія постанови направлена до Служби безпеки України.

Відповідно до клопотання про надання правової допомоги у кримінальному провадженні від 24.05.2017, слідчий Генеральної прокуратури за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні №42015000000002833 від 25.12.2015 звернувся до компетентних органів Російської Федерації і просив вручити підозрюваним ОСОБА_6 і ОСОБА_4 письмові повідомлення про підозру та пам`ятки про права і обов`язки підозрюваних. У відповідь на це клопотання Генеральна прокуратура Російської Федерації листом від 17.10.2017 (Генеральна прокуратура України отримала його 03.11.2017) повідомила, що виконати цей запит не є можливим з підстав, передбачених ст. 2 «b» Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальних справах 1959 р. («удопомозі можебути відмовлено … (b) якщо запитувана Сторона вважає, що задоволення прохання може зашкодити суверенітету, безпеці, громадському порядку або іншим суттєвим інтересам її країни»), ст.19 Конвенції про правову допомогу і правових відносинах у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993р. («Прохання про надання правової допомоги може бути відхилено, якщо надання такої допомоги може завдати шкоди суверенітету або безпеці, або суперечить законодавству запитуваної Договірної Сторони»), ч.4 ст.457 Кримінально-процесуального кодексу Російської Федерації («Запит повертається без виконання, якщо він суперечить законодавству Російської Федерації або його виконання може нанести шкоду її суверенітету чи безпеці»). У відповіді Генеральної прокуратури Російської Федерації відсутні відомості про те, за яких умов зазначене клопотання української сторони можливо виконати. З огляду на зазначені підстави безумовної відмови компетентного органу Російської Федерації в наданні правової допомоги на клопотання Генеральної прокуратури України, наведена у запереченнях позиція детектива про те, що на час прийняття оскаржуваної постанови РФ не співпрацювала в цьому кримінальному провадженні із органами досудового розслідування України, та що стороною обвинувачення було вжито можливих заходів у межах міжнародного співробітництва для проведення процесуальних дій з підозрюваними ОСОБА_6 і ОСОБА_4, є обґрунтованою.

Органом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснено виклики підозрюваних ОСОБА_6 і ОСОБА_4 до детектива для допиту як підозрюваних та проведення інших слідчих і процесуальних дій на 21, 22, 23.07.2021 в порядку, визначеному ч.8 ст. 135 КПК України (стаття доповнена новою частиною згідно із Законом №1422-IX від 27.04.2021, який набрав чинності 14.05.2021). Так, повістки були опубліковані в газеті «Урядовий кур`єр» 16.07.2021 № 136 (засіб масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження) та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора 19.07.2021. Копії повісток на вказані дати 12.07.2021 також були направлені адвокатам АО«АВЕР ЛЄКС», які здійснюють захист інтересів ОСОБА_6 і ОСОБА_4 у кримінальному провадженні. Відповідно до абзацу другого ч.8 ст. 135 КПК України, особа вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Аргументи адвокатівпро те,що сторона обвинувачення виконала не всі умови абзацу першого ч. 8 ст. 135 КПК України, оскільки не було виконано вимог ч. 7 ст. 135 КПК України та не вжито належних заходів для здійснення викликів ОСОБА_6 і ОСОБА_4, які проживають у Російській Федерації, згідно з міжнародним договором правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є неспроможними з огляду на таке.

Верховна РадаУкраїни визнала Російську Федерацію державою-агресором своєю Постановою від 27.01.2015 № 129-VIII «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором».

Як зазначено вище, Генеральна прокуратура Російської Федерації листом від 17.10.2017 повідомила Генеральну прокуратуру України, що виконання запиту у кримінальному провадженні №42015000000002833 не є можливим, так як це може зашкодити суверенітету, безпеці країни або суперечить законодавству Російської Федерації.

Зважаючи на вказані обставини про те, що місцеперебування підозрюваних не було встановлене уповноваженими органами України, що Російська Федерація визнана державою-агресором та раніше вже відмовила у врученні документів (повідомлення про підозру і пам`ятки про права та обов`язки підозрюваного) ОСОБА_6 і ОСОБА_4 в цьому кримінальному провадженні, то детектив цілком обґрунтовано мав підстави вважати, що вручення повісток про виклик в порядку, передбаченому ч.7 ст.135 КПК України, є неможливим і тому здійснив виклики за правилами ч. 8 цієї статті.

