Document No. 99599498

Справа № 991/6090/21

Провадження 1-кс/991/6181/21

УХВАЛА

Іменем України

09 вересня 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М., за участю секретаря судового засідання Пузиря В.Р., адвоката Гальчанського Є.О., Пересулько С.В., детективів Іщука М.О., Азарян В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу суду у м. Києві клопотання адвоката Гальчанського Євгена Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 52021000000000060 від 03.02.2021,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката Гальчанського Є.О., в якому адвокат прохає скасувати арешт з частини грошових коштів, а саме: 800 доларів США, 15 000 доларів США, 19 050 гривень та 4000 гривень, які були вилучені 20.08.2021 в ході проведення обшуку автомобіля «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 (дійсний реєстраційний номер НОМЕР_2 ), накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.08.2021 у справі № 991/5795/21.

В обґрунтування необхідності скасування арешту адвокатом зазначається, що власником відповідних грошових коштів є дружина підозрюваного ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , а оскільки арешт накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, то арешт на спільне сумісне майно подружжя порушує її право на вільне володіння та користування такими коштами. На майно особи, яка не є підозрюваною у кримінальному провадженні не може бути накладено арешт з метою можливої конфіскації майна в майбутньому. Разом з цим адвокатом у поданому клопотанні вказується і на той факт, що з клопотанням про арешт майна звернувся детектив за погодженням з прокурором, а не особисто прокурор, що на його думку є неможливим оскільки ОСОБА_1 у даному провадженні є третьою особою. На підставі викладеного адвокат переконаний, що ухвала слідчого судді про накладення арешту є необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню у відповідній частині.

Адвокат Гальчанський Є.О. у судовому засіданні подане клопотання підтримав та додатково пояснив, що стороною обвинувачення не надано доказів з яких можливо було б зробити висновок, що віднайдені під час проведеного обшуку грошові кошти є особистим майном ОСОБА_2 , а отже вони є спільною сумісною власністю подружжя. Відповідно до декларації ОСОБА_2 за 2020 рік, у власності його дружини перебували певні грошові заощадження, що відповідають сумі віднайдених коштів. Разом з цим, адвокат надав пояснення стосовно того, що дані грошові кошти знаходилися у ОСОБА_2 через плани подружжя виїхати на відпочинок та не бажання залишати наявні заощадження вдома. За наведених обставин, накладення арешту на майно з метою його можливої подальшої конфіскації як виду покарання, яке не є власністю підозрюваного суперечить приписам КПК України та порушує права власника такого майна - дружини підозрюваного. Поряд з зазначеним, адвокатом у судовому засіданні надано копії свідоцтв про народження дітей та копію довідки, відповідно до якої матір ОСОБА_1 є інвалідом другої групи. З приводу наданих копій документів адвокат пояснив, що вони свідчать про надмірність накладеного арешту, адже на утриманні родини ОСОБА_3 перебуває троє малолітніх дітей, матір-інвалід, ОСОБА_1 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, а ОСОБА_2 не має на теперішній час ніяких джерел доходів, через відсторонення від посади. Арештовані кошти є єдиними заощадженнями, які родина може використати для свого існування.

Адвокат Пересулько С.В. підтримав доводи колеги та додатково зазначив, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на грошові кошти є необґрунтованою оскільки постановляючи її слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень та послався на положення Сімейного кодексу України, яким визначаються частки в майні подружжя, хоча повноваження слідчого судді регламентуються виключно Кримінальним процесуальним законодавством. Водночас, якщо вилучені гроші є спільною сумісною власністю подружжя, то арешт в частині, що належить ОСОБА_1 є безпідставним, бо суперечить положенням ч. 5 ст. 170 КПК України. Також адвокат зазначив, що у відповідності до ст. 64-2 КПК України, до слідчого судді звернулася неуповноважена особа, клопотання якої і було задоволено слідчим суддею та накладено арешт на майно дружини підозрюваного. На підставі викладеного просив клопотання задовольнити та скасувати арешт з грошових коштів, що належать ОСОБА_1 .

Детектив Національного антикорупційного бюро України - Азарян В.В. , до початку засідання через канцелярію суду подала письмові заперечення та у судовому засіданні додатково зазначила, що в ході проведення обшуку автомобіля Skoda Octavia, ОСОБА_2 надав пояснення стосовно того, що частина виявлених грошові коштів є його заощадженнями, а інша частина грошей - належить його товаришу, який передав їх на зберігання. В ході обшуку ні від ОСОБА_2 , ні від його захисника не надходило заперечень щодо належності виявлених коштів його дружині - ОСОБА_1 . Вказаний факт підтверджується відсутністю таких зауважень та заперечень у протоколі обшуку. Водночас, враховуючи, що усе набуте подружжям майно належить їм на праві спільної сумісної власності, окрім майна, що є особистою приватною власністю одного з членів подружжя, представниками ОСОБА_1 не надано ніяких доказів, що усі або частина з вилучених коштів є її особистою приватною власністю дружини та не підтверджено джерело походження такого приватного майна. З приводу утримання членів родини та надмірного обтяження, яке має місце застосованим заходом забезпечення, детектив пояснила, що відповідно до декларації ОСОБА_2 за 2020 рік, як особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, родина ОСОБА_3 має значні грошові заощадження - близько 168 000 доларів США та 48 000 гривень; за 2020 рік ОСОБА_2 отримана заробітна плата у розмірі близько 970 000 гривень, а за січень - червень 2021 року - близько 860 000 гривень. Відповідні кошти не були віднайдені детективами під час проведення обшуку за місцем мешкання родини ОСОБА_3 , що свідчить про їх зберігання в інших місцях, а отже і можливість швидкого отримання доступу до них. Разом з цим детектив наголосила, що ОСОБА_2 не подавалися декларації про зміну майнового стану, а отже говорити про придбання будь-якого майна родиною є недоцільним. Крім того застава за ОСОБА_2 була внесена не членами родини, а третьою особою - адвокатом, що також не вплинуло на майновий стан сім`ї підозрюваного. З огляду на викладене, відсутні підстави стверджувати про надмірне обтяження для родини через застосований захід забезпечення, тому ухвала слідчого судді є обґрунтованою, оскільки постановлена у відповідності до приписів КПК України та з врахуванням позиції підозрюваного під час слідчої дії. Крім цього, зауважила, що жодного судового рішення про відсторонення від посади, слідчим суддею не постановлено. Просила відмовити у скасуванні арешту.

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Панченко О.О. у судове засідання не з`явилася, про час та місце засідання повідомлена належним чином. Причин неявки суду не повідомила, заяв, клопотань від прокурора не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України під час розгляду клопотання слідчим суддею здійснюється фіксація за допомогою технічних засобів.

Розглянувши клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши пояснення учасників судового провадження та ознайомившись із письмовими запереченнями, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків:

Із досліджених у судовому засіданні матеріалів та пояснень учасників встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 03.02.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52021000000000060, в якому ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 368 КК України. Нагляд за додержанням законів у відповідному кримінальному провадженні, у формі процесуального керівництва, здійснюється прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора.

Так, під час досудового розслідування кримінального провадження, 20.08.2021 детективами Національного бюро проведено обшук автомобіля «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 (дійсний реєстраційний номер НОМЕР_2 ), в салоні якого перебував ОСОБА_2 . В ході зазначеного обшуку, окрім іншого, детективами Національного бюро виявлено та вилучено: грошові кошти у сумі 800 доларів США, 15 000 доларів США, 19 050 гривень та 4000 гривень.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.08.2021 у справі № 991/5795/21, частково задоволено клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України Азарян В.В. та накладено арешт, крім іншого, на вищезазначені грошові кошти.

Скасування арешту майна, накладеного відповідним рішенням слідчого судді Вищого антикорупційного суду, в частині арешту коштів у сумі 800 доларів США, 15 000 доларів США, 19 050 гривень та 4000 гривень і є предметом розгляду поданого клопотання про скасування арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

В силу вимог ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Як зазначено у ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Пунктом 2 частини 1 статті 174 КПК України встановлено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до оскаржуваної ухвали слідчого судді, правовою підставою для накладення арешту на грошові кошти у сумі 800 доларів США, 15 000 доларів США, 19 050 гривень та 4000 гривень було забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Потреби досудового розслідування виправдовують арешт майна, як втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України).

Як вбачається із досліджених у судовому засіданні матеріалів справи, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000060 від 03.02.2021, здійснюється за підозрою ОСОБА_2 у проханні службовою особою надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду або в інтересах інших осіб, дій з використанням наданої влади та в одержанні службовою особою такої неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду або в інтересах інших осіб, дій з використанням наданої влади, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Так, санкція ч. 4 ст. 368 КК України передбачає призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 170 КК України, з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Отже, накладення арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення конфіскації такого майна, як виду покарання, є обґрунтованим.

З оскаржуваного рішення вбачається, що слідчий суддя Вищого антикорупційного суду постановляючи ухвалу від 30.08.2021, враховуючи поясненнями підозрюваного ОСОБА_2 , дійшов висновку, що вищезазначені грошові кошти у сумі 800 доларів США, 15 000 доларів США, 19 050 гривень та 4000 гривень є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та у зв`язку з відсутністю можливості слідчому судді виділити частку кожного з подружжя у такому майні, на вилучені грошові кошти і було накладено арешт з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Посилання представників ОСОБА_1 - адвокатів Гальчанського Є.О. та Пересулько С.В. , з приводу необхідності скасування арешту з відповідних грошових коштів, оскільки такий арешт позбавляє одного з членів сім`ї, який не є учасником кримінального провадження, права володіти та розпоряджатися ним спростовується наступним

Відповідно до статей 60, 70 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю і в разі його поділу їх частки є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або шлюбним договором. Суд може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи інтереси дітей або непрацездатних повнолітніх дітей, які з ним проживають, або інші обставини, що мають істотне значення за визначених законом умов, зокрема, якщо один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно або ж витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, то у такому разі його частка може бути зменшена. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Так, у ході розгляду справи адвокатами не надано доказів наявності укладеного між подружжям шлюбного договору, спеціального договогу або вирішення іншим чином питання визначення часток кожного із подружжя у спільній сумісній власності, яке б надавало можливість стверджувати про перехід режиму спільної сумісної власності у режим спільної часткової власності. Надані у судовому засіданні пояснення містять посилання на виключно належність грошових коштів подружжю ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.

Вказані обставини разом з початковою стадією досудового розслідування, яка вбачається із повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення 21.08.2021 та продовженням стороною обвинувачення проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій, на переконання слідчого судді свідчить, що скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, на цей час, може зашкодити його подальшому проведенню або можливому виконанню судового рішення в майбутньому.

Посилання адвокатів на надмірне обтяження застосованого заходу забезпечення кримінального провадження, з огляду на перебування на утриманні в родині трьох малолітніх дітей та матері-інваліда, спростовується наданою адвокатами декларацією ОСОБА_2 , як особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, відповідно до якої родина ОСОБА_3 має грошові заощадження у готівковій формі у загальному розмірі 168 000 доларів США та ОСОБА_2 за звітний період отримав виплати по заробітній платні на суму 1 562 752 гривень, що разом з відсутністю доказів витрати вказаних грошових коштів та не відшуканням їх стороною обвинувачення під час проведення слідчих дій, переконує слідчого суддю про їх перебування у володінні родини ОСОБА_3 , а відтак свідчить про достатньо заможній рівень життя даної сім`ї на час розгляду відповідного клопотання.

У сукупності наведеного слідчий суддя приходиться до висновку, що накладений арешт забезпечує досягнення мети і завдання кримінального провадження, і на даному етапі досудового розслідування відповідає «справедливому балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Крім цього, сторона захисту не надала судового рішення, яким ОСОБА_2 відсторонено від посади, що слідчим суддею сприймається, як припущення заявника, не підтверджене відповідними доказами.

Поряд з наведеним слідчим суддею не приймаються до уваги і доводи адвокатів щодо необґрунтованості судового рішення про арешт майна з підстав звернення з відповідним клопотанням детектива, а не прокурора з огляду на наступне

Дійсно, частина 2 статті 64-2 КПК України регламентує момент виникнення права на судовий захист у третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт. Втім, оскільки зазначена норма міститься у Главі 3 КПК України «Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження» її приписи не можуть регламентувати порядок звернення із клопотанням про арешт майна, а визначає правовий статус особи та момент виникнення відповідних процесуальних прав та обов`язків.

Вимоги ж до належного суб`єкта для звернення із клопотанням про арешт майна визначаються спеціальними нормами Глави 17 КПК України «Арешт майна». Такими особами є прокурор, слідчий (детектив) та цивільний позивач (ч. 1 ст. 171 КПК України). Тому, детектив, звернувшись до слідчого судді Вищого антикорупційного суду із клопотанням про арешт майна, яке було погоджено прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, діяв у межах своїх повноважень та вимог кримінального процесуального закону.

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки у судовому засіданні адвокатами не було доведено, що застосований захід забезпечення кримінального провадження є занадто обтяжливим або в його подальшому застосуванні відпали потреби, на переконання слідчого судді арешт на грошові кошти був накладений обґрунтовано. З урахуванням наведеного, клопотання адвоката Гальчанського Є.О. про скасування арешту майна задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 174, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання адвоката Гальчанського Євгена Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 52021000000000060 від 03.02.2021, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.08.2021 у справі № 991/5795/21 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя С.М. Мойсак