Твердження адвокатів про те, що органу досудового розслідування відомо про перебування ОСОБА_6 і ОСОБА_4 на території Російської Федерації із 2014 року та їхні адреси місць проживання, що вказані особи неодноразово через адвокатів подавали заяви, в яких висловлювали готовність брати участь у кримінальних провадженнях, у зв`язку з чим сторона обвинувачення зобов`язана була здійснювати їх виклики, надсилати повідомлення тощо в порядку, передбаченому главою 43 КПК України про міжнародну правову допомогу при проведенні процесуальних дій, не спростовують висновків детектива про те, що місцезнаходження підозрюваних невідоме і вжиті всі дії для встановлення їх місць знаходження та що підозрювані переховуються від слідства і суду, з огляду на те, що Російська Федерація відмовила у наданні правової допомоги в цьому кримінальному провадженні з тих мотивів, що це зашкодить суверенітету чи безпеці країни, суперечить її законодавству, і це виключає можливість для сторони обвинувачення застосування міжнародної правової допомоги зі сторони вказаної держави, та самі підозрювані не з`являються на території України із 2014 року та не прибувають до органу досудового розслідування або прокурора для участі в слідчих і процесуальних діях.

Посилання адвокатів на здійснення допиту ОСОБА_6 28.11.2016 Святошинським районним судом м. Києва під час розгляду кримінального провадження (справи №759/3498/15-к) із застосуванням відеоконференції, яку організовано Російською Федерацією в рамках надання міжнародної правової допомоги, як на обставину, що вказує на те, що ОСОБА_6 не ухиляється від співпраці із національними правоохоронними і судовими органами і що відоме його місце перебування, є неспроможним, оскільки в наведеному випадку мова йшла про його допит у 2016 році як свідка в іншому кримінальному провадженні, а не як підозрюваного в даному провадженні.

Щодо аргументу адвокатів про неможливість прибуття ОСОБА_6 безпосередньо до органу досудового розслідування для участі у процесуальних діях у липні 2021 року через введення Указом Президента України від 09.04.2021 № 151/2021 в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі Рішення РНБО України), то слід зазначити наступне.

Згідно з підпунктом 1 п. 2 зазначеного Рішення РНБО України та підпункт 4 п. 27 додатку №1, щодо ОСОБА_6 безстроково застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), які передбачають обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України. Пунктом 4 Рішення РНБО України визначено, що забезпечити реалізацію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) мають Кабінет Міністрів України разом зі Службою безпеки України та Національним банком України. Водночас ч.2 статті 33 Конституції України гарантує, що Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну. І частиною четвертою статті 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 №3857-XII закріплено, що громадянин України ні за яких підстав не може бути обмежений у праві на в`їзд в Україну.

Тобто вказаним Рішенням РНБО України не застосовано безумовної і повної заборони перевезення чи пересування ОСОБА_6 територією України. Відомостей про те, що ОСОБА_6 у зв`язку із зазначеним Рішенням РНБО України було відмовлено у в`їзді на територію України та/або у здійсненні певною особою (перевізником) його перевезення будь-яким видом транспорту територією України, адвокати не надали і не підтвердили існування таких фактів. У зв`язку із цим позиція адвокатів про те, що ОСОБА_6 фактично заборонено пересуватися територією України будь-якими видами транспорту не відповідає змісту Рішення РНБО України і нормам діючого законодавства України та є не підтверджується матеріалами скарги.

На підставі наведеного вище, слідчий суддя дійшла переконання, що скарги адвокатів не підлягають задоволенню через відсутність підстав вважати, що оскаржувана постанова детектива від 12.08.2021 про зупинення досудового розслідування прийнята з порушенням передбачених КПК України вимог.

Керуючись статтями 3, 26, 42, 303, 306, 309 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу адвоката ОСОБА_3, подану в інтересах ОСОБА_4, та скаргу адвоката ОСОБА_5, подану в інтересах ОСОБА_6, на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 від 12.08.2021 про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015000000002833 від 25.12.2015, залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